Спіндлер Еріка : другие произведения.

Головоломка (Кіт Лундгрен, №2)

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  Головоломка (Кіт Лундгрен, №2) Еріка Спіндлер
  
  
  
  
  
  
  
  
  
   Це твір фантастики. Усі персонажі, організації та події, зображені в цьому романі, є або продуктом уяви автора, або використані фіктивно.
  
  ШИЙКА . No 2008 Еріка Спіндлер. Всі права захищені. Надруковано в Сполучених Штатах Америки. Для отримання інформації звертайтеся до St. Martin's Press, 175 Fifth Avenue, New York, NY 10010.
  
  www.stmartins.com
  
  Дані Бібліотеки Конгресу, каталогізовані в публікаціях
  Спіндлер, Еріка, 1957–
  Breakneck / Еріка Спіндлер.—1-е вид.
  стор. см.
  ISBN-13: 978-0-312-36390-1
  ISBN-10: 0-312-36390-7
  1. Жінки-детективи—Художня література. 2. Підлітки—Насильство над—Художня література. 3. Серійні вбивства — Художня література. 4. Комп'ютерні злочини—Художня література. 5. Рокфорд (Іллінойс)—Художня література. І. Назва.
  PS3569.P5436B74 2009
  813'.54—dc22
  2008029876
  
  Перше видання: січень 2009 р
  
  10 9 8 7 6 5 4 3 2 1
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   Натану, з любов'ю
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  
   ПОДЯКА
  
  
  Одна з багатьох цікавих (і складних) речей у написанні художньої літератури — це пробиратися на невідомі території, а потім переконливо писати про них. Карколомно досліджував територію, яка була далеко за межами моєї зони комфорту. На щастя, знайшлися люди, які хотіли поділитися своїми знаннями — і поділитися ними так, щоб «404», як я, міг це зрозуміти. Будь-які помилки – мої, а не їхні.
  Завдяки наступному:
  Гай Вільямс, президент/виконавчий директор Gulf Coast Bank & Trust.
  Джо Маріано та Майкл Д. Перрі, комп’ютерні генії.
  Начальник поліції Стівен Діксон, Департамент поліції, Роктон, Іллінойс. (Дякую, Сью, за вступ!)
  Крім того, велика подяка Дженніфер Вайс за її проникливість у створення Breakneck таким, яким він міг бути. Також усій команді St. Martin за їхній ентузіазм і креативність.
  І, нарешті, людям, завдяки яким моє письменницьке життя протікає гладко, день у день: моєму агенту Евану Маршаллу; асистенти Бет Джексон і Евелін Маршалл; мою сім’ю—найбільшу підтримку—і мого Бога за численні благословення.
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
   ШИЯ
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ ПЕРШИЙ
  
  Рокфорд, Іллінойс
  Неділя, 11 січня 2009 р
  3:05 ранку
  
  Хлопчик різко розплющив очі. Метт Мартін. Двадцятиоднорічний комп'ютерний хакер-невдаха . Знадобилася лише мить, щоб його обличчя змінилося від сонної розгубленості до нажаханого усвідомлення: у його спальні був незнайомець. Той незнайомець приставив пістолет до його голови, до ніжного місця між очима, трохи вище перенісся.
  Той, кого звали Головолом, похмуро посміхнувся. «Привіт, синку».
  Хлопець обм’як від жаху. Його рот працював, але звуку не було.
  «Пістолет, який я приставляю до вашої голови, не є чимось особливим. Старого зразка 38-го калібру, напівавтомат. У кращому випадку справний».
  Він мовчав тихо, заспокійливо. «Унікальним у цій ситуації, звичайно, є близькість зброї до цілі, вашого мозку. Коли я натисну на спусковий гачок, куля вилетить із патронника й вилетить зі ствола в твою голову. У відповідь ваші мізки вибухнуть із задньої частини черепа».
  Брекенк міцно стиснув зброю. «Звук буде приглушений тим фактом, що ствол притиснутий до мішені, безладом, що міститься в подушці, постільній білизні та матраці».
  Кістлявий юнак почав труситися. Запах сечі пекучий у повітрі. Не зворушений страхом дитини, він продовжив: «Я задам вам кілька запитань. Ваше життя залежить від ваших відповідей».
  Очі малюка наповнилися сльозами.
  «Я знаю, хто ти і що робиш. Я хочу те, що ти вкрав у мене».
  «Я не знаю, що ти…»
  «Де це?»
  «Що? я ні . . хто ти..."
  «Я той хлопець, з яким тобі не слід було трахатися. Я хочу свою інформацію. І я хочу свої гроші». Він збільшив тиск на пістолет; — заскиглив малюк. «Що ти думаєш, сину? Ми робимо це простим способом? Або брудний шлях?»
  — Легко, — прошепотів він.
  «Ви викрали деяку інформацію. І трохи грошей. П'ятсот тисяч».
  У його нажаханому погляді промайнуло впізнання.
  Звичайно, так і було. Не забули натрапити на такі гроші.
  Особливо таке маленьке лайно, як це.
  «Я бачу, що зараз ми на одній хвилі. Добре.
  «Я не брав твоїх грошей».
  «Хто зробив?»
  «Я не знаю!» Його голос піднявся. «Ніхто!»
  Його очі бігали туди-сюди. Явна ознака того, що він бреше. Брейкнейк майже чув його думки. Подумки намагаючись знайти вихід, зважуючи свої варіанти: дати йому інформацію? Скільки — чи мало — залишило б його живим? Він смів брехати? Боротьба? Просити? Які були наслідки кожного з них?
  Брейкнек знав, що всі тварини реагують на хижаків однаково. Вони боролися за виживання. Використовуючи будь-які наявні в їх розпорядженні засоби. За ці роки він бачив їх усіх.
  Деякі хижаки, однак, були настільки розумні, настільки вправні, що боротьба була настільки ж жалюгідною, наскільки й марною.
  «Я не хочу зробити тобі боляче, Мет. Але я буду. Я порахую до трьох, а потім натисну на курок. Один, — тихо сказав він. «Дві . . . крізь—”
  «Добре, я знайшов, але я його не рухав!»
  «Хто зробив? Ім'я».
  «Я не знаю. . . адреса електронної пошти та псевдонім, це все, що я маю. Це маріоман. У Yahoo. Перевірте самі. . . на моєму ноутбуці. Я Gunner35. Мій пароль 121288. З ним ви можете отримати все. я обіцяю . . піди подивись. Це все є».
  Голос малюка піднявся, коли він говорив. Брейкнік закрив йому рот рукою в рукавичці, щоб заспокоїти його. «Ти добре зробив, Метте. Справді добре. Дякую».
  Він швидко рухався, зламавши шию молодого чоловіка, перш ніж він зрозумів, що відбувається. Метт Мартін помер трохи більше, ніж булькаючи.
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ ДРУГИЙ
  
  Середа, 14 січня
  2:00 ночі
  
  Місячне світло купало кімнату в крижаній блакиті. Детектив Мері Кетрін Ріджіо вислизнула з ліжка й одягла халат, а потім підійшла до вікна. Повний місяць перетворив зимову ніч на щось на зразок сутінкової зони, сюрреалістичний пейзаж між денним світлом і темрявою.
  «Ти в порядку?»
  Вона подивилася через плече на ліжко. Чоловік у ньому. Вона посміхнулася, їй сподобалося, як він там виглядав. Те, як він дивився на неї.
  «Я в порядку. Я не могла заснути, от і все. Вибачте, що розбудив вас».
  «Ти не зробив».
  «Брехун». Вона повернулася до вікна. «Це красиво».
  «Ти прекрасна».
  Вона не думала про себе так, ніколи не думала. Прославлена карапуза, яка завжди намагається не відставати від своїх п’ятьох братів-мачо. Але він змусив її почуватися красивою. жіночний.
  Ден Галло з’явився в її житті і змусив повірити в те, чого вона ніколи раніше не вірила.
  «Виходь за мене заміж».
  Вона озирнулася на нього. «Дуже смішно».
  «Я виглядаю так, ніби я жартую?»
  МС шукав його серйозний вираз. Вона озвучила першу думку, яка прийшла їй в голову. «Ти з глузду з’їхав».
  «Чому?»
   «Ми майже не знайомі».
  «Шість місяців».
  «Недостатньо».
  «Коли це правильно, ти це знаєш. Мені це здається правильним, MC"
  Він витримав її погляд. Вона стиснула губи, панічно облизуючи її. Останні шість місяців були найщасливішими в її житті. Її двоюрідний брат Сем познайомив її з красивим психологом, а потім спонукав її прийняти запрошення чоловіка на обід.
  Вона навіть зараз чула аргумент свого молодшого двоюрідного брата: «У чому проблема, MC? Він гарний, неодружений і італієць. Чого ще можна бажати?»
  Не поліцейський . Перевірте. Не психічний злочинець . Перевірте.
  Майже занадто добре, щоб бути правдою. Отже, вона пішла на побачення. Це призвело до того, що інші за кілька тижнів почали проводити весь свій вільний час разом.
  І все-таки ідея вчини її жахала. Думка втратити його ще більше лякала її.
  «А що з тобою, Мері Кетрін?» — тихо запитав Ден. «Тобі це здається правильним?»
  Вона заплющила очі. Боже милий, так і сталося . Він сів, і ковдра зсунулася, відкривши його голі плечі та груди. «Я купив каблучку».
  «Ви цього не зробили».
  Його рот викривився в кривій усмішці, яка їй подобалася. «Я зробив. Але я не дозволю тобі це побачити, доки ти не скажеш «так».
  Вона хотіла. Але вона була поліцейським. Раніше вона вже сильно обгоріла. Безрозсудність була не в її характері.
  Вона відкрила рота, щоб попросити ще часу; Натомість вислизнуло «Так». Це було так добре, що вона сказала це знову, сміючись. «Так, я вийду за тебе заміж!»
  Він вигукнув і скочив з ліжка. Вона зустріла його на півдорозі; він схопив її на руки і закрутив. Вони впали на ліжко, поперемінно сміючись і цілуючись, перешіптуючись, як діти, що діляться найкращою таємницею.
  «Хочеш свою каблучку?» запитав він. «Це зробить це офіційно».
  «Чертовно правильно», — дражнила вона. «В іншому випадку я все ще доступний».
  «Брат». Він знову поцілував її, потім піднявся з ліжка. За кілька хвилин він повернувся з маленькою шкіряною коробочкою.
  Тремтячими пальцями вона відкрила його. Пасьянс із смарагдовим огранюванням без метушні та смуги. Він насунув її на палець; він ідеально підходить. Це їй ідеально пасувало. Сльози залили її очі.
   «Якщо вам це не подобається, ювелір сказав, що ви можете обміняти…»
  «Мені це подобається», — сказала вона, підводячи свій погляд на нього.
  «Ви впевнені? Я хочу, щоб у тебе була каблучка, яку ти любиш...
  «Я кохаю тебе», — прошепотіла вона, потім піднесла його рот до своїх і потягла його з собою на матрац. Там вона показала йому, наскільки він її зробив щасливою.
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   ГЛАВА ТРЕТЯ
  
  Середа, 14 січня
  5:40 ранку
  
  Дзвінок витягнув МС із тепла Денових обіймів ще до того, як сонце ще зайшло за горизонт.
  Вбивство. Центр міста, Rock River Towers .
  «Стільки про кокон кохання», — подумала вона через тридцять хвилин, коли під’їхала до зупинки перед житловим комплексом. Рок-Рівер Тауерс довгий час вважався однією з головних адрес міста. Чотирнадцять поверхів. Зручності. Вид на річку. Частина його блиску зникла, оскільки ця частина міста втратила свій блиск, але точно не вся.
  Готуючись до пориву холодного повітря, MC заглушила двигун і вилетіла з позашляховика. Вона вважала, що звикла до холоду, оскільки все життя прожила в північному Іллінойсі, але в такі ранки вона мріяла переїхати до Флориди.
  Згорбившись глибше в пальто, МС озирнулася. Чотири крейсери, «Таурус» її партнера Кітта, хлопці з Бюро ідентифікації. Вона підійшла до першого офіцера. «Грацціо, — привітала вона кругленького ветерана патрульного, — як справи?»
  «Мені холодно», — сказав він. «І голодний. Я стаю занадто старим для цього лайна».
  «Розкажи мені про це», — сказала вона. «Що ми маємо?»
  «Згідно з його водійським посвідченням, такий собі Метт Мартін. Проживав у підрозділі 510. Підтверджується ім’ям у поштовій скриньці номер 510».
  "Ще щось?"
  «Студент-заочник у Rock Valley. Вивчення інформатики. Отримав це від сусіда».
   Молодший коледж, який місцеві жителі ласкаво називають «Рок Боттом». «Хто його знайшов?»
  «Дзвонив сусід. Через запах».
  «У вас є контактна інформація?»
  «Зрозуміло. Вік давно помер».
  MC не потурбувався запитати його, як довго, це має встановити судмедексперт і спеціалісти з ідентифікації.
  Ліфт підвіз її на п'ятий поверх. Вона відступила, і запах сильно вдарив по ній. МС витягла з кишені маленьку баночку ментолової мазі, нанесла під ніс мазок і пішла коридором.
  Запах був ледь помітний, доки не відчинили двері квартири. Це нагадало їй час, коли сімейна морозильна камера в підвалі розвіялася. Ніхто й гадки не мав, поки її брат Макс не відкрив. Після цього будинок смердів місяцями.
  Якийсь час у Мартіна були б біса нещасні сусіди.
  MC дійшов до 510 і привітав офіцера, який стоїть на службі. Він передав їй журнал подій. Вона підписалася, а потім повернула його. «Зв'язувалися з офісом коронера?»
  Він ствердно прохрипів, і вона зайшла в задушливу спекотну квартиру — і відразу ж почала свербіти її вовняний светр.
  Її партнер, детектив Кітт Лундгрен, висунув голову з дверей спальні. На початку п’ятдесятих років, ветеран Бюро з насильницьких злочинів, Кітт пережив найгірше, що тільки могло запропонувати життя, і вийшов сильнішим. Коли їх об’єднали для роботи над сумнозвісною справою «Сплячий янгол-вбивця», MC вважав Кітта згорілим чохлом і боровся з партнерством.
  Тепер MC не міг уявити роботу без неї.
  — Тіло тут, — сказав Кітт.
  MC кивнула й пішла туди, обходячи сміття. «На що налаштований термостат? вісімдесят?»
  «Можна допомогти встановити TOD. Можливо, його вбили до того, як надворі піднялася температура. Що це було минулих вихідних?»
  «Однозначні числа. Можливо, злочинець хотів прискорити процес розкладання?»
  «Знову остання на вечірці», — покликала детектив Бюро ідентифікації Річ Міллер, увійшовши до кімнати.
  Бюро ідентифікації слугувало техніками відділу на місці злочину. Вони робили все: збирали й обробляли докази, очищали відбитки, фотографували місце події, навіть збирали комах із трупів.
  Боббі Джексон, найновіший член команди ID, зробив її фото й усміхнувся. «Бідолашна Мері Кетрін, яку витягли зі свого гарного теплого ліжка».
  Він не знав і половини цього . Вона посміхнулася цій думці, гадаючи, скільки часу знадобиться Кітту, щоб помітити каблучку. Частина її хотіла вигукнути про своє щастя, але інша хотіла ще трохи потримати його біля себе.
  «Якщо ви двоє не заперечуєте, — сказав МС, — містере. Мартін тут потребує уваги». Не чекаючи відповіді, звернула увагу на потерпілого. Він лежав на спині в ліжку, покривало до грудей, голова під неприродним кутом. Рука під постільною білизною лежала на його грудях, інша поверх ковдри, збоку. Не виглядало так, ніби він боровся зі своїм нападником, хоча вигляд міг бути оманливим.
  Він був високим і худим із копною освітленого світлого волосся. Тут, як у вітальні, були розкидані обгортки від шкідливої їжі та фастфуду. Півдюжини порожніх банок від енергетичних напоїв валяли обидві тумбочки. Його фаворитом був Red Bull.
  Вона подивилася на них. Енергетичні напої стали популярними серед молоді. Надто популярний. ЗМІ шуміли історіями про їх використання та зловживання.
  Чи вживав він напої, багаті кофеїном, щоб не спати? — здивувався МС. вчитися? Або робити щось інше?
  — Без крові, — сказав Кітт.
  МС оглянув руку на ковдрі. «Нігті здаються чистими».
  «Погляньте на це», — сказав Кітт, показуючи на сердитий синяк на лобі між очима.
  Ідеально круглі. Як перстень на яблучку.
  МС звела брови. «Що, в біса, це зробило?»
  «Детективи, наша жертва опинилася в скрутному становищі».
  Вони обернулися. Про це заявив Френсіс Ксавері Розеллі, провідний патологоанатом. Маленький, акуратний і побожний католик, перше, що робив Франциск у кожній сцені, це хрестився, шепотів молитву за безсмертну душу покійного та просив керівництва святого Луки.
  "Вибачте?" – сказав Кітт.
  «До голови нашої жертви був притиснутий кінчик пістолета». Патологоанатом засунув пальці в латексні рукавички. «Притиснуто досить міцно, судячи з кольору синяка».
  Ось чому він не боровся .
  «Контур чіткий. Ваш злочинець ніколи не вагався. Його руки не тремтіли».
  MC вказав на круглу жовту пляму на світлих обкладинках. «Налякав бідолашну дитину».
  — Потім він убив його, — пробурмотів Кітт. «Це холодно».
  «Але він не стріляв у нього», — додав MC. «Цікаво».
  Франциск приєднався до них. «Мені здається, що злочинець зламав собі шию. Я дізнаюся повну історію після розтину».
  «Коли?»
  «Завтра опівдні».
  Коментаря патологоанатом не чекав і не чекав. Поки він оглядав жертву, МС і Кітт оглянули решту квартири.
  Не типовий студентський холостяцький майданчик. MC провела поглядом по просторому інтер’єру квартири. Гарне місце, хоч дитина його заперечила. На кожному столі валялися банки з-під напоїв і харчові обгортки. Брудний одяг, розкиданий на підлозі, меблях. Вона переступила через відкритий пакет кукурудзяних чіпсів. Якби у Метта Мартіна був пилосос, він би ним ніколи не користувався.
  Стилістично меблі були різноплановими. Але все було якісне. Шкіряний диван і крісло. Висока, вишукана шафа. Обідній стіл з мармуровою стільницею.
  «Уявіть собі, як буде виглядати ванна кімната», — сказав Кітт.
  «Я б краще ні, дякую». Вона підняла чашку з огидною на вигляд чорною рідиною. Вона понюхала його і скривилася. «Що в біса?»
  Кітт зазирнув їй через плече. «Жувальний тютюн».
  Вона поставила чашку назад. «Як ви думаєте, яка орендна плата за це місце?»
  «Не знаю. Сім купюр, а може, й більше».
  «Мабуть, більше».
  «Він жив добре для двадцятиоднорічного студента-заочника».
  «Без жартів». MC перевірив передню шафу. Вона переглянула кілька пальто, які там висіли, в тому числі шкіряний бомбер і верхнє пальто. Кашемірове верхнє пальто , судячи на дотик.
  Вони пробралися на кухню. Холодильник і морозильна камера були добре укомплектовані. На винному стелажі стояла пара пляшок червоного вина. Гарні пляшки. Ті, що коштували по двадцять баксів за штуку.
   Краще, ніж вона могла собі дозволити.
  МС глянула через плече на Кітта, який гортав стос листів на прилавку. «Ця дитина має іншу роботу, крім студентства?»
  «Можливо, у його батьків є гроші».
  «Можливо. Або він має добре оплачувану роботу».
  «Як угоди».
  «Це було б моє припущення».
  «Це пояснює, як він опинився мертвим».
  «Точно».
  МС принесла ліву руку до голови. «Отже, ми починаємо з його родини…»
  «Що це, в біса?»
  «Що?»
  «Це». Кіт схопив її за руку. «Це перстень!»
  MC засміялася й простягла руку.
  «Боже мій, коли це сталося?»
  «Останньої ночі. Я думав, можливо, він говорив з тобою?»
  «Жодного слова». Кітт підняла погляд з каблучки. «І ти сказав так?»
  «Очевидно». MC нахмурився. «Ви звучите здивовано».
  «Ви двоє майже не знаєте один одного».
  «Шість місяців». Було дивно чути, як їй запропонували власний протест і захищати його протестом Дена. «Досить довго, щоб знати, що він робить мене щасливою».
  Кітт відкрила рота, ніби хотіла сказати більше, потім закрила його й похитала головою. «Вітаю».
  «Ти збирався сказати щось інше, що це було?»
  «Я просто хочу переконатися, що ви робите це з правильних причин. І не через Ленс і як це…
  «Я ні».
  — Або тому, що тобі виповнюється тридцять і ти думаєш, що маєш бути...
  «Одружений? Тому що це моя мама вбила мені в голову?» Вона кинула на Кітта роздратований погляд. «Я ніколи раніше не робив того, що вважала моя мати. Чому я починаю зараз?»
  Кіт засміявся. «Вона буде в захваті».
  «Ми побачимо. Зрештою, Ден лише наполовину італієць».
  «Детективи?» Вони повернулися до Френсіса, який стояв у дверях спальні. «Мені тут кінець», — сказав він, знімаючи рукавички.
  «Будь-які сюрпризи?» — запитав Кітт.
   «Жодного. Зовнішніх доказів вживання наркотиків немає, хоча токсикологія дасть нам повну картину».
  «Що ти думаєш про час смерті?»
  «Тут жарко, що прискорило б процес. . . . Найкраще припущення – пізній вечір суботи, ранній ранок неділі».
  MC дізнався, що «найкраще припущення» Френсіса завжди було біса близьким. Завжди скромний, Франциск Ксавері Розеллі назвав себе «компетентним». Що стосується MC, то людина була блискучою.
  «Я бачу, що потрібно привітати, детективе».
  Очевидно, геніальний і спостережливий. «Так, дякую».
  «Хто щасливчик?»
  Сказала вона йому, відчуваючи, як червоніє. Через кілька хвилин, коли вони вийшли з квартири, Кітт нахилився до неї. «Я ніколи не думав, що побачу крутого MC Riggio, який сяє, як закоханий підліток».
  MC проковтнула сміх і похмуро глянула на свого партнера. «Поклади туди шкарпетку, Лундгрен».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ
  
  Середа, 14 січня
  10:30 ранку
  
  Повідомити найближчих родичів жертви було важким і невдячним завданням. MC хотіла, щоб вона могла передати роботу комусь іншому. Вона не могла. Переважна більшість вбивств була скоєна найближчими людьми жертв. Бути тим, хто повідомив погану новину, також означало бути першим, хто побачить реакцію на цю новину.
  Вони з Кіттом вилізли з Кіттового тавруса. Судячи з цього вестсайдського будинку, сім'я належала до середнього класу. Сріблястий мікроавтобус був припаркований на під’їзді під потертим баскетбольним кільцем.
  «Ти чи я?» — запитав Кітт, коли вони підійшли до вхідних дверей.
  Там все ще висів різдвяний вінок, сумний Санта, оточений потертими срібними дзвіночками. «Ти».
  Кітт кивнув, і вони перейшли на ґанок. Матері краще реагували на Кітта. Вона припустила, що це тому, що Кітт була матір’ю — і втратила дитину.
  Подзвонили. Собака почав гавкати. Через хвилину до дверей підійшла жінка в рожевому велюровому спортивному костюмі.
  Вона підозріло визирала на них крізь бічний ліхтар.
  MC підняла свій значок. Біля неї Кітт зробив те саме. «Поліція», - сказала вона.
  Жінка пильно витріщилася на їхні посвідчення, а потім відчинила засув. Відчинивши двері, вона подивилася на них.
  «Пані Мартін?» — запитав Кітт.
  "Так?"
  «Детективи Ріджіо та Лундгрен, RPD».
   «Джастін справді хворий, офіцери. Я знаю, що він пропустив багато школи, і, повірте мені, я теж не в захваті від цього».
  Вона подумала, що вони прогули. «Ми Рокфордська поліція, місіс Мартін. Ми тут не заради Джастіна».
  «Тоді чому . . . ВООЗ . . .”
  Не було жодного способу повідомити таку новину. Найкращий спосіб, як навчився МС за ці роки, — це просто сказати це — якомога ніжніше, але твердо.
  «У вас є син на ім’я Метт?» — запитав Кітт.
  «Метью, так». В її очах промайнув страх. «Що сталося?»
  «Боюсь, у нас є погані новини. Ваш син мертвий, місіс Мартін. Мені дуже шкода».
  Жінка просто дивилася на неї, ніби не могла до кінця зрозуміти, що каже Кітт. «Мертвий? Я не розумію».
  «Його вбили».
  «Я щойно з ним розмовляв. З ним було добре».
  — Коли це було, місіс Мартін?
  «Вчора... ні, субота. У вас неправильний Мартін».
  «Мені дуже шкода», — лагідно сказав Кітт.
  «Мама? Чи все гаразд?»
  Ще один син. Раніше згаданий, відсутній у школі Джастін, вона б об заклад. Судячи з його розмірів, він був близький за віком до Метта.
  Він підійшов до дверей і поклав руку на плечі матері. Фото домашнього чоловіка, навіть з яскраво-червоним носом і заскленими очима.
  «Кажуть, що твій брат . . . що Метт... — Жінка подавила решту.
  Кіт допоміг їй вийти. «Ваш брат мертвий. Мені дуже шкода».
  Знову приголомшений, недовірливий погляд. Поступове усвідомлення, заперечення, потім жах.
  Юнак кліпав очима. «Я не . . . ні, цього не може бути».
  «Ви впевнені?» — запитала жінка благальним тоном. «Може, ви зробили помилку?»
  — Може, сядемо?
  Жінка кивнула й повела їх до маленької охайної вітальні. Мовчачи, всі сиділи.
  «Це сталося в його квартирі. Хоча те, як він загинув, ще не доведено, очевидно, це було вбивство. Я ненавиджу робити це зараз, але це так Вкрай важливо просувати розслідування якомога швидше. Мені потрібно поставити тобі кілька запитань. Ви можете відповісти?»
  Першим заговорив Джастін. «Я».
  «Скільки тобі років, Джастіне?»
  «Вісімнадцять».
  — А Метту був двадцять один?
  «Так».
  «Ви були поруч?»
  Він кивнув, горло працювало. «Я збиралася жити з ним, коли... . . коли я закінчив цю весну».
  — У нього було гарне місце, — тихо сказав Кітт. «Як довго він там жив?»
  «Шість місяців, мабуть». Він запитально подивився на матір; погодилася вона.
  «Він був у школі?»
  Юнак кивнув. «Скельна долина. Він спеціалізувався на комп’ютері».
  «У нього є дівчина?»
  «Ні. Він був повним гіком».
  «А як щодо друзів? У нього багато?»
  «Так, у нього були друзі. Здебільшого вони були схожі на нього. Сподобалися комп'ютери. Комп’ютерні ігри, Інтернет».
  «Ми хотіли б поговорити з ними. Вони могли б допомогти».
  Джастін стояв. «Я запишу їхні імена. Принаймні тих, кого я знаю».
  Він вийшов із кімнати, і Кітт знову звернула увагу на жінку. «Метт мав роботу?»
  «Він ремонтував комп’ютери. позаштатний. З його квартири».
  Вона потягнулася до серветки й відразу почала її шматувати. «Я так пишався ним. Він ніколи не просив у мене ні копійки».
  MC відзначив факт. Цікаво, враховуючи його спосіб життя. Бізнес з ремонту комп’ютерів мав бути надзвичайно прибутковим.
  Або у Метта Мартіна було інше джерело доходу.
  «Чи був коли-небудь у вашого сина проблеми?» Кіт пішов далі.
  «Ніколи. Він був хорошим хлопчиком. Тихо».
  «Немає проблем з наркотиками?»
  «Ні. Абсолютно ні».
  Джастін повернувся й простягнув МС аркуш паперу. Він написав на ньому півдюжини імен. Крім двох із них, він включив номер телефону. «Метт був чистим. Цілком. Також не курив».
   «Ми помітили багато порожніх банок від енергетичних напоїв у квартирі».
  «Він використовував їх, щоб не спати. Вивчати. Грайте в Інтернеті».
  «Він не любив спати», – додала жінка. «Навіть у дитинстві».
  «Чи можете ви згадати причину, чому хтось хотів би його смерті?»
  Раптом Джастін виглядав приголомшеним. Його очі наповнилися слізьми; його горло працювало. Він похитав головою.
  «Пані Мартін?»
  — Ні, — прошепотіла вона. «Я не можу повірити, що це відбувається».
  Через кілька хвилин МС і Кітт були на вулиці, стоячи біля седана Кітта.
  MC нахмурився. «Я не бачив комп’ютера в квартирі Мартіна. Ви?»
  «Дивно, комп’ютерник без комп’ютера».
  Поки Кітт набирав номер Джексона й Міллера, МС підбіг до вхідних дверей Мартінів. Джастін відкрив його до того, як вона постукала. «У мене є ще одне запитання», — сказала вона. «Який комп’ютер був у вашого брата?»
  «Ноутбук Dell».
  «Він коли-небудь позичав це або...»
  «Ні в якому разі. Він навіть не дозволив мені ним скористатися».
  МС повернулася до Кітт, яка завершувала свій дзвінок. «Джексон і Міллер?» — запитала вона.
  «Досі на місці події. Немає комп’ютера ні в квартирі, ні в його автомобілі».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ П'ЯТИЙ
  
  Середа, 14 січня
  11:45 ранку
  
  «Доброго ранку, детективи», — спокійним голосом покликала секретар VCB, коли МС і Кітт увійшли в офіс. «Я чую, що це було зайнято».
  МС звів брову. Секретарка, завжди смілива, сьогодні виглядала особливо бадьорою. «Ти почуваєшся добре, Нено?»
  «Чудово, дякую». Вона звернулася до Кітта. — У вас три повідомлення, детективе.
  Вона простягла їх Кітту, а потім засяяла на МС: «Два для вас, детективе Ріджіо». Вона простягнула два листочки з повідомленнями. «І один чекає на вашому столі. О, і після того, як ви отримаєте свої повідомлення, Сел хоче оновлення».
  Коли вони вийшли з офісу, жінка вигукнула: «Всі ваші повідомлення, детективе Ріджіо. Один чекає на вашому столі».
  «Мені здається, вона хоче, щоб ти перевірив свою кабінку», — сказав Кітт. «І я думаю, що вона вливає трохи щасливого соку в той Великий Ковток, який вона завжди п’є. . .”
  Слова завмерли на її губах. На її столі стояла ваза з трояндами. Білий і червоний. Повністю відкритий. Ароматний.
  Від Дена вони повинні були бути.
  Вона підійшла до них, нахилилася й вдихнула їхні парфуми, потім вирвала картку з тримача.
  Ти зробив мене найщасливішою людиною у світі. Любов, Ден .
  Очі MC наповнилися сльозами. Кітт зазирнув через її плече й прочитав картку. «Ти отримав хорошу людину, партнере. Я б точно залишив його. Але я боюся, що це стріляє теорію щасливого соку до біса; Нан прочитала картку».
  MC хотів повернутися з чимось легким і смішним; замість цього вона відкрила телефон і набрала його номер.
  «Я отримала квіти», — сказала вона, коли він відповів. «Вони прекрасні».
  «Не така гарна, як ти. Я не можу перестати думати про тебе. Я не можу перестати посміхатися».
  Якби ця розмова була чужою і вона підслуховувала, вона б вважала це банально. Залежно від її настрою, можливо, навіть нудотно. Але це було не чуже, і вона відчула, як задихалася, як це звучало.
  «Я теж», — сказала вона.
  «Ви сказали своїй родині?» запитав він.
  «Я не встиг. Як щодо вас?»
  «Я розмовляв з Еріком».
  Ерік Сундстранд, його найкращий друг і колишній колега. «Що він сказав?»
  «Нічого, чого б я ще не знав. Що я був одним щасливчиком. І що він думав, що ти маєш кращий розум, ніж це».
  Вона засміялася. Кітт постукала по годиннику й показала на кабінет їхнього заступника. «Я маю бігти. Сьогодні вечір пасти, давайте повідомимо новини».
  «Це так ідеально, можна подумати, що я це спланував. Подзвони мені пізніше».
  Він завершив розмову, і вона за мить піднесла телефон до вуха, перш ніж відпустити. Вона побачила, що Кітт посміхається їй.
  «Що?»
  «Знаєте що. Просто пообіцяй мені, що ти не перетворишся на Брайдезіллу і зведеш до мінімуму ой-липучу лайно».
  На сміх, MC пообіцяв. Вони рушили до офісу Сала. Двері старшого офіцера були відчинені; Кіт постукав по корпусу й помахав їм увійти.
  «У мене небагато часу, — сказав він. «Напишіть мені».
  Сальвадор Мінеллі, заступник начальника відділу детективів, був безглуздим хлопцем. Жорсткий, але справедливий, він давав своїм детективам трохи мотузки — але не достатньо, щоб повісити себе чи відділ. Особливо кафедра.
  MC подобалося працювати під його керівництвом, тому що вона завжди знала, на чому стоїть.
  «Жертву звуть Метт Мартін», — почав Кітт. «Двадцять один рік, студент РВК заочної форми навчання. Убили десь на вихідних. Ніяких слідів боротьби чи пограбування».
  "Шия була зламана", - сказав MC. «Жодних оборонних ран. Просто синяк між очима».
  "Звідки?"
  «Стовбур пістолета».
  «Проте злочинець не застрелив його. Цікаво».
  "Мама і брат стверджують, що він був чистим, але це не був випадковий вчинок", - сказав Кітт. «Дитина була пов’язана з кимось чи чимось…»
  «Наші припущення є щось».
  «...це змусило його вбити».
  "Наркотики?"
  «Це був би природний вибір. У мене було кілька офіцерів, які перевірили його сусідів. Ні в кого з ним проблем не було». MC перевірила нотатки, які їй дали поліцейські. «Справді тихо. Рідко були гості. Без вечірок. І нічого незвичайного за останні кілька днів ніхто не бачив і не чув».
  Кітт перебрав. «Я повідомив коледж, отримав список викладачів Мартіна. Ми думали, що ми розпитаємо якомога більше сьогодні вдень і перевіримо, чи зможемо ми реконструювати його останні двадцять чотири години».
  «Ви хочете, щоб я передав це Бейкеру та Канатальді?»
  «Ні, до біса, — сказав МС. «Чому б ми?»
  «Говори за себе, партнере».
  «Здається, у вас обох є ситуації. Ви, детективе Лундгрен, через пару тижнів їдете до Мексики.
  «Чотирнадцять днів до раю», — сказала вона, посміхаючись. «Тільки я, Джо і пляж. Без мобільного телефону».
  Кітт і її колишній обережно працювали над примиренням. Їхній шлюб розпався після смерті їхньої єдиної дитини та спіралі Кітта у відчай та алкоголізм. Протягом останніх шести місяців вони приймали це день за днем, обидва боялися знову отримати травму.
  Вони вирішили, що наступним кроком буде спільна відпустка — без роботи, тільки для ігор. Тільки вдвох.
  «А ти, — звернувся він до МС, — можливо, надто відволікаєшся нещодавньою подією, щоб зараз повністю зосередитися».
  — Засліплений коханням, — погодився Кітт. «Повна метаморфоза Bridezilla».
  MC проігнорував їхні кепкування. «Як ти дізнався?» — запитала вона.
   «Квіти. Нан прочитала картку. До того ж, — він посміхнувся, — це чималий камінь. Це важко пропустити».
  
  
  До кінця дня МС і Кітт поговорили з усіма вчителями Метта Мартіна, крім одного. Вони дізналися, що Мартін був мовчазним аж до асоціації і що він був ледве середнім студентом. У нього не було друзів, наскільки ніхто з них знав; так само немає ворогів.
  «Останній професор, — сказав Кітт, читаючи список, — один Даг Дедмен, інформатика».
  «Мертвець?» MC підняла брови. «Ви жартуєте, правда?»
  «Ні. Б’юсь об заклад на гранд латте, Deadman латиною означає «смертельно нудний»?»
  "Ти на".
  Вони спіймали професора, який замикав свій кабінет, мабуть, пішов на день. Він виявився зовсім не таким, як вони очікували. Молодий — мабуть, трохи за тридцять — гарний і бадьорий. Його легкий загар кричав про людину на природі та життєву силу; його одяг, міський крутий.
  Кітт був винен їй лате.
  «Професор Дедмен», — сказала МС, демонструючи свій щит. «Детектив Ріджіо. Мій партнер, детектив Лундгрен. Ми сподівалися на кілька хвилин вашого часу».
  Він злегка насупився. «Чи можу я запитати, про що це?»
  «Метт Мартін».
  Вираз його обличчя прояснився. «Звичайно, мені шкода. Заходьте».
  Він відімкнув двері свого кабінету й помахав їм увійти. «Я мав би негайно встановити зв’язок, — сказав він, поки вони сиділи, — але я не очікував, що комусь потрібно буде зв’язуватися зі мною».
  «Ми намагаємося допитати всіх, хто знав Метта і нещодавно проводив з ним час».
  Він кивнув. «Усе, що я можу зробити, щоб допомогти».
  — Мартін був твоїм учнем?
  «Минулого семестру, так». Він потер скроню, вираз обличчя став похмурим. «Ми тут дуже засмучені. Коледж організовував консультації для всіх, хто цього потребував. Декан попросив нас на пару тижнів бути спокійними для наших студентів, академічно кажучи».
  Він переводив погляд між ними. Він сів на спинку крісла і чекав. Коли він це зробив, його куртка розкрилася, відкривши футболку з запитанням: «Чи лоскоче нечітка логіка?»
  «Що ви можете сказати мені про Метта?» — запитав МС.
  «Гарна дитина. Справді в комп’ютерах».
  «Що означає «справжнє захоплення комп’ютерами»?»
  «Вони сколихнули його світ. Ні, дозвольте мені це виправити — вони були його світом».
  «Дівчина?»
  «Ні. Не те, що я знаю.
  «Хороший студент?»
  «На моїх уроках. Він не був фанатом у своїх інших».
  «Чи можете ви ризикнути здогадатися, чому?»
  «Я можу запропонувати більше, ніж припущення. Він говорив зі мною про це. Прийшов до мене перед тим, як кинув кілька уроків. Вони йому набридли».
  «Що ви йому порадили?»
  «Витримайте це. Дотримуйтеся занять». Він нахилився вперед із серйозним виразом обличчя. «Я сказав йому, що йому потрібен диплом, щоб конкурувати на ринку. Але ви знаєте, які ці комп’ютерники».
  «Насправді ми цього не робимо. Профіліть їх для нас».
  «Звичайно. Але пам’ятайте, що це все узагальнення».
  «Ось що таке профіль, Дуг. Узагальнення на основі фактів».
  «Гіки розумні, але соціально непридатні. Вони уникають сну, п’ють енергетичні напої, щоб залишатися на зв’язку всю ніч. Спосіб життя важко вписатися в світ з дев'яти до п'яти.
  «Вони, як правило, спілкуються в Інтернеті та тримаються подалі від стосунків із плоті та крові. Вони не спортивні. Мишача картопля називається».
  «Смішно».
  «У мене їх багато. Вони не підлітки, вони «скринейджери». Найбільш обізнана, технічно досвідчена особа в групі – це «альфа-гік». Надруковане слово «деревний посуд». Вас, детективе Ріджіо, можна назвати «чотири-о-чотири». »
  «Справді? І що це?»
  «Неосвічений, технологічно кажучи».
  Вона справді була 404 . «І звідки ти це знаєш?»
  «Ти виглядаєш так, ніби проводиш більше часу на вулиці, ніж вдома — ніякої засмаги». На її вираз обличчя він пояснив, що засмагла в трубці – це тьмяне обличчя від того, що ти весь час проводиш перед монітором. «Крім того, ваша професія дуже невибаглива».
   «Я сприйму це як комплімент».
  «Це було».
  Кітт прочистила горло. «Чи був Мартін альфа-гіком?»
  «Не в нашій групі».
  «Тоді хто…»
  «Я був». Він посміхнувся. «Ось чому я отримую великі гроші».
  Кіт знову втрутився. «Насправді, професоре, ви не підходите під цей профіль».
  «Я чую це весь час. Мама завжди казала мені, що я її бунтар».
  «Чи міг Мартін торгувати наркотиками?»
  Його брови злетіли вгору. «Метт? Це не було б моїм припущенням, ні».
  Втрутився Кітт. «Як би ви припустили, професоре?»
  «Я не кажу, що він займався чимось незаконним. Але якби така дитина, як Метт Мартін, вибрала злочин, вона була б кракером».
  «Що?»
  «Злочинний хакер». Він нахилився вперед. «Хакер відноситься до завзятих у програмуванні гіків, але ЗМІ помилково зробили це синонімом злому».
  Посмішка стягнула рот MC. Він прозвучав не тільки щиро, але й обурено. Зрештою, він був гіком. «Злочинний злом», — повторила вона. «Ви маєте на увазі крадіжку особистих даних».
  «Крадіжка інформації. Ми комп’ютеризований світ, детективе. Все, що ми маємо і є, там і проситься на крадіжку. Для цього потрібна лише воля та вміння».
  «Дякую, професоре». Вони постояли, підійшли до дверей і зупинилися. «До речі, де ти був на цих вихідних?»
  «Катання на лижах. Я щойно повернувся до міста сьогодні вранці».
  Що пояснювало загар. І залежно від визначення Френсіса про TOD, забезпечив йому алібі. «Заняття сьогодні не почалися?»
  Він злегка насупився. «Я мав повернутися в суботу. Усі рейси в Денвер і з нього скасовано».
  Вони ще раз подякували йому, дали свої листівки, просили подзвонити, якщо він ще щось придумає.
  «Злочинний злом», — сказав Кітт, коли вони переходили стоянку RVC. «Це звучить правильно і пояснює відсутність комп’ютера».
  «Це працює для мене. Я отримаю повістку для розгляду фінансових документів Мартіна».
  — І я перевірю алібі професора Дедмена. Тоді, поки ви будете їсти пасту і ділитися хорошими новинами, я подивлюся, що зможу дізнатися про злочинних хакерів».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ ШОСТИЙ
  
