Тарасенко Вадим Витальевич : другие произведения.

Останнiй рейс Шерлока Холмса

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  • Аннотация:

    Этот рассказ напечатан в украинском сборнике "Право на пиво" издательства "Зеленый пес" и есть украинская версия рассказа "Последний рейс Шерлока Холмса". Убийца остался тот же, но у него появился новый сообщник. Читайте и сравнивайте.

Останнiй рейс Шерлока Холмса
  
  
  Простiр спучився i виплюнув iз себе космiчний корабель. I в ту ж мить чотири торсiон- датчика, вкритi бронеколпаками, в унiсон повiдомили Центральному Бортовому Комп'ютеровi, що корабель класу S2 "Гермес" знаходиться в стандартному тривимiрному просторi Эйнштейна-Рiмана. Гiперпорiг успiшно перейден. За невловимий для людської свiдомостi промiжок часу, пiсля одержання цього сигналу, ЦБК знайшов потрiбний файл i запустив програму перевiрки корабля. Електроннi iмпульси замiталися по вiдсiках, проникаючи в самi потаєннi куточки. I вiд усюди назад повертався, короткою, вираженою безпристрасною електронною мовою, стандартна вiдповiдь: "Норма": Рухова установка - "Норма"; Енергоустановка - "Норма"; Система життєзабезпечення - "Норма"... По всiм 1278 параметрам - "Норма". "Гермес" стрибок у 237 свiтлового рокiв здыйснив успiшно.
  Ще через пару миллисекунд електроннi блоки ЦБК, неухильно пiдкоряючись вбитому в них алгоритмовi, згенерували програму А001. Через десять тактiв ста террагерцового процесора, комп'ютер знайшов у себе, що означала ця команда.
  Короткi, точнi iмпульси стали запускати однi механiзми i контролювати iншi. Команди дублювалися пятнадцатикратно - вищий ступiнь надiйностi, прийнятий на гiперпросторових кораблях. Програма А001 виводила з анабiозу людей, що лежать у своїх бiокапсулах усерединi корабля.
  "Гермес", що значився в Центральному Диспетчерському розкладi Космiчних перевезень як рейс AQ543H швидкий, наближався до своєї мети - планетi Арiадна, зоряної системи Золоте руно.
  
  

* * *

  
  23 години 56 хвилин до розрахункового часу початку посадки "Гермеса" у космопорт "Незалежний", планета Арiадна.
  "Через три днi ми на Арiаднi. От i закiнчилися мої польоти c їхнiми драконiвськими правилами, що забороняють уживати навiть пиво. Ну нiчого. Незабаром на Арiаднi поп'ємо пивця досхочу!... Ех, потiм почеснi проведення на пенсiю, затишний будиночок на березi Темзи й все... Нiякого тобi бiльш поту на чолi, коли натискаєш кнопку "ГIПЕРПЕРЕХIД", щоб очутитися за виворотом Вселеної, нiякого тобi серцебиття, коли побачиш червоне свiтло тривоги на незлiченних iндикаторах i табло пульта керування космiчним кораблем. I бiльше не прийдеться сломя голову вискакувати з каюти, часто в одних трусах i мчатися в рубку керування пiд приголомшуюче ревiння сирен тривоги", - космiчний вовк, сiмдесяти п'ятирiчний капiтан 1-го рангу Космiчного Флоту, кавалер орденiв Мужностi i Далекого Космосу Шерлок Холмс сидiв у крiслi пiлота i звично контролював показання численних приладiв пульта керування. - Спасибi Баскервилю. Поставив на спокiйний маршрут. Один прямий стрибок, без усяких тобi виправлень на кривизну простору, нерiвномiрнiсть часу й iнших штучек-дрючек Великого Космосу. Що нi говори, уважив старого".
  ...У каютi першого класу А2 нестерпним для очей свiтлом блиснув промiнь бластера i на "Гермесе" стало одною людиною менше.
  
  14 години 21 хвилина до розрахункового часу початку посадки "Гермеса" у космопорт "Незалежний", планета Арiадна.
  - Ватсоне, складайте пакет - хвилю на Землю.
  - Слухаюся, капiтан, - перший, а вiн же єдиний помiчник капiтана, звично плюхнувся в крiсло перед дисплеєм торсiон-передатчика.
  - Набирай. Сьогоднi 9.02. цього року, приблизно о другiй годинi ночi по Среднегалактичному часу у своїй каютi з незареєстрованного бластера був убитий пасажир Джон Мюррей. Вживаємо заходiв...
  - Кеп?
  - Що таке?
  - Комп'ютер прiзвище Мюррей висвiтив червоним - помилка.
  - Що за чорт, чому?
  - Зараз перевiрю, пальчики помiчника впевнено запурхали по клавiатурi. - Помилка Э4235, - через пару секунд повiдомив вiн.
  - Давай перелiк помилок.
  Екран дисплея мигнув i безпристрасно висвiтив: "Помилка Э4235 - прiзвище не вiдповiдає особистiй iдентифiкацiйнiй картцi".
  - Що за чорт? - Холмс витяг з комп'ютера чорний пластиковий прямокутник iдентифiкацiйної картки i вперився в неї поглядом, начебто намагаючись їм проникнути в хитросплетення невидимих слiдiв, залишених магнiтним полем на чипе картки. Потiм вiн знову всунув її у спецiальну щiлину комп'ютера i пару раз зло стукнув вказiвним пальцем по клавiатурi. На дисплеї висвiтилося розумне, вольове обличчя чоловiка iз сивим їжачком на головi - точно таке ж, як i у людини, що лежить зараз в одному з вiдсiкiв морозильника... за винятком акуратної дiрочки в чолi - вхiдного отвору лазерного променя. Пiд фотографiєю на дисплеї був надруковано Джон Морiарти.
  - Професор Морiарти! - вигукнув Ватсон. Капiтан i його помiчник переглянулися. У Холмса стали зароджуватися неяснi передчуття, що вiн даремно недавно думкою дякував Баскервиля за спокiйний рейс.
  Через пiвгодини торсiон-антена нечутно "взвизгнув" випустила пакет-хвилю. Та сходу прошмигнула в гiперпростiр, щоб через мить винирнути у 237 свiтлових роках вiд "Гермеса". Ще через пару митей вона з маху встромилася в блакитну планету i вiдразу ж виникнула на дисплеї керiвника польоту. Ще через пару хвилин Земля зрозумiла, що в неї з'явилася ще одна велика проблема.
  
