Аннотация: Ми програмуємо, нас програмують. Моживо, Бог створив i наш свiт просто для того, щоб погратися? Треба ж йому чимось наповнити безкiнечнiсть та вiчнiсть?
Два товариша.
Валентина Величко
27.02.08.
Ясний бовтався на iгровому майданчику, шукаючи, щоб тут могло його зацiкавити. Всi атракцiони були давно знайомi i не викликали анi найменшого бажання пограти. От хiба-що бiльярд... Вiн наблизився до павiльйону, де безлiч гравцiв змагалися у вправностi та влучностi.
--
Привiт, Ярику! - зрадiв знайомому Ясний. - Ну, як життя-буття? Чим займаєшся?
--
Та... Поки що нiчим. Не бачу для себе такого поля дiяльностi, яке могло б мене зацiкавити. А ти? Все iгри програмуєш?
--
Так! Я вже готую дипломну роботу! З роздiлу програмування вiртуальних свiтiв, - гордовито сказав Ясний.
--
Це щось таке на зразок вiдомої "Галактики"? - аж здивувався Ярий.
--
Та нi, ти що, я ще не маю достатньо досвiду для такої гри, - знiяковiв Ясний. - Я програмую поки-що тiльки "Планету"
--
Ну, "Планета", це теж достатньо круто для студента, як на мою думку, - вiдповiв Ярий. - А що, давай зiграємо в бiльярд?
--
Давай! Бо мене куратор вже давно в шию гонить трiшки розiм'ятися, - сказав Ясний i вони пiшли вибирати киї.
Правильний вибiр кия в багатовимiрному бiльярдi мав надзвичайно велике значення. Адже їх варiантiв було дуже багато, до того ж манера гри у кожного гравця була своя, тому спочатку потрiбно було оцiнити можливостi та вмiння супротивника i вiдповiдно вибрати кийок. Ярий був дуже спритний, меткий та доволi пiдступний гравець, тому Ясний довго порпався в шухлядi з кийками, поки не вибрав те, що хотiв. Це була модель не з останнiх, але надзвичайно вдала, до того ж Ясний її добре знав.
--
Ясику, чого ти так довго там колупаєшся! - iронiчно посмiхався Ярий. -Вибирай, не вибирай, а я тебе все одно поб'ю!
Ясний нiчого не вiдповiв, але подумав: "А це ми ще подивимось, хто кого, ти меткий, а я розумний". I вони потихеньку розпочали гру, паралельно згадуючи однокласникiв та вчителiв, а також всi свої шкiльнi пустощi та витiвки.
--
Ага, до речi, Ясику, а яку основу життя ти обрав для своєї планети? - запитав Ярий, облiтаючи iгровий простiр та скануючи розмiщення куль.
--
Ти знаєш, я довго обирав, вагався, i нарештi зупинився на киснево-вуглецевiй формi життя, - вiдповiв Ясний.
--
Тю! Ну ти даєш! Навiщо така екстремальна форма? Ти спецiально шукав пригод на свою дупу? - здивувався Ярий.
--
Та нi! - засмiявся Ясний. - Я хотiв щось таке, чого ще нiхто не робив, щось оригiнальне.
--
Ну, звичайно, ти ж завжди любив чимось вирiзнитися з помiж iнших. I що ж, персонажi у тебе там якi? Тролi, ельфи, дракони, роботи, чудовиська?
--
Та нi, Ярику, - вiдповiв Ясний. - Я чомусь вирiшив, що розумнi iстоти в мене будуть майже такi самi, як i ми, люди. Ну, "по образу та подобi", як то кажуть.
--
Цiкаво, я вже давненько не бачив iгор з такими персонажами. Всi намагаються будувати свiти на стандартнiй основi, але найфантастичнiших форм, а ти надумав зробити навпаки.
--
Ага, чомусь мене привабив саме такий варiант, - вiдповiв Ясний.
--
Цiкаво було б подивитись! - сказав Ярий, вправно пролетiвши через просторовий тунель i засилаючи зовсiм безперспективну кулю в гравiтацiйну лузу.
