Якось в спекотну, душну днину,
Коли дощi стомились лити
Й немає в небi нi краплини,
На лузi геть зав"яли квiти.
Ромашки, айстр очки грайливi
Вiд лютих променiв стомились.
I де подiвся вiтерець пестливий,
Що так дбайливо пелюстки глядiв їх?
Надiю ледь вiдкинув про спасiння,
На лузi тiм зав"яли квiти....
Аж раптом рученьки тендiтнi 
Їм принесли води попити.
Так часом й нам потрiбна допомога,
I серце гине, мов ромашка в лузi,
Лиш той отримає живинную вологу,
Хто знайде скарб, який ми звемо друзi.