Тимченко Снижана Николаевна : другие произведения.

Може

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:

   МОЖЕ ...
  
   - Звiдки вони приходять?
  - З недобудованих будинкiв.
  - Де саме?
  - Це не важливо, головне щоб були стiни i вiкна.
  - Чого саме в них прохiд?
  - Тому що їх ще не прийняв хазяїн. Я тут один знаю такий, ходiмо туди.
  -
  - Що ти збираєшся робить?
  - Збираюся прикiнчить падло.
  - Але як? Ми вже пробували всякими способами.
  - Ви не знали того, що я знаю.
  - Я так i знав. Що якесь безсмертя?
  - Та нi, навпаки, закляття смертi тiльки вiд... чогось такого, щоб тiльки цим його можна вбити.
  - Оце так просто?
  - Нi, не просто. От ти наприклад знаєш чим саме ?
  - Нi.
  - Чим ви вже пробували?
  - Ну як положено: свята вода, срiбло, святе дерево, молитви, навiть закляття.
  - А якщо вiн наклав таке закляття "помру вiд того, чого нема на землi"?
  - Не бачу сенсу у такому закляттi. Можна ж пiти в музей, узяти там камiнчик з мiсяця тай кiнець йому.
  - Не скажи, якщо вiн вказав, чим саме не з цiєї планети, то це свого роду закляття такої собi невмирущостi. Тобто вiн буде старiти, мучитиметься усiлякими болячками, але житиме. З цього можна зробити висновок - це єдине закляття безсмертя, яке вiн знає. I живе вiн теж на цiй землi, бо саме серед цього люду ходить таке вчення. Якби вiн мiг мандрувати, то знав би їх набагато бiльше.
  - Пiдожди, ти кажеш, що люди знають такi закляття?
  - Знають. Не всi, але дехто...
  - I що це нам дає?
  - Це нам дає пiдказку, що вiн не дуже грамотний у цьому напрямку. Два - три закляття це ще не влада. Мiнус в тому, що вiн може плодиться. Ну от ми i прийшли.
  Дивись що я робитиму i мовчи, мотай на вус. Ставай за мною, перед порогом. Почали .
   " Ведiть мене, дверi. Покажiть менi, вiкна, хто ходить в вас? Хто шукає проходу для лихого дiла?"
   Будинок покрився скляною плiвкою, в вiкнах замерехтiли образи. Ви й уявити собi не можете, скiльки швалi шляється через такi проходи. Я вибрала потрiбну нечисть, схопила i витягла до нас.
  - Якого бiса? - закричало те чортзна-що, яке я витягла.
  - Це ти мене питаєш? Ну ти даєш, падлюка. В цьому свiтi таки дiйсно нечiсть обнаглiла.
  - Як ти смiєш? Та ти знаєш, хто я? Я тебе зараз...
  - Замовкни. - сказала я.- Не заважай. Помiчник, де ти там? Дивись сюди, - звернулася я до переляканого напарника з витрiщеними очима. - Вiд чого помре це нещастя, вiд того ж помруть i його виплодки. Якщо буде корчити з себе великого повелителя темряви, дай потиличника. Бiльше цинiзму, а то розплодилися тут на душах людських. Ти мене зрозумiв? - помiчник захитав головою "так" - Ось твоє знаряддя, - я витягла з пiд лацкану нечистi манiсiньку голочку.
  - Стiй, не роби цього. Я дам тобi все, що захочеш. Золото, владу усе, усе... - запищало воно.
  - А тут, помiчнику, будь обережний. Коли вiн пропонує пiдкуп, саме головне пам"ятай, що нiчого з того, що вiн пропонує, вiн не має. Єдине, що вiн може, так це зробити з тебе таку ж нечесть.
  - Не вiр їй. Не вiр. Я можу... - те, що вiн може, не встиг сказати. Я зламала голку .
  Помiчник подивився на мене з пiдозрою - А що вiн може?
  - Вiн мiг би зробити з тебе свого замiсника.
  - I все?
  - Ну не скажи, все-таки друга посада в iєрархiї. Далi дiло за тобою. Ти повинен виловити нащадкiв. Вони унаслiдували кожен свою голку, зламаєш голку - вб"єш падлюку.
  - А як? В мене немає сили вiдстежувати їх, я не можу вiдкривати прохiд.
  - Я навчу тебе, - i я показала йому, як це робиться, дала трохи сили.
  - Ну добре. Бувай .
  - Пiдожди. Хотiв спитати тебе - якщо ти знаєш бiльше заклять, ти що, мандруєш свiтами?
  - Iнколи.
  - Тодi може давай разом? Ти ще зможеш багато чому мене навчити.
  - Нажаль, мене ждуть в iншому мiсцi.
  - Але ти повернешся?
  - Повернуся, щоб перевiрити, як ти справився. Бувай.
  - Бувай. Пiдожди, а як вони називаються, цi тварюки?
  - Не знаю. Може Кощiй "Безсмертний".
  
