Мiй герой, це все було фальшшю - Як пронизливо здригнулися стiни! - Ми не стали з тобою сьогоденнi, А тепер надто пiзно, напевно. Ми всетречалiсь у всiх життях i втiленнях, Але завжди залишалися рабами умовностей. Нiколи нi ха що не просили вибачення. Один у одного в очах вироки виконаються. Ми страсно любили, залишаючись вiльними, - Принаймнi,в це хотiлося вiрити. Не прощаючись, бiгли, адже ми були гордими, I боялися душу комусь довiрити. Мiй герой, це все було фальшшю - Надто багато вогню, надто багато небезпеки. I що нам тепер робити далi? На цьому свiтi ми знову двi рiзницi.