перлова скойка нiжно береже
ту мить, коли давно з тобою були,
нанизана в намисто на минуле
таке прекрасне i таке важке -
на шиї Бога висне тягарем
та опiка" всесвiта грудину,
забули ми, та Бог плека" струни
що вiдгукнуться тихо навза"м,
торка"ться намиста, перли мне,
та благоволить рiзнокольоровим,
все, що було мiж нами не мине,
а стане всесвiту живородящим Словом.
12.01. 2024