Володар

Володар свiту перед вами,
Стрiчайте - вiн керує снами.
Володар душ, сердець i мрiй,
Вiн всюди є, й нiде. Вiн свiй.
З птахами - спiльна його мова,
Проста й розумна та розмова.
Що слово - справжнiй дiамант,
Чарує погляди його талант.
Вiн хижих звiрiв - так голубить,
Що навiть кiшка його любить.
Вiн легше мрi, що лiтає,
Туди, де й сонце не впiзнає,
Свох маленьких дiточок:
Зiрок, промiнчикiв й стрiчок.
Володар свiту, цар життя,
Вiн знає все. Та майбуття,
Зi смiхом кине у вогонь,
З розпещених, мов цвiт, долонь.
Всi мудрецi - старi старцi,
Iз жахом бачать, що в руцi - 
Нема нiчого - пустка, й та,
Якась не та, не золота.
Вони кричать йому услiд,
Що так робить йому не слiд.
А вiн - дволикий, безкiнечний,
Всмiхається так радо, ґречний.

I перед ними,  вiн - дiвчам малим стає,
I на колiна став, к м руку тягне, щось дає.
Всi подивились - там нiчого, нi дарiв, нi злат,
"Лиш погляд i цiлунок, ось чим я багат".
Сказала - й став юнак, пред очi §м.
Сказав вiн: "Кожен день ваш гнiв я §м
Пророкiв, вам Боги всi посила,
А ви, як i були - в безоднi зла.
А я? Не Божество, о нi.
Спалю майбутнє, для пророкiв, я в вогнi.
Чому? Не треба вам бо чути §х слова,
Вiд них у вас мiгрень, i голова,
Мов цвяхами пробитою стає,
Бо забагато вiн для вас дає.
Я дам надiю, чудо мрiю - й край.
Бiльше нiчого, не для вас небесний рай.
Та й не для мене, не менi у ньому жить.
Я народився владарем, та хочу лиш служить.
Служити людям сонцю i веснi,
Приносити в наш свiт - думки яснi.
Я, мов пiр"§на, я безсмертний, я живу:
У мрiях, у дiяннях й наяву.
Я подорожнiй - сво§ хати я не маю.
По свiту вештаюсь, в пригодi гра, лiтаю.
Всi друзi щезнуть, лиш на мить одну §х маю,
Але у iншiй я подобi §х стрiчаю".

Я не сумую, я не знаю: "Що це - сум?"
Це є лишень безсмертний свiту глум.
Я посмiхаюсь - смерть моя, чи iнших - не ляка,
Мiй - неозорий шлях, а в iнших - х рiка.
Життя одне, чи iнше, вiчна карусель,
Тут змiна обрiв, принад, людських осель.
Ви змiнюєтесь - кожен лист для вас новий,
А я - такий же, я все знаю, я всiм свiй.
Життя для мене - то лише велика гра.
Я над усiм, i кожна мить - то як пора,
Що незабутнiм свiтом проляга,
Туди, де свiт несе. Й моя вага - 
Нi грамом зайвим свiт не переваже,
Бо кожен з вас, для мене, то не враже.
Я кожного люблю, а бiльше - свiт,
Бо коштують для мене рiвно - Ви й полiт.
Полiт метелика, що день, година, мить,
Але такий прекрасний, що аж серденько щемить.
I чудо, чудо, що я бачу кожен крок,
Ви - чудо, кожен з вас, ваш кожен рок.
Хтось говорив, що я - велiння дива,
А хтось казав, що чайка я мрiйлива.
Хтось скаже: "Вiн безжалiсний вояка.
Вiн генiй? Бездар, плут  i забiяка".
А я скажу - створив мене цей свiт.
Чи я його? Не пам"ята в безоднi лiт.
"Я в спогади записую лиш диво!" - 
Ви, скажете, зi звичкою мрiйливо.
Так диво. Кожна мить мого життя,
То найпрекраснiше для смертного буття.
Я пам"ятаю кожен крок, якщо хочу.
А можу, як малюк я закричу.

Я можу все забуть, але тодi...
Народ i свiт - поглинуться в бiдi.
Забуду я. I стану танцювать,
Заплачуть бiднi i заплаче тодi знать.
Бо свiт створивши - теж я танцював,
Але нiколи я наказiв не давав.
Та шлях життя, мiй пам"ятає перший крик,
Так як родився, так у ньому вiн i зник.
Забувши все, почну я друге коло,
I затанцює в хаосi усе навколо.
I новий свiт з сльозини я створю,
I затанцює пустка, бо люблю -
Я цiлий свiт, а не якусь там тлю.

Нi, ви не тля, але забувши все,
Лише любов до когось з Вас мене спасе.
Вона - дасть дозвiл смертi, або вiчнiсть принесе.
I зробить так, щоб я забула все - 
У iнший лад, у iнше джерело,
Любов, безпам"ятнiсть - все це було -
Все. Та пройшло.

Я не забуду, бо коханих не забуть.
Так, можу все. Та то не Путь.
А де той путь, я розкажу коли-небудь,
А нинi - про мене забудь.
2009