  Середа, 14 січня
  19:45​
  
  Ден зупинився перед будинком, у якому виріс MC, старим фермерським будинком, який поглинули передмістя. Біля машин, припаркованих на під’їзді та на вулиці, вона побачила, що її брати вже прибули.
  MC посміхнулася, думаючи про своїх п’ятьох братів. Вона обожнювала їх і давала кожному з них улюблені імена: Майкл заслужив титул «Переможець», ставши мануальним терапевтом і виконавши бажання їхньої матері про дитину, якою вона могла похвалитися, була лікарем. Ніл був «Любовником» за те, що подарував мамі онука, а Тоні, Макс і Френк були «Трьома поцілунками в дупу» за те, що вони назвали ресторан, який вони відкрили, на її честь.
  MC один залишився нести прапор "Чорної вівці" та велике розчарування. До сьогоднішнього вечора. Це було для неї вперше, вона зрозуміла. Першого разу, коли вона зайшла в будинок своєї матері, знаючи, що вона не буде центром розчарування матері.
  MC відчув на собі погляд Дена й подивився на нього.
  «Готові?» запитав він.
  «Повністю. Що з тобою?» — передражнила вона. «Нервуєш? Зараз немає можливості відступити».
  «Як би я хотів». Один куточок його рота піднявся. «Хоча твоя мати завжди трохи дивна карта».
  «Трохи?» MC тихо засміявся, нахилився й поцілував його. «Не хвилюйся. Сьогодні ти будеш героєм. Повір мені».
  Вони вилізли з його седана й пішли пішки. Старий будинок, с його широкий передній ґанок, бурхливий. Це теж добре. У ньому жили п’ятеро грубих хлопців і одна дівчина, яка робила все можливе, щоб перевершити їх усіх.
  Сьогодні ввечері під’їзд був порожній. Навіть Майкл і Ніл, відомі мухи на під’їзді, які вони були, були перегнані лютим холодом. Як правило, незважаючи на погоду, хтось був на ґанку, щоб покликати її, коли вона прибула. Починалися жарти та грайливі ребри, а потім разом із ними розливалися по дому.
  Вони дійшли до вхідних дверей і ввійшли. Запах традиційної їжі її матері — смаженого м’яса й овочів, італійських спецій і червоного соусу — напав на неї. «Додому», — подумала вона, вдихаючи це.
  Майкл першим помітив її. «Сестричка!» — прогримів він, загортаючи її в ведмежі обійми, «як завжди пізно».
  «Відпочинь їй, — сказала її невістка Мелоді, проштовхнувшись повз нього, щоб обійняти її, — вона берегла вулиці в безпеці».
  Вони звернули увагу на привітання Дена саме тоді, коли Макс, Френк і Тоні вийшли з вітальні, сперечаючись про щось, як це було типово для них. Як їм вдалося створити успішний бізнес, що розвивався, не вбиваючи один одного, було для неї загадкою.
  Більше привітів і обіймів. Наступним з'явився Ніл, але не встиг він вимовити ні слова, як її побачив його п'ятирічний син. «Тітонька Крекери!» — вигукнув він, пробігши кімнату й кинувшись їй на руки.
  «Ти стаєш занадто великим, щоб робити це, розумієш? А якщо я тебе кину?»
  Вона вдала, що втрачає його хватку, і він пронизливо скрикнув від захвату, міцно схопивши її за шию.
  Він назвав її Крекери через зграю крекерів для тварин або інших смаколиків, які вона завжди приносила йому. Її брати любили це ім’я й заохочували його використовувати — завжди з виправленням: «Ні, Бене, тітонька — крекери».
  Вони так і зробили зараз, а потім розреготалися, Ден разом з ними. «Дуже смішно», — сказала вона, грайливо дивлячись на нього. «Я очікував, що принаймні ти станеш на бік…»
  Мати висунула голову з кухні. «Мері Кетрін, слава Богу, що ти тут. Мені потрібно з тобою поговорити». Вона перевела погляд на Дена. «Один».
  «Сьогодні багато драми», — тихо сказала Мелоді. «Але вона не хотіла говорити зі мною про це. Вибачте, я не встиг вас попередити».
  MC незворушно посміхнулася своїй невістці. Сьогодні ввечері навіть її мати не змогла лопнути її щасливу бульбашку.
  Ден нахилився до її вуха й прошепотів: «Піди забери її, крихітко».
   Через мить кухонні двері зачинилися за нею, і вона привітала матір. «Привіт, мамо, що…»
  «Мені наснилося, що ти помер минулої ночі». Мати підійшла до неї і схопила її руки, міцно стиснувши їх. «І ти знаєш, що мої сни були психічними. У ніч перед тим, як твій батько впав мертвим від серцевого нападу, мені наснилося, що ми його втратили.
  «На грі Кабсів».
  «Це було символічно».
  «Коли я помер, я був на грі Cubs?»
  «Це не смішно, Мері Кетрін. Ти був вдома в ліжку. Самотній і мертвий».
  І тут вона хвилювалася, що поганий хлопець забере її. — Ти впевнений, що я не просто спав?
  — Ти був мертвий, — повторила вона. « Мертвий . Мати знає ці речі».
  Вони також знали, як витягнути своїх дорослих дітей із їхніх довбаних черепів. MC вирішила, що, можливо, краще залишити це спостереження при собі.
  Натомість вона витягла руки з маминих. «Мамо, у мене є новина. Дивіться».
  Її мати зупинилася, витріщилася, а потім скрикнула. «Пресвята Мати відповіла на мої молитви!»
  Під час метушні до них накинулася вся родина. Її мати оголосила цю новину, після чого почулися обійми, поплескування по спині та сміх. Бенджамін увійшов у справу, хоча й гадки не мав, що відбувається.
  Пізніше, за обіднім столом, коли тарілки були передані й наповнені, її мати сказала: «Ми повинні негайно почати планувати. Коли дата?»
  МС глянув на Дена. «Ми навіть не обговорювали це».
  Він схопив її руку. «Чим швидше, тим краще, як на мене. Хоча ми нікуди не поспішаємо».
  Її мати перехрестилася, мабуть, на знак подяки, що її єдина донька не вагітна.
  «Церемонія повинна бути в Св. Бернадетти». Вона подивилася на Дена, її очі звузилися. «Такий хороший італієць, як ти, ти католик?» Він кивнув, і вона засяяла. «Звичайно, ти».
  Її мати була суворо старою школою у своїх переконаннях. Вона влаштувала напад, коли Ніл заручився з протестанткою Мелоді, але пробачила їй, коли вона погодилася навернутися. MC вирішив не псувати момент, розповідаючи, що Ден роками не сповідував свою віру, або нагадуючи їй, що він лише наполовину італієць.
   Цього вечора вона дозволяла собі ніжитися в теплому сяйві схвалення.
  «Ви, звичайно, плануєте велике весілля».
  «Ми не говорили про це...»
  «Ми повинні зарезервувати італо-американський клуб на завтра».
  Кутиками очей вона побачила, як Майкл стримував сміх. «Мамо, я не думаю…»
  «Мені дуже хочеться познайомитися з вашою родиною», — сказала вона Дену.
  «Мама і тато переїхали до Флориди минулого року. Але на весілля, звичайно, приїдуть».
  «А як щодо ваших братів і сестер?»
  «Я єдиний».
  За столом запала мертва тиша. MC майже чула думки своєї матері: що це за католицька родина, яка поважає себе, і має лише одну дитину? І італійці не менше .
  «У мене була сестра, — сказав Ден. «Вона померла дитиною, і мої батьки більше не могли мати дітей».
  Розуміння і симпатія перекреслили її обличчя. “Шляхи Господні таємничі”, – сказала вона. «Я впевнений, що ви з Мері Кетрін заповните свій дім онуками».
  MC захлинувся від ковтка води. Майкл програв свою битву і розсміявся, а Макс, Френк і Тоні захихотіли в унісон.
  «Мамо, ти трохи випереджаєш події. Ми навіть не обговорювали дітей».
  Ден стиснув її руку. «Але я впевнений, що нам знадобиться дюжина».
  До того часу, коли було з’їдено останні каннолі та прибрано зі столу, її мати запланувала вечірку заручин на вихідні. Лише родина та близькі друзі, у старому місті її братів, у Мами Ріджіо.
  Багато пізніше, коли МС лежала в обіймах Дена, сонна й задоволена, вона посміхнулася. «Дякую за таке терпіння з моєю мамою».
  Він провів пальці в її волосся. «Твоя мама чудова».
  «Вона людина-каток».
  Він засміявся. «Вона схвалює. Це добре».
  МС нахилила обличчя до свого. «Це не мало б значення, якби вона цього не робила. Ти мій вибір».
  Він знову поцілував її. «Тоді, схоже, у нас є все».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ СЬОМИЙ
  
  Четвер, 15 січня
  9:05 ранку
  
  «Доброго ранку, партнере», — сказав Кітт, ставлячи гранде латте на стіл МС. «Борг виконано».
  МС взяв чашку й усміхнувся. «Ти рятівник, ти це знаєш?»
  Вона сказала, що так, і припаркувалася на розі столу МС. «Як це пройшло вчора ввечері?»
  «Як і очікувалося. Мама вже планує грандіозне весілля і наповнює наш дім немовлятами. До речі, якщо ви з Джо не маєте планів на вечір суботи, мама влаштовує вечірку заручин.
  «Ми будемо там». Кітт порилась у сумці. Через мить вона вискочила на балончик V8.
  МС сьорбнула латте, нахмурившись. «Овочевий сік? У чому справа?»
  «Це називається відчай. У мене є тринадцять днів, перш ніж я повинен буде носити купальний костюм на людях. Купальний костюм, який я купила в суботу».
  MC скорив гримасу. Кошмар кожної жінки, незалежно від її фігури чи розміру. Похід до гінеколога з наступним крутінням у стоматологічному кріслі був менш травматичним, ніж покупка нового купального костюма.
  «Не турбуйтеся про заохочення або порожні банальності. Я знаю, що Джо любить мене такою, яка я є, і що я в біса гарній формі для свого п’ятдесяти одного року. Але важко не порівняти себе з усіма тими проклятими журнальними оголошеннями».
  «Пусті банальності?» — сказав МС, ковтнувши кави. «Я збирався поспівчувати тобі. Я відчуваю твій біль».
  Кітт потерла перенісся. «Скажи мені, чому я дозволив Джо перемовити мене в Мексику? Що не так з Нью-Йорком у січні? Чи Бостон?»
  «Чому? Тому що ми тут мерзнемо дупи. Тому що лежати на пляжі з чоловіком, якого ти любиш, зігрітий сонцем і запаморочений від надто великої кількості маргарит вірджин, звучало як рай на землі».
  «Тоді настала реальність». Вона подивилася на банку з овочевим соком, а потім скорботно підвела погляд на МС. «Я не супермодель, MC»
  Вона сказала це з такою серйозністю, що MC розсміявся. «Подолай це, партнере. Ніхто з нас. Давайте поговоримо про Мартіна».
  Здавалося, Кітт була дуже щаслива, що на деякий час забула про купальні костюми, і почала вивчати те, чого вона навчилася. «Минулого року кіберзлочинність коштувала підприємствам п’ятдесят мільярдів, а споживачам – п’ять мільярдів. І ці цифри постійно зростають. Мало того, що це здається легкими грошима для дітей, які потрапили до цього, його важко відстежити правоохоронним органам, і це виглядає як злочин без жертв».
  «Досить спокусливе тріо».
  «І ще одне, це федеральне. І ви знаєте, що це означає. ФБР».
  MC відкинулася на спинку крісла й глибоко вдихнула. «Я думав про це, але сподівався ігнорувати це якомога довше. Ці хлопці беруть участь, ми виходимо. Або грати другу скрипку в групі людей, які провалили дитячий садок через невміння добре грати з іншими».
  Кітт посміхнувся. «Особисто я був би радий передати цей. Однією справою менше, щоб прибрати свою тарілку, перш ніж ми з Джо вирушимо до Мексики». Вона допила сік і викинула банку у смітник. «Ось і маєте це, неприкрашена правда».
  «Це не схоже на Кітта Лундгрена, якого я знаю і люблю».
  «Звикни до неї. Той старий Кітт, той, хто має проблеми з ОКР? Вона пішла. Новий Кітт розслаблений. Вона бере відпустку. Настає тихий день, вона не бореться з ним. Вона не вигадує, чим зайнятися».
  MC засміявся. «Це мені доведеться побачити, щоб повірити. Ходімо побалакати з Салом».
  
  
  Сал порадив їм негайно звернутися до підрозділу ФБР з боротьби з кіберзлочинністю. Якби Мартін був причетний до злочинного хакерства, вони все одно зрештою прийшли б на борт і могли б також скористатися своєю здатністю швидкого доступу до інформації.
  Хоча MC була не в захваті від цього, у неї не було вибору.
   Спеціальним агентом Рокфордського відділу боротьби з кіберзлочинністю був Джонатан Сміт. Він запропонував заощадити їм дорогу, якщо вони зможуть зачекати до полудня, щоб зустрітися. Він йшов до них.
  Він прибув одразу після другої. Він був високого зросту, з приємним обличчям, милою посмішкою і міцним рукостисканням. Його темне волосся посивіло, а його темно-синій костюм потребував гарного присування. Не зовсім інтенсивний, застібаний агент MC, до якого звик.
  Вони потиснули один одному руки, а потім повели його до однієї з кімнат для допитів.
  «Що у вас є?» — запитав він після того, як вони сіли на свої місця.
  «Поки що мало». МС посунув справу через стіл. Він відкрив її, переглядаючи інформацію, поки вона говорила.
  «Метт Мартін. Двадцятиоднорічний комп'ютерник. Убитий на вихідних. Патологоанатом оцінює його TOD десь між пізнім вечором суботи та раннім ранком неділі».
  Агент вивчав фотографії з місця злочину. «Продовжуйте».
  «Єдине, чого не вистачає комп’ютера. Він жив дуже добре для безробітного студента».
  «Його сім'я...»
  «Тут немає фінансової допомоги», — сказав Кітт. «Вони вважали, що він ремонтував комп’ютери у своїй квартирі. Поки що ми не знайшли нічого, що підтверджує це».
  «Ми опитали його викладачів. Один із них запропонував кіберзлочинність як пояснення свого способу життя».
  Джонатан Сміт помовчав на мить, продовжуючи розглядати фотографії, а потім підняв очі, переводячи погляд між ними. — А як щодо останніх двадцяти чотирьох годин його життя?
  «Сусід бачив, як він діставав свою пошту в п’ятницю вдень, близько четвертої. Він ніс сумку Венді. Вона запам’ятала, тому що він з’їв картоплю фрі в ліфті, а вона на дієті. Сказала, що не могла перестати думати про цю картоплю фрі всі вихідні. У підсумку вона зіпсувала свою дієту в неділю ввечері.
  Кітт перебрав. «Він зробив кілька дзвінків зі своєї квартири. Замовив піцу в суботу, оплативши його кредитною карткою. У підсумку він ніколи не виходив зі своєї квартири».
  Агент Сміт кивнув, злегка звів брови. «Без сумніву, він відповідає профілю. Правильний вік. Одружений на своєму комп’ютері, жодних видимих засобів підтримки». Він торкнувся однієї з фотографій. «Навіть енергетичні напої та шкідлива їжа. Токсикологія вже повернулася?»
  MC похитала головою. «Хоча ми не знайшли ні засобів для вживання наркотиків, ні слідів від голок, нічого подібного».
  Агент встав. «Я почну копати, розберусь у фінансах Мартіна. Все, що я дізнаюся, я передам. Можливо, кіберзлочини – це наша дитина, але це було вбивство на вашій території. Я розумію це і буду тримати вас в курсі».
  «Ми цінуємо це», — сказала МС, коли вони з Кіттом пішли за ним на ноги. Вона вказала на документи. «Ви можете зберегти цю інформацію, це копія».
  «Дякую».
  Вони провели його до ліфта. Коли за ним зачинилися двері, Кітт подивився на МС. «Він здавався надто приємним, щоб бути ФБР».
  «Я з тобою. Не дивно, що він застряг, працюючи в супутниковому офісі Рокфорда».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ
  
  Четвер, 15 січня
  17:47​
  
  MC приїхала додому та побачила, що на неї чекає двадцятидворічний двоюрідний брат Томмі Маріано. Його срібляста «Хонда Елемент» простоювала на приводі, а з вихлопної труби спірально піднімався шлейф вихлопу.
  Коли вона зупинилася на під’їзді біля нього, він заглушив двигун і вискочив. «Гей, куз», — покликав він. «Настав час тобі додому».
  «Не варто дозволяти вашій машині простоювати таким чином», — сказала вона. «Це шкідливо для довкілля».
  «Я замерз».
  «Тоді спочатку подзвони». Вона обняла його. «З усього сказаного, я радий вас бачити. Що вас привело?»
  «Я чув, що ми святкуємо ці вихідні».
  «Добрі новини розносяться швидко».
  «Мережі зв’язку в районі метро горять».
  Вона засміялася. «Заходьте».
  Він пішов за нею в будинок. «Я не можу повірити, що мій улюблений двоюрідний брат зв’язаний».
  «Тому що ти слухав усі розмови про «безнадійну діву».
  «Ні, тому що ти надто крутий».
  «Гарна відповідь. Хочеш пива?»
  “Пиво завжди добре.”
  Вона дала їм обом банку, і вони сіли на диван. У її матері було дві сестри, Белла і Кетрін. Її тітка Кетрін, з якою теж траплялося бути хрещеною матір’ю МС — мала двох синів з різницею в десять місяців. Томмі був старшим із них, Сем — молодшим.
  На мить єдиним звуком у кімнаті був тріск і шипіння банок, які відкривалися. MC зробив ковток. «Мені спало на думку, що це було смачніше, коли мені було двадцять два».
  «Так, ти точно старієш. Це все ще значною мірою розгойдує мій світ».
  Цей коментар стурбував би її кілька тижнів тому, коли наближався її тридцятий день народження. Вже ні, хоч тридцять прибуло. «Що у вас нового?»
  «Школа знову в сесії. Мій останній семестр перед тим, як я збираюся здавати іспит CPA. Це наче вражає мене».
  Її також. Раніше вона няньчила його та його брата. «Як Сем?»
  Він вагався, його вираз трохи напружився. «Ти знаєш Сема. Іноді він може бути таким херем».
  Окрім того, що вони були братами, вони з Семом були найкращими друзями та протилежностями. «Спробуй мати п’ятьох братів», — заперечила вона. «П'ять іноді хуїв. Без каламбуру».
  Томмі нічого не сказав, лише подивився на неї. Щось у виразі його обличчя змусило її насупитися. «Щось відбувається? Ви з Семом сваритесь?»
  Він витримав її погляд. Він відкрив рота, потім закрив його. Знову відкрив, а потім похитав головою, скуто посміхаючись. «Ні. Ми з Семом круті. Окрім того, що він розгромив моє помешкання та прибрав холодильник».
  Її не переконали. «Ти знаєш, що завжди можеш прийти до мене, чи не так? Поговорити зі мною про щось? Так само, як коли ми були дітьми».
  Він кивнув і покатав банку між долонями. «Чи стає легше?» — запитав він, ставши серйозним. «Життя, тобто».
  «Я б хотів допомогти вам там». Вона знову ковтнула пива. «Деякі дні хороші. Деякі чудові. І купа з них відстій. Але він перевершує альтернативу».
  Він допив пива, його зазвичай спокійний вираз обличчя став насупленим. «Так, мабуть».
  «Ви здогадалися? Тобі двадцять два, скільки у тебе може бути проблем?»
  «Ви були б здивовані».
  «Спробуй якнайкраще». Її мобільний спрацював; вона побачила, що це Ден. «Почекай секундочку, Томмі. Гей, шановний.
  «Привіт тобі. Я втягую диск. Ви готові повечеряти?»
   «Я помираю з голоду». Вона посміхнулася двоюрідній сестрі. «Томмі тут. Заходь і привітайся».
  «Попросіть його приєднатися до нас. Побачимося за секунду».
  Вона завершила розмову й звернула увагу на Томмі. «Так розлий це. У чому проблема?»
  "Вибач, куз." Він стояв. «Немає проблеми».
  МС пішов за ним на ноги. «Якби був, ти б мені сказав. правильно?»
  «Ти доглядав за нами, MC. Хто був найбільшим балаканом? Хто не міг зберігати таємницю, якщо від цього залежало його життя?»
  «Ти». Вона засміялася. «Ти сказав Сему, що Санта-Клауса немає, і перевернув мене того разу, коли я нишком пішов на вечірку. Маленьке лайно».
  Він усміхнувся й рушив до дверей саме тоді, коли прийшов Ден. «Для протоколу, Сем розповів про Санту, а не про мене. І ви мали це. Ти мала нас няньчити».
  «Ти мав спати, а вечірка була прямо поруч».
  «Що я заважаю?» — запитав Ден. «Сімейна ворожнеча?»
  «Просто дружні спогади». Вона підвелася навшпиньки й поцілувала його, а потім повернулася до Томмі. «Хочеш приєднатися до нас на вечерю?»
  «Дякую, але від усього цього справжнього кохання у мене розлад травлення. Крім того, у мене є домашнє завдання».
  Він попрямував до своєї машини. «Якщо ти передумаєш говорити, — гукнула вона йому вслід, — дай мені знати». Він пообіцяв, що буде, сів у машину й поїхав.
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ ДЕВ'ЯТИЙ
  
  Субота, 17 січня
  19:30​
  
  Цілий день телефон дзвонив без трубки. Родина та друзі дзвонять, щоб привітати її. Звістка поширилася, і кількість присутніх на заручинах зросла.
  Посеред усього цього MC серйозно захворів.
  Вона проштовхнула його, одягнувши червону сукню, яку кілька годин тому побігла купувати в торговий центр Cherryvale, після того як вирішила, що чорна сукня, яку вона збиралася одягнути, змусила її виглядати в траурі. Зрештою, це було свято. Вона метушилася із зачіскою та макіяжем — що робила рідко — і зустріла Дена біля дверей із впевненою посмішкою.
  Який фальшивий. Її ноги перетворилися з холодних на крижані.
  «Ми тут», — сказав Ден, ставлячи машину на стоянку. Вона уривчасто зітхнула, і він подивився на неї. «Все добре?»
  «Так. . . немає . .” Вона лаялася. «Я не знаю».
  Він нахилився до неї. «Поговори зі мною».
  Вона відкрила рота, закрила його, потім спробувала ще раз. «Мені здається, що ми рухаємося занадто швидко».
  «Це просто вечірка».
  «Ні». Вона похитала головою, кліпаючи, щоб не заплакати. «Це теж каблучка. Картинка в газеті. Обіцянка перед усіма, хто мені небайдужий».
  Довгу мить він мовчав. Вона знала, що її слова завдали йому болю, але мусила бути чесною. Він це заслужив. Їхні стосунки цього заслуговували.
  «Ви хочете вийти?» — тихо запитав він.
   Їй не треба було думати про це. «Ні».
  «Добре. Тож зробіть глибокий вдих і засуньте туди свою сексуальну дупу».
  Вона засміялася. «Не дивно, що я люблю тебе, ти завжди знаєш, що сказати».
  «Я психолог, ти знаєш». Він розчинив двері своєї машини.
  «Почекай». Вона схопила його за руку. «Ти любиш мене?»
  «Божевільно».
  «Нічого страшного, що я поліцейський? Я сплю з пістолетом, Ден. Я тримаю божевільні години. Я проводжу час у морзі». Він відкрив рота, щоб відповісти, вона зупинила його. «Моя сім'я велика і гучна, а моя мати - головна біда в дупі. Ми ніколи не будемо самі. Завжди хтось буде сунути носа в наші справи. Канікули будуть божевільними».
  Кут його рота піднявся. «Готово?»
  «Ні». Вона глибоко вдихнула. «Я не традиційна жінка і ніколи не буду традиційною дружиною. Я не маю цього в собі, Дене».
  «Я закохався в тебе», — сказав він. «Поганий дупа з сім'єю, яку можна підтвердити. Якби я хотів традиційну «маленьку жінку», я б її знайшов. Ви просто повинні довіряти».
  «Я поліцейський. Копи не дуже довіряють…
  Останній він зловив поцілунком і спокій наповнився, просто так. Він відтягнувся. «Готові піти на вечірку?»
  Вона кивнула, і вони вилізли з машини, перетнули повну парковку. Це місце в старому місті для мами Ріджіо було першим для її братів. Він залишився фаворитом MC. Блок дивних застарілих підприємств у відремонтованих вітринах був саме таким. . . Рокфорд. Принаймні Рокфорд, у якому вона виросла, до того, як східна сторона міста вибухнула висококласними житловими забудовами та розповсюдженням нових блискучих торгових центрів і національних мережевих ресторанів, у які можна заходити.
  Вони зайшли всередину. Ресторан і бар були переповнені, веселий італійський саундтрек лунав, щоб конкурувати з шумом розмов. Господиня побачила її, помахала рукою і поздоровила. «Вони всі в кімнаті для вечірок», — додала вона.
  Повертаючись назад, Ден побачив Еріка в барі. У ту ж мить Ерік побачив їх і махнув рукою. Тримаючи її за руку, Ден повів її крізь море людей. MC мусила визнати, що дружба Дена та Еріка її дивувала. Вони були такими різними. Десять років різниці у віці, різні світи виховання. Навіть фізично вони були протилежними. Ерік був гарною кінозіркою: світле волосся зі сріблястою ниткою та скуйовджена борода, щоб надати йому сексуального, живого вигляду.
  Ден був молодшим, сильнішим. Темноволосий і симпатичний у стилі поганого хлопця, на зразок Західного Рокфорда. Хлопці із західного Рокфорда мали вуличний кмітливість і чванство. Сумнозвісні чортівники, вони пишалися тим, що не відступали від бійки — і зазвичай мали шрами, щоб підтвердити це. Вона повинна знати, що всі п’ятеро її братів різною мірою відповідають цьому опису.
  Але у обох чоловіків було багато спільного. Обидва були психологами та захисниками молоді. Вони познайомилися, коли Ден пішов працювати в «Діти в кризі», психіатричну установу, яку Ерік заснував для надання консультацій і психіатричної допомоги дітям, чиї родини не могли дозволити собі сто доларів на годину лікування.
  «Боже мій, — сказав їй Ерік, — ти прекрасна». Він поцілував її в щоку, потім повернувся до Дена. «Щасливчик. Ти завжди був».
  Це була іронія, що коментар надійшов від члена клубу Lucky Sperm Club, який має картку. Як і дуже невеликий відсоток населення світу, Ерік отримав усе одним ударом — зовнішність, розум і гроші.
  Ерік повернувся до неї. «Вітаю. Ви призначили дату?»
  Вона засміялася. «Ні. І я впевнений, що до кінця вечора мені це питання зададуть п’ятнадцять різних тіток».
  «Ти міг би втекти?»
  «Непогана ідея». Ден поклав руку їй на плече. «Що ти скажеш, дитинко?»
  «Моя мати вбила б себе. Або вбити тебе».
  «Гарна думка. Це феєрія».
  Ерік заплатив за свій напій, і вони попрямували до кімнати для вечірок. Коли вони увійшли і люди побачили їх, вони повернулися і заплескали в долоні. Сцена здалася MC дивною. Що вона зробила, щоб заслужити оплески? закохатися? Бути коханим у відповідь?
  Вона не зробила нічого такого, щоб заслуговувати на оплески. Натомість їй зробили чудовий подарунок.
  Обходили разом і окремо. Там були Томмі та Сем. Обидва вони обіймали її ведмежими обіймами, пивним запахом і невиразними привітаннями.
   «Я сподіваюся, що жоден із вас не за кермом».
  «Спокій, MC, ми круті».
  Круто — це не той термін, який вона обрала б. П'яний був би. "Я бачу це", - сказала вона. «Я маю вважати, що ви вирішили свої проблеми?»
  Сем спохмурнів. «У мене ніколи не було проблем із моїм старшим братом. Він мій герой».
  Вони розреготалися, як іноді робили молоді люди, коли випили забагато пива для свого ж блага. MC вирішив перейти на мінеральну воду. Вона не бажала бути призначеним водієм на власній вечірці, але хтось мав це зробити.
  Вона побачила Дена й побачила, що він уже перейшов на кока-колу. Він подивився в її бік і послав їй поцілунок. Її двоюрідні брати захихотіли, а вона похмуро поглянула на них. «Колись ти вийдеш заміж, і я нагадаю тобі, яким жахливим ти був».
  «Ми раді за вас», — сказав Томмі. «Ми раді, що ти одружуєшся».
  «Так, — підхопив Сем. — Ми любимо весілля. Ну і весільні прийоми. Усі ті жінки, які потягують шампанське та почуваються романтично».
  «Ви двоє свині, ви це знаєте?»
  Очевидно, вони це зробили. І пишалися цим фактом. Коли вона залишила їх нести, Ден приєднався до неї. «Що це було?»
  Вона доповнила його, закінчивши, як тільки почалися тости. Тости призвели до більшого випивання, що призвело до більшого спілкування. Ніч була ідеальною, поки вони не натрапили на її двоюрідну сестру Джину ДеЛуку, італійську ляльку Барбі, яка колола спину, і довічного ворога MC.
  «Привіт, Мері Кетрін». Потім вона повернулася до Дена, вітаючи його хриплим мурчанням. «Ден, я так радий тебе бачити».
  Він виглядав роздратованим. MC нахмурився. «Ви двоє знаєте один одного?»
  «Ми працювали разом, — сказав він, — у Kids in Crisis».
  «Я офіс-менеджер Еріка. Я з ним сьогодні ввечері».
  MC побачив, як Ден нахмурився, і зробив подумки, щоб запитати його про це пізніше. Вона не бачила Еріка з Джіною, але була трохи зайнята.
  «Це було чудово, Ден. Вітаю».
  Вони спостерігали, як вона йде геть, потім МС подивився на нього. «Не мій улюблений родич. Багато історії».
  «Я зібрався». Він зробив паузу. «Чи хочеш поділитися?»
  «Не сьогодні ввечері. Я дуже щасливий». Вона стиснула його руку. «Але я здивований, що Ерік привів її сьогодні ввечері. Вона не схожа на його тип».
  «Усі жінки типу Еріка. Тим не менш, я теж здивований».
   Через кілька хвилин її схопили мати і тітки. Ден вибрався, щоб піти побалакати зі своїм кумом.
  За кілька хвилин її тітоньки й мати почали проповідь, в якій оспівували чесноти великого весілля. «Тобі не треба хвилюватися», — сказала її мати. «Я плачу за все».
  Це привернуло увагу MC. «Це божевілля, мамо. У нас з Деном є власні гроші».
  — Твій батько — упокой його душу — і я планував це.
  «Ви планували це?»
  «Відкладайте трохи грошей щомісяця».
  На весілля? Деякі батьки збирали на навчання, її – на весілля. «Я не знаю, що сказати, мамо».
  «Батьки нареченої віддають її, так воно і робиться».
  «Оскільки їй довелося так багато економити, — сказала її тітка Белла, — ти можеш влаштувати велике весілля».
  «Вражаюче весілля», — додала тітка Кетрін.
  «Ми з Деном не обговорювали розмір…» Вона глянула повз матір і побачила, як Ден розмовляє з Джиною, схиливши голову до неї. Дивлячись, Джина поклала руку на його плече.
  Тітка Кетрін відвернула її увагу. «Я твоя хрещена мати, послухай мене. Твоя мати чекала цього тридцять років, було б неправильно не дати їй потішитися».
  MC нахмурився. Вона припускала, що старий аргумент «але ж це моє весілля» здасться невдячним. Її перший офіційний крок у її метаморфозі в Bridezilla. Коли її тітка вихваляла численні переваги великого весілля, погляд МС знову повернувся туди, де стояли Ден і Джина. Вони зникли.
  Вона оглядала рідший натовп, але не побачила жодного з них. Волосся на потилиці в неї ворушилося, і вона лаяла себе за це. Те, що вона не бачила жодного з них, не означало, що вони разом. Неприязнь Дена до її двоюрідного брата була очевидною. З легким відчуттям полегшення вона усвідомила, що також не бачила Еріка.
  «Мері Кетрін? Ви слухаєте?»
  «Звичайно». Вона посміхнулася тітці. «Те, що ти вважаєш найкращим. Я бачу, що деякі мої гості йдуть. Вибачте».
  Це не була брехня, хоча це було виправдання. Вона знайшла Дена в бар з Кіттом і Джо, Джини ніде не видно. MC мусила визнати, що почувалася не просто параноїком.
  «Гей, крихітко», — сказав Ден, обійнявши її і притягнувши до себе. «Ось ти тут. Пробач мене?»
  Знову колючка. Вона знову струснула його. «За що?»
  «Залишити вас наодинці з мамою та тітками. Це було надто жахливо?»
  «Нестерпно. Ти мені у великому боргу».
  Кітт і Джо скористалися цією можливістю, щоб закінчити ніч. За тридцять хвилин більшість родини також вийшли. Рука об руку, MC і Ден вирушили на стоянку, щоб побачити Томмі, Сема та тітку Кетрін у сварці за ключі від машини Томмі.
  «Я вмію водити», — наполягав Томмі, невиразно висловлюючись. «Я не залишу свою дитину тут». Він поплескав капот свого Елемента. «Не роблю цього».
  «Ти п'яний», - сказала його мати. Вона зиркнула на нього, потім на його брата. «Ви обоє п'яні».
  «Він п’яніший за мене», — гордо сказав Сем, а потім тупо посміхнувся Томмі. «Я можу тримати свій алкоголь краще, ніж ти».
  «Заповни це, твірп».
  Втрутився МС. «Вибачте, хлопці, ніхто з вас нікуди не їде. І я маю значок, щоб підтвердити це. Будь ласка, ключі».
  Вона простягла руку. Томмі виглядало так, ніби він хотів посперечатися, але замість цього вирішив вирвати. На щастя, йому вдалося кинутися до задньої частини автомобіля раніше за нього.
  Її тітка виглядала стурбованою. «Він справді хворий. Це не схоже на нього. Сем, так. Але не мій Томмі».
  MC послав вибачливий погляд у бік Дена; він усміхнувся й увійшов. «Просто для безпеки візьміть Томмі з собою, Кетрін. Я підвезу його машину до його квартири. MC може слідувати за мною. Це на нашому шляху».
  MC дістав ключі Томмі, а потім спостерігав, як Сем і Ден посадили Томмі в машину своєї матері. Благополучно по дорозі Ден передав їй ключі від машини. «Що ти раніше говорив про свою сім’ю?»
  «Ласкаво просимо до мого світу. Зміниш свою думку?»
  «Не в твоєму житті».
  Вона встала навшпиньки й поцілувала його на прощання. «Побачимось у Томмі».
  Вона спостерігала, як він виїжджає з ділянки, а потім поспішила до седана Дена. Через хвилину вона була пристебнута та вже на дорозі.
   Рух був слабким. Вона встигла до Томмі вчасно. Ден був там і чекав. Вона заїхала ближче до нього й стала чекати, але він не вийшов із Стихії.
  Вона вилізла і попрямувала до нього. Вона зрозуміла, що він заснув. Він сидів, притулившись головою до решти, із закритими очима. Вона постукала по склу. «Ден?»
  Він не рухався. Вона почула крик поліцейської сирени, який змішався з важким ударом її серця об стінку грудей. Раптом запанікувавши, вона рвучко відчинила двері машини й схопила його за плече. Він упав вперед, вдарившись обличчям об кермо.
  Постійний запах пороху пекло їй у носі. Вона відвела руку; було мокре, липке. Кров, зрозуміла вона. Вона дивилася на свою руку, крик підступав до її горла. Крейсери прибули. Три з них, сині вогники шалено блимають. Офіцер відштовхнув її з дороги та пішов за Деном.
  Ніби в уповільненій зйомці, вона опустилася на коліна, притиснувши одну руку до живота, другу до рота. Вона з жахом дивилася, як офіцери кинулися йому на допомогу, слухала, як вони лаялися на знак поразки.
  «Скасуйте швидку допомогу», — сказав один у свою радіостанцію. «Зверніться до VCB і коронера. Зараз ми охороняємо місце події».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ ДЕСЯТИЙ
  
  Неділя, 18 січня
  2:15 ночі
  
  Кітт вискочила зі свого Тельця. «Де детектив Ріджіо?» — крикнула вона найближчому офіцеру в уніформі.
  «Крейсер», — відповів він, вказавши, який саме.
  Кітт попрямував у той бік, серце калатало, думки бігали. Дзвінок пробудив її від глибокого сну. Вона не могла зрозуміти, що говорив офіцер зв’язку, і попросила її повторити це двічі.
  Наречений MC був мертвий. Постріл в голову. MC був на місці події.
  Вона знайшла свого партнера. Вона сиділа, згорбившись, на передньому пасажирському боці крейсера. Двері були відчинені, вона була загорнута в ковдру.
  Вона тупо дивилася перед собою, не рухаючись, хіба що повертала обручку.
  «Гей, партнере», — тихо сказав Кітт, присідаючи перед нею. «Я прийшов, як тільки почув».
  МС підвела погляд на Кітта, але промовчала. Туга, яку вона побачила на обличчі свого друга, розбила їй серце. Слів було недостатньо, але це все, що вона мала. «Мені дуже шкода, MC»
  Сльози повільно котилися по її щоках. «Я не розумію, як це сталося».
  «Я знаю». Вона взяла руки МС у свої. Вони були холодні, як лід, і вона потерла їх.
  «Ми просто були разом. Він пішов за хвилину до мене. . . я не розумію . . чому . . . Ден? Чому він?»
  У самого Кітта очі наповнилися. Скільки разів за ці роки її запитували що від близьких жертви? Наскільки простіше було запропонувати їм яскраві запевнення, ніж зараз сказати своїй подрузі лише тими самими словами.
  — Не знаю, — тихо сказала вона. «Але ми знайдемо, хто це зробив, MC. Ми дізнаємося, чому. Я обіцяю».
  Вони подзвонили Майклу, щоб він прийшов піклуватися про MC; Кіт побачив, що він прибув. Він виглядав спустошеним. Вона жестом підвела його.
  «Майкл тут», — сказала вона, заспокійливо стискаючи руку MC. «Я маю виконувати свою роботу, але триматиму вас у курсі. Я повернуся».
  Вона зустріла стурбований погляд Майкла. Він кивнув, і вона встала; він зайняв її місце. MC впала в його обійми, притиснувшись до нього, коли вона ридала.
  Кітт пішла геть, борючись зі сльозами, що стікали в горлі. Вона витримає свою обіцянку MC. Хоч би що було, вона знайде, хто це зробив, і переконається, що вони заплатили.
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ ОДИНАДЦЯТИЙ
  
  Понеділок, 19 січня
  10:00 ранку
  
  Кітт припаркувалася перед маленьким цегляним будинком МС, стискаючи в руці в рукавичці гранд латте. Зітхнувши, вона вилізла з машини. Вбивство Дена виглядало як випадковий акт насильства, випадок, коли Ден опинився не в тому місці в невідповідний час. Один із мешканців будинку побачив у будинку незнайомця. Вона кричала через двері, що викликає поліцію. Тоді вона мала.
  Ден припаркувався на місці, яке виходило на бічний пожежний вихід. Куля пройшла через лобове скло, потрапивши Дену майже між очей. Його вбили миттєво.
  Детективи, призначені для цієї справи, припустили, що злочинець втік із будівлі через той вихід, вийшовши й побачивши, що Ден дивиться прямо на нього. Він убив його і втік.
  Жодна з квартир не була зламана завдяки швидким діям остроокого громадянина. Її дії також, швидше за все, призвели до вбивства Дена.
  Як вона сказала своїй найкращій подрузі, що чоловік, якого вона любила, просто опинився не в тому місці в невідповідний час? Як вона сказала їй, що «інколи трапляються такі жахливі речі» або що «Бог діє таємничими способами»?
  Кітт глибоко вдихнув і піднявся сходами на ґанок МС. Біля вхідних дверей лежав конверт і невеликий букет квітів, таких, які можна було купити в будь-якому продуктовому магазині. Безсумнівно, залишив хтось, чиє серце було на правильному місці, але не зміг зустрітися з горем MC.
  Кітт зібрав їх і подзвонив. Сім'я зупинялася в MC, обертається кожні кілька годин. Сел дав їй безстрокову відпустку, хоча Кітт знав її подругу досить добре, щоб підозрювати, що жодна з них не триватиме довго, перш ніж вони почнуть гризти.
  Сьогодні це була Мелодія. Вона плакала. Кіт простягнув їй букет і листівку. «Вони були спереду».
  Мелоді кивнула. «Давай і візьми їй картку. Я візьму квіти у вазу».
  «Як вона сьогодні?» — запитав Кітт.
  «Приблизно так само. Не багато розмовляє. Не їсть».
  — Це займе час, — тихо сказав Кітт. «Я був у подібному місці».
  Вона кивнула. «Вона буде рада тебе бачити».
  Мелодія пішла до квітів; Кіт підійшов до дверей спальні МС і постукав у них. «Це я. Ти прокинувся і чекаєш відвідувачів?»
  Вона була, і Кітт увійшов. У кімнаті пахло квітами. MC був повністю одягнений, у м’яких штанях і пошарпаному великому світшоті, сидів, схрестивши ноги, на ліжку. Кіт побачив, що світшот був із Нотр-Даму, альма-матер Дена. MC виглядав розгубленим.
  «Я приніс тобі латте».
  «Дякую». Вона простягла руку, і Кіт подав її їй. Вона зробила ковток, потім відставила.
  «У мене також є новини». Кітт сказав їй тоді, доносячи інформацію так, як вона робила б до родини будь-якої жертви — без фанфар чи перегинів, лише факти.
  Цілу хвилину після того, як вона закінчила, МС просто дивився на неї. Тоді вона похитала головою. «Я не можу повірити. . . ти кажеш, що я втратив його через . . . невдача? Ти кажеш мені, якби він вибрав інше місце для паркування, він був би живий. Або якби я поцілував його востаннє або він пропустив ще один світлофор, він був би живий. Ви хочете, щоб я в це повірив і що з цим робити? Розрадитися?»
  «Вибачте, MC, я просто переказую те, що ми зібрали разом».
  «Це відстій».
  Так, було. Кітт прочистила горло. «Сьогодні похорони Мартіна. Федеральні органи займаються відеоспостереженням, надаючи нам повний доступ до записів. Я буду там із півдюжиною інших офіцерів РВП».
  MC не прокоментував, і Кітт задумався, чи вона взагалі слухала. Її погляд зупинився на пляшечці з таблетками на нічній тумбочці. Вона підняла його. «Що це?»
  «Снодійне».
   «Вони допомагають?»
  «Я взяв один. Я більше не буду». Вона підняла підборіддя, ніби змушуючи Кітта сперечатися. «Я не хочу спати. Не так. Вони змушують мене забути. І пам’ятати – це все, що мені залишилося».
  Сльози наповнили очі Кітта. Вона точно знала, що відчуває її друг. Такою вона була після смерті Сейді. Вона хотіла триматися пам’яті про свою доньку щохвилини, якою б болячою вона не була.
  «Це буде краще. Я знаю, що зараз це не так, але...
  «Життя триває», — сказала вона з гіркотою.
  «Так». Кітт прочистила горло. «Ви хочете поговорити про нього?»
  У МЦ запрацювало горло. Вона похитала головою, відвела погляд.
  Минули секунди. Кіт згадав картку. «Я мало не забув. Це було приперто до ваших вхідних дверей. Були й квіти».
  «Я не хочу цього. Ти прочитай це».
  «Це листівка співчуття, я впевнений». MC не відповів, і Кітт обережно послабив клапан і витягнув картку. Зображення чудового заходу сонця; рядок Святого Письма про Божу любов.
  Кіт простягнув його. «Ви впевнені, що хочете, щоб я це прочитав? Той, хто його залишив, піклується про вас. Це може полегшити вам самопочуття».
  МС взяв його з її руки, прочитав передню частину та відкрив. Вираз її обличчя змінився на приголомшене недовір’я. «Боже мій».
  «Що?» Кітт вирвав картку з незграбних пальців МС. Там було написано: «Можливо, тобі краще». Він не був таким милим хлопцем .
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ ДВАНАДЦЯТИЙ
  
