Того вечора все небо було затягнуте хмарами, i над схiдною частиною обрiю, розгорталося моторошне i водночас грандiозне видовище. Мешканцi всiх населених пунктiв в радiусi приблизно ста кiлометрiв мали нагоду споглядати дивовижну заграву без перебiльшення гiгантських розмiрiв. Вона мерехтiла й переливалась багряними i жовтогарячими барвами. I чим бiльше смеркалось, тим яскравiше освiтлювалось небо. На великому вiдтинку лiнiя горизонту свiтилася яскравою дугою.
‒ Може пожежа якась... Поля горять або що, ‒ промовив чоловiк. ‒ Пiду послухаю новини. А ти, жiнко, подзвони сестрi в Григорiвку. Може вона що знає.
"...Отже, до головних новин. Сьогоднi в N-ськiй областi було введено надзвичайний стан. Як пояснюють в МНС, причиною для цього стало аномальне явище неподалiк селища Михайлiвка M-ського району. Спершу повiдомлялося про велику пожежу на полях неподалiк Михайлiвки. Проте у цiй зонi фiксуються надзвичайно високi температури, внаслiдок чого пожежнi бригади не можуть наблизитися до мiсця подiї ближче, нiж на п'ять кiлометрiв.Також повiдомляють про дуже яскраве свiтiння у епiцентрi займання, площа якого приблизно чотири квадратних кiлометри. Єдине, що можуть зробити пожежники ‒ це намагатися не дати розповсюдитися вогню на сусiднi поля й населенi пункти. Як щойно стало вiдомо, до лiквiдацiї надзвичайної ситуацiї залучено додатковi сили з сусiднiх областей, а також мiнiстерство оборони. Щодо версiй, то наразi нiхто не береться сказати щось конкретне. Є думка, що зайнялося ранiше невiдоме родовище природного газу. Також варто додати, що вимiрювання радiацiї не зафiксували жодних вiдхилень вiд норми. З мiсця подiй наш спецiальний кореспондент Дмитро Палiй... Вiтаю, Дмитре! Яка у вас зараз ситуацiя? Чи є новi подробицi?" ‒ "Так, добрий вечiр! Я зараз перебуваю у селищi Лiски, де наразi розташовується оперативний штаб МНС. Щодо нових подробиць, то найголовнiше, що на даний момент вже почалась евакуацiя мiсцевого населення в радiусi двадцяти кiлометрiв вiд мiсця надзвичайної ситуацiї. Також планується скинути у епiцентр кiлька десяткiв тон мiшкiв з пiском. Проте гелiкоптери з мiркувань безпеки не використовуватимуть, а натомiсть задiють вiйськову авiацiю на великих висотах, в тому числi i для дослiдження зони з допомогою спецiальних бортових приладiв. Щодо самого явища, то варто зазначити, що свiтiння настiльки яскраве, що пожежникам доводиться працювати у зварювальних окулярах! На жаль, вже є першi постраждалi ‒ це рятувальники, що першими прибули на мiсце подiї. У них опiки шкiри обличчя, а також, що найприкрiше, очей. До слова, пожежнi бригади не наближаються до епiцентру ближче, нiж на п'ять кiлометрiв саме через те, що далi температура повiтря перевищує сорок градусiв i з кожним метром стрiмко зростає. Як менi розповiли тут у штабi, протягом дня ця температурна зона швидко розширювалась, проте пiд вечiр цей рiст сповiльнився. Наразi це всi подробицi. Продовжуємо слiдкувати за ситуацiєю. Студiя..."
Напередоднi вранцi Сергiй був дуже схвильований. Вiн безперервно змiрював кроками квартиру. Червонi вiд недосипання очi хаотично перестрибували з предмета на предмет. Сьогоднi мала вiдбутися найважливiша подiя в його життi. Принаймнi вiн так вважав. Протягом багатьох рокiв вiн, спiвробiтник науково-дослiдного iнституту, майже всi вихiднi проводив у себе на дачi. Зазвичай ще в п'ятницю ввечерi, одразу пiсля роботи, Сергiй поспiшав на автостанцiю, щоб встигнути на останнiй автобус. Коли не встигав ‒ купував квиток на ранковий рейс i тодi вже їхав додому. Сергiєва дачна дiлянка була на окраїнi селища Михайлiвка. Там, у гаражi, вiн сидiв весь день i майже всю нiч, поки сон i втома остаточно не долали змучений органiзм, i поки вiн не засинав там таки на розкладушцi поряд iз об'єктом своїх турбот. Цим об'єктом був зовсiм не автомобiль, як можна було б подумати, i як, до речi, й думали його сусiди. Свою машину вiн давно продав якраз для того, щоб вкласти грошi у цей плiд своєї працi ‒ химерний пристрiй та купу незрозумiлого устаткування, призначення якого було вiдомо лише одному Сергiєвi. Вся пiдлога була устелена найрiзноманiтнiшими запчастинами, платами, iнструментами, дротами, кабелями i тому подiбними речами. Часто з мiста Сергiй приїздив з валiзою, у якiй привозив новi деталi й вимiрювальнi прилади.