  12 годин 11 хвилин до розрахункового часу початку посадки "Гермеса" у космопорт "Незалежний", планета Арiадна.
  Вiдповiдь, що прийшла з Землi на "Гермес" через незвично довгi друга година, намалювала на неяснi пiдозри Шерлока Холмса щодо спокiйного рейса, чiткi тривожнi фарби. Дисплей торсiон-з`вязку ще раз мигнув i невидимий iнфрачервоний промiнь, несший 15-значний код, облив капiтана. I вiдразу його нагрудний значок з яскраво зеленого з написом АБ21 засвiтився яскраво-червоним кольором. Напис на ньому здригнувся i зник. Замiсть нього з'явилося: АА01.
  - Чорт, утретє за цi божевiльнi 12 годин Шерлок Холмс звернувся до уособлення Абсолютного Зла. За всю свою довгу i бурхливу кар'єру, повноваження класу АА01 вiн одержував вперше. Тепер вiн мiг на свiй розсуд, iм'ям Вищої Безпеки Землi розстрiляти будь-яку людину на кораблi.
  
  12 годин 11 хвилин до розрахункового часу початку посадки "Гермеса" у космопорт "Незалежний", планета Арiадна.
  1.Джеймс Бонд. Аташе Арiадни при Радi Об'єднаних Планет. 42 року. Стать - чоловiча. Каюта А1.
  2. Эркюль Пуаро. Бiзнесмен. Громадянин Європи. 48 рокiв. Стать - чоловiча. Каюта В1.
  3. Лев Iванович Гуров. Бiзнесмен. Громадянин Об'єднаної Росiї. 34 роки. Стать чоловiча. Каюта В2.
  4. Дженi Марпл. Спортсменка (космiчний фрiстайл). Громадянка Об'єднаних Американо-Канадських Штатiв. 26 рокiв. Стать жiноча. Каюта В3.
  Капiтан Холмс, напевно, вже в десятий раз переглядав списки пасажирiв, немов намагаючись у безпристрасних рядах букв знайти вiдповiдь на коротку вiдповiдь - хто? До посадки на Арiадну залишалося ледве бiльш 12 годин. Якщо за цей час вiн не знайде убивцю, прийдеться знову стрибати в гiперпростiр. А при запасах палива, що залишилися, на "Гермесе", прогулянка на байдарцi через Нiагарський водоспад у порiвняннi з цим заходом, виглядала б як легкий розважальний пiкнiк.
  ТАК ХТО Ж З ЦИХ ЧОТИРЬОХ НАТИСНУВ НА КУРОК БЛАСТЕРА? ХТО?
  
  11 годин 25 хвилин до розрахункового часу початку посадки "Гермеса" у космопорт "Незалежний", планета Арiадна.
  - Ватсоне, вводжу в курс справи. Два тижнi назад директор Об'єднаного Центра Стратегiчних дослiджень Структури Простору Джон Морiарти взяв мiсяць вiдпустки. Перед цим два роки пiд його керiвництвом Центр розробляв принципово нову конструкцiю торсiон-двигуна. Розробка близька до завершення. Попереднi характеристики нового двигуна дозволяють говорити, що вiн також вiдрiзняється вiд старого доброго гiперевика конструкцiї Холодова - Хейнштейна, як авiаносець вiд рибацької шхуни. Великий Комп'ютер Ради Об'єднаних Планет видав 95 процентну iмовiрнiсть перебування в нас на "Гермесе" надсекретних матерiалiв по новому двигуну, якi намагався передати арiаднцам, iнкогнiто проникший на наш борт Морiартi.
  - I що тепер?
  - А тепер виходить ось що. Якщо цi документи потраплять на Арiадну, то цi шустрi хлопчики як мiнiмум заощадять пару сотень трильйонiв євродоларiв.
  - Так давайте повернемося назад на Землю i нехай там спецслужби перевернуть усе тут на кораблi верх дном i знайдуть цi документи.
  - Не вийде, Ватсон. По-перше, нам може не вистачить палива. Найменша флуктуацiя простору при наших запасах палива чревата... ну ти знаєш чим чревата. А по-друге, тут випадково, - Холмс з iронiєю сказав останнє слово, - виявився аташе Арiадни i раптовий, без пред'явлення вагомих обвинувачень, небезпечний стрибок у Гiпер аж нiяк не буде сприяти полiпшенню i так натягнутих вiдносин Землi й Арiадни.
  - Що ж робити, кеп?
  - Що робити? Елементарно Ватсоне - знайти убивцю, а якщо немає - назад у Гiпер.
  - А як же аташе та вiдносини з Арiадною?
  - Знявши голову, по волоссям не плачуть, Ватсон. Ясно?
  - Ясно, сер! - очi помiчника мимоволi сковзнули по яскраво-червоному значку на грудi капiтана.
  