  Понеділок, 19 січня
  18:30​
  
  Кітт зупинився перед будиночком Джо в каліфорнійському котеджному стилі, домом, у якому вони жили під час шлюбу. Вона дивилася на м’яке, привітне світло, що лилося з вікон.
  Хоча вони з Джо не переїхали жити разом, вони прижилися до нічної рутини. Він приготував їм вечерю; вона прибрала після. Коли вона заходила всередину, її оточував запах домашньої кухні; вона віталася й прямувала на кухню. Його б чекала мінеральна вода з липою. Вони обіймалися, цілувалися, попивали напої, розповідаючи про свій день.
  Були моменти, коли вона не хотіла обговорювати події свого дня. Вона хотіла, щоб цей час, проведений з ним, був її святинею. Не сьогодні ввечері. Сьогодні ввечері їй потрібно було поговорити, поділитися своїм сумом через те, що трапилося з MC, і як це заглибило її власні почуття втрати.
  Кітт заглушила двигун, зібрала свої речі та вилізла з машини. Через кілька хвилин вона впустила ключі на стіл у вході й вдихнула запах чогось гострого, схожого на суміш яловичини, помідорів, перцю чилі та цибулі.
  — Джо, — покликала вона. «Я тут».
  — На кухні, — відповів він.
  Давним-давно, до того, як лейкемія забрала Сейді, її прихід зустріли б і її донька, і чоловік, які вийшли з кухні, всі посміхаючись. Їй це не вистачало, а також близько мільйона інших речей про сім’ю.
   Але вони створювали нову «нормальність», — нагадала вона собі. Спроба створити нові традиції, комфортне, любляче «зараз». Один починався з гігантських квітів і картки, яка обіцяла спробувати, якщо вона буде.
  Ось про що була поїздка до Мексики. Знайти свій шлях, працювати над встановленням стосунків після Седі, після розриву, після розлучення. Працювати над тим, щоб сумувати за тим, що вони втратили, і насолоджуватися тим, що вони ще мали.
  MC була лише на початку цієї подорожі, і Кітт сумував за нею.
  Вона пішла до іншої кімнати. Джо стояв біля раковини, спершись на прилавок, читаючи спортивний розділ « Реєстр Стар» . Слабке світло проникало крізь віконце над умивальником, пом’якшуючи зморшки, викарбувані навколо його очей і рота, зморшки, які змінили його обличчя з молодого на обвітрене. Але в привабливий спосіб, який розкрив характер.
  «Щось чудово пахне», — сказала вона.
  Він підвів очі й усміхнувся. Її серце кумедно здригнулося. Після всіх цих років чоловікові залишалося лише посміхнутися, і вона перетворилася на кашу. Мати таку владу над іншою особою має бути незаконним.
  «Карне асада. На честь нашої поїздки». Він відкинув папір, підійшов до неї й поцілував. «Дев'ять днів і далі».
  Вона відкинула голову назад і подивилася на нього. Його очі здавалися ще синішими, ніж того дня, коли вони зустрілися. Їй було п'ятнадцять, йому сімнадцять. Самі немовлята, ради бога.
  Вона провела пальцями в його світле волосся. «Все стає таким сірим».
  «Переважає альтернативу».
  «Я не скаржуся». Вона посміхнулася. «Моя срібна лисиця».
  Він усміхнувся їй. «Кудно, ти такий білявий, як завжди».
  «Це диво».
  Він засміявся і відпустив її. «Як пройшов день? Чи є прогрес у розшукуванні вбивці Дена?» Він подав їй мінеральну воду.
  «Ні, на жаль. Це все більше схоже на не те місце, не той час». Вона сьорбнула води, потім поставила її.
  Вона підійшла до Джо й обняла його за талію. «Це завжди безглуздо, але... . . MC це важко сприйняв».
  Він сперся підборіддям їй на голову. «Я знаю, як важко тобі це було. Як воно має бути. . . думаю про втрату Сейді. Те, як боляче».
  Все ще боляче. Вона заплющила очі й зосередилася на його теплі, на звукі його дихання. Про вдячність, яку вона відчувала за те, що вона знову тримає його на руках.
   За мить вона послабила хватку й зустрілася з ним поглядом. «Сьогодні вона отримала огидну анонімну картку. Відправник припустив, що Ден не такий уже й добрий хлопець. Цьому МС було краще без нього».
  «Боже мій».
  «Було погано. Жорстокий. Хто б з нею таке зробив?»
  Він, звичайно, не мав відповіді, і вона продовжила. «Я не знав, що робити чи говорити. Це було просто так жахливо».
  Він легенько потер її спину. «Як вона відповіла?»
  «Вона розлютилася і розірвала його». У горлі Кітт скупчилися сльози, вона прокашлялася. «Тоді вона попросила мене піти. Вона хотіла побути одна».
  Він відсторонився, дивлячись на неї поглядом. «Давайте сядемо, я думаю, що нам потрібно про щось поговорити».
  Він вимкнув плиту і взяв собі пива. Вони сиділи за кухонним столом, один навпроти одного.
  — почав він нерішуче. «Я знаю, наскільки ви з MC близькі. Скільки ви разом пережили. І я . . . знаю, як ти».
  Вона чекала. Він прочистив горло. «Наша поїздка, покинувши MC так швидко після цього, це буде для вас проблемою?»
  Кітт сама думала про це. Перевернула питання в її розумі. Вона йому так сказала. «Частина мене вважає, що ми повинні скасувати. Але інша частина каже, що ми повинні йти. Це не те, що скоро зникне. Звичайно, не протягом тижня, коли ми відсутні. А у MC велика родина, багато людей, які піклуються про неї».
  «Але тільки один партнер».
  «Їй я все одно буду потрібний, коли я повернуся», — тихо сказала Кітт, почуваючись усвідомленим своїм рішенням. «Можливо, більше».
  Він шукав її погляд. «Ти впевнений? Бо якщо ти почуваєшся інакше, просто скажи мені зараз». Сумна посмішка торкнулася його губ. «Щоб я міг пристосуватися до свого розчарування».
  «Я налаштований позитивно». Вона посміхнулася, простягла руку через стіл і схопила його руки. «Через дев'ять днів ми з тобою вирушаємо до Мексики».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
  РОЗДІЛ ТРИНАДЦЯТИЙ
  
  Середа, 21 січня
  11:00 ранку
  
  День похорону Дена видався яскравим і холодним. Його батьки прилетіли з Флориди. Вони були чудові люди, і MC подумала, що їй хотілося б, щоб вони були зятями. Хоча вони ніколи раніше не зустрічалися, їхній спільний зв’язок кохання Дена пов’язав їх. Кожен раз, коли MC дивилася на пару, вона не могла не згадати коментар своєї матері про те, що вони з Деном заповнять дім його батьків онуками.
  MC трималася напружено під час служби в оточенні матері та братів. Вона боялася, що якщо піддасться сльозам, то ніколи не зможе їх зупинити.
  Ден бажав кремації, щоб на цвинтарі не було поховання, холодного вітру не було в її щоках, не було запаху щойно вигорнутої землі.
  Його батьки принесли фотографії і з любов’ю їх розташували. Ден у дитинстві, малюк, школяр. Ден закінчує середню школу, потім коледж. Того дня, коли він отримав докторський ступінь, він обняв матір за плечі й сяяв на камеру. MC надала їхню фотографію для заручин для групи, укладену в чудову рамку, яку мати подарувала їй на вечірці.
  Дивитися на них було більше, ніж вона могла витримати.
  Ерік підійшов до неї після служби. Він поцілував її в щоку і висловив своє співчуття. «Якщо я можу щось зробити», — сказав він. «Будь ласка, зателефонуйте мені».
  Вона не знала, навіщо ця проста пропозиція, про яку говорили багато людей минулі дні — від Еріка так глибоко вплинули на неї. Її очі були наповнені, сльози душили її. Вона встигла кивнути й стиснути його руку.
  
  
  Через кілька годин вона сиділа у своїй темній спальні, тримаючи фото в рамці, на якому вони з Деном, одягнена в світшот, який був його і все ще носив його запах, хоча з кожним днем він, здавалося, слабшав.
  Виснажена, вона не могла заснути. У її думках крутилися уривки розмов минулих днів, які крутилися й відтворювалися в голові:
  Не те місце, не той час. . . . Якщо я можу щось зробити. . . . Можливо, тобі краще без нього. . . . Хто міг бути таким підлим, таким жорстоким. . . . Мені дуже шкода вашої втрати. . . за вашу втрату. . . так шкода . .
  МС піднесла долоні до очей. Вона не могла йти цим шляхом. Якби вона це зробила, вона б збожеволіла.
  Притиснувши фотографію до грудей, вона вискочила з ліжка й почала крокувати. У будинку панувала цілковита тиша. Вона розіслала всіх додому, відмовилася від усіх пропозицій компанії. Вона не хотіла і не потребувала нянь.
  Вона пройшла до вітальні, потім до кухні. Холодильник був набитий їжею, їжа не приваблювала. Вона могла вийти з ладу алкоголем або таблетками, які прописав Ерік.
  МС увімкнув верхнє світло й подивився на винну стійку. Чи так все почалося для Кітта? — дивувалася вона. Коли вона втратила Сейді, чи стала вона пити, щоб вгамувати біль? Щоб уповільнити її розум або вгамувати болісне «що-якщо»?
  Вона повернулася спиною до вина й пішла до вітальні. Там вона запалила іншу лампу, сподіваючись, що штучне світло якось прожене її темні думки.
  З переду долинув гуркіт автомобільного двигуна, потім вереск шин.
  Прямо перед входом, зрозуміла вона, і кинулася до дверей. Вона різко відчинила його й вийшла на ґанок, але запізнилася, щоб помітити більше, ніж задні ліхтарі, що зникали в ночі.
  Це було нічого, подумала вона. Діти паркувались, налякані, коли вона увімкнула світло. Вона обернулася, щоб повернутися всередину, а потім зупинилася, серце їй у горлі.
  Папір, прикріплений до її дверей. Складений шматок вкладного аркуша. Вона звільнила його від прихваток, потім розгорнула.
  Просте повідомлення було створено в текстовому процесорі з використанням різних шрифтів і розмірів, а готовий продукт був дивною на вигляд імітацією шаблонної нотатки викрадача. Там було написано: Наскільки добре ви насправді знали Даніеля Галло?
  Жовч піднялася до горла; її руки почали тремтіти. Хто це робив? Хто міг її так ненавидіти? Бажання розірвати його, як у неї було вперше, пронизало її.
  Натомість вона витріщилася на складене речення. І розлютився. Гнів став люттю. І з цієї люті виникла сталева рішучість. Раптовий, повний спокій.
  Вона збиралася знайти того сучого сина, який це робив. І коли вона закінчить з ними, вони будуть до біса шкодувати, що вирішили грати в цю гру.
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
  РОЗДІЛ ЧОтирнадцятий
  
  Четвер, 22 січня
  9:30 ранку
  
  MC вирішив почати з Еріка. Він не тільки добре знав Дена, він був психологом. Можливо, він міг би запропонувати зрозуміти, яка людина це зробить. Коли вона подзвонила, то дізналася, що він працює вдома. Він запросив її прийти в будь-який час.
  Вона під'їхала до нього й заглушила двигун. Сімейний будинок Сундстранд був місцевою визначною пам'яткою та лауреатом архітектурної премії. Будинок, розташований на річці Рок, височів над річкою, весь скляний і жорсткий.
  Ерік сам відкрив двері. Він виглядав втомленим, і вона подумала, чи йому так само важко спати, як їй. «Дякую, що знайшли час, щоб поговорити зі мною».
  «Усе, що я можу зробити, щоб допомогти. Заходьте».
  Інтер'єр будинку був вражаючим. Будь-якого іншого разу вона б витягнула шию, щоб усе це прийняти. Не сьогодні.
  Він запровадив її у велику вітальню, яка виступала над річкою. «Коли будинок був побудований на початку п'ятдесятих, він вважався авангардним», - сказав він. «Тепер це називають сучасною класикою. Придумай».
  «Ми можемо сісти, Еріку? Є дещо, що я маю тобі показати».
  «Звичайно». Він підвів її до дивана. На журнальному столику стояв відкритий ноутбук; він закрив його, потім зібрав навколишні папери й запхав їх у свій портфель.
  Вона передала йому повідомлення. «Хтось залишив мені це. Це другий».
   Вона спостерігала, як він розгорнув аркуш, а потім прочитав одне речення. Його брови злетіли вгору. «Це викликає занепокоєння. Мені шкода, що хтось піддав вас цьому, особливо зараз».
  «Ось чому я тут». Вона трохи нахилилася вперед. «Хто б зробив щось подібне?»
  «Я так розумію, що це не риторичне запитання?»
  «Ні».
  «Розкажи мені про першу записку».
  «Це було листівкою співчуття через два дні після вбивства Дена. У ньому було точно сказано: «Можливо, тобі краще». Він не був таким добрим хлопцем».
  «Тож перший прийшов перед похороном…»
  «І цей після. Точніше, о другій ночі минулої ночі».
  Він кивнув і потер щетину. «Питання в тому, що мотивує цю людину? ревнощі? Ненависть? Потреба помститися? Чи це просто жарт перекрученого розуму?»
  «Я припускаю, що це всі можливості?»
  «Я так думаю, так. Як це було доставлено?»
  «Прикріплено до моїх вхідних дверей».
  «Отже, окрім того, що вони знають про ваші заручини з Деном і його вбивство, вони знають, де ви живете».
  «Це хтось із близьких мені людей», — сказала вона.
  «У вашій особистій сфері».
  «Ти думаєш як поліцейський».
  «Робота схожа. Психіатр намагається розкрити правду, як і поліцейський. Щоб зрозуміти «чому». Різниця в тому, що ми шукаємо емоційну істину, і наша мета — допомогти людині, коли ця правда — або мотивація — розкривається».
  Вона ніколи не думала про це таким чином, але це мало сенс. «І поліцейський прагне допомогти суспільству , виводячи людину з вулиці та за грати».
  Він знову взяв записку, вивчаючи її. «Людина, яка це зробила, дуже ризикує. Залишивши їх на порозі вашого будинку, він ризикує не тільки бути спійманим на місці злочину, але також і криміналістом. Зрештою, ти поліцейський. Крім того, у цей другий лист було вкладено добрі думки. Це було зроблено не з примхи».
  «Ви хочете сказати, що це високомотивована людина».
  Він кивнув. «І це не інтелектуальна мотивація. Це емоційно. І дуже особистий».
   Який одні двері відкривав, а інші закривав. «Дякую, Еріку». Вона стояла. «Я більше не буду забирати ваш час».
  «Це не проблема. Коли-небудь». Він провів її до дверей. Коли вони дійшли до нього, він зустрівся з нею очима. «Є щось, про що ти мене не запитав», — сказав він. «І я здивований цим».
  «Що це?»
  «Ви не запитали, чи є правда в цих повідомленнях».
  Вона вагалася лише серцебиття. «Я любила Дена», — тихо сказала вона, витримуючи його погляд. «Я йому довіряв. Отже, бачите, я не ставив запитання, бо вже знаю відповідь».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ П'ЯТНАДЦЯТИЙ
  
  Четвер, 22 січня
  10:25 ранку
  
  MC заліз у свій позашляховик. Вона стиснула тремтячі руки на колінах. Чому Ерік це сказав? Він її випробовував? Намагатися посіяти зерно сумніву? Або це був просто один із коментарів психолога?
  Ви не запитали, чи є правда в цих повідомленнях .
  Будь йому проклятий. Якби вона повернулася зараз і запитала його, чому, він би знав, що вона не була такою впевненою, як вела себе.
  Вона глибоко, спокійно вдихнула й запустила двигун. Вона відступила від Ерікового руху, примушуючи свої думки до того, чого вона від нього навчилася. Ерік підтвердив їй деякі речі. Те, що вона знала, але боялася покластися на це у своєму втраченому емоційному стані.
  Особа, яка надсилала нотатки, була кимось із її особистої сфери. І вони були дуже мотивовані.
  Час розповісти Кітт. МС схопила свій телефон із консолі й розгорнула його. Вона побачила, що пропустила дзвінок від Томмі і що він залишив повідомлення. Вона отримала доступ до голосової пошти: «Це Томмі. Я знаю, що ти, ймовірно, ненавидиш мене зараз. . . Мені так, так шкода. . . якби я так не напився . . . Ден не став би, він…
  Він захлинувся від цих слів, а потім замовк. Через мить він почав знову. «У мене сьогодні немає занять. . . Я вдома. Якщо ви можете витримати розмову зі мною, подзвоніть мені. Гаразд?»
  Сльози пекли її очі. Томмі звинувачував себе у смерті Дена. І правда полягала в тому, що вона теж звинувачувала Томмі. В ямці її кишки і а таємний куточок свого серця, вона тремтіла від люті й тицяла на нього пальцем. Ненавидіти його, саме так, як він сказав у своєму посланні.
  Вона з'їхала на узбіччя і зупинилася. Томмі був просто дитиною. Діти робили дурниці — навіть такі стійкі, надійні, як Томмі. Людина, на яку вона мала б злитися, був СОБ, який направив свій пістолет на Дена та натиснув на курок.
  Вона набрала номер Томмі; виклик перейшов безпосередньо на голосову пошту. Вона почала залишати повідомлення, але відмовилася і натомість набрала Кітта.
  Її партнер одразу підхопив. «MC? З тобою все гаразд?»
  «Я в порядку, просто хотів розповісти вам».
  Її слова були зустрінуті мовчанням. MC зрозумів чому: вона звучала як стара. Ніби нічого цього не сталося, і це був просто ще один день на роботі.
  «Минулої ночі я отримав ще одну з тих дуже веселих анонімних записок. О другій годині ночі Виродок прикріпив його до моїх дверей. Цей запитав, наскільки добре я знаю свого нареченого».
  Кітт видав звук співчуття. «Принесіть, я подбаю про це. Передайте це хлопцям із ID, побачите, що вони...
  «Дякую, партнере, але я подбаю про це сам. Вже навідався до Еріка. Він підтвердив те, що я думав, що людина, яка надіслала мені це, діє через такі сильні емоції, як ненависть або заздрість, і перебуває в моєму розширеному колі родини та друзів».
  «Це має якийсь огидний сенс, — сказав Кітт, — хоча в це все одно важко повірити».
  «Розкажи мені про це. Зараз я йду до Томмі. Хлопець звинувачує себе в тому, що Дена... Вона не могла змусити себе вимовити це слово. «У будь-якому випадку, я не хочу, щоб він робив це».
  «Я знаю, що вже запитував, але ти впевнений, що з тобою все гаразд?»
  MC на мить замислився. «Все залежить від визначення, партнере. Якщо це включає в себе розбите серце і божевільний, тоді так, я в порядку. Якщо це включає в себе відмову сидіти склавши руки і дозволити колесам правосуддя обертатися без мене, поки я перетворююся на сопливу жертву, я теж роблю це добре».
  Кітт знову мовчав. Коли вона нарешті заговорила, MC почула полегшення в голосі свого друга. «Ласкаво просимо назад, партнере».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
  РОЗДІЛ ШІСТНАДЦЯТИЙ
  
  Четвер, 22 січня
  10:55 ранку
  
  MC недооцінив, як почуватиметься перебування в місці, де Дена застрелили. Її долоні почали пітніти, серце битися. Кожна фібра її істоти спонукала її повернутись і втекти.
  Силою волі вона продовжувала, повертаючи на стоянку, знаходячи місце, зупиняючись. Врізка двигуна.
  Але як би вона не намагалася, вона не могла відвести погляд від того місця, де він загинув. Інший автомобіль стояв там, ніби нічого й не було. Життя тривало.
  Не розпадайся, Ріджо. Ви можете це зробити .
  Вона глибоко вдихнула і вилізла з позашляховика. Не дивлячись на вхід у будівлю, вона перетнула автостоянку, дійшла до дверей і ступила в загальне фойє. Це була старіша будівля, яку було реконструйовано, тож вона мала найкраще з обох світів: характер і сучасні зручності.
  Праворуч і ліворуч від неї лежала квартира, попереду сходи й ліфт. Томмі жив на другому поверсі; вона пішла сходами. Вона підійшла до його дверей і постукала, а коли він не відповів, подзвонила.
  «Томмі, — покликала вона, — це МС». Але він не відповів, і вона знову постукала. Двері зі скрипом відчинилися.
  Відчувши поколювання на потилиці, вона витягла глок із наплічної кобури. Витягнувши зброю, вона ще далі штовхнула двері носком черевика, а потім увійшла всередину.
  Вона почула течучу воду. Душ, зрозуміла вона. Хлопчик-ідіот пішов його двері відчинилися і потрапили у ванну. Вона зачинила за собою двері й пішла за ріг до ванної кімнати.
  Вона постукала в двері. «Гей, хлопче, це MC. Тобі коли-небудь спало на думку переконатися, що вхідні двері надійно захищені, перш ніж скинути весь одяг і піти у ванну?»
  Він не відповів, і вона постукала в двері, а потім відчинила їх. «Томмі, ти в порядку?»
  Коли він все ще не відповів, її серце підскочило до горла. «Я заходжу!»
  Вона почула паніку у своєму голосі й спробувала перевірити це, спробувала за долю хвилини, яка знадобилася, підійти до душу, щоб переконати себе, що все гаразд. Що вона збиралася збентежити їх обох. Через двадцять років він розповідатиме людям, як його двоюрідний брат поліцейський увірвався до нього, коли він приймав душ.
  Вона дійшла до ванни й відсунула завісу. Усі маленькі втішні сценарії в її голові випарувалися, як останній теплий подих холодної ночі. Томмі лежав зім’ятою купою, холодна вода стікала на нього, губи сині.
  Над душовою кабіною бризки червоного кольору. Кров. Матерія мозку.
  З криком вона відскочила назад. Томмі більше ніколи не ділиться історіями.
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
  РОЗДІЛ СІМНАДЦЯТЬ
  
  Четвер, 22 січня
  11:25 ранку
  
  MC впала на коліна. Зігнувши руки навколо себе, вона гойдалася вперед-назад, з її губ зривалися легкі гортанні хлипи.
  немає . . цього не могло бути. . . Пресвята Марія, Мати Божа. . . мрія . . . молися нині за нас грішних. . . . Прокинься, Мері Кетрін, нехай це зникне. . . і в годину нашої смерті . . .
  Але вона не спала. Це був не кошмар. Вона підняла голову. Дорогий Ісусе, як це могло статися? Двоє людей, яких вона любила, пішли. Перший дан. Тепер Томмі.
  У неї забрали обидва. Обоє застрелені в голову.
  Ден. Томмі . Вона випросталася, її охопило усвідомлення. Обидва мертві. Вбитий, по суті, там же. Таким же чином.
  Не випадковий вчинок. Це не випадок неправильного часу, неправильного місця.
  Чи могло бути правдою те, про що вона думала? Чи могли Дена прийняти за Томмі? Її думки шалено мчали вперед. Хтось помітив зловмисника в будівлі. Вони викликали поліцію. Ден був у машині Томмі. Чекаю її. Стрілець вийшов із будівлі і вважав, що натрапив на ціль. Коли він зрозумів свою помилку, він повернувся, щоб завершити роботу.
  Одна велика проблема, визнала вона. Чому хтось націлився на Томмі?
  Щось його непокоїло. Він намагався поговорити з нею про це. Діяв нехарактерно, напивши.
   Чи могло це щось вбити його?
  Вона взяла себе в руки й потихеньку повернулася до ванни. Жовч піднялася в її горлі. «Не її Томмі», — подумала вона, запаморочившись. Не швидкий з усмішкою та рукою допомоги Томмі. Боліло майже більше, ніж вона могла витримати.
  Розлучайся, Ріджо. Зрозумійте це. Виконайте роботу .
  МС вимкнув воду й присів біля ванни. Обережно, щоб більше нічого не торкнутися, вона обережно провела поглядом по тілу, зупинившись на місці рани. Здавалося, його вбив один постріл. Куля влучила в ліву скроню і вилетіла з правої.
  Вона перевела погляд на його передпліччя та руки. Ніяких захисних ран, які вона могла бачити. Якщо під його нігтями були будь-які сліди доказів його особи чи матерії, швидше за все, душ їх знищив.
  Їй потрібно було подзвонити Кітту. Викличте команду ID
  З іншої кімнати долинув скрип вхідних дверей, які відчинялися, тупотні кроки. МС підкрався до дверей, потім став чекати, прислухаючись. Кроки наблизилися, а потім припинилися.
  З калатаючим серцем вона чекала, мовчки відраховуючи від трьох. Два. . . один—
  «Томмі? Ти тут, друже?»
  Сем. Вона опустила зброю, рушила до дверей. Вона працювала, щоб уповільнити серцебиття, дихання. «Привіт, Семе».
  "MC?" Його погляд упав на її пістолет, а потім знову метнувся до неї. «Що ти робиш?»
  Його брат був мертвий. Убитий. Як вона збиралася йому сказати?
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ ВІСІМНАДЦЯТИЙ
  
  Четвер, 22 січня
  12:10 вечора
  
  Кіт знайшов МС і Сема, які сиділи у загальній зоні біля квартири Томмі. Обличчя Сема було попелястим, очі осклілі й почервоніли від плачу.
  MC обняла його рукою. Вона виглядала спокійною. Майже шалено рішучий.
  Разом з Кіттом прибули два крейсери. Офіцер у формі піднявся сходами, щоб почати охорону внутрішнього периметра. Інший офіцер, на рівні вулиці, зовнішній вигляд.
  — Семе, це офіцер Томас, — сказав Кітт. «Якщо вам щось знадобиться, дайте йому знати».
  MC стояв. «Я мушу зайти всередину з Кіттом. Ти будеш добре?» Він кивнув і опустив голову на підтягнуті коліна.
  Кіт торкнувся її руки. «Ви впевнені, що готові до цього?» — тихо запитала вона. «Я можу взяти це звідси».
  «Я зрозумів. Абсолютно».
  Вона звучала абсолютно впевнено, старий МС, якого нічого не лякало. Кітт уважно подивився на неї, а тоді вказав на двері.
  МС повів її всередину. «Сьогодні вранці, — сказала вона, — Томмі залишив мені повідомлення на моєму мобільному телефоні. Сказав, що хоче поговорити і що сьогодні в нього немає занять і він вдома. Я передзвонив йому, він перейшов прямо на голосову пошту, але я все одно підійшов, думаючи, що він тут».
  «О котрій годині він подзвонив?»
   Вона відкрила телефон, перевірила історію дзвінків. «Вісім тридцять шість. Я постукав і подзвонив. Не отримавши відповіді, я постукав сильніше. Двері відчинилися».
  Вони дійшли до ванної кімнати. «Я чув душ. Я гадала, що він… — Вона відкашлялася. «Іноді він був таким забудькуватим. Довірливий теж. Не так хвилювався про такі речі, як замки та сигналізація».
  «Що сталося потім?»
  «Я викликав. Коли він не відповів, у мене виникло таке відчуття. Ви знаєте, про що я».
  Кітт знав. Відчуття того, що щось не так.
  «Я постукав у двері ванної кімнати, покликав. Коли він не відповів, я просунув голову всередину. Я помітив, що хоча душ був увімкнений, пари не було. Я знайшов його там».
  Кітт підійшов ближче до ванни. Її груди стиснулися від цього погляду. Вона могла тільки уявити, як це було для MC. Вона подивилася через плече на свою подругу. «Мені дуже шкода».
  На частку секунди вираз обличчя MC став м’яким від болю, а потім став твердішим. «Я відключив воду. Патологоанатом повинен підтвердити, але, схоже, це лише один постріл».
  Це виглядало так. «Чогось не вистачає?» — запитав Кітт.
  «Не перевіряв». Вона глибоко вдихнула. «Ви знаєте, що це означає, правда? Ден не був випадковим. Той, хто його вбив, думав, що це Томмі».
  Кітт насупилася, перебираючи в голові шматочки головоломки. «Це можливо, безсумнівно. Але я думаю, що передчасно називати це впевненістю».
  «Я знаю, що це правильно. Я це відчуваю».
  «То чому хтось хотів смерті Томмі?»
  «Я не знаю. Це те, що ми повинні з’ясувати».
  Кітт почув Соренстайна та Міллера в іншій кімнаті. «Посвідчення особи тут», — тихо сказала вона. «Поки вони роблять свою справу, давайте поглянемо навколо».
  Двоє детективів увійшли до кімнати й підійшли до МС «Ріджіо», — сказав Соренштайн, не дивлячись їй в очі, — я чув. Це справді погано».
  «Боже, MC, — ніяково додав Міллер, — якщо я можу щось зробити, дайте мені знати».
  Ситуація викликала у них дискомфорт. Вони розуміли біль MC, але не могли дозволити собі повністю співчувати. Відчиняти ці двері було надто страшно. Тому що після відкриття, хто знав, чи зможуть вони знову заблокувати його?
  «Щось є», — сказав МС. «Допоможіть мені знайти виродка, який це зробив».
   Кітт визнав, що з цим вони можуть впоратися. Дія. Відплата. Справедливість.
  «У вас є це». Соренштейн подивився на Міллера, ніби шукаючи підтвердження. «Ми затримаємо цього сучого сина, не хвилюйся».
  Вона та MC почали пошук у вітальні. Кіт перевела погляд на впорядковану кімнату. Томмі не жив як самоокупний студент коледжу. Жодних книжкових полиць із ящиками для молока чи чужих диванів.
  Натомість меблі виглядали новими. «Гончарний сарай», — подумала вона. Або номери для виїзду. Чисто, сучасно, комфортно.
  «Як довго Томмі був у цій квартирі?» — запитала вона.
  «Шість-вісім місяців».
  “Гарне місце.”
  Вона побачила, як її партнер злегка нахмурився, ніби прочитав її думки: звідки він узяв гроші, щоб облаштувати це місце?
  «Томмі працював», — сказав МС. «Вів позаштатну бухгалтерію та податки. Для рідних і друзів. Домашні підприємства та невеликі компанії, які не могли дозволити собі найняти спеціального працівника чи бухгалтерську фірму».
  Вони пройшли шлях із вітальні до кухні та їдальні. Кітт побачив, що в раковині стояло кілька посуду. Вона провела поглядом по простору. Кілька дверцят шафи стояли трохи прочинені. Вона швидко оглянула їх візуально.
  «Тут немає нічого зайвого», — сказала вона.
  — І тут, — сказав МС, зачиняючи комору.
  Кіт підійшов до холодильника. Кілька фотографій прикрашали його фасад. На одному Сем і Томмі стояли й усміхалися на камеру, а між ними стояла гарна дівчина. Каштанове волосся до плечей.
  Вона зняла фото й перевернула його. Томмі не позначив його, хоча на ньому стояла дата листопада минулого року, лише два місяці тому.
  Кітт закріпив фотографію під магнітом і відкрив холодильник. Вмісту було небагато, тільки найнеобхідніше: пиво, коробка молока, залишки піци, смажена курка та картонні коробки чогось, що було азіатським, а тепер було пухким і зеленим.
  Вона перейшла до морозильної камери. Нічого, крім морозива та морозива без цукру. Ємність із залишками лазаньї.
  «Спальня?» — запитав МС.
  Кітт погодився, і вони попрямували туди. І знову знайшли впорядковану кімнату. Ліжко застелене. Одяг акуратно розвішений у шафі. Навіть пилового кролика під ліжком.
   На комоді лежав гаманець Томмі та купа дрібних грошей. Кітт відкрив. «Сорок баксів всередині. Кредитна картка. Пограбування не було мотивом».
  Кітт спохмурнів, раптом усвідомивши, чого вони не бачили. «Ти сказав, що Томмі дзвонив тобі?»
  «Зі своєї камери. У нього не було стаціонарного телефону».
  «То де це? Я цього не бачив».
  «Він використовував другу спальню для офісу», — сказав MC. «Можливо, воно там».
  «Давайте перевіримо його кишені пальто та штанів, а потім підемо в офіс».
  Телефону не було в жодній з його кишень, виявилося, що його також не було в його кабінеті. Але це було не єдине, чого не вистачало.
  «Де його комп’ютер?» — запитав Кітт. Вона показала на стіл. «У нього є все, крім принтера».
  «Детектив Лундгрен?» Офіцер Томас просунув голову в спальню. «Сусід Маріано попереду. Вона каже, що близько години тому бачила дівчину, яка вибігла з квартири Томмі».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ ДЕВ'ЯТНАДЦЯТИЙ
  
  Четвер, 22 січня
  13:06​
  
  Сусідка, місіс Розелін Ньюгауз, займала квартиру через коридор від Томмі. Кітт представила себе та MC і запитала жінку, чи можуть вони приділити їй трохи часу. Погляд жінки перевів на Сема, який все ще тулився біля вхідних дверей Томмі, поклавши голову на підтягнуті коліна.
  «Заходьте», – сказала вона.
  Коли вона зачинила за ними двері, вона звузила очі на MC: «Я бачила тебе раніше».
  — Детектив Ріджіо знав Томмі Маріано, — сказав Кітт.
  «Знали? Що відбувається . . . Томмі… — Вона показала офіцеру Томасу. «Він нічого мені не сказав».
  — Томмі Маріано мертвий, — тихо сказав Кітт.
  Сусід підніс руку до її горла. «О, Боже мій. Що... я маю на увазі, всього кілька днів тому той молодий чоловік... . . на стоянці..."
  Кітт перервав її. «Офіцер Томас сказав нам, що ви бачили, як хтось тікав із квартири пана Маріано».
  «Я приносила продукти», — сказала вона, киваючи головою. «Прибігла дівчина, ледь не збила мене. Вона навіть не сказала, що їй шкода, просто продовжувала».
  «Ви можете описати її?»
  «Двадцять з чимось, я б припустив. Вона була худа, з каштановим волоссям до плечей. Одягнений у яскраво-рожевий жакет. Вона навіть не вибачилася, — знову сказала вона. «Я думав, що це грубо, але тепер я . . .”
   Вона дозволила своїм словам замовкнути. Кітт втрутився. «Ви бачили, як вона вийшла з квартири пана Маріано?»
  Жінка спохмурніла, ніби в роздумі. «Так. . . немає Мабуть, я припустив, що вона відвідувала Томмі. Через її вік».
  — Але вона могла відвідувати когось на верхніх поверхах?
  «Так».
  «Чи впізнали б ви її, якби знову побачили?»
  «Я не міг добре роздивитися її обличчя. Вона опустила голову. І, як я вже сказав, у мене були повні руки, а вона бігла».
  До біса . Кіт простяг жінці картку. «Якщо ви думаєте про щось інше, не соромтесь дзвонити. Це може бути важливо».
  Вона сказала, що буде, і вони вийшли з квартири. Сем підвів очі з розбитим виразом обличчя. «Що вона сказала?»
  «Чи можете ви відповісти на деякі запитання?» — натомість запитав Кітт.
  «Мабуть».
  «У Томмі є дівчина?» — запитала вона.
  «Ні, не зовсім». Він перевів свій втрачений погляд на MC «Чому Томмі? Як це могло бути. . . як це могло бути. . . як?»
  Кітт пошкодував його. Він не розумів, що в цьому облажаному світі погане трапляється з хорошими людьми. Що іноді життя було відстійним. Що це може бути несправедливо, потворно і дуже жорстоко.
  Він цього не знав. Не дуже. Не досі.
  МС, — почула Кітт, — намагалася тримати голос рівним. «Я не знаю чому», — тихо сказала вона. «І я не знаю, хто. Але я маю намір дізнатися. Ми маємо намір». Вона закрила його руки своїми. «Чи можете ви нам допомогти?»
  «Я спробую, — прошепотів він, — не знаю, чи зможу, але... . .”
  Його слова замовкли. Вона міцніше стиснула його. «Ти був ближче до Томмі, ніж будь-хто. Щось, що ви знаєте, те, що може здатися вам абсолютно несуттєвим, може бути ключем до того, чому це сталося. І тому, хто це зробив. Ви розумієте?»
  Він кивнув, і вона пішла далі. «Чи помічали ви останнім часом щось незвичайне в Томмі?»
  Він похитав головою. «Ні».
  «Є нові друзі?»
  Він знову відповів негативно.
  «Здається, він на межі? Нервовий чи схвильований?»
   Він зчепив руки. «Той самий старий Томмі».
  «Чи змінилися його звички?»
  «Що ти маєш на увазі?»
  «Їсти, спати? Його навчання чи соціальні звички?»
  Коли він сказав ні, вона тиснула на нього. «Ви впевнені? Добре подумайте».
  Перш ніж відповісти, він зробив паузу, ніби досліджуючи свої думки. — Той самий старий Томмі, — знову сказав він. «Я розбився тут у вівторок ввечері, і крім…»
  Його голос коливався, і він швидко відвів погляд, борючись зі сльозами. Вона дала йому хвилинку. Коли він зібрався, вона рушила далі. — Крім чого, Семе?
  «Нічого. Я прийшов сюди близько п'ятої. Він навчався. Я замовив піцу. Ми їли. Випили пару пива. Після цього він мав працювати. Не шкільна робота, його бухгалтерія».
  «Поки він це робив, що ви робили?»
  «Круїз Мережею. Зіграв на 360».
  «І ніхто не подзвонив і не зайшов?» Він похитав головою, і вона пішла далі. «О котрій годині він закінчив працювати?»
  «Одинадцять чи близько того. Ми випили ще пива, трохи поговорили, а потім розбилися». Його голос тремтів. «Ми завжди розмовляли».
  «Нічого не змінилося у вівторок?»
  Він вагався мить. «Ми говорили про . . . Ден. Що сталося. Йому було дуже погано через . . . він відчував, що це його вина».
  MC здригнулася, але коли вона заговорила, її голос був рівним. «У четвер перед вечіркою він зайшов до мене, хотів про щось поговорити. Потім передумав. Ви знаєте, що могло його турбувати?»
  Він нахмурився, потім похитав головою, очі наповнилися сльозами. «Я б хотів допомогти».
  Кітт пом’якшила голос. «Ще пара запитань, Семе. Як ти думаєш, ти зможеш це впоратися?» Він кивнув; — продовжувала вона. «Комп’ютера Томмі немає в його квартирі. Є уявлення, де це може бути?»
  Він кліпав очима. «Не в квартирі?»
  «Ні. Чи міг він позичити його чи відправити в магазин?»
  «Він би не позичив це. Це все одно, що дозволити комусь позичити вашу зубну щітку чи подушку. Йому навіть я там не сподобався, здебільшого через усі його клієнтські речі».
   «А як щодо ремонтної майстерні?»
  Сем невпевнено зітхнув. «У нього був друг, який був техніком. Дзвонив додому. Я думаю, що він теж був клієнтом Томмі. Я зустрічався з ним кілька разів».
  «Чи можете ви згадати причину, чому хтось хотів би його смерті?»
  «Боже, ні! Томмі був... — Він захлинувся від цих слів і відкашлявся. «Він був . . . найбільший».
  Тоді він зламався, невтішно ридаючи. Кітт спостерігав, як МС обняла його, а потім прослизнула назад у квартиру.
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
  РОЗДІЛ ДВАДЦЯТИЙ
  
  Четвер, 22 січня
  13:56​
  
  Через деякий час Сем перестав плакати, його тіло перестало здригатися, а дихання стало рівним. Він відійшов від МС, зустрівся з нею очима, вираз його серця був розбитим. «Як я скажу мамі? Як я можу..."
  Він подавив слова; вона схопила його руки й стиснула їх. — Ти ні, — тихо сказала вона. «Я».
  Його очі знову зарясніли. «Що мені тепер робити? Я не знаю, що робити».
  Він мав на увазі зараз, цей момент. Але також, вона знала, з цього моменту й надалі. Залишок життя. Він втратив брата і найкращого друга.
  «Ми візьмемо це день за днем, обидва». Вона відпустила його руки. «Мені потрібно поговорити з Кіттом, а потім я відвезу тебе додому. Гаразд?»
  Він сказав, що так, і вона знову зайшла в квартиру. Кітт і Френсіс стояли біля ванної, поглиблені дискусією. MC намагалася зібратися. Щоб очистити її обличчя від найменшого натяку на справжні почуття.
  Вона не збиралася залишатися осторонь цієї справи. Її не збиралися змушувати брати тривалу відпустку. Якось вона переконає Села дозволити їй працювати над цією справою.
  Френсіс помітив її, і вираз його обличчя пом’якшився від співчуття. Він підійшов до неї й поклав руку на її плече. «Мені шкода вашої втрати, детективе».
  Дві втрати, мовчки виправила вона. Перший дан. Тепер Томмі. «Дякую, Френсіс», — сказала вона натомість напрочуд спокійним голосом. «Я це ціную. Про що ти зараз думаєш?»
  Він трохи завагався, наче зляканий її поведінкою. «З точки зору причини смерть, — сказав він, — що ти бачиш, те й отримуєш тут. Один постріл в потилицю. Він помер не миттєво, але це було швидко».
  Принаймні за це вона була вдячна.
  «Як я сказав вашому партнеру, ви отримаєте мій звіт першим ділом вранці».
  Кіт приєднався до них. «Погляньте на це».
  Вона простягнула фотографію. На ній були зображені Сем, Томмі та гарненька дівчина з шатенкою в рожевій куртці.
  Дівчина, яку сусід бачив, як тікала з місця події?
  «Це було в холодильнику», — сказав Кітт. «Мені здавалося, що я подивлюсь у сусідньому будинку й перевірю, чи зможе місіс Ньюгауз ідентифікувати це як дівчину, яка тікає з місця злочину».
  «Сем досі тут. Подивимося, що він може розповісти нам про неї».
  Кіт злегка нахмурився. «Я ціную ваше бажання допомогти, але...»
  «Я не «допомагаю». Я планую працювати над справою».
  "MC, я не думаю..."
  «Я все зібрала», — твердо сказала вона Кітту. «Я обіцяю вам, що так».
  «Ти міг би подумати, що так, але ти все ще маєш справу з убивством Дена. А тепер Томмі...
  «Я повинен це зробити».
  «Ти потрібен своїй сім’ї», — м’яко сказав Кітт. «Іди до них».
  MC заплющила очі. Вона теж потребувала їх. Їй хотілося плакати. Міцно триматися за кохану людину і сумувати. Потім, щоб прийняти таблетку або випити пляшку вина, залізти під ковдру і сховатися від неї.
  Але вона пробувала цей курс. І почувався втраченим.
  Вона думала про свою тітку Кетрін. Спустошений. Збентежений. Її матері. Решта сім'ї.
  Розраховуючи на неї. Відповісти на їхні запитання, запевнити, що все, що можна зробити, буде зроблено.
  Як поліцейський, тільки вона могла це зробити. І як сім’я, лише вона дбала настільки, щоб не відпустити чи здатися. Не погоджуватися на легкі відповіді.
  Рішучість пронизала її, надаючи їй енергії. Дати їй відчуття мети. Мета, що пропонує вихід із горя. Пропонуючи однобокий спокій.
  «Ти маєш рацію, Кітт. Я потрібен моїй родині. Ось чому я повинен це зробити».
  Кітт зітхнув. «А як щодо Сала?»
  «Що з ним?»
  «Навіть якщо я розважаю тебе, ти справді думаєш, що він погодиться з цим?»
  «Як щодо цього, — сказав МС, — ти потішиш мене, а я потурбуюся про Села пізніше».
  Кітт довго мовчала, потім подивилася на МС. «Це нездорово. Я був тут, вибрав шлях, який ви плануєте. Це не привело мене ні до чого хорошого, MC”
  «Я знаю, що мені потрібно, щоб пережити це». Коли її партнер все ще вагався, MC подивився їй в очі. «Це єдиний спосіб, яким я можу допомогти. Єдине, що я можу зробити. Не забирай його в мене. Будь ласка.
  Вони довго дивилися одне на одного, а потім Кітт поступився. «За перших ознак того, що ти втрачаєш це, ти геть звідси».
  «Цього не станеться. Я можу тобі це пообіцяти».
  Навіть коли MC впевнено вимовила ці слова, вона визнала собі, що була брехухою. На цей момент вона була в незвіданих водах. Вона й гадки не мала, на що вона була — чи ні — здатна.
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ПЕРШИЙ
  