  
  МОЖЕ..
  
  
  
  - Привiт. Ну як ти тут? Чула, ти винищив тварюк.
  - Привiт. Помаленьку. Бачиш от, мої успiхи. - вiн показав менi, що замiсть ноги у нього дерев"яна культя.
  - Класна штука.
  - Ти що, знущаєшся?
  - Та нi. Правда. Туди ще можна срiбний штир вставити. Знаєш такий, викидний. В разi небезпеки вб"єш любу тварюку.
  - Нi, ти точно знущаєшся. Ти дурна чи слiпа? Не бачиш, я калiка!
  - Не репетуй, я бачу. Просто не роблю з цього драму.
  - Я тепер нiкому не потрiбен, а ти не хочеш робити драму? Та ти просто бездушна тварюка.
  - Усе поправимо. Треба просто заново навчитися ходити. Буде навiть краще, чiм було.
  - Я не можу. Я ще й досi її вiдчуваю, вона навiть чухається.
  - Пройде.
  - Послухай, ти казала, що знаєш багато заклять, може б ти допомогла?
  - Знаю, але жодного, яке нарощує ноги.
  - Ти брешеш. Як i тодi. Ти зламала голку до того, як вiн сказав, що може дати менi владу, бiльшу за будь-яку, благословивши мене.
  - Ти дiзнався й сам. Я знала, що ти дiзнаєшся.
  - Тобто ти спецiально послала мене по них, не сказавши їхнiх справжнiх можливостей?
  - Так.
  - Ти що, якийсь божевiльний вчений, що ставить на менi експерименти?
  - Розумiєш, досвiд показує, що рубець, який отримуєш у першi битвi, не просто носиш все життя. Ти пам"ятатимеш цей досвiд, i саме вiн триматиме вiд спокус, якi стануть перед тобою. Врештi решт саме цей фактор може втримати тебе вiд помилки i нагадуватиме тобi, на чиєму ти боцi.
  - Я вже нiчого не розумiю.
  - Усе це, що зараз вiдбувається - це все про тебе. Це твоя iсторiя. Має значення тiльки те, що тобi треба пережити, тiльки твiй досвiд. Решта не має нiякого значення, навiть я.
  - Ти хочеш сказати, що я якийсь обраний, чи що?
  - Обраних не буває, або якщо хочеш, обранi усi, в усiх свiтах.
  - Виходить, ти розпорядилася мною, як сама схотiла. Наче я не живий.
  - Я не розпоряджаюся тобою. Ти переживаєш свою долю, я тiльки трошки допоможу.
  - Та хто ти така, щоб влазити в моє життя. Менi не треба твоя допомога.
  - Як знаєш, - менi нiчого не залишилося, як розвернутися i пiти, але далеко йти я не збираюся.
  Отож вiн сидiв ще довго. Мовчки, вiрнiше не знаючи, що казати, куди, кому. Наче мала дитина, яка сидить на одному мiсцi i не може розвернутися . Прийду до нього завтра. Завтра йому буде не страшно i не так важко. Давати вiдмах долi треба добре обдумавши.
  
