Морозе, ти, хоч сердься хоч не сердься, 
А теплий промiнь вже разок прибiг...
Весняне сонце - як дiвоче серце.
Грак прилетить - за мiсяць зiйде снiг.

У березнi так сонечко засяє - 
I побiжать по вулицях стрiмкi
I радiснi: природа воскресає -
Веселi, надихаючi струмки. 

Ще холоднеча припiка помалу
I випада на досвiтi снiжок.
Бурульки довгi-на весну тривалу,
А зтане снiг - берися за плужок.
 
Побачиш: щука лiд хвостом ламає -
Бiжи додому, встань на свiй порiг,
Бо ластiвка додому повертає,
Зустрiнь її, а з нею - свiтлий рiк.

Веселка вранцi - незабаром дощик.
Вiдкрий йому долонi, порадiй.
Весняний дощик, як з грибами борщик -
Дитяча радiсть, тисячi надiй. 

Помiтно довше день, а нiс коротше... 
Морозе, ти не злися, саме час... 
Чим злiше лютий, тим весна солодше - 
Iди, морозе, i забудь про нас...