буває так, що хочеться додому,
а де той дiм, куди пiшли собi
всi спогади, родина, свiт i доля,
не залишаючи адресу на столi?
за хмарами, що укривають обрiй,
за моря краєм, за сiма дверми
стоїть мiй дiм i роздмухає попiл
холодний вiтер в пошуках рiднi.
я знаю, що це марення даремно -
на згарище не ходять залюбки,
щоби знайти себе у ньому ревно
тай вiтром суму знову рознести.
не побажаю собi пошуку спокусу,
та вiдхилю його, як зламаний пароль
мiй дiм лиш там, де я читаю Стуса,
а де вiн є - даремно пошук той.

06.03.2023