...Починалося друге воєнне лiто. На свiтанку теплого травневого дня по бетоннiй дорозi, що в лiс придорожнiй вiдгалужувалася вiд Брест-Литовської автостради, з"явилися величезнi автомобiлi Краз-9821 з сiдельними причепами. Бетонка вела до галявини мальовничої...
Галявина, де височiв триповерховий будинок, зведений в стилi рицарського замку i пiвдюжини будиночкiв навколо, вже була огороджена парканом з колючого дроту. Поряд - шiсть модулiв "Редут" - вузол зв"язку. На причепах - комплекти збiрно-щитових будинкiв. Кран автомобiльний з"явився, замахав стрiлою своєю, звiльняючи причепи вiд вантажу. А внизу щити пiдхоплювали вiйськовi будiвельники та шпарко ставили на пiдготовленi заздалегiдь мiсця. Розвантаження ще тривало, коли загудiли на галявинi критi вантажiвки ДАЗ-353 i невдовзi до вiйськових будiвельникiв приєдналися вiйськовики в захисних одностроях. Застукотiли молотки та сокири, задзвенiли пилки. Було очевидно - вiйськовики тут надовго...
Ех, шкода, не було тут стороннього спостерiгача. А то б вiн неодмiнно здивувався, почувши балачки солдатськi. Так, наприклад, тягнучи здалеку частину стiнки чи даху збiрного будиночка вдвох, могли вираховувати, як їм стати, аби тягар розподiлявся порiвну. I тут же намалювати схемку в блокнотику з неодмiнною вагою тiла F i силою тиску на точки опори P. Збираючи будинки, могли робити геометричнi розрахунки. I була тут глибока повага до шкiльних знань i бажання якнайповнiше застосувати їх на практицi. I ще стороннього спостерiгача здивувало б рiзноманiття емблем на нарукавних нашивках: тут були солдати всiх спецiальностей - пiхотинцi, сапери, зв"язкiвцi, артилеристи...
Ще зовсiм недавно вони всi вчилися в старших класах загальноосвiтнiх шкiл, в коледжах, iнститутах i унiверситетах Києва, Житомира, Львова, Одеси, Миколаєва, Запорiжжя i Днiпропетровська. Позаду у багатьох були навiть вiйськовi училища, вони на "вiдмiнно" i "добре" витримали екзамени i вже бачили себе з лейтенантськими зiрочками на золотих погонах...
Але вийшов наказ Верховного Головнокомандувача Гетьмана України Павла Скоропадського i всi вони стали бiйцями повiтряно-штурмових бригад, або iнакше аеромобiльної пiхотою.
До "аеромобiльностi", правда, було ще далеченько. О п"ятiй годинi ранку над табором гучно лунали їхнi голоси: "Рота-а-а! Пiдйом!" i батальйони, роти, взводи приступали до бойового навчання. А щоб вiд занять бiйцi не вiдволiкалися, навiть караульну службу несли пiдроздiли вiйськової полiцiї...
...Коли почалася вiйна з Радянською Росiєю, повiтряно-штурмовi або аеромобiльнi вiйська за своїм особовим складом були суцiль - вiд командувача до рядових бiйцiв десантно-штурмових бригад - молодiжними i iншими бути вони просто не могли. Бо парашутний спорт разом з гелiкоптерної технiкою став розвиватися в Українськiй Державi тiльки на початку тридцятих рокiв. I як вiйськова справа, отримав розповсюдження в кiнцi десятилiття. Гвинтокрили ж на озброєннi десантних пiдроздiлiв з"явилися саме напередоднi нападу Радянського Союзу на Україну, буквально за кiлька тижнiв до початку росiйської агресiї.
