І крок за кроком я іду вперед
Веде стежина нас вперед і вгору
Вже стука пульс і втома не бере
І друге дихання відкриється вже скоро

Із неба дрібно й вогко сипле мряка
А тіло пломеніє під плащем
Туман хова підступніï гілляки
Такі ковзкі під вранішнім дощем

А ось уже закінчилися схили.
Мене вітає хмарний дух гори
Біля підніжжя кам'яніï брили
На перевалі тепліï вітри...

І ніби світ колишній десь зникає
Є тільки русло давнього струмка
І ніби кожен лист допомагає
Дорога хоч крутіша, а легка

Незчулися - ступили на вершину
Замість дощу посипав мокрий сніг
Вже майорить попереду каміння
Йдемо вперед, не відчуваєм ніг

Нас шлях привів на давнє місце сили
Де древні славлення проводили не раз
На камені багаття розпалили
І духи предків оточили нас

Розтанули під поглядом сніжинки
Спустився поряд з нами Світовит
Прошепотів Стрибог гіллям ялинки
Та лагідно до нас всміхнувся Рід

З'єднались душі, зринули угору
Та істину мов сурицю пили
Все раптом стало чистим і прозорим
І спокій-віда нас обійняли.

Назад, униз ішли немов на крилах
Душа співала, спрагла всіх зігріти
Піснями линула нестримана та сила
Цей світ прекрасний, ми Дажбожі діти!