  10 годин 45 хвилин до розрахункового часу початку посадки "Гермеса" у космопорт "Незалежний", планета Арiадна.
  ...- Пане Пуаро, навiщо ви направляєтеся на Арiадну?
  - По справах моєї фiрми. Виникли деякi розбiжностi з моїми компаньйонами - фiрмою "Дженерал телекомунiкейшен", - невисокий круглолиций чоловiк, зi старомодними вусами зковано, явно нервуючи, сидiв у крiслi, навпроти Холмса в кают-компанiї.
  - Скiльки часу Ви з ними спiвробiтничаєте?
  - Два роки, сер.
  - Тепер докладно про те, що Ви робили з 10 вечора 8-го лютого, до восьми ранку дев'ятого, тобто доти, поки Ви не з'явилися в кают-компанiї.
  - З восьми вечора до пiв-дванадцятого ночi, я провiв у корабельному барi, разом з панами Гуровим, Бондом i мiсс Марпл. - Пуаро квапливо, немов учень, який боїться неуда, став вiдповiдати Холмсу. - Потiм разом з мiсс Марпл ми направилися в жилой отсiк. Там ми побачили у вiдкритих дверей своєї каюти пана Мюррея. Ми взаємно побажали один одному спокiйної ночi. Я зайшов у свою каюту, мiсс Марпл пiшла у свою.
  - Коли Ви закривали за собою дверi, пан Мюррей продовжував стояти у дверей своєї каюти?
  - Так, сер.
  - Продовжуйте.
  - Бiля восьми ранку, я вийшов зi своєї каюти i прийшов у кают-компанiю. Ну а далi ви знаєте. Бiля дев'ятого ранку, Ви послали свого помiчника довiдатися, чому пан Мюррей не прийшов на снiданок i не вiдповiдає на виклики. Ще через годину Ви оголосили, що пан Мюррей мертвий.
  - Бiльше Вам нiчого повiдомити?
  - Нi.
  - Пан Пуаро, Вашi показання будуть ретельно перевiренi. I у випадку виявлення яких- небудь зведень, що Ви сховали...Словом, я одержав iз Землi найвищi повноваження. Ще раз запитую, Вам бiльш нема чого повiдомити? Маленький круглолиций чоловiк кинув своїми маленькими чорними очима бистрий сторожкий погляд на яскраво-червоний значок на грудi Холмса:
  - Н-н-i-i, бiльше менi нiчого сказати.
  
  10 годин до розрахункового часу початку посадки "Гермеса" у космопорт "Незалежний", планета Арiадна.
  ...- Пане Гуров, з якою метою Ви вирiшили вiдвiдати Арiадну?
  - Ну з огляду на Вашi широкi повноваження, - широкоплечий високий блакитноокий росiянин з посмiшкою кивнув головою на груди капiтана, - офiцiйну версiю для моєї дружини - дiлова поїздка, я озвучувати не буду. Я летiв на Арiадну до своєї подружки.
  - Летiти за 237 свiтлового рокiв до подружки?
  - Ми, росiяни, широкi натури, - Гуров, немов перепрошуючи за це, розвiв руками.
  - Iм'я подружки?
  Бiзнесмен важко зiтхнув:
  - Мiранда Грей, жителька Нью-Москоу, вулиця Першого Десанту на Марс, будинок дев'ять, квартира п'ятдесят дев'ять. Тiльки кеп, поакуратнiй. Вона одружена.
  - Це не вiд мене залежить, - буркнув Холмс. - А тепер, будь ласка, докладно Вашi дiї з десяти вечора восьмого лютого, до пiв-дев'ятого ранку дев'ятого.
  - О, це просто. Весь вечiр i практично всю нiч я просидiв у корабельному барi. Спочатку в компанiї панiв Бонда i Пуаро i мiсс Марпл. Потiм пан Пуаро i мiсс Марпл вiдправилися спати. Принаймi, так вони сказали. Ми залишилися з паном Бондом. Але потiм здався i вiн, i залишив бойовище з зеленим змiєм. Я залишився один. Приблизно в чотири ранки я вiдправився в собi в каюту. Де мене i знайшов Ваш бравий помiчник.
  - У котрому часi Вас залишили пан Пуаро i мiсс Марпл?
  - Так, дайте-ка згадати. Це була ... третя, так третя пляшка "Смирноффа"... Значить це було... точно! Мiж одинадцятьма п'ятнадцятьма i пiв-дванадцятого ночi.
  - А коли пiшов пан Бонд?
  - I це дуже просто. Пляшка "Оболонi" - перша година ночi.
  - О першiй годинi попiвночi ви ще пили пиво?
  - Я вважаю, що кожна справа, тим бiльше випивка, повинна бути красиво довершена. Ми росiяни говоримо: "Щоб костюмчик сидiв". А нi що не додає такий блиск кiнцiвцi, не має такого блискучого фiнiшного полiрування, як пляшечка гарного пивця.
  - Бiльше Вам нiчого сказати, крiм стiль живописного слюновiдокремлювального опису?
  - Шкодую, - росiянин знову винувато розвiв руками.
  - Пане Гуров. Вашi показання будуть ретельно перевiренi. I у випадку виявлення яких- небудь зведень, що Ви сховали, я буду змушений, використовуючи свої високi повноваження...
  - Капiтан, усi зрозумiло. Якщо Земля дає АА01, то ясно, що тут не до жартiв. Я сказав все.
  
