Особливий, наче вiтер,
Рiзний: тихий i шумний..
Погляд той, що сльози витер..
Лагнiдний й такий простий...
Сонце гралось у волоссi
Й промiнь цiлував теплом..
Голос наче спiв колосся
Й очi свiтяться добром..
Порух гуд, пестив промiнь
Й усмiшка така проста..
Залишаєш легкий присмак,
Що жеврiє на вустах..
Тембр голосу, а очi
Й спокiй в них, що вкрав ти в моря..
В них тепло i сiрi ночi
Тихi, що не знали горя...
Вiдблиск вiчностi в зiницях,
Каро-сiро-кольорових...
I немає вже рiзницi
Хто ти i який в розмовi....