Возняк Ореста Тарасвна : другие произведения.

Дерево тишi

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:


ДЕРЕВО ТИШI

"А сверху? - Тишина, что упоенно

   ест ягоду за ягодою всласть
   от колокольной сочной грозди звона,
   что в небесах висит, боясь упасть".
   Р. М. Рiльке.
  
  
   Вiчнiсть
   Я торкнусь поцiлунком
   Подиху вiчностi,
   Притулюсь щокою до її
   Холодних рук.
   Я обiйму її кам'яну постать,
   Розчешу гребенем своїх мрiй
   Її волосся.
   Я омию її старi ноги
   Дощем своїх слiз...
   А вона взамiн
   Приголубить мене
   своїм синiм поглядом
   Неба
   I знову накриє
   Плащем нових сподiвань...
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
   ***
   Ти мрiєш про спокiй?
   До спокою йдуть
   надто довго.
   Сьогоднi шум
   розростається в простiр:
   квадрати нестерпного
   крику усього:
   богема,
   самотнiсть,
   втома,
   а далi затягує в безвiсть:
   нервовiсть,
   збентеженiсть,
   вiдчай...
   Оце й уся розмова з собою.
  
   14.02.2006.

Мiй схiд.

"Кто за лето не сделался богат,

хозяином себе уже не станет."

Р. М. Рiльке.

1.

   Старий смуток вглядається
   В терикони.
   Вiн довго йшов
   До своєї Саур-могили.
   З дитинства...
   Рiс i болiв, щоб спочити
   Пiд сонцем.
   Вклонилися соняшники -
   Йому надто жовто...
   Мабуть, зросте тут
   Насiнням трави
   Серед степу:
   Вагомо i тихо...
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

2.

   Час, заглиблений в себе
   Заснув посеред лiта.
   Впав навколiшки
   I довго плакав ввi снi
   Перед соняшниками.
   Мовчать терикони.
   Пiснi...
   Спокiй серед життя,
   Як озеро,
   Пливе i всмiхається:
   На спомин - назавжди.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
   3.
   Роздерлося простирадло неба
   Вiд спалаху блискавки
   I вирвався регiт грому...
   Напруга повисла, як птаха,
   I хлопає хмарами-крильми, -
   Допоки зелень не стихне
   У вологих пестощах зливи.
   Ця напруга не змовкне:
   Добреде до порогу сутiнок
   I стане моєю тривогою.
   Тiльки безсмертник
   Змовчить у своїм фiолетi,
   Нiби знає, нащо
   Цi грози.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
   4.
  
   Дикий дзвiн цвiркунiв
   аплодує виходу Мiсяця -
   Пiвнiч.
   Передi мною лиш плесо
   сухої темряви -
   незбагненне поле
   чужої свободи.
   I трави...
   Мої сподiвання нуртують
   в задусi
   i рвуться надiєю вгору.
   Та їх зустрiчають зорi -
   втомленi човни
   буденно-важкого неба.
  

5.

   Зашторене денною спекою
   Небо вляглося
   На спину обрiю,
   Й повiяло спокоєм.
   Лише маленька пташка
   На абрикосовому деревi
   Вперто нанизує тишу
   На голос-нитку.
   Вечiр iде прохолодою
   З саду,
   I накидає шаль-павутинку
   на плечi...
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

* * *

   Спогад...
   Пустеля...
   Мiраж...
   Лiто висохло в спокої,
   Море тишi в менi
   Вiдступає -
   ...осiнь iде...
   Лиш скелет корабля
   Сумно плаче за раєм -
   Море легкостi поступається
   Дорогою маленькому слову.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

* * *

   Лiто розсипалось в зорi
   I стало як соти iз днiв,
   Небо напружилось тишею,
   Щоб нiч загорiлася
   Мiсяцем вповнi -
   Все стало статечним
   I трiшки минулим.
   I дерево тишi
   Переросло мене в Осiнь.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

* * *

   Шана духу,
   Голос органу
   Серед тишi
   Вже зайвих думок.
   Ти прийшов так здалеку,
   Ти - готичний шпиль,
   Що вирiс на обрiї храму.
   Крапля на шибцi
   Перед нiчною молитвою -
   Небо бiльшає цими сльозами.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

* * *

   Божевiльний стоїть
   Мiж могил
   I вдивляється в тишу
   (для нас) -
   доглядає могили:
   просто хризантеми
   упали навзнак,
   i так само нестримно
   вдивлялись в Людину.
   Божевiльний пiшов...
   I несе оцю тишу
   З собою
   ...
   Божевiльний всмiхався,
   А довкола похмуро
   Молилися люди.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

* * *

   I трiскає амфора осенi
   Вибухом сиростi,
   Без квiтiв, сонця, вогню
   I подиву.
   Нiщо не народжено
   в тобi.
   У амфорi спить ще дитя.
   Не завадь своєму спокою -
   Хай все мiниться
   З шалом зими.
   Ти у закутку милостi,
   Посерединi Осенi...
   Т-с-с...
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

* * *

"Бувають такi хвилини, коли

тобi здається, що ти можеш

все, i тодi ти нiчогiсiнько не

робиш - ти слухаєш тишу."