  Четвер, 22 січня
  14:36​
  
  Коли вони вийшли з квартири, поліцейський Томас повідомив їм, що Сем вийшов на вулицю покурити, і вони вирішували, кому першому показати фотографію.
  Сусідка пильно втупилася в фото, а потім похитала головою. «Це може бути вона. Куртка виглядає правильно, зачіска. . . . Але я не можу сказати напевно». Вона повернула фотографію з вибачливим виразом. «Я хотів би краще роздивитися її обличчя. Мені дуже шкода».
  Вони подякували жінці і вирушили на пошуки Сема. Вони спіймали його, коли він повертався нагору, холод і запах диму все ще трималися на ньому.
  MC простягнув йому фотографію. «Хто ця дівчина, Сем?»
  Вираз його обличчя дещо змінився. «Просто дівчина».
  МС недовірливо звела брови. «Вона на фотографії, на якій ви з Томмі, фотографії, розміщеній у холодильнику Томмі. Один датований листопадом. У чому справа?»
  — Її звати Зоя, — сказав він, запихаючи руки в кишені. «Їй сподобався Томмі».
  «Сподобалося», — повторив Кітт. «Що це означає?»
  «Вона ніби переслідувала його».
  «І що він відчував до неї?»
  Він перевів погляд на МС: «Я не думаю, що Томмі хотів би, щоб я говорив про це з тобою».
   — Томмі мертвий, — прямо сказав Кітт. «Я впевнений, що він хотів би, щоб ви сказали нам усе, що могло б привести до його вбивці».
  «Але вона не вбивала його».
  «Справді? Ви так впевнені?»
  «Вона . . . дівчина. І вона була для нього по вуха».
  Кітт трохи нахилився вперед. «Як би дивно тобі це не здавалося, Семе, але багато вбивств скоюються в ім’я кохання». Вона переключила увагу на партнера.
  «Що Томмі відчував до неї?» — запитав МС.
  «Він не був у неї закоханий».
  — Але вони спали разом?
  Він переминався з ноги на ногу, вуха рожевіли. «Не регулярно».
  «Але вони мали? Спали разом?»
  «Так».
  перспективний ​Кітт глянув на МС і побачив за виразом її обличчя, що вона думає про те саме. Дівчина тікає з місця події, той самий загальний опис, що й відкинутий коханець. Не потрібно було бути генієм, щоб скласти два і два. Або побачити, що цей сценарій підірвав її теорію про те, що вбивця Томмі застрелив Дена через помилкову особу.
  «Скільки разів вони спали разом?»
  «Пара. Більше пари, три-чотири рази». Сем переводив погляд з одного на іншого. «Він намагався це розірвати».
  Все краще і краще .
  «Як би ви охарактеризували стосунки? Для Томмі?»
  «Весело. Про . . . ти знаєш».
  «Секс?» — запитав Кітт.
  «Так. Потім вона почала ставати якоюсь дивною».
  "Дивна?"
  «Власницький. Дзвонить весь час. Слідом за ним. Плаче. Томмі це ненавидів».
  «Ця Зої ходила до школи з Томмі?»
  «Ні».
  «Де він її зустрів?»
  «У Спанкі».
  Клуб, популярний серед двадцятирічних . «А як щодо її прізвища?»
  Він розтиснув пальці. «Я ніколи не питав. Він ніколи не казав».
   Не так дивно . «Вона була студенткою? Вона працювала? Усе, що ви нам розкажете, може допомогти».
  «Я думаю, студент. Не знаю, що вона вивчала і де. Це все, що я знаю. Ви думаєте . . . що вона може . . . бути одним?»
  «Це можливо, Семе. Хоча на цьому етапі багато що можливо».
  «Але вона... . . вона виглядала добре. Звісно, не як псих, який дістав би пістолет і...
  «Вистрілити комусь у голову?» Кітт доповнив: «Це те, що стосується реального світу, Семе. Погані хлопці не завжди схожі на поганих хлопців».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ДРУГИЙ
  
  Четвер, 22 січня
  17:10​
  
  Кіт сидів у тихому кабінеті. Більшість VCB скасували цей день. Сал був у своєму офісі, розмовляв по телефону. Коли він закінчував розмову, вона розповідала йому про події дня.
  Її руки тремтіли. Вона скрутила їх у кулаки. Вони з МС відвезли Сема до його матері. MC була налаштована поділитися жахливою новиною, що було б краще від неї, сім’ї.
  Але ніщо не могло зробити таку новину кращою, визнала Кітт, і їй хотілося вигнати з голови спогад про ті хвилини. Проникливий плач жінки. Те, як вона кидалася на МС, звинувачуючи її, проклинаючи її, поки вона нарешті не впала, плачучи.
  Скільки болю може винести одна родина? — здивувався Кітт. Скільки міг витримати MC?
  Кітт злякалася за свого партнера. Хоча MC зберігав спокій, він був роботом. Механізм подолання, визнав Кітт. Вона сама колись була там.
  І вона розуміла, скільки потрібно МС для роботи над цією справою. Вона бажала Бога, щоб цього не було.
  Сплячий ангел-вбивця. Її бажання прибити його ледь не знищило її .
  З власного досвіду вона знала, що прямо зараз для MC межа між правильним і неправильним, логічним і ірраціональним стерлася. І що у своєму прагненні справедливості вона діяла б так, як ніколи інакше.
  Ще одна дорога, якою вона пройшла. Ще один глухий кут .
  Кітт провів рукою по обличчю, згадуючи. За нею ніхто не стежив. Її партнер був хорошим хлопцем, хорошим другом і поліцейським. Але він не мав уявлення, через що вона проходила. Або на що вона пішла б, щоб отримати те, що хотіла.
  Сейді вмирає. Божевільний вбиває дівчат ровесниць Сейді. Блондинка і блакитноока, як її дочка .
  Кітт потерла перенісся, згадуючи, як її гонка врятувати Седі та зупинити САК заплуталася в її пам’яті. Знову переживаючи відчай, який вона відчувала. Невблаганне відчуття терміновості, яке тримало її в лещатах день і ніч — якщо вона нічого не могла зробити, щоб врятувати свою власну дитину, то принаймні могла врятувати чиюсь іншу.
  Але, як і у Сейді, SAK вислизнув крізь її пальці. І ця одержимість зруйнувала її шлюб і ледь не поклала кінець її кар'єрі. Перш ніж усе закінчилося, це мало не коштувало їй життя.
  Кітт опустила погляд на стіл, на папку Маріано. Вона відчинила його. Фотографії. Томмі, який лежить у ванні. Одну сторону голови частково відлетіло. Жахливо дивитися.
  А вона його не любила.
  MC мав.
  Сел не дозволив MC працювати над справою. Жертва була членом сім'ї. MC вже була травмована втратою свого нареченого, також від кулі бойовика.
  Але опір Села не зупинив MC. Усі ті роки тому це не зупинило Кітта. У всякому разі, це підживило її рішучість. Підбадьорив її.
  Кітт ще раз глянула на фотографію, зміцнюючи свою рішучість. Вона знала, що мала робити. Але це їй коштувало б. Великий час.
  Скасуйте її поїздку. Візьміть на себе ініціативу. Переконайте Сала впустити MC у цикл .
  Її горло стиснуло. До біса, це було нечесно! Вони з Джо заслужили цю поїздку. Вони заслужили другий шанс.
  Але MC була поруч з Кітт, коли вона її найбільше потребувала. MC відклала свої переконання та амбіції, щоб допомогти Кітту.
  Але мова не йшла про те, щоб призупинити кар’єрні амбіції. Це було про її та Джо стосунки. Це було її життя.
  Але це також було про дружбу. Довіра. Партнерство.
  Як вона збиралася пояснити це Джо?
  Глибоко вдихнувши, Кітт встав і попрямував до кабінету Села. Їй потрібно було зробити це зараз, поки вона не передумала.
   Двері заступника начальника стояли трохи прочинені; коли вона побачила, що він закінчив свою телефонну розмову, вона постукала.
  Він жестом запросив її увійти. «Як там Ріджо?»
  «Тримайся там. Підтримання».
  Він хвилину дивився на неї, а потім кивнув. «Де ми стоїмо?»
  «Спочатку хороші новини», — сказала вона. «У нас є підозрюваний. Відкинутий коханець. За словами брата Томмі, вона стежила за ним. Крім того, сусід бачив молоду жінку такого ж характеру, яка тікала з місця події».
  «Візьми її».
  «Це погана новина. На даний момент у нас є лише ім’я. Зої. Але це не займе багато часу, щоб знайти її».
  Він кивнув. «Продовжуйте».
  «Пропав мобільний телефон Маріано. Можливо, вона була останньою людиною, яка телефонувала йому, або, можливо, надсилала промовисті текстові повідомлення. Ми підозрюємо, що вона викрала його, намагаючись приховати свою особу».
  «У його квартирі немає стаціонарного телефону?»
  «Ні. Що не так вже й незвичайно. Життя на самоті мобільного телефону стає звичним явищем, особливо серед молоді. Крім того, зник портативний комп’ютер Маріано».
  Він нахмурився. «А як щодо іншого нещодавнього випадку? Хіба в цій сцені також не було комп’ютера?»
  «Вбивство Мартіна, так. Я досліджував можливість пов’язаності цих двох випадків, але вважаю, що відкинута дівчина є сильнішою причиною. Особливо в світлі повідомлення сусіда про втечу молодої жінки з місця події».
  «Я згоден. Що далі?»
  «У нас є фото дівчини. Ми плануємо поговорити з викладачами та однокурсниками Томмі, перевірити, чи хтось її впізнає».
  Він звів брову. "Ми?"
  «Прошу дозволу на допомогу Ріджіо».
  "Ця жертва була членом сім'ї", - сказав він. «І вона вже переживає смерть свого нареченого. Не відбувається».
  “Не найближчі родичі.” Кіт пішов далі. «І таке відчуття, ніби це швидко закривається. Ми забираємо дівчину, у неї телефон, комп’ютер – і все».
  «Якщо ти думаєш, що я дозволю Ріджіо це зробити, ти з глузду з’їхав».
  Не злякавшись, вона натиснула. «Не працює. Лише допомога. Трохи більше, ніж теги».
   «А як щодо Мексики? Ви йдете в..."
  «Мої плани змінилися».
  Його брови злетіли вгору. "Вибачте?"
  «Поїздку скасовано».
  «Відколи?»
  «Кілька хвилин тому».
  Він нахмурився. «Я знаю, що ти намагаєшся зробити, і це помилка».
  «Я так не думаю».
  «Я ціную вашу відданість своєму партнеру, але я не можу дозволити вам це зробити».
  «Це вже зроблено». Кіт нахилився вперед. «Це потрібно МС, Сел. Їй потрібно працювати. Їй потрібно відчувати, що вона щось робить ».
  «Я посаджу її на парту. Або поєднати її з Білим».
  «Ви знаєте, що це недостатньо добре. Я стежитиму за нею. Якщо вона демонструє будь-які ознаки розтріскування, вона вилітає». Вона підняла руку, щоб він не відповів. «У вас є моє слово».
  «А як щодо Джо?»
  Питання було надто особисте, не його справа. Але вони з Солом пішли далеко назад. Він був для неї хорошим другом. Настільки хороший друг, що без нього вона могла б і не мати значка.
  «Він зрозуміє», — сказала вона, молячись, щоб це було правдою. «Мексика була просто відпусткою. Це..."
  «Ще один випадок», — закінчив він за неї.
  «Не для MC, я їй потрібен».
  «Ти впевнений у цьому?»
  «Абсолютно».
  «Якщо я погоджуся, ми з сержантом Хаасом будемо на вас, як на біле на рис».
  «Давай це. Перший знак того, що Ріджіо на хиткому ґрунті, я тягну її».
  Сал довго дивився на неї. «Я не знаю. мені це не подобається Останнє, чого я хочу, — щоб один із моїх детективів зазнав краху та згорів на роботі».
  «Ти мені зобов’язаний», — сказала вона, серце якої гриміло. «Для сплячого ангела. Я збираю».
  Він звузив очі. Кітт затамувала подих. Заступник начальника детективів Сальвадор Мінеллі був впливовою людиною. Подобався і добре спілкувався. І в неї були уривчасті записи та історія нестабільності. Це може вилетіти їй в обличчя.
  — Це звучало як погроза, — тихо сказав він.
  «Ні, сер. Просто спостереження».
   «Одна помилка, і ти побажаєш Богу, що ти поїхав до Мексики».
  Вона вже це зробила . «Так, сер».
  «Зачини за собою двері».
  «Так, сер. Дякую, сер.
  Коли вона дійшла до дверей, він зупинив її. — І що, детективе?
  Вона озирнулася на нього. «Ніколи більше так зі мною не роби. Вам не сподобається те, що станеться».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ТРЕТІЙ
  
  Четвер, 22 січня
  18:35​
  
  Кіт чекав на Джо. Вони вирішили зустрітися на швидку вечерю в Mary's Market Café and Bakery, одному з їхніх улюблених місць. Вони подавали домашні супи, бутерброди на свіжоспеченому хлібі, салати та всілякі хлібобулочні смаколики та десерти.
  Розташований неподалік від дому Джо, Мері спочатку був місцем зустрічі, безпечним місцем для відновлення зв’язку, щоб нерішуче перевірити їхні шанси на примирення. Коли це примирення почало ставати реальністю, замість того, щоб зустрітися там, вони пішли разом — іноді просто викочувалися з ліжка, накидаючи джинси та бейсболки; в інший час, зробивши ранок, сідаючи на велосипеди та їздячи до кафе.
  Саме тут, за легкою вечерею, народилася ідея подорожі Мексикою. Іронічно, тому що тут воно мало померти.
  Лише відкладено, сказала вона собі. Джо був би розчарований, але він би впорався з цим. Вони обидва б.
  Він приїхав, побачив її і почав її шлях. Через мить він нахилився й поцілував її. «Ти замовляв?»
  Вона сказала, що так, і він прослизнув у крісло навпроти неї. Він простяг руку через стіл і схопив її руки. «Як там MC?»
  Вона подзвонила раніше в той же день і розповіла йому про Томмі. «Як на мене, непогано. Вона має свою броню на місці, діючи як екстремальний Робокоп. Я хвилююся за неї».
   «Виправдано». Він ритмічно проводив великим пальцем по її кісточках пальців. «Я не можу повірити, що Сел не наполягатиме на відпустці».
  «Її потрібно залучити. Я розумію її, Джо. Через що вона проходить. Тому що я був там. Я був там, де міг думати тільки про вирішення справи».
  Він міцніше стиснув її пальці. «Це було жахливе місце, Кітт. Це коштувало нам нашого шлюбу, поставило під загрозу твою кар'єру. Твоє життя».
  «Я знаю це, хоча коли я був у середині цього, у мене не було об’єктивності. Боюся, що там MC».
  «Мені її шкода. Хотілося б, щоб я міг щось зробити».
  «Є». Він не відповів, і вона пішла далі. «Якщо я працюватиму над справою, Сел погодилася, що вона може піти разом».
  «Тож опрацюйте справу. Коли ми поїдемо до Мексики, ти віддаси це іншому детективу».
  «Це не працює таким чином». Вона глибоко вдихнула, потім повільно видихнула. «Ми повинні скасувати, Джо. Я не можу піти. Я хочу, але...
  «Якби ви хотіли піти, ви б пішли».
  «МС потребує мене. Без мене вона буде закрита».
  «І, можливо, це й на краще. Для неї і слідства».
  Сервер доставив їхні курячі горщики. Здавалося, вона відчула напругу між ними і зникла, не привітавшись. Джо відсунув його вбік. «Із Sleeping Angel Killer ви були там, де зараз MC. Ви знаєте, як небезпечно, коли поліцейський втрачає об’єктивність…
  «Ось чому я їй потрібен. Я її знаю. Я можу бути об’єктивним щодо неї».
  «Десять днів, Кітт. Ти не можеш бути далеко від значка на десять паршивих днів? Це така фігня!»
  «Ви знаєте, що в розслідуванні вбивства все залежить від часу. Сел погодився дозволити їй допомагати за умови, що я стежу за нею, як яструб».
  Розуміння промайнуло на його обличчі, з’явився колір гніву. «Ти не питаєш мене про це, чи не так? Ви вже прийняли рішення».
  «Спробуй зрозуміти...»
  «Ця поїздка була про нас . Ти і я. Проте ви прийняли рішення скасувати, навіть не порадившись зі мною. Чудово, Кітт».
  «Ми не втратимо всі наші гроші, страховка поїздки…»
  «Мені байдуже до грошей!» Слова вибухнули з нього. Люди за сусіднім столиком витріщилися. Він стишив голос. «Я дбаю про нас. Ти обіцяв».
   «Як я міг уявити, що це станеться? Спочатку вбили Дена, потім Томмі. Джо, це не незнайомець, життя якого перевернуто. Це сталося з MC My friend. Мій партнер».
  «Я думав, ти хочеш, щоб я був твоїм партнером, Кітт? Ваш супутник життя».
  «Я зробив. Я так».
  «Три дні тому я запитав вас, чи хочете ви скасувати. Ви сказали "Ні". Ви були позитивні».
  «Речі змінилися». Вона простягла руку. «Будь ласка, спробуй зрозуміти…»
  Він похитав головою. «Це проблема, я розумію. Ви ставите роботу вище наших стосунків».
  «Це особлива ситуація».
  — Вони всі, Кітт. Цього разу ти потрібен MC. Минулого разу це були маленькі дівчатка. Наступного разу це буде Сел. Або хтось інший».
  Її обличчя почервоніло. «Тобі так легко. Ваша робота - це не життя і смерть. Стіни піднімалися за графіком? Покрівельник замовив черепицю потрібного кольору? Чи правильно покладена плитка?»
  «Сейді була єдиною, хто міг утримати тебе на землі. І вона пішла».
  «Не використовуй її таким чином».
  «Я б ніколи не використовував Седі як інструмент, щоб заподіяти тобі біль. Це правда, Кітт. Це факт».
  «Ти не справедливий», — тихо сказала вона. «Ти навіть не намагаєшся зрозуміти. Ми можемо вирушити разом у будь-який час».
  «Але ми не будемо, чи не так?» Він зробив довгий, стомлений видих. «Це ти, Кітт, не був справедливим зі мною. Ти, хто, здається, не хоче зрозуміти».
  Вони дивилися одне на одного, обидва злі та скривджені, жоден не бажаючи зрушити з місця. Як вони могли відчувати те саме, коли стояли по різні боки проблеми?
  Бо зрештою, зізналася вона, вони хотіли того самого. Вона мала знайти спосіб переконати його в цьому.
  «Джо, я...»
  Її мобільний завібрував. Вона перевірила дисплей і побачила, що це штаб.
  Вона вагалася, і він розсміявся, звучачи напружено. «Відповісти».
  Вона відкрила пристрій. «Що?»
  Це був Міллер з ID. «Порівняв кулю, вилучену у Дена Галло, з кулею Маріано. По них стріляли з різних знарядь».
  Це в значній мірі зруйнувало ту саму теорію шутера MC .
  «Я подумав, що ти захочеш знати».
  «Дякую, Міллер. Я ціную це».
  «Зробив це для Ріджіо». Здавалося, у нього повний рот. «Вона запитала мене, чи можу я прискорити».
  Так багато про те, що її партнер безпечно колискався на лоні її скорботної родини. І як і очікував Кітт: MC активізувався, приймаючи несанкціоновані рішення. «Коли ви востаннє з нею розмовляли?»
  «Пару годин тому».
  «Я передам інформацію».
  Через мить вона повернула телефон у кобуру. Вона подивилася на Джо. «Я маю йти».
  «Звичайно знаєш».
  Його сарказм уразив. «Джо, будь ласка...»
  «Не кажи більше нічого, Кітт. Просто йди».
  Вона зібрала свої речі, потім встала. «Я люблю тебе».
  Якусь мить він дивився на неї з похмурим виразом обличчя. «Я теж люблю тебе».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ
  
  Четвер, 22 січня
  20:55​
  
  МС ходила по вітальні, надто схвильована, щоб бути спокійною. Кров стукотіла в її голові; її думки мчали. Перший дан. Тепер Томмі.
  Спогад про тітчині ридання та махання кулаками наповнив її голову. Поступово вся родина заповнила невеликий дім її тітки. Їй довелося зіткнутися з нескінченними запитаннями своїх братів, відчаєм матері, гнівною недовірою інших членів сім’ї. Всі спрямовані на неї.
  Як це могло статися? Чому це сталося? Що нам тепер робити, MC?
  Вона перестала ходити й потерла руки, раптово похолонувши. Вони всі розраховували на неї. Шукати відповіді у неї. І вона пообіцяла принести їм ці відповіді. Про все подбати.
  Вона боролася зі сльозами. Але як? У цей момент вона відчувала себе розбитою.
  зламаний . Її погляд скочив до дверей спальні. Вона уявила, як проходить через ті двері, підходить до тумбочки, до пляшечки з таблетками, що там стояла. Чи буде хтось звинувачувати її в тому, що вона вхопила кілька годин забуття? Кілька годин без агонії втрати чоловіка, якого вона любила, і молодого чоловіка, який був як інший брат?
  Вона напружилася, відвела очі. Бути слабким не було варіантом. Піддатися забуттю не було можливості. Не зараз.
  Її мобільний телефон завібрував, і вона схопилася за нього, сподіваючись, що це Соренштайн із новинами, які пов’язують вбивства Томмі та Дена.
  «Ріджо».
   «Ти прокинувся?»
  Кітт . «Ви жартуєте? Можливо, я більше ніколи не засну».
  «Стережись, що говориш, партнере. Ти під мікроскопом».
  «Що ти маєш на увазі?»
  «Я на фронті. Нам потрібно поговорити».
  Через кілька хвилин МС і Кітт зіткнулися один з одним за кухонним столом МС. «Ви все ще хочете працювати над цією справою?» — запитав Кітт.
  «Так, я хочу працювати».
  «Добре. Я домовився з Салом. Він дозволяє тобі допомагати. Хоча теги краще описують те, на що він погодився».
  МС вдивився у вираз Кітт і вперше помітив, що її очі були червоні й опухлі, а обличчя вкрите плямами.
  Вона плакала . MC нахмурився. «Що ви зробили, щоб це сталося?»
  «Скасував свою поїздку до Мексики. Погодився стежити за тобою, як яструб».
  Кілька секунд МС просто дивився на неї. Тоді вона похитала головою. «Але ти і Джо... . . ця поїздка була такою важливою. . .”
  Її слова замовкли, коли вона усвідомила, що для неї зробив Кітт. Чим вона пожертвувала. «Я не знаю, що сказати. Я не можу повірити, що ти зробив це для мене».
  «Вислухай мене, перш ніж щось сказати. Угода, яку я уклав із Солом, я дуже серйозно ставлюся до неї». Кітт нахилилася до свого партнера; МС побачив, що вона тремтить. «Я був там, де ти, MC Brokenhearted, шукав роботу — або навіть помсту — як спосіб втекти. Та дорога веде не до добра. На цій дорозі я втратив п’ять років свого життя. Я втратила чоловіка і повагу товаришів по службі. Я не збираюся сидіти склавши руки і дозволяти тобі робити ті ж помилки, що й я».
  «Я не буду. Я обіцяю».
  «Я не збираюся навшпиньки обходити правду. Я збираюся грати, як завжди, брутально чи ні. Можливо, вам не сподобається те, що я маю сказати, але я це скажу».
  «Мене б образили менше».
  «Ти кажеш це зараз, але...»
  Вона підняла руку, щоб зупинити Кітта. «Я можу з цим впоратися. Ти бос. Мені дозволено долучатися. Крапка.
  Її партнер мовчки розглядав її, а потім кивнув. «Добре. Ми в цьому разом».
  Сльози пекли її очі, вона простягла руку через стіл і торкнулася Кіттової руки. «Ви впевнені, що хочете це зробити? Я знаю, наскільки важливою була ця поїздка для вас і Джо. І якщо ви хочете змінити свою думку...
  «Це зроблено. Я не збираюся змінювати свою думку».
   «Що я можу зробити?»
  «Залишайтеся спокійними. Дотримуйтесь вказівок. Будь чесним. Якщо ви його втрачаєте, скажіть мені».
  «Іншими словами, не давайте Салу можливість погризти вашу дупу».
  «З огляду на це, жодних особливих запитів ID. Все йде через мене. Все».
  "Результати балістичної експертизи є", - сказав MC.
  «Вони не збігалися. Мені шкода».
  MC відчула, ніби з неї вибило вітер. Вона була настільки впевнена, що вони так і зроблять. Вона глибоко вдихнула. «Добре. Боротися з цим. Що тепер?»
  «Убивство Томмі, які наші можливості?»
  «Пограбування малоймовірне, враховуючи. Те саме для випадкового акту насильства».
  «Вбивство, пов’язане з наркотиками чи бандою?»
  «Можливо, але малоймовірно».
  «Це залишає нас відкинутим коханцем. У пекла немає люті, і все таке».
  «Зої», — погодився МС. «Вона стріляє в нього, хапає мобільний телефон і комп’ютер і тікає».
  «Чому?»
  «Вона сподівається захистити свою особистість. Я припускаю, що на комп’ютері була купа викривальних електронних листів. Можливо, вона навіть погрожувала йому. Те саме для телефонного журналу та текстових повідомлень».
  «Ми маємо розглянути ще один кут. Метт Мартін. Теж двадцятирічний студент, убитий у своїй квартирі. Його комп’ютер також зник».
  МС передумала це. «Це означатиме, що Томмі був причетний до чогось, через що його вбили».
  «Як злочинний злом».
  Вона притиснула кінчики пальців до скронь, намагаючись відірватися. Щоб узгодити ймовірність того, що її двоюрідний брат міг бути злодієм, із молодим чоловіком, якого вона знала й кохала.
  «Якщо це надто важко для вас…»
  «Ні, це . . . це просто так не Томмі. Він був чудовою дитиною. Завжди. Працьовитий. Чесний. Швидко запропонувати допомогу.»
  «Він добре жив для студента».
  Так само, як у Мартіна .
  «Він багато працював. Вів позаштатну бухгалтерію».
  «Ідентифікатор зібрав файли з його офісу», — сказав Кітт. «По дорозі сюди я зупинився біля PSB і зазирнув. Склав список».
   Кітт дістала його зі своєї сумки й простягла МС
  — У вашого двоюрідного брата було двадцять п’ять бізнес-клієнтів. Усі невеликі вбрання для однієї чи двох осіб. За винятком мами Ріджіо. Відверто кажучи, це виглядає як стрибок віри для ваших братів».
  «Томмі почав у них як помічник, коли вони тільки відкрилися. Крім того, якщо ви не можете довіряти сім’ї, кому ви можете довіряти?»
  «Біскотті Белли», — прочитав Кітт.
  «Компанія тітки Белли та тітки Кетрін».
  «Матч-пойнт?»
  «Магазин тенісного тенісу».
  «Rent-a-Geek?»
  «Технічний хлопець, про якого нам розповідав Сем, впевнений».
  Кітт відштовхнув інших. Серед них були два підприємства громадського харчування, центр догляду за дітьми вдома, кілька клінінгових служб і салон краси її двоюрідної сестри.
  «Крім того, — сказав Кітт, — він сплатив податки приблизно для трьох десятків осіб, у тому числі для вас і вашої матері».
  МС подивився на список, нахмурившись. Чи міг Томмі бути причетним до злочинного хакерства? Вона просто так не думала.
  «Особисто мені подобається дівчина за це. Це гарно та охайно».
  «Особисто я теж. Я кажу, що ми в будь-якому випадку викличемо повістку про фінансові звіти Томмі, на випадок, якщо розмова про дівчину закінчиться».
  «Ти головний».
  «Томмі на MySpace.com? Або Facebook.com? Зої може бути в його списку друзів і залишати йому повідомлення».
  «Я був би здивований, якби він не був хоча б на одному з них. Сьогодні ввечері я перевірю це».
  Кіт підвелася й схопила своє пальто зі спинки крісла. «У мене є список професорів Томмі. Давайте почнемо завтра яскраво та рано. Я заберу тебе о восьмій».
  Вона попрямувала до дверей. MC пішов за нею. «Ого, водій і няня».
  «Я сказав, що буду стежити за тобою». Кітт вийшов у холодну чорну ніч, а потім озирнувся на неї. «Я просто хочу, щоб ти був готовий, MC. Ти можеш дізнатися дещо про свого двоюрідного брата. . . і Дена, якщо на те пішло, ти б краще не знав».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ П'ЯТИЙ
  
  П'ятниця, 23 січня
  8:00 ранку
  
  МС був готовий і чекав, коли Кітт засурмив для неї в клаксон о сьомій п’ятдесят ранку. Вона виглядала так, наче не спала, хоча Кітт не міг багато про це сказати — вона теж не спала.
  Вона металася туди-сюди, думаючи про Джо, їхні стосунки, згадуючи його похмуре прощання. Молилася, щоб вона не вбила те, що вони намагалися знову зібратися.
  «Мені не пощастило отримати доступ до сторінок Tommy's MySpace або Facebook», — сказав MC. «Вони були приватними, а це означає, що ви повинні бути «другом», щоб побачити його сторінку. Я подумав, що Сем може допомогти, але він не відповідав на мої дзвінки, тому я залишив йому повідомлення».
  Кітт кивнув і повернув на Істон-Паркуей, вхід до Рокфордського коледжу, невеликої школи гуманітарних мистецтв, відомої своїми суворими науками. «Я подзвонив заздалегідь. Нас чекає студентський декан. Вона запропонувала нам спочатку зустрітися з радником Томмі».
  «Професор Рік Тейлор», — сказав МС, читаючи зі списку, який склав Кітт, і вказав пальцем. “Парковка для відвідувачів.”
  «Це ми». Кітт пішов за знаками, припаркувався, і вони вилізли.
  Вони рушили через автостоянку, прямуючи до Скарборо-Холлу, де знаходився офіс радника Томмі. Студенти бігали довкола й повз них, дехто кидаючи на них цікаві погляди. Вона припустила, що вони з MC не виглядають ні з боку студента, ні з боку викладача.
  Вони дійшли до будівлі. Усередині, ознайомившись з довідником будівель, вони попрямували до кабінету професора. МС постукав у зачинені двері.
  У боковому вікні з’явився маленький, майже лисий чоловік із великими очима та добре підстриженою бородою.
  — Професор Тейлор? МС підняла щит. «Детективи Ріджіо і Лундгрен».
  Він нагадав їй щось середнє між гобітом і ельфом, і коли він відчинив двері, їй довелося стриматися, щоб не глянути вниз, щоб побачити, чи є у нього відповідні ноги.
  «Привіт, детективи».
  «Дякуємо, що знайшли час зустрітися з нами сьогодні вранці».
  «На жаль, у мене не так багато часу. У мене о дев’ятій лекції, щоб закінчити підготовку. Останні пару днів я був за містом». Він перевів погляд між ними. «Чим я можу вам допомогти?»
  «Ми розслідуємо смерть…»
  «Томмі Маріано, я знаю. Але чим я можу вам допомогти?»
  «Я так розумію, що ви були його науковим радником».
  Він кивнув. «Він був хорошим учнем. Серйозно ставиться до навчання та майбутнього. Я працюю з дуже багатьма дітьми, яким майже байдуже. Мама й тато очікують, що вони отримають диплом, а діти –».
  Кітт приховала своє здивування його мовою. Вона очікувала, що професор звучатиме більше. . . науковий. І, звичайно, будьте більш стриманими.
  «У Томмі не було такого права. Він пробивався, і його очі були прикуті до мети. Освіжаюча зміна темпу для мене».
  «І яка, на вашу думку, була його мета?»
  «Отримайте його ступінь. Взяти на роботу одну з великих бухгалтерських фірм Чикаго. Робіть відра грошей. Не моя думка, до речі. це факт. Він сказав мені».
  Кіт побачив, як МС злегка нахмурився. «Коли ви востаннє розмовляли з Томмі?»
  «Четвер минулого тижня».
  «Що ви обговорювали?»
  «Нічого особливого. Ми невеликий коледж. Ми регулярно перевіряємо наших студентів. Я бачив Томмі принаймні раз на тиждень».
  Він замовк, опустивши брови в задумі. «Останнім часом його щось непокоїло. Він відволікся. Віддалений».
  «Коли це почалося?»
  «Тиждень чи два тому». Він зробив паузу, ніби для огляду в думках. «Так, два тижні».
  «Ви дуже добре знаєте своїх студентів».
   «Що це має означати?»
  Чоловік мав зарозуміле обличчя, від якого Кітт накорив зуби. «Взагалі нічого. Просто констатую те, що здається фактом. Що вас попередило, що щось не так? Чи впали його оцінки? Якби хтось із його вчителів прийшов до вас чи…
  — Його поведінка, детективе. Я тісно співпрацюю зі своїми консультантами і відразу знаю, коли щось не так».
  — Ти намагався з ним поговорити?
  «Так. Він сказав, що у нього все добре. Просто "трохи втомився". »
  «Але ти не купив це?»
  «Ні».
  «Ти впізнаєш дівчину на цій картинці?»
  Кіт простягнув його йому. Він деякий час розглядав його, а потім повернув. «Звичайно. Я бачив її кілька разів».
  «З Томмі?»
  «Так. І той, з ким вони зображені. Його брат, так? Сем». Коли вона кивнула, він додав: «Як я вже сказав, я вважаю обов’язковим знати своїх порадників. Томмі був хорошим хлопцем».
  «Ви знаєте її ім'я?»
  «Вибачте. Мені здається, брат знав би. Спробуй запитати його».
  Кіт знову втрутився. «Хто були близькими друзями Томмі?»
  «У нього не було багато близьких друзів. Я б відніс його до категорії самотніх».
  "Вибачте?" — сказала МС різким голосом. «Усі, з ким ми спілкувалися, казали...»
  «Він був симпатичний. Надзвичайно. Але не такий соціальний».
  «Чи міг він вживати наркотики?» Кітт відчув погляд МС і проігнорував його. «Чи могло це пояснити зміну його поведінки?»
  «Ви шукаєте причину його вбивства». Чоловік погладив бороду із задумливим виразом. «Все можливо. Повірте, навчаючи молодь, я все бачив. Правда в тому, що я так не думаю. Не Томмі Маріано. Я б спершу пішов на фатальну подругу».
  «Фатальна подруга», — повторив МС. «Ми щось говорили про це?»
  Він звів брову. — Я не дурний, детективе. Хороший хлопець застрелений. Ти показуєш мені фотографію дівчини, яку шукаєш. Це не ракетобудування».
  Кітт втрутився до того, як МС встиг відповісти. «Ви розумний хлопець, професоре Тейлор».
   «Я справді».
  Зарозуміла сволота . «Ви сказали, що вас не було в місті останні пару днів?»
  «Так. Академічний семінар в Чиказькому університеті. Про політику економіки».
  «Звучить захоплююче».
  «Це насправді».
  «Це був дводенний семінар, тому ви залишилися ночувати?»
  «Так».
  «Який готель?»
  Він нахмурився. «Готель? Ні, я залишився у друга. Викладає в університеті. Європейська література».
  «Як його звати? Твого друга?»
  «Пробачте?»
  «Ім'я вашого друга. Ви це знаєте?»
  Він щетинився. «Звичайно. Але навіщо воно тобі? Це не має сенсу».
  Коли вона не відповіла, він подивився на Кітт. Вона просто подивилася на нього.
  Він видав звук роздратування. «Я не хочу, щоб він був у цьому залучений».
  «У чому?»
  Він почервонів. «Це. Розслідування».
  «Чому б він? Я не розумію».
  Вдаватися до дурня — така ж стара, як час, тактика розслідування. І це дуже дратує когось, як Тейлор.
  «Мій друг не мав до цього жодного відношення».
  «Ви хочете сказати, що зробили? Або є якась інша причина, чому ви не хочете називати ім’я свого друга?»
  «Денні Стефанополіс».
  «Історія Європи?»
  «Література», — виправив він. «Чиказький університет. щасливий?»
  "Щасливий?" — повторив Кітт. «Ми розслідуємо вбивство яскравого молодого чоловіка, у якого попереду все його життя. Як ти думаєш?»
  За кілька хвилин вони вийшли з будівлі, слідуючи вказівкам професора, до Нельсон-Холла. Наступним у своєму хіт-параді був студентський декан.
  «Що ти думаєш про Тейлора?» — запитав МС.
  «Надутий зад».
  «Ми вдарили по нервах, запитавши ім'я його друга. Яка твоя теорія?»
   «Може бути кілька речей. Один із них полягає в тому, що він бреше про своє місцеперебування останні два дні».
  «Достатньо легко перевірити».
  «Питання в тому, навіщо йому брехати?»
  MC нахмурився. «Те, що він сказав про мету Томмі — заробити величезні гроші, працюючи на велику чиказьку фірму, було неправильним. Томмі був весь про дім і сім’ю. Завжди був».
  «Хороша новина: він упізнав нашу дівчину».
  Вони перетнули обсаджену деревами доріжку до Нельсон-Холлу. «Декан Джонсен стверджує, що може назвати кожне обличчя в кампусі. Може, з нею нам пощастить більше».
  На другому поверсі розміщувався деканат; Кітт відчинив двері для МС. Їх зустріла секретарка декана, бабуся з теплою усмішкою.
  «Ви, мабуть, детективи. Я Конні. Секретар Діна Джонсена».
  «Привіт, Конні», — відповіла МС, усміхнувшись у відповідь. «Ми цінуємо, що декан знайшов час, щоб поговорити з нами».
  «Звичайно, вона б! Яка жахлива річ. . . Томмі був таким милим хлопчиком». Її очі наповнилися слізьми. «Я плакав, коли почув».
  «Ви його добре знали?»
  «Я знаю всіх хлопців і дівчат. І всі вони для мене особливі». Вона відкашлялася. «Я тут тридцять років. У травні я йду на пенсію».
  «Вітаю».
  «Насправді це не мій вибір. Але все одно дякую. Я планую зробити це якнайкраще».
  «Скажи мені, Конні, чи знаєш ти якусь причину, чому хтось хотів би завдати шкоди Томмі Маріано?»
  «Боже, ні! Як я вже сказав, він був милим хлопчиком».
  «Коли ти востаннє бачив його?»
  «Цей тиждень. У Лігві Лева. Це наш студентський центр. Він їв картоплю фрі».
  «Він був один?»
  «Ні. Він був із дівчиною».
  Серце Кіта забилося трохи швидше. «Дівчина?»
  «Можливо. Вони точно знали один одного добре». Вона трохи нахилилася вперед. «Я міг це зрозуміти по їхній мові тіла».
   «Що ти маєш на увазі?»
  «Вони не трималися за руки і не цілувалися, але їхні голови були близько один до одного».
  «Вона тут була студенткою?»
  «Ні».
  «Який це був день?» — запитав Кітт.
  Вона замислено зсунула брови. «Цієї середи. Вони були заглиблені в розмову. Щось справді особисте».
  За день до смерті . «Ти говорив з ним? Або підслухати їх?» Вона похитала головою. «Тоді як ви знали, що їхня розмова була «справді особистою»?»
  «Знову мова тіла. Вона тримала його руку на плечі, і здавалося, що вона благає його».
  благаючи. А через двадцять чотири години він мертвий .
  «Це була дівчина?» — запитав Кітт, простягаючи фотографію.
  «Я так думаю. Так».
  «Абсолютно, так?»
  Вона закусила нижню губу, уперше виглядаючи невпевнено. «Я не міг добре роздивитися її обличчя, але я впевнений на 90 відсотків».
  «Ви коли-небудь бачили її раніше?»
  «Ні. Як я вже сказав, вона тут не студентка». Вираз її обличчя став м’яким від страждання. «Такі речі не трапляються в Рокфорді. А з нашими студентами вони не бувають».
  «Вона має рацію, детективи. Це безпечний кампус. Дуже сімейна атмосфера.”
  Вони переключили свою увагу на статну брюнетку, яка перетинала кімнату з простягнутою рукою. «Ви, мабуть, Дін Джонсен?»
  «Так. Мадлен Джонсен».
  MC дістався до неї першим. «Детектив Ріджіо. Мій партнер, детектив Лундгрен».
  «Заходьте до мене в кабінет». Вона показала на внутрішні двері, потім подивилася на свого секретаря. «Конні, затримай усі дзвінки».
  Кіт перевела погляд на кімнату. Чисті лінії. Функціональний і безглуздий, як та жінка, яка зараз сиділа за столом і стояла перед ними.
  «Ми всі спустошені. Це так жахливо. . . така трагедія. Все, що ми можемо зробити, щоб допомогти, будь-що».
  «Дякую, Діне. Ця дівчина тут студентка?»
   Кіт простягнув їй фото. Жінка деякий час розглядала його, а потім віддала. «Ні, я її не впізнаю».
  «Ви впевнені, що вона не зареєстрована?»
  «Абсолютно. У нас менше семисот студентів денної форми навчання, і ми пишаємося тим, що це вибір для тих, хто хоче бути більше, ніж обличчям у натовпі».
  «Ви коли-небудь бачили її в кампусі?»
  «Знову ні». Вона виглядала щиро засмученою. «Ви пробували Rock Valley? Вона може бути студенткою там».
  «Дякую. Ми будемо». Кіт поклала фотографію назад у кишеню пальта. «Нам знадобиться розклад уроків Томмі, списки учнів для цих класів».
  «Списки класів?» — повторила вона.
  «Ми хотіли б допитати його однокласників».
  Коли вона вагалася, Кітт додав: «Хвилину тому ви запевнили нас, що допоможете будь-яким способом».
  «І я буду. Однак питання конфіденційності не дозволяють мені просто передати імена наших студентів».
  «Ми могли б викликати їх. Але це потребує часу. Час, який ми не можемо собі дозволити. А якщо помре ще один із ваших студентів?»
  Жінка зблідла. «Звичайно, ви не думаєте. . . це неможливе?»
  «Ми не можемо цього виключити. Ще одна смерть студента стала б жахливим розголосом для коледжу».
  MC втрутився. «Потрібна лише одна трагедія, і кожне ваше рішення піддається критиці. Virginia Tech є яскравим прикладом».
  Кіт погодився. «І я б не хотів, щоб така штука поцілилася у вашу сторону».
  «Дозвольте мені порадитися з президентом коледжу. Зрештою, це його рішення».
  Кітт зрозумів гру. Передайте гарячу картоплю, освячена часом традиція. Якби трапилося щось погане, шия наступного хлопця була б на рубці.
  «Ти можеш подзвонити йому зараз?»
  «Він сьогодні вранці на зустрічі».
  Вона сказала це швидко, так швидко MC переконався, що це брехня. Вона дозволила цьому пройти.
  «Я негайно надішлю йому електронний лист, а потім зателефоную його секретарю».
  Ще одна освячена часом традиція — перекладати відповідальність письмово. І cc на біса.
   Вона стояла. МС пішов за нею на ноги. «Коли у вас буде можливість поговорити з ним?»
  «До полудня».
  «Я з нетерпінням чекаю почути від вас. Дякуємо за ваш час».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ШОСТИЙ
  
