Датыщев Владимир : другие произведения.

Сборничек стихов на украинском-2

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
  • Аннотация:
    ЗА 2006 год! По просьбе одной Дамы... Старенькие стихи, некоторые были в печати, и которые не настолько ..., что не пришлось выбрасывать. Большинство написано на салфетках и в неадекватном состоянии, надеюсь, оцените.


  
   Життя, кохання, iнше...
  
   Хiмiчна формула любовi
   Так грiє душу, гладить тiло...
   у кожному коханiм словi
   не чуєш, щоби десь болiло...
  
   Живеш i тiшишся з надiї,
   що буде вiчним почуття,
   яке несе тебе до мрiї,
   до дуже кращого життя...
  
   Живеш i ловиш кожну днину,
   ба, навiть, мить-кохання крок.
   Не чуєш в ротi смак полину
   i хочеш линуть до зiрок.
  
   Та, згодом, все проходить чемно:
   ти їх не любиш... вiдчува,
   що всi потуги - надаремно,
   нiчого вiчного нема...
  
   Тебе чи зрадять, чи в оману
   введуть тебе i поведуть
   десь за собою, мавпу п'яну,
   де в дупу душу вiд...ть...
  
   Противно? Боляче? Намарно?
   Тобi здається що кiнець
   всiм твоїм мрiям, що прегарно
   в альбомi креслив олiвець?
  
   То не альбом i не нотатник -
   душi твоєї то канва,
   це те, що хоче кожен зрадник,
   у кого ззаду - лиш пiтьма.
  
   Твоя душа - це, мiй читачу,
   до неї креслиш ти думки,
   кохаєш i прохаєш вдачу,
   щоб не змiнилися роки
  
   якi собi один плануєш
   де хочеш жити в майбуттi,
   там де реальностi не чуєш
   i тонеш, певно, в забуттi...
  
   Вiдкинь любов, зневаж, скорися
   вiд тих утопiї думок...
   Забудь, зiмни i не ведися
   за тими мрiями в райок.
  
   Усе на свiтi - це morgana,
   та fata, про яку ще ти
   колись читав i думка п'яна
   тебе хилила до мети...
  
   Ти щось добився на роботi,
   став тим, яким завжди хотiв
   i плакав нишком у скорботi
   за всiми тими, як давив
  
   ти їх, будуючи фортуну
   свою... Вони колись дойдуть
   до свого трона чи до труну,
   який за ними понесуть.
  
   Та ми вiдходимо вiд теми:
   кохання є, а, врешт - нема,
   i закупорюють проблеми
   всi твої мiзки де пiтьма...
  
   Ти всiх любив, ще менш, зiзнався
   у своїх страсних почуттях:
   за кимсь летiв, когось цурався
   на власних доленьки путях.
  
   Люби, допоки глупа доля
   тебе розлучить... i удвох
   ви пiдете в свою неволю
   де тiльки тлен i сiрий мох.
  
   Люби, аж поки закiнчиться
   твоя ласкава казка снiв,
   люби, вже потiм завершиться
   примара фраз i каяттiв.
  
   Нiщо не вiчне пiд зiрками,
   у першу чергу - почуття,
   поганими не зву словами
   тих, хто притримує буття.
  
   Люби i мучся, жий i вчися
   з молодших, старших, без рiзниць,
   своїй Фортунi не корися,
   тебе ще вiзьмуть до зiрниць...
  
   Усе скiнчиться, чи любов, чи старiсть,
   життя розлучить всiх i вся
   i дай же боже, щоб цiкавiсть
   тебе довела до кiнця...
  
  
   Формула очей
   (Як визначити кохання)
  
   Найпростiша формула любовi,
   щоб узнати що тебе кохають, -
   це зловить коханого на словi,
   лиш одному, що не всi i знають...
  
   Питання простеньке, банальне:
   Якого ж це кольору очi,
   У мене, коханий, фiнально,
   Скажи менi в серце дiвоче.
  
   При цьому питаннi потрiбно,
   закрити долоньками вiчка,
   i слухати нiжно-єхидно
   брехеньки свого чоловiчка!
  
   Як зразу затнеться коханий,
   за словом в кишеню полiзе...
   це сумно - чужий вiн, незнаний,
   пора пакувать нам валiзи.
  
   Як скаже про щось романтичне,
   спiвати почне про принади,
   яка ти красива одвiчно,
   якби тi легенди Еллади,
  
   та все ж не розкаже про колiр,
   хоч як не хотiлось згадати,
   вiн буде просити у долi,
   вiдтiнок очей розгадати.
  