(запис в щоденнику 4.01.2004.)

Автор.

   Втаємничений спокоєм
   Не знає подиху вiршiв -
   У справжньої тишi
   Немає вуст...
   Слово народиться в тобi,
   Коли ти вперше
   Почуєш її в собi.
   Голос...
   Мелодiя...
   Подих...
   В цiлунку розкриється хаос
   I бiльше не змовкне -
   У тишi багато дарункiв.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
   * * * Ще дiвчинкою чула вiд когось,

що "туя" означає "я тебе кохаю".

Не знаю чи це так, але я люблю її

за цю нiжну дитячу згадку-легенду.

  
  
   Зменш себе до тишi,
   Якщо не можеш
   Втручатись в закони природи,
   Змовкни i слухай
   Про що мовить
   Шелест туї.
   В снiгопад
   Посеред березня -
   С-лу-ха-й...
  
   Цокає годинник,
   Гудять мотори,
   Бубонять голоси...
  
   А де голос туї?
  
   -У краплях,
   що впали на шибку
   ...й померли,
   не ч-у-т-и...
  
   Стишся й дивись:
   Може туя
   Щось явить
   Крiзь болiсний танок.
  
   В снiгопад посеред
   Березня -
   Ди-ви-сь...
  
  
  
  
  
  
  
  
  
   * * *

Фрагмент з "Роаратарiо"

Амер. комп.

Дж. Кейджа.

   Ти тонеш у хаосi,
   Але все ж
   Вишiптуєш музику...
   ...слово...
   пiсню?..
   Пiсня крiзь шум
   I болюче розп'яття
   Свiдомостi.
   Ти ще щось чуєш?
  
  -- Я здатна почути
   Пiсню.
  
   А хаос?
   Вiн пройде через душу
   I зворушить усi
   Потаємнi струни
   ...або нiчого.
  
   Стишуєш голос
   (Пауза...)
  
  -- Ти здатний почути
   Пiсню?
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
   * * *
  
   Безкрайнiй всесвiт
   очiкувань
   Завжди поруч з тобою
   Й нi хвилини
   Для слiв про мовчання.
   Тиша сповнилась
   Шумом,
   Шарудiнням,
   Хрустом,
   Стуком
   Та криком.
   Вже нiхто не вслухається
   В тишу -
   Окрiм божевiльних...
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
   Триптих "Дзеркало"

"Коли все ще було

Можливим"

(к/ф "Дзеркало",

реж. А. Тарковський.)

1.

   Розсипалась доля
   Уламками дзеркала...
   Хлопчисько
   з надiєю на щастя
   Розглядав своє крило
   На долонi.
   Чуєш?..
   Потрiбнi обiйми -
   Оце й усе.
   Так мало,
   Щоб стати птахом,
   I так шалено багато,
   щоб просто любити...
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

2.

   Спiткнутись об власне
   Життя, щоб
   Наблизитись до
   Свого дитинства.
   Дивитись,
   Вдивлятись
   I з болем бачити
   Власне обличчя,
   Воно у калюжi,
   В котру щойно впав.
   Обличчя тремтiло,
   мiнилось,
   колихалось
   i... плакало.
   Це сльози по тобi -
   Дитинство забуло
   Про Тебе.
  
  
  
  

3.

"Зеркала: красота убывает, и собственным ликом

Нужно вбирать ее, чтобы восполнить утечку.

Чувствуя, мы улетучиваемся: выдыхаем

Сами себя".

("Дуинские элегии",

Р. М. Рильке)

   Зазираючи в дзеркала днiв,
   Помiчаєш все бiльше зморшок -
   Поринаєш у задзеркалля
   Й чомусь не знаходиш себе.
   ...Вже тонеш...
   i спиш:
   неспокiйно, тривожно i кволо.
   (Тут таких мiльйони!
   Де ж тодi освiжити обличчя?)
   Всюди втома i час
   Нескiнченними вiхами,
   Все має глибоке корiння
   I шлях
   За кожним дзеркалом -
   Нова реальнiсть,
   Що згодом вросте i у тебе.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
   * * *
   Годинники збожеволiли,
   а їх циферблати посинiли.
   Мабуть, їм просто байдуже
   слухати тишу.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"