Не тримай моє серце в полонi
Вiдпусти мою душу на волю..
Бачиш, мудрiсть ступає на скронi,
А я йду все життя мов по полю..
Вiдпусти моє серцке в польотi,
Не держи його в вiдчаю знов..
Ти ж тримаєш життя все в роботi,
А моя ж прагне волi любов..
Все життя наче казка злетiло,
Наче попiл розвiялось всюди..
Поки молодiсть ще гомонiла
Ми все ж думали, що скажуть люди..
А тепер, коли сивiсть на скронях
I онуки бiжуть до ворiт..
Ти тримаєш життя у долонi,
що пробiгло, немов один рiк..
Вже збираються дiти й онуки
До стола..й ти бабуся уже..
Ти пригадуєш дi§ всi й кроки
I так мовчки говориш: "..Невже?,,
Та невже це кiнець тiй дорозi
Ще з дитинства якою ми йшли???
Ти одна i сто§ш на порозi..
I сльоза вслiд рокам, що пройшли..
Наче сокiл, що в небо злiтає,
Так i вiк невмолимо бiжить..
Вже i старiсть моя проминає
Й тiльки мрiя юнацько летить...)