На долонях - середина зими,
Водохреща срiбляста смуга
I ранкова втеча пiтьми
Пiсля хуги.
Мої сльози - калина з кригою,
Незворушнiстю всипана тиша.
Я стою i навiть не дихаю, -
Буду думать про все пiзнiше.
На даху чути стукiт колеса,
Хоч лелек давно вже нема.
I немає вiд туги голосу ...
Та навiки , мабуть, зима.