I ти, Вiфле"ме, земле Юдина, не менший нiчим мiж осадами Юдиними, бо з тебе з'явиться Вождь, що буде Вiн пасти народ Мiй iзраїльський (Вiд Матвiя 2:6)
I сказав їм Ангел: не бiйтеся; я благовiщу вам радiсть велику, яка буде всiм людям: бо нинi у мiстi Давидовому народився для вас Спаситель, Який " Христос Господь. I ось вам знамення: ви знайдете сповите Немовля, яке лежатиме в яслах (вiд Луки 2:10,12).
МОЛИТВА ГОСПОДНЯ (вiд Матвiя 6: 9-13)
ЗАПОВIДI БОЖI (Бiблiя, Вихiд 20:2-17)
ЗАПОВIДI ЛЮБОВI (вiд Матвiя 22:35-40)
Чарiвна нiч Христового Рiздва! Спасiння нашого вiд темряви та зла, Новини Доброї вiд Вишнього Отця, надiї свiтлої у краще майбуття та вiри всiх людей у вiчне з Ним життя...
Снiгопад? Йой, снiгопад! Укрива" все пiдряд: cела, ниви, лiс... Усе!
Бiлi сни з небес несе.
Сплять у нiрках мишенята, cплять у дуплах бiлченята, у ставочках риби сплять... Зiрочки ряснi iскрять.
Та не спить оце, малята, ведмежа мале брунатне. Не да" малому спати, снiг, що випав, наче вата.
- Бiлий вiн, як цукор справжнiй! Нi, зефiр! А може вафлi, бо хрусткий? Та нi! Напевно, молоко оце згущене.... Мiсяць теж на дiжу схожий. Не пусту, а з медом, може! - меду ласого горнятко уявля" ведмежатко.
Снiг лiта", снiг кружля", землю щiльно укрива"...
- Це ж усе цукрова вата! - ведмежа збагнуло раптом.
Тихий стукiт у вiконце... Ведмежа пита":
- Хто це?
Визира"... I... О диво! Там стоїть щось бiле-бiле.
- Ти мiй сон? - мале пита". - Зачекай, я саме граюсь! Ще не час лягати в лiжко. Дай помрiяти хоч трiшки.
- Я не сон! - луна" в тишi. - Ось поглянь - у мене лижi! Я такий, як ти, ведмедик. Хутром лиш рiзнюсь вiд тебе. Тож виходь у двiр, мiй друже! Нiч сьогоднi гарна дуже! Свято бiлих ведмежат та усiх лiсних звiрят.
- Ведмежат? Усiх звiрят! Та от тiльки би назад повернутися до хати, у пiтьмi не заблукати, - ведмежа вiдповiда". Тихо дверi вiдкрива"... А за ними - ранок наче, видко все довкола, значить.
Незнайомець там чека". Справжнiй вiн, бо не зника". Посмiха"ться, до речi, ще й говорить дуже ґречно:
- Що ж, знайомитись давай. I мене вже називай ти Снiжком. Ведмiдь я снiжний, рiс у хащi Бiлоснiжнiй. А тебе - Брунатик, знаю. Так тебе тут називають За"ць, Бiлка, всi пернатi. Та й табличка " на хатi.
План у нас такий, послухай... Наставляй, мiй друже, вуха. Поспiшаймо до Дiброви, шлях до неї досить довгий. I веде той шлях повз кручу. Вiтер дме отам колючий... Через гай, у соннiй тишi, знадобляться, звiсно, лижi... Через рiчечку-струмок морозець скував мiсток. Поспiшаймо, що " сили, щоб до пiвночi ми встигли до Дiброви вже добiгти. Бо дзиґар почне там бити о дванадцятiй, я знаю. Час усi по нiм звiряють.
Вдвох на лижi станьмо, отже. Шлях нам здасться в них коротшим. Промайне, як увi снi. Лижi нашi швидкiснi!
Став Брунатик iз Снiжком. Замигтiло все кругом. Понесли їх лижi живо, аж в очах їм зарябiло...
А була то Хуртовина, Снiговiя зла дружина. Казку хоче зiпсувати, ведмежат розчарувати.
Тож вона усе хурделить. Замiта"... А до неї Холоднеча ще приспiла та огидно так занила.
- Що на свято поспiшаймо? Нi, постiйте! Я бо знаю, нас забули - Хуртовину та мене, її дитину.
Отже, з вами, друзi, пiдем, не пручайтеся. Не вийде! Бо, як буде нас забуто, то i вам отам не бути. Заметемо вас снiгами. Ми не гратимемо з вами. Не знайти вам до обiду анi стежки, анi слiду.
Тут Брунатик наш злякався, бiлий ляку не пiддався. Холоднечi гордо каже:
- Поведiнку вашу вражу в тiй Дiбровi кожен зна". I тому всяк уника" запросити вас на свято. З вами клопоту багато. Тож ми вас туди не вiзьмем, а удвох, як швидше, пiдем. Забирайтеся з дороги! Та несiть хутчiше ноги!
- То ви так! Тодi тримайтесь! Краще, телепнi, здавайтесь! - Хуртовина закричала, закрутила, завищала. - Замету у чистiм полi! Не побачите бiльш волi! Холоднеча вас застудить, не до свята вам тут буде!
Вихри Хузi пiдвивають, снiг до неба пiдiймають. Холоднеча холодить, лижi вкрасти норовить.
Ведмежата не здаються. За свободу гiдно б'ються... Холоднечу вiдганяють та зубами зiгрiвають. А Снiжок ще приловчився, в гриву Хузi вже вчепився... I давай її трiпати, в клоччя ревно розривати.
Клоччя снiжне скрiзь кружля", ведмежатам заважа". Досяга" бiй вершини, бо вже гаряче, не зимно.
I отут чийсь голос чують :
- Розбишаки бешкетують?! В нiч веселощiв й утiх хто здiйма" вгору снiг?! Хто затiяв бiйку? З ляку? Хто покаже задираку? Хто на свято йти не хоче, рiк Новий стрiчати отже?
Хуртовина вмить притихла.
- Вiд ведмедiв, - каже, - лихо! Примирити я їх хтiла, ледве-ледве не зомлiла. Вихри всi допомагали та добряче постраждали. Це засвiдчить Холоднеча. Ось вона сидить, до речi.
Озирнулись ведмежата - Миколай спiшить на свято. Вiз ялинку й повернув, бо почув потужний гул.
- Кажеш, виннi ведмежата? Зiпсувати хтiли свято? Не обманюйте, бо знаю, хто i де всiм заважа", - тут Святий примружив очi. - I тому тепер я хочу в Хуртовини снiг вiдняти, Холоднечу заховати. Покараю зло отак - вiдiшлю їх по хатах! Де сидiти їм доволi, доки вийти не дозволю!
А ведмедикiв вiтаю! В диво-сани хай сiдають. Дуже радий їх зустрiти. Миром треба дорожити!
Снiг скрипить, несуться конi. Вiтерець їх жвавий гонить. Ось Дiброва... Гра вогнiв... Миколай... Та свято снiв...
Бiлих снiв пiд рiк Новий. Там Брунатик повен мрiй - не да" малому спати снiг, що випав, наче вата.
Бiлий вiн, як цукор справжнiй! Нi, зефiр! А може вафлi, бо хрусткий? Та нi! Напевно, молоко ото згущене....
Мiсяць теж на дiжу схожий. Не пусту, а з медом, може!