Кум i пiвник
У куми якогось дня
Пiвень десь подiвся.
Хоча пiвень не свиня ,
Але кум сварився,
Бабу їв чотири днi :
Куди ти дивилась?
Пiвень любим був менi .
Краще б ти згубилась!
Дiйсно , пiвень куму був
Наче охорона :
Кум утомлений заснув
Пiсля самогону...
А кума збиратись стане
До кума Iвана ...
Пiвень враз кричить завжди :
-Кук - курiк ! Куди? Куди?
Кум прокинеться i встане ,
Дасть кумi ... води ,
Щоб не йшла туди ...
Зразу все на мiсце стане.
А без пiвня , що робити ,
Не пити , не жити ...
П,ятий , шостий день минув ,
А пiвня немає .
Кум про пiвня не забув ,
Та вже не шукає
Й жiнку не чiпає.
Ще бiльш випиває .
За пiвнем страждає .
Пiвня поминає .
Перехилить медовуху ...
Нехай земля буде пухом ,-
Пiвнику бажає.
Ось вже сьомий день пiшов .
Кум не просихає.
У такий " штопор" зайшов,
Що робить, не знає.
Сам нагнав той самогон ,
Сам його кiнчає.
А це сниться куму сон ,
Що вже пiвень у раю
В хорi ангельськiм свою
Арiю спiває.
Кум за пiвника радiє,
Але i у снi жалiє
I сльозу пускає...
Кума глянула - кум спить ,
Враз причепурилась ,
Надухмянелась у мить ,
Окропом пiдмилась .
Ось вже i Iван стоїть
У кущах пiд плотом ,
Кличе на роботу .
Доки кум не чує, спить ,
Наче у колисцi ,
Кума з хати , i летить
Через двiр бiгом , бiгом ...
Треба ж було , каблуком
спiткнулась на мисцi ,
що лежить до верху дном
прямо бiля хвiртки !
I взялася звiдки ?
I мисяра чимала !
Кума впала i згадала :
" я ж кумi її займала .
Це ж вже рiк минуло .
Це ж кума її вернула .
Та нi слова не сказала ,
в подвiр"я жбурнула .
А я через неї ногу
ледь не пiдвернула ."
Воно все було б нiчого,
та не так все сталось .
Iз пiд миски щось у пiр,ях
пiднялося , закачалось ,
як п,яне, туди - сюди ,
подивилось на куму ,
потiм на подвiр"я
й пiвнем закричало :
- Ку-ку- рик ! Куди ? Куди?
Кума з ляку вiд бiди
iще раз упала .
Кум прокинувсь , дав ... води .
Все на мiсце стало.
Потiм пiвника обняв ,
пiвнику радiє.
Я ж тебе вже поховав ,
але мав надiю,
що тебе побачу ,
як би те ж у рай попав .
Радiє i плаче...
Таке й не присниться :
Це ж пiд мискою весь тиждень
просидiла птиця !
Та це ще не чудо .
Чудо далi буде .
Ось й кума пiсля води
вже прийшла у себе .
Вже i кума їй не треба
того , що в кущах сидить .
Вона дивиться - лежить
поряд з мискою ... яєчко !
Ось iще одно!
До речi ,
Пiвень нiби не несеться .
" Певно , це менi здається .
Нiби вдарилась ногою ,
Але що-то з головою ..."
Схопилась за серце .
I кум те ж побачив те ,
Рукою потрогав ,
Каже : - Слава богу !
Значить , це не бiлка ,
Бо п,ю з понедiлка ...
Та що ти хотiла ?
Як би тебе теж на тиждень
Мискою накрили ,
Не поїли , не кормили ,
То , як би воскресла ,
Ти не тiльки знеслась ,
А ще й народила б .
Ой , казав кум , та не знав ,
Бо ще не помiтно ,
Що кума вагiтна ,
Сам би пiвнем закричав ,
Сам би знiс яєчко.
А той , хто їй плiд заклав ,
Iз - за плоту поглядав
I думав про втечу...
А що було далi ?
Далi - далi ... Тралi - валi ...
Куму бог синочка дав .
I кум синовi радiв ,
Наче пiвника , глядiв ,
I на радостях вищав ...
I кума радiла ...
Отаке от дiло !