чому так важко нам забуть розлуку?
неначе все i не було..
я краплi слiз вiзьму у руки,
та щастя вже кудись втекло..
чому так важко нам звернутись
i перший крок ступить вперед?
чи просто нiжно пргорнутись
посеред гордих приверед..
чому не робим першi кроки,
вже гордiсть проникає й в нас..
нас доля вчить й дає уроки,
а ми даремно гаєм час..
чому тiкаєш диким звiром,
тобi я шкод не причиню..
кохання нiжне мов Памiра--
я в серце дверi вiдчиню..
ти перший з ким я просинаюсь,
ти-- той, хто в снах мо§х живе..
для тебе мило посмiхаюсь
i вiдкриваю щось нове...
ти мешкаєш в мо§х десь мрiях,
ти-- вiчна нiжнiсть i любов..
ти-- сон в нездiйснених надiях,
ти--моя смерть i моя кров..
ти-- вiчнiсть, що роки накрила,
ти--той, чи§ чужi вуста..
ти є мiй бiль i мо§ крила,
ти та загадка непроста...
в тобi єднається майбутнє,
з минулим в вiчне водночас...
в тобi все те. що не забутнє,..
ти вмiєш повернути час..
життя нам дало рiзнi ролi:
когось припiднесло воно..
а хтось життя своє поволi
гортатиме немов кiно...