N. постiйно в моїх думках. Ви не знаєте, що таке N. ? Я й не зможу вам пояснити. Навiть не тому, що це важко передати словами, а тому, що ми мислимо рiзними категорiями. А хто знає - той давно мене зрозумiв.
МУЗИКАНТ.
Кажуть, що я пишу чудову музику. Я з цим згоден. Я люблю мати багато прихильникiв, грошi та славу. Але насправдi, весь мiй талант - не мiй. Не було б нiчого, якби я Її не знав. Вся моя музика створене для Неї. I хiба я знав, що вона так сподобається людям? Але якщо подобається - значить це справдi чудова музика.
ЮРИСТ.
Я не можу жити так, як я жив до цього. З кожним днем, з кожним тижнем я це розумiю все краще i краще. В життi я вигравав багато справ, але не можу виграти свою. Я захищав бандитiв, вбивць i шахраїв, але хто тепер захистить мене?
СЕРIЙНИЙ ВБИВЦЯ.
Я помiтив, що останнiм часом не керуюсь своїми думками. Те, що я мiг робити ранiше в лiченi хвилини видається менi занадто важким. Я вiддав би усе, що маю за те, щоб знову спати спокiйно як в дитинствi. Чомусь я не можу виконувати завдань, якi на мене покладенi. Старiшаю? Або починаю розумiти...
1
ЮРИСТ. - Пробачте, можна у вас забрати двi хвилини?
ПИСЬМЕННИК. - Забрати - нi. Але роздiлити з вами я їх можу.
ЮРИСТ. - Я слухав вашi вiршi на цьому вечорi, вони менi дуже сподобались. Чи не маєте ви своєї збiрки? Я б залюбки її придбав. Як ваше прiзвище? На жаль я його не запам'ятав.
ПИСЬМЕННИК. - Не жартуйте. Як вам могли сподобатись мої вiршi? Вони ж жахливi. Я їх не друкував i не буду друкувати. Вони просто жалюгiднi. А прiзвище моє вам нiчого не скаже.
ЮРИСТ. - О нi, нi. Чи справдi творчi люди так себе недооцiнюють? Менi справдi сподобались вашi вiршi. Хоча, чесно кажучи, я не сильно розбираюсь в поезiї.
ПИСЬМЕННИК. - А що в нiй розбиратися? Подобається - значить добре, якщо нi - погано.
ЮРИСТ. - Ну якщо все так просто, то запевняю вас, що вони менi сподобались.
ПИСЬМЕННИК. - Ну що я можу сказати? Менi моя поезiя теж колись подобалась. Але її оцiнили негативно. Вона сказала, що в нiй нiчого особливого. Примiтив якийсь.
ЮРИСТ. - Хто вона?
ПИСЬМЕННИК. - Це довга iсторiя.
ЮРИСТ. - А я не поспiшаю...
ПИСЬМЕННИК. - Я майже нiкому про неї не розповiдав. Не думаю, що i вам варто про це знати. Ну от, ми вже дiйшли до метро. Прощавайте!
ЮРИСТ. - Зачекайте! Я можу вас пiдвезти. Вам куди?
ПИСЬМЕННИК. - Сумнiваюсь, що нам по дорозi.
ЮРИСТ. - Так ви скажiть. Я не поспiшаю i пiдвезу вас туди, куди вам потрiбно.
ПИСЬМЕННИК. - Туди куди менi потрiбно машини не їздять, лiтаки не лiтають та човни не плавають.
ЮРИСТ. - Але ж i метро туди навряд чи їде? (смiється) - Ви ж не хочете сказати, що мешкаєте в метро? Так де ж ваш дiм, чи це службова таємниця? (посмiхаючись)
ПИСЬМЕННИК. - Я не їду додому.
ЮРИСТ. - Ваше дiло. Я i не випитую куди ви їдете. Просто хочу вас пiдвезти, зробити невеличку послугу для вас. Час-то вже пiзнiй. За цей час поки ми говоримо, ми могли б вже їхати кудись. То куди ви зараз збираєтесь?