Ясний стрiмко засновигав навкруг зеленого iгрового поля, розраховуючи кут удару. Тут потрiбно було врахувати викривлення простору, енергетичнi флуктуацiї, кiлькiсть стихiйних вимiрiв, силу тяжiння куль та ще й розгледiти прихованi супротивником гравiтацiйнi пастки. Ясний був мастак досить стрiмко вести розрахунки, бо в нього по багатовимiрнiй геометрiї завжди були вiдмiннi оцiнки. Ясний нарештi вдарив i одразу двi кулi опинились в лузах, заспiвавши вiдповiдної пiсеньки.
--
Еге, брате, я й забув, що ти гарний математик! - аж розсердився Ярий.
Вiн скрутився в палаючий джгут, пришвидшив свiй особистий час i вдарив вiдразу по трьох кулях в рiзних вимiрах. Двi з них опинились в лузах. Ярий задоволено посмiхнувся. От чого вiн дуже не любив, так це програвати.
--
Ясику, друже, а коли твої розумнi iстоти встигатимуть розвиватись та прогресувати, адже киснева бiохiмiя потребує дуже багато затрат на пiдтримання горiння? Занадто швидкий обмiн речовин в кисневому середовищi? Вони ж у тебе просто палають, а не живуть? Їм же безперервно потрiбно щось в собi спалювати, щоб хоч якось iснувати, - казав Ярий, розвалившись на блакитному пухкому крiсельцi, яку виникло пiд ним, як тiльки вiн вiдлетiв вiд поля, звiльняючи мiсто для Ясного.
--
Ой, i не кажи, Ярику! - зiтхнув Ясний, намащуючи кий анти-метеоритним кремом. - Безкiнечно їдять-випорожнюються, їдять-випорожнюються, це просто якийсь жах! Я навiть хотiв змiнити основу бiохiмiї планети, але мiй професор порадив залишити все так, як є. Вiн сказав, що нiхто ще такого не програмував i дуже цiкаво подивитися, що з того в результатi вийде. I навiть сказав, що це робота перспективна i я зможу по нiй почати писати кандидатську дисертацiю.
--
О! То твоє захоплення вже переростає в роботу! Вiтаю, друже, - сказав Ярий, трiшки спохмурнiвши.
Вiн заздрив своїм друзям, якi вже пiдшукали для себе заняття до душi. Адже марнувати вiчнiсть без задоволення, без дiйсно захоплюючої справи, то ж було б просто карою i суцiльним жахом. Батьки дуже хвилювались за Ярого, адже зрiдка траплялися такi люди, якi так i не знаходили собi справи до душi, вони бовтались без дiла простором, скиглили, бешкетували, хворiли психiчно, а iнколи i зникали безвiсти, вивiльняючись таким чином вiд пустого, безглуздого iснування.
А Ясний знову почав ретельно обраховувати ситуацiю на iгровому просторi. Розмiщення куль було надзвичайно невдале. Простiр закручувався, пульсував i рвався на просторово-часовi фрагменти. Нарештi Ясний побачив один чудовий варiант удару, розiгнався до половини швидкостi свiтла, вдарив вiдразу в чотирьох вимiрах i... його кийок i його самого ледь не затягло в велетенську гравiтацiйну пастку. Ясний ледве виборсався з пiд влади її тяжiння, але все ж таки одна куля опинилась в лузi.
--
Ярику! - заволав Ясний. - Це не чесно, навiщо ти тут розмiстив таку велетенську пастку! Це ж просто чорна дiра, i це не по правилам!
--
Нi фiга подiбного! - єхидно сказав Ярий. - Он, подивися, по всiх кутках розмiщенi правила цього атракцiону i в них нiде не вказана гранична маса гравiтацiйних пасток!
--
Вказана, не вказана, але ж совiсть потрiбно мати! Я ледь у не-свiт не провалився! - сердився Ясний.
--
Ну провалився б, ну i що з того? Не втрапив би додому? - глузував Ярий. - Не смiши мене, Ясику, ти ж не дошкiльнятко, врештi решт. I, до речi, ну його, той бiльярд, вiн менi вже до бiсу остогидiв. Краще покажи менi свою планету. Ти, звичайно ж, її завжди з собою тягаєш?
--
Ну, не саму планету, а її просторовий вiдбиток. От на, подивися, - i Ясний розтулив свою долоню, на якiй з'явилося зображення блакитної планети, оповитої бiлим серпанком водяних випарiв.
