Не загадую нiчого довше дня,
не читаю новину, що йде обабiч,
до хвилини скоротилося життя -
б'" в потилицю як снайпер на добранiч.
Вже не ма" того присмаку на зле,
що бува" пiсля першого ковточка,
воно плине, як вода з Каховки - точно,
та змива" все що поверху росте.
Та чи зносить скам'янiле серце тиск
того зла, що розлилося чорним морем,
я плекаю те камiння чорним горем,
щоб надiї корiнь мав вiд того зиск. 

18.12.23