Роки iдуть i день за днем
Ми всi в очiкуваннi дива...
Буденнiсть днiв простих дилем
Для нас стає найбiльш важливим.
Ми тихо зата§вшись в кут,
Мов привиди живемо в глибнi...
Брехню ми терпимоi бруд,
Голоднiсльози й навiть злиднi..
Та нi! Та що ви! Все гаразд!
Навiщо змiнювать на краще?
Це все муляж гидких образ.
А нам же змiнювать все нащо?????