  9 годин до розрахункового часу початку посадки "Гермеса" у космопорт "Незалежний", планета Арiадна.
  - Мiсс Марпл, з якою метою Ви вирiшили вiдвiдати Арiадну?
  - Потренуватися на полiгонi "Млечний шлях". Його здорово обновили, - яскрава блондинка, вiдкинувшись на спинку крiсла i закинувши ногу на ногу, прищулившись, дивилася на капiтана.
  - Ви робили попередню заявку?
  - Цього не потрiбно. Я вiце-чемпiон 142 всегалактичного чемпiонату по космiчному фрiстайлу, - у зелених жiночих очах стрибали чортики.
  - Мiсс Марпл, тепер, будь ласка, згадайте, що ви робили з десяти вечора восьмого числа до восьми ранку дев'ятого?
  Дiвчина на мить задумалася, провела своїм язичком по губам.
  - Значить так. Увечерi ми всi, крiм пана Мюррея, сидiли в барi, вiдзначали успiшний вихiд з Гiпера. Наприкiнцi вечiрки росiянин почав говорити менi двозначнi комплiменти. Але вiн був явно не в моєму смаку - самовпевнений, красивий самець. Тому, пославшись на утому, я вирiшила пiти. З мною пiднявся i пан Пуаро, якому темп спустошення бара, заданий росiянином i арiаднским аташе був явно не по плечу.
  - Вас не намагався проводжати пан Гуров?
  - Вiн вiдразу зрозумiв, що йому зi мною нiчого не вiдломиться. До речi, тому, вiн так, напевно, i поводиться з мною.
  - Як?
  - Нахабно, на гранi хамства.
  - Повернемося до того вечора, мiсс Марпл.
  - Разом з паном Пуаро ми пiшли в житловий вiдсiк. Там, у вiдкритих дверях своєї каюти стояв пан Мюррей. Ми побажали один одному спокiйної ночi i розiйшлися по своїх каютах.
  - Коли Ви заходили у свою каюту, пан Мюррей продовжував залишатися в загальному коридорi?
  - Не знаю. Я звикла, що чоловiки менi дивляться вслiд, а не навпаки, - дiвчина ледве помiтно звела лопатки, отчого її груди вiдразу показали всю пишноту п'ятого розмiру.
  - Що було далi?
  - Бiля восьмого ранку, по загалькорабельному дзвонику, я вийшла з каюти i прийшла на снiданок у кают-компанiю. Далi Ви усе знаєте.
  - Вам ще єсть що сказати слiдству?
  - На жаль.
  - Мiсс Марпл, Вашi показання будуть ретельно перевiренi. I якщо з'ясується, що Ви що- небудь приховали вiд слiдства, використовуючи повноваження, данi менi Землею...
  - Капiтан, i не соромно загрожувати жiнцi, красивiй жiнцi? - невловиме струшування головою i водоспад солом'яно-жовтого волосся облив плечi жiнки.
  - Я не загрожую, я попереджаю.
  - Я зрозумiла. Заради Вищої Безпеки Землi, Я, капiтан Шерлок Холмс... i так далi. Цю фразу десятки разiв вимовляли у фiльмах супермени. Капiтан, менi бiльш нiчого сказати.
  
  7 годин 40 хвилин до розрахункового часу початку посадки "Гермеса" у космопорт "Незалежний", планета Арiадна.
  - Пане Бонд, Ви є громадянином Арiадни, до того ж дипломатичною персоною, тому Ви вправi вiдмовитися вiдповiдати на питання, що задаються мною, i вимагати слiдчого Iнтерполу.
  - Ну навiщо ж, - високий, атлетично складений, чорноволосий чоловiк, iз красиво вилiпленим аристократичним обличчям, дружески посмiхнувся Холмсу. - Я завжди радий допомогти Землi вирiшувати її проблеми, - посмiшка стала ще ширше.
  - Пане Бонд, з якою метою Ви прибуваєте на Арiадну. Адже термiн Ваших повноважень у Радi Об'єднаних планет, ще не закiнчився.
  - Мене викликав Генеральний Мiнiстр.
  - Пан Бонд, потрудитеся згадати, що Ви робили з десяти вечора восьмого числа, до дев'яти ранку дев'ятого числа.
  - Весь вечiр восьмого числа я був у компанiї панiв Пуаро, Гурова i чарiвної мiсс Марпл. Приблизно у пiв-дванадцятого ночi мiсс Марпл i Пуаро вiдправилися спати. А приблизно о першiй годинi попiвночi, бар залишив i я.
  -I куди Ви направилися.
  - У бiблiотеку.
  - О першiй годинi попiвночi?
  - По-вашому логiчней о першiй годинi попiвночi з росiянином пити пиво? Захотiлося подивитися фiльм.
  - Який?
  - "Глибока глотка -8", - Бонд перепрошуючим рухом розвiв руки, - на мене алкоголь завжди дiє збуджуючи.
  - Потiм?
  - Приблизно в пiв-четвертого я вiдправився спати у свою каюту, де мене i знайшов Ваш молодий помiчник.
  - Вам бiльше нiчого сказати?
  - На жаль.
  - Що ж, можете йти, пане Бонд.
  Аташе пружно встав iз крiсла i вже на виходi з кают-компанiї додав, демонстративно глянувши на годинник:
  - Через сiм годин ми будемо на Арiаднi, i тодi Вам допоможуть кращi сищики нашої планети.
  - Спасибi, пан Бонд, за Вашу участь.
  - Не за що, пан капiтан.
  