ПИСЬМЕННИК. - Чесно кажучи, ви мене дивуєте! Я i гадки не маю куди збираюсь зараз. А який сьогоднi взагалi день?
ЮРИСТ. - (здивовано) Субота.
ПИСЬМЕННИК. - Субота?? Ви не хочете спуститись два квартали в один затишний бар та випити по кiлька бокалiв пива?
ЮРИСТ. - (здивовано) - Але я ж-то за кермом.
ПИСЬМЕННИК. - Байдуже. Вiзьмете таксi. А якщо ви так боїтесь за свою машину - можете пити сiк. Ви ж, здається, хотiли зi мною поспiлкуватись?
ЮРИСТ. - Ходiмо.
2
(Йде банкет в ресторанi. Пiсля завершення музичного фестивалю, музиканти та почеснi гостi вiдмiчають вдалi гастролi)
МIНIСТР. - I останнiй тост я хочу пiдняти за нашого чарiвного пiанiста! Вип'ю за те, щоб завжди у вас було творче натхнення, гарний настрiй та багато-багато прихильникiв. Ви - той, хто несе нашу славу в iншi держави, ви той хто творить iсторiю!
МУЗИКАНТ. - Спасибi, спасибi. Ви теж той, хто творить iсторiю. (Випивають, обiймаються)
(Мiнiстр з частиною гостей уходять, святкування продовжується в менш офiцiйнiй атмосферi. Серiйний вбивця сидить один бiля бару i скоса поглядає на основну компанiю. До нього пiдходить Музикант.)
МУЗИКАНТ. - Здравствуйте! Ви з оркестру пана Творговського?
СЕРIЙНИЙ ВБИВЦЯ. - Нi, я не з оркестру.
(Музикант представився, вони потиснули один одному руки).
МУЗИКАНТ. - А що то за iнструмент стоїть позаду вас?
СЕРIЙНИЙ ВБИВЦЯ. - Це не музичний iнструмент. А якщо ви вже пiдiйшли, менi варто дещо вам сказати. (Озирнувся по сторонам, та понизив голос): Вам загрожує небезпека.
МУЗИКАНТ. - (смiючись) Яка небезпека? Що ви маєте на увазi? Ви натякаєте на те, що я сьогоднi переп'ю? Не хвилюйтесь, я знаю свою норму.
СЕРIЙНИЙ ВБИВЦЯ. - Вас хочуть вбити. Бiльше я нiчого вам сказати не можу. (Виходить)
МУЗИКАНТ. - Дивнi люди цi гiтаристи, я чомусь переконаний, що вiн гiтарист.
(до компанiї) - Нiхто не знає цього чоловiка, який щойно вийшов? Вiн звiдки?
--
Нi
--
Нi
--
Не знаємо
--
А це не охоронець мiнiстра?
--
По-вигляду схожий
--
Так, вигляд у нього специфiчний
--
А що таке?
--
Вiн щось вам не те сказав?
МУЗИКАНТ. - Та нi, просто вiн i справдi якийсь дивний.
3
ЮРИСТ. - Гарно посидiли, ви неначе вiдкрили менi свiт поезiї
ПИСЬМЕННИК. - Так, гарно. Шкода, що цей бар працює тiльки до дванадцятої. Я пропоную пiти.. через дорогу, за поворотом є цiлодобовий ресторан.
ЮРИСТ. - О, нi, вибачте, в мене завтра засiдання. Треба готуватися до судового процесу, якби не це - я б не вiдмовився пiти. Ось вам моя вiзитка, якщо потрiбна буде юридична допомога - звертайтесь. Я сподiваюсь ми ще побачимось.
ПИСЬМЕННИК. - Обов'язково! Знаєте, до нашої зустрiчi я вважав юристiв тупими збiрками норм, законiв та пiдзаконних актiв, (смiється)
ЮРИСТ. - (смiючись) - От бачите, що це не так. А я до недавнього часу вважав всiх поетiв, письменникiв, фiлософiв, митцiв, - людьми, не потрiбними для суспiльства. Ви не знаєте нiякого номеру таксi?