--
Нiчогенька планетка, гарненька! - сказав Ярий, уважно роздивляючись блакитну кульку. Давай десь сядемо на лавочцi, я її трiшки глибше подивлюся.
Вони пiшли з iгрового майдану, всiлися на пульсуючу всiма кольорами спектру пухнасту лавочку, i почали детальнiше розглядати планету. Ясний з гордiстю споглядав здалеку на своє творiння, задоволено посмiхаючись, а Ярий розпочав глибокi оглядини. Через деякий час вiн сказав:
--
Що, вони в тебе безперервно повиннi працювати, щоб задовольнити свiй вiчний голод? Я бачу, що у планети ж не так багато власних кормових ресурсiв, щоб тих ненажер прогодувати.
--
Ага, Ярику, - сказав Ясний. - Я розумiю, трiшки важкуватi вийшли умови iснування, нiчого не поробиш, - вiдповiв Ясний.
--
Та ще й цього мало - он вони в тебе ховаються у якiсь криївки, в якiсь халупи. Навiщо? Щоб все ж таки не охолонути? Ти що, вирiшив познущатися над ними?
--
Розумiєш, Ярику, достатньо вибрати тип бiохiмiї, як це i тягне за собою всi отi негативнi наслiдки. Нiякi харчi не в змозi достатньо їх зiгрiти. Я спочатку спрограмував їх холоднокровними, хотiв полегшити iснування, але не вийшло!
--
Чому, Ясику? - здивувався Ярий.
--
Та не захотiли розвиватися! Холодно стане, забракне їжi, то вони позасинають собi, сплять i в вус не дують! Нiякого прогресу. Довелося ту популяцiю рептилiй лiквiдувати - на добриво пiшли. Та на кориснi копалини на майбутнє.
I Ясний спрямував свою увагу на той фрагмент гри, яку розглядав Ярий. На зеленiй, квiтучiй галявинi мiж рiчкою та лiсом група людцiв заганяла якусь незграбну травоїдну тварину в велику яму, так-сяк прикриту хмизом та травою. Тварина була вже поранена камiнними списами, вона грiзно ревiла i кидалась вiд однiєї групки мисливцiв до iншої. Червонi очi її були переповненi люттю та жахом. Людцi свистiли, кричали i уверталися вiд наскокiв тварини, все ближче i ближче пiдганяючи її до пастки.
Трiшки далi, за лiсом, група самичок людцiв копирсалася на великому болотi, вони викопували якесь корiння та ловили маленьких водяних тварин. На спинах у декотрих були прив'язанi крихiтнi дитинчата, трiшки бiльшi дiти гралися на галявинi неподалiк матерiв. Ярий уважно роздивлявся цi картинки i думав, що все ж-таки Ясик гарний програмувальник, доволi складна та реалiстична виходить в нього картина первiсного життя сапiєнсiв на киснево - вуглецевiй планетi.
--
Ясику, а як ти назвав свою планету? - запитав Ярий.
--
Терра. Планета Терра, - вiдповiв Ясний.
--
Терра. Гарна назва. Мої любi, дивись, бiгають, на вигляд майже як ми, люди, але такi кволi, крихiтнi! - засмiявся Ярий. - Ясику, i тобi їх не шкода, бiдолашних?
--
Шкода, Ярику, звичайно шкода, але ж менi потрiбно, щоби вони розвивались!
--
Ну, ти, хлопче i даєш! - обурився Ярий. - А де ж вони в тебе вiзьмуть вiльного часу для розвитку? Для мистецтва? Для роздумiв? Та вони ж у тебе просто не бажатимуть жити в такому пеклi! Вони всi покiнчать своє жахливе життя колективним самогубством!
--
Е нi! Я ж в них заклав величезну жагу до життя! Вони запекло борються з середовищем i один з одним за iснування.
--
А так ще гiрше! - вигукнув Ярий. - Тодi тi, хто сильнiший, повбивають i зжеруть слабкiших! I твоя планета не породить розумної цивiлiзацiї!
--
Як не породить - вже породила! Вони живуть, плодяться i, хоч i повiльно, але розвиваються!
--
А давай заб'ємося об заклад, що нехай не всi, а половина з них або вб'є себе, не бажаючи жити, або вб'є свого побратима, щоби продовжити своє iснування. А це вже не розумна цивiлiзацiя - ти знаєш правила створення нових свiтiв! Не убий!