  П'ятниця, 23 січня
  21:00​
  
  MC звернула на свою вулицю, повільно котившись повз затемнені будинки своїх сусідів. Минуло дванадцять годин, а вони не наблизилися до того, щоб впізнати дівчину на фото. MC визнав втому. розчарування. Вони з Кіттом цілий день шукали людей, які знали Томмі; усі, окрім небагатьох, уже чули про вбивство та були шоковані, спустошені чи поєднували те й інше.
  І ніхто не впізнав дівчину на фото по імені, хоча, як і Конні в деканаті, багато хто «бачив її навколо».
  Вони з Кіттом також передали фотографію Мартіна друзям Томмі, сусідам і тітці Кетрін. Вони перехресно перевіряли школи, клуби та організації, повертаючись до своїх початкових шкільних років, шукаючи точку зв’язку між двома молодими людьми — і не знайшли нічого.
  Завтра ми ховаємо Томмі . MC мимоволі стиснула пальці на кермі.
  Ще один похорон. Вдруге за два тижні їй довелося попрощатися з коханою людиною. Образ Дена заповнив її голову, і на мить туга, яка сповнила її, була настільки сильною, що вона не могла дихати.
  Вона насилу подолала це, сльози палили її очі. Зосередься на завтрашньому дні, Ріджіо. Робота під рукою. Спіймати сукиного сина .
  MC переглянув плани. Камери будуть встановлені на всіх входах і виходах з похоронного бюро; коміція на цвинтарі б під наглядом детективів. Фотографії Зої були роздані всім офіцерам, які працювали на похороні.
  Присутність вбивці на похоронах жертви не було чимось незвичайним. Причини, які вони зробили, були такими ж різноманітними, як і причини самого вбивства. Дехто пішов із горя чи віддати шану, як би скручено це не звучало. Дехто прийшов, щоб знову пережити хвилювання вбивства. А ще інші – з простої, хоч і хворобливої, цікавості.
  Зої буде там? А якщо ні, що це говорить про її невинність?
  Коли вона наблизилася до свого будинку, MC побачила яскраво-жовтий Jeep Cherokee, припаркований на її під’їзді. Машина Сема.
  Він сплив. Нарешті. Протягом дня вона тричі зверталася до нього без відповіді. Навіть тітка Кетрін не змогла до нього додзвонитися.
  Вона з’їхала на під’їзд, припаркувалася біля джипа й вилізла. Сем сидів на сходах, схопивши голову руками. Він підвів на неї очі, коли вона підійшла до нього. Він плакав. Біля нього на ґанку стояла пляшка в паперовому пакеті.
  «Ти п'яний», - сказала вона.
  «Я не знав, куди ще піти».
  Він завжди ходив до Томмі, зрозуміла вона, відчуваючи неприємність у грудях.
  З жахливим відчуттям дежавю вона простягла руку. «Ключі від машини, будь ласка». Він видобув їх із кишені й простягнув їй. Вона опустила їх у свою сумочку й сіла біля нього. «Як довго ти тут?»
  Він знизав плечима. «Хіба це має значення?»
  «Можливо. До біса холодно».
  «Я в порядку».
  «Вам пощастило. Але я не маю повний живіт випивки, щоб зігріти мене». Вона стояла. «Заходьте. Ви голодні? Я принесу нам щось поїсти».
  «Мабуть». Його слова злегка невиразні.
  Вони увійшли в будинок, і він пішов за нею на кухню. Вона зазирнула до холодильника, потім глянула на нього через плече. «У мене залишилося трохи сирних каннеллоні. Або я міг би зробити тобі сендвіч з арахісовим маслом».
  «Я візьму бутерброд».
  «Гарний вибір. Стакан молока?»
  «Пиво».
  «Я так не думаю. кава?»
  «Ви все неправильно зрозуміли, куз. Я не хочу протверезіти».
  «Тоді ви прийшли не туди. А тепер ти застряг зі мною».
   Він застогнав. «Ти така владна сука».
  Вона посміхнулася. «Я сприйму це як комплімент».
  «Ти б».
  Вона засміялася і зайнялася. Він сидів, опустившись, за кухонним столом, поки вона готувала бутерброди. Вона доглядала за ним і Томмі, коли була підлітком, і вони були надокучливими школярами. Вона знала, як йому подобається його бутерброд з арахісовим маслом: шматкове арахісове масло, змащене густою масою, зверху покладене шматочками банана. Або мініатюрний зефір. Сьогодні ввечері вона вибрала банан; у нього було достатньо цукру в організмі на одну ніч.
  Вона поставила їжу на стіл перед ним.
  «Я візьму молоко», — сказав він неохоче.
  «Гарна думка». Вона штовхнула склянку по столу й пішла налити собі ще. Коли вона повернулася до столу, він уже доїв один із двох бутербродів.
  «Хочеш поговорити про це?» — запитала вона, а потім відкусила.
  «Не зовсім».
  «Тоді чому ти тут?»
  «Я ж казав тобі, мені більше нікуди…»
  «Іти? Будь ласка, ми обидва знаємо, що це неправда. У вас є дім, ліжко. Друзі, з якими можна випити».
  «Люди, як я».
  Тепер вони кудись йшли. «Ти думаєш, що ти облажався?»
  «Усі так роблять. Не прикидайся іншим».
  «Слухай, Семе, — вона запила бутерброд ковтком молока, — тобі двадцять один. Ти хлопець. А ти італієць. Бути лахом – це практично обов’язкова вимога».
  «Томмі був усім цим, а він ні».
  правда Тітка Кетрін жартувала, що Томмі був уважним навіть в утробі матері: у неї не було ранкової нудоти, пологи були швидкими, майже безболісними, а він спав усю ніч, починаючи з двох тижнів.
  Щодо Сема, з іншого боку, вона мала ранкову нудоту майже всю вагітність, важкі пологи і, до того ж, у нього були коліки. Якщо вона правильно пам’ятала, він усе ще не спав цілу ніч у два роки.
  «Томмі був . . . особливий випадок».
  «Звичайно, — сказав він гірким тоном. «Я мав би бути тим, хто помер».
   «Не кажи так. Це неправда».
  «Це ти сказав, він був особливим».
  «Особливий, як у «не нормі». Це нормально бути нормальною дитиною, Семе».
  «Мені двадцять один. Навряд чи дитина».
  MC не посміхнувся. Вона знала, що це або розлютить, або образить його. «Звичайний молодий чоловік. Ми всі робимо помилки. Ми всі намагаємося знайти своє місце у світі».
  Його очі наповнилися сльозами. «Чому це сталося? Чому я не залишився ночувати? Можливо тоді. . . можливо, я міг би його врятувати».
  Кусок бутерброда застряг їй у горлі. Вона намагалася проковтнути це, переживаючи власну провину. З палаючими очима вона простягла руку через стіл і накрила його руку своєю. «Ви думаєте, що я не думав про те саме? Що я не хотіла відповісти на його дзвінок? Зупинився в нього замість Еріка Сундстранда?»
  «Ви не можете зрозуміти».
  "Ні?" Її голос надломився. «А як щодо Дена? Я запитую себе, чому? Я думаю, якби я водив машину Томмі. Якби я був відразу за ним. Або затримав свій від'їзд. П'ять хвилин, Сем. І Ден був би живий».
  Обличчя Сема скривилося від болю. «Він був моїм братом, моїм найкращим другом. Я так сумую за ним. Я не можу повірити, що він пішов..."
  Він зламався, схлипуючи. Вона обійшла стіл, підняла його на руки. Вона тримала його, поки він плакав, не в силах стримати власних сліз.
  Вона мовчки пообіцяла, що вона знайде того, хто зробив це з ними. Вона повинна була. Для закриття. Без цього вона не знала, чи зможуть вони продовжувати.
  «Я в порядку», — пробурмотів він, незграбно відриваючись від неї, повертаючи голову.
  — Не соромся, — тихо сказала вона своїм голосом. «Це нормально плакати».
  «Це не означає, що мені це повинно подобатися. І я не соромлюся».
  Вона не натискала на це питання. «Тобі потрібно виспатися. Завтра буде важкий день».
  «Я не піду на похорон», — сказав він. «Я не можу».
  «Ти його брат, ти повинен».
  «Ні, не знаю. Томмі зрозуміє».
  «Час подорослішати, друже. Ти там потрібен твоїй мамі».
  «У неї багато людей, які піклуються про неї».
  «Але в неї лише один син».
   Він хотів сперечатися, вона могла зрозуміти. До його честі, він стримався. «Давай, — сказала вона. «Допоможи мені застелити диван».
  Прибирання кушетки складалося з розкидання подушки та ковдри. Вона знайшла йому запасну зубну щітку і порадила нею скористатися. «Я їду завтра рано. Хочеш, я тебе розбуджу?»
  «Так. Хоча вранці мені може бути трохи страшно».
  Вона засміялася. «Я Ріджо. Ви не можете мене налякати». Вона підійшла до вимикача. «Висипся».
  Він зупинив її перед тим, як вона вимкнула світло. "MC?" Вона зустрілася з ним очима. «Дякую».
  Вона зрозуміла, що це вона вдячна. Вона приїхала додому підключеною, спала за мільйон миль звідси. Тепер манила її постіль, і сонливість тягнула її так сильно, що вона ледве тримала очі відкритими.
  Біль Сема вивела її за межі її власної.
  «Я радий, що ти прийшов до мене, Семе. Спати спокійно».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ СЬОМИЙ
  
  Субота, 24 січня
  8:10 ранку
  
  На подив МС, Сем уже встав, коли наступного ранку вона прийшла на кухню. Він зрозумів, як керувати кавником, і спостерігав, як він вариться. Його волосся було мокре. Його ноутбук стояв відкритим на кухонному столі.
  «Гей, — сказала вона. «Ти вже прийняв душ?»
  «Сподіваюся, ти не проти?»
  «Не проти? Мені неприємно казати тобі це, але ти смердиш».
  «Ти відчував запах не мого тіла, це було моє дихання».
  Вона засміялася. «Сподіваюся, подбав і про це».
  «Я зробив. Хочеш, щоб я дихав на тебе?»
  Кава пробуркотіла, і вона підійшла до каструлі. «Я повірю вам на слово».
  «Я отримав ваше повідомлення про сторінку Томмі в MySpace». Він показав на ноутбук. «Я хотів зробити це вчора ввечері, але, чесно кажучи...»
  «Були занадто п'яні, щоб згадати свій пароль?» Вона налила їм обом по чашці кави й простягла йому свою.
  Він узяв його, піднявши куточок рота в збентеженій посмішці. «Досить багато».
  «Хочеш пластівці?» Вона дістала з комори коробку й потрясла. «Гронця та гілочки».
  «Ця штука на смак нагадує картон».
  «Але це дуже, дуже добре для вас».
  «Без какао-слоек?»
  «Не один. У мисці в шафі над кавником є цукор».
   Поки вона насипала їм обом по мисці пластівців, він дістав цукор. Потішившись, вона спостерігала, як він ложкою наклав дюймовий шар на вміст своєї миски, потім відкусив і пробурмотів схвально.
  — До речі, твоя мама знає, де ти?
  «Я дзвонив їй учора ввечері, перед тим, як ти повернувся додому. Сказав їй, що я залишаюся з тобою. Добре, що ти запросив мене, га?»
  Вона закотила очі. «Так, добре».
  Він сидів за столом перед комп’ютером, тримаючи свою миску з пластівцями на безпечній відстані. Розумний крок, подумала вона. У сімейних колах Сема Маріано давно називали Свинар.
  Він відкусив шматочок, набрав те, що, на думку МС, було ім’ям користувача та паролем, трохи перемістився, потім повернув комп’ютер до неї. «Вуаля».
  Сторінка Томмі на MySpace .
  Вона дивилася на екран, на якому переважали дві фотографії Томмі. В одному він кидався на камеру — поводився як великий, дурний хлопець. В іншому він і Сем стояли без сорочки, перекинувши руку через плече іншого, і посміхалися від вуха до вуха.
  У горлі утворився клубок. Брати. Найкращі бутони. Не турбота на світі.
  Вона глянула на Сема, потім пошкодувала, що цього не робила. Він виглядав розбитим.
  Вона перевернула увагу з двох фотографій на формат сторінки. Розділ біографії під назвою Про мене. Інша присвячена інтересам: Улюблена музика. Книги. фільми. Потім інший під назвою «Деталі». Тут він опублікував інформацію про тип фігури, знак зодіаку та сексуальну орієнтацію.
  Вона прокрутила вниз до розділу, присвяченого його друзям. Він складався з колажу знімків, кожен з яких мав назву.
  — Ось вона, — сказав Сем. «Зої. Натисніть на її ім'я».
  MC зробив. Це привело їх на сторінку Зої. Вона називала себе «дівчиною Z». Про мене було порожньо, а інформація в інших розділах була марною. Вона була Водолієм. неодружений. Але окупація була пустою. Як і проживання, школи і так далі.
  — До біса, — пробурмотіла вона. «Ні прізвища, ні адреси. Нічого».
  «Прізвища насправді суперечать правилам. Так само і адреси. Вас можуть вигнати за публікацію такого матеріалу, хоча багато людей все одно це роблять».
  «Це стерто».
  «Витерли?» — повторив Сем. «Що це означає?»
  “Продезінфіковано. Очищено від усього, за чим ми могли її відстежити. Подивіться, її біографія порожня. Є задні двері?» — запитала вона.
   «До її інформації?»
  «Так, ще десь знаходяться особисті дані».
  «Ви повинні надати всі ці речі під час реєстрації».
  І їй потрібна повістка, щоб її отримати .
  «Я думав, MC», — сказав він. «Я хочу допомогти вам зловити хлопця, який це зробив. Я думаю, що зможу».
  Не давши їй можливості зреагувати, він пішов далі. «Я вдарю по клубах. Зоя обов’язково прийде. Коли вона це зробить, я подзвоню тобі і тримаю її в полі зору, поки ти не приїдеш».
  «Сем...»
  Він обірвав її. «Перш ніж сказати «ні», майте на увазі, що якщо я когось допитаю, вони будуть набагато більш готові бути зі мною відвертими, оскільки я не поліцейський».
  Вона відсунула свою миску з розмоклою крупою. Як вона пояснила йому, що він не повинен цього робити, оскільки він не поліцейський? «Семе, — лагідно сказала вона, — я ціную, що ти хочеш допомогти. Я знаю, що Томмі теж би. Але тобі потрібно залишити це мені та Кітту».
  «Я знаю, що можу це зробити!»
  «Я знаю, що ти теж можеш. Але це не означає, що ви повинні. Чи думали ви, що те, що ви пропонуєте, може завдати вам шкоди?»
  «Шлях шкоди? Давай, MC. Це просто драма».
  «Драма? Хтось там, можливо, та Зоя, на яку ти хочеш підстерігати, холоднокровно застрелив Томмі. Що сказати, що вони б не зробили цього знову?»
  «Що ти маєш на увазі?»
  «Убий знову», — сказала вона. «Вбити тебе. Щоб захистити себе».
  Вираз його обличчя втратив щенячу серйозність. Очевидно, він про це не подумав.
  Блін, він був молодий .
  — Крім того, це може бути не лише про Томмі. Вона дістала фотографію Метта Мартіна й простягла його йому. «Ви коли-небудь бачили цього хлопця раніше?»
  Він нахмурився. «Чому?»
  «Просто дайте відповідь на запитання. Ви його впізнаєте?»
  Довгі миті він мовчки дивився на картину, потім похитав головою. «Хто він?»
  «Звуть Метт Мартін. Матвій. Ви коли-небудь чули це ім'я?»
  Він у задумі зморщив обличчя. «Звучить знайомо, але не зовсім так. Це звичайне ім'я».
   «Ви коли-небудь чули, щоб Томмі згадував про це?»
  «Ні».
  «Ти абсолютно впевнений?»
  «Так, мабуть. Я маю на увазі, абсолютно звучить так остаточно».
  «Подумайте уважно. Це важливо».
  Якусь мить він мовчав, а потім зустрівся з нею поглядом. «Я ніколи не чув, щоб Томмі вимовляв це ім’я. Абсолютно. чому?»
  «Його вбили. Приблизно за тиждень до Томмі».
  «Убитий», — повторив він. «О, Боже мій». Вона побачила, як півдюжини емоцій промайнули його обличчям, останнім було розуміння. «Ви думаєте, що та сама людина, яка вбила Томмі, убила цього хлопця?»
  «Не обов’язково, але між цими двома смертями є певна схожість, тому ми маємо шукати це».
  «Тож ви шукаєте зв’язок між ними. Наприклад, якби вони були друзями чи однокласниками».
  «Так. І якщо ми знайдемо таку, це рознесе теорію про покинуту дівчину до біса. І представляє інші питання».
  На його порожній вираз обличчя вона пояснила. «Що Томмі був причетний до чогось, через що його вбили. Або що у нас є серійний вбивця. Той, хто націлюється на молодих чоловіків».
  Як Томмі. І як Сем .
  Він витріщився на фото. «Ким він був?» — запитав він тремтячим голосом. «Не його ім’я, а хто…»
  «Студент інформатики РВК. Більше я не можу тобі сказати. Вибач".
  Через деякий час вони розлучилися. MC кинула на нього останній погляд, коли від’їхала від узбіччя.
  Він був схожий на загубленого маленького хлопчика.
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМИЙ
  
  Субота, 24 січня
  11:00 ранку
  
  Холодно і сиро. Сонце приховане низько нависаючими сірими, як зброя, хмарами. День поховання вбитого сина. Молодий чоловік, перед яким було все життя.
  MC стояла біля могили, плече до плеча зі своїми братами, тримаючи один одного. Вона подивилася на натовп, що зібрався, море чорних і коричневих, розрізнене білими тканинами, звуки плачу, сильний голос священика.
  “. . . ми втратили благодать, і смерть увійшла в наш світ. . .”
  Її погляд торкнувся тітки Кетрін. Дивлячись на біль, що викарбувався на її обличчях, було майже більше, ніж вона могла витримати. Біля неї стояв Сем. Його рука на її руці, стоїчний вираз. Майже замерзла.
  “. . . просимо вас подивитись на цю могилу й благословити її. . .”
  Церква була переповнена вщерть. Сім'я. Друзі дитинства та коледжу. Вчителі минуле і сьогодення. Знайомі та допитливі. Томмі сподобався всім.
  “. . . ми віддаємо землі тіло Твого слуги Томаса Ентоні Маріано. . .”
  Обслуговування виснажувалося. Вона розривалася між особистим горем і роботою. Вона виявила, що з тривогою стежить за своїми колегами-детективами, за їхнім прогресом. Якщо щось станеться, вона хотіла бути готовою.
  «Усе це просимо через Христа, Господа нашого».
  «Амінь», — відповів MC.
  Почали опускати скриню в землю. Тітка Катерина обвисла проти Сема, її високий, болісний крик долинав вітерець, несучи. Сем підтримував матір, його власне обличчя скривилося від горя.
  “. . . ми віддаємо тіло Томмі землі, бо ми порох і в порох повернемося. . .”
  Справа від неї Майкл схопив її руку й міцно стиснув. Вона побачила, що він плаче. Зліва від неї її брат Ніл тримався за Мелоді з блискучими від сліз очима. Вона виплакала стільки сліз за останні два тижні, але тепер її очі висохли.
  чому — здивувався МС. Вона хотіла, щоб її звільнили сльози. Комфорт розвалюватися. Натомість приховане горе підживлювало її рішучість, її бажання покарати. У неї викрали Дена. Тепер Томмі.
  Обидва розслідування поки ніде. Ден стоїть на місці. Недовго. Знайшла б їхніх убивць, притягла б до відповідальності.
  Шукати помсти було гріхом. Тим більше тут, перед Богом. Вона знала це, але це все одно бушувало в ній.
  Тут був убивця Томмі? — дивувалася вона. Будь то Зоя чи інша? Якщо так, то про що він чи вона думали? Таємно посміхається? Ця думка розлютила її. Її щоки розжарилися від цього.
  Біля неї заворушився Майкл. Вона відчула, як він стурбовано дивиться на неї.
  «Все кінець», — тихо сказав він.
  Це було. Тісні скупчення близьких людей почали розсіюватися. Сем вів тітку Кетрін до лімузина. Мама запропонувала свій будинок родині та друзям, щоб зібратися; вона та ще кілька родичів безперервно готували з учорашнього дня.
  Вони могли б доручити Mama Riggio обслуговувати це; — запропонували її брати. Але їжа, акт любовного приготування руками та серцем, а потім ділення з родиною, була невід’ємною частиною їхнього життя. Спосіб святкувати, сумувати, виявляти повагу та любов.
  «Ти в порядку?» — запитав Майкл.
  «Так». Вона відповіла автоматично, її голос став роботом для її власних вух. «Я в порядку».
  Він шукав її вираз обличчя. «Ти виглядаєш недобре. Звучиш погано».
  «Я не можу повірити, що він пішов. Будь-який з них.
  «Я тут для вас, ви це знаєте. правильно?»
  Вона встала навшпиньки й поцілувала його в щоку. «Я знаю це, Майкле. Дякую».
   — Детектив Ріджо?
  Вона обернулася. Агент Джонатан Сміт стояв позаду неї. «Мені шкода вашої втрати», — сказав він.
  «Дякую». Вона чекала. Погляд агента на мить ковзнув на Майкла, а потім повернувся на неї. «Чи можна на хвилинку?»
  Вона стиснула братову руку. «Я буду там, як тільки зможу. Скажи мамі й тітці Кетрін».
  Він кивнув, нахилився й поцілував її в щоку. «Побачимося невдовзі».
  Вона спостерігала, як він відходить, а потім дивилася обличчям до агента. «Чим я можу вам допомогти?»
  «Твій брат?» запитав він.
  «Один із них. У мене п'ять».
  «Велика родина. Це мило. Я єдиний».
  «Мені важко повірити, що ви шукали мене для світської розмови, агенте Сміт. Особливо тут».
  «Я маю інформацію. Про твого двоюрідного брата».
  Її брови злетіли вгору. «Мій двоюрідний брат Томмі?»
  «Так. Про його вбивство. Це може пролити світло».
  «Дозвольте мені отримати свого партнера».
  MC просканував групу, шукаючи Кітта. Коли вона знайшла її, то побачила, що її партнер уже помітив агента, і кивнула на рух MC приєднатися до них.
  Через мить Кітт підійшов до них. — Агент Сміт, — сказала вона. «Це сюрприз».
  «Він каже, що має інформацію про вбивство Томмі».
  «Інформація, яка може пролити світло на його вбивство», — виправив чоловік.
  MC жестом попросила їх слідувати за нею, щоб інші не чули їх. Тут вона звернулася до Сміта. «Я слухаю».
  «Ваш двоюрідний брат зв’язався зі мною три дні тому».
  MC не знала, що вона очікувала від нього, але це було не так. «Томмі зв’язувався з вами?»
  «Наш офіс. Відділ боротьби з кіберзлочинністю».
  MC нахмурився. «Продовжуйте».
  «Томмі заявив, що його «друг» був замішаний у групі кіберзлодіїв. Цей «друг» хотів піти. Але ватажок кільця відмовився відпустити його й погрожував йому».
   «Як йому погрожували?»
  «Тілесні ушкодження». Сміт прочистив горло. «Тому він звернувся до бюро за допомогою».
  Йому потрібна була допомога, тому він прийшов до неї того четверга перед вечіркою, зрозуміла вона. Але він злякався. Тоді, після того, як Дена вбили, він не прийшов би до неї. Тому що він звинувачував себе в Дені.
  Втрутився Кітт. «Якої саме допомоги?»
  «Він хотів знати, чи зможе він уникнути судового переслідування, якщо цей «друг» надасть докази проти групи та її лідера».
  «Що вкрав цей кільце хлопавок?»
  «Номери кредитних карток. Номери банківських рахунків і паролі. Інша особиста інформація. Хоча я не знаю, на якій саме інформації вони спеціалізувалися. Ані на методі її отримання. Різні групи, різні методи».
  Агент знову прокашлявся. «Деякі з груп суворо невеликі», — продовжив він. «Інші — це міжнародні картелі, такі ж заплутані й витончені, як мафія».
  «Але його важче зловити», — сказав Кітт.
  «Так. Через характер злочину. Інформація підбирається, а потім електронним способом передається з одного облікового запису на інший. Лише після того, як товари будуть придбані з викраденими номерами, ми матимемо фізичну можливість відстежити. І тоді все, що ми отримуємо, це пересилач або грошові мули. Оскільки злочини є електронними, людей не можна відслідкувати. Іноді їх навіть не існує».
  «Не існує?» — повторив МС. «Як так?»
  Сміт потер руки. Незважаючи на те, що було холодно, MC дивувався, чому він не одягнув рукавички. «Зламані комп’ютери використовуються як «боти», які отримують і надсилають інформацію. Я вважаю, що група Томмі або його «друг» була залучена до місцевої молоді. Лідер, швидше за все, старший і має на них якийсь вплив».
  «Як ці діти зламують ваш комп’ютер?» — запитав Кітт.
  «Багато способів. Їдучи околицями, озброєні лише ноутбуком, у пошуках відкритої незахищеної бездротової мережі. Коли вони знаходять такий, вони входять у систему, а потім, використовуючи спеціалізоване програмне забезпечення, починають завантажувати ваші секрети».
  «А що, якщо у вас немає секретів для крадіжки цих крекерів?» — запитав МС.
  — У всіх нас є секрети, детективе Ріджіо. Ключі від наших королівств, великих чи малих. Імена користувачів і паролі. Номери кредитних карток, соціальні мережі, дати народження.
  «Це так легко, — продовжив він. «Реєстратор натискань клавіш, який доставляється у вкладеннях електронної пошти за допомогою «безкоштовного» програмного забезпечення та файлів cookie. Фішингове шахрайство, яке обманом змушує вас передати ключі. А тепер Evil Twin Attack».
  Кіт підняла брови. «Злий близнюк?»
  «Зломщик сидить у публічній гарячій точці, як-от кафе чи аеропорт. Його комп’ютер обладнано програмним забезпеченням Hotspotter, яке дозволяє його комп’ютеру перемагати законного постачальника доступу, фактично займаючи його місце. Коли нічого не підозрює клієнт входить до безкоштовного бездротового зв’язку, він входить до Evil Twin, фактично передаючи всю свою особисту інформацію».
  «Я постійно використовую Wi-Fi у гарячій точці», — сказав Кітт. — Джо також.
  — Ключі від королівства, — знову сказав Сміт. «Ці шахраї можуть навіть читати вашу електронну пошту».
  MC нахмурилася, думаючи про сім’ю, яка збирається в її матері, усвідомлюючи, що хвилини цокають. «Коли Томмі подзвонив тобі?»
  «За день до його вбивства. Середа, двадцять перше, пополудні. Він відмовився від зустрічі. Сказав, що йому потрібні мої запевнення, потім порадиться зі своїм другом і передзвонить мені. Наступне, що я знаю, він мертвий».
  МС глянув на Кітта. Вона побачила, що також думає про Метта Мартіна.
  «Комп’ютер Томмі зник», — сказав Кітт. «Також його мобільний телефон. Ми зосереджувалися в іншому напрямку, але це змінює ситуацію».
  «Мартін міг бути другом, про якого говорив Томмі», — запропонував MC.
  — Він міг би бути, — погодився агент, — але подумайте й про це, детективе Ріджіо. Друга не було. Томмі залучився до цієї групи крекерів. Вони вбили його, тому що він хотів геть. Або тому, що вони дізналися, що він зв’язався з бюро».
  MC сказала собі, що готова до такої можливості, але все одно напружилася. Ображений. «Якщо Томмі сказав, що телефонує з приводу друга, він був».
  Вираз обличчя Сміта став жалісливим. «Я розумію, детективе. Важко помітити недоліки в тих, кого ми любимо».
  «Я знав Томмі. Ви цього не зробили».
  Він довго дивився на неї. «Можливо, ви маєте рацію. Це не змінює того факту, що він зв’язався зі мною щодо групи кіберзлодіїв. Або що його цілком можливо вбили через це».
  Сміт зробив паузу. «Я хочу цю групу. Ви хочете вбивцю Томмі. Я пропоную нам працювати разом. Ми розкриємо цю справу, ми обоє отримаємо те, що хочемо».
  «Взаємодія?» – сказав Кітт.
  «Абсолютно». Він усміхнувся, криво викрививши губи. «Подумайте про це. У вас є моя картка, зателефонуйте мені, коли матимете час для обробки».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ДЕВ'ЯТИЙ
  
  Субота, 24 січня
  15:00​
  
  Кітт сіла за свій комп’ютер. Після похорону вона повернулася сюди, щоб вивчити записи відеоспостереження та дочекатися повернення МС. Бомба агента Сміта прийшла в ідеальний час. Це дало їм мотивацію для вбивства Томмі та Мартіна. Зв'язок між двома злочинами розпочав розслідування.
  Тож яку роль зіграла дівчина-втікачка у сценарії? Чи була вона тією подругою, якій намагався допомогти Томмі? Чи був якийсь друг, чи, як підозрював агент Сміт, сам Томмі був причетний до кіберзлодіїв?
  Останній їй сподобався. Було чистіше. Більш правдивий до життя, яким би цинічним це не було. У реальному житті винним майже завжди був той, хто виглядав винним, і мало хто прагнув простягнути руку допомоги другові, який потрапив у біду — особливо в проблеми із законом.
  MC чинить опір припущенням, що її двоюрідний брат був причетний до чогось незаконного. Вона була занадто близько, щоб дивитися на це об’єктивно.
  Ось тут і з’явився Кітт.
  Вона глянула на годинник, подумавши про Джо. Він би приїхав на похорон. Вона працювала; вони не говорили. Вона планувала зловити його після звільнення, але він вислизнув, не сказавши їй жодного слова.
  У грудях її стиснуло. Тиша завдала болю. Це все ж таки. Вона відчула, ніби частину її вирвали.
  Можливо, найкраща частина .
  «Гей».
   Кітт підняла очі на свого партнера. Вона переодягла свій чорний костюм і одягла зручні на вигляд брюки чинос.
  «Привіт, назад. ти в порядку?»
  «Так».
  «Як це пройшло?»
  «Як і можна було очікувати. Молодий чоловік, у якого попереду все життя, помер».
  «Ти міг зайняти решту дня».
  «Цього не відбувалося. Особливо зараз».
  Після бомби агента Сміта .
  «Що ти думаєш?» — запитав Кітт.
  «Томмі не брав участі. Він допомагав другові, як і сказав».
  «Ти впевнений?»
  «Я знав Томмі. На що він був — і на що не був — здатний».
  — І він не був злодієм?
  «Абсолютно ні. Крапка.
  «Але це має сенс», — тихо сказала вона. «Ви це бачите, правда? Ви бачите, що це величезний крок вперед у розслідуванні?»
  «Так, я бачу це. Я не зовсім засліплена своєю прихильністю до Томмі». Вона нахилилася до Кітта з лютим виразом обличчя. «Томмі говорив правду. Спроба допомогти другу, який потрапив у біду. Він був таким. Хороший хлопець з великим серцем. Саме це він намагався сказати мені на мій день народження».
  Кітт не міг не думати про гарну квартиру Томмі, про помешкання Метта Мартіна. Про дохід, необхідний для підтримки цього. Вона тримала свої думки при собі. Поки що.
  «Гаразд, — пробурмотів Кітт, — у нас є мотивація для вбивств. Друг довірився Томмі. Він був у біді. Велика біда. Він зробив дурість. Незаконний. Тепер він хотів вийти. Але інші відмовлялися відпускати його».
  «Вступає Томмі. Телефонує в бюро. Ватажок банди дізнається про його причетність, що він викликав федералів, і вбиває його. Або вбиває його. Що пояснює, здавалося б, випадкову зйомку в стилі страти.
  «У стилі страти, — продовжив МС, — так само, як Дена вбили. Це знову відкриває можливість того, що смерть Дена була випадком помилкової ідентифікації. Це має сенс».
  Кіт погодився. «Ви говорили з Вайтом про це?»
  Детектив Уайт очолював розслідування вбивства Дена. «Останнього ми розмовляли, він вдарився об стіну. Я доповню його, побачимо, куди це його приведе».
   «То хто такий Мартін?»
  «Друг. Очевидно». MC заправила волосся за вухо. «Подумайте про це, відсутні комп’ютери тепер мають сенс. Є інформація про комп’ютери, яка приведе до кіберзлодіїв».
  «Але якщо Томмі лише допомагав Мартіну, навіщо забирати комп’ютер Томмі?»
  MC злегка нахмурився. «Друг поділився інформацією. Або вони хвилювалися, що він мав. Він занадто багато знав. Це був запобіжний захід».
  Кітт відкинулася на спинку стільця, переглядаючи можливості, вирішуючи їхній наступний крок. «Гроші, що переходять із рук в руки, є електронними. Ми вимагаємо фінансові документи Мартіна і Томмі.
  «Абсолютно. Далі ми встановлюємо фізичний зв’язок між Мартіном і Томмі. Поки ніхто, кого я допитав, не визнав Метта Мартіна своїм другом».
  «Це не означає, що він не був. Ми продовжуємо копати». Кітт замислився. «Молода жінка все ще втікає з місця події. І таємнича, покинута дівчина Зої».
  «Хто може бути однією і тією ж особою».
  «А агент Сміт? Ми з ним співпрацюємо?»
  МС кивнув. «Я кажу так. Я подзвоню».
  Кітт кинув картку агента на стіл. MC відкрила свій мобільний телефон і набрала номер. Чоловік відповів після першого дзвінка. «Спеціальний агент Сміт».
  «Це детектив Ріджіо».
  «Так, детективе?»
  «Я обробив. Взаємна співпраця і повна взаємність?»
  «Ти ставиш. У цьому ключі я щойно отримав фінансову звітність Мартіна і перебуваю в процесі придбання Маріано».
  «Тоді я сподіваюся почути від вас незабаром».
  Через мить вона закрила телефон і подивилася на Кітта. «У нього вже є фінанси Мартіна, і він працює над Томмі».
  «Я кажу, що ми також рухаємося вперед за нашими власними повістками. Визначення агента Сміта взаємної співпраці та повної взаємності може не збігатися з нашим».
  «Бьюсь об заклад, що ні. Ми обоє працювали з бюро раніше. До біса, я ненавиджу цих хлопців».
  «Ми залишаємось на крок попереду нього», — сказав Кітт. «Як тільки ми цього не зробимо, він кине наші недопалки».
  МС кивнув. «Правда в тому, що цього разу мені байдуже, як це буде вирішено чи хто отримає кредит. Я просто хочу це зробити».
  «Ви хочете розповісти про це Салу?»
  «Вибачте, партнере», — сказав МС, явно не вибачаючись. «Це ваша справа. Ви можете доставляти хороше, погане і..."
  — Гидко, — закінчив Кітт. «Мені пощастило».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ ТРИДЦЯТИЙ
  
  Понеділок, 26 січня
  9:00 ранку
  
  MC охоче визнав, що велика родина має недоліки. Найбільший: усі завжди втягнуті у ваше особисте життя, подобається це чи ні. Ідея справжнього мати — або зберігати — таємницю була смішною. Але були й переваги.
  Коли ти був у біді, тобі завжди було до кого подзвонити. І того, хто б не просто вислухав, а й вирішив проблему. У MC в родині були сантехнік і електрик; Майкл був мануальним терапевтом; у неї був двоюрідний брат, який працював перукарем, один був стоматологом-гігієністом, а інший робив воскову епіляцію бікіні — не те, що вона насправді скористалася цією рукою допомоги. Між тітками, дядьками та легіонами двоюрідних братів і сестер майже не було жодного аспекту життя, у якому MC доводилося літати самостійно.
  І сталося так, що старша дочка її тітки Белли, Карла, працювала кредитним офіцером Сіті Банку.
  Та сама установа, де Томмі робив банки.
  MC припаркований перед відділенням міського банку на вулицях Вест-Стейт і Ваймен. Вона вилізла зі свого автомобіля, відкинувши козирок з боку водія, щоб показати своє посвідчення поліцейського управління Рокфорда.
  Адміністратор банку зв’язався з Карлою, яка сказала їй відправити MC назад.
  «Мері Кетрін!» — вигукнула вона, побачивши її. «Який сюрприз». Вона підійшла до свого столу й обійняла її. «Ви ж не банкінгуєте з нами, чи не так?»
  Карла була однією з тих нещасних жінок, які досягли позначки у п’ять футів і перестав рости. У всякому разі, у висоту. Її величезна форма яблука — така популярна в середній школі — тепер балансувала на межі мелондому.
  Це не допомогло, що Карла походила з родини, яка любила їжу. Зрештою, вона була італійкою. Готувати, їсти та ділитися враженнями від їжі, які займають одне з перших місць після народження та хрещення.
  MC похитала головою. «Я прийшов до вас».
  «Це так мило». Вона махнула рукою на один із стільців, зачинила двері кабінету, а потім підійшла до свого. — У мене не було нагоди поговорити з тобою в Томмі. Я досі не можу повірити. . .” Вона зробила знамення хреста. «Бідна тітка Кетрін. І Сем».
  Вона стишила голос. «А як щодо вас? мені дуже шкода . . це все було так жахливо».
  «Я тримаюся там. Зосереджуючись на пошуку вбивці Томмі та Дена.
  «Якщо я можу щось зробити...»
  — Є, — тихо сказала вона. «Мені потрібна твоя допомога, Карла».
  «У вас є це». Вона нахилилася вперед на своєму сидінні, чекаючи.
  «Томмі зробив тут банк, чи не так?»
  «Я вірю, так».
  «Добре. Мені потрібна послуга».
  Коли вона сказала ці слова, MC відчув себе трохи схожим на дона Віто Корлеоне в «Хрещеному батьку» . Судячи з виразу обличчя її кузини, Карла відчувала те саме.
  «Я не уявляю, як я можу допомогти, але, звичайно, я зроблю все, що зможу».
  «Ми працюємо над повісткою до суду для банківських документів Томмі. Я не сумніваюся, що ми це отримаємо. Це розслідування вбивства, і у нас є всі причини».
  «То в чому проблема?»
  «Це може зайняти два тижні. Велике журі має зібратися, потім схвалити повістку, а потім вона проходить через канали тут, у банку. У мене немає такого часу».
  Карла кивнула. «Я можу спробувати пришвидшити процес тут, у банку, без проблем».
  «Я сподівався на щось більш негайне».
  Її двоюрідна сестра спохмурніла. «Це найкраще, що я можу зробити, MC, вибач, але...»
  МС обірвав її. «Ось угода. Ти мені винна, Карло».
  Її двоюрідна сестра глянула на двері свого кабінету, ніби щоб переконатися, що вони зачинені, а потім нахилилася до МС. «Ти справді не заїжджаєш до маркера десятирічної давності?»
   «Боюся, що так. Вибач".
  Коли вона ще була офіцером у формі, вона допомогла Карлі. Хлопець турбував її; MC наніс йому невеликий візит — у формі — і в основному налякав його до лайна.
  Карла знизила голос. «Я можу втратити роботу».
  «Ти не будеш».
  «Ти цього не знаєш».
  «Десять років тому я міг втратити свій».
  Її двоюрідна сестра застогнала й опустила обличчя їй на долоні.
  «Це для Томмі. І тітка Кетрін».
  Вона знову застогнала. «Я прокинувся сьогодні вранці і подумав: «Який чудовий день. Що може піти не так?» »
  «Послухайте, ви просто отримуєте мені інформацію, яку я все одно отримаю. Просто пришвидшити процес. Ніхто не дізнається — навіть Кітт. І ви робите це з альтруїстичних міркувань. Це не те, що ви просто хочете перевірити його фінанси, перш ніж ви або ваша дівчина побачитеся з ним». До Google була Карла. «Мене все ще дивує особиста інформація, доступна фінансовим установам».
  Двоюрідна сестра глянула на неї крізь пальці. «Це було дуже давно».
  «У мене дуже хороша пам’ять».
  «Ти зла, ти це знаєш?»
  MC посміхнулася, знаючи, що вона в неї. «Насправді так».
  Карла повернула стілець до комп’ютера. Її пальці літали по клавіатурі. «Ось, ми йдемо», - сказала вона. «Томас Ентоні Маріано, 444 Gramercy Drive. Один рахунок, перевірка».
  Вони знайшли виписки з чекових рахунків у його квартирі разом із бухгалтерською документацією. Обидва наразі перебували на розгляді в числовому відділі департаменту.
  Пальці Карли знову взялися за роботу.
  «Що тепер?»
  Вона натиснула Enter і подивилася на MC «Перехресні посилання його соціальної мережі. Він може мати більше одного облікового запису. Спільним знаменником буде його номер соціального страхування».
  Вона знову звернула увагу на свій монітор. «Ось, ми починаємо», — знову сказала вона, дивлячись на екран комп’ютера, зсуваючи брови. «Це займе деякий час. У нього було шість поточних рахунків».
   «Шість? Ви впевнені?»
  «Погляньте самі».
  МС встав і обійшов стіл. Звичайно. Вона переглянула список: TAM Enterprises; брати Маріано; Mariano's, Inc.; Служба обслуговування клієнтів Mariano; Повний фітнес Tommy. І обліковий запис під його іменем Томас Ентоні Маріано.
  «Перевірте адреси», — наказала вона.
  Карла зробила. Лише останній, під його власним іменем, був зазначений на його адресі на вулиці Грамерсі. Інші були підключені до поштових скриньок. Всі різні.
  Карла глянула на неї через плече. «Я не хочу вас лякати, але це незвично».
  МС ще раз переглянула список, і в її животі відчула нудоту. «Хіба всі ці різні адреси, приєднані до однієї соціальної мережі, не викликали червоний прапорець?»
  «Немає нічого протизаконного в тому, щоб вашу пошту надсилали на різні адреси. Це фінансові рахунки. Вони пов’язані з номером соціального страхування Томмі, тому податкове управління задоволене».
  Томмі, що ти задумав?
  Не те, що стверджував агент Сміт. Що він кіберзлодій. Частина злодійського кільця. Ні в якому разі. Це був не той Томмі Маріано, якого вона знала.
  Вона знову перевела погляд на Карлу. «Як фінансова установа ви повинні подавати інформацію про депозитну діяльність до IRS?»
  «Кожен банк повинен дотримуватися Закону про банківську таємницю. По суті, ми відстежуємо всі транзакції та повідомляємо про великі транзакції та підозрілу активність».
  «Що вважається великою транзакцією?»
  «Десять тисяч доларів. День, загальна сума».
  MC нахмурився. «Для мене це багато грошей. Але для когось на кшталт Дональда Трампа, я думаю, це кишенькові гроші».
  «Точно так. Ми використовуємо програмне забезпечення для фільтрації, розумні програми, які розпізнають моделі транзакцій. Якби ви й Дональд обоє робили банки з нами, Мері Кетрін Ріджіо, переміщуючи десять тисяч, створила б звіт про підозрілу діяльність, але Дональд Трамп зробив би те саме…
  «Не б».
  «Так». Карла повернула увагу до комп’ютера. Вона прогорнула кілька сторінок, а потім подивилася на MC. «З точки зору транзакцій, тут нічого не виглядає підозрілим».
   «За винятком того факту, що ми знали Томмі і знаємо, що він не володів жодним із цих підприємств».
  «Так».
  «Мені знадобляться роздруківки облікового запису».
  «MC, це більше ніж…»
  «Це справді важливо, Карло. Якби цього не було, мене б тут не було».
  Вона вагалася, а потім кивнула. «Це займе у мене пару годин. Я подзвоню на твій мобільний, коли вони будуть готові».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ ПЕРШИЙ
  
