Тихо хрусне шкарлупка тривоги,
Все потоне у слизький журбi...
Похвилюйся зi мною хоч трохи,
I вiддячиться щиро тобi.
Повна смiху душевна криниця,
Келих з ним випиваю до дна...
Ти хвилинку зi мною посмiйся
I тобi вiдгукнеться сповна.
I в очах в тебе з'явиться море,
Зникне суму печать на чолi,
Бо дiлить з кимось радiсть i горе
Це найкраще, що є на землi!