Дай менi натхнення, наснаги, сили,
Щоб не задихнутись у натовпi, не згубитись
Там, де усi пройшли, але не лишили
Записiв чи слiдiв навкруги роздивитись.
Потайки лиш шепочуть, гукають тихо,
Зниклих iмен на стелi вже понад триста,
Дай менi не здурiти, зiрватись в лихо,
Бо вже на шиї висить i тягне намисто.
Дай менi не спiзнитись на щось останнє,
Подихом розiгнати оту дурницю,
Що в головi засiла i крає кохання,
Як через заздрiсть дiвчисько чужу спiдницю.
Колись вже, напевно, дещо таки утнула,
Подумки змарнувала усе iмпульсивно,
Лиши менi мої спогади, щоб не забула,
Де я спiткнулась, а потiм пiшла рiвно.