  Понеділок, 26 січня
  полудень
  
  MC сиділа за своїм столом, перед нею розкладені роздруківки рахунків. Вона не могла повірити, на що дивиться, що це означало. Щоб не було друга. Сам Томмі брав участь у незаконних діях, які детально описав агент Сміт.
  У Томмі було півдюжини поточних рахунків. Навіть маючи проблеми з математикою, вона бачила, що надходження та виведення грошей були більшими, ніж Томмі заробляв від свого бухгалтерського бізнесу.
  Більшість депозитів були скромними, кілька сотень доларів. Суми досить малі, щоб пролітати під програмне забезпечення фільтрації банку. Але коли підсумувати, сума стала значною.
  У її голові пролунало попередження Кітта: « Ти можеш дізнатися про свого двоюрідного брата деякі речі, про які хотів би не знати».
  Ні, вона туди не збиралася. ще ні. Було пояснення .
  Шлунок палаючи, MC потягнулась до свого рулону антацидів, відклеїла два й кинула їх собі в рот. Це було те, що Томмі намагався їй сказати? Чи сором є причиною того, що він не зміг? Чому він так напився в ніч на її заручинах?
  І чому, зрештою, Ден помер?
  Гнів перехопив подих. Не дивно, що Томмі відчував відповідальність. Не дивно, що він боявся з нею говорити. Дурне, недалекоглядне маленьке лайно.
  Вона стиснула пальці в кулак, борючись із бажанням виплеснути гнів і розчарування. Лупати в когось, кидати речі. Це було так несправедливо. Чому Ден? Він не робив нічого, крім як любив її.
  Вона дивилася на роздруківки, її зір затуманювався, намагаючись контролювати себе. Зосередься, сказала вона собі. Вирішіть цю справу. Розкрийте правду. Хороша це чи погана, правда принесла втіху закриття.
  Її зір прояснився. Покинувши Карлу, вона трохи дослідила. Те, на що вона дивилася, — це один із способів, як злодії обійшли закони про боротьбу з відмиванням грошей і гарантії. Банківські рахунки для фіктивних підприємств, прикріплені до поштових скриньок або неіснуючих адрес і часто відкриті за допомогою вкрадених номерів соціального страхування.
  Наскільки простим онлайн-банкінг був для законних споживачів, він зробив його набагато легшим для шахраїв.
  Вона відкрила мобільний телефон і набрала Сема. «Це МС», — сказала вона, коли він відповів. «У мене є запитання щодо Томмі».
  «Звичайно, MC, що це?»
  «Чи мав Томмі інше джерело доходу, крім клієнтів-бухгалтерів?»
  Якусь мить він нічого не сказав. Вона відчула, що він здивований. «Наскільки я знаю, не так. чому?»
  «Чи спадало вам на думку, що Томмі живе досить добре для студента?»
  «Не зовсім. Я маю на увазі, у нього був хороший бізнес. Крім того, оскільки я все ще жив удома і так часто розбивався у нього, я кинув йому маленьку монету, щоб допомогти. Мама теж».
  «Скільки ти кинув йому дорогу?»
  «Кілька сотень на місяць. Я не знаю, що зробила мама».
  Вона записала суму й зателефонувала тітці Кетрін. «Нічого в нещодавній поведінці чи житті Томмі не здавалося вам нехарактерним?»
  «Нічого. Що відбувається, MC?»
  «Я ще не можу про це говорити». Вона поклала роздруківки в папку з файлами. «Дякую, Семе. Я поговорю з тобою пізніше».
  Вона закінчила дзвінок і підвела очі, побачивши Кітта, який стояв біля дверей своєї кабінки. Вона злегка насупилася. «Що трапилося?»
  «Перевіряю деякі факти з Семом».
  «Які факти?»
  Вона завагалася, а потім посунула папку по столу. «Я вставив маркер. Подивіться».
   Кіт підійшов до столу й узяв папку. МС спостерігав, поки вона читає, бачачи, як розуміння проходить по її обличчях.
  Через мить вона підняла погляд на МС. "ВООЗ?"
  «Обіцяв, що не скажу».
  «Ви розумієте, що це майже напевно означає?»
  «Звичайно». На її робочому столі задзвонив телефон. відповів MC. «Детектив Ріджіо».
  «Мері Кетрін Ріджіо?» запитала дівчина. «Двоюрідний брат Томмі Маріано?»
  «Це вірно. Чим я можу вам допомогти?»
  «Я був другом Томмі. Того ранку я був у його квартирі. . . але я не вбивав його».
  МС клацнула пальцями, щоб привернути увагу Кітта. «Зої? правильно?»
  Вона почула, як дівчина різко вдихнула. «Звідки ти дізнався моє ім'я?»
  Вона знала, що Кітт зв’язався зі зв’язком, ініціювавши розшук. «Ви не повірите, що ми вже знаємо. Ти в глибокому лайні, Зої».
  «Я цього не робив!» — скрикнула вона.
  «Тоді чому ти втік?»
  «Я був наляканий! Я прийшла, щоб побачитися з ним, поговорити з ним, а потім... — Вона закусила слова, ніби усвідомлюючи, що вони звинувачують її. «Так. Я впустив себе. . . У мене був ключ. . . Я знайшов його таким. . . .”
  «Ви взяли його телефон, щоб захистити свою особу?»
  «Ні! Воно побачило це. . . і я . . . просто схопив це».
  «Я впевнений, що ти зрозумієш, чому мені важко в це повірити…»
  «Я маю йти».
  «Ні, почекай! Заходьте, поговоріть зі мною. Не вішайте…» Гудок пролунав у її вусі. — До біса!
  Вона хитнулася до Кітта. Її партнер розплився в посмішці. «Взяв її! Продовольчий ринок Вудмена за адресою Макфарланд, 3155. Між дорогами Спрінг-Брук і Спрінг-Крік. Крейсери вже в дорозі».
  Будівля громадської безпеки та ринок дроворубів могли бути розташовані на протилежних кінцях землі. Швидкого та легкого шляху з одного місця в інше просто не існувало, навіть із вишневими вогниками та сиреною.
  Коли прибули МС і Кітт, п’ять крейсерів вишикувались перед головним входом у магазин. Woodman's, велика франшиза, що належить працівникам і заснована на моделі оптових закупівель, була в чотири рази більша за середній продуктовий магазин. MC була знайома з ним — не тому, що вона коли-небудь робила тут покупки, а тому, що її мати дуже любила ціни.
  Вони з Кіттом вилізли з позашляховика MC і підійшли до одного зі своїх офіцерів. "Статус?" — запитав Кітт.
  «Офіцери всередині проводять зачистку, шукаючи UNSUB. Здається, лише один співробітник навіть помітив її, і він не бачив її обличчя».
  «Якщо він не бачив її обличчя, то на що він дивився?» — запитала МС, почувши розчарування у власному голосі.
  «Молода жінка з шатенкою в рожевій куртці користується таксофоном».
  «А як щодо камер спостереження?»
  «Якщо вона не зайшла глибше в магазин, вона не буде зображена. У цьому районі немає камер».
  «Ви пробували жіночі кімнати?»
  «Перевірено».
  «Склади?»
  «Так само».
  — До біса!
  Кітт глянув на МС. «Що вона сказала по телефону?»
  — Що вона не вбила Томмі.
  «Чому вона була в його квартирі того ранку?»
  МС потерла скроню, намагаючись пригадати кожне слово. «Вона приїхала побачити Томмі, поговорити з ним. Вона мала ключ і ввійшла. Вона знайшла його в душі».
  «А як щодо телефону?»
  «У неї це є. Просто схопила його, коли вона бігла».
  «Ти купуєш це?»
  «Ні. Але навіщо нам дзвонити?»
  «Почуття провини. Цікавість».
  «Невинність. Страх». Вона зупинилася в роздумах. «Вона була здивована, що я знаю її ім’я. Невдоволений цим».
  Офіцер у формі заговорив. «Ви хочете, щоб я залишився на місці?»
  МС подивився на Кітта. «Давайте когось із ID почистимо з телефону. Це далекий шанс, але ми можемо щось отримати».
  Її мобільний завібрував, і поки Кітт вказував патрульному, вона взяла дзвінок. «Ріджо».
  «Це Сміт. У мене є те, що може вас зацікавити».
  «Ого, вже повне розкриття».
  Чоловік засміявся. «Підозрюваний був виявлений на записах камер спостереження. дивно- дивлячись чувак на похоронах Мартіна і Маріано. Ви отримуєте електронну пошту на мобільний?»
  «Я так».
  «Зараз відправляю. Подивіться, чи впізнаєте ви цього хлопця. Передзвони мені».
  Він поклав трубку. Через мить надійшло зображення, надіслане електронною поштою.
  MC дивився на крихітне зернисте зображення. Вона впізнала його, добре. Чоловіком на обох похоронах був науковий радник Томмі, професор Рік Тейлор.
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ ДРУГИЙ
  
  Понеділок, 26 січня
  15:30​
  
  До цього моменту перевірка алібі професора Тейлора на день вбивства Томмі не була пріоритетом. Тепер це було.
  Через пару телефонних дзвінків МС подивився на Кітта. «Сучий син збрехав нам. У Чиказькому університеті немає європейського професора літератури на ім’я Денні Стефанополіс. Насправді вони перевірили списки працівників, там нікого з таким іменем немає».
  Кіт нахмурився. «Я не вважав його за вбивцю. Самоважливий дурень, звичайно. Але не вбивця».
  «Так чому ж він збрехав?»
  Кіт посміхнувся. «Ходімо розберемося».
  Кітт їхав, а МС набрав номер агента Сміта. Він одразу підхопив. — Це Ріджіо, — сказала вона.
  «Що у вас є?»
  «Цю людину звати Рік Тейлор. Він професор Рокфордського коледжу та був науковим радником Маріано. Ми зробили кілька дзвінків після отримання фото. Виявляється, він збрехав про своє місцеперебування в той день, коли Томмі було вбито. Зараз ми їдемо до коледжу».
  «Тримайте мене в курсі. Я копну трохи глибше в історію Тейлора. Подивіться, чи я щось знайду».
  Він поклав трубку, і МС подивилася на свого партнера. «Я думаю, що ми тут творимо історію», – сказала вона.
  Кітт глянув у її бік. «Як так?»
   «Ми виявили федерала, який не є повним херем».
  Кіт засміявся. «Дайте йому час. У мене є впевненість».
  
  
  За двадцять хвилин вони були в кампусі RC. Коли вони прямували до Скарборо-Холлу, вони зіткнулися з Конні, секретаркою студентського декана.
  «Привіт, детективи», — радісно покликала вона. «Як приємно знову тебе бачити».
  «Ти теж, Конні», — відповів МС.
  «Кого ви тут сьогодні бачите?»
  Жодної чечітки, жодних не дуже тонких запитань. М'ячі, Конні .
  «Професор Тейлор».
  «О, так. У нього післяобідні заняття». Вона перевірила годинник. «Він цілком може бути у своєму кабінеті. Якщо вам щось знадобиться, ви знаєте, де я».
  Вони подякували їй і за кілька хвилин постукали в двері кабінету Тейлор. Він був не один. З ним був дуже гарний студент; здавалося, вони вели глибоку, серйозну дискусію.
  Професор помахав їм увійти з роздратованим виразом обличчя. «Детективи. Який сюрприз».
  МС проігнорував саркастичні нотки в його голосі. «Професоре, нам потрібно поставити вам ще кілька запитань».
  «Зараз не дуже добре ти…»
  «Зробіть це одним».
  «У мене заняття через п’ять хвилин…»
  «Ти запізнишся».
  Він звернувся до юнака. «Вілл, ти не проти почати урок? Я буду там, як тільки зможу».
  «Звичайно», — сказав молодий чоловік, підстрибуючи. Він усміхнувся їм. «Тоді я краще піду».
  «Я не розчув твого імені», — сказав МС.
  «Вілл Стронг», — відповів він. «Побачимося пізніше».
  МС спостерігав, як він відходить, і повернувся до Тейлора. «Один із ваших студентів?»
  «Аспірант». Він глянув на годинник, потім знову зустрівся з нею поглядом. «Тепер, детективи, що я можу для вас зробити?»
   «Одне просте питання. Чому ви нам збрехали?»
  "Вибачте?" — сказав він, щетинившись.
  «У Чиказькому університеті немає жодного викладача на ім’я Денні Стефанополіс».
  Він витріщився на них. Він відкрив рота, ніби хотів сперечатися, потім закрив його.
  MC спробував ще раз. «Повторюю, навіщо ти нам брехав?»
  «Ви не заперечуєте?» Він показав на відчинені двері кабінету. Коли Кітт закрив її, він відкашлявся. «Чи потрібен мені адвокат?»
  «Це знаєте тільки ви, професоре», — відповів Кітт. «А ти?»
  Він вагався, а потім похитав головою. «Я вигадав історію про друга, тому що не хотів, щоб те, де я насправді жив, випливло».
  «А де це було?» — запитав Кітт.
  “Готель Каліфорнія.”
  «Так?»
  «Чикаго — велике місто. Люди приходять усіх кольорів і переконань. Приймаються альтернативні способи життя».
  Кіт знову взяв за себе. «Що саме вас цікавить, професоре Тейлор?»
  «Готель «Каліфорнія» — досить відомий заклад, призначений лише для геїв».
  «Навряд чи злочин».
  «Це консервативна спільнота, детективи. Консервативна школа. Я маю репутацію, яку потрібно захищати».
  MC склала руки на грудях, відверто скептично. «Бути геєм навряд чи є шоком п’ятдесятих, професоре».
  «Послухайте, я штатний професор».
  «Добре для вас».
  «Таким чином, я маю дотримуватися кодексу поведінки. Вищий стандарт».
  Кітт увійшов, змінивши фокус. «Звідки ти знав Метью Мартіна?»
  Його погляд перевів на Кітт. "ВООЗ?"
  «Молодого чоловіка знайшли вбитим у його квартирі. Студент РВК заочної форми навчання».
  «Чому я мав його знати?»
  «Ви скажіть нам, професоре», — сказав МС. «Ви були на його похоронах».
  Кров знову пішла з його обличчя. «Я його не знав. Але я був на його похороні».
  Кітт підскочив. «Чому це?»
  Він перевів погляд з одного на іншого, очевидно, збентежений підходом їхньої команди. «Я читав про вбивство і... . . Я відчував себе змушеним віддати свою шану».
   « Змушений — сильне слово», — пробурмотів МС.
  Він подивився на неї, нахмурившись. «Що це має означати?»
  «Я не повний професор, але для мене «вимушений» означає, що мене тягне сильна сила».
  «Це те, що привело вас туди?» — запитав Кітт. «Сильна сила?»
  «Молодь – моє життя. Я присвятив себе їм. Смерть того хлопчика була жахливою помилкою. Так само було й у Томмі. І мене обурює те, що ви натякаєте».
  «А що це, професоре?»
  Він почервонів. «Це дивно, що я піклувався про цього молодого чоловіка, хоча я його не знав. Соромно вам за це».
  «Вибачте, якщо у вас склалося таке враження».
  «Бігня. Це саме те враження, яке ти хотів, щоб я склав».
  «Чому ви засмучені, професоре Тейлор?»
  «Тому що двоє молодих людей мертві. Можливо, тобі варто спробувати знайти їхнього вбивцю, а не витрачати час на переслідування мене?»
  «Чому ви вважаєте, що цих двох хлопців убила одна людина?»
  Чоловік був здивований. «Це здається логічним».
  «У якийсь спотворений спосіб?»
  MC знову змінив тактику, керуючись передчуттям. «Ви пов’язані зі студентом?»
  Він був. Вона бачила це в тому, як він відреагував, у тонкій зміні виразу обличчя та мови тіла. Груба паніка промайнула в його очах.
  «Ви видаєте себе, професоре. Ви були разом тієї ночі в Чикаго?»
  Він вагався, а потім незручно поворухнувся. «Так». Він провів рукою по своєму рідкому волоссю. MC помітив, що він тремтить. «Він старший. Минулий вік згоди. Аспірант».
  MC відразу згадав красеня Вілла Стронга. Їм було дуже затишно разом. «Я не впевнений, що адміністрація сприйме це таким чином».
  «Ось чому я збрехав».
  «Його ім'я?» — запитав Кітт.
  «Я не дам тобі цього».
  «Є проблема?»
  «Я не хочу, щоб він був залучений».
  Вона перехопила погляд Кітта. Її партнер кивнув на знак підтвердження: це було те саме, що він спочатку сказав про свого уявного друга в Чикаго. — Ви вже «втягнули» його в це, професоре Тейлор. І оскільки ви одного разу нам збрехали, цього разу ми не будемо чекати, щоб перевірити вашу історію».
  «Його ім'я?» Кітт натиснув.
  Він знову завагався. «Я справді не розумію, чому…»
  — Можливо, Вілл Стронг?
  Верхню губу вкрив піт. Він відкрив рота, ніби хотів відповісти, а потім закрив його.
  МС пом’якшила свій голос. «Усе, що ви нам розповідаєте, неймовірно легко перевірити, професоре. Один дзвінок. Клацання на клавіатурі комп’ютера».
  «Добре, так. Це Вілл».
  MC відчув себе погано. Це був один із учителів Томмі. Його радник. І він більше дбав про свою шкіру — свою репутацію — ніж про те, щоб допомогти їм зловити вбивцю Томмі.
  Найсумніше було те, що вона не була здивована цим.
  «Якби ви сказали нам правду на початку, нас би зараз тут не було. Ми б не витрачали дорогоцінний час, щоб розібратися з вашою фігнею...
  «Якщо це стане відомо, я втрачу все. Моя посада, моя репутація. Вілл може втратити посаду асистента».
  «Ви коли-небудь чули приказку: «Не срай там, де їси», професоре Тейлор?»
  «Будь ласка, я вас дуже прошу. Не йдіть з цим до адміністрації. Якщо стосунки виникнуть, я буду зруйнована».
  Томмі був мертвий. Метт Мартін був мертвий. Вона могла посперечатися, що будь-хто з них замість цього прийме «зруйнований».
  «Я не можу цього пообіцяти», — сказав МС. «Якщо ваш захист ставить під загрозу наше розслідування, вам точно не пощастило».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ ТРЕТІЙ
  
  Вівторок, 27 січня
  6:10 ранку
  
  День її весілля. Ден чекає на неї біля вівтаря. Усміхнений, красивий у смокінгу, простягає руку. Вона спробувала схопити його, але він був поза досяжністю. Вона старалася сильніше, потягуючись. . . вона назвала його ім'я. Закричав, але не було чутно за рев двигуна.
  Її очі різко розплющилися. Реальність обрушилася на неї. Не двигун, її мобільний телефон вимикається на тумбочці. Інший бік ліжка порожній. Ден не чекає на неї. Ніколи знову.
  Її пронизав біль. Її очі наповнилися сльозами. Вона схопила телефон, піднесла його до вуха. — Ріджіо, — вимовила вона голосом хрипким.
  «Детектив? Це Конні з офісу Діна Джонсена. MC працював над тим, щоб позбутися наслідків сну та затяжного туману сну. «Конні? Чим я можу вам допомогти?»
  «Вибачте, що подзвонив вам так рано, але щось мене непокоїло, і я . . . Я відчував, що мені потрібно».
  MC затяглася в сидяче положення. У спальні було холодно. Здригаючись, вона встала з ліжка, схопила з підлоги халат і ковзнула в нього. «Я радий, що ти зробив. Що відбувається?»
  «Мабуть, нічого, але... . . вчора я бачив професора Тейлора, який виходив із коробкою».
  «Ящик?» — повторив МС, вигинаючи брову.
  «Так, знаєте, як коробка, що рухається. Я подумав, що це досить дивно. Вілл Стронг був допомагаючи йому, — продовжила вона. «У нього теж була коробка. Ви зустрічалися з Віллом? Аспірант. Особливо люблю професора Тейлора».
  Вона знала про Тейлора. Його стосунки зі Стронгом .
  «Котра це була година?» — запитав МС.
  «Пізно. Після п'ятої. Я залишився, щоб закінчити доповідь для декана». Вона замовкла на мить, потім продовжила. «Я впевнений, що Дін Джонсен не хотів би, щоб я це сказав, але... . . Професор Тейлор мав деякі проблеми на попередній посаді. Дещо про залучення студентів та онлайн-групу. Справді брудно».
  Бінго . MC тримала голос спокійним. «Що за група, Конні?»
  «Я не маю поняття. Чесно кажучи, я навіть не маю цього знати. Я випадково почув. . . До речі, я б хотів, щоб ви не казали, звідки ви це дізналися.
  «Ви знаєте, де я можу знайти професора Тейлора сьогодні вранці?»
  «У мене є його розклад занять і особиста контактна інформація прямо тут».
  У той момент, коли Конні відключилася, МС подзвонив Кітту. «Схоже, Тейлор міг прибирати в офісі вчора ввечері. Вілл Стронг допомагав йому».
  — Негідник тікає, — сказав Кітт.
  «Це моя думка». Вона протріпотіла адресу на Рівер-Оукс-лейн, яку їй дала Конні. «Я їду через п'ять».
  «До зустрічі».
  
  MC прибув першим. Група привабливих міських будинків виглядала привабливо, виконана в теплому сірому кольорі з темно-червоними дверима та блискучою латунною фурнітурою. На вікнах красувалися віконні коробки, щоправда, замість квітів вони були завалені снігом.
  Вона припаркувалася перед Тейлором і заглушила двигун, помітивши Lexus останньої моделі, припаркований на під’їзді. Якби Тейлор убив Томмі, вона б не дозволила йому втекти. Вона вистежила б його на край світу, якби знадобилася.
  Кіт прибув і припаркувався позаду неї. Вони обоє вилізли. «Те, що машина тут, — це хороший знак», — сказав Кітт, приєднуючись до неї біля під’їзду.
  Вони підійшли до машини; MC зазирнув усередину. «Без ящиків. Жодного тіла».
  «Ще один хороший знак».
  Вони вийшли на маленький портик і подзвонили.
  Коли він не відповів, вони подзвонили знову. Потім постукав і покликав. «Професор Тейлор? Це детективи Ріджіо та Лундгрен. Нам потрібно поставити вам кілька запитань».
  нічого МС подивився на Кітта. «Конні сказав, що його перший урок був о дев’ятій».
  «Можливо спати».
  «Давай йому зателефонуємо». MC покопалася в кишені свого пальта, щоб знайти номер. Кітт від’єднала свій телефон і набрала цифри, поки МС їх читав.
  — Дзвінок, — сказав Кітт. Вона підняла палець із кожною каблучкою, а потім закрила телефон. «Автовідповідач».
  «Спробуйте номер мобільного телефону».
  Кітт так і зробила, потім подивилася на партнера. «Прямо на голосову пошту».
  «Підозрюваний готується до втечі».
  «Абсолютно».
  MC спробував двері та виявив, що вони незамкнені. Вона подивилася на Кітта. «Слушно, партнере. Я йду».
  «Якщо він буде лежати в ліжку, Сал отримає наші дупи».
  Професор Тейлор справді лежав у ліжку. Але він точно не спав.
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ
  
  Вівторок, 27 січня
  6:50 ранку
  
  «Я не думав, що ми так наполягали», — пробурмотів Кітт.
  «Я також». МС підійшов до ліжка. Виглядало так, наче Тейлор застрелився. Він ліг на спину на ліжко, звісивши ноги через бортик. Його права рука тримала револьвер Ruger SP101. Кров і мозок бризнули по стіні позаду нього, а також по постільній білизні та підлозі.
  «Який безлад».
  MC знав, що Кітт викликав його, щоб наказати звичайним складом персонажів приїхати на місце події: патологоанатом, команда ID, пара крейсерів для охорони та контролю території.
  MC одягнув рукавички, вивчаючи жертву. Що це означало? — дивувалася вона. Невже він так боявся втратити посаду? Бути аут?
  Або він мав більш темні таємниці? Ті, які включали кіберкрадіжки та вбивства?
  Під час їхньої першої зустрічі агент Сміт сказав, що група кіберзлодіїв складається з молодих людей, але операцію, ймовірно, організував хтось старший. Хтось із доступом до молоді. Хтось, кому вони довіряли.
  Чи був Тейлор цією людиною?
  Кіт клацнула телефоном. «Тейлор мав Ruger, зареєстрований на своє ім’я».
  «Нехай крейсер забере Вілла Стронга. Можливо, він був останньою людиною, яка бачила Тейлора живим».
  «Я хочу знати, що було в тих коробках», — додала МС, дивлячись на Кітта через плече. Вона побачила, що дивиться на Тейлора з дивним виразом обличчя. «Ти в порядку?» — запитала вона.
   Кітт кивнув і кивнув. «Так. Поговорив із Салом. Він уже в дорозі».
  Почала прибувати решта команди. Спершу поліцейські в уніформі, за ними ID.
  Вони тупцювали з Міллером попереду. Він побачив її й спохмурнів. «Що в біса, Ріджіо? Ти не міг дозволити нам спершу поснідати?»
  «Ви маєте рацію. Що я думав? Треба було вийти, щоб ти з’їв млинців і ковбаси».
  Джексон підійшов до ліжка й поклав сумку з обладнанням. «О, чувак, хлопець побив себе? Ким він був?»
  «Підозрюваний. У нас були підстави вважати, що він готувався до втечі».
  «Схоже, він це зробив. Він пішов важким шляхом, якщо ви запитаєте мене». Джексон посміхнувся їй. «Добре, якщо я отримаю свої уколи?»
  «Давай. Ми оглянемося».
  Міський будинок був чудово вмебльований. Класика поєднується з сучасністю. Це не мало спрацювати, але спрацювало. Настільки акуратно впорядковане, воно не було недоречним, воно виглядало більше як обкладинка журналу, ніж живий будинок.
  MC зробив швидку інвентаризацію макета. Міський будинок представляв собою три спальні, дві з половиною ванни на трьох рівнях. Друга спальня служила кабінетом. Вона побачила, що комп’ютер увімкнено. Яблуко. Її брат Майкл клявся брендом. Її брати дражнили, що він був місіонером, щоб навернути користувачів комп’ютерів усюди.
  Вона торкнулася миші, і екран ожив, наповнившись зображеннями чоловіків у різних формах рабства. Деякі здійснювали статеві акти з іншими чоловіками.
  «Чортове лайно». Соренштейн підійшов позаду неї. «Це так заплутано. Міллер, Джексон, приходьте поглянути на це».
  Це привело не лише його колег-детективів, але й решту команди. Вони зібралися навколо неї, витріщившись і коментуючи.
  «Хворий блядь».
  «Не дивно, що він убив себе».
  «О, чувак, це має бути боляче».
  «Я не думав, що тіло може це зробити».
  «Цей хлопець був професором бухгалтерського обліку ?»
  Останній прийшов від Джексона. Усі глянули на нього, і по його щоках поповз тьмяний рум’янець. «Що? Це як кролик, який є Джеком Різником. Ви просто цього не очікуєте».
   «Вечірка закінчилася», — коротко сказав Кітт із дверей кабінету. «Я думаю, що всі отримали достатньо задоволення».
  Вони розійшлися, хоч і не без бурчання. «Що відбувається?» — запитав МС. «Ти смішно виглядаєш».
  «Ходімо зі мною», — сказала вона. «Погляньте на третю спальню».
  Розташоване на самому верхньому рівні, воно слугувало свого роду кімнатою для тренувань.
  Хоча це не те тренування, в якому брав участь МС.
  Стіни були дзеркальні. У кімнаті домінувало одне обладнання — щось середнє між стоматологічним кріслом і стелажем середньовіччя. Як реформатор пілатесу з пекла.
  Були й інші смаколики. Металеві пластини з важкими металевими шурупами, прикрученими до стіни. Велика м’яка бочка на дерев’яній платформі зі шкіряними ремінцями, прикріпленими з обох сторін платформи. Вона здогадалася, що закріпив руки й ноги.
  «Схоже, професор Тейлор все ще не сказав нам усієї правди», — сказав Кітт.
  «Не дивно, що він був такий відчайдушний. Йому не подобалися ваші повсякденні ігри з оленями».
  Вони увійшли до кімнати. Єдине вікно було закрите темною шторкою, над нею висіла дерев'яна жалюзі. Незважаючи на те, що його маленька фабрика розваг була на третьому поверсі, він подбав про те, щоб відбити підглядаючих томів.
  У кімнаті була одна шафа, розташована зліва від дверей. MC підійшов до нього.
  «Кімната не була зачинена?» — запитала вона Кітта.
  «Ні».
  Вона спробувала шафу. Він також виявився розблокованим. Вміст було акуратно організовано. Батоги. Кайдани. Те, що було схоже на вуздечку. цифровий фотоапарат. «Хлопці захочуть забрати камеру, перевірити картку».
  «Жодних ознак насильницького злочину. Він не докладав зусиль, щоб приховати свої партійні прихильності».
  «Я думаю, це все, — сказав Кітт. «Фотографії, ймовірно, покажуть, чи любив він давати чи отримувати».
  Домінуючий. Або бути домінованим. MC просто не зрозумів.
  «Я чую Села».
  Вони повернулися на головний поверх. Вона справді чула голос Села. Френсіс також прибув, і вони стояли біля ліжка і розмовляли.
  Першим на них потрапив патологоанатом. «Ви двоє мене чимось займаєте».
  «Ти звучиш як Міллер», — сказав МС. «Ненавиджу лопати міхур для всіх, але ми теж застрягли в кошмарі цього робітника».
   З іншого боку кімнати буркнув Міллер. «Різниця в тому, що ви двоє божевільні».
  Френсіс прочистив горло. «Я казав Солу, я припускаю, що це саме так виглядає. Наш друг сунув пістолет у рот і натиснув на курок. Опіки від пороху на його пальцях і місця входу та виходу кулі узгоджуються з цією гіпотезою. Крім того, немає жодних ознак боротьби. Я бачив чимало таких за ці роки, і цей виглядає точно так само».
  МС звернувся до Сала. «Зброя зареєстрована на нього».
  «Він залишив записку?»
  «Начебто», — сказав Кітт. Вона показала на домашній офіс. «На комп’ютері».
  Звичайно, MC зрозумів. Не традиційна замітка — картинки повної правди. Щоб вони знали, що він убив себе, щоб його найтемніші таємниці не були розкриті.
  «Думаєте, він ваш UNSUB?»
  — Ні, — сказав Кітт. «Він був хворим СОБом, який потрапив у незалежні від нього обставини».
  «Якби вам довелося вгадати», — додала МС, здивовано дивлячись на партнера. «І не стримуйся».
  Сал спохмурнів. «Чи можу я поговорити з вами наодинці?»
  Вони пішли за ним у тихий куток. «Як ти тут почуваєшся?»
  «Сьогодні вранці мені зателефонувала секретарка декана. Вона бачила, як він виносив коробки минулої ночі».
  «Ви припустили, що він збирався втекти або вилучав докази».
  «Так. Крім того, вона сказала, що Тейлор мав деякі проблеми на попередній роботі, щось пов’язане зі студентами та онлайн-групою».
  «Кіберзлодії?»
  «Ми зробили такий висновок», — сказав Кітт. «Він не відкривав ні дверей, ні телефону; ми знайшли будинок незамкненим і прийшли перевірити. Це все було за правилами».
  «Добре». Він перевів погляд між ними. «Здається, ви маєте різні думки щодо того, чи міг би він бути нашим хлопцем».
  «Шанс є, звичайно». Кітт подивився на МС. «Але мої інстинкти підказують мені, що він знав, що його таємне життя буде розкрито, і він буде зруйнований, тому він втік. Що б ви зробили, якби вас сорокарічний повний професор позбавили вашої посади? Викрили себе як сексуальну девіантку, вступили в роман зі студенткою? Яка школа вас би взяла на роботу?»
  Згори пролунав вигук Соренштейна: «Пресвята Богородице!» Він знайшов ігрову кімнату Тейлора .
  «Кітт може мати рацію», — сказав МС. «Звісно, ми не можемо виключити, що він наш хлопець, але наявні докази цього не підтверджують. І теорія Кітта правдива».
  Джексон покликав сходи. «Дві пакувальні коробки лежать у багажнику Lexus. Хочете поглянути?»
  Вони втрьох спустилися на перший поверх, а потім вийшли до автомобіля. Джексон обережно відкрив першу коробку, і вона обережно перегортала її: книги, сувеніри, таблички. Фотографії в рамках. папери. Другий містив більше того самого.
  «Він прибрав свій офіс».
  «Він залишив коробки у своєму багажнику, що свідчить про те, що він збирався злетіти. Питання в тому, що змінило його думку?»
  «Я пропоную вам розпитати хлопця», — сказав Сал.
  «Так би мовити, наступний у нашому списку хітів».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ П'ЯТИЙ
  
  Вівторок, 27 січня
  9:20 ранку
  
  МС і Кіт знайшли Вілла Стронга, що ходив у кімнаті для допитів два. Коли вони увійшли до кімнати, він повернувся до них обличчям. «Я не мав до цього відношення!»
  «З чим?» — запитав МС.
  «Я допоміг йому перенести його речі, і все. Він був божевільний».
  «Знову ж таки, містере Стронг, ви не мали нічого спільного з чим?»
  «Його злітає! Я сказав йому залишитися і боротися! Він не завдав шкоди жодному з тих хлопців — він не міг!»
  «Професор Тейлор планував злетіти?»
  «Так, зникнути».
  «Чому?»
  «Ви повинні знати», — сказав він гірким тоном. «Він подумав, що з усіма вашими придирками та штовханням наші стосунки будуть розкриті, а його звільнять».
  «Професор Тейлор мертвий», — прямо сказав МС. «Мені шкода».
  Він витріщився на неї, його обличчя змарніло від шоку. Через мить він похитав головою. «Цього не може бути».
  «Він убив себе, Вілле».
  «Ні». Він знову похитав головою. «Ні, це неправильно».
  «О котрій годині ви з Тейлором розлучилися вчора ввечері?»
  «Сім чи близько того».
  «Ви сказали, що він божеволіє?»
   «Він був надзвичайно схвильований». Руки юнака затріпотіли; MC нагадав про птахів у клітках. «Але я ніколи не думав, що він…»
  Він подивився на них, вираз обличчя став винуватим. «Чому я не зробив? Він говорив божевільний». Він підніс руки до обличчя. «Я повинен був знати. Треба було розглянути таку можливість».
  MC почувався наполовину погано за юнака. Якщо він брехав, то робив майстерно.
  «Розкажіть нам про проблеми, які він мав на попередній посаді викладача».
  «У Ганновері?»
  Кітт не вагався. «Так».
  «Це було нічого. Він займався зі студентом. Це було консенсусом. Адміністрація дізналася, і він втратив роботу».
  «А як щодо онлайн-групи, до якої він брав участь?»
  «Гей-чат? Велика справа. що? Ми не маємо права спілкуватися з друзями?»
  «Очевидно, що Ганновер почувався інакше».
  Він погодився. «Але Ріку пощастило. Коледж хотів усе це замовчувати. Тож вони дали йому чудову рекомендацію».
  Тихо від нього позбутися. МС подивився на Кітта, який кивнув. «Ми знаємо про його сексуальний характер. . . уподобань", - сказала вона. «Ми бачили його фабрику розваг на третьому поверсі».
  Кітт підхопився. «Він любив домінувати, чи не так? І завдати болю?»
  «Ти нічого про нього не знаєш», — сказав він, гіркота змінилася гнівом.
  «Тоді чому б вам не підказати нам?»
  «Рік не міг поранити блоху. Йому подобалося, коли над ним домінують, а не навпаки».
  — І ви були його партнером?
  «Я знаю, про що ти думаєш. Це було не так».
  «Як це, містере Стронг?»
  «Хворий. Потворний».
  «Тоді чому б вам не розповісти нам, як це було?»
  «Весело. Ми грали. Ніхто не постраждав». Він заломив руки. «Він познайомив мене з усім. Спочатку я думав, що це весело. Захоплюючий. Щось інше, знаєте».
  «Він познайомив вас із рабством?» — запитав Кітт. Коли він кивнув, вона продовжила. «Ви сказали: «Спочатку». Коли це перестало бути веселим?»
   «Все почало набридати. Завжди те саме. Іноді я люблю прямий секс, так би мовити. Я люблю обійматися. Але він ніколи не втомлювався від інших речей».
  «Ви впевнені, що ніхто не постраждав?»
  «Так. Я був там».
  «Тільки ви двоє?»
  «Так. Я граю ексклюзивно, детективе. Так зробив і Рік. У ці дні не можна бути надто обережним».
  Цікавий коментар, подумав MC. враховуючи. Мабуть, обережність для одного була ризикованою для іншого. «Чи знайомився він з іншими молодими людьми через Інтернет? Листуватися з ними? Є чати?»
  «Ні, абсолютно ні. Ганновер вилікував його від цього».
  «Його хтось дізнався? Чи могли його шантажувати?»
  «Він би сказав мені. Я в цьому впевнений». Він перевів погляд між ними.
  «Йому подобався Томмі Маріано. Я вважав, що він справді порядний хлопець».
  «Томмі був геєм?» — запитав Кітт.
  «Ні, на жаль. Ми жартували з ним кілька разів».
  «Томмі знав, що ви обоє геї?»
  Він підняв плече. «Звичайно. Це не злочин».
  «Він знав, що ви бачитеся?»
  «Можливо, він здогадався. Ми не оголошували, що ми пара чи щось таке. Рік мав захищати свою роботу».
  «А як щодо Метта Мартіна?»
  «Що з ним?»
  «Професор Тейлор був на його похоронах. Мабуть, він його знав».
  «Він не зробив». Очі юнака наповнилися слізьми. «Те, що він сказав про це, було правдою. Він просто хотів віддати йому шану. І ви перетворили це на щось підле».
  «У нас були підстави для підозр. Він збрехав нам, Уілле».
  Він підніс руки до голови. «Якби він не пішов на той похорон, нічого б цього не сталося. Все було б добре».
  І якби Ден не запропонував того вечора покататися на машині Томмі. . . або якби Томмі не напився, або якби він мав сміливість визнати все, що відбувається. . .
  Вона розуміла гіркоту Стронга, його відчай. Якби вона дозволила, її власні «якби тільки» з’їли б її живцем.
   — Мені шкода вашої втрати, — тихо сказав Кітт.
  Він опустив руки й підніс своє заплакане обличчя до її обличчя. «До біса це. І ти. Чому ти не міг залишити його в спокої? чому Він ніколи нікому не кривдив!»
  Він зірвався на ридання. Незворушно, МС підсунув йому коробку з серветками. Що стосується її, Тейлор застеляв своє ліжко, коли він їм збрехав. Якби він був правдивим із самого початку, вони б перевірили його алібі й пішли б далі.
  Коли Стронг высморкався, вона запитала: «Чи знаєте ви, що у Ріка є зброя?»
  Він похитав головою.
  «У мене більше немає запитань, Вілле». Вона запитально подивилася на Кітта; її партнер вказав, що вона теж ні. «Ми запросимо офіцера, який підвезе вас назад до коледжу».
  «Я подзвоню комусь».
  Вона стояла. «Якщо ви передумаєте, повідомте нам».
  Він кивнув і пішов за нею до її ніг, виглядаючи ошелешеним. MC повів його до ліфта, натиснув на кнопку першого поверху і попрощався. Двері зачинилися, і вона повернулася до кімнати для допитів.
  Кітт сиділа там, де вона її залишила, і тупо дивилася на двері.
  «Партнер? ти в порядку?»
  Кітт кліпав очима. «Ні, не думаю». Вона стояла і збирала свої речі. «Я йду додому».
  MC не приховувала свого здивування. Вона глянула на годинник. «Їду додому?»
  «Ви мене чули. Я геть звідси».
  «Але це лише…»
  «Мені наплювати, котра година. Мені досить. Я виснажений. Вистукнутий. Іду додому».
  Вона різко вдягнулася в пальто. «Якщо ви щось зробите, покличте Вайта супроводжувати вас. Або хтось інший, мені байдуже. Просто задокументуйте це лайно».
  MC приголомшено витріщилася на партнера. Вона ніколи раніше не бачила її такою, навіть під час останніх мук у справі «Сплячий ангел».
  «Припини так на мене дивитися! Ви не розумієте? Ви не знаєте, який сьогодні день? Мені треба збиратися в подорож! З нетерпінням чекаю відпустки з чоловіком, якого люблю. Натомість мене пригостили мізками якогось бідного виродка, розкиданими по всій стіні, і фотографіями людей, які спотворюють акт кохання».
  Її голос піднявся. «Я поняття не маю, чому я тут. Все це неправильно. Повністю облажався».
  MC простягла руку. «Що я можу зробити, Кітт? Скажіть, як я можу вам допомогти?»
  «Нічого не роби, гаразд. Просто відпусти мене».
  MC зробила, боляче за свого партнера. Для себе. За свої втрати. Те, чим вони обоє пожертвували заради роботи, те, що вони придушували день у день, щоб зробити це. Що вона тепер придушила.
  Глибоко вдихнувши, вона знову вгамувала свої емоції та взялася до роботи.
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ ШОСТИЙ
  
