Аннотация: Тюремнi грати з легкiстю стають гратами нашої свiдомостi i ще не вiдомо котрi з них кращi.
Ґрати наших душ.
Сидiти все життя за гратами. Все життя спостерiгати однi i тi ж пейзажi. Все життя бачити однi i тi ж обличчя. Все своє свiдоме життя жити лише одним моментом - моментом твоєї присутностi тут i зараз. Жити i розумiти, що наступне зараз нiчим не вiдрiзнятиметься вiд зараз теперiшнього. Розумiти, що якби довго ти не прожив, ти просто клонуватимеш саме цi "зараз", саме тут i нiде iнше. Усвiдомлювати скiнченнiсть свого життя у безкiнечностi свiту. Усвiдомлювати свою скiнченнiсть у безкiнечностi. Розумiти, що сiрi стiни навколо нiколи не стануть схожими на лiсостеп бiля твого будинку. Зустрiчати минуле тiльки у снах без жодної можливостi повернути його. Бачити небо лише через грати, або ж на фонi колючого дроту. Зустрiчати у царствi Гiпнозу старих знайомих i на ранок з болем усвiдомлювати, що нiколи вже не вип'єш з ними пива, розмовляючи про дiвчат. Нiколи...
* * *
Жити все життя... Жити щоб їсти, але не їсти щоб жити. Запрягти себе в ярмо харчування, поставивши здобуття тiлесної проживи на перший план. Звикти до ярма, i не намагатись змiнити щось. Забути про рожевi мрiї, змiнивши їх на чорно коричневi свинячi вiдходи. Працювати увесь час на свиней, заради їх торжественного заклання. Обмежувати себе у хлiбi, заради свинячого та коров'ячого харчу. Бачити лише брудну обiсрану пiдлогу, та пропрiле сiно. Дивитися на небо виключно заради того, щоб дiзнатися коли збирати сiно, i чи зможе воно пролежати ще зо кiлька днiв? Не помiчати соловейка за "мелодiєю" свинячого рохкання чи коров'ячого мукання. Радiти з того, що замiсть гратiв ти бачиш зубцi грабель. Радiти з того, що завтра буде хороша погода, не бажаючи бачити сонця. Хотiти серед лiта дощу, i проклинати морози серед зими. Дозволити гратам стереотипiв полонити душу, i боятися, що скажуть настiльки ж обмеженi сусiди. Стежити i висмiювати людей, що не мають домашньої худоби, щоб iнколи ковтати важкi сльози, уявляючи, як їм добре на теплому узбережжi, чи в тiнi старого лiсу. Забути про те як добре iнколи вiдпочити, коли можна не думати про те, що худоба не годована, i просто засипати, не налаштовуючи себе прокинутись зранку, щоб встигнути напхати вiдходами майбутнiй харч, не помiчаючи, як цi самi вiдходи проникають глибоко в душу, роблячи з неї помийну яму.
* * *
Прокидатись зранку за командою, виходячи у вологий ранок, вдягнутим у засмальцьовану форму. Спостерiгати, як наглядач виганяє з тебе залишки сну...
* * *
Вставати разом з першими пiвнями, вдягаючи не першої свiжостi одяг, насильно борючись iз сном, налаштовуючи себе на черговий день "iдолопоклонництва" худобi. Їсти на швидку руку, i гнати на випас корiв, припинати кiз на сочнiших дiлянках. Годувати вiдходами свиней. Ремонтувати поламану обору; косити ненаситним кролям; вичищати вiд гусей; сипати зерно курям; спостерiгати, щоб яструб, чи шулiка не вкрав молодняку; обмотувати на зиму дерева; зiрвати спину на картоплi; вчадiти вiд труйки проти шкiдникiв; викинути частину врожаю, бо вiн зiпсувався у погребi; заколоти свиню, винести частину м'яса на ринок; провести увесь день продаючи залишки колишньої "проблеми"; купити кiлька пар одноразової взувачки; викинути їх через кiлька мiсяцiв; очiкувати кiлька мiсяцiв поки можна буде заколоти чергового "хряка", щоб вдягнути родину в одноразовi штани, якi доведеться латати через кожних два - три днi; сваритися на дiтей, що вони не вмiють носити одяг.
* * *
Отримати казенний одяг. Їсти з казенної кухнi, державних харчiв. Кидати дрова пiд легенький дощик, не замислюючись навiщо, а чiтко знаючи - "потрiбно". Знати, що найближча вiдпустка буде у ночi, розтягнувшись на твердих зручних нарах, вирiвнявши натомлений за день хребет. Засмалити важко зароблену цигарку i замислитись про цiннiсть речей у цьому свiтi. Уявити себе у розкiшнiй машинi iз гарною кралею, i... розсмiятися iз власної мрiї...
- - -
Засипати i мрiяти як би це було добре продати усiх корiв, свиней, курей, кролiв, гусей... купити поганенькi Жигулi та повний бак бензину, i їхати кудись... Аби подалi звiдси... Уявити i гiрко заплакати, розумiючи, що вiд цього всього вже не втечеш...
- - -
Мрiяти, що одного дня, ти втечеш з-за цих клятих гратiв, i їхатимеш на поганеньких Жигулях подалi звiдси. I заснути, солодко потягнувшись, вiрячи, що колись це таки станеться.