Жуков Александр : другие произведения.

Август

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Август (Немає хлiба) - українська прозопоезiя: Очi, Небо, Божевiлля, Жнива i Колективiзацiя - все воєдино зiйшлося у цьому карнавалi фантазiї...

  I
   Бiльше ночi, бiльше ночi...
  Дня немає.
  Очi бездоннi,
   очi яснi:
   сумом укрита страстна земля.
  Ген уже й мiсяць!
  Геть уже мiсяць!
   обрiй безкраїй,
   де кожен атом усяяний чорною зорею очей...
  Проводжай туди мене поглядом -
   я йду:
  Очi бездоннi,
   очi яснi:
   сумом укритий свiт.
  Вiтер... вiтер... стер... тер...
  Геть уже нiч!
   так захотiлося Вам
   : i я знищу саме тому свою нiч;
  бо так забажалося Вам:
   усiм снам,
   усiм зорним очам-Людям,
   що чорну зорю ясних миготiнь
   запалили огнем земляного змiя.
  ...Це заради Вас я припиню iдилiю ночi, я вiдрекуся од чистоти мистецтва, вiд усього того хворобливого... i дам вам день.
  ...День!
  
  II
   Рано, рано...
  Ран-но, ран-но...
   рана на твоїх руках,
  на спинi, на очах, на листах пошматованого та готового до споживання волосся.
  Плугом, плугом...
  Плуг-гом... плуг-гомонить...
  Кру-гом! кру-гом...
   на землi рано
   сiють, сiють...
  
  III
   Виходь, виходь...
  I ти! I я! I Вона! I...
   : Очей безмежнi яблука - їх з"їсть перевертень уночi :
  Ставай, ставай...
  I Вiн! I ти! I, мабуть, я... I... нiяких "мабуть", нiчиїх мабутових мабутнiв, нiчийних первiсних забуттiв - нi! Нових незвiданих майбуттiв!(?) Днiв!
   : Працюй, поки не вмер :
  Спiвай, спiвай...
   поки є голос, поки...
   : поки... покинь! Поки є ти,
   поки їв голос твiй слухач :
  Працюють, працюють...
  Го-оп! Го-оп! Гу-уп! Гу-у-уп!
   - Хто це там говорить через двокрапку?
   : Я :
   - Хто ти?
   : Я :
   -Прiзвище, товаришу! Ви з якого колгоспу? Що тут робите?
   : Я : - зникло.
   - Чорт зна што! Альо, ребят, знайдiть, з якого оно колгоспу оте якесь... ну оте, што вискочило... Якщо хто з наших, то повбиваю! Бєздiльнiки, тунєядцi!
  Го-оп! Гу-уп! Йо-ох-хо...хо!
  Працюють, працюють...
   : У цей час дiялог мiж собою.
   - Нащо ти вибiг iз ночi, жебраче?!
   - Я народився.
   - Нащо, нащо? Не можна виходити у люди без дозволу.
   - Я їх роздратував, пробач, нiчний Цезарю!
   - Це погано - вони почнуть мститися. Забирайся геть до них, нерозумная дитино, та скажи там своє слово.
   Пам"ятай: тут - тиша, там - мука,
   тут - не треба, там - потрiбно створити.
   Геть-но! Геть-но! йди... Геть iз ночi в день :
  ...Працюють, працюють...
  Щось з"явилося, ходить.
   - Хто ж то?
   - То ж Август!
   - Што за iм"я дурацкоє?
   - В августi прошлава года нашлi бєз дакументав... П"яний бил у бєзпамяцтвi. Как єго назвать-то? Хай будєт Август.
   - А хвамiлiя?
   - Довго думали, а потом приєхав товарищ iз (шепче на вухо звiдки), що каже: "Вирiшили ми це питання на партiйнiй радi. Хвамiлiя вашому Августу буде Красний, в целях, так сказать, окультивiрування декласованих елємєнтiв у духє комунiстiческой iдеологiї. Вiтаю Вас, товариш Красний!"
   - Молодцi вони там таки у (шепче на вухо де), i над давньоримськими iмператорами-угнєтатєлями знущаються, i проводять ехвєктивну, треба сказать, пропаганду комунiстiческой iдєї в маси. У нас уже єсть Красний Октябрь, а тепер буде й Красний Август!
   - Авусте! Ходь сюди!
  Працюють, працюють...
  Раптом: бах! - i Сонце заходить!
   - Ей-но всi додому! Їш-бо хами, бєздiльники, тунєядцi! Ох скоро приїде на вас усiх (трактор гуде - нiчого не чути, що каже). Августе, трясця твайой матерi! Будеш сторожувать - тут зараз багато расхiтiтєлев. От дармоїди! Бєздiльники, тунєядцi! Тьфу!
  Покричав - i зник! умчався...
  Розходяться, розходяться...
  Спати, спати...
   : Бiльше працювати не треба - нiч настає сама :
  