  Вівторок, 27 січня
  11:10 ранку
  
  Джо залишився вдома хворий. Принаймні так сказала Кітту його секретарка Фло, коли вона зупинилася в Лундґрен Хоумс, шукаючи його.
  Жінка поставилася до неї прохолодно. Кітт почув осуд у її тоні.
  Очевидно, Фло звинуватила її в неприємностях між Кіттом і Джо. Але кого ще їй звинувачувати?
  Її вина. Всьому вона винна .
  Почався сніг. Один із тих чудових снігопадів, усі жирні ніжні пластівці. Ті, що порошили капелюшки та вії, пощипали на язиці.
  Сейді любила такі сніги .
  Кіт припаркувався на під’їзді біля вантажівки Джо. Вона вилізла і підійшла до дверей.
  Вона була тут, щоб просити пробачення. Щоб попросити ще один шанс. І, чесно кажучи йому, вона не думала, що зможе жити без нього.
  Джо не просив повернути йому ключ, і вона не пропонувала його. Було нахабно використовувати його зараз, але вона все одно зробила це, дозволивши собі ввійти.
  «Джо», — тихо покликала вона, розмотуючи шарф і вислизаючи з пальта. «Це я».
  Вона знайшла його в лігві, в його улюбленому кріслі — пошарпаному шкіряному кріслі.
  У вогнищі потріскував вогонь; телевізор був вимкнений.
  «Фло сказала, що ти хворий».
  «Я в порядку».
   Вона хотіла, щоб вона була .
  Він повернув голову, зустрівся з нею очима. «Чи можу я вам допомогти?» запитав він.
  Так, як запитали б у незнайомця. Холодно. Закриваючи її так, як ніколи раніше не робив. Це боляче. Це її налякало.
  «Я сумую за тобою».
  «Я теж сумую за тобою». Він сказав це без емоцій, наче будь-який біль, пов’язаний із цією заявою, залишився в минулому. Що, якби вона втратила його назавжди?
  «Я зробив помилку. Мені шкода». Він не прокоментував, і вона сплесла руки. «У мене таке смішне почуття обов’язку. Це почуття відповідальності перед усіма і вся».
  «Всі і все, крім нас. Я не знаю, чи хочу я так жити».
  «Я можу змінитися».
  «Ти можеш?»
  «Будь ласка, дозвольте мені спробувати».
  «Іди сюди». Він простягнув руку; вона підійшла до нього й взяла його. Він потягнув її на стілець. Кітт знав, як нахилити своє тіло до його, щоб вони зручно пригорнулися одне до одного у великому старому кріслі. Вони робили це сотні разів раніше.
  Вона сперла голову йому на плече; він провів пальці по її волоссю — цей жест був одночасно відсутнім і інтимним.
  «Я сидів тут і думав про Сейді», — тихо сказав він.
  Вона посміхнулася. «Я теж. Просто перед тим, як приїхати сюди».
  «Я зрозумів те, чого раніше не знав. Вона тримала тебе в центрі, Кітт. Саме вона тягла тебе додому вночі. Не я».
  «Не тільки Сейді. Ти теж, Джо».
  «Дозвольте мені закінчити. Я зрозумів, що вона також тримала мене на землі. Вона заповнила місця, які ви не змогли. Це має сенс?»
  Почуття душило її. Вона кивнула у відповідь — вона не могла б говорити в той момент, якби від цього залежало її життя.
  «Втрата її змінила все».
  Сльози пекли її очі. Вона хотіла кричати, що це неправда. Але це була б брехня. Смерть Седі все змінила . Делікатний баланс, яким були вони з Джо, їхнє спільне життя; все це було остаточно перевернуто.
  Вона повернулася й підняла своє обличчя до його обличчя. «Що ти хочеш сказати, Джо?»
  «Ми не можемо повернутися до того, як було. Бо нашого Арахісу більше немає».
   Сльози текли й котилися по її щоках. «Не кажи так. Ми можемо спробувати».
  «Ти все одно не можеш заповнити ці місця, Кітт. І нечесно з мого боку просити вас спробувати».
  «Я покину поліцейську роботу. Мені досить. Я готовий жити як нормальна людина. Людина, чий поганий результат на роботі не включає чиїсь мізки, розбризкані по стіні».
  «Дякую, що поділилися цим».
  Він сказав це легко, але це була правда. Нормальні люди з нормальним життям не прийдуть на думку говорити такі речі.
  «Ти був би нещасним. Ви б ненавиділи мене за це».
  «Я б не став, я обіцяю. Я займуся прикрашати торт».
  Він засміявся.
  «Я серйозно, Джо. Я не можу жити без тебе».
  Він витримав її погляд. «Я майже вірю вам».
  На її стегні завібрував мобільний телефон. Щось схоже на горе промайнуло його обличчям. Вона відчула, як він емоційно відсторонився від неї.
  «Відповідай», — сказав він. «Ти знаєш, що хочеш».
  Що вона хотіла зробити, так це накрутити чергування, дозволити пристрою прийняти повідомлення. Все, що або хто б не потребував її уваги, все одно потребуватиме її через півгодини.
  Але вона не змогла. Вона не була так побудована.
  «Лундгрен».
  Це була Нан. «Привіт, детективе. Я думав, ти захочеш знати. Ваші повістки до суду».
  Для фінансів Томмі та Мартіна .
  Кітт подякував жінці й повернув її телефон у кобуру.
  «Тобі треба йти», — сказав він.
  «Я повинен». Вона не була впевнена, чи відчула, як він зітхає, чи просто уявила. Це не мало значення; це не змінило того, що вона мала робити. «Я мала б, — повторила вона, — але ні».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ СЬОМИЙ
  
  Вівторок, 27 січня
  14:45​
  
  MC сидів у черзі завглибшки в десять автомобілів. Її живіт бурчав. З ранку вона не пила нічого, окрім кави, і якщо незабаром не поїсть, то нікому не принесе користі.
  Автомобіль перед нею трохи помчав вперед; вона слідувала. Від’їзд Кітта поставив її в скрутне становище: Сел погодився, щоб вона йшла з собою, а не активно розслідувала. Тож вона вирішила уникати його та штабу, доки Кітт не збереться зі своїм лайном і не повернеться до роботи.
  Це було найменше, що вона могла зробити. Вона ненавиділа, що її подрузі було боляче. Ненавиділа, що стосунки, над якими вони з Джо так старанно працювали, були зіпсовані через неї.
  Ні, не через неї. Через її та Кітт дружбу. Їхня вірність один одному.
  Кітт був найкращим другом, якого вона коли-небудь мала. Але яким другом вона була у відповідь? Вона мала відмовитися від допомоги Кітта, мала наполягти на тому, щоб піти з Джо.
  MC знову подалася вперед, зробивши її наступною в черзі. Її мобільний завібрував. «Ріджіо», — відповіла вона.
  «MC, це Сем. Я знайшов Зою». Його голос тремтів. «Я познайомився з нею на A-list».
  Улюблене місце обіду для студентів. Раптом їжа стала не так вже й важлива. «Вона все ще там?»
  «Вона не вбивала Томмі», — сказав він натомість. «Я запитав її».
   Вона спохмурніла. «Мені здавалося, що я сказав тобі залишити розслідування нам».
  «Вона цього не зробила, MC, я їй вірю».
  «Я буду суддею. Вона ще там?»
  «Ні, але я знаю, де вона».
  «Скажи мені. Я зараз піду».
  «Я не можу цього зробити».
  «Що?»
  «Я пообіцяв їй, що не буду».
  «Ти обіцяв їй ?» Слова вибухнули з її губ. «Томмі мертвий!»
  «Ви думаєте, я цього не знаю?» — крикнув він у відповідь. «Він був моїм братом і найкращим другом!»
  З-за її спини почувся гудок клаксона. Вона побачила, що машина попереду наказала і поїхала вперед. «Я можу змусити вас сказати мені».
  «Але ти не будеш».
  «Біса, я не буду, ти маленький нахаба». Вона не називала його нахабою з тих пір, як він навчався в шостому класі і вкрав один з її бюстгальтерів, щоб показати його друзям.
  «Вона налякана».
  «Якщо вона невинна, їй нема чого боятися».
  «Це фігня, і ти це знаєш. Ви копи. Ти її шукаєш».
  «Вона не дуже боялася бігати містом, ти про це думав?»
  «Ти не зміниш мою думку, MC»
  «Зустрінемось у мене вдома», — сказала вона, перевіряючи через праве плече, а потім обірвала лінію. «Я вже в дорозі».
  Сем чекав на неї, коли вона повернулася додому. Він виглядав водночас і зухвало, і зухвало. Вона запалилася в нього в ту мить, коли опинилася досить близько, щоб він її почув. «Я не можу повірити, що ти став на бік цієї дівчини. Можливо, вона вбила твого брата».
  «Вона не зробила».
  «Так вона тобі каже. Звідки ти знаєш?»
  «Вона налякана до смерті».
  MC глибоко вдихнула, намагаючись зберегти спокій. «Ти довіряєш мені?»
  «Звичайно знаю».
  «Ти думаєш, що я хороший поліцейський?»
  Він не вагався. «Ти чудовий».
  «Чи зроблю я колись щось, щоб заподіяти тобі біль чи...»
   «Я знаю, куди ти це ведеш, і...»
  Вона зупинила його. «Зробити тобі боляче. Чи будь-яка невинна людина?»
  Він закотив очі. «Ні. Звичайно, ні».
  «Тоді довірте мені це».
  «Я не можу. Але вона погодилася зустрітися з вами».
  MC звузила очі. "Улов?"
  «Ви не можете нікому розповідати».
  Намагаючись стримати гнів, вона порахувала до десяти, перш ніж відповісти. Вона все одно огризнулася. «Ти зійшов з глузду? Ти ж не Коломбо, ради Бога».
  «Хто такий Коломбо?»
  «Персонаж із старого телевізійного шоу, детектив… Це не має значення. Ти не він, добре? Ти просто Сем. І ти тут далеко не в своїй лізі».
  «Дуже дякую».
  «Я нічого цим не мав на увазі».
  «Правильно». Колір заповз на його щоках. «Вона дала мені це. Щоб віддати тобі. На знак доброї волі».
  Він простягнув пластиковий пакет на блискавці. Всередині був мобільний телефон.
  — Це Томмі, — сказав він.
  МС витріщився на поліетиленовий пакет із телефоном усередині. A Razr, срібний. Дивно, але вона десятки разів бачила, як Томмі розмовляє по мобільному, але ніколи не помічала, який у нього телефон.
  «Це його», — сказав Сем, ніби прочитавши її думки. «Я подзвонив».
  Вона взяла сумку й піднесла до світла, уважно оглядаючи. «Чому вона це взяла?»
  «Запитай її».
  «Добре. Я згоден на її умови».
  «Ніхто», — сказав він. «Навіть не Кітт».
  «Ні. Абсолютно ні. Ми — команда».
  «Тоді вона цього не зробить».
  MC розвернулася й пішла геть, глибоко дихаючи, намагаючись стримати свій гнів. Що може отримати ця дівчина, вигадавши це? І якби вона казала правду, що міг би втратити МС, якщо вона не піде на це?
  багато. І якби дівчина виявилася повною лайном, то домовилися б.
   Вона вдивлялася в його вираз, зважуючи свої варіанти. "Добре", - сказала вона. «Але їй краще бути на підйомі. Або ви обоє про це пошкодуєте».
  
  
  Її повне ім'я було Зої Елізабет Петерсен. Вона весь час сиділа на задньому сидінні Сема, ховаючись під ковдрою. І вона виглядала цілком переляканою.
  «Я не вбивала Томмі», — сказала вона, коли опинилася всередині, сидячи на дивані MC. «Він був моїм другом, і я, — вона глянула на Сема, її щоки почервоніли, — я любила його».
  MC не зворушили її ламання рук і заплакані очі. «Як ти опинився в його квартирі того ранку?»
  «Я знала його розклад, — почала вона, майже нерішуче, — що він буде там. Я хотіла його побачити. Напередодні він . . . зламав його. Сказав, що більше не хоче мене бачити».
  Її голос тремтів. «Я знав, що можу змусити його полюбити мене. Я знав це. Тому того ранку я пішов до нього. Сказати йому, що зроблю все, щоб він мене полюбив».
  Її тон прозвучав вірно. MC стало погано за дівчину. Вона була надто молода, щоб знати, що ти не можеш змусити когось полюбити себе. Це ніколи не працювало.
  «Ви кажете, що були готові на все. А як щодо того, щоб убити його, Зої? Якщо він вам відмовив, чи були ви готові це зробити?»
  «Ні!» Її очі наповнилися слізьми. «Як я міг? Я любив його».
  як? Межа між коханням і ненавистю була тонкою, як бритва, і такою ж різкою. MC багато разів бачив, як його розрізають. «Ви прийшли до нього в квартиру, що сталося потім?»
  «Коли він не відповів, я ввійшов».
  «Двері були не зачинені?»
  «Я знав, де він зберігає запасний ключ».
  «Тоді що?»
  Вона відкрила рот, щоб заговорити, але з неї не вийшло жодного звуку. Вона заплющила очі, ніби хотіла заблокувати образ у своїй голові.
  Сем обняв її рукою. «Я знаю, що це жахливо», — пробурмотів він. «Але вам потрібно поговорити з MC, вона може вам допомогти».
  Дівчина кивнула. MC помітив, що її руки стиснуті в кулаки, кісточки пальців білі від тиску. «Я почув, як працює душ. Я гукнув, коли він не відповів, я просунув голову і подзвонив знову».
   Вона чутно проковтнула. «Він все ще . . . не відповів, тому я підійшов до ванни. Томмі був. . . була кров. . . я..."
  Вона повернулася й притиснулася обличчям до боку Сема.
  «Навіщо ти забрав його телефон?»
  «Я не знаю».
  «Це фігня».
  «Клянусь! Воно було там, на стійці у ванній. Коли я повернувся, щоб піти, я побачив це і просто . . . зробив».
  «Вибач, Зої. Ця історія просто не працює для мене».
  «Це правда! Я...» Вона тремтіла так сильно, що їй довелося на мить стиснути губи, щоб зібратися з силою, щоб заговорити.
  «Чому ти втік? Ви кажете, що не вбивали його, що ви були в нього закохані. То навіщо бігти?»
  «Мені було страшно. Мені здалося, що я почув когось у квартирі, я подумав, що, можливо, це той, хто вбив Томмі. . . Я схопив телефон і втік».
  «Коли ви входили в будівлю, ви бачили, як хтось поспішно виходить? Хтось, хто міг втекти з місця події?»
  «Я був задуманий. . . я не знаю . . так, можливо. Був хтось. . . на сходах».
  «Чоловік чи жінка?»
  «Чоловік».
  «Як він виглядав?»
  «Я майже не глянув на нього».
  «Високий? Короткий? Справедлива? Темний? кавказький? афроамериканець?»
  «Я не знаю!» — скрикнула вона, дивлячись на Сема, ніби шукаючи підтримки. «Якийсь хлопець, я думав про те, що я хотів сказати Томмі. Я кажу правду!»
  MC вивчав дівчину. Її історія не звучала правдивою. Але найдивніше було те, що це також не прозвучало помилково. «А як щодо того, коли ти йшов?» — запитала вона. «Тоді когось бачити?»
  «Жінка. З продуктами. Я мало не натрапив на неї».
  Їй потрібен був Кітт, зрозумів Макі. Їй потрібен був її партнер, щоб допомогти їй розібратися з цим. Відокремте частини і прохолодно проаналізуйте.
  Вона зіпсувалася, визнав MC. Погоджуючись на цю приватну зустріч, у неї не було відеозапису інтерв’ю для перегляду, не було з ким переказати її думки. Про що вона думала?
  Їй була запропонована можливість, і вона скористалася нею. Це було в минулому. Тепер їй потрібно було зосередитися на тому, що робити далі.
  Вона повернула свій погляд на Зої. «Чому ти тут?»
  «Що ти маєш на увазі?»
  «Чому ти погодився поговорити зі мною?»
  «Сем сказав мені, що це важливо. І щоб ти мені повірив».
  «Чи хотіли б ви викласти свою версію подій у письмовій формі та підписати її?»
  Вона виглядала враженою. «Здається, так».
  «Добре. Я принесу тобі папір і ручку. А поки ти це робиш, я уважніше подивлюся на телефон Томмі».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ ВОСЬМИЙ
  
  Вівторок, 27 січня
  19:45​
  
  МС сиділа за кухонним столом, дивлячись на маленький клаптик паперу перед собою, на одне слово, акуратно надруковане на ньому.
  Карколомний .
  Коли вона відкрила розкладний телефон Томмі, він злетів на підлогу. Зоя клялася, що не клала його туди. Що, поклавши телефон у кишеню, вона його не торкалася, окрім того, щоб покласти його в сумку Ziploc.
  MC звузила очі. Друк Томмі, вона була майже позитивною. За винятком свого підпису, він майже ніколи не писав курсивом. Розбірливість була для нього важливою, і він мав точну руку бухгалтера.
  Що це означало?
  Сем і Зої пішли пару годин тому. MC провела час, починаючи з усіх сил, намагаючись зрозуміти, що вона зробила — і куди вона пішла звідси.
  Письмова заява Зої не змінила того факту, що МС скомпрометував її значок і зрадив довіру Кітта. МС піднесла долоні до очей. Сал мав рацію. Так само був і Кітт. Вона була надто близько до цієї справи. Залученим людям.
  Але по правді кажучи, їй було байдуже, якщо вона була надто близько. Вона хотіла вбивцю Дена. Вона хотіла Томмі. Вона зробить усе необхідне, щоб це сталося.
  Вона встала, підійшла до раковини й подивилась у маленьке віконце над нею. Місячне світло освітлювало сніг, і вона нагадала про ніч, коли Ден її запропонував. Спогад викликав укол туги — і горя.
  Вона відштовхнула його, повертаючи свої думки до Зої. Чого насправді хотіла дівчина від MC? І куди вона поділася звідси?
  Вона відвернулася від вікна та місячної ночі за ним, її погляд повернувся до телефону Томмі. Вона повинна передати його ID, щоб вони могли почати криміналістичний аналіз пристрою.
  Як би вона пояснила наявність цього? До Сала? До Кітта?
  Ще одна брехня . Правда для Села призведе до того, що її виключать із розслідування, якщо не відсторонять від служби. Правда для Кітт поставила б її партнера в положення, коли йому доведеться брехати заради MC
  Вона б не зробила цього з Кіттом. Вона вже досить зіпсувала життя подрузі.
  Біля її стегна завібрувала її власна клітина. Вона відповіла.
  «Детектив Ріджіо. Це агент Сміт».
  «Передай слухавку Сміту», — зрозуміла вона. Бюро могло проаналізувати інформацію вдвічі швидше, ніж її хлопці. І вони були б задоволені поясненнями агента, що вони отримали це від місцевої поліції.
  Ця думка викликала у неї відчуття зрадниці.
  «Нам потрібно поговорити», — сказав Сміт.
  «Я весь у вухах».
  «Віч-на-віч».
  «Мабуть, сьогодні мій щасливий день».
  "Вибачте?"
  «Чому ні? У мене також є новини. Крім усього іншого, професор Тейлор убив себе».
  Вона почула різке вдихання чоловіка. «Коли?»
  «Здається, минулого вечора. Встав йому в рот пістолет і натиснув на курок».
  «Це все ускладнює».
  «Не обов'язково. Можливо, він не був причетний. Насправді, я не думаю, що він був».
  «Тоді навіщо їсти кулю?»
  «Я розповім вам, коли ми зустрінемося. Коли і де?»
  Сміт запропонував ресторан Loves Park. MC погодилася, і через тридцять хвилин вона прослизнула в кабінку навпроти агента. Місце було квінтесенцією Лавс Парку, від помаранчевих вінілових кабінок до густоволосих офіціанток у відповідних помаранчевих уніформах.
  «Ви були тут раніше?» — запитав Сміт.
   «Ніколи».
  «У них неймовірне домашнє печиво. Ви можете замовити їх по тарілці».
  Звичайно, ви могли б. І як виявилося, агент Сміт мав. Разом із великою склянкою молока.
  «Суперагент Печиво Монстр», — подумала МС, спостерігаючи, як він занурює одне в молоко.
  Вона зупинилася на чашці кави. І його наполягання, щоб вона спробувала одне з його печива.
  «Ти не типовий агент», — сказала вона.
  Він посміхнувся. «Ви маєте на увазі всі інтенсивні та хардкорні?»
  «Досить багато».
  «Нехай мій образ із печивом і молоком не вводить вас в оману. Я виконую роботу. Але справа в тому, чи повинен я бути хреном, поки це роблю?»
  «Яким би освіжаючим він не здавався мені, він не підходить. Чому ФБР?»
  «Працювати на уряд було в мене в крові. Батько був урядовим ученим, мама – військовим лінгвістом на флоті. Вони обидва були геніальними, до речі. І надзвичайно добре освічений. Вони наполягли, щоб я теж був. Володію російською, іспанською, німецькою, французькою та італійською мовами. Але не арабською. На жаль.
  «Я бачив одну з рекрутингових тендерів бюро; це здавалося гарною ідеєю. А як щодо вашої родини?»
  «Рокфордський робітничий клас наскрізь». MC додала в каву вершки. «Тато був листоношею, мама домогосподаркою. Вона виростила мене та моїх п’ятьох братів і багато робила в цьому процесі жопи та готувала».
  «Як це було, рости одним із шести дітей?»
  «Уявіть собі хаос. Боротьба вмінь і волі, вирвати останню свинячу відбивну, прийняти душ, поки ще була гаряча вода. Уявіть собі постійний звук і рух. Що з тобою?»
  Він усміхнувся. «Стереотипна єдина дитина. Зіпсований гнилий».
  «Як би мені не подобалася світська розмова, Сміте, мені цікаво, чому ти подзвонив мені».
  Він відполірував печиво, а потім дістав із портфеля біля своїх ніг великий конверт. «Я отримав фінансові документи вашого двоюрідного брата». Він ковзнув ним по столу. «Шість рахунків. Один виглядав законним. Подивіться».
  «Я вже їх бачив».
  «Це було швидко для місцевої поліції».
  «Навіть місцеві поліцейські мають зв’язки. А як щодо Мартіна?»
   «Той самий сценарій. Мені шкода».
  «Чому це?»
  «Я знаю, що ви хотіли, щоб ваш двоюрідний брат був невинним. Не було «друга», детективе Ріджіо. Ми підрахували, і минулого року ваш двоюрідний брат заробив сто тисяч доларів незадекларованого доходу. Це не включає те, що він заробив за рахунок свого бухгалтерського бізнесу та сімейних подарунків».
  Ви можете дізнатися дещо про свого двоюрідного брата. . . і Дена, якщо на те пішло, тобі б краще не знати .
  «Перший із сумнівних рахунків був відкритий у липні минулого року. Інші швидко слідували за ними. Вибачте, — знову сказав він.
  Вона б ніколи не вважала Томмі злодієм. Ніколи. «Я все ще хочу того виродка, який його вбив».
  «Є більше», — сказав він. «Щось я не поділився з тобою».
  «Справді? Я в шоці».
  Сміт проігнорував сарказм. «Томмі подзвонив мені не раз, а двічі. Другого разу він сказав мені, що його «друг» зірвав куш. Рахунок із півмільйона баксів на ньому, можна взяти».
  Він нахилився до неї. «Давайте просто припустимо, що Томмі або його «друг» використовують Evil Twin. Якийсь ідіот входить у систему, йде до свого банку, щоб зробити онлайн-банкінг або перевірити баланс свого рахунку».
  «Але він не ввійшов до законної мережі Wi-Fi».
  «Точно так. Наш хлопець щойно передав номери банківських рахунків і паролі. Але вони не можуть підійти до банку, щоб зняти готівку. Без посвідчення особи. І надто ризиковано, навіть якби й зробили».
  Сміт зцідив останнє молоко. «Тож вони здійснюють онлайн-перекази, онлайн-оплату рахунків і кредити ACH. У сумах, які пролітають поза радаром банку».
  «На різні рахунки».
  «А потім ліквідують. Швидко».
  Ім'я користувача. Пароль. Ключі від королівства .
  «Це все електронно», — сказав Сміт. «Взагалі без віч-на-віч».
  «А як щодо номера соціального страхування на банківських рахунках, на які перераховано гроші?»
  «Викрадена інформація, яка веде до невинних мирних жителів. Деякі навіть не підозрюють, що їхню інформацію було зламано».
  «Проблема», — сказав МС. «Програмне забезпечення для фільтрації повідомляє щодня загальну суму в десять тисяч і більше. Як крекери це обходять?»
   Сміт знизив голос. «Акаунт для оплати рахунків онлайн. Наші зломщики використовують інформацію, яку вони зламали, щоб отримати доступ до облікового запису нашого хлопця, і вони починають «оплачувати рахунки». Вісім тисяч для TAM Enterprises, шість тисяч для Mariano Brothers. Облікові записи Томмі ідеальні, це всі існуючі облікові записи бізнесу. Щоб перевести багато грошей, не потрібно багато часу».
  — Ви очікували побачити півмільйона на рахунках Томмі?
  «Я думав, що є хороші шанси, що я щось з цього побачу. Там або в Мартіна».
  «Хтось виступив і повідомив про зникнення грошей?»
  «Ні».
  «Чому ні?» — запитала вона. «Це багато грошей».
  «Ви здивуєтеся, як мало уваги деякі люди приділяють своїм книгам. Ідіот, можливо, ще навіть не помітив».
  MC замислено зсунула брови. «А може, це гроші, які не можуть бути визнані зниклими?»
  «Я про це не думав», — сказав Сміт.
  — А може, не взяли?
  «Хтось забрав. Питання в тому, хто?»
  MC перетравлював те, що він говорив, пересуваючи частини, дивлячись, де кожна підходить найкраще. Сміт подався вперед. «Ось що я думаю. Томмі був убитий кимось із групи, хто хотів гроші собі. Можливо, навіть «друг», якого він намагався захистити. П’ятсот тисяч може швидко перетворити людину з друга на ворога».
  «Коли Томмі зв’язався з вами, вони подумали, що єдиний спосіб — убити його».
  Він кивнув. «Так».
  «То навіщо вбивати Мартіна?»
  — Він теж знав про гроші.
  "Ми уклали угоду", - сказав MC. «Повне розкриття. Але ти ділишся цим лише зараз?»
  «Я розкриваю. Бери або залишай».
  Типовий маневр ФБР, очікуючи повної співпраці та розкриття інформації від місцевої поліції, але не бажаючи відповісти на ввічливість.
  Це її розлютило. Але в цю гру могли грати двоє.
  Вона планувала розповісти йому про Зої. Про Breakneck. Планував віддати йому телефон Томмі. Гвинт це. З цього моменту вона розкривала інформацію лише тоді, коли це допомагало її власній справі.
  «А як щодо Тейлора?» запитав він.
   «Не задіяний. Ми підійшли надто близько до того, щоб розкрити його таємне життя, тож він убив себе».
  «Таємне життя?»
  «Неволя. Йому подобалося, коли над ним панують. На третьому поверсі була своя маленька фабрика розваг».
  «Ви хочете, щоб я продовжив?»
  «Давай. Якщо патологоанатом не введе шок, це буде класифіковано як самогубство, і ми вилетіли».
  "Ще щось?"
  «Нічого», — сказав МС, отримуючи збочену насолоду від цієї брехні. Вона стояла. «Дякую за каву».
  Коли вона відходила, MC посміхалася сама собі. Вона була рада, що Сміт зіграв так — це зробило її власний вибір набагато чіткішим.
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ ДЕВ'ЯТИЙ
  
  Середа, 28 січня
  01:45​
  
  MC крокував. Її думки шалено металися одна за одною. П'ятсот тисяч баксів. Багато грошей. Для двадцятидвох років це здавалося б достатньою кількістю грошей, щоб жити вічно.
  Досить вбивати за .
  Тепер це стало більш зрозумілим, коли на столі було 500 тисяч. Хтось хотів. Вони були готові вбити за це.
  У Томмі цього не було. Метта Мартіна теж не було. Це відобразилося б у їхніх облікових записах. Їм також потрібно було викликати в суд фінансові документи Тейлора. Ніколи не знав, що він може здивувати їх усіх, ставши поганим хлопцем.
  Агент Сміт навмисно приховав ключову інформацію. Великий сюрприз. Він був упевнений, що гроші будуть на рахунку Томмі чи Мартіна. Якби це було, у нього була б справа. Йому б не потрібні були МС і Кітт.
  Але грошей там не було, тому Сміт поділився своїм великим секретом.
  МС подивився на годинник. Майже 2:00 ночі. Зараз вона не могла заснути, якщо від цього залежало її життя.
  Давай, Ріджіо. Використовуйте енергію .
  Вона б не звернулася до агента Сміта. Аж доки вона не вичерпає власні підказки та джерела.
  Яким був її наступний крок?
  Попросіть Сема почати аналізувати цифри на телефоні. Складання імен і номерів для неї. Він хотів допомогти; це був спосіб, яким він міг.
  Її телефон, прикріплений до стегна, завібрував, і вона злякано підскочила.
   «Ріджіо», — відповіла вона.
  «Вставай і сяй, детективе. Отримав вбивство».
  "Де?"
  «Холлі Гроув. Жінка. Правоохоронці забезпечили охорону місця події».
  «Ви зв’язувалися з Лундгреном?»
  «Дзвонив їй першим. Вона не підняла ні додому, ні мобільний».
  MC нахмурився. Більше поганих новин.
  «Покличте детектива Вайта, щоб він мені допоміг. Лундгрен пішов додому рано вчора з грипом».
  Скоріше розплавлення, подумала МС, молячись, щоб розплавлення не змусило її партнера побігти до пляшки.
  «Неприємна штука», — сказав офіцер зв’язку. «Це було у мого чоловіка. Він хотів померти».
  Так було б і з Кіттом, якби вона впала з візка. MC особисто надер би їй дупу.
  MC подякував жінці та поклав трубку. За п’ять хвилин вона була одягнена, почистила зуби й волосся, і вийшла за двері, стискаючи в руці кухоль розчинної кави.
  Починаючи з минулого дня, час від часу випадав сніг, і земля була вкрита ковдрою товщиною дюйма. Плуги вже вийшли, вона почула гуркіт одного поруч і побачила, що вулиця перед її будинком уже розчищена.
  Поки її позашляховик прогрівався, вона набрала номер Кітта. Як і очікувалося, її партнер не підняв трубку.
  «Йой, Кітт. По дорозі на місце події. Про що поговорити. Встань з ліжка свій сонний зад і подзвони мені».
  Через десять хвилин вона зупинилася перед будинком у східному районі. Двоповерховий, весь цегляний, гарний. Не величний, але зручний. Привітні вхідні двері, пофарбовані в зелений колір, обрамлені газовими ліхтарями.
  Сьогодні ввечері не дуже гостинно, стрічка з місцем злочину, розтягнута через галявину, і два крейсери RPD, припарковані попереду, з вишневими вогниками.
  Метушня розбурхала сусідів; вгору та вниз по блоку горіли вогні.
  Білий зупинився позаду неї, і вона чекала його, незважаючи на холод. «Вибачте, що витягнув вас».
   «Гаразд». Його усмішка сяяла на темній шкірі. «Не те, щоб мені було неприємно бути тут, але де, в біса, твоя краща половина?»
  «Під погодою. Можливо, грип».
  MC міг сказати, що він не повністю погодився на це, але знав, що краще не кидати їй виклик. «Що ми маємо?» — запитав він офіцера події.
  «Мертва дівчина. Дженні Ліндеман. Вона жила в підвалі квартири. Батьки живуть поверхом вище».
  «Вони зараз нагорі?»
  Молодий офіцер кивнув. «Мама знайшла її. Квартира має окремий вхід, навколо задньої сторони. Схоже, злочинець увійшов таким чином».
  "Ще щось?" — запитав МЦ, розписуючись у журналі.
  «Просто вчора був її день народження. Їй виповнився двадцять один».
  «О, чувак, — сказав Вайт, — це погано».
  Вони пішли доріжкою до входу в підвал. Інший офіцер стояв на вахті, тупаючи ногами, щоб зігрітися, і виглядав жалюгідним. Потерпілий лежав просто в дверях. На ній були штани піжами на шнурках і світшот із написом:
  
  24 години на добу. . .
  24 дієтичні кока-коли у футлярі . . .
  Випадковість?
  
  Без крові. Без явних травм тіла. Її очі були відкриті, рот закритий. Голова скручена в неприродному куті. Як лялька, з якою розпещений власник поводився.
  Молода особа. Що виглядало як зламана шия . лайно​
  MC звернувся до чергового офіцера. «Почистіть квартиру. Шукаю комп'ютер. Будь-який комп’ютер».
  — Ти пам’ятаєш свій двадцять перший? — запитав Білий, присідаючи біля тіла.
  «Ви жартуєте? Маю двох старших братів. Вони вивели мене пити, так навантажили, що я вирвав на все їхнє заднє сидіння».
  «Це їх навчить».
  «Так думав мій тато. Як щодо вас?»
  «Схожа історія». Він кивнув на Дженні Ліндеман. «Цікаво, що вона зробила, щоб відсвяткувати?»
   «Немає комп’ютера», — сказав офіцер. «Багато речей, які додаються до комп’ютера».
  Це стало трьома . МС глянув на офіцера. «Ти впевнений? Це важливо».
  «Так, я впевнений», — роздратовано відповів він.
  Білий нахмурився. «Убивства Маріано та Мартіна, хіба там було щось про комп’ютер…»
  «Зниклий безвісти, так». Вона від’єднала телефон і відкрила його. «Загляньте в шафи, під ліжка, щоб переконатися. Подивіться, чи є у неї ноутбук».
  МС набрав номер Кітта. Сплячій красуні потрібно було підвести свою дупу з ліжка, раптом чи ні.
  І якщо Кітту потрібна була допомога, вона надала б її — у вигляді круїзера та пари недосипаних колег.
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ СОРОКИЙ
  
  Середа, 28 січня
  4:05 ранку
  
  Кітт застогнала й розплющила очі. Її мобільний телефон, припаркований на тумбочці біля ліжка, чув звук, схожий на зліт літака.
  Вона схопила вібраційний пристрій. «Лундгрен», — пробурмотіла вона. «Буенос діас».
  «Це MC. Що, в біса, ти кажеш?»
  Кітт прочистила горло, глянула на годинник біля ліжка й застогнала. Було 4:05 ранку .
  «Кітте, я не хочу тебе турбувати, але...»
  “ No comprende . Я у відпустці».
  «Ти п'яний?»
  Це пробилося крізь виснажений мозок Кітта. «Мене обурює це питання. Ні, я не п'яний».
  «Я думаю, що це було справедливо, враховуючи».
  Вона глянула на Джо, потім піднесла телефон ближче до рота. «Заспокойся, партнере. Я не впав».
  «Радий це чути. Сталося ще одне вбивство. Ти мені потрібен тут».
  «Ви не розумієте? Завжди є ще одне вбивство. Я беру вихідний».
  «Кітт, послухай. Ще одна жертва. Номер три».
  «Тож це точно був не Тейлор».
  «Ні, не було. І цей виродок активний».
  Борючись із бажанням розчистити простирадла, Кітт міцніше стиснула телефон. Вона проводила день з Джо. Вона відмовилася від десяти днів у Мексиці, вона не здалася сьогодні. «Подзвоніть детективу Вайту. У мене грип».
   «Цього разу дівчина. Вчора був її двадцять перший день народження».
  лайно лайно​
  Ні, це не мало значення. Завжди знайдеться інша жертва. Тепер вона намалювала лінію на піску. «Я не ввійду».
  «У неї була зламана шия. Комп’ютер відсутній».
  Кітт заплющила очі. «Чому сьогодні, MC?»
  «Я цього не робив. Вибач, Кітт. Мені потрібен ти зі мною, коли я буду розпитувати її родину. Чорт, я навіть не повинен бути тут без тебе. Сал дізнається про це, і він підсмажить нам обидва дупи».
  Біля неї Джо заворушився. Вона якомога тихіше сповзла з ліжка. Не досить тихо. Він відкрив очі. "Дорогий?"
  «Це МС», — прошепотіла вона.
  Він сонно посміхнувся. «Скажи їй, що я сказав « Hola ». »
  З іншого боку MC різко втягнув повітря. «Це був Джо? Ви провели ніч із Джо?»
  «Не твоє чортове діло. Я буду там, як тільки зможу».
  Кітт поклала слухавку, схопила свій одяг і прослизнула до ванної одягатися. Коли вона вийшла, одягнувшись, почистивши та спорожнивши сечовий міхур, вона побачила, що Джо не спав і чекав на неї. Він сонно посміхнувся. «Що трапилося?»
  «Мені шкода. Мені треба йти. Лише трошки. Я обіцяю».
  «Роби те, що маєш робити, Кітт».
  «Я хочу провести день з тобою. Я так».
  «Це те, про що я говорив учора».
  «Я не хочу йти, але мушу».
  «Я не прошу вас залишатися, блін! послухай мене. Ми такі, які ми є. Ми повинні впоратися з цим, а потім подивитися, чи зможемо ми змусити це працювати. Немає половини».
  "Ми змусимо це працювати", - сказала вона. Підійшовши до нього, вона нахилилася й поцілувала його. «Я збираюся зробити це якомога швидше і повернуся. Я зареєструюся, допоможу обробити, а потім передам усе MC і White».
  «Кітт, нічого страшного, якщо ти не зможеш…»
  «Я думаю бананові млинці на сніданок і начос на обід».
  Перш ніж він встиг відповісти, вона знову поцілувала його, а потім пішла.
  Через п'ятнадцять хвилин вона влаштувала сцену. Типова сцена, подумала вона. Вона знала всіх гравців, передбачала кожен їхній крок.
  Кожен гравець, крім жертви. Кожен крок, але наступний вбивця .
   Вона знайшла MC з Френсісом, який скорчився біля тіла.
  «Зламана шия», — казав він. “Швидко та ефективно.”
  «Жодних ознак боротьби», — сказав МС, глянувши на неї. «Руки чисті».
  Кіт перевела погляд на вхід у підвальну квартиру, розташування дверей відносно тіла. «Мені здається, що вона відчинила двері, а потім відступила, щоб людина могла увійти. Це було останнє, що вона зробила».
  «Вбивця зайшов, зламав їй шию».
  «Щось не вистачає, крім комп’ютера?»
  «Нада. Це ми все одно можемо сказати».
  Френсіс прочистив горло. «Я проведу токсикологію, подивлюся, що покаже».
  Кітт кивнув. Сеча, кров, склоподібне тіло. Свята Трійця судової токсикології.
  «Я не бачив ніяких засобів для вживання наркотиків», — сказав МС. «Я припускаю, що вона чиста».
  — Я закінчу, — сказав Френсіс. «Якщо виникне щось несподіване, я повідомлю вам».
  Вони подякували і відійшли вбік. «Батьки нагорі?» — запитав Кітт.
  MC сказав, що так, і вони повернулися в холодну ніч.
  Щойно вони відійшли за межі чутності, MC зупинився й повернувся до неї.
  «Ти спав з Джо, чи не так?»
  «Знову ж таки, це не твоя чортова справа».
  «Ти маєш сяяти».
  «Я ні?»
  «Ні, до біса. Ти виглядаєш як лайно».
  «Я мало спав. Якщо ви розумієте, що я маю на увазі».
  «Це забагато інформації».
  «Ви запитували».
  MC почав підніматися сходами. «Здається, ви, хлопці, йдете на поправку?»
  «Можливо. Перебування тут не допомагає справі».
  «Вибач, партнере. На жаль, я не встановлюю правила. Крім того, ти єдиний, хто знає справу так добре, як я».
  «Тоді зробимо це». Кітт мружилася на годинник, думаючи про млинці. «Мій грип знову з’явиться знову через кілька годин. Я можу навіть блювати».
  «Попередьте мене про це, гаразд? Я майже впевнений, що я не захочу бути десь поруч, коли ви це зробите».
  Вони знайшли сім’ю, що тулиться разом у великій, затишній сімейній кімнаті. Хтось розпалив у вогнищі, і він не тільки зігрівав кімнату, але й кидав дружнє, мерехтливе світло.
   Родина не розмовляла. Вони не плакали. Не втішали один одного. Вони просто сиділи, дивлячись. Мовчазний. Коли МС і Кітт увійшли до кімнати, вони подивилися на них. Їхні вирази мінялися від гніву до надії, від спустошеного до порожнього.
  Чоловік і жінка. Кітт вгадав, що вони чоловік і дружина, мати і батько. Двоє середняків. Один підліток.
  — Я детектив Лундгрен, — тихо сказав Кітт. «Це мій партнер, детектив Ріджіо. Ми дуже шкодуємо про вашу втрату».
  Досі ніхто не говорив. Жінка безпорадно подивилася на них, її горло стиснуто.
  «Нам потрібно поставити вам кілька запитань».
  Жінка кивнула. «Чи повинні діти . . . моя сестра, їхня тітка, в дорозі. Вони повинні залишитися чи...
  «Краще б вони чекали в іншій кімнаті».
  — Я візьму їх, — запропонувала підліток, схопившись на ноги. «Давай, хлопці. Ходімо пограємо в Nintendo».
  Двоє підлітків підвелися й вивели сестру з кімнати, обидва озираючись на своїх батьків. Жінка трепетно посміхнулася. «Все гаразд, хлопці. Ми будемо тут».
  Коли вони зникли з поля зору, вона озирнулася на Кітта. «Вони не знають, що трапилося, що Дженні...»
  Убитий . Негарне слово. Можливо, найпотворніший.
  Жінка не могла цього сказати. Чоловік опустив голову.
  У кімнаті було жарко. Кітт розстібнула пальто. Кутиками очей вона побачила, як MC робить те саме.
  «Коли ви востаннє бачили свою доньку або розмовляли з нею?»
  «Сьогодні раніше. Бажати . . . побажати їй щастя. . . Здається, це було вчора». Вона глянула на свого чоловіка, потім знову на них. «Це був її день народження. Ви це знали?»
  «Я це чув. Мені дуже шкода».
  «Подивіться». Вона вказала на фотографію в рамці на столику, де сиділа. «Хіба вона не була милою? Наймиліший з моїх малюків. Мій перший».
  Кітт ковтнула, подолаючи клубок у горлі. Це боляче. Вона розуміла біль цієї жінки. Неважливо, що у жінки було ще троє дітей, Дженні була її дитиною, її дитиною. А тепер тієї дитини вже не було, її забрали насильно.
  MC втрутився. «Ти бачив її?»
  «Так. Ми мали торт і подарунки».
   «Як вона святкувала свій день народження?» — запитав МС.
  «У нас була сімейна вечірка. Як я вже сказав, торт і...
  «Вона гуляла з друзями? Клуби? Я так розумію, що це був її двадцять перший день народження».
  «Вона залишилася», — раптом сердито сказав чоловік. «Так само, як і завжди».
  «Вибачте, ви сказали, що вона залишилася?»
  «Вона майже ніколи не залишала цю машину».
  «Яка машина, містере Ліндеман?»
  «Цей проклятий комп’ютер! Я ненавиджу цю машину. Я б хотів, щоб їх ніколи не винаходили».
  «Любий, не...»
  «Хіба я не буду!»
  Кіт обернувся до нього. — Розкажіть мені про свою дочку, містере Ліндеман.
  «Я скажу тобі ось що. Я не дуже здивований. Як це сумно? Моя дитина мертва, і все, що я можу відчувати, це гнів…» Його горло стиснулося від цих слів, і він безпорадно подивився на дружину.
  «Це почалося, коли вона була в шостому класі», — прошепотіла вона здавленим голосом. «Вона почала невдачі в школі. Віддалення від друзів. Проводити все більше часу за комп’ютером».
  «А до цього?»
  «Нормальна дитина», — вигукнув він. «Щаслива. Любив спорт. У мене була компанія хороших друзів».
  «Ми намагалися забрати комп’ютер», — запропонувала жінка. «Спробувала обмежити свій час на це. Але вона впала в лють».
  "Гнів?" — повторив Кітт. «Опиши мені їх».
  «Кричати. Кидання речей. Лаяли нас, погрожували».
  «Погрози. Проти тебе?»
  «Так. І сама. Інші діти. Я був наляканий».
  «Що ти зробив?»
  «Ми водили її до терапевта. Він сказав нам, що вона в депресії. Прописав Золофт».
  «Чи стало краще?»
  «Дещо. На деякий час. Здавалося, вона функціонувала більш нормально». Жінка уривчасто зітхнула. «У восьмому класі вона відмовилася йти до школи».
  «Відмовили?»
   «Так. Зачинилася у ванній. Ніякі погрози чи благання не допоможуть».
  «Ми її госпіталізували. Знову ж таки, це допомогло ненадовго».
  Чоловік вскочив. «Терапевти, купа дорогих шарлатанів. Протягом багатьох років вони діагностували у Дженні біполярний розлад, розлад, розлад, депресію. Завжди інший діагноз, ще один раунд ліків. І короткочасні результати».
  «Середня школа була кошмаром, — продовжувала її мати. «Я звільнився з роботи, щоб навчати її вдома, але це було ще гірше».
  «Тож ми дозволили їй кинути школу», — зухвало сказав чоловік, дивлячись на них, ніби викликаючи. «Їй було шістнадцять».
  «А як щодо друзів?» — запитав МС. «Ви зустрічали когось із них?»
  «Зустрів її друзів?» Чоловік розсміявся, це звучало різко. «Її друзі не мають облич, лише імена».
  «А як щодо хлопця?»
  «Будьте реальними, детективи. Вона майже не виходила зі своєї кімнати».
  — Отже, вона не працювала?
  «Вона так», — сказала її мати. «Домашня робота за комп’ютером. Вона заробила достатньо, щоб заплатити нам за оренду й покрити всі власні витрати».
  І це відповідає профілю кіберзлодія. «Сьогодні ввечері ти щось чув? Бачите когось?»
  «Ні».
  «Автомобіль перед будинком?»
  Жінка зірвалась, схлипуючи. Кітт чекав, даючи їй час зібратися.
  Коли вона це зробила, вона ніжно запитала: «Чи багато часу проводили з нею інші діти?»
  Вони одночасно похитали головами. «Хлопці її майже не знали. І Робін, наша друга дочка, намагалася мати з нею стосунки, але...
  «З Дженні ні в кого не було справжніх стосунків». Чоловік важко зітхнув, боротьба, здавалося, вийшла з нього. «Навіть ми, її батьки».
  «Можемо ми запитати Робіна? Можливо, вона знає більше, ніж ви думаєте. А може, вона сьогодні щось бачила».
  Чоловік подивився на дружину. Вона кивнула, а потім запитала: «А як щодо молодих? Що я роблю. . . ми їм скажемо?»
  Кітт визнав, що вона й гадки не мала. Як можна було повідомити таку новину?
   Вона дістала одну зі своїх карток і написала на звороті ім’я соціального працівника відділу. «Подзвони їй. Вона зможе тобі допомогти».
  «Це те, що всі завжди казали», — пробурмотів пан Ліндеман. «Але цього ніхто ніколи не робив. Не зовсім».
  «Мені страшенно шкода, містере Ліндеман», — тихо відповів Кітт. «Я справді».
  «Вона все ще відвідувала терапевта?» — запитав МС.
  Жінка притулила серветку до очей. «Він відчуває, що їй стає краще. Здавалося, вона була».
  «Заради Бога!» — вибухнув чоловік. «Їй зараз не краще, правда?»
  Місіс Ліндеман знову заплакала. Чоловік обняв її рукою. «Вибач, мила. Я просто так… — Він прочистив горло й подивився на них. Кіт побачив сльози в його очах. Її серце розривалося за них обох, за всю родину.
  «Доктор Ерік Сундстранд", - сказав він. «З дітьми в кризу».
  Біля неї MC перехопило подих. Кітт намагалася приховати власну реакцію. За кілька хвилин вони закінчили співбесіду й вийшли на вулицю, прямуючи до своїх автомобілів. Вони першими дійшли до MC.
  «Ерік був найкращим другом Дена, — сказав Кітт. «Це зв’язок між Томмі та Дженні».
  «У нас є ще сильніший», — сказав MC. Коли Кіт подивився на неї, вона додала: «Моя двоюрідна сестра Джина ДеЛука. Ерік Сундстранд її бос».
  Вона відімкнула позашляховик і відчинила двері. «Давайте зустрінемося в штабі, а потім вирішимо…»
  «Почекай», — сказала Кітт, дивлячись на двері МС. Вона змахнула сніг, що налип на нього. Хтось замкнув позашляховик MC. Але не простий вандалізм. Людина, яка це зробила, залишила MC певне повідомлення:
  
  НЕ ХАРЧИЙ ХЛОПЕЦЬ
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ СОРОК ПЕРШИЙ
  
  Середа, 28 січня
  6:35 ранку
  
  МС і Кітт пішли один за одним назад до PSB і припаркувались пліч-о-пліч у гаражі. MC вилізла зі свого позашляховика, тремтячи від злості. Вона грюкнула дверима й знову взяла повідомлення.
  