  
  
   НАСТУПНИЙ ДЕНЬ
  
  - Чого ти приперлася?
  - Думала, може ти передумав.
  - Я не передумав.
  - Ну не передумав, то так i буде. Давай просто посидимо i пiдождемо.
  - Що пiдождемо?
  - Майбутнє. Воно якраз зараз повинно наступити. - Минуло три хвилини.
  - Ну i що?
  - Нiчого.
  - Ну то йди геть.
  - Не можу.
  - Чого?
  - В мене тут своя справа.
  - Саме тут, у моєму домi?
  - Так.
  - Яка справа?
  - Моя справа допомогти тобi зустрiти майбутнє.
  - Йди звiдси.
  - Ти бачиш хоч би який не будь сенс у цiй розмовi?
  - Не бачу. А ти користуєшся моєю безпомiчнiстю.
  - Безпомiчнiстю? Це менi каже мисливець на всяку нечисть. Зрозумiй нарештi - це тiльки початок твоєї iсторiї.
  - I що ж мене жде?
  - Нарештi ти запитав головне. Тебе чекає життя i смерть у дурцi. Ти повинен пройти крiзь емоцiї i хаос. Твоя основна задача зберегти себе.
  - От так вибух. Ти й справдi думаєш, що я от так добровiльно пiду у дурку?
  - Пiдеш. Я не можу тобi пояснити, але ти повинен.
  - Я нiкому нiчого не винен.
  - Звiсно в тебе є вибiр; або залишитися тут, або пiти в iнший бiк, або пiти туди - куди я кажу. Я хочу, щоб ти зрозумiв - якщо треба буде, я зроблю так, що в тебе не буде вибору.
  - Ти божевiльна, i ти не можеш мене примусити.
  - Можу. Але є причина, по якiй тобi краще самому зголоситися.
  - I що ж це за причина?
  - Тебе там ждуть. - Вiн розсмiявся. - Еге ж, лiкарi та гамiвнi сорочки тiльки мене й дожидаються.
  - А ти не бiйся. Те, що ти пережив, стало твоїм досвiдом. Це була твоя пiдготовка. I пiшовши куди, я кажу - обiцяю тобi, ти зрозумiєш - втрата ноги, то не втрата. Ти вiднайдеш дещо набагато цiннiше. Тобi полегшає.
  - Ти знаєш, я нарештi зрозумiв, тобi таки варто було прийти сьогоднi до мене, бо коли ти пiдеш, я й справдi вiдчую величезне полегшення.
  - Значить, по хорошому ти не пiдеш?
  - Нi.
  - Ну тодi не кажи, що я не старалася. Обiцяти тобi можу тiльки одне - ти станеш справжнiм майстром божевiлля. I ось тобi моя порада - запам"ятай кожне слово, яке ми з тобою сказали.
  - Я нiкуди не пiду.
  - А тобi не треба нiкуди йти, ти вже тут. - Раптом примiщення у якому ми були проявилося у повiтрi бiлими стiнами i гратами на вiкнах. Бiле лiжко, що стояло у кутку, казало про те, що у ньому ночували вже не одну нiч. Я побачила, як помiчнику стало страшно i вiн почав репетувати, кричати, що вiн не божевiльний. Я розвернулася i пiшла . До нього почали збiгатися медсестри. Нiхто не очiкував, що вiн хоч коли-небудь заговорить. Даю сто проти одного, що його тепер довго не зацiпить. Я ж бо знайшла його тут рiк тому. Вiн сидiв не бачачи перед собою нiчого i нiкого, не реагував нi на якi подразники, не пiддавався лiкуванню. У цьому малому свiтi порушився баланс, може маленький, але все ж таки треба пiдтримати рiвновагу, навiть у божевiльнi, навiть не зважаючи нi на чиї бажання. Вiн сам себе очiкував вже давно. Ту пригоду нiбито з виловлюванням кощiя i його нащадкiв це перше, що прийшло менi на гадку. Це допоможе йому вiрити в демонiв i перемогти їх в серединi себе, як вiн робив це не один раз i перемiг втративши, як вiн думає, ногу, бо насправдi у першi битвi вiн програв i втратив себе. Головне згадати, як вiн жив до того, бо до кiнця залишилося мало крокiв, а померти не згаданим не хотiлося б.
  Я йду, його голос вiддаляється. Пора згадати, як його звуть, i не згадаю, бо
  вже далеко ...
  
  
  
  
   ДАЛI БУДЕ...
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"