  6 годин 40 хвилин до розрахункового часу початку посадки "Гермеса" у космопорт "Незалежний", планета Арiадна.
  - Ватсон, роздрукiвка по роботi електронних замкiв готова?
  - Так, сер.
  - Так. I що ж ми маємо. Каюта А1. Перший раз замок спрацював у 19 годин 34 хвилини. Вiдкривали зсередини. Значиться, пан Бонд, вiдправився в бар. Другий раз замок спрацював у три тридцять сiм. Пан Бонд пiсля "Глибокої глотки" повернувся в каюту. Третє спрацьовування у вiсiм п'ятдесят сiм - це вiн вiдкрив тобi. Що маємо по бiблiотецi? Перше вiдкриття в годину десять. Зовнi. Друге - у три двадцять вiсiм. Зсередини. Як показав наш електронний доктор Айболiт, Морiартi вбили приблизно в двi - полтретьої ночi. Значить у пана Бонда алiбi. Вiн у цей час збуджувався iншим.
  Каюта А2. Замок спрацював о третiй годинi дня восьмого, зовнi - Морiартi прийшов з обiду. Потiм тiльки в пiдванадцатого ночi, зсередини - Морiартi буквально перед приходом мiсс Марпл i Пуаро вийшов зi своєї каюти. Потiм у двадцять три тридцять два - професор зайшов у каюту i захлопнув за собою дверi. Запитується, а коли зайшов у каюту до професора вбивця i коли вiн вiдтiля вийшов? М-да. Ну добре, поїхали далi. Тепер каюта В1. Вiдкриття зсередини в двадцять десять - пан Пуаро понiс свiй шлунок на знущання в бар. У двадцять три тридцять вiдкриття зовнi - Пуаро вiдкрив свою каюту i вiдразу закрив. Потiм вiдкриття зсередини тiльки у вiсiм нуль двi - Пуаро вiдправився в бар. Що ж, виходить i в Пуаро алiбi. Коли вбивали професора, вiн спав, пiд обурений акомпанемент свого шлунка.
  Каюта В2. Вiдкрилася в сiмнадцять п'ятнадцять восьмого лютого зсередини - пан Гуров вiдправився потрясати наш бар. У чотири нуль п'ять замок вiдкрили зовнi - непереможний росiянин ввалився у свою каюту. Тепер по бару. Замок зовнi вiдкривався в сiмнадцять двадцять - у бар увiрвався Гуров, у дев'ятнадцять сорок - бар облагодiяв пан аташе. Потiм у дев'ятнадцять п'ятдесят п'ять - це очевидно мiсс Марпл i, нарештi, у двадцять п'ятнадцять - це прийшов пан Пуаро. Тепер замок тiльки випускав - у двадцять три двадцять Пуаро i Марпл, у нуль годин п'ятдесят одну хвилину - пана аташе й у три п'ятдесят одну - пана Гурова. Що ж и у цього хлопця алiбi. Залишається чарiвна мiсс Марпл.
  Отже, каюта В3. Перший раз замок вiдкрився зсередини в дев'ятнадцять сорок дев'ять - мiсс Марпл пiшла в бар. У двадцять три тридцять три замки вiдкрили зовнi - мiсс Марпл повернулася. Потiм вiдкриття каюти у вiсiм нуль п'ять - мiсс Марпл вiдправилася снiдати в кают-компанiю. Сто процентне алiбi. Отже, що ж ми маємо? Професора пасажири вбити не могли. Залишаємося я i ти, - Холмс питально подивився на свого помiчника.
  Той сполотнiв i квапливо витяг з нагрудної кишенi складений листок папера.
  - Що це?
  - Це роздрукiвка роботи електронного замка в моєї каютi. Вiдразу, пiсля вахти я вiдправився до себе в каюту i пробув там до восьми годин ранку. Холмс узяв, протягнений листок папера i пробiг по ньому очима.
  - Виходить, Ватсон, i у Вас сто процентне алiбi. Залишаюся один я. У цей час я був у рубцi керування. Алiбi, звичайно, не iдеальне. Я мiг включити автопiлот, зайти в каюту професора й вбити його. А потiм спокiйно повернутися на свiй пост. Правильно, Ватсон? - Холмс усмiхненно подивився на свого, ще бiльш сполотнiвшего, помiчника.
  - Так, сер, але...
  - От саме, але. Земля доручила розслiдування менi. Отже, вона вважає, що я - не вбивця. А от якщо я його не знайду, то тодi, на Землi, i за мене, i за всiх iнших, тут присутнiх вiзьмуться всерйоз, - капiтан ще раз уважно подивився на Ватсона, - якщо доберемося, звичайно, на цю саму Землю.
  - Що ж робити, сер?
  - Робити залишається одне - думати.
  
  5 годин двадцять хвилин до розрахункового часу початку посадки "Гермеса" у космопорт "Незалежний", планета Арiадна.
  Капiтан "Гермеса" Шерлок Холмс останнiй раз стукнув рукою по клавiатурi центрального бортового комп'ютера. Комп'ютер на мить задумався i вiдгукнувся на удар декiлькома фразами на монiторi. Людськi очi сковзнули по тексту, потiм ще раз i нарештi зупинилися зовсiм. Довгих пiв години, людський мозок розгадував шараду, вкладену в цi фрази.
  - Ватсон, - утомленим, важким голосом, нарештi, вимовила людина, - готуй розрахунки для стрибка в гiперпростiр.
  - Слухаюся, сер.
  4 години до розрахункового часу початку посадки "Гермеса" у космопорт "Незалежний", планета Арiадна.
  - Ватсон, розрахунки готовi?
  - Так, сер.
  - Менi пам'ятається, ти говорив, що в тебе хоббi - комп'ютерне вiдео.
  - Так, сер, здивовано вигукнув Ватсон.
  - Ти не хочеш зараз стрибати в Гiпер?
  - Якщо чесно, нi, сер.
  - Тодi прийдеться попрацювати.
  