ПИСЬМЕННИК. - Нi. Ходiмо, перейдемо на ту сторону, там вони часто зупиняються.
(Вони переходять, раптом з правої сторони вилiтає машина та рiзко гальмує перед ними. Письменник i юрист шарахнулись в обидва боки).
ПИСЬМЕННИК. - Ти, придурок! Ти ледве нас не збив! I як таким довбням права видають!
(Дверi вiдкриваються, з вiдти виходить кремезний чоловiк (СЕРIЙНИЙ ВБИВЦЯ), в шкiрянiй куртцi, з бритою головою та в руцi тримає бейсбольну биту. Подивившись на письменника i юриста кидає биту назад в авто). : - Зараз я тобi покажу хто тут придурок!
ЮРИСТ. - (Письменнику) - Навiщо нам зайвi проблеми?
(Серiйному вбивцi) - Чекайте! Ми справдi переходили вулицю на червоне свiтло, але i ви могли їхати не так швидко. По мiсту не дозволяється їхати на швидкостi 100 кiлометрiв, чи на якiй ви там їхали.
СЕРIЙНИЙ ВБИВЦЯ. - 150. А якщо ти такий розумний, то скажи своєму другу, щоб був обережнiше зi словами, а то я йому швидко мозок вiдiб'ю. Я й загальмував лише тому, що не хотiв псувати свою нову машину.
ЮРИСТ, - Так, машинка й справдi класна. (пiдкурює цигарку) - (Серiйному вбивцi) - Закурите?
СЕРIЙНИЙ ВБИВЦЯ - Не вiдмовлюсь, сьогоднi був тяжкий день.
ПИСЬМЕННИК - Так ми так i будемо стояти на дорозi? Зараз ще хтось буде їхати на такiй швидкостi. (Серiйному вбивцi) - Ти вибачай друже за слова, я ще випивши, день також був тяжким. А ти не Оболонь їдеш?
СЕРIЙНИЙ ВБИВЦЯ - А якщо й так - то що?
ЮРИСТ. - Менi на Оболонь потрiбно. А таксi щось не видно. Мабуть тому що лiто, всi вiдпочивають.
СЕРIЙНИЙ ВБИВЦЯ. - Вулиця яка?
ЮРИСТ. - Маршала Тимошенко
СЕРIЙНИЙ ВБИВЦЯ. - Ну сiдай (про себе: останнiм часом я роблю багато добрих справ..)
(Юрист i письменник прощаються, письменник переходить дорогу i прямує до ресторану).
4
(Письменник пiдходить до ресторану, але там зачинено. Видно, що свiтло горить, видно тiнi людей, але зачинено. Письменник сильно стукає, вiдчиняються дверi):
ОХОРОНЕЦЬ. - У нас зачинено.
ПИСЬМЕННИК. - Але ви ж працюєте цiлодобовою
ОХОРОНЕЦЬ. - Сьогоднi у нас ресторан зарезервований на весь вечiр та нiч. До побачення. (Намагається закрити дверi, але їх притримав письменник).
ПИСЬМЕННИК. - Але я у вас постiйний вiдвiдувач! Дайте менi зайти. Я нiкому не буду заважати. Не тягнiть час, а то я поскаржусь вашому менеджеру.
ОХОРОНЕЦЬ. - Це ви тягнете час. Я вам вже все сказав.
(Охоронець знову намагається закрити дверi, але письменник вiдштовхує його, i проходить в середину. Тiльки перейшовши порiг на зустрiч йому йде ще один охоронець з словами: "Що там таке?", а перший охоронець ззаду заламує руки).
МУЗИКАНТ. - Що там вiдбувається? Чим вiн завинив? Такi силовi методи не характернi нашому демократичному суспiльству.
ПЕРШИЙ ОХОРОНЕЦЬ. - Вiн намагався пройти в ресторан, попри те, що я його попередив, що у нас замовлений банкет i увiйти вiд не може.
ПИСЬМЕННИК. - Я завжди ходив сюди, без всяких реєстрацiй-резервацiй. Вiдпусти мене (охоронцю).
