Про красу , та не ту...
Казав бабi старий дiд:
- Чула ти , Матрона?
Красота врятує свiт!
А який у тебе вид
Пiсля макогону?
Ось у дзеркало дивись:
Щелепа вiдвисла.
А була ж i ти колись
В мене - мiс Полiсся!
Хоча конкурсiв тодi
Нiхто не проводив,
Але , навiть, бригадир
З тебе зiр не зводив.
Не кажу , вже агроном
Разом з головою,-
Все ходили пiд вiкном
Там , пiд Туровою...
Ти, як ягiдка цвiла,-
Говорили люди.
В тебе талiя була,
Не висiли груди.
Витанцьовувала в клубi
Краще iнших "єньку".
Та були ще цiлi зуби,
А не цi опеньки.
А яка була коса -
Жовтим водоспадом!
А тепер - крива , коса
Та iще й ... горбата.
Подивлюся я на тебе -
Серденько заб"ється.
Та для мене краще тебе
Краси не знайдеться.
Хоч у тебе брови сивi
Й не солодкi губи,
Але я такий щасливий,
Бо ти менi люба,
Бо ти щиру душу маєш,
Завжди виручаєш
У тяжку хвилину.
Ти у мене господарка,
Все вмiєш i знаєш,-
Каже дiд , а сам на чарку
Косо поглядає.
Та посвiдчення шалене
Баба припиняє:
- Заспокойся , бо у мене
Горiлки немає.
- Так ,- зiтхнув дiд ,- чую, чую.
То ж хочу сказати:
Красота лиш свiт врятує,
А де ж її взяти?