--
От не буде такого! - гарячкував Ясний. Вони в мене розумнi i хорошi! Я їх дуже ретельно програмував! I до того ж, гра ще не закiнчена i нiким не тестована!
--
Не тестована? - перепитав Ярий. - Слухай, я маю дуже приблизне уявлення про тестування програмних продуктiв, але менi здається, що я хочу протестувати твою Терру.
--
Хочеш, так тестуй! - вiдповiв Ясний. - Он професор Осяйний з унiверситету дванадцятого галактичного рукава чудово викладає тестування, прослухай його курс, а я до того часу гру закiнчу програмувати. I тестуй собi на здоров'я!
--
Ну, домовились! - радiсно сказав Ярий. - Ти знаєш, я вiдчуваю, що менi сподобається робота тестувальника! Адже я дуже рухливий, стрiмкий, меткий, менi потрiбно постiйно рухатись i долати труднощi. Я ж у дитинствi хотiв бути просторовим розвiдником!
--
Ну, так чому ж не став? - запитав Ясний.
--
Ха! Я б задоволенням ним став! Але у просторi-часi все вже давно вiднайдено, вивчено, запротокольовано та поставлено на запорошенi пилом вiчностi полички архiвiв! От щось нове створювати - то було б чудово. Але я для програмування не годжуся, менi i годину на мiстi просидiти - то справжня кара.
--
Ярику, от слухай сюди, - сказав Ясний. - Iди до Осяйчика на курс, i вiзьми собi за курсову роботу мою Терру. Побiгаєш там, пострибаєш, аналiзи, якi там мають бути, зробиш - i менi користь буде, i тобi! - сказав Ясний i подумав, що може завдяки його Террi Ярий знайде собi заняття до душi.
I товаришi попрощалися. Ясний з головою поринув в роботу, обраховуючи всi можливi варiанти розвитку своїх пiдопiчних, дещо переробляв, дещо змiнював, намагався досягнути швидкого прогресу свого iграшкового суспiльства. Нiякi iншi iгри та розваги його не цiкавили, вiн насолоджувався, створюючи свою власну, неперевершену, досконалу гру. А Ярик дiйсно пiшов на курс професора Осяйного, провчився там семестр i ось коротко те, що вiн там засвоїв.
Правила тестування iгор зразка "Еволюцiя гуманоїдiв".
1. Гуманоїди мають власну волю i нiхто стороннiй не має права впливати на їх вибiр чи рiшення безпосередньо, оминаючи власнi бажання персонажа гри.
2. Не можна використовувати свої науковi знання - тiльки на рiвнi розвитку суспiльства персонажiв.
3. Можна використовувати тiльки особистi якостi тестувальника чи гравця - смiливiсть, хитрiсть, вмiння переконувати тiльки словесно, i нi в якому випадку не телепатично.
4. Нiхто з персонажiв не повинен запiдозрити тестувальника або гравця в неналежностi до свiту гри.
Професор казав: "Ви повиннi завжди пам'ятати, що кожен персонаж кожної гри - це розумна iстота, здатна вiдчувати бiль, здатна страждати морально, i тому ви повиннi шанувати та поважати її, незважаючи на те, що вона - штучне створiння. Лялька, котра плаче, коли її б'ють, ще не жива iстота, але коли та лялька вiдчуває бiль та страждає - тодi стiп! Панове студенти, завжди пам'ятайте про це! "
Ну, ще потрiбно було зробити дуже багато розрахункiв, прогнозiв вiдносно успiшностi розвитку суспiльства, побудувати купу графiкiв, понаписувати iнструкцiї гравцям, щоб не трапилось якого нещастя або непорозумiння пiд час гри, i таке iнше.
I ось, нарештi, Ярий взяв у Ясного копiю гри i розпочав тестування. Вiн вибрав у Ясика з галереї резервних персонажiв пiдходяще тiло, та й полинув у захоплюючий свiт такої складної та цiкавої гри.
