Слава богу , весна прийшла , а то снiг лежить та й лежить , як той хiмiкат паршивий , сода кальцинована. Будь вона тричi клята ! Як же вона менi остогидла . А все винен мiй сусiд - токсикоман кiнчений ...
До нас на завод вiн цю соду на тракторi возив. Це тепер з тарою суворо , а ранiше на тi мiшки з паперу i не дивилися . А я ж не можу , коли добро пропадає , особливо те , що погано лежить . То ж якось питаю сусiда :
- Слухай , хiба цим торбам бiльш нiякого
використання немає?
- О!- вiдповiдає вiн .- Якби ти бачив , як вони в печi горять , краще усякої горiлки. А ще лiпше - потрусити їх по городу : незамiнний засiб проти усякого бур,яну ...
- Так привези менi їх,- радiсно тенькнуло в моєму серцi у передчуттi хоч якоїсь дармовщини .
- А скiльки ?
- Та скiльки не шкода .
I ось пополуднi пiдкотив до мого подвiр"я трактор з макулатурою . Розвантажився . Я сусiдовi за це лiтру горiлки не пожалiв та ще пiв кiла сала . Доброму чоловiковi нiчого не шкода . Таку гору тих мiшкiв вивалив , що геть рух на моїй вулицi перегородив. Став я тi мiшки на подвiр"я тягати . Чхаю , кашляю , сльози з очей бiжать , а на душi радiсно : стiльки добра враз привалило!
Аж в ночi , як на зло , дощ упав. Всi мої мiшки промочив. Став я вранцi їх по городу розстеляти та на сонцi сушити . Днiв п,ять граблями та вилами туди-сюди , сюди - туди . А сусiд тим часом сiно для корови у стежок складає. Каже , що чув прогноз по радiо : знову буде дощ.
Тут я ризикувати не став . Згрiб i своє "добро" у велику копицю. Дай , думаю , доки не змокло , пiдпалю. Линув солярки - не займається . Я i так i сяк - не горить . Хоч ти ґвалт кричи! Як на те , з боку Товщi десь узялась хмара . Я бiгом до сусiда .
- Вези ,- кажу ,- о те добро з моїх очей туди , звiдки привiз.
I ставлю йому на стiл ще лiтру горiлки .
Вантажив я тi мiшки на трактор , аж упрiв. Але дякувати богу , до дощу впорався . Та на цьому не скiнчилися мої неприємностi . Через кiлька днiв помiтив , що на картоплянiй грядцi ( а вона поруч з сiнокосом , де я мiшки сушив) раптом зникли колорадськi жуки . Спочатку зрадiв.
- Бач , - кажу жiнцi, - дiє!...
Та ще через днiв три картопелька моя раптом стала
чорнiти. Так i не зацвiла , сердешна , пропала на корню . Посохли й огiрки та iншi овочi . Що влаштувала менi моя благовiрна , переказувати не буду . Бо на нашому городi три роки нiчого не росло. Мусив iз Києва селекцiонерiв викликати ( ласка божа , брат там в iнститутi працює), щоб хоч бур,яну насiяли та було чим свиней годувати . Вони приїхали , питають:
- Чи не падала до тебе в город нейтронна бомба ?
- Та яка там бомба ,- кажу , - рiдко яка птиця до
середини мого городу долiтає, а якщо i долетить , то враз вниз шелепнеться i лапи вiдкине . А один раз сусiдський пес з цепу зiрвався , забiг за межу . Одну грядку пробiг , ще шерсть на ньому була , а на другу вскочив , - враз облiз , наче ошпарений ,- лисим став . Забiг догом , а вибiг бульдогом з мордою мавпи...
Та моя жiнка з тих пiр курей не скубе , якщо треба , на город їх зажене - i через хвилину на них нi пуху нi пера . Готовi курячi окорочка !
Та ж у мене вся родина лиса. I я вже пару рокiв не голюсь . Хоч на лєзвiях зекономив . Усе село нас з тих пiр Лисими кличе .
Але селекцiонери трохи допомогли , а то ми з дружиною вже i копаницi на горище позакидали . Навiщо вони? А тут вже i травичка знову росте , правда , бiла i содою кальцинованою смердить .
Буряк червоний посiяв - вродив бiлий . Новий сорт : " Бiлогвардiйськiй" . В садку яблука усi одного сорту : " Бiлий налив". Свиней бiлою травою кормлю - чистим мiндобривом ходять . А сьогоднi з мiндобривом напруга. Фермери приїздили , просили продати за валюту. А недавно якийсь кавказець з ближнього закордоння приїздив , Ходи - Берди звати , на Бен Ладена походить , те ж просив продати. Хоче як хiмiчну зброю використовувати . Каже , що стiльки нiтратiв чи нейтронiв немає навiть в нейтроннiй бомбi.
А ми з дружиною вже звикли - чорнобильськiй iмунiтет допомагає . Вже кров в венах бiла бiжить , як молоко . Та у мене i собака весь бiлий по дворi бiгає . Я його так i кличу - Бiлка . Приїдьте , самi побачити . Я вас бiлими огiрками пригощу . А щодо дармового добра , то тепер я - нi-нi ! Цур йому!