На минулих вихiдних усе нарештi було завершено. I ось сьогоднi вiн збирався здiйснити випробування, заздалегiдь домовившись про транспорт зi своїм приятелем Петром, що мешкав у райцентрi, за вiсiм кiлометрiв вiд Михайлiвки.
Отже, випивши двi чашки мiцної кави, Сергiй зiбрався з думками, швидко переодягнувся i вже на порозi помацав кишенi: "Ключi взяв. Гаманець взяв. Телефон взяв. Квиток..." Вiн дiстав з кишенi гаманець i, покопирсавшись у ньому нервовими пальцями, таки намацав тоненький бiлий папiрець. Постояв на мiсцi ще з пiвхвилини, пригладив рукою розкуйовджене волосся i вийшов iз квартири.
Сергiй стояв на запиленiй автостанцiї i вдихав брудне повiтря, змiшане з тютюновим димом i запахом бензину. Сонце ще не встигло високо пiднятися над дахами багатоповерхiвок, проте вже добре пригрiвало, обiцяючи спекотний день.
Коли автобус прибув до Михайлiвки, годинник показував чверть на одинадцяту. Вийшовши з автобуса, Сергiй почув знайомий голос:
‒ Здрастуй, Сергiйку! ‒ привiталася його сусiдка, баба Тетяна.
‒ Щось ти дуже втомлений. На роботi мабуть важко, га?
‒ Ой, та не кажiть, ‒ махнув рукою Сергiй i пошкандибав до свого будинку, що був приблизно за десять хвилин ходи вiд зупинки. По дорозi ще раз зателефонував Петровi, щоб уточнити коли той пiд'їде.
Сергiй вiдiмкнув гараж i зайшов до середини. Вiн мусив виконати ще деякi приготування.
О пiв на дванадцяту за воротами почувся гуркiт двигуна i, коли вiн стих, до двору увiйшов Петро. Сергiй вийшов йому назустрiч.
‒ Здоров! ‒ гукнув Петро.
‒ Привiт.
‒ Паршиво виглядаєш, Сергiю Павловичу.
‒ З ким не буває.
‒ I то правда... Так коли їдемо?
‒ Та прямо зараз. Зажени машину у двiр, будемо вантажитись.
Фургон звернув з траси на ґрунтову дорогу, здiймаючи куряву.
‒ До кiнця лiсосмуги, а потiм лiворуч, ‒ пiдказував дорогу Сергiй.
‒ А куди ми конкретно їдемо?
‒ На мою дiлянку у полi.
‒ До речi, у тебе здається вона була не одна.
‒ Так. Але другу я продав.
‒ Ну ти даєш, брат! Машину продав, то ще нiчого. Але продавати землю... Гм, я б точно такого нiколи не утнув. А грошi ти пропив чи на ту свою байду спустив, ‒ прискалив око Петро.
‒ Я на ту "байду" бiльше десяти рокiв свого життя витратив, щоб ти знав.
‒ Часу якраз достатньо, щоб з'їхати з глузду.
Зробивши ще кiлька поворотiв, через п'ятнадцять хвилин машина нарештi з'їхала з ґрунтiвки на великий клапоть давно не ораної потрiсканої землi i зупинилася.
Вони розвантажились, i Сергiй почав монтаж свого пристрою. За двадцять хвилин пополуднi усе було готово. Сергiй стояв, оглядаючи химерну конструкцiю, i потирав неголене обличчя рукою.
День i справдi видався спекотний. Сонце немилосердно палило з безхмарного неба. I лише на сходi понад обрiєм починали купчитися сизi хмари.
‒ Так може нарештi розкажеш що воно таке взагалi? В принципi то не моє дiло. Але все ж таки... Схоже на якийсь телескоп, ‒ Петро почухав потилицю.