А зародилися власне аеромобiльнi частини, як рiзновид повiтряно-десантних вiйськ, пiсля Синайського конфлiкту. Синайському ж конфлiкту передувала Громадянська вiйна в Iспанiї - перша спроба товариша Сталiна i росiйських комунiстiв запалити пожежу нової Свiтової вiйни в Європi. Спроба ця була невдалою, в березнi сорокового року пожежа Свiтової вiйни за Пiренеями була погашена. Але в Кремлi не покладали надiї i планували на осiнь тридцять восьмого - вiйна в Iспанiї ще тривала, однак товариш Сталiн нею не цiкавився бiльше - конфлiкт мiж нiмцями i чехами за Судети. Перспектива отримати вогнище вiйни Свiтової на своїх кордонах не на жарт стурбувала господаря Марiїнського палацу. Було зрозумiло, що вiйна мiж Нiмеччиною i Чехословаччиною вiдрiже Українськiй Державi шляхи постачання з Заходу, а Середземне море перекриє флот Iталiї: Муссолiнi вiд можливостi перетворити Середземне море в "iталiйське озеро" не вiдмовиться i пiдтримає Гiтлера. Це означало iзоляцiю України вiд свiту, аналогiчно тому, як вiд захiдних союзникiв була iзольована Росiйська iмперiя. Пiсля цього Радянський Союз, маючи невичерпнi ресурси, мiг почати вiйну проти України без оглядки на думку захiдних демократiй. Тим бiльше, дiловi люди Заходу й самi не мали нiчого проти того, аби прибрати чужими руками українських конкурентiв.
Рiшучi дiї Гетьмана України i українського уряду - заява про захист територiї Чехословацької республiки, як своєї власної, i введення на допомогу чехословакам українського контингенту - привели до вiйськового перевороту в Нiмеччинi. Загибель в жовтнi тридцять восьмого року фюрера нiмецької нацiї Адольфа Гiтлера i всiєї верхiвки нацiонал-соцiалiстичної робiтничої партiї Нiмеччини викликала полiтичну кризу в країнi. Обуренi нiмцi вимагали покарання для винуватцiв загибелi своїх вождiв i винних потрiбно було знайти, iнакше тимчасовий уряд могли скинути розлюченi народнi маси. А люди, як прийшли на мiсце Гiтлера i його соратникiв вiдчули раптом всю принаднiсть верховної влади в країнi. Трiумвiрат, який утворився, - а це вищi вiйськовi командири, партiйнi бонзи середньої ланки, керiвники служби безпеки Третього рейху, - дуже вдало спрямував гнiв i ненависть нiмцiв на тих, кого ненавидiв Гiтлер - на громадян Нiмеччини єврейської нацiональностi. Євреїв пiсля кривавих погромiв по всiй країнi збирали в спецiальнi концентрацiйнi табори для подальшої депортацiї на їхню iсторичну батькiвщину - до Палестини.
Але ситуацiя там i так була непроста - в 1936 роцi в Палестинi спалахнуло Арабське повстання пов"язане з П"ятою Алiєю , коли в Палестину прибуло чверть мiльйона євреїв з Європи. Щоб вгамувати пристрастi, уряд Британiї, яка мала вiд Лiги Нацiї мандат на управлiння Палестиною, видав Бiлу Книгу, де обмежував емiграцiю євреїв в Палестину i заперечував право євреїв на управлiння Палестиною.
Проте, ситуацiя i так залишилася напруженою. Єврейське населення Палестини становило вже бiльше чотирьохсот тисяч, а тут, пiсля примусової депортацiї, ще бiльше восьмисот тисяч євреїв прибувало з Нiмеччини. Судна з депортованим йшли безперервним потоком i ситуацiя стрiмко ставала некерованою. Передбачаючи нове повстання, британцi вiдмовилися вiд мандату на Палестину i, пiсля низки драматичних подiй, що вiдбулися в Хайфi та Тель-Авiвi, 14 травня 1939 року було проголошено державу Iзраїль. А вже наступного дня почалася Арабо-Iзраїльська вiйна, бiльше вiдома, як Синайський конфлiкт.
Українськiй Державi в ньому довелося прийняти найактивнiшу участь. Український нацiональний рух, маючи тiснi стосунки з сiонiстським рухом, пiдтримував право євреїв на утворення власної держави. Про це неодноразово говорили найвищi представники України - i Гетьман Скоропадський також - в Лiзi Нацiї. Уряд України запевнив Єврейське Агентство , що надасть всебiчну допомогу новоутворенiй країнi. Тим бiльше, з України до Iзраїлю, щоб допомогти в становленнi нової держави, емiгрували понад чотирьохсот тисяч українських євреїв. I коли арабськi країни: Лiван, Сирiя, Трансiорданiя, Iрак, Єгипет розпочали вiйну проти Iзраїлю, з України пiшли каравани суден зi зброєю для створюваної армiї Iзраїлю.
В ходi вiйни арабськими вiйськами був блокований Захiдний Єрусалим, зi Старого мiста було вигнано всiх євреїв, сили Арабського Легiону обстрiлювали єврейський анклав на горi Скопус, в результатi гинуло багато цивiльного населення. Дорога, яка з"єднувала Тель-Авiв i Єрусалим була перерiзана Арабським Легiоном, що захопив форт в районi Латруна. Мiсто було позбавлене всiх джерел постачання. Обмежена була видача води. Ситуацiя вимагала негайного вирiшення, будувалася дорога в обхiд. В останнiй момент на караван транспортних суден, що виходив з Одеси, були завантаженi дванадцять гелiкоптерiв Сiкорського С-34 , щоб вирiшити проблему постачання всього необхiдного в блокований Єрусалим. Поки транспорти йшли до Хайфи, створилася критична ситуацiя на узбережжi: єгипетська армiя блокувала мiсто Ашдод i просувалася до Тель-Авiву. Мiсто захищали озброєнi поселенцi i мiщани, всього не бiльше сотнi бiйцiв. Отримавши повiдомлення про ситуацiю, командир конвою прийняв рiшення пiдняти в повiтря гелiкоптери, - це був просто подарунок долi, що машини завантажили в останнiй момент на палуби суден, а не в трюми транспортiв, - i переправити батальйони українських добровольцiв на допомогу захисникам мiста. Кожна машина злiтала з перевантаженням - гелiкоптери замiсть вiсiмнадцяти пiхотинцiв по двадцять озброєних бiйцiв пiднiмали. За вiсiм рейсiв кожного гелiкоптера перевезли чотири пiхотнi батальйони, якi врятували ситуацiю. Мiсто утримали, частини єгипетської армiї, що прорвалися на пiвнiч вiд Ашдода, були оточенi i блокованi, наступ єгиптян зупинено. В подальшому гелiкоптери постачали боєприпаси, продовольство, медикаменти, воду i все необхiдне в блокованi арабами мiста i кiбуци, перевозили вiйська i евакуювали цивiльне населення до самого завершення конфлiкту. В ходi вiйни було поставлено ще п"ятдесят двi машини Сiкорського i вони проявили себе в цьому конфлiктi з найкращого боку.
А українськi генерали осмислювали i оцiнювали отриманий досвiд. Виявилося, що посаджена на гелiкоптери пiхота якнайкраще вiдповiдає концепцiї стратегiчної оборони в маневренiй вiйнi. А українська армiя в першiй фазi вiйни з Радянським Союзом вести саме стратегiчну оборону мала намiр. Тому авiацiйнiй корпорацiї Сiкорського були гарантованi вiйськовi замовлення.
Iдея застосування гелiкоптерних десантiв полягала ось в чому. Щоб наступаючi полки i дивiзiї могли вести успiшнi бойовi дiї, вони потребують постiйного i безперервного постачання всього необхiдного для життя i бою: боєприпасiв, палива, медикаментiв, продовольства i всього-всього-всього... Стрiлецький полк Червоної армiї перед нападом на Українську Державу налiчував 3182 людини, 1310 гвинтiвок i карабiнiв, 984 самозаряднi гвинтiвки, 313 пiстолетiв-кулеметiв, 116 ручних кулеметiв ДП, 54 станкових кулемета "максим" i ДС-39, 6 зенiтних кулеметних установок М-4 (чотири кулемета "максим"), 3 великокалiберних кулемета ДШК, 49 мiнометiв (27 - калiбром 50 мм, 18 - калiбром 82 мм, 4 - калiбром 120 мм), 12 45-мм гармат, 6 полкових 76-мм гармат. Стрiлецька дивiзiя налiчувала 14483 людини, мала три стрiлецьких i два артилерiйських полки, танковий батальйон, розвiдувальний батальйон з плаваючими танками i важкими бронеавтомобiлями, протитанковий i зенiтний дивiзiони та iншi частини i пiдроздiли. Вся ця юрба командирiв i бiйцiв, ця купа зброї потребувала безперервного живлення всiм необхiдним для ведення бойових дiй i евакуацiї поранених та пошкодженої технiки i озброєння. I якщо припинити цей життєдайний потiк з тилу на передову i з передової в тил, негайно натиск наступаючих частин зменшиться, а то й взагалi впаде до нуля. Удари артилерiї та авiацiї по транспортним артерiям ефективнi, але вiдчутно вплинути на припинення чи зрив наступу вони не в змозi - нi авiацiя, нi артилерiя не можуть займати територiю, не можуть її контролювати тривалий час, це може зробити тiльки пiхотинець. Однак тут постає непроста проблема: можна десантувати роту чи батальйон для захоплення i утримання на певний термiн якоїсь висоти чи переправи, однак такi пiдроздiли стають одноразовим вiйськом - евакуювати пiдроздiл з ближнього тилу противника, внаслiдок насичення його озброєнням та живою силою ворога, немає нiякої можливостi, i вiн або гинув, або його бiйцi потрапляли в полон. Українська армiя не могла погодитися на такий спосiб ведення вiйни: по-перше, пiдготовка десантних частин обходиться значно дорожче звичайної пiхоти; по-друге, i це було головним, нi армiя, нi суспiльство не погодиться втрачати бiйцiв таким робом.
Аж тут з"явилася гелiкоптерна авiацiя. Нова авiацiйна технiка - транспортнi гелiкоптери видатного авiацiйного конструктора Iгоря Iвановича Сiкорського - давала можливiсть провадити успiшну евакуацiю пiдроздiлу з ближнього тилу супостата пiсля виконання бойової задачi.
Концепцiя ця була красивою в теорiї, але вона потребувала пiдтвердження практикою. Гелiкоптери тiльки заявили про себе, однак перспективи їхнього застосування були ще досить туманнi.
Iдея повiтряних десантiв, як засилання повiтрям воїнських формувань в тил противника, виникла ще за сивої давнини. Однак в тi часи вона носила фантастичний характер i тiльки в роки Великої вiйни отримала таке-сяке матерiальне забезпечення у виглядi повiтряного транспортного засобу - аероплана. Лiтальнi апарати бурно розвивалися i це привело генерала Вiльяма Мiтчелла до iдеї висадити в тилу нiмецьких вiйськ спочатку дивiзiю, а потiм i цiлу "повiтрянодесантну армiю". I коли б вiйна затяглася, можна було б гадати, був би реалiзований цей прожект чи нi. "Позицiйний жах" Захiдного фронту пам"ятали всi i пошук запобiгти такiй ситуацiї в подальшому з закiнченням бойових дiй в Європi не припинився.
Для повiтрянодесантних вiйськ вiдразу ж виявилася головна, визначальна мета - сприяння наступаючим угрупуванням наземних вiйськ. Теорiя застосування повiтрянодесантних вiйськ мовить, що повiтряний десант призначений для дiй в ходi несподiваних, стрiмких наступальних операцiй. Пiсля Свiтової вiйни європейськi країни в бiльшостi не задумували грандiозних наступальних операцiй, тому в таких країнах повiтрянодесантнi вiйська розвитку не отримали. Повiтрянодесантнi вiйська були створенi в Нiмеччинi, в Iталiї i в Радянському Союзi. I першою на цiй нивi була Червона армiя. Ще в 1930 роцi на навчаннях Московського вiйськового округу пiд Воронежем 2 серпня був висаджений парашутний десант з десяти бiйцiв. Десантування вiдбувалося двома рейсами. 2 вересня було десантовано з лiтака АНТ-9 вiдразу 11 бiйцiв. Скромнi за масштабами експерименти мали велике значення. Вони стали першою в iсторiї спробою ввести в практику вiйськової справи принципово новий спосiб бойових дiй - проведення повiтряного десанту для ведення бою в тилу противника. 1931 року в Ленiнградському вiйськовому окрузi був створений позаштатний дослiдний авiамотодесантний загiн у складi однiєї стрiлецької роти i окремих взводiв. В 1933 роцi авiадесантний загiн розгорнули в 3-ю авiацiйно-десантну бригаду особливого призначення...
В Українi першi парашутнi пiдроздiли були створенi в 1932 роцi, вже 10 i 14 жовтня 1932 року першi загони десантувалися на навчаннях Київського вiйськового округу. За десантуванням i дiями парашутистiв спостерiгали Гетьман України Павло Скоропадський i командувач Київського вiйськового округу генерал-полковник Петро Болбочан. Пiсля низки експериментальних навчань був сформований в 1935 роцi експериментальний парашутний загiн, на його базi вiдпрацьовувалася тактика застосування повiтряного десанту i практикою перевiрялася теорiя застосування "вертикального охвату" i "об"ємної операцiї". Такi загони мало кожне Оперативне Командування. В кiнцi тридцятих рокiв експериментальнi загони парашутистiв переформовувалися в парашутно-десантнi батальйони, головне призначення яких полягало в веденi диверсiйно-розвiдувальних дiй в тилу ймовiрного противника. Ймовiрним противником була, поза сумнiвом, Радянська Росiя. Бiльшого, нiж розвiдка i диверсiї в тилу росiян, вiд парашутистiв не вимагалося...
I тут в 1939-40 роках несподiвано для всiх на сцену театру бойових дiй просто-таки вириваються гелiкоптери - новий клас лiтальних апаратiв. Гелiкоптери Сiкорського С-34 на той час досягли достатньої для бойового застосування технiчної досконалостi. Вони з успiхом зарекомендували себе в першiй фазi Синайського конфлiкту i подальших операцiях вiйськово-повiтряних сил армiї оборони Iзраїлю.
Вже на початку сорокового року Повiтрянi Сили замовили фiрмi Iгоря Iвановича Сiкорського пiвсотнi гвинтокрилих машин. Це був початок. На осiннiх маневрах з 36 гелiкоптерiв було проведено перше експериментальне десантування. На шляху пiдходу резервiв "червоних" був висаджений посадочний десант "калинових" - пiхотна рота з автомобiлями i артилерiєю. Невдовзi була проведена цiла низка дослiдних навчань по висадцi в тил противника гелiкоптерних десантiв вiд роти до батальйону.
Iнiцiатором створення нового виду десантних формувань став генерал-лейтенант Євграф Крутень та молодi офiцери-парашутисти. Гелiкоптер показав себе вельми перспективним засобом транспортування вiйськ в гiрськiй мiсцевостi та за вiдсутностi дорiг. Чисельнiсть гелiкоптерiв в українськiй армiї стрiмко росте i на 1941 рiк становить 1140 машин. Для практичної перевiрки теорiї повiтряно-штурмових операцiй командування Повiтряних Сил створює дослiдний пiдроздiл - 101 повiтряно-штурмову бригаду в Днiпропетровську. Бригада вже з кiнця 1941 року почала iнтенсивнi тренування. В ходi весняних маневрiв "Козацький степ-42" бригада використовується для захоплення плацдарму при форсуваннi Днiпра "червоною" стороною. В цих маневрах приймає участь також i мотопiхотний батальйон, який перекидається гелiкоптерами разом з приданими самохiдними установками для утримання важливого перехрестя дорiг.
В спецiально створенiй групi при Генеральному Штабi Збройних Сил України проводяться теоретичнi розробки i практичнi експерименти. Група пiд керiвництвом генерала Крутеня висунула iдею про створення нового типу операцiї - так званої "об"ємної операцiї", замiсть концепцiї "мобiльної оборони".
Суть її полягала в тому, щоб дiяти по другим ешелонам вiйськ противника, позбавляти його наступаючi частини i з"єднання матерiально-технiчного постачання, зменшуючи цим наступальнi можливостi першого ешелону. Iдея була пiдтримана новим Начальником Генерального Штабу генералом Костянтином Морозовим i Гетьманом України Павлом Скоропадським. Постало питання про змiну всiєї теорiї операцiй "мобiльної оборони" i створення принципово нового "повiтряного ешелону" з наземних вiйськ. Реалiзацiя ж такої iдеї вимагала докорiнної змiни прiоритетiв у вiйськовому будiвництвi.
I новий Начальник Генерального Штабу, який прiзвисько "одноокий яструб" недаремно отримав, залiзною рукою став змiни цi в Збройних Силах впроваджувати. Робота закипiла...
За пiдсумками цих робiт в квiтнi 1942 року приймається рiшення про створення в Оперативних Командуваннях по однiй аеромобiльнiй (повiтряно-штурмовiй) бригадi i вже з початку травня вiдбувається формування 102, 103, 104 i 105 аеромобiльних бригад у Львовi, Житомирi, Чернiговi i Полтавi.
Кожна бригада мала чотири аеромобiльних пiхотних i два повiтряно-штурмових батальйони, артилерiйський i зенiтно-артилерiйський дивiзiони, протитанкову батарею, батарею РСЗВ "Вихор-Д", розвiдувальну, iнженерно-саперну, автомобiльну роти, пiдроздiли бойового i тилового забезпечення. В штат з"єднання входив гелiкоптерний полк. Чисельнiсть бригади становила понад чотири тисячi бiйцiв. Повiтряно-штурмова бригада вважалася тактичним з"єднанням i була еквiвалентна пiхотнiй дивiзiї.
З"єднання формувалися з чистого листа. Для їхнього комплектування направлялися офiцери i сержанти зi складу розвiдувально-диверсiйних батальйонiв i рот та рядовi бiйцi мотопiхотних частин. Фiрмi Iгоря Сiкорського ще в 1941 роцi була замовлена розробка i поставка армiйських вантажних гелiкоптерiв, якi могли б транспортувати автомобiлi, артилерiю i легку бронетехнiку десантно-штурмових батальйонiв.
На озброєння приймаються транспортнi гелiкоптери С-55А , С-37А i транспортно-бойовий С-34Ш . Буквально напередоднi вiйни з москалями проходить випробування турбiнний гелiкоптер С-41...
Новi формування вступили в бiй вже в першi години вiйни. На жаль, тiльки одна - 101 Днiпропетровська - повiтряно-штурмова бригада була повнiстю укомплектована авiацiйною матерiальною частиною. Аеромобiльне з"єднання за штатом мало мати гелiкоптерний полк у складi трьох ескадрилiй: транспортно-бойової i двох транспортних, 20 гелiкоптерiв ударних С-34Ш, 20 багатоцiльових - С-55А та 20 транспортно-десантних - С-37А. Решта бригад мали всього лиш по однiй ескадрильї багатоцiльових С-55А - оснастити гелiкоптерами всi з"єднання аеромобiльних вiйськ не встигли. Батальйонам i ротам аеромобiльних бригад доводилося ставати на шляху танкових колон росiян, мiнувати дороги, тримати оборону в мiжозерних дефiле i на лiсових дорогах, даючи час територiальним дивiзiям пiднятися по тривозi, здiйснити марш до рубежу оборони i звести такi-сякi окопи та траншеї. Незважаючи на вiдсутнiсть часу для достатньої пiдготовки, бригади показали себе з найкращого боку. А вже з другої половини вересня, коли пiхотнi територiальнi дивiзiї мiцно стали в оборону, аеромобiльнi з"єднання почали роботу, для якої вони власне й створювалися - дiї на комунiкацiях росiян. Деякi бригади були задiянi в контрударах українських вiйськ. А в кiнцi вересня 101 аеромобiльна бригада взяла участь в десантi на Таманський пiвострiв...
Iнтенсивна бойова робота повiтряно-штурмових з"єднань продовжувалася i наступнi пiвтора року вiйни. За цей час українськi аеромобiлiсти понесли значнi втрати i на початку сорок четвертого року Гетьман пiдписав наказ про формування додаткових п"яти повiтряно-штурмових бригад...
...Двiстi четверта аеромобiльна бригада отримала особовий склад i за два днi формування пiдроздiлiв було завершено. Вiйна скоригувала чисельнiсть i структуру аеромобiльних з"єднань української армiї. Весною сорок четвертого року бригада складалася з повiтряно-штурмового i трьох аеромобiльних пiхотних батальйонiв, артилерiйського i зенiтно-артилерiйського дивiзiонiв, батареї РСЗВ "Вихор-Д", розвiдувальної, iнженерно-саперної i автотранспортної рот, протитанкової та мiнометної батарей, пiдроздiлiв забезпечення. Гелiкоптерний тепер був обов"язковою складовою кожної аеромобiльної бригади, але нинi на польовому аеродромi базувалася лише одна ескадрилья гелiкоптерiв С-55А i ланка транспортникiв КС-3 для проведення навчальних стрибкiв - майже всi бiйцi бригади мали бойовий досвiд, однак бiльше третини десантникiв в кожнiй ротi ранiше нiколи з парашутом не стрибали. Втiм, всi "першоразники" свiй перший стрибок з парашутом мали здiйснити з прив"язного аеростата - режим економiї не обiйшов i вiйсько.
...Крита вантажiвка вранцi новенькi парашути для роти розвiдувальної привезла i занять цього дня не було. Розвiдники парашути розпустили, оглянули i знову ретельно уклали. Для учбових стрибкiв кожен писав на клаптi шовку, що цей парашут вiн уклав сам. I пiдпис чiткий. На вiдмiну вiд учбових стрибкiв, в кишеньки ранцiв записок з прiзвищами не вкладали. Бойовi парашути розмiстили на стелажах в окремому модулi за дротом колючим. Бiля нього став вартовий. Стало зрозумiло: в тил ворога вже скоро...
А пiд вечiр командирiв розвiдувальних взводiв до штабу викликали.
В кабiнетi командира бригади полковник Штриголь, начальник штабу бригади майор Зализюк, командир розвiдувальної роти капiтан Калиниченко i незнайомий полковник. П"ятеро сержантiв - командири розвiдувальних взводiв - зайшли до кабiнету i в просторiй кiмнатi вiдразу стало тiсно.
- Задача розвiдувальнiй ротi - десантувалися в тилу противника, провести розвiдку дорiг, переправ, бродiв, мостiв, зiбрати вiдомостi про режим рiчок в районi дiй розвiдувальної роти. Такою є головна задача. Додаткова - зiбрати iнформацiю про тили росiян: склади пального, боєприпасiв, штаби, вузли зв"язку, обороннi рубежi, колоннi шляхи, пiдготувати майданчики для десантування батальйонiв бригади. Питання?
- Питань немає... - Один за одним вiдповiли взводнi командири.
- Бажаю успiху! - I мiцний потиск руки на прощання.
Коли сержанти вийшли з будiвлi, сонце тiльки-тiльки сiло i небо швидко темнiшало. Спалахи зiрниць осявали здалеку нiчнi хмари. Хтось зимно пересмикнув плечима - з пiвночi потягло холодом...
...Рiвно гудуть мотори, величезний, як вагон, лiтак К-12 йшов на висотi шести тисяч метрiв i летiли давно. Десантники сидiли на алюмiнiєвих лавах встановлених вздовж бортiв i посерединi вантажної кабiни. Тьмяно свiтила плафони, кидаючи глибокi тiнi на обличчя бiйцiв. Все було, як звичайно, коли не зважати на те, що летiли за лiнiю фронту. Бiльшiсть сидiли з закритими очима i, здається, спали.
Лiнiю фронту перетнули незадовго до опiвночi. Круглi iлюмiнатори освiтилися ззовнi багряним вiдсвiтами. Вони дрижали на склi, але всередину вантажної кабiни долинало тiльки глухе буботiння: наша артилерiя, заглушаючи шум моторiв, била на повну свою потужнiсть.
За годину занило у вухах - лiтак пiшов на зниження. Вiн притискувався до землi, нижче, нижче - наскiльки це можливо, щоб десантники якнайшвидше стали на ноги, а не плавали по небу, вiтром рознесенi. Тривожним свiтлом заблимала синя лампа, десантники встали, нахилилися, переднiй виставив для стiйкостi праву ногу, наступний на нього навалився. Ось гiгантськi стулки десантного люка розiйшлися - там внизу, в шаленому вихорi мчить земля, он вона - поряд.
Окремi дерева видно, там кущi, чагарники несуться пiд черевом лiтака в галопi дикому i зникають позаду.
Над рампою зеленим свiтлом, стрибок дозволяючим, заблимала лампа, заднi натиснули на переднiх i розвiдники, всi разом, вивалилися в нiчну пiтьму, повiтряний потiк кожного хватає i струшує та мотає по небу нiчному. Десантування на надмалiй висотi вiдбувається, тому все миттєво стається: хлопок сiрого в ночi купола над головою, ривок стропами i ось вже удар нiг об землю.
- Всi в порядку? - Ротний зiбрав роту на якомусь занедбаному полi.
Парашути зарили, земля була сухою, податливою. Нi звуку в ночi не чулося. Тут рота роздiлилася i розвiдувальнi взводи пiшли кожен своїм, визначеним командуванням напередоднi, маршрутом.