Тi, що за море вiдлетають,
Мiняють небо, а не душу.
Вони душею пам"ятають
Смачну, м"яку, солодку грушу,.
Дiдусь її зiрвав на радiсть
Онуковi на тiм подвiр"ї,
Що не забуло  й досi навiть
Мене в родинному сузiр"ї...

Усi, кого штовхає доля,
У мандри прикрi i далекi,
Кого примушує неволя,
Струмки лишати i смереки, 
Беруть з собою у дорогу,
Як оберiг, пiсенну мову.
I я без неї анi кроку -
Не пiдкорюсь чужому слову.

Усi кого заводить лихо
За обрiї в часи негоди,
Свiй жереб вiдживають тихо.
I я тут тихий i негордий.
Пiдтримує лиш думка щира
Мене у сiчнi i у серпнi:
Завжди зi мною Батькiвщина
У пам"ятi моїй  i серцi...