Тарасу Шевченку i Варварi Рєпнiнiй
Перша думка.
Навiщо кохаєш, навiщо?
Навiщо мовчазна мрiєш?
Очей тво§х синя тиша
Серце ятрить i грiє.
Занадто жертва висока,
(Життя твоє не зламаю...)
Голубко золотоока,
Не мiсце тобi за краєм!
Не варто нам говорити,
Не треба,мабуть, зуcтрiчатись..
Ми будемо просто тлiти,
В свiтах сво§х обертатись...
***
Друга думка.
Чужина, пiски летючi...
Згадайте про мене, друзi,
Дошкульно мовчання мучить
В безглуздiй щодень напрузi...
Варваро, ти пам,ятаєш?
Черкни менi трiшки свiтла..
Подумаю, що свiтає....
Ти чиста така i свiтла.
Подумаю - стане легше,
Для чого ще можна жити?
Iз кременя iскри крешуть...
А дома вже сiють жито.
***
Мов iкони, вбирають портрети його
Рушниками й гiркою калиною.
Вiн нiколи в життi не хилив корогов,
Залишався завжди людиною...
Кожен день пiдростають малi кобзарi
I простують своїми дорогами.
Вiн - мов голос всечутний цiєї землi,
Що услiд промовляє з тривогою