Возняк Ореста Тарасвна : другие произведения.

Єва

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:


ЄВА

  
   * * *

"Только вишни цветут красным,

в небо капая лепестками."

"Не шутка"

А.В. Босенко.

   Лише зараз взiрвати день,
   Ввiйти в хаос бездумностi
   I розкритися смiху.
   Вiдкрити синь,
   Як дверi з пустої кiмнати
   (поки знаєш де стiни
   i твоє обличчя).
   Впiзнати себе i
   Прожити -
   Спалити останнє
   Дитинство в цiлунках.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

* * *

   Трохи п'яний потяг
   До осенi:
   Вглядаєшся в небо
   Й ковтаєш красу в зiницi,
   Зафарбованi власним неспокоєм -
   Сором прожитого щастя!!!
   Пастельнiсть розiп'ята
   Новою пiвнiччю -
   Сiро...
   I знову розкидано
   Фарби по обрiю.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
   * * *
   Збираєш свiт у долонi
   Й стискаєш руки вiд страху,
   А свiтло тiкає крiзь пальцi -
   Мало сили для когось чужого,
   Просто марила втомою
   Й привела тiнь недовiри.
   Розкриєш обiйми
   Й промовиш молитву -
   Оце й усе, що зосталось
   В жiнцi вiд Дiви.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

* * *

   Ото й по Осенi -
   Нiч свiтиться сумом.
   На серцi незнанi рослини:
   Неспокiй, тривога i вiчнiсть.
   Нiчого бiльше й не вiзьмеш
   з собою.
   Може, змiниться клiмат?
   Посумуєш, поплачеш, розтанеш,
   А нi, то замерзнеш вiд лютi.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
   * * *
   Єва викрала тепло
   Для тебе -
   I рай спорожнiв,
   Розчахнувся великою зiницею
   I пестив її тiнь
   Аж до ворiт:
   Огортав її вiтром,
   Обпiкав сонячним промiнням
   I нестримно цiлував її ноги
   Своїми буйними травами.
   I Єва вiдчула, як
   Її найсамотнiший сором
   Переростає в бiль
   I лягає в глибину її очей -
   I були першi сльози,
   I Бог пiзнав,
   Що таке Жiнка,
   Та Єва вже викрала тепло
   Для тебе...
  
  
  
  

* * *

  

"Тiльки малесенький

оазис ока для

потаємного плачу

залишається"

Г. Чубай.

   Шкода, що погляд
   Не вловить часу
   I нiколи його не впiзнає.
   Дорога вiд дому
   До дому
   надто швидка й вагома.
   Час зазирає в обличчя
   I кожен раз
   Називає своєю:
   Лиш погляд лишається
   Вогким,
   Щоб бачити свiт душею.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
   * * *
   Що маю робити з весною,
   що прийшла так невчасно?
   Як сказати їй,
   що краса не рятує,
   а Жiнка втомилась.
   Iскри любовi! -
   Мої свiтляки! -
   не будiть в менi плачу!
   Не хочу чекати!
   О, Весно!
   Хiба мало в свiтi тривоги?!
   Чи юнiсть уже не приходить?!
   ...Що маю робити з весною,
   яка знову i знову приходить
   до мене!?
  
   1.03.2006.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
   ***

Мир тесен так,

что и ты не одета.

ДДТ.

   Оголено-втомлена,
   безборонно-вiдкрита
   непевно несу своє iм'я
   на долонi.
   Це нiчого, що руки
   тремтять,
   а у грудях тисне
   тривога-колючка.
   Це нiчого, що бiль
   вiдчуваю завчасно
   й розминаюсь з Тобою
   у радостi.
   Досi боюся Тебе,
   бо стою зовсiм гола -
   химера спiвчуття-любовi
   й язичницької сили.
   Боюсь -
   Не даси собi ради зi мною.
   Та, мабуть, так було
   i буде вiками.
  
   13.04.2006.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
   ***
   Iнодi в тобi, наче у вазi,
   пiдiймаються хвилi енергiї
   й сили
   i б'ються об стiни
   власного тiла:
   О, як недоречна сьогоднi
   ця затишна форма,
   коли зсередини буря -
   так хочеться їхати,
   пливти i летiти!..
   Та знов занiмiють сили
   i стихне крилате бажання,
   а ваза подорожуватиме -
   як i тисячi iнших -
   в океанi буденної випадковостi
   так i не ставши кораблем.
  
   31.08.2006.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
   ***
   Даруй менi поезiю,
   бо Я воскресну! -
   жiноча сутнiсть перерве
   пусту журбу.
   Я буду сама -
   одинока як Єва -
   сама у той вечiр,
   коли мiй свiт доростає,
   мов Мiсяць.
   Iони назустрiч,
   не дражнячи, скажуть:
   навколо мене тут людськiсть,
   тут Небо i Бог!
  
   Даруй менi пiсню -
   я зможу у нiй потонути,
   дорiсши до слова
   "ДРУЖИНА".
   Крiзь тишу домашню
   так хочу Тебе вберегти
   вiд псевдопожертви.
   Не вбивай себе марно!
  
   Даруй менi Свiт!..
  
   27.11.2006.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
   ***
   Не виголошуйте матрiархату!
   У цi часи нести вiдповiдальнiсть?
   Ну, що ж
   Ти - якiр корабля,
   вагомий, сильний i рiшучий!
   А легкiсть де?
   ДЕ НIЖНIСТЬ ЖIНКИ?
   Лежиш в пiтьмi,
   на днi життя
   (солiдно й мужньо),
   а корабель торка
   вiтрилом пiднебесся.
   Та може хвиля я,
   що пестить й направляє
   основу цього корабля?
   Так можна жити
   i не впасти,
   втомившись просто
   зазирнути вглибину,
   i зрiсши в силах там,
   пiднятись вгору -
   i цим штовхнути
   корабля.
  
   27.11.2006.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
   * * *
  
   Та, що закохана в нiжнiсть,
   втiкає вiд мене.
   I я боюсь її повертати -
   Нiжнiсть не житиме
   в цьому столiттi.
   Я надто людина,
   щоб бути лиш нiжнiстю...
   Та, що вклонялась
   прекрасному,
   завмерла в моєму дитинствi.
   Я надто цинiчна,
   щоб знову свiтитись -
   не зiрка ж, людина...
   Та, що була лiтнiм метеликом,
   занадто легко торкалася
   серцем полум'я -
   Залишилися крихточки...
   Знайди їх у менi.
  
   6.02.2001.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

* * *

   Гроза...
   Трохи холодно
   як на липень,
   але погляди все ще
   за темними хмарами,
   весело розмiстилися
   на гiлках обрiю
   i слухають твої пiснi...
   Два погляди... Нi.
   Один величезно люблячий
   усмiх очей...
   Один... I ще один.
   Вони iдуть по линвi обрiю...
   Обережно!!! Там блискавка!
   Тихо.
   Темно.
   Твої губи заснули
   на моїх -
   краплi по шибцi...
   Гроза.
   Трохи спекотно...
  
   4.07.2002.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"