Юнка
Ти, наче першокласниця в дорослому житті,
І все навкруг незвичне, невідоме.
І світ не той, твої батьки - не ті,
Інакші друзі, із якими ти давно знайома.
Тебе лякають очі перехожих і батьківський крик
Та докори, що ти уперта і лінива.
Як часом тобі хочеться, щоб увесь цей хаос зник,
Щоб ти була мала і для батьків - розумна і красива.
Та час іде вперед - минається усе:
Роки дитинства й юності не повернути.
Хай бог поможе тобі, для своїх дітей,
Теперішні свої страждання не забути.