Кум i  народна медицина.

Кум  питав мене вiдверто:
-	Як ти думав,як хворiв,
чи б я змiг спокiйно вмерти,
як би жив без лiкарiв?
Слава богу , Україна
Має усяку медицину:
Традицiйну - офiцiйну
I народну - це городню.
Кажуть люди, що остання
У квiтучiм дуже станi.
Лiкувати всi взялися.
Екстрасенси розвилися,
Як в  картопельцi жуки,
Бо подiяли зiрки.
I у нас  в селi чимало
Цих народних лiкарiв.
Одна жiночка , наприклад,
Iз  мiсцевих вчителiв,
Все життя жила ,не знала
Про талан в своїй кровi,
А тут зiрка з неба впала,
Як дала по головi,-
Жiнка зразу й бачить стала...
Скрiзь штани та скрiзь спiдницi.
Ззаду гляне:
-	Ой-ой-ой!!!
Та у тебе ж  - геморой!
Щоби вивести тi гулi,
Треба взяти три цибулi,
Бiля лiжка стати раком
Та засунути їх ... так,
Щоб
Вже не випали вони.

То ж, узяв  мiй кум  цибулi,
Щоби вивести тi гулi,
Перед лiжком зняв штани...
А цибулi - величеннi,
Ще й пекучi, як шаленi.
Ой , наплакавсь до бiди,
Доки їх встромив туди!
Гадав, потiм ляже в лiжко,
Почитає якусь книжку.
Де там ? Не дають проклятi!
Три доби ходив по хатi.
" Нi! Щось ,- думає,- не те!"
Жiнку кличе, подивиться,
Що ж у нього там твориться?
Вона глянула:
-	Росте!
-	Що росте? Напевно, гулi?
-	Та не гулi , а цибуля!
-	Здоровецьких три пера!
Вже врожай сбирать пора!
Та й i  видерла  цибулю.
Залишились тiльки гулi.
Кума кинуло у жар.
Кум не кум , а самовар.
Ззаду валить дим чи пар.
Треба знову лiкуватись,
Знов  до знахаря звертатись.

Є у нас такий -  Мадяр.
-	Треба ,- каже той ,- каструлю
Таку вiдер десь на п"ять ,
I повнесеньку налляти
В неї свiжий сiк цибулi.
Кип"ятити годин з п"ять.
Кришка щоб була закрита.
Потiм вилляти в корито,
I коли той сiк остигне,
Сiсти й довго поливати
Ним живiт, боки та спину,
I не треба аспiрину.

 Кум побiг до магазину,
Бо вже власної цибулi
Вистачало лиш на гулi,
А тут треба ще й на спину.
Вiн купив пудiв зо п"ять
Отих засобiв народних,
Натуральних тих, городнiх.
I сiв ,лiки добувати.
Перевiв усю цибулю,
Та набрав лиш пiв каструлi,
Й то бiльш гiрких слiз, нiж сiк.
Настраждався чоловiк,
Наридався, накричався.
До  Мадяра  знов подався.
Чи немає iнших лiкiв,
Хай дорожче, хай смердючi,
Лиш би тiльки не пекучi. 
Той, не глянувши, порадив:
-Є  ще засiб -  не завадить.
Можеш всю оту  цибулю
Помiняти на часник.
- Нi,- кум каже, -  не  пiдходить.
-Є  ще хрiн - вiн те ж з городу.
- Не пiдходить i той хрiн,
Бо не возять в магазин.
Й доведеться для корита 
Всю Бикiвку  перерите ,
Товщу, Сарнiвку  скопати ,
Все одно його не хвате.
- Що ж , - сказав Мадяр,-
Як хочеш.
Є ще засiб лiсовий.
Треба встати серед ночi,
Зав"язати щiльно очi
I пiти до Туровий .
Голим треба , " между прочим",
I на памяцьки  нарвати
Лiкувальної трави,
I до тiла прикладати,
Але бiльш до голови.
I пройде не тiльки жар.
А й геморой  i гонорар.
-	О, це ,- каже кум , - пiдходить!
Хоч воно i не з городу,
Хоча йти до Туровий,
Зате засiб дармовий.

Серед ночi кум як вскочить.
" Боже, - думає,- проспав!"
Зав"язав скоренько очi 
Та труси iз себе зняв.
Жiнцi й слова не сказав.
Мац, мац, мац. Лежить вона.
" Бiс с тобою... Спи сама."
Кум  на - памацьки   iз хати
Став до лiсу  прямувати.
Ось порiг переступив.
На котяру наступив.
З ляку кiт почав кричати,
Жiнку  ледь не розбудив.
Тут  ще ц вилiз пес iз буди,
Подивився... Як завив!
-	Цить! -  кум цикнув на тварину,
-	Сам скоренько йде до тину.
" Добре, - думає,- що хату
На краю села купив -
Не так будуть бачить люди"
Ось вже й хвiртку  вiдчинив
Та звернув , як  треба , влiво.
По селу пройшов , на диво
Нi людини не зустрiв!
Але iнодi  здавалось,
Хтось казав:
-	Що з кумом сталось?
Й реготав  i шепотiв.
Кум прямує та не бачить.
"Ось , - гадає,- лiс неначе"
Лиш подумав , як влупив
Головою о березу.
Добре , що була твереза,
Бо як би ж вона напилась,
То упала б i розбилась.
Зрозумiло, голова.
Вiд удару закрутилась
I зiрками засвiтилась,
Так , що аж в очах з,явилась
Загадкова Турова.
Кум ще крок ступити хоче ,
Але ззаду щось лоскоче,
Та ще й жалить i свербить.
Як на зло, ще й драпаками
Ухопило за це саме,
Зачепилось i висить!
Кум  вже й сам, як пес , став вить.
Здер в серцях з очей ганчiрку.
Чує, поряд хтось кричить:
-	Ухопила  кума бiлка!
Треба кума нам ловить!
Ото клята та горiлка!

Звiдкiля взялись сусiди,
Кум з кумою, жiнка, дiти.
Стид!  Куди себе подiти?
Ой i натерпiвся страму,
Особливо, у ту мить,
коли силились те саме 
З драпакiв вже вiдчепить.
Дома якось обiйшлося 
В дурдом йти не довелося.
-	А до знахарiв ходити,-
-	Каже кум, - то божа кара!
Знову бiгти до Мадяра?
Мушу так перетерпiти.
Будь болячка, хоч яка,
Краще я в сiльську лiкарню
Вже пiду...
Там сестри гарнi.
Й медицина не така.
Хоч й за грошi  лiкуватись,
Та не стидно роздягатись,
I немає драпака.