Як я кума з кумою мирив .

Якось кум прийшов до мене
смутний  , як  негода . 
Я його таким шаленим 
ще не бачив зроду .
То , що кум характер має -
це я добре знаю.
А сумним таким , аж плаче -
ще таким не бачив.

Запросив кума до хати ,
почав пригощати ,
думав оце горе кляте 
перваком залляти.
Куму в чарку  наливаю
про бiду питаю:
Не стидайся ,
              сповiдайся,
як поповi  в храмi,
як своєї мамi ,
знiми з душi камiнь...  

Кум три чарки випиває,
а потiм четверту 
i розмову починає
тверезу , вiдверту:

Ой робити що , не знаю!
Не жити не вмерти ...
Посварились я i Рая 
учора до смертi .
Та вона у тiм не винна 
моя половина ...
Ти , кум , мене знаєш.
Це все я - тварина .
А ще -  оковита ...
Що робити ?! Що робити !? 
Не  вмерти , не жити...

Так , кум , знаю ...
Твоя Рая -
гарна й працьовита ,
добра господарка .
Вся бiда в горiлцi..
Треба менше пити 
i годити жiнцi ...

А сам куму наливаю 
у чарку  по вiнця...

Кум п,є та сумує,
а я пропоную:
Перемовини з кумою 
будемо робити ,
буду  вас мирити ...

Кум  п,є та киває,
а я наливаю ...
Кум iще смутненький ,
але вже гарненький ,
i я - те ж тепленький ...

Ще по три чарчини повних
ми перехили 
i до дiй тих перемовних
з кумом вже дозрiли .
Можна  йти до Раї...

З хати випливаємо ...
Хтось у бiк мене штовхає...
I кума качає , 
хоч вiтру немає.
По селу йдемо , собаки ,
як скаженi лають.

Ось кумова хата , 
ось i кума Рая ...
Тiльки що з городу.
Поряд  - копаниця .
А сама вiдром з криницi 
набирає воду .
Я почав дипломатичнi 
до куми пiдходи ...
Усмiхаюся не звично ,
не звично моргаю...
Та , до слова , я моргати
ще почав у хатi 
десь  на чарцi п,ятiй .
Кум стоїть iкає.
А язик вiд самогону  
у ротi блукає...
Як у депутатiв ,
бiда з мiкрофоном :
як на зло, 
хтось то вмикає,
а то вимикає.
Такi перегони.

А кума  на нас уваги 
майже не звертає,
на нас - дипломатiв .
Їй корiв iще доїти ,
свиней годувати ...
Йде вiд нас  з водою ,
а я - за кумою
плетусь ледь не рачки .
I у кума - качка.
Та все ще iкає...
А я починаю ...
i на кума наїжджаю ,
як той танк  чи тачка :

Це все вiн - п,яниця 
Свариться  з тобою !
А ти - молодиця ,
А ти - робiтниця !
Менi б таку Раю ... 
А вiн п,є без краю...

А кум дивиться на мене 
та ще бiльш iкає,
бо ж вiн п,є зi мною.

А я наїжджаю ...
Менi б таку Раю!

А корови  iз сараю 
косо поглядають...

П,є та п,є ще з понедiлка...
Де бере вiн ту горiлку ,
отаку гидотну ,
о той змiй зелений? !

А у кума  спазм  iкотний .
Вiн ж бере у мене
первачок спекотний ...

Кума в хлiв ...
Я - за кумою...
Та хапаюся  рукою 
ледь не за спiдницю.
А ти - молодиця ...
   А ти працiвниця ...
А вiд нього терпиш муки ,
хоч стрибай в криницю ...
Це все - оковита ...

А сам бачу - кума в руки 
бере копаницю...
Треба утiкати ...
З ляку кум не став iкати ,
а почав хреститься ...
А я не хрестився ,
бо спiткнувся  й покотився 
до свиней в корито.
Тут корови забичали ,
свинi закричали ,
кури з сiдал поскакали 
i зареготали ...
Я не знаю ,  де кум дiвся .
Я вже не дивився 
не на кума , не на Раю,
сиджу  та моргаю.
А кума мене з корита
бiдна витягає.
Отаке от дiло .
Як  не витягла би  вчасно ,
то би свинi з,їли ...


Дипломати ви нещаснi  ,
миру захотiли !
Як би ж ви не пили !

Ой , ганьба , ганьба  , їй богу !
Але пiсля цього
я до Раї не ногою ,
та i кум не п,є зi мною .
ну i слава Богу !
Хоч не мир , а перемир,є 
у нього  з кумою.
Значить все не так плачевно...
Значить зустрiч не даремну 
вiн провiв зi мною.