МУЗИКАНТ. - Вiдпустiть його. Хай лишається з нами. У маестро Швидкого, двi хвилини тому впав нiж i ми знали, що прийде хто незваний. (смiється) Випивку та закуску за наш рахунок цьому джентльмену!
5
СЕРIЙНИЙ ВБИВЦЯ - Не люблю приїжджати додому. Тут нiхто i нiщо мене не чекає. Спогади лише. Тут пройшло все моє дитинство, саме тому я не мiняю квартиру. А може i через Неї... Матерi купив дачу за Києвом, сестрi допомiг поступити в унiверситет у Францiї. Не такий я вже й поганий чоловiк. Особливо останнiм часом. I це мене бентежить. Поїхати б кудись у вiдпустку... я то багато мандрував, але все по роботi. Це не те, зовсiм не те. I квартира ця не та. Дорогi меблi, дорога апаратура, дороге життя.. От точно що дороге, але не цiнне. (Дзвiнок по мобiльному) Я навiть знаю наперед, хто може турбувати мене о такiй порi. - Алло.
ГОЛОС: - Ти зробив це?
СЕРIЙНИЙ ВБИВЦЯ: - Нi
ГОЛОС: - Чому? Коли зробиш? Клiєнт просив не затягувати з цим.
СЕРIЙНИЙ ВБИВЦЯ: - Я не буду цього робити. I вам раджу вiдмовитись вiд цiєї справи.
ГОЛОС: - Не можемо. Тим паче i цiна адекватна. Ну чому ти так нас пiдставляєш?
СЕРIЙНИЙ ВБИВЦЯ: - Я ж казав тобi, що хочу вiдiйти вiд справ. Поїхати у вiдпустку.
ГОЛОС: - Добре. Але заверши це дiло!
СЕРIЙНИЙ ВБИВЦЯ. - Я сказав остаточне "нi". А ви вiдмовитесь вiд цiєї справи?
ГОЛОС: - Нi. Доведеться передоручити iншому. Але ти би впорався краще. Ти вмiєш виходити сухим з води.
СЕРIЙНИЙ ВБИВЦЯ: - Але вода ця має пекельну температуру. Наступнi пару тижнiв я проведу в вiдпустцi. Бувай.
ГОЛОС: - На все добре. Гарного тобi вiдпочинку.
СЕРIЙНИЙ ВБИВЦЯ (вимикає розмову) - Ох ну i подонок же цей замовник! Я не жалкую, що не виконав задачi. Може й справдi вiдiйти вiд справ? А, що? Грошi є, можна вже бiзнес якийсь починати. Нiколи не кажи нiколи. Скiльки разiв я вже казав собi: "вiдхожу", i чим бiльше - тим ширшою ставала прiрва мiж моїм теперiшнiм життям i тим, яким би я хотiв жити.
6
(У ресторанi триває банкет. Письменник виявився палким шанувальником класичної музики i дискутував про це з Музикантом)
ПИСЬМЕННИК. - Це все мине, цi джази, репи, рок-н-роли, метали та шансони. I тiльки класика залишиться вiчною. Пiдсвiдомо люди розумiють її змiст, але пiд впливом так званої моди вiддають перевагу примiтивнiшим стилям. От погляньмо, що становить основну кiлькiсть мобiльних дзвiнкiв? Класика! То хоч би у такому примiтивному варiантi люди все-одно слухають Моцарта, Баха, Бетховена, Вагнера...
МУЗИКАНТ. - Я розумiю вашу точку зору, але я вважаю, що в кожному стилi є щось особливе. I будь-який твiр, який унiкальний а може навiть генiальний - може з часом стати класикою. Скажiмо, Beatles, зараз для багатьох це класика.
ПИСЬМЕННИК. - А я цього не розумiю, та й гурт цей менi не подобається.
МУЗИКАНТ. - Просто ви, як я зрозумiв любите академiчну музику, а класика це все те, що перевiрено часом.
ПИСЬМЕННИК. - А що вас спонукало присвятити життя музицi та саме фортепiаннiй музицi?
