Обiймаю безмежнiсть, як небо!
Не говори! Нi, не треба!
Сонце сiдає... Дивись!
Благаю! Не йди! Залишись!
Десь засинає рiка...
Серце моє в руках...
Руки Твої цiлую...
Є Ти i я iсную...
Як небо, - Тебе обiймаю!
Що ж буде далi? Не знаю!
Долi... Чи сплетенi долi?
Сонце сiдає поволi...
Захiд багряний шепоче, - 
"Iдiть! Вашi ночi - цi ночi!".
Цiлую! Я десь... За межею...
Нiч... I Ти стала моєю...
Нiч дарувала надiю...
Вiльна! Не володiю
Чарами, що оповила
Нiч... Ти її полюбила
За небо, що вшите зiрками,
За свiт, що об"єднаний нами...
I неможливе можливо!
Нiч дарувала нам диво...
Що буде далi? Не знаю!
Безмежнiсть... Тебе... Обiймаю!