   Такого коханця боятись
   потрiбно i вiдвернутись,
   ти тут не єдина, признатись,
   йому тебе зрадить, якби розвернутись.
  
   Якщо ж твоя рiдна частина,
   без лишнього постуку кровi,
   тобi вiдповiсть без упину
   який в тебе колiр пiд бровi...
  
   Оцей чоловiк - лиш кохає,
   тебе пiднiме вiн на хвилi,
   вiн кожен твiй рух пам'ятає,
   любить тебе буде донинi.
  
   Покинь тих усiх донжуанiв,
   недомiркiв, хоч симпатичних,
   звернися до того, хто п'янiв,
   вiд твоїх очей еротичних.
  
   I будь з ним щаслива безмiрно,
   I мусиш завжди пам'ятати,
   хто очi твої дуже вiрно
   в душi своїй буде тримати...
  
   Той справдi тебе лиш кохає,
   той завжди тебе заспокоїть,
   не буде вiн iншу кохати,
   нiколи дурне не накоїть!
  
   Та й ти його нiжно голуби,
   не дай йому в горi пропасти,
   засурмлять амури у труби,
   не буде мiж вами напасти...
  
  
   Дотик зради
  
   Солодкий дотик зради,
   I губ чужих тепло,
   Собi не знайдеш ради,
   Якщо нове прийшло
   Кохання, сум, ненависть.
   Чужого серця стук,
   Запалюється млявiсть
   Вiд нiжних нових рук.
   Не твої, потiм - твої,
   Волосся, очi, крик,
   До нової любовi,
   Вiд iншої приник.
   Ти згадуєш ночами,
   В самiм переддвер'ї сну
   Стару любов, часами
   Зриваючи нову.
   Чи було те кохання,
   Чи був часами сум?
   Ти ляж, поспи до рання...
   Все скiнчиться. Заснув...
  
  
   Заборонена любов
  
   Буває в життi просто так,
   Кохаєш людину i все,
   Якийсь наче долi маньяк
   У думки твої вставив лице
   I якби не було у долi,
   Багато дурного i скного,
   Ти лiзеш крiзь муки поволi,
   Мiж лиха корiння страшного.
   Тебе проклинають крiзь роки,
   Тi люди, кого не любив,
   Та робиш по тернiях кроки,
   Якiще нiхто не робив.
   I знаєш, що робиш погано,
   Кохаючи ту, що не треба,
   Та любиш i ждеш, що настане
   Той день, що пiднiме до неба
   Тебе i її, промiж зiрки,
   Мiж Мiсяць, мiж космосу край,
   Не буде поганої мiрки,
   Що лiчить години... Кохай,
   Поки можеш i хочеш,
   Люби i не буде бiди,
   Вкiнець їх усiх переможеш,
   Ти мусиш до долi дiйти.
   I хай вона буде паршива,
   Ламай все погане ущент,
   ТИ БУДЕШ КIНЦЕВО ЩАСЛИВА,
   ЗЛОВИ ТIЛЬКИ ЩАСТЯ МОМЕНТ!
  
  
   Завершення
  
   Кохання котилося колом
   По стернi широких степiв,
   Змарнiло, скiнчилося болем,
   Його наздогнать не зумiв.
   Тримаєш в руках... Аж до кровi
   Роздер свою душу ущент,
   Немає вже тої любовi,
   Вона потускнiла в момент.
   I тяжко в душi, чи печально,
   Ти мусиш вiд рук вiдiрвать,
   Те коло, яке так опально
   Змогло все життя розiрвать
   Покотиться доля у далi,
   Далекi, тобi не дойти,
   Хтось iнший собi хай надалi
   Захоче життя попекти...
  
  
   Роздум
  
   Та, кого завжди кохав,
   Лелiяв, носив на руках,
   У бога за неї благав,
   Їй щастя у своїх думках,
  
   Знайшла собi щастя
   У далю вiд тебе,
   I дала упасти
   Вiд тебе до неба.
  
   Злетiла у вирiй вiд тiла твого,
   Вiд твоєї кривди i долi,
   Знайшла собi щастя в обiймах того,
   Хто не кохав, а тримав у неволi.
  
