Заходь. Я приготувала тобi чай. Я розмалювала стiни i розстелила скатертi на пiдлозi. Заходь. Правда, чай холодний, тому що зламалась кавоварка. Але це нiчого. Ти ж знаєш, що я чекаю на тебе. I це найважливiше. Ти ж намалюєш вiкно, в яке буде заглядати сонце i дивитись, як я плачу. Iнодi. Вiд щастя. Що ти прийшов. Але зараз зима. I вiкно буде замальованим вiзерунками слiпого Дiда Мороза. Бо я не хочу його бачити. Я злiпила його з дитинства. I поставила свiчку за його здоров"я, щоб вiн нiколи не захворiв грипом i в нього нiколи не було насморку. Сонечко моє, сонечко. Я чекала на тебе так довго, що звикла до зiрок, якi з"являлися тiльки вночi, бо вдень я ставала нiмою. Я не чула зiрок.