  2 години десять хвилин до розрахункового часу початку посадки "Гермеса" у космопорт "Незалежний", планета Арiадна.
  - УВАГА! УВАГА! Говорить капiтан корабля "Гермес". Усiм пасажирам корабля наказую термiново, до п'ятнадцяти двадцяти зiбратися в кают-компанiї. Дякую за увагу.
  Корабельнi репродуктори ще три рази прогавкали це повiдомлення.
  Година п'ятдесят хвилин до розрахункового часу початку посадки "Гермеса" у космопорт "Незалежний", планета Арiадна.
  Пасажирам, що прийшли в кают-компанiю, представилася наступна картина. У центрi примiщення, на столi, стояв сiрий сталевий ящик, розмiром з невеликий дисплей. Вiд нього тяглися проводи до тридцяти шести дюймового монiтора, що стояв окремо.
  - Сiдайте, панове, - капiтан Холмс рукою вказав на чотири крiсла, що пустують, що стояли пiвколом, напроти монiтора.
  - Отже, панове. Ви знаєте, що учора вночi, був вбитий один з пасажирiв цього корабля. Ви його знали, як пана Мюррея. У силу деяких обставин, розголошувати якi я не маю права, Земля надiлила мене надзвичайними повноваженнями класу АА01 i зажадала знайти вбивцю, до посадки "Гермеса" на Арiадну. У випадку ж неможливостi вiдшукання вбивцi, менi наказано, - Холмс iз натиском вимовив це слово, - пригнути назад в гiперпростiр, - при останнiх словах капiтан подивився на Бонда. Той здригнувся, глянув на Холмса i демонстративно вiдвернувся. Не сховаю, - продовжував Холмс, - перехiд у Гiпер, при запасах палива, що залишилися, надзвичайно небезпечний захiд. Вiдтiля ми можемо i не винирнути.
  Четверо пасажирiв мовчали: Пуаро злякано, Гуров спокiйно, Бонд i мiсс Марпл - байдуже. Гнiтючу паузу перервав Гуров:
  - Кеп, Ви вирiшили нас налякати наприкiнцi? Вбивця знайдений?
  - Поки нi.
  - Значить не знайдений. Так мовчки б оголосили тривогу, загнали б нас в анабiознiки i всiх дiл. Ми б перебували у щасливому неведеннi, вiдносно нашої подальшої долi. А так тепер трусися, перед тим як заснути. Перешкодити то Вам, ми все рiвно не зможемо, - росiянин безцеремонно тикнув пальцем на бластер, що висiв на поясi капiтана. Навiщо цей концерт, кеп?
  - Я пропоную вбивцi здатися, - глухо пролунало в кают-компанiї. - Документ, що вiн добув у Мюррея, вiн бiльше нiкому не зможе передати. Якщо ми вийдемо з Гiпера, корабель на Землi перевернуть нагору дном, але документ знайдуть. Не вийдемо - усе там i залишиться. У випадку добровiльної здачi Землею обiцяне не застосування вищої мiри. У мене часу особливо нi, тому даю п'ять хвилин вбивцi на роздумування.
  - Це наївно, капiтан, - Бонд презирливо закинув ногу за ногу.
  - Час пiшов, - Шерлок Холмс не став вдаватися в дискусiю.
  Через п'ять хвилин коротко пискнув таймер - час вийшов. Уся четвiрка сидiла нерухомо, немов скам'янiвши.
  - Що ж, вбивцi надавався шанс зберегти своє життя. Вiн їм не скористався. Увага на екран!
  У ту ж секунду Ватсон уключив монiтор. На екранi з'явилося зображення каюти з розпростертою на полу, бiля столу людиною.
  - Перед Вами, панове, каюта пана Мюррея, - невидима камера показала великим планом обличчя, на якому застигло вираження подиву, що змiнюється гнiвом. Процес змiни вираження обличчя зупинила чорна крапка в чолi - слiд лазерного променя. - А от i бластер, з якого був убитий пан Мюррей, - камера повернулася i на столi блиснула сталь грiзної зброї. - Але вiн нам, на жаль, нiчим не допоможе в пошуках вбивцi. У нас немає навiть устаткування для зняття вiдбиткiв пальцiв. Хоча напевно, на бластере вони витертi. Але в нас є устаткування, що допоможе заговорити iншому доказовi, - камера стрибком перевела зображення на пол каюти. I у весь экран монiтора стало видне зображення пляшки "Оболонi". - Так, панове, саме пляшка доброї, старої "Оболонi" i допоможе нам викрити вбивцю.
  - Яким образом, капiтан? - аташе, посмiхаючись, дивився на Холмса.
  - Дуже просто, пан Джеймс Бонд. Не розкупорена пляшка валяється пiд столом, поруч iз трупом. Очевидно, у момент пострiлу Мюррей тримав її в руках. Чи то вбивця попросив йому налити пивця, щоб вiдвернути жертву, чи то сам Мюррей захотiв освiжитися. Пострiл бластера - це дуже яскравий спалах. А пляшка, у силу своєї круглої форми, є свого роду лiнзою, що частково сфокусувала спалах лазера на своїй заднiй стiнцi. А та, у свою чергу, з'явилася свого роду фотоплiвкою. Не забувайте - дуже яскравий спалах!
  - Марення, - аташе розсмiявся, - пляшка прозора, який до чортiв вiдбиток.
  - На молекулярному рiвнi.
  - I як же можна розглянути цей самий молекулярний рiвень?
  - От за допомогою цього приладу, - Холмс доторкнувся до сiрого ящика на столi. Це контролер поверхнi Абсолютного Вiдбивача. Як, ви напевно знаєте, основним елементом торсiонного двигуна є Абсолютний Вiдбивач - дзеркало, що не пропускає в корабель те жорстке випромiнювання, що утворюються при роботi торсiоного двигуна. А от його мономолекулярну поверхню i покликаний контролювати цей прилад. Уж вiн, пан аташе, побачить нерiвностi висотою навiть з одну молекулу. I тепер ми цю пляшку "Оболонi" покладемо в цей прилад, - Холмс, немов фокусник, витяг вiдкiля то iз за ящика пляшку "Оболонi" i спритно всунув йому усередину. - Увага на екран, панове!
  Картинка на монiторi перемiнилася. Замiсть чiткого зображення каюти, екран застелив якийсь сiрий туман. Ватсон став натискати рiзнi кнопки на сiрому ящиковi i туман став поступово розсiюватися. Стали проступати стiнки каюти, нечiткою тiнню вималювався стiл. Iнша тiнь, що стояла бiля столу стала поступово перетворюватися в людську фiгуру. От проступила рука, з чимось темним у кистi, сталi прорисовуватися елементи одягу. Секунда, iнша i розпливчастий контур голови перетворився в обличчя. Жiноче обличчя, зi спадаючими на плечi волоссям.
  - Це лож, - спокiйно вимовила мiсс Марпл, - i я зараз доведу це, - з цими словами вона полiзла рукою в сумочку, що лежила у неї на колiнах. I в ту ж мить Гуров, у стрiмкому кидку, закотив найсильнiший ляпас дiвчинi. Та без свiдомостi звалилася з крiсла на пол. Вскочiвшего аташе, зупинив наведений на нього бластер капiтана.
  - Спокiйнiше, пане аташе. Я думаю, пан Гуров i сам справиться з вбивцею. Допомагати не треба. Не чи правда, Лев Iванович?
  - Менi завжди здавалися грудастi блондинки вульгарними, - Гуров знову спокiйно сiв у крiсло.
  
