Хвилина порожня,
Розгойдана влiво,
Казати не можна -
Здавалось щаслива,
Але щось гальмує
I рiже по нервах,
Крiзь бiль рефлексує -
Весна таки стерво!
Вона, мов навмисно,
Стискає в долонях,
Все те, що намрiяно,
Вибито в скронях,
I страх залишає,
Самотнiсть в зiницях...
Дурну силу має -
Таке не насниться!