Пристрiй i справдi мав дивний вигляд: пiвтораметрова блискуча металева труба сантиметрiв сорок в дiаметрi закрiплена пiд нахилом на такому ж блискучому цилiндричному контейнерi. На ньому було кiлька перемикачiв i дiрок, схожих на роз'єми, з яких звисала купа переплутаних дротiв i кабелiв. Також на корпусi було припасовано кiлька вимiрювальних приладiв. Цей контейнер, у свою чергу, був розмiщений на сталевiй осi, приєднанiй до круглої платформи, яка була закрiплена на прямокутних сталевих опорах.
‒ Гаразд... Це ‒ гелiоагломератор. Принаймнi я його так називаю. Воно накопичує i значно посилює теплову енергiю Сонця у спецiальнiй вакуумнiй камерi. Потiм ця енергiя може бути перетворена у iншi види енергiї, наприклад у електричну. Установка обертається за рухом Сонця автоматично. Ось я вперше i збираюсь випробувати цю, як ти її називаєш, "байду", ‒ втомлено усмiхнувся. ‒ I, до речi, вiджени фургон трохи подалi.
‒ Гм, цiкаво. А не бахне?
‒ Все може бути, ‒ iронiчно усмiхнувся Сергiй.
‒ Отакої!
‒ А як ти думав? Життя ‒ це суцiльний ризик.
‒ А це... ну той... законно? Коротше, нас не заметуть?
‒ Чесно? Не знаю. Тим бiльше, зважаючи на те, що деякi деталi, якi я не мiг купити, менi довелось... ммм... позичити на роботi.
‒ Ох, Сергiю Павловичу...
Петро поплескав його по плечу i подався до машини. Сергiй натиснув кiлька перемикачiв, i конструкцiя почала тихо й рiвномiрно гудiти.
Петро, проїхав кiлькадесят метрiв, зупинився й заглушив двигун. Коли вiн вийшов з машини, то подумки вiдзначив, що стало набагато спекотнiше, нiж хвилину тому. Повiтря перед очима пливло i нiби мерехтiло хвилями. Несподiвано вiн вiдчув запах диму й одразу ж кинувся бiгти до мiсця, де мав бути Сергiй. Не пробiгши й десяти метрiв, завмер. Сергiя нiде не було видно, натомiсть навколо конструкцiї, що вiбрувала й гудiла, горiла стерня. Раптом вiн зацiпенiв вiд жаху: на землi бiля однiєї з опор лежав обвуглений силует. З пiвхвилини Петро не мiг зрушити з мiсця. Тим часом навколо ставало надзвичайно гаряче.
Петро отямився, коли обличчя стало нестерпно обпiкати. Вiн зiрвався з мiсця, скочив у фургон i чимдуж поїхав геть. I лише проїхавши кiлькасот метрiв i зробивши поворот, вiн поглянув у тому напрямку, звiдки щойно втiк: стерня горiла вже на великiй площi, i над полем здiймалися стовпи сiрого диму. Петро натиснув на газ, двигун дужче загарчав, i машина поїхала швидше, здiймаючи за собою хмари пилу.
"...А ми передаємо слово нашому кореспонденту, Дмитру Палiю, котрий працює безпосередньо на мiсцi подiй. Доброго ранку, Дмитре! Що у вас нового?" ‒ "Доброго ранку! Новини досить втiшнi. Близько другої ночi аномальне явище почало зникати, i до четвертої ранку зовсiм зникло яскраве свiтiння. Аномальна температура також швидко знизилась. Всю нiч i весь ранок пожежники приборкували полум'я на полях i лiсосмугах. Завдяки тому, що займання вдалось вчасно локалiзувати, жоден з навколишнiх населених пунктiв, на щастя, не постраждав. I, як менi розповiли тут у оперативному штабi МНС, на дев'яту ранку пожежу остаточно приборкано! Зараз епiцентр подiї оточено, журналiстiв поки не допускають. Наразi там працюють експерти. З того, що менi ще вдалося довiдатись у штабi, це те, що радiацiйнi фони в нормi. На даний момент залишаються невiдомими причини i природа аномального явища, усi лише розводять руками. Цiкаво, що на великiй територiї знаходять шматки плавленого скла, але, як менi пояснили, це ‒ залишки розплавленого пiску, який учора скидали з десятикiлометрової висоти лiтаки вiйськово-транспортної авiацiї, а також бомбардувальники Су-24. Тобто можна лише уявити якi там були температури. I також ходять цiкавi чутки, що в зонi епiцентру знайдено залишки розплавленого металу... Наразi це все. Будемо чекати нових подробиць. Студiя..."