  НЕ ХАРЧИЙ ХЛОПЕЦЬ
  
  Вона думала, що цей мудак вирішив піти далі. Мабуть ні.
  «Ти в порядку?» — спитала Кітт, грюкнувши власними дверима.
  «Розлючений. Це троє».
  «У вас є уявлення, коли це сталося?»
  MC похитала головою. «Це могло бути будь-коли, відколи вчора вдень почав падати сніг. Мені важко повірити, що це було раніше. Я б цього не пропустив».
  «Думаєте, той, хто це робить, може мати законну яловичину?»
  MC вдалося стримати гнів. «Я не можу повірити, що ти щойно це сказав. У такій ненависній витівці немає нічого «законного».
  «Тоді ви думаєте, що це жарт? Чиясь ідея розваги? Або спосіб залізти тобі під шкіру?»
  «Що ще? Тому що я не купую "легітимний". »
  «Тож відпусти, партнере». Кіт нахилився до неї. «Сел чекає на нас, і якщо ти не хочеш довго сидіти за столом, ти маєш взяти в руки».
  МС кивнув, знаючи, що Кітт мав рацію. Коли вони зайшли в будівлю, потім піднявшись на ліфті до VCB, вона працювала над тим, щоб контролювати свої емоції.
  Сал справді чекав на них. Він не виглядав щасливим. Їх «швидке закриття» розрослося до трьох жертв і самогубства — без жодного підозрюваного. Безсумнівно, начальник дихав йому в потилицю — а Сальвадору Мінеллі це не подобалося.
  «Мій офіс», — прогаряв він. «Зараз».
  Вони зайшли. Він зачинив за ними двері. «Сідайте».
  «Якщо ти не заперечуєш, Сел, — сказав МС, — я б краще стояв…»
  «Я не проти, до біса! Сиди».
  Він зайняв своє місце за партою. «Зараз три жертви, це те, що я маю розуміти?»
  «Так, сер», — відповів Кітт. «Остання — Дженні Ліндеман. Жінка. Двадцять один рік. Зламана шия. Комп’ютер відсутній».
  MC підскочив. «Однак тепер у нас є мотив. Гроші». Вона відчула здивований погляд Кітта, але продовжила. «І міцний зв’язок між двома жертвами».
  «По-перше, мотив», — сказав він.
  «Рахунок, на якому півмільйона доларів».
  «Поясніть».
  Вона швидко передала те, що сказав їй агент Сміт. «Його теорія, і ми з Кіттом погоджуємося, полягає в тому, що дітей убив хтось, хто або хотів заволодіти грошима, або хотів замести їхні сліди, якщо хтось прийде їх шукати. »
  «Включаючи нас чи федералів», — додав Кітт.
  Сал звузив погляд. «А коли Сміт скинув цю бомбу?»
  «Останньої ночі. Типове ФБР».
  Він перевів погляд між ними. «То де ж гроші?»
  «У Сміта вже є фінанси щодо Маріано та Мартіна. У жодного з них не було».
  «Може, це Дженні Ліндеман?»
  «Можливо», — сказав МС. «Але я відчуваю, що якби у неї були гроші, вона б не померла».
  «Дівчина відвідувала терапевта», — сказав Кітт. «Інакше її світ здавався обмеженим її сім’єю та комп’ютером».
  «Не будь-який терапевт. Доктор Ерік Сундстранд». Побачивши вираз обличчя Села, вона кивнула. «Так, той Сундстранд».
   Кітт вхопився. «Це приводить нас до зв’язку між жертвами. Зв'язки, власне. Дженні була пацієнткою Еріка Сундстранда і відвідувала її в центрі «Діти в кризі». Джина ДеЛука, яка керує центром у Сундстранді, також є двоюрідною сестрою Маріано».
  Сал звузив очі на МС. «А також на твого двоюрідного брата. Правда, Ріджіо?»
  «Так, сер». Вона сіла вперед, сподіваючись на правильний баланс серйозності й урочистості. «Але ДеЛука насправді не двоюрідний брат. Її мати вийшла заміж за двоюрідного брата мого тата, тож вона заміжжя, без кровного споріднення».
  «Що, в біса, це означає?»
  «Вона двоюрідна дочка мого тата. Достатньо сказати, що я, швидше за все, певним чином пов’язаний із, мабуть, 20 відсотками італійсько-американського населення Рокфорда».
  — Тоді як один із ваших «можливо, по шлюбу, безкровних» родичів, лише периферійна участь. Слідкуйте за цим».
  «Так, сер».
  Він повернувся до Кітта. «А інший зв’язок?»
  «Слабше. Маріано також знав Сундстранд. Через нареченого MC, Дена Галло. Двоє чоловіків були друзями».
  Сал кивнув із замисленим виразом обличчя. «Чи міг Галло бути причетним до крекерів?»
  Кіт швидко відповів. «Я думаю, що ні. Зважаючи на обставини, це схоже або на випадкове вбивство, або на випадок помилкової ідентифікації».
  «Я пропоную все одно викликати в суд його фінансову інформацію. Просто щоб було чисто».
  — Уже зроблено, — сказав Кітт.
  MC відчула, ніби з неї вибило вітер. Їй знадобилося все самовладання, щоб не захистити Дена. Щоб не скочити їй на ноги й кричати про свою невинність. Вона боролася, щоб це не було видно, і звелася на ноги. «Якщо це все, Сал...»
  «Це не так. Сідайте назад, детективи. Я перевірив вчорашній журнал події, Лундгрен. Вас там не було».
  «Насправді, прийшов туди пізно. Грип, сер.
  «Ви, здається, швидко одужали».
  «Насправді я почуваюся не дуже добре».
  Вскочив МС. «Вона пішла вчора рано вдень. Подивився зелений навколо зябер. І лихоманить».
   Він довго дивився на Кітта, а потім звернув увагу на МС. — Отже, ви взяли на себе зобов’язання змусити Бюро зв’язку викликати детектива Вайта на місце події?
  «Так, сер. я..."
  Він підняв руку, зупиняючи її. «Без консультації зі мною?»
  «Так, сер. Він допомагав мені в цьому розслідуванні, і я...
  «Я приймаю ці рішення. Зрозуміло?»
  «Так, сер».
  Він звернувся до Кітта. — У нас була домовленість, детективе Лундгрен. Ви знову захворіли на «грип», і я витягую вас обох. Це зрозуміло?»
  Якусь мить Кітт сиділа нерухомо, а потім підвелася. «Я міг би вирвати на твої черевики, Сел. Просто скажи слово».
  «Блюви на черевики Ріджіо і принеси мені фотографію. Ось і все».
  Вони подали. Коли двері за ними зачинилися, МС подивився на Кітта. «Я не можу повірити, що ти переслідував фінанси Дена. І за моєю спиною теж».
  «Підтримуйте чистоту, як сказав Сал».
  «На вас зовсім не вплинув мій анонімний друг, який займається різьбою по автомобілях?»
  «Це називається хорошим розслідуванням, MC, ти це знаєш». Вона стишила голос. «Я знаю, як це має бути важко. Мені шкода».
  Раптові сльози душили її. Вона важко пройшла повз них. «Я теж».
  «Дякую, до речі. За те, що ти підтримав мене».
  «Не твоя вина, що ти захворів на грип».
  Кіт злегка нахмурився. «Коли ти збирався сказати мені про гроші?»
  «Був трохи зайнятий. Ви були не зовсім доступні».
  «Пам’ятай, напарник, ти тримаєш свою дупу в пов’язці, а моя там разом із твоєю. Сел буде безжальним».
  «Відзначено».
  «Зважаючи на це, я думаю про звільнення».
  «Звільнитися?» — повторив МС. "Що..."
  «Це. Сила».
  Якусь мить MC не міг говорити. Тоді вона зрозуміла, що відбувається. «Джо змушує вас вибирати, чи не так?»
  «Це я. Я хочу життя».
  «У вас є життя. Це твоє життя».
  «Ні, це не так. Це робота. Або має бути».
   День у день без Кіта. MC відмовився навіть уявити це. «Що тепер?» вона встигла.
  «Бананові млинці».
  «Кітт—»
  «Побачимося через дві години».
  МС спостерігав, як вона йде, гадаючи, що, в біса, вона буде робити, якщо Кітт справді кине роботу.
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ СОРОК ДРУГИЙ
  
  Середа, 28 січня
  10:05 ранку
  
  МС глянула на годинник. Їй потрібно було подзвонити Сему щодо телефону Томмі. До повернення Кітта залишалося хвилин десять. Вирішивши, що часу вистачить, вона набрала номер свого двоюрідного брата.
  Він відповів сонним голосом. "Це MC", - сказала вона. Перш ніж він встиг відповісти, вона запитала: «Ти все ще хочеш допомогти мені знайти вбивцю Томмі?»
  «Так, до біса».
  «Добре. Ви знаєте телефон ?»
  Він трохи помовчав, а потім видав звук розуміння. «У Томмі?»
  «Так, той. Я хочу, щоб ви зробили його розтин».
  «Розтин? Якого біса..."
  «Кожне ім’я та номер у його списку контактів. Кожен надісланий та отриманий дзвінок. Поставте імена з цифрами. Адреси, якщо ви можете їх отримати. Стенограма всіх збережених текстових повідомлень».
  «Коли—»
  «Я хочу отримати інформацію якнайшвидше. Сьогодні ввечері було б добре».
  «Я не знаю, чи можу я…»
  Вона почула Кітта в коридорі. «Ви можете. Я тобі подзвоню».
  Вона клацнула трубку, коли Кітт увійшов до кабінету. Вона глянула на партнера. «Як були млинці?»
  «Чудово». Кіт нахмурився. «Що трапилося?»
  «Вгору?»
  «Телефон. Ким ти був?»
   «Сем. Він все ще хоче нам допомогти». Допоможи їй Бог, принаймні це не була брехня. MC відкашлялася, гадаючи, чи виглядає вона такою ж винною, як почувається. «Поки ти насолоджувався домашніми банановими млинцями, — дражнила вона, — я з’їла пакетик сендвічного печива з торгового автомата й написала звіт Ліндемана. Подяка працює для мене».
  «Бачиш, це те, про що ми з Джо говоримо».
  "Вибачте?"
  «Про баланс. Там немає балансу, MC"
  «Де баланс? Про що ти говориш?»
  «Їсти лайно з автоматів на сніданок. Ти не пішов додому в душ. Напевно, ти просто бризнув холодною водою на обличчя й переодягнувся у свіжу сорочку, яку зберігаєш у своїй шафці».
  «Що в цьому поганого?»
  «Балансу немає, ось що з цим не так. Я хочу роботу, яка мене не поглинає».
  «Але...» Паніка застала її зненацька. Страх, що Кітт справді це мав на увазі. «Ти не можеш кинути, Кітт. Раніше ви були втрачені без сили. Пам'ятаєте?»
  «Це було інше. Це була вимушена відпустка. Я все ще переживав смерть Сейді. А в мене не було Джо. Якщо мені доведеться вибирати між Джо та бейджем, Джо виграє, безперечно».
  MC відкрила рота, щоб продовжити сперечання, а потім закрила його. Чи не відчувала б вона те саме, якби була на місці Кітта? Вона втратила Дена і відмовилася б від усього, щоб повернути його.
  У неї не було такої можливості. Кітт зробив.
  «Я розумію, — тихо сказав МС. «Але якщо ти вирішиш піти, я не знаю, що я буду робити без тебе».
  Слова, їхня оголена чесність, повисли в повітрі між ними. За мить МС відкашлялася. «Провів невелике дослідження про дітей у кризі, поки вас не було».
  Вона простягла Кітту пачку паперів. «На відміну від своїх батьків, які присвятили своє життя створенню сімейного багатства, Ерік присвятив своє життя покращенню спільноти, вклавши в нього ці статки — і свою значну енергію й талант. Kids in Crisis — одна з його благодійних ініціатив — заклад психічного здоров’я для дітей, чиї родини не можуть собі це дозволити. Їх гонорари, — продовжив MC, — базуються на ковзній шкалі доходу батьків. При певному доході лікування безкоштовне. Понад певний дохід сім'я платить повністю швидкість — і все між ними. KIC, як його називають, має статус некомерційної організації та частково живе за рахунок грантів, багато з яких створено самим Еріком».
  Кітт погортав роздруківки. «Я познайомився з ним на вечірці. Він здавався хорошим хлопцем. Я не зустрічав твою двоюрідну сестру Джину».
  Образ Дена та Джини тієї ночі на вечірці наповнив голову MC. Рука Джини на його плечі. Голова Дена нахилилася до неї.
  «MC? Ви мене чуєте?»
  Вона кліпнула, знову зосередившись на Кітті. "Вибачте, що?"
  «Твоя двоюрідна сестра Джина була там, так?»
  МС кивнув. «Вона була італійською лялькою Барбі».
  Кітт звів брову. «Мені здається, не твоя улюблена людина. Що за історія?»
  «Я розповім тобі про це, поки ми будемо кататися».
  Кітт кивнув, і вони попрямували від VCB до гаража. Вони не розмовляли, поки обидва не залізли в MC’s Explorer і не пристебнулися.
  MC завів автомобіль. «Як я сказав Селу, Джина є двоюрідною сестрою через шлюб. Двоюрідний брат мого тата Маріо одружився на жінці, яка мала двох дітей від попереднього шлюбу, восьмирічного хлопчика та десятирічну дівчинку».
  «Дівчинкою була Джина».
  «Правильно. Ми були ровесниками і спочатку були найкращими друзями. Вона виявилася жахливим, дволиким кошмаром. Один із тих неприємних дітей, які думають, що весело грати підлі трюки або знайти спосіб втягнути інших дітей у біду».
  «Але вона зіграла все це «Міс Невинна» для дорослих, я впевнений».
  «О, так, маленька Міс Ідеальна. Вона звернулася проти мене, коли я не погоджувався з її планами. Я був її особистим проектом протягом усієї середньої школи. Вона навіть вкрала мого першого хлопця, а потім кинула його».
  «Може, вона поганий хлопець?» — запропонував Кітт. «Ви думали про це?»
  MC уявив це і посміхнувся. «За ці роки я зламав багато персонажів, але ніколи Барбі».
  «Італійська Барбі», — виправив Кітт. «Це було б так круто».
  «Бачиш, партнере, — сказав МС, виходячи з місця паркування, — ти не можеш вийти. Ви б пропустили все задоволення».
  
  _______
  
   Kids in Crisis була розташована в торговому центрі на вулиці Ріверсайд-драйв, розташованому між Walton's Hardware Supply і Dry Cleaning by Steve. Маленька кімната очікування була справною. Троє молодих людей сиділи й чекали, двоє супроводжувалися виснаженим батьком.
  Вони підійшли до вікна портьє і підняли щити. «Нам потрібно поговорити з Джиною ДеЛукою».
  Молода жінка витріщилася на значки, потім кивнула. «Зачекай тут».
  За мить з’явилася Джина, явно знервована. «Мері Кетрін?»
  «Привіт, Джина. Це мій партнер, детектив Лундгрен».
  Кіт підняла щит. «Нам потрібно поставити вам кілька запитань».
  Погляд Джини промайнув між ними, тьмяний рум’янець почався на її шиї та піднявся до щік. «Чи можу я запитати, про що це?»
  — Звичайно, — сказав Кітт. «Молода жінка на ім’я Дженні Ліндеман. Ти її знаєш?»
  «Так. . . Я— Давай поговоримо в моєму кабінеті. Я вас запущу».
  Через кілька хвилин вони сиділи в захаращеному кабінеті Джини. MC почав. «Звідки ви знаєте пані Ліндеман?» — запитав МС.
  «Дженні клієнт Kids in Crisis».
  — Був, — сказав Кітт. «Дженні мертва. Її вбили минулої ночі».
  «О, Боже мій». Джина піднесла руку до горла. «Як . . . ВООЗ . . .?"
  MC проігнорував запитання. «У якого терапевта вона відвідувала?»
  «Ерік».
  «Ваш бос».
  «Так. І засновник центру».
  «Як добре ви знали пані Ліндеман?»
  «Погано». Її погляд пробіг між ними двома. «Як я вже сказав, вона була тут пацієнтом».
  «Ви коли-небудь мали з нею приватну розмову?»
  «Ні».
  — Ти дуже швидко відповіла, Джіно.
  «Тому що я впевнений». Вона злегка ворухнулася. «Рішучість є однією з причин, чому доктор Сундстранд так довіряв мені».
  MC хотіла закотити очі, але стрималася. «Чи багато в неї було друзів?»
  «Я не знаю. Вона прийшла в центр одна».
  «Є вороги?»
   — Ви повинні запитати доктора Сундстранда. Я ледве розмовляв з дівчиною. Я міг би попросити його подзвонити вам?»
  Кіт проігнорував пропозицію. «То ви б не знали, чи була вона залучена до будь-якої незаконної діяльності?»
  «Звичайно ні!» Колір залив її щоки. «Чесно кажучи, я трохи здивований, що ви взагалі запитали мене про це. Мені здається, я дав зрозуміти, що майже не знав дівчини».
  «Ви це чітко дали зрозуміти. Однак, навряд чи знати когось означає різні речі для різних людей, чи не так?»
  «Можливо, вам варто поговорити з доктором Сундстра…»
  «Так, дякую. Чи можете ви побачити, чи він доступний?»
  Він був у Чикаго, вони дізналися через мить. «Якщо хочеш, я скажу йому, що ти був тут? Нехай він вам подзвонить?»
  «Ти зроби це». Кіт простягнув жінці картку й підвівся. «Дякую за ваш час, пані ДеЛука. Ми це цінуємо».
  Джина провела їх до дверей. — Перед тим, як ти підеш, Мері Кетрін, щось про вбивство Томмі?
  «Ми над цим працюємо. До речі, чи міг Томмі знати Дженні?»
  Вона кліпала очима. «Томмі знає Дженні? Я так не думаю».
  «Чому ти це кажеш?»
  «Це просто здається малоймовірним, от і все. Я маю на увазі, що Дженні була трохи...» Ніби усвідомлюючи свою помилку, вона відмовилася від того, що збиралася сказати. «Це просто здається малоймовірним. Але, звичайно, це можливо».
  — Ти збирався сказати щось про Дженні?
  Вона похитала головою. «Ще про Томмі. Він був таким стійким і... . . знаєте, добре пристосований».
  Через декілька хвилин вони пристебнулися до експлорера MC і від’їхали від узбіччя. «Вона не питала про Дена, ти помітив? І вони знали один одного».
  — Я помітив, — сказав Кітт. «Я також помітив, що вона не турбується про ваші справи».
  «Але вона запитала про вбивство Томмі. Цікаво».
  «Вона ніби щось приховувала. Хоча її реакція на смерть Дженні здавалася щирою».
  — Може, вона когось захищає?
  «Можливо», — пробурмотів МС, знову згадуючи про Дена та Джину, схиливши голови, заглиблені в розмову. Про що, подумала вона, вони говорили?
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
  РОЗДІЛ СОРОК ТРЕТІЙ
  
  Середа, 28 січня
  17:05​
  
  Ерік з’явився в PSB без попередження. Біля ліфтів його зустрів MC. «Дякую, що зайшов, Еріку. Я ціную це».
  «Я щойно залишив батьків Дженні. Це руйнівно. Я зроблю все, що можу, щоб допомогти».
  «Нам з Кіттом потрібно поставити тобі кілька запитань».
  «Як я вже сказав, усе, що вам потрібно».
  Вона провела його до однієї з кімнат для допитів VCB. Кіт зустрів їх там. «Доктор Сундстранд, радий знову тебе бачити».
  Вона простягла руку; він взяв це. «Будь ласка, називайте мене Ерік».
  Кітт показав на стільці. «Чи можу я принести вам каву чи безалкогольний напій? Вода?»
  «Я в порядку, дякую».
  MC почав. «Як довго Дженні була вашою пацієнткою?»
  «Я лікував її час від часу, оскільки їй було п’ятнадцять».
  «Коли ти востаннє бачив її?»
  «Минулої п'ятниці».
  «Чи були в неї проблеми?»
  «Я впевнений, що ви дізналися від її батьків, у Дженні було багато проблем».
  «Щось нове? Проблеми з кимось? Конфлікт?»
  «Ні». Він похитав головою. «Останнім часом вона здавалася більш примхливою. Дещо схвильований. Недостатньо, щоб сигналізувати. Просто спостереження».
  «Можливо, проблеми з хлопцем?»
  «Вона ніколи не згадувала про хлопця».
   «Які ліки вона приймала?»
  «Золофт».
  «Її батьки сказали, що вона працювала вдома. З її комп'ютера. Ви знаєте, що вона зробила?»
  «Звичайно. Вона проводила опитування про пропозиції кредитних карток. Вона говорила про це, хоча й не глибоко».
  «Чи була вона залучена до чогось протизаконного?»
  Його брови злетіли вгору. «Вибачте, ви сказали незаконно?»
  «Так. Чи знали ви про участь Дженні в будь-якій злочинній діяльності?»
  «Боже, ні. Дженні була надзвичайно пасивною, детективе. Вона побудувала життя, яке вимагало від неї лише мінімальної інтерактивної відповіді. Їй було страшно жити по-справжньому. Про реальні стосунки. Бути пораненим».
  Проте всі її спроби захистити себе призвели до насильницької смерті .
  MC підскочив. «Чи знаєте ви про друзів у реальному часі, які вона мала?»
  «Ні».
  «Вона взагалі ніколи не згадувала про друзів?»
  «Люди, яких вона знала в Інтернеті».
  «Вона коли-небудь використовувала їхні імена?»
  «Я впевнений, хоча я зараз не можу їх згадати. Вона часто називала їх під псевдонімом, а коли я запитував, казала щось на зразок «Мій друг, Лінда». »
  «Чи можна було б для вас отримати ці імена?»
  Він провів рукою по щетині підборіддя. «Це була б робота. Мені потрібно переглянути свої нотатки, можливо, навіть плівки».
  «Це може бути дуже важливим».
  Він трохи замовк, а потім кивнув. «Я попрошу Джину забрати мої нотатки. Мені знадобиться деякий час, щоб пройти їх».
  «Як довго мій двоюрідний брат працював у вас?» — запитав МС.
  «Пара років».
  «Чи означає для вас ім’я Метт Мартін?»
  Він на мить подумав, а потім похитав головою. «Ні».
  «Ти впевнений?» Коли він кивнув, вона продовжила. «Чи міг він бути другом Дженні?»
  «Можливо. звичайно. Але я не знаю. Вона ніколи не згадувала про нього, принаймні, наскільки я пам’ятаю».
  «Чи знаєте ви, чи були стосунки між Джиною та Дженні за межами «Дітей у кризі»?»
   Його вираз трохи змінився. «Що ти маєш на меті, MC?»
  «Чи відомо вам про якісь стосунки поза їхніми контактами в Kids in…»
  «Ні, я ні. Джина — надійний працівник».
  «Це все, що вона?»
  Він переводив погляд між нею та Кіттом. «Я не впевнений, що ви питаєте. Вона як друг, так і працівник?»
  «На нашій вечірці заручин Джина сказала Дену, що була твоєю зустріччю того вечора. Ви з Джиною підтримуєте стосунки?»
  Він виглядав майже жартівливо здивованим. «Ні. І Джина не була моїм побаченням. Наскільки я знав, вона була запрошеним гостем».
  «Чому, на вашу думку, вона збрехала про це?»
  Він поворухнувся на своєму сидінні. «Я поняття не маю, і вважаю, що спекулювати було б неправильно. Я пропоную вам запитати її».
  «Ми будемо». Кітт підвівся. «Це вже неробочий час, але чим швидше ми зможемо отримати ці імена, тим краще».
  «Я подзвоню Джині з машини. Я впевнений, що вона не буде проти».
  Це не схоже на Джину, яку вона знала, але МС приховувала це. «Я проведу тебе до ліфта, Еріку».
  Коли вони дійшли до нього, вона натиснула кнопку дзвінка. Він схопив її руку. «Я думав про тебе, MC Worried».
  «Я в порядку».
  «Це багато, з чим треба мати справу. Перший дан. Тоді Томмі».
  «Справа дає мені на чому зосередитися. Не дає мені думати про нього сумувати».
  Він стиснув її пальці, потім відпустив їх. «Якщо я можу щось зробити. Я теж сумую за ним».
  Машина приїхала. Він увійшов, але вона відчинила двері.
  «Я можу вас дещо запитати, Ерік? Про Дена?»
  «Звичайно, MC»
  «Він був тим, ким я його вважав, правда?»
  Він витримав її погляд, його незмінний погляд. «Абсолютно».
  Вона відпустила двері, і вони зачинилися. Він сказав це без вагань, впевнено. То чому в неї виникло таке неприємне відчуття, що він щось приховує від неї?
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
  РОЗДІЛ СОРОК ЧЕТВЕРТИЙ
  
  Середа, 28 січня
  20:05​
  
  МС сидів за комп’ютерним терміналом, дивлячись на освітлений екран. Троє молодих жертв. Зникли три комп'ютери. Кільце кіберзлодіїв. П'ятсот тисяч баксів.
  Слово Breakneck .
  Вона провела останню годину, шукаючи в доступних базах даних правоохоронних органів посилання на це слово — і не знайшла нічого. Вона сподівалася, що це може з’явитися як псевдонім. Або посилання на відомий злочин чи групу. Щось, що відкриє двері для розслідування.
  Будь-які слідчі двері.
  «Гей, Ріджіо».
  Вона глянула через плече. «Джексон. Це сюрприз. Що виводить вас із гробів?»
  Бюро ідентифікації отримало кілька прізвиськ: підземелля, гробниця, ящик, яма та яма. Найсмішніше було не в тому, що команда ID придумала більшість імен сама, а в тому, що це були слова любові.
  «Отримав фотографії Ліндемана». Він простягнув їй манільський конверт. «Я подумав, що ти захочеш їх раніше, ніж пізніше».
  Вона посміхнулася. «Дякую, Джексоне. Я ціную це».
  «Ви ближче до підозрюваного?»
  «Деякі. На столі бракує півмільйона».
  «Є певна мотивація». Його погляд ковзнув повз неї на монітор комп’ютера. «Карколомна. Що це все?»
  Вона глянула на екран, потім знову на нього. «Це те, що вийшло в інтерв’ю. Я шукав, чи не з’явилося щось».
  «Є?»
  «Ще ні».
  «Школом», — повторив він, стиснувши губи. «Швидкість, можливо. Справжні або хімічні. Той, хто ламає шиї».
  Три жертви. Двоє зі зламаними шиями. Нічого страшного. можливо . «Вже спробував обидва».
  «Я над цим попрацюю», — сказав він, коли її мобільний телефон вимкнувся. «Повідомте, якщо я щось натраплю».
  Вона спостерігала, як він відходить, а потім відповіла на дзвінок. «Ріджо».
  «Я чув, що у нас є третя жертва».
  Сміт . «Добрі новини розносяться швидко».
  «Що ти можеш мені сказати?»
  «Дженні Ліндеман. Двадцять один. Зламана шия, комп’ютер самовільно».
  «І?»
  Карколомний . «Нам потрібно поговорити», — сказав MC.
  «Так говори».
  «Не тут. Ми можемо зустрітися?»
  «Де? коли?»
  «Моє місце. Тридцять хвилин».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ СОРОК П'ЯТИЙ
  
  Середа, 28 січня
  20:55​
  
  Сміт чекав на МС, коли вона приїхала додому. «У чому велика загадка?» запитав він.
  «Не тут. Всередині».
  MC відімкнула двері й впустила їх. «У мене є лише кілька хвилин», — сказала вона, зачиняючи двері. «У мене щось є. Щодо крекерів».
  Сміт запитально звів брови. «Щось, до чого ви не включили свого партнера?»
  Вона тримала голос рівним. «Кітту не потрібно це знати».
  «Я пропоную тобі переосмислити це, Ріджіо. Ні до чого хорошого це вас не приведе».
  «Дозволь мені про це потурбуватися».
  Він знизав плечима. «Це ваше партнерство, ваша помилка».
  «Карколомна», — сказала вона. На обличчях Сміта промайнула хвиля впізнання. «Це слово для вас щось означає».
  «Так. Де ви це чули?»
  «Я не збираюся говорити. Що це означає?»
  Він вагався. «Це кодове ім'я для професійного вбивці».
  «Вбивця?»
  «Так».
  «Мафія?»
  «Фрілансер. Лайно». Сміт повернувся й підійшов до вікна. «Це все змінює».
   «Цього не було під час мого пошуку».
  «Це не буде».
  «Чому?»
  «Breakneck був на радарі бюро вже досить довго. Його ім'я асоціюється з кількома гучними хітами. Формант або підозрюваний називає своє ім'я. Перекажіть розповідь про нього, його зв’язки. Але насправді його ніхто не бачив».
  Він обернувся і подивився на MC «Майже як чутка. Або міський міф».
  «Дотепер».
  «Можливо. Був тут раніше, я ще не в захваті».
  «У двох потерпілих зламано шию. Його торгова марка?»
  «Так».
  MC нахмурився. «Що це означає? Навіщо цьому Головолому бути причетним до вбивства Томмі?»
  «Ви впевнені, що правильно почули? Ви впевнені, що Карколом…
  «У мене це, так би мовити, письмово».
  «Ви знайшли дівчину».
  «Я б краще не казав». Ухилення розповіло чоловікові все, що він мав знати: що вона справді знайшла дівчину.
  «Знову ти на слизькій дорозі, Ріджіо».
  «Я знаю про це. У мене не було вибору».
  «Порада: завжди є вибір».
  І вона зробила своє — тримати інформацію від свого партнера та подалі від належних каналів. По суті, бере закон у свої руки.
  Півтора тижні тому вона б поклялася, що не здатна на таке.
  МС витримав погляд Сміта. «Повторюю, чому Брейкнек був причетний до смерті Томмі, Метта Мартіна, а тепер і Дженні Ліндеман?»
  «Я не знаю». Він знизав плечима своє верхнє пальто й перекинув його через спинку стільця. «Давайте подивимося, що ми маємо. Кільце кіберзлодіїв, яке складається з молодих людей. За словами Томмі».
  «Джерело, яке мертве», — сказав MC. «Крім того, ще двоє хлопців років двадцяти з чимось мертві, їхні комп’ютери зникли».
  «Згідно з тим самим джерелом, ці злодії натрапили на рахунок із півмільйона на ньому».
  «Двом жертвам зламано шию». MC звузила очі. «Торгова марка Breakneck».
  Сміт кивнув. «Холодний, безособовий стиль вбивства підходить. Для Breakneck це просто бізнес».
  «Зникли комп’ютери», — сказав МС, міркуючи вголос. — Про них потрібна інформація. Питання в тому, яка інформація?»
  «Зломщики викрадають номери облікових записів і паролі. Інша особиста інформація».
  «Його особиста інформація. Можливо».
  — Гроші, — сказав Сміт. «П'ятсот тисяч».
  «Як він їх знайшов?»
  «Можливо, спіймав їх на гарячому. Стежив за ними».
  MC подивився на нього. «Почекай. Його найняли, щоб їх вивезти».
  «Чому?»
  «Гроші, звичайно. Хтось хоче цього, вільного і ясного. До них немає доріг».
  «І вони змусили Breakneck забрати комп’ютер, щоб захистити себе від розкриття».
  «Так», — сказав МС, хвилюючись. «Для мене це має сенс».
  «Можливо. Хоча чи має це фінансовий сенс?»
  MC бачив, куди він веде з цим. «Скільки коштує удар?»
  «Ви запитуєте не того агента. Моя справа кіберкрадіжки, а не професійні вбивці. Я збираюся копати, дивитися, що саме бюро має на Breakneck, задавати кілька запитань. Я повернуся до вас».
  Він схопив своє пальто; МС підійшов до дверей. Вона відкрила його й побачила Джину, яка йшла нагору.
  «У вас є компанія», — сказав Сміт. «Один із моїх двоюрідних братів».
  Джина підійшла до них. MC представив двох. Сміт потис Джині руку, а потім звернувся до MC: «Я обов’язково зв’яжусь».
  МС спостерігала, як він відходить, а потім повернулася до своєї двоюрідної сестри. «Це сюрприз».
  «Вибачте, що так вриваюся, але мені потрібно з вами поговорити».
  «Заходьте».
  Вони зайшли всередину. MC зачинив двері, але не запропонував іншій жінці сісти. «Що трапилося, Джина?»
  Вона відкашлялася. «Йдеться про ваш візит сьогодні вдень».
  Назвіть її циніком, але MC це не здивувало. «У вас є для мене більше інформації?»
   «Раніше я не був з тобою до кінця відвертим. Про Дженні». Вона показала в бік вітальні. «Ми можемо сісти?»
  МС кивнув і повів її до дивана. Джина розстібнула пальто, потім сіла з жалюгідним виразом.
  «Я знала про неї більше, ніж висловлювала», — сказала вона. «Більше, ніж я повинен був знати». Джина зняла рукавички й стиснула їх у руках. «Одного разу я підвіз її додому. Її машина не заводилася, був час зупинятися. . . тому я підвіз її».
  Джина уривчасто зітхнула. «Вона багато не говорила. був . . . неприродно тихо. Мені стало цікаво. Коли у мене була можливість, я подивився її файл».
  «Велике ні-ні, я припускаю. Доктор Сундстранд знає про це?»
  Вона похитала головою. «Він би дуже розлютився. Він може навіть звільнити мене. Файли клієнтів є конфіденційними». Вона нахилилася до МС із благальним виразом. «Мені це просто жахливо. Я ніколи раніше не робив нічого подібного. Або відтоді».
  MC міг би повірити їй, якби вона не знала її краще. «І це все?»
  «Не зовсім». Вона опустила очі, а коли знову підняла очі, вони блищали від сліз. «Я хотів поговорити про нас. Наші стосунки. Як же боляче, що ми такі далекі».
  «Віддалено», — повторив МС. «Цим ви маєте на увазі, що ми ненавидимо одне одного до глибини душі».
  «Я не ненавиджу тебе, MC. Але я знаю, що так здавалося роками». Вона відкашлялася. «Я хотів би залишити все це позаду. Ми вже дорослі. Професійні жінки. Ми сім'я ».
  Вона торкнулася руки МС. «Ми щойно пережили трагедію. Справді два. Я хотів би думати, що я навчився з цього. Те, що ви теж маєте».
  MC хотів сказати, що єдине, чого навчився її двоюрідний брат, це прикривати дупу, але вона відпустила це.
  «Життя надто коротке, щоб затаювати дитячу неприязнь», — продовжувала вона. «А чому? Бо ми такі різні люди? Колись ми були поруч. Можливо, ми вже ніколи не будемо, але чи потрібно нам кидати один в одного дротиками?»
  «Я не маю наміру кидати в тебе дротики чи щось інше, Джіно».
  Її двоюрідна сестра трепетно посміхнулася. «Ви готові дозволити минулому залишатися минулим?»
  Джина, вирішив МС, була або успішною актрисою, або щирою. MC проголосував за першого. «Абсолютно, Джина. Це все в минулому».
   Очі Джини наповнилися слізьми. «Я дуже радий. Дякую, Мері Кетрін. Це так багато значить для мене».
  «Чи можу я поставити тобі запитання, Джіно?»
  «Звичайно».
  «Ти з Еріком бачишся?»
  Вона виглядала незручно. «Чому? Я маю на увазі, що ви точно ні. . . Я маю на увазі, що Ден не був мертвим. . .”
  Вона дозволила словам замовкнути. Вони несказані повисли в повітрі. Мертвий дуже давно . По правді кажучи, вона не була здивована, що Джина думала туди першою; так вона думала. Ніякої лояльності чи справжньої відданості.
  «Ні», — жорстко сказав МС. «Це було офіційне запитання».
  «О, звичайно». Вона відкашлялася. «Стосунки на роботі такі липкі. Спати з колегами по роботі. . . який безлад це може обернутися. Скажімо так, я навчився на своїх помилках».
  «Це так, Джина?»
  «Ні, зараз ми не бачимося».
  «Коли це закінчилося?»
  «Нещодавно. Перед тобою й Деном...
  Вона перекусила слова, і МС нахмурився. «Що до нас із Деном?»
  Вона вагалася. «Стали парою».
  Через кілька хвилин MC спостерігала, як її двоюрідна сестра звільняє її Mercedes з під’їзду. Вона зачинила двері, потім потерла холодні руки. Як Джина дізналася, що вони з Деном стали парою? Джина мала стосунки з Еріком. Чи могла вона мати один із Деном?
  Від цієї думки їй стало погано. Вона спробувала відштовхнути його, але він відповз назад. Якби вони, чому б Ден не сказав їй? Зрештою, у них обох було минуле, стосунки, якими вони не пишалися.
  Можливо, він не сказав їй, тому що його історія з Джиною не закінчилася .
  — Ні, — сказала вона вголос. «Ти не збираєшся цього робити, Мері Кетрін. Він любив тебе».
  Вона відкрила мобільний телефон і набрала Кіттів номер. «Вгадайте, хто щойно завітав до мене?» – сказала вона, коли відповів її партнер. «Мій улюблений двоюрідний брат».
  «Не жартую? Вона зізналася?»
  «До того, що спала з босом, так. Минулий час, за її словами. І вона зізналася, що збрехала нам про Дженні. Сказала, що одного разу підвