Командний пункт генерала Алексiйчука за цi три доби наступу перемiщувався вже двiчi i зараз готувався рухатися далi за наступаючими дивiзiями. Нинi ж вiн знаходився в лiсi неподалiк селища Добрий Дуб. Денис Анатолiєвич до сьогоднiшнього ранку був задоволений наступом свого корпусу. В перший же день боїв, одинадцятого жовтня, корпус таранним ударом проломив фронт оборони радянських вiйськ i вiдкинув вiд Днiпра вiйська росiян майже до самого Гомелю. I вiдразу ж Одинадцята танкова дивiзiя полковника Гетьмана пiшла вперед, не затримуючись, не звертаючи уваги на те, що там вiдбувається у неї на флангах, перерiзала росiянам основнi комунiкацiї, якi вели зi сходу, з Росiї, в Бiлорусь, пiд кiнець першого дня наступу вийшла до Жлобина i передовим загоном захопила мости через Днiпро та частину мiста...
Дихання фронту в лiсi вiдчувалося досить виразно. Попереду i праворуч ще вдосвiта невгамовно клекотiла гарматно-мiнометна пальба. Звiдкись з радянського тилу, за Сожем, доносився гул бомбардування - нiби десятки кувалд били по землi, i вона то однотонно стогнала, то басовито скрикувала...
Ще цiдився свiтанок, а Алексiйчук з оперативною групою доганяв передовi танковi i моторизованi частини. Напередоднi виїзду до командира корпусу зайшов начальник штабу, пiдполковник Горобець.
- Денисе Анатолiєвичу, - пiдполковнику слова давалися важко, - коли ми вночi закiнчили з планами на сьогоднi, прийшло розвiдзведення зi штабу армiї, я не встиг доповiсти тобi про найважливiше...
- Доповiдай, Тарасе Павловичу. - Спохмурнiв вiд цих слiв командир корпусу. Алексiйчук знав, коли вже начальник штабу переходить на "ти", значить, трапилося щось геть кепське.
- Росiяни нам пастку готують. Армiйська розвiдка попередила, та й наша доповiдає...
- Конкретнiше!
- В Могильовi радянським командуванням зосереджено двi стрiлецькi дивiзiї i танкова бригада. Армiйськi розвiдники виявили пiдроздiли 9-ї винищувально-протитанкової бригади. На пiдходi вiд Крiчева ще двi стрiлецькi дивiзiї i, можливо, танкова бригада. I вони нацiленi прямо нам в тил...
- В штаб армiї повiдомив?
- Повiдомив. Наша iнформацiя спiвпадає з їхньою.
- Тодi я в дивiзiю Гетьмана, а ти випрацюй варiанти... можливо, згодяться нашi нiчнi наробки... а поки вони не зосередилися для удару, нам потрiбно якомога швидше рвати далi на пiвнiч! Швидкiсть зараз для нас головне, швидкiсть!
Маленька колона оперативної групи - три всюдихiдних "луази", штабний автобус, пересувна радiостанцiя i три бронетранспортера з охороною - вже за якусь годину наздогнала перший ешелон Шiстдесят п"ятої моторизованої дивiзiї, якою командував молодий тридцятирiчний полковник Тимчук.
...Моторизована дивiзiя - це три пiхотнi моторизованi полки. Перший батальйон в кожному полку - механiзований , бiйцi посадженi на бронетранспортери, два iнших батальйони пересуваються на повноприводних трьохосних вантажiвках, але бiй ведуть в звичайних для пiхоти бойових порядках.
З початку вiйни пiхотнi полки i батальйони територiальних дивiзiї постiйно насичувалися озброєнням i бойовою технiкою. Полковий артилерiйський дивiзiон 87,6-мм польових гармат-гаубиць отримав в якостi тяги замiсть звичайних вантажiвок 28 гусеничних артилерiйських тягачiв-транспортерiв АТ-Б . В батальйонах мiномети калiбром 81 мiлiметр замiнялися 120-мм гладкоствольними дульнозарядними мiнометами. Полк отримав додатково до артилерiйського дивiзiону ще батарею з восьми 120-мм нарiзних казнозарядних мiнометiв. В батальйонах вводилися зенiтно-кулеметнi взводи по шiсть спарених великокалiберних кулеметних установок. Влiтку сорок третього року пересiчний пiхотний полк мав 24 польовi гармати-гаубицi калiбром 87,6 мм, батарею - шiсть одиниць - 57-мм буксированих протитанкових гармат "Стилет-Б", батарею 57-мм САУ "Стилет-С", 8 нарiзних 120-мм мiнометiв 2Б16 "Октава-Б ", 18 гладкоствольних 120-мм мiнометiв в трьох батальйонах, 18 ЗКУ-2 i 6 ЗКУ-4 , 41 тягач АТ-Б, 49 колiсних тягачiв "луаз ТПК-4", 6 легкових всюдиходiв "луаз ТПК-2" i 40 вантажiвок ДАЗ-353. Це дозволило поставити на колеса артилерiю полкову i батальйонну та все тилове господарство полку i батальйонiв, але пiхотним ротам все ще на маршах доводилося чимчикувала пiшки.
Коли Шiстдесят п"ята територiальна дивiзiя переформовувалася в моторизовану до складу цього з"єднання ввели автомобiльний полк - 150 колiсних бронетранспортерiв i 1248 автомобiлiв рiзного типу.
I тепер всi частини пiхотної дивiзiї могли пересуватися на маршi на колесах. Першi батальйони її пiхотних полкiв отримали бронетранспортери, два iншi - вантажiвки.
На колеса поставили i весь тил дивiзiї. Це значно збiльшило мобiльнiсть з"єднання, але рiзко зросла вразливiсть на маршi вiд засобiв повiтряного ураження. Щоб захиститися вiд ударiв авiацiї, в її склад ввели зенiтно-артилерiйський полк, три дивiзiони зенiтних автоматiв: 24 спарених МЗА калiбром 20-мм i 48 лiцензiйних зенiтних автоматiв шведської фiрми "Бофорс" калiбром 40 мiлiметрiв. Для посилення ударної могутностi пiхотної дивiзiї самохiдний протитанковий дивiзiон "Рапiра-С" був доповнений танкосамохiдним полком у складi двох танкових батальйонiв (62 середнiх танки Т-44) з дивiзiоном САУ (24 самохiднi гаубицi-гармати калiбром 114 мм "Таволга-С"). Артилерiйський полк так само складався з трьох дивiзiонiв, тiльки змiнив 72 буксированi 87,6 мм гармати-гаубицi на 54 114-мм гаубицi-гармати "Таволга-Б "...
З-за горизонту виринув гелiкоптер, низько пройшов, покрутився над колоною.
Наш, з розеткою жовто-синьою на боковинах кабiни. Розвiдник. Що йому потрiбно? Щось або когось шукає. А металева бабка пролетiла ще раз, заклала вiраж, описуючи коло i, завихривши дорожнiй пил, зависла над землею. Ще кiлька секунд i гелiкоптер хвацько присiв на галявинцi неподалiк вiд "луазiв" оперативної групи. Розвiдувальна машина-бабка - гелiкоптер i справдi був схожий на бабку своєї кулеподiбною прозорою кабiною, з тонкою балкою хвостового гвинта. Ця гвинтокрила машина так i називалася - С-360 "Вертуха ". I пiлоти були нiби брати-близнюки - рудi, в ластовиннi, як сороче яйце.
- Товаришу генерал, дозвольте звернутися до полковника Тимчука. - Кинув долоню до шолома пiлот. Алексiйчук кивнув, дозволяючи. - Товаришу полковник, виявленi кавалерiйськi частини противника. Вiд Гадiловичiв висувається колона противника. Ймовiрно, кавалерiйська дивiзiя, особисто спостерiгав не менше двох полкiв кiнноти. Навiть тачанки є! - Посмiхнуся веселою бiлозубою посмiшкою, широко, на всi тридцять два зуби, пiлот. I сяйво їхнє променi сонця, що сходить, вiддзеркалює, ранок похмурий освiтлює. - В колонi виявленi танки в ротних колонах i артилерiя, не менше дивiзiону. Частина танкiв ще переправляється на поромах через Днiпро. А кавалерiя на рисях прямує в напрямi Красниця-Фундамiнка. За годину, максимум, пiвтори можуть вдарити по лiвiй колонi.
Планшет, що метлявся десь бiля землi - останнiй авiацiйний шик! - пiдчепив веселий пiлот рухом руки невловимим, показав, олiвцем, як указкою орудуючи, як i куди рухається радянська кiннота.
- От за це спасибi, розвiднику! Попередив вчасно. - Командир дивiзiї замислився.
Що за кiннота? Ймовiрно, резерв командувача 49-ї армiї, можливо, 6-а кавалерiйська дивiзiя. Що вони задумали? Рухаються навперейми Шiстдесят п"ятiй дивiзiї, явно нацiлюються вдарити по її тилових пiдроздiлах. Яка у них пiдтримка? В радянськiй кавалерiйськiй дивiзiї є танковий полк - шiстдесят танкiв БТ-7М, є артилерiйський полк - 32 дивiзiйнi гармати Ф-22. Ну, ще 18 бронемашин. Навiть коли ця дивiзiя повнiстю укомплектована. Слабенько. А воювати дев"яти тисячам вершникiв без авiацiйної пiдтримки... Так нинi не воюють! На що вони сподiваються? Що заскочать нас зненацька?
- А де наш бiчний загiн?
- Пройшов Надєждiно, товаришу полковник. - Олiвець розвiдника креслить по целулоїду планшета лiнiю. - На сьому годину ранку ось тут були...
- Спасибi, льотчику, за точнiсть. - Полковник задумався.
Бiчний загiн прикриє дивiзiю вiд флангового удару. Загiн сильний - танковий батальйон, дивiзiон самохiдок "Таволга-С", мотопiхотна рота на бронетранспортерах, взвод саперiв, - в змозi розбити кавалерiйськi частини. Потрiбно тiльки негайно повiдомити його командиру про пiдхiд радянської кiнноти.
Полковник гостро глянув на карту. Так, вiрно пiлот визначив, зустрiч загону з ворожою кiннотою станеться приблизно через годину-пiвтори.
- От що, сержанте, - звернувся полковник до пiлота гелiкоптера, - вилiтайте в бiчний загiн i попередьте, що радянська кiннота попереду. Загону продовжувати рух i бути готовим до зустрiчного бою.
- Дозвольте виконувати? - Знову бiлоснiжна посмiшка осяяла обличчя юного пiлота. А полковник тим часом швидко писав наказ в своїй командирськiй книжцi.
- Виконуйте! - На папiр пiдпис полковника лiг нервово лiтерами рваними.
В розпорядження командира дивiзiї генерал Алексiйчук не втручався - дiяв полковник Тимчук рацiонально. Командир корпусу тiльки прикинув по своїй картi, що можна зробити.
Переправа передових частин цiєї кавалерiйської дивiзiї через Днiпро - аж нiяк не головнi сили командування радянського 3-го Бiлоруського фронту. Це або нерозважлива спроба росiян атакувати Шiстдесят п"яту дивiзiю, або продуманий вiдволiкаючий маневр. Особливо, коли взяти до уваги пiдхiд дивiзiй росiян зi сходу. I друге припущення, по всьому, найбiльш близьке до iстини...
I чим бiльше розмiрковував, тим бiльш визначеним ставав висновок: радянське командування намагається зiбрати всi наявнi сили i зосередити їх бiля Могильова. Там, об"єднавшись з резервами Прибалтiйського фронту i тими, що пiдiйдуть з глибини Радянського Союзу, з його центральних вiйськових округiв, займуть вигiдний для оборони правий берег Днiпра. А для цього вони мають затримати його корпус, вдаривши йому в тил, i випередити нашi танки, зайнявши саме мiсто Могильов, його мости, власне, i райони вздовж правого берега, зручнi для переправ.
А ми маємо випередити їх! Маємо захопити Могильов, принаймi, переправи через Днiпро на маршрутах руху дивiзiй корпусу. I багато чого нинi вирiшує передовий загiн танкової дивiзiї Гетьмана. Потрiбно її нагнати i бути разом з дивiзiєю. Там зараз мiсце командира корпусу!
Попрощавшись з командиром Шiстдесят п"ятої моторизованої дивiзiї, генерал Алексiйчук поквапився вперед.
За двi години прийшло повiдомлення вiд командира Шiстдесят п"ятої дивiзiї, що бiчний загiн виявив радянську кiнноту i, зайнявши зручнi позицiї, приготувався до бою.
...З пагорбiв, на яких розгорнувся загiн, було видно гiгантський хвiст пилу, який тягнуся за щiльними рядами вершникiв. Командир загону вирiшив: спочатку артилерiя вдарить по головi i центру ворожої колони, потiм танки i мотопiхота на бронетранспортерах обiйдуть колону, атакують її з флангiв i тилу.
Але план бою довелося змiнювати: пiдоспiли штурмовики i винищувачi. В ревiннi моторiв вони йшли на бриючому, били бомбами i ракетами, обстрiлювали з бортових гармат i кулеметiв радянськi частини. Маса кiннотникiв шарпнулася у всi боки, ошалiлi конi шарахалися хто куди, стикалися, скидали вершникiв i мчали свiт за очi. Лiтаки розметали, розмазали по землi кавалерiйську колону. Якась частина кiнноти спробувала рятуватися втечею. По нiй вiдкрили вогонь артилерiйськi батареї. Помчали на перехват танки i бронетранспортери. За неповну годину все було скiнчено...
Спроба атакувати моторизовану дивiзiю кiннотою з флангу закiнчилася для росiян розгромом.
А корпусу потрiбно щодуху рвати далi, далi, далi! До днiпровських переправ!
...Командний пункт командира дивiзiї знаходився за пару кiлометрiв вiд селища на безiменному невеличкому хуторi з п"яти-шести розкиданих по пригiркам необгороджених дворiв. Путiвець вивiв машини командира корпусу i дивiзiї до глибокого байраку, що зарiс дрiбнолiссям, над яким i височiли отi пригiрки. Єдина вуличка хутора зливалася з накатаною дорогою, вона, пiрнувши в зелений вир заростiв, в бiк дороги шосейної, що мiсцями проглядалася з хутiрських пригiркiв, мiж дворами в"юнилася.
В заростях байраку були замаскованi машини i штабнi автобуси, змонтованi на шасi тривiсних повноприводних автомобiлiв. Вхiд i вихiд з байраку охороняли два бронетранспортери зi спареними кулеметними установками - охорона вiд повiтряного i, при потребi, наземного нападу. В глибинi байраку, обабiч на галявинцi, - розгорнуто пересувну радiостанцiю, прикриту маскувальною сiткою. Там же, розосереджено, штабнi автобуси пiд такими ж маскувальними сiтками...
В салонi автобуса гуляв легенький протяг, розносячи ароматний димок сигарети, яку, з дозволу генерала Алексiйчука запалив командир дивiзiї.
- Дивiзiя готова для подальшого руху, товаришу генерал. - Похмуро сказав Гетьман. - За чотири, максимум п"ять годин ми будемо в Могильовi, принаймi мости через Днiпро захопимо...
- Щось я не чую ентузiазму в вашому голосi, полковнику. - Усмiхнувся куточком вуст Алексiйчук. - З цього я роблю висновок, що Могильов ви брати не хочете.
- Ваша правда, товаришу генерал, не хочу... I коли навiть накажете, брати його не буду!
- Ось як! - Глузливо хмикнув командир корпусу. I вже серйозно глянув. - А чому не будете?
- Товаришу генерал, розвiдка повiдомила, що безпосередньо в мiстi знаходяться двi стрiлецькi дивiзiї - 172-а i 110-а, та 26-а танкова бригада. Бригада, мiж iншим, в боях не була, укомплектована повнiстю, а це 258 танкiв Т-34. Та й стрiлецькi дивiзiї танками рясно насиченi. Полоненi повiдомляють, що в складi 172-ї дивiзiї танковий полк, оснащений БТ-7М, а 110-а отримала 30 танкiв Т-34 i 10 КВ-1. Тому сил в мiстi на одну мою дивiзiю у росiян бiльше, нiж досить. А ви самi знаєте, в полон москалi, коли силу не вiдчують, здаються неохоче, тому гратися в вiйну нам не випадає. Опиратися, а iншої думки бути не може, вони будуть запекло. Доведеться в Могильовi цьому бити їх щосили i до кiнця. А бiй танкiв в мiстi... Мiсто це мiсто, а Могильов - мiсто губернське, i в ньому, особливо в центрi, i мiцних старих будинкiв з товстими стiнами багато, i пiдвалiв, i всякої iншої можливостi, аби боронитися, - була б рiшучiсть! Там менi вони всi танки спалять! Тому я краще Могильов обiйду, а всю славу вiддам пiхотi. Вона пiдiйде за три-п"ять днiв...
- Сьогоднi вночi до мiста перекинули 9-у винищувально-протитанкову артилерiйську бригаду. - Доповнив iнформацiю про сили росiян, зосередженi в мiстi, командир корпусу. - Тому я також не в захватi вiд перспективи втратити всi танки i вашої, полковнику, дивiзiї i обох мотопiхотних дивiзiй в Могильовi.
- То ви згоднi зi мною, що потрiбно мiсто обiйти? - Зрадiв полковник Гетьман. - Я тут вже прикинув з начальником штабу: 402-й танковий полк з 11-м механiзованим обходять мiсто i захоплюють плацдарм на пiвночi. А 401-й i 403-й танковi полки - з пiвдня. Але щоб не зав"язнути в вуличних боях i не попалити всi танки, пропоную не замикати кiльце оточення остаточно, а залишити прохiд. Але вузенький такий, вузесенький. Тодi радянськi вiйська неодмiнно почнуть вiдхiд, побоюючись, що ми закриємо i цей прохiд. Розгромити ж на маршi їхнi частини, що вiдходять - саме для моїх танкiв робота!
I, розкривши карту, показав, як саме i де українськi танки будуть громити дивiзiї росiян.
За рiк вiйни оперативне мистецтво українських вiйськовикiв значно зросло, тому частiше вимагалося не брати мiста в лоб, штурмом, а обходити, оточувати, примушувати росiян загрозою оточення самим кидати їх. I, коли радянське командування посилює залогу мiста, нiчого поганого в цьому немає. Могильов i так нiкуди не дiнеться: росiяни, що засiли в цьому мiстi, тепер приреченi, а от тi, що вiдходять на тиловi рубежi, ще можуть нам кровi попсувати. В самому прямому значеннi цього слова.
Алексiйчук уважно вислухав пропозицiї командира дивiзiї.
- Що ж, в цьому є рацiональне зерно, Андрiю Лаврентiйовичу, - схвально мовив, коли полковник змовк, - але ми його трошки скоригуємо. Розривати ваше з"єднання не будемо. Тому дивiзiя робить ривок, обходить Могильов з пiвночi i переправляється через Днiпро ось тут, на дiлянцi Колєсище, Кострiци, Подгайци, - показав генерал на картi полковника, - пiвденнiше ж до Днiпра вийде 100-й полк пiдполковника Якименка. Допомогу вогнем i пiхотою йому надасть Шiстдесят п"ята дивiзiя. А Сто шiстдесят п"ята дивiзiя полковника Дульчика атакуватиме мiсто зi сходу. Дульчику i мости в Могилевi брати!
Такий варiант дiй генерал намiтив вчора вночi з начальником штабу корпусу. Рiшень було кiлька i, обговоривши все по радiо, вирiшено було зупинилися на цьому.
I ще одне не слiд було залишати поза увагою.
Було заманливо якнайшвидше розв"язатися з Могильовом. Могильов був першим великим мiстом, яке звiльняли в цiй операцiї. Однак Могильов затримував нашi вiйська, давав час iншим радянським дивiзiям зайняти оборону в глибинi Бiлорусi i пiвнiчнiше, не дозволяючи замкнути кiльце в межирiччi Днiпра i Захiдної Двiни - в районi так званих "смоленських ворiт" - мiж Оршею i Полоцьком.
Тому коли всю увагу зосередимо на цьому мiстi, а переслiдувати радянськi частини, якi вiдходять на захiд i пiвнiч, будемо в"яло, таким чином можемо зробити послугу росiянам, дамо їм змогу сiсти на такий вигiдний для оборони рубiж, як Березина i Оршанська височина...
Саме такими словами командир корпусу завершив з полковником Гетьманом обговорення наступних дiй його дивiзiї.
Далi їхали швидко, не зупиняючись. Машини оперативної групи йшли тепер шляхом, яким вчора пройшла, прикриваючи корпус з правого флангу, експериментальна частина - 100-й механiзований полк.
Сформований за мiсяць до наступу, механiзований полк був оснащений новою технiкою, яка мала пройти випробування справжнiми боями. Полк створювали по ще гарячих слiдах Бiлгородської битви, закiнчилася вона в серпнi i органiзацiя полку враховувала всi тi змiни, якi сталися в вiйськовiй практицi за останнiй час. Алексiйчук пильно слiдкував за кожним кроком цiєї частини - в органiзацiї полку, оснащеннi пiдроздiлiв рiзноманiтною технiкою, способах застосування були врахованi i його теоретичнi наробки. Командир полку був його висуванцем, молодий, здiбний, за рiк вiйни пройшов шлях вiд командира роти до командира танкового полку в мотопiхотнiй дивiзiї, якою командував тодi ще полковник Алексiйчук.
Полк був пiхотним, але максимально рухомим - весь, до останнього солдата на колесах i гусеницях. Ця експериментальна частина мала достатню кiлькiсть засобiв для боротьби не тiльки з однiєю пiхотою, але й з танками противника. Тому, отримавши ввечерi повiдомлення про контратаки росiян з застосуванням важких танкiв, не стурбувався i не вiдмiнив наказу: Одинадцятiй танковiй дивiзiї Гетьмана i Сто шiстдесят п"ятiй моторизованiй полковника Дульчика рухатися, як i рухалися, на пiвнiч, до Могильова.
Не пiддався й спокусi повернути праворуч, в тил 100-у полку один з мотопiхотних полкiв Сто шiстдесят п"ятої дивiзiї i зайняти оборону на березi Рєсти. Не став плутати плани командиру дивiзiї, його увагу роздвоювати. Але резерв, який ще залишався у командира корпусу, - дивiзiон самохiдних протитанкових установок "Рапiра-С" разом з мiнно-саперною ротою, - висунув на загрозливий напрям, наказавши стати позаду 100-го полку i, у випадку чого, вступити в бiй.
Вiдчуття пiдказувало Алексiйчуку, що спроби радянського командування спинити його корпус i втягнути рухомi вiйська в затяжнi бої з контратакуючими частинами, закiнчаться нiчим. Але чуття чуттям, а береженого Бог береже. Тим бiльше, що судячи по дiям росiян, в бої вони вступали з оглядкою, побоюючись зав"язнути i бути обiйденим з тилу. Атакували так, аби вiдразу вийти з бою.
Дивлячись на дорогу, якою вчора пройшов полк, можна було перевiрити вчорашнi донесення пiдполковника Якименка. Чим далi на пiвнiч їхала колона, тим бiльше розбитих радянських машин - "зiсiв", "газикiв", "ярославцiв" - трапляється їм на шляху. Око вже звикло i до зупинених в своєму русi ворожих танкiв, спалених, покалiчених, розбитих, схожих на гори металевого брухту.
Минули розбитий мiст, переїхали по рiчищу ручай, видершись на береговий схил, розкришений гусеницями. Потiм доїхали до перехрестя з польовою дорогою, якою вчора на схiд рухалися росiйськi тили. Командир полку повiдомляв - бiльше двохсот п"ятдесяти автомобiлiв. Так ця колона i залишилася стояти на два з лишком кiлометри вздовж всього путiвця - i до перехрестя, i пiсля нього.
Танковий батальйон вийшов розгорнутим строєм i вдарив разом по всiй колонi. Вантажiвки i легковики, штабнi автобуси i автоцистерни - все згорiло, було покручене, спотворене вогнем. Колона була досить довгою, на перехрестi ж нашi танки розчистили прохiд, розкидавши в боки спаленi машини.
За перехрестям, з гiрки видно було далеко внизу танкову колону росiян. За повiдомленням пiдполковника Якименка, назустрiч нашим танкам рухався важкий танковий полк прориву - двадцять одна машина, новi важкi танки з литою баштою КВ-85. Повiтряна розвiдка повiдомила вчасно, взвод наших важких танкiв "Боксер" встиг зайняти позицiю на гiрцi, випередивши росiян, - їх розстрiляли з максимальної вiдстанi, ледь радянськi танки вилазили з-за горизонту, калiбр гармат "Боксерiв" дозволяв це зробити.
Їхали до пiдбитих танкiв довго, кiлометра два з лишнiм. Першими стояли - купно, один побiля одного - три КВ. Башта одного "Клима" була знесена пострiлом i валялася вiддалiк, метрiв за п"ятнадцять, як загублений капелюх сiльського п"янички. Коли наблизилися, видно було, що в башту влучили два снаряди - один, очевидно, зiрвав башту з погону, а другий снаряд вiдкинув її геть. Закупоривши колонi шлях вперед, так само, з гiрки, пiдстрелили три кiнцевих машини. I колона стала!
В боки ходу важким танкам не було - болото! А потiм двi роти українських танкiв Т-10 зайшли збоку i через болото, знову ж, не входячи в зону дiї гармат радянських танкiв, вогнем в борти знищили решту танкової колони росiян...
Якименко, зустрiвши командира корпусу, доповiв, що полк готовий продовжувати наступ.
"Ось вони, молодi командири полкiв. Скiльки йому, тридцять... двадцять вiсiм? - Вiн забув якого року народження Якименко i подумки додав зайвих три роки. - Вiйна людей висуває швидко. Багатообiцяючий... Добре, коли б довоював i нiчого з ним не сталося..."
- Це добре, пiдполковнику, що ви готовi наступати далi, але життя вносить в нашi плани корективи... - Алексiйчук з задоволенням дивився на молодого командира полку. - Наступ не вiдмiняється, але напрям ваших дiй буде iнший...