  Двадцять п'ять хвилин до розрахункового часу початку посадки "Гермеса" у космопорт "Незалежний", планета Арiадна.
  - Спасибi, Лев Iванович. Правда, мiсс Марпл, мабуть, полiзла в сумочку не за бластером, - Холмс пiдiйшов до лежачої дiвчини i витяг її руку iз сумочки. Кисть дiвчини стискала пачку сигарет. - Вона просто хотiла закурити, Лев Iванович. - Капiтан, ледве посмiхаючись, дивився, як обличчя росiянина покривається червоними плямами.
  - Як це все розумiти, пан Холмс? - арiандский аташе впритул пiдiйшов до Холмса.
  - Дуже просто, пан аташе. Мiсс Марпл знала, що її спробують втягти в провокацiю i що весь цей фiльм пiдробка, досить мистецьки зроблена моїм помiчником. Адже так називаного приладу для контролю поверхнi Абсолютного Вiдбивача не iснує. Вiрнiше вiн iснує, але знаходиться на Землi, i розмiри його бiльш, нiж цей корабель. А те, куди я засовував пляшку "Оболонi" називається еталоном часу.
  - Холмс, Ви забуваєтеся. Провокувати нi в чому не винну дiвчину, у результатi чого цей ковбой, - арiандский аташе тикнув пальцем у Гурова , - б'є її по обличчю. Ви за це вiдповiсте, капiтан.
  - А я яй. Скiльки праведного гнiву... переграєте, Бонд. Актор з Вас нiкудишнiй. По-перше мiсс Марпл одержала по заслугах - вона дiйсно вбила пана Мюррея, а в- друге, усе це я затiяв ось для цього, - Холмс витяг з кишенi комбiнезона пульт дистанцiйного керування i натиснув на ньому кнопку. I сiю ж мить кают-компанiю наповнилася якимось шорохами i усi вiдразу змiркували, що це включився голосний корабельний зв'язок.
  "Дженi, це я, Ватсон, - приглушений голос помiчника капiтана заповнив весь простiр кают-компанiї, - Холмс задумав взяти тебе на пушку. Через пару годин усiх вас покликають у кают-компанiю, де покажуть фiльм, у якому начебто знято як ти вбиваєш Морiарти. Усе це блеф. Запам'ятай, блеф. Не розколися. I передай це аташе, що б i вiн дров не наламав. Все".
  - Ватсон, коли Ви встали на шлях зрадництва? - Холмс дивився на свого помiчника з неприхованим презирством, здавалося не зважуючи на наведений на нього бластер.
  - Сер, зараз це не важливо. Ви арештованi. Ми не будемо стрибати в гiперпростiр.
  - Звичайно не будемо. Вбивця ж знайдений. I спiвучасники теж. Здайте бластер. - Холмс простягнув лiву руку до Ватсона. Його права рука, яка була опущена уздовж тiла, продовжувала стискати бластер. Той розсмiявся i, прицiлившись у свого капiтана, натиснув на спусковий курок. Тепер прийшла черга смiятися Холмсу:
  - Ватсон, Ваш бластер виряджений, а мiй, - Холмс пiдняв праву руку, - нi. Спалах концентрованого свiтла вiдкинув Ватсона i вiн замертво звалився на пол.
  - Не рухатися, - роздалося за спиною Холмса. Той повiльно обернувся. Гуров iз бластером у руцi дивився на Бонда. Той так i застиг з рукою, що завмерла на пiв путi до кишенi пiджака.
  - Браво, Гуров, - Холмс пiдiйшов до аташе. - Мiстер Бонд, - Холмс зробив ще шаг i практично впритул пiдiйшов до арiаднскому аташе, - я попрошу вiддати менi те, що Вам передала мiсс Марпл.
  - Я не зрозумiю, про що Ви. Не забувайте - я дипломат суверенної планети.
  - Пане Бонд, якщо Ви зараз не вiддасте те, що я у Вас прошу, те через десять хвилин я вiддам команду на перехiд у гiперпростiр.
  Бонд презирливо смикнув плiчми:
  - Вiддавайте.
  - Тiльки у Вас нi буде нiяких шансiв врятуватися.
  - Це чому ж?
  - У вашу бiокапсулу я не подам команду на запуск програми анабiозу. А знаєте, що вiдбувається з живими iстотами, що перетинають Гiпер у свiдомостi? У Вас у родi божевiльних не було?
  - Ви забуваєтеся!
  - Ми гаємо час. Пан Гуров, зв'яжiть пана аташе, а я пiшов готувати "Гермес" до переходу в гiперпростiр.
  - Iз задоволенням, сер.
  - Чорт iз Вами, - арiаднский аташе витяг запонку з лiвої манжети сорочки i простягнув її Холмсу, - у запонцi чип з iнформацiєю.
  
