А що сказать тобi, бухгалтеру простому?
Сидиш немов в полонi у кабiнетi свому,
Як же стомився ти вiд змiн в отих законах,
Клiтинки влiво, вправо в "злощасних" податкових.
А душенька то рветься iз серця на свободу,
Їй би високо в небо або пiрнути в воду.
А може, на безлюдненький §й острiвок податись,
Там сонечку, теплу й тишинi вiддатись?
А може й до театру пiти сьогоднi менi?
Там же герой мiй грає на тiй великiй сценi.
I дивиться на мене з повчальними байками
Щоби могла я грiшна зiбратися з думками.
Лiкуй же мiй герою мене ти скам"янiлу,
Бо хочеться тепла по всьому, всьому тiлу!