я бачу сон у котрому живу
неначе пролiсок, рахуючи години -
з останньою, що марить небом синiм,
цибулькою в компост його зiйду
до кращих днiв, де затишно менi
мов квiтцi на забутiм кладовищi
де про життя нiхто не скаже лiпше
за квiтку, що збирається пiд нiж
та все ж росте, продовжує той лiк,
що мiряє лише її турботи.
я бачу сон i неба синiй дотик,
вже не тривожить,
тiльки холодить.
14.09.24