Ярий виник в густому зеленому лiсi, вбраний вiн був у металевi лати та шолом, чорний плащ розвiвався на вiтрi. Поряд гарцював вороний кiнь. Ярий скочив на нього i поскакав назустрiч пригодам та випробуванням - i себе, i Ясикової гри. "Ого, та то просто чудово, отак скакати, вiдчувати п'янкий запах лiсового повiтря, пахощi цвiтiння, рiзкий запах кiнського поту. I якi яскравi барви! Як спiвають пташки, як ласкаво свiтить сонечко! Чудова планетка!" Ярий вперше за довгий час вiдчув радiсть та впевненiсть в доцiльностi свого життя. Роботи тут - надовго вистачить, i нудьга та безцiльнiсть iснування пiдуть вiд нього геть, Ярий був впевнений в цьому.
В цей час Ясик почав хвилюватися за долю своєї планети. Вiн уже жалкував, що дозволив Ярому тестувати гру. Адже Ярик абсолютно зелений, недосвiдчений тестувальник, ще щось зiпсує, почне втручатися в розвиток суспiльства, вiн же мабуть до пуття не вивчив навiть правил тестування. Потрiбно було звернутись задля тестування до солiдного, досвiдченого викладача, може б вiн щось корисне порадив, а нi, то хоч би нiчого не зiпсував.
I Ясний почав слiдкувати за пресуванням Ярого по планетi, з жахом очiкуючи якихось незапланованих вiйн, або чудес, або iнших екстраординарних подiй. Але все було тихо-мирно та йшло своїм звичним шляхом. Ярий дуже делiкатно тестував гру, Ясний трiшки заспокоївся i почав готуватися до випускних iспитiв, бо зi своєю Террою вiн добряче запустив iншi дисциплiни.
I ось пройшов якийсь час, Ясний здав декiлька екзаменiв, а Ярого все не було видно. Розшукувати його серед мiльйонiв людцiв на Террi Ясному не було коли, та й, вiрогiднiше за все, Ярику вже давно набридло те тестування i вiн знову грає десь у бiльярд або в щось ще. Але ось, нарештi, Ярик явився на порозi Ясикової оселi.
- Слухай, хлопче! А ти молодець! Така захоплююча в тебе вийшла гра! - сказав Ярий, падаючи в крiсло.
- Ну нi фiга собi! Ти весь цей час тестував гру? - здивувався Ясний.
- Ага, тiльки зрiдка виринав поспiлкуватись з батьками, та бiгав консультуватися до Осяйчика, - спокiйно сказав Ярий, закладаючи ногу за ногу.
- Ну, розповiдай! Я весь - увага, - сказав Ясний.
- Ну, я там, ясна рiч, вiдразу ж зустрiв принцесу незрiвнянної краси, закохався, оженився, дiточки пiшли. Ну як я мiг їх покинути напризволяще, таких безпомiчних, у такому жорстокому свiтi? Потiм дiти виросли, менi настав час помирати, а я не встиг завершити всi свої справи. Довелось ще одне життя прожити. Там знову кохання, знову дiти, потрiбно їх годувати, навчати - знову провертiвся купу часу, як бiлка в колесi.
- О, то ти вже маєш досвiд шлюбу та дiтонародження! - посмiхнувся Ясний. - Поздоровляю - тепер ти доросла людина!
- Та, не знущайся, Ясику! Який то досвiд - чисто вiртуальний.
- Ну то нехай, але як ти вважаєш, вдала в мене вийшла гра? - запитав Ясний.
- Я вже тобi сказав, гра - хороша, i самий головний її козир знаєш який? - спитав Ярий, задерши ноги на стiл.
- I який? - перепитав Ясний.
- Там нiколи нiкому не буде нудно чи сумно! Там помирає нудьга - постiйна подружка вiчностi та досконалостi.
- Ну i чудово! Дуже вже багато людей не знають, чим зайнятися i що робити, то нехай трiшки поживуть у важкому свiтi, тодi райське життя на небi здасться їм дiйсно райським! А не одбуванням вiчного строку у в'язницi з полiпшеним рiвнем комфортностi! - задоволено смiявся Ясний.
- Це точно! - посмiхнувся Ярий i продовжив. - Ну, далi менi довелося ще декiлька життiв просидiти монахом в монастирi, потрiбно ж було писати ту курсову роботу. Ти знаєш, ось головна iдея, яку я винiс з твоєї гри, i яку я поклав в основу своєї курсової роботи.