(Але не встиг Музикант вiдповiсти на це питання. Можливо не встигнув навiть замислитись бо в цей час перша куля розбила вiкно, друга пройшла в декiлькох мiлiметрах вiд його скронi. Письменник повалив музиканта на пiдлогу, прикривши його та в цей час третя куля увiп'ялась йому в плече. Здiйнялась панiка, всi попадали на пiдлогу, дехто сховався на кухнi, бармен викликав мiлiцiю. Але вистрiли бiльше не повторилися.)
7
(Єгипет. Готель. Вечiр. Серiйний вбивця сидить за столиком в барi з якоюсь дiвчиною та розмовляє. Заходить Юрист, реєструється, а потiм помiчає серiйного вбивцю. Пiдходить. )
ЮРИСТ. - Щойно приїхав у Єгипет i одразу бачу українця. Вiтаю шановного пана! Ви давно тут?
СЕРIЙНИЙ ВБИВЦЯ. - Вiтаю. Я тут вже три днi i планую пробути довго. Мене теж приємно здивувала наша зустрiч. А ви надовго?
ЮРИСТ. - На тиждень, напевне.
СЕРIЙНИЙ ВБИВЦЯ - А я взагалi не планую повертатись на Україну. Якщо у вас немає планiв на вечiр, можемо пройтись, тут неподалеку є гарний ресторан, там до речi є й українська кухня.
ЮРИСТ. - Добре, тодi до вечора, тим паче в мене є що розповiсти, трапилась одна надзвичайно цiкава iсторiя.
8
(Палата лiкарнi, де лежить Письменник, заходить Музикант)
МУЗИКАНТ. - Здоров мiй друже! Як самопочуття?
ПИСЬМЕННИК. - Вже значно краще. Добре, що клята куля увiйшла в лiве плече i я можу писати. Знаєш, я навiть трохи радий тому що трапилось. Як би iнакше я завiв таке цiкаве знайомство?.. А тут нормально, тиша i стабiльнiсть дає можливiсть порозмислити.
МУЗИКАНТ. - Я вже потурбувався i Фонд видасть тобi премiю за твiй героїчний вчинок.
ПИСЬМЕННИК. - Дякую, але це було зайвим.
МУЗИКАНТ. - Для творчих людей грошi зайвими не бувають. Ти ж знаєш, що в нашiй країни що музика, що лiтература знаходяться... е... трошки в занепадi.
ПИСЬМЕННИК. - В принципi це так. А як просувається розкриття справи?
МУЗИКАНТ. - Поки що нiяк. Я i сам не збагну... це вже трапилось набагато пiзнiше нiж пiшов мiнiстр з урядовцями. Я в полiтику не влажу та й у мене немає ворогiв, як i в iнших музикантiв що були присутнi.
ПИСЬМЕННИК. - Але якщо це не замовлене вбивство, то що?
МУЗИКАНТ. - Не знаю, але облишимо цю справу мiлiцiї. Я вчора бачився зi своєю, так би мовити музою, вона вже чула про ту ситуацiю з новин i дуже хвилювалася. Також вона хотiла побачити мого рятiвника. Ти не проти?
ПИСЬМЕННИК. - Звiсно нi. А що за муза?
МУЗИКАНТ. - Ми познайомились на фортепiанному фестивалi, там приймала участь i її подруга. Я побачив їх, пiдiйшов, познайомився, виявляється їй дуже сподобалась моя гра. У нас тодi довга була розмова i власне пiсля цього я почав творити. Ми спiлкуємось доволi часто, вона для мене як натхнення, як ковток свiжого повiтря в цьому урбанiзованому свiтi. У мене було i є багато дiвчат та шанувальниць, але нiкого з них не можу назвати музою. Вона взагалi замiжня, але настiльки тонкої, духовної та творчої особистостi, як у неї я не бачив.
ПИСЬМЕННИК. - Що ж, цiкаво буде поглянути на музу такого видатного композитора.
МУЗИКАНТ. - Добре, тодi завтра або пiслязавтра ми завiтаємо до тебе. Щасливо! (пiдходить i прощається за руку)