У Бикiвцi - ювiлей.
I Бикiвцi ювiлей
Святкувати вже пора...
- Я поведу тебе в музей ,-
Телепнула стара,
- Що за музей , не зрозумiв ?-
Спитав стару старий.
-В той , що директор наш вiдкрив
В конторi заводськiй.
- Види скорiш !- старий зрадiв
Музею, як дитя ,-
- Я ж на заводi проробив
Усе своє життя ...
Давно не бачив я завод,
Та ще не все забув.
Але балакає народ,
Вiн не такий як був...
Дiд вус свiй сивий накрутив
Та марафет навiв.
На груди орден враз надiв -
Заслуги трудовi.
I баба теж новим платком
Прикрила сивину.
I ось iдуть вони удвох
У рiдну прохiдну.
- Ой ,прохiдна , ти , прохiдна !-
Наспiвує старий .
- Нас в люди вивела вона,
Забув вже в рiк який...
Ось i правлiння заводське ...
Дiд глянув й онiмiв.
Та що ж це робиться таке ?!
Це хто ж його бомбив?!
Давно закiнчилась вiйна,
Та i в страшний той час
Неначе бомба нi одна
Не падала на нас.
Сам партизанську службу нiс
Старий в той час важкий ,
Що сунуть нiс в полiський лiс
Боялись вороги.
А тут у мирний нiби час
Бiда прийшла на нас.
Стоїть страховисько - музей
Без вiкон , без дверей.
I Ленiн , як той бомж , стоїть
Подряпаний увесь.
Труба давно вже не димить ,
Й цеха подiлись десь...
Замiсть цехiв - один скелет,
Камiння та бетон.
Хтось сюди ходить в туалет ,
А хтось зробив притон.
Усi розкраденi склади ,
I навiть брама й плiт.
Лиш тiльки башта для води,
Як сирота , стоїть.
Колись була котельня тут
I грiла все село...
Тепер кущi однi ростуть -
Її як не було.
Колись завод цей скло варив
Й продукцiю давав,
Яку весь бiлий свiт хвалив
Та ще й за грошi брав.
Усе покрали , навiть скло,
Метал подiвся де ?
Хто взяв ?! Напевно НЛО,
Бо слiд наверх веде ...
Воно з,являлось по ночам
й усе пiдряд тягло,
Вiд плит тяжких до пилорам -
Таке от НЛО!!!
А де живе , чи де жило
То чудо , що краде,
Як дивно ,знає все село,
Куди цей слiд веде.
Мабуть , в музей ?! Бо i воно
В iсторiю ввiйшло,
Бо зверху , як ото лайно,
Те ж iнколи пливло...
То й дiло в тiм , його нiхто
Не хоче зачепить .
Самi ви знаєте , як то
Зачеплене смердить...
То ж подивився старий дiд
На заводський " музей"
I каже :
- Серденько болить !
Оце-то ювiлей!!!
За що в вiйну я воював ,
За що я працював ,
За що я молодiсть вiддав,
На що надiю мав ?!!
Ах ,люди, люди , як могли
Ви допустите це?!
А люди поряд з дiдом йшли
Й не глянули в лице.
А хтось зелений , молодий ,
з насмiшкою сказав :
- О , пiзно ти прийшов старий ,
Бо вкрасти " опоздав" !!!
Та дiд нiчого не сказав
Для того пiдле ця.
Камiнням падала сльоза
Зморшками з лиця...