  IV
   Нiч - найяснiша пора. Чудеса!
   Колоситься у полi дикодомашня пшениця. Скоро цей чудовий дар землi забере собi хлiбороб, що тепер не такий, як учора, а новий - соцiялiстичний. Десь ходить Август, товариш Красний...
   : Який вiн Красний?! Вiн - Непоймихто! Ось його справжнє прiзвище - Август Непоймихто :
   Ходить Август, товариш Красний. Страж. Ось вiн уже пiдходить до пшеницi... що ж вiн збирається робити? Очевидно, мiж колоссiв сховався крадiй, "адiн iз расхiтiтєлев". Лови його, Августе! Ай-да молодець, ай-да Красний!
   Вiн пiдходить до колоскiв i зараз схопить злод...
   Нi! нi! нi!
   Що вiн робить? що? що?
  Вiн наближається, вiн ... цiлує пшеницю! Як дiвчину!
  Матiр Божа! Матiр Ленiнова! Матiр Сталiнова! Святi Небеса!
  Що далi? Вiн... вiн... вiн... поливає.
   - Чим поливає? - кричить Погонич "тунєядцев i расхiтiтєлєв", встаючи з лiжка з мiгренню.
   - Ви бачите, що твориться, люди добрi! Подивiться, що твориться! Агов! Погляньте-но!
   - Не погляньте-но, а погляньте-ка, безкультурщина контрреволюцiонная! Тунєядцi! - кричить Погонич.
   - Зовсiм здурiв наш Август. Пригрiли на свою голову.
   - Товарiщi! Пролєтарiї всiх стран - саєдiняйтєсь! - гучномовець гучномовить.
   - Ночь, хто там орьот? - висунулася у вiкно Дуся i випустила собак - скажена стала зо своїми кавказькими вiвчарками.
   Гав! Гав! Гав! - i пiсля лаю тiльки спокiй. Страх!
   - Дусю, ти збожеволiла, тобi не мiсце в комсомолi. Ти вже не молода, стара вiдьмо! Шмаровозка! - а Дуся випускає й третю вiвчарку, так що бiльше Спортсмена, любителя слова "шмаровозка", в живих не бачили. Навiть Спортсмен не втече од кавказької вiвчарки.
   - Августе, не грайся! Ми зараз Дусi разом з її триклятими собаками дамо по репаним макiтрам i бiжимо до тебе. Що ти там робиш? Ти нащо пшеницю цiлував, дурню?! Чим ти її поливаєш?
   - Та це ж наш бензин!
   Бензин... вжик-вжик... свiтло...
  Бух! Бух! "ЖЖ-зз-сс, зз-сс" - привiтався вогонь iз Августом, iз людьми, iз землею, та почав привселюдно любити пшеницю у всiх можливих i неможливих смислах i варiацiях...
  Бух! Бух!
   : Дим! Вогонь! Вiчнiсть! :
  
  V
   Дим! Вогонь! Вiчнiсть!
  Попел, зола, пропалена земля, знищене поле - смерть.
  Немає: працi, пшеницi, поля, хлiба, життя.
  Є - Август! "Нащо? Нащо?" - кричать. Нащо, коли немає хлiба.
   Земля - глухiсть, сон, безпам"ятство - обкрадена i нещасна...
  Працювали, працювали всi - то вони пригадують iз ностальгiєю.
  Вмикали, вмикали...
  Спалив - вимкнув! Нiхто, але ж спалив;
   нiхто, але ж таки вимкнув.
   : Дим! Вогонь! Вiчнiсть! :
  
  VI
   Ранок - народження життя.
   Слiдчий ходить по кiмнатi, спокiйний, у чорному, молодий... Невпевнено i нiяково.
   Погонич трясе кулаком так, що збиває собi руку до кровi:
   - Дармоїди! Тунєядцi!
   - Нащо ви це зробили? - питає Слiдчий.
   - Що з ним панькаться, трясця твайой матерi! Мати - повiя, понароджують хтозна-кого...
   - Яке його прiзвище?
   - А, хвамiлiя? Красний, - гукає налякана Дуся.
   - Який вiн, трясця твайой матерi, Красний? Контрреволюцiонная бєзкультурщина! Дармоїди! Тунєядцi! - кричить так, що розбив графина зо злостi на "тунєядцев та расхiтiтєлєв".
   Слiдчий дивиться в пашпорт... дивиться... дивиться...
   - Август. Хiба можна так називаться, то ж одразу контрреволюцiйне найменування. Що хiба не могли додуматься назвать його Октябрьом чи Жовтньом? Ну хоча б якимось Хвєвральом?
  Годi! Покарати. Ясно. Зрозумiло.
   ...Холодна куля розривала малесенькi тканини мозку за якiсь сотi секунди, нащо йому тi секунди, коли тепер Август стане птахом - i полетить додому, туди, де немає часу. А наган вищебечував соловiйчастi пiсеньки:
   "Уш-ш, уш-ш... Весь мiръ насилiя мы разрушимъ..." - наган старий, йому можна й так. А от Дусi чи Погоничу - нi, тi спiвають уже по-своєму: "Весь мир насилья мы разрушим..." i так далi.
   Куля шусть у мозок - i все! Був Август - де ж тепер Август, i який тепер вiн: Червоний, Бiлий, а може Красний, як Площадь, себто "красивий"; а може й жовто-блакитний, чи блакитно-жовтий? Яким вiн був - уже невiдомо, яким став - а хто його розбере? Непоймихто. Не Красний вiн, не Красний!
   А вона - шусть... i все!
   Убили! Закопали!
   : Прийшов? Добре.
   Тут - тиша, там - мука.
   Тут - не треба, там - потрiбно створити :
  
  Епiлог
   Бiльше ночi, бiльше ночi...
  Убили вранцi - день для них,
   нiч - для нас.
  Громоголосая стихiє - слався!
  Очi бездоннi,
   очi спостерiгають!
  Очi бездоннi,
   очi яснi,
   сумом укрита ясна земля.
   Менi не треба суму, я за межею добра i зла. Тут - нiчого не треба, там - ще треба щось створити. Iнакше Там: у Людей я - хтось, але то вже не Я.
  Могли б ще довго грати на струнах iдилiї, могли б, та грайте самi.
   Край - рай!
   Пташко, не спiвай!
   Тишею дзвени, ясная темното!
  Мiрiяди звукослiв сплiтає Музикант! у тишi... там...
  Август! Знову Август. Але не Красний. Октавiан...
   ...Бiльше ночi, бiльше ночi...
  Сонця немає,
  Свiтять Очi.
  
  (23 квiтня 2013 року, Харкiв)
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"