  Три хвилини до розрахункового часу початку посадки "Гермеса" у космопорт "Незалежний", планета Арiадна.
  - Сер, за мою допомогу, Ви обiцяли менi все розповiсти, а також дозволити посидiти в крiслi другого пiлота.
  - Свої обiцянки я виконую. Сiдаєте i пристебнiться ременями, Гуров.
  - Слухаюся, сер, - росiянин швидко сiв у крiслi другого пiлота i спритно пристебнувся ременями.
  - Готовий?
  - Так.
  - А тепер задавай питання. У тебе є три хвилини.
  - Хто такий Мюррей? - миттєво пiшло перше питання.
  - Професор Морiартi.
  Росiянин присвиснув.
  - Тепер я розумiю Землю, що дала Вам повноваження АА01. А як Ви догадалися, що убивця мiсс Марпл?
  - Просто проаналiзував усю наявну в мене iнформацiю. Напевно Морiартi був по вуха закоханий у цю спортсменку-красуню. I напевно, це вона його пiдбила на зрадництво. Ти згадай, що про нього ранiш писали газети. Його життєвий шлях - немов крутий слалом. Тiльки замiсть прапорцiв - жiнки i його вiдкриття.
  - А навiщо ж вона його вбила, раз вiн уже погодився спiвробiтничати з арiднцями?
  - Хочеться думати, що в останнiй момент професор одумався i спробував повернути ситуацiю назад. Слiдство покаже.
  - А як же її алiбi?
  - З цим взагалi просто. Мiй помiчник Ватсон влiз у пам'ять бортового комп'ютера i подкоректував файл вiд дев'ятого лютого з даними по роботi електронних замкiв. Убрав iнформацiю про те, що мiсс Марпл уночi виходила зi своєї каюти i заходила в каюту професора.
  - А навiщо весь цей цирк iз фiльмом?
  - Менi треба було надавити на аташе. Адже напевно Марпл передала документи йому - вiн дипломатичний працiвник, має iмунiтет. А надавити я мiг, тiльки лише привселюдно викривши вбивцю. Ознайомившись з роздрукiвкою по електронних замках, я зрозумiв, що тут щось не те. Убивця повинний був вiдкрити дверi в каюту професора. Не через iлюмiнатор же вiн до нього влiз! Тому я сам заглянув у вiдповiдний файл. Там було написано все так, як i у роздрукiвцi. Але в електронному журналi реєстрацiї роботи з комп'ютером була зареєстровано робота з цим файлом, за годину до того, як я вiддав наказ Ватсону, зробити менi роздрукiвку по цьому файлуi. Зробити це мiг тiльки вiн. Тому я вiддав наказ Ватсону зробити фiльм-провокацiю в надiї на те, що вiн зв'яжеться з Марпл i попередить її. Що i сталося. При цьому я подбав, щоб Ватсон свою каюту не залишав. Ну а взяти пiд контроль усi засоби зв'язку - справа технiки. Все, Гуров, настав час сiдати на Арiадну!
  
  

* * *

  
  З гальмового двигуна вирвався снiп полум'я. "Гермес" здригнувся i став скидати висоту. У туж мить в рубцi керування загуркотiв металевий голос Центрального Бортового Комп'ютера:
  - Гальмовий iмпульс пройшов нормально. Швидкiсть корабля розрахункова. Космодром дав глiссаду планування.
  I знову вдарив снiп полум'я.
  - Коригуючий iмпульс пройшов нормально. Ми на глiссаде планування. Висота тридцять кiлометрiв... двадцять... п'ять.... Сiмсот метрiв... чотириста... сто... десять... метр.
  - Є торкання. Швидкiсть розрахункова.
  - Включений реверс.
  - Випущений гальмовий парашут.
  - Останов.
  
  - Ну от i усе Гуров, ми на Арiаднi, - Холмс не поспiшаючи вiдстiбав запобiжнi ременi, - i як завжди вчасно!
  - Спасибi, сер.
  - За що, Лев Iванович?
  - За те що дозволили прийняти участь у такiй пригодi. Це навiть цiкавiше, нiж летiти до подружки за 237 свiтлового рокiв! - обоє чоловiки розреготалися.
  - Це точно!
  - Так може ввечерi по пивцю, сер?
  - Неодмiнно!
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"