- Слухаю тебе Ярику, цiкаво - сказав Ясний i вiдмiтив про себе, що Ярик дуже змiнився за цей час, вiн став нiби дорослiшим.
- Я зрозумiв, що космiчна вiсь добро-зло, це не протилежнi речi, а зовсiм навпаки, це одна якiсть, а саме рiвень жаги до життя, або ж егоїзм. На одному полюсi абсолютне зло - людина настiльки сильна, любить себе i бажає жити, що ладна знищити всiх iнших. I знищує. Це чистий егоїзм. Другий полюс - людина слабка духом та фiзично i тому стає жертвою сильних. Це дефiцит егоїзму, або жаги до життя. Або ж просто людина не хоче страждати та боротися, тому вбиває себе - це нульовий рiвень егоїзму.
- Ну, Ярику, це вже чисто фiлософськi питання, i вони не мають особливого вiдношення до теорiї програмування вiртуальних iгор, - зауважив Ясний.
- Так, Ясику, я знаю. Але ти не розумiєш, яку взяв на себе вiдповiдальнiсть, коли створював цей свiт! Адже програмувальник повинен вiрно розрахувати середнiй рiвень по суспiльству цiєї якостi - жаги життя, або егоїзму, це дуже важливо! Якщо ти помилився, то з часом цивiлiзацiя може завалиться чи то на один, чи на другий полюс осi егоїзму i таки загине!
- Нi фiга не загине! Я думав про це! I вигадав таку категорiю людцiв, як праведники! Або ж альтруїсти! От саме вони i не дадуть скотитися моєму свiту в прiрву самознищення!
- Що за праведники, якi альтруїсти? - перепитав Ярий.
- Праведники, або ж святi, або ж герої. Це люди, якi незважаючи на те, що сильнi та мужнi, незважаючи на могутню жагу до життя, а все ж таки здатнi на смерть заради спасiння iнших. Друже Ярику! Самопожертва - унiкальне явище! Саме вона, а зовсiм не краса, врятує свiт! Адже один акт самопожертви людини закреслює всi її попереднi життєвi помилки, так званi грiхи, навiть зумисне вбивство.
- Добре, друже, добре! Це ти надумав непоганий запобiжник вiд самознищення. Але я щось там у тебе на Террi не встиг побачити нi єдиного праведника! - вiдповiв Ярий.
- Так, звичайно, вони не часто трапляються, адже рiвень жаги до життя, або егоїзму, в середньому повинен бути досить високим, щоб суспiльство не загинуло в таких важких умовах iснування. До речi, Ярику, а ти там часом не вмовляв моїх пiдопiчних на вiйни, вбивства чи там самогубства? Адже ж ми з тобою побилися об заклад? - спитав Ясний.
--
Та ти що, Ясику! - образився Ярий. - За кого ти мене маєш? Я iстота честi. Якщо я взяв на себе зобов'язання тестувальника - не втручатися, то я i не буду втручатися. Там без мене все влаштується, вони i так достатньо егоїстичнi та жорстокi. А от кiлькiсть праведникiв тобi б не завадило збiльшити, бо дiйсно твоя Терра може дати дуба, як планета розумної цивiлiзацiї, сприятливої для iгор широкої аудиторiї гравцiв.
--
Добре Ярику, я врахую i це, i всi iншi твої побажання та зауваження, коли ти менi офiцiйно передаси стандартний тест гри, по всiм правилам.
Потiм хлопцi зосередились на своєму навчаннi та на iспитах, потiм Ясний захищав свою дипломну роботу, а Ярий курсову, потiм були урочистi збори з приводу завершення навчання Ясикового потоку. На цих зборах професор Осяйний виступив з доповiддю, в якiй похвалив роботу випускника пана Ясного, вiдмiтивши важливий вклад тестувальника, його студента пана Ярого, який допомiг настроїти та вдосконалити цю надзвичайно складну та цiкаву гру. Професор мав надiю, що вiртуальна гра "планета Терра" буде користуватись популярнiстю серед любителiв-екстремалiв всiх вимiрiв та галактик. I Ясний, i Ярий були надзвичайно задоволенi, вони вiдчували, що знайшли своє мiсце в цьому свiтi.