   Пройшло чарування i вiра пройшла,
   Ти сiв i заплакав на лютiм морозi,
   Вона ж бо сьогоднi вiд тебе пiшла,
   Залишивши сльози i соплi небозi
  
   Тобi, дурнуватому, рваному щастю,
   Що ти планував у думках поряд з нею,
   Та щось не зрослося, не збулось, не йшлося
   Про те що в майбутньому станеш свинею,
  
   Яка все зiпсує, загидить, змарає,
   Всю долю твою i її,
   Не любить тебе вона, може, кохає
   Приходять у голову думки твої
  
  
   Українцi
   (присвячено близькiй людинi,
   єдинiй жiнцi, з ким нi разу не спав,
   єдиному другу зi слабкої половини
   людства)
  
   Ти стоїш на розпуттi, в самотi iз собою,
   Усе дивишся в даль i сльозина летить
   iз тонкої щоки, що торкалась рукою
   до ванiльних очей. Трохи серце болить...
  
   Жанна Дарк, полохлива як лань українка,
   ти горiла в собi i згорала за мить,
   за слабкою оманою крилася ЖIНКА
   сильна й мужня. Трохи серце болить...
  
   Воювала десь там iз бiди вiтряками,
   пломiнь вогнища душу коптить,
   залишалась собою, була праведна мама,
   ти ростила дочку! Трохи серце болить...
  
   Всi що були обiч, вiдiйшли, пролетiли,
   залишили тугу, щира прикрiсть кипить,
   та вони всi тебе об життя закалили,
   ти мiцнiша, тверда. Трохи серце болить...
  
   Засмiється колись вже твоя Несмiяна,
   нагло в очi усiм ворогам,
   i вiд сили своєї ти сповнишся п'яна,
   бiльш не буде дрижання ногам!
  
   Твоє "ХА!" пресловуте злетить над товпою,
   Залишайся лиш тим, ким ти завжди була,
   Усмiхнися, розпрямся, вернися такою,
   Як при зустрiчi нашiй себе повела.
  
   Я тобi присвятив цей маленький єдиний
   несуразний похмурий легенький вiршок,
   хай вiн буде з тобою завжди недiлимий...
   Встань, всмiхнися, виховуй дiток!!!
  
  
   Однiй жiнцi
   (написано на замовлення, по проханню
   людини, котру кинули. Вiн хотiв одночасно
   повернути її, осоромити i, все ж, залишитися
   з нею)
  
   Я забути тебе у життi i не зможу,
   не забуду тебе я вовiки-вовiк,
   твою гарну i пишну рожевеньку рожу,
   не зумiю з життя кинуть в бiк
  
   Я тебе у життi вовiки не забуду,
   пам'ятатиму все i завжди,
   я вiдмиюся вiд усього твого бруду,
   тiльки ти не тiкай, лиш зажди!
  
   Потягнися до мене, скорiше, я прошу,
   будь зi мною в думках понад все,
   горя я не несу, щастя бiльш не приношу,
   хай хвилина розлуки несе.
  
   Ти пiшла, залишила самотньою душу,
   ти покинула все, що могла,
   i тепер, у життi я миритися мушу,
   iзi всiм, що ти в менi знайшла.
  
   Я хотiв лиш з тобою свої днi коротати,
   я хотiв, щоб ти була моя,
   я без тебе нiколи не зможу заспати,
   не несе мене сон-течiя.
  
   Я чекаю годину, коли повернешся,
   I я молю богiв про одне,
   що ти звернеш до мене i знов посмiхнешся,
   я забуду про бiди, про все.
  
   Я люблю тебе дуже i завжди кохаю
   Iз тих пiр, як зустрiлись разом,
   Ми зустрiнемось знову, я точно це знаю,
   Я все зроблю для цього, я верну любов.
  
   Буду вiчно я жити, чи, може, не буду,
   Та я знаю: це точно, бо ти,
   Ти така, як ти була, я це не забуду,
   Ми зустрiнемось, хти - не хоти
  
   Проклинай мене, хочеш, чи, може, згадаєш,
   що нам було так добре разом,
   сподiваюсь, що ти, ти мене пам'ятаєш,
   хоч iз iншим ти спиш пацаном...
  
   Повернися в мiй сон, поверни менi долю,
   я чекаю на тебе всi днi,
   хочу твою любов, щоб зустрiлася з мою,
   десь на вулицi легко, раптом!
  
   Ми зустрiнемось ще, буде в нас усе добре,
   будем ми iз тобою кохать,
   я тебе, ти - мене, наше серце хоробре,
   буде стуком своїм вiчнi днi вiдбивать!

В.М.



Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"