Вiдразу пiсля того вiдбувся гучний випускний банкет, весь дванадцятий галактичний рукав вирував i спалахував тисячами феєрверкiв та вибухiв зверх-нових зiрок, пiнисте нейтринне шампанське заливало цiлi зорянi системи, а всi студенти попiд ручки зi студентками кружляли в новомодних багатовимiрних танцях з часовими флуктуацiями, перiодично перетворюючись то на чарiвних немовлят, то на старезних дiдусiв з бабусями. Але Ясику з Яриком щось не танцювалось, i вони побiгли в новенький павiльйон в галактичному центрi розваг, де вже працювала гра "Планета Терра", їх робота i їх любов. На входi в павiльйон висiла рекламна об'ява такого змiсту:
"Планета "Терра", планета "Терра"! Нова, надзвичайно цiкава гра для любителiв небезпечних пригод та екстремальних розваг! Ви можете розпочати гру з любого етапу її еволюцiї! Ви можете стати фараоном чи рабом, пророком чи вождем, мiльйонером чи жебраком, в'язнем чи катом! Ви зможете змiнити еволюцiю суспiльства планети "Терра"! Ви зможете вiдчути нiкому не вiдомi ранiше насолоди iснування в небезпечному, палаючому свiтi киснево-вуглецевої бiохiмiї! Ви зможете вiдчути смак їжi, запах квiтiв, спiв птахiв, ви зможете насолодитись вiдчуттями справжнього, пекельного болю! Панове гравцi! УВАГА! Просимо детально ознайомитися з iнструкцiєю! Контрольний екземпляр гри, доступний тiльки для перегляду, розмiщений в центрi павiльйону. Цiкавого вiдпочинку! Адмiнiстрацiя"
Ясний та Ярий наблизились до контрольного макету гри, життя в якому йшло саме собою, без втручання гравцiв, це був такий собi еталон гри, по якому кожен гравець мiг визначити, чи покращив вiн життя гуманоїдiв в своїй грi, чи навпаки, погiршив. Таке завжди робили, для кожної наступної гри, просто цiкаво було, як розвиватиметься суспiльство персонажiв без стороннього втручання.
--
Бiдненькi! - сказав Ярий розглядаючи планету. - Цi будуть писати в своїх релiгiйних трактатах, що їх свiт є богополишеним!
--
А хто його знає, що для них краще! - сказав Ясний. - Деякi гравцi такого навитiвають в своїй грi, що мене, як автора, аж в пiт кидає!
--
О, Ясику, дивись! Заводики вже куряться, вуглеводнi горять! Вже твої людцi своїх попередникiв, динозаврiв, палять! - смiявся Ярик.
--
Та не тiльки динозаврiв, я їм трiшки додатково наробив вугiлля, нафти та газу, щоб вистачило на той час, поки вони бiльш прогресивнi джерела енергiї навчаться використовувати.
--
Ти дивись! Уже он паровозики по колiям бiгають! - радiв Ярий. - А вони доволi швидко прогресують! Я такого навiть не очiкував.
--
Ну, що, Ярику, зiграємо в Терру? - запитав Ясний.
--
Зiграємо, брате! - вiдповiв Ярий. Тiльки повинен тебе попередити, ти ж там не був, як гравець, а тiльки як автор. Гра дуже захоплює. Навiть бiльше скажу - вона бере в полон. Звiдти просто важко вирватись!
--
Ну i чудово! - безтурботно сказав Ясний. - Я надзвичайно люблю, коли мене щось бере в полон - бо дуже не люблю нудьгувати.
--
А з приводу еталонної гри... - сказав Ярик. - Я все думаю, хто переможе на контрольному екземплярi Терри, чи то егоїзм i цивiлiзацiя загине, чи то твої праведники з героями.
--
Так тодi давай укладемо угоду! Якщо п'ятдесят вiдсоткiв моїх людцiв, плюс одна людиночка, та нi разу в життi не вб'ють свого ближнього, в тому числi себе самого, то виграв я. В iншому випадку виграв ти. Годиться?
--
Годиться! - згодився Ярий.
З тих пiр вони часто грають в вiртуальну гру "Планета Терра", та поглядають на табло контрольного екземпляру - ведуть рахунок свого парi, хто ж таки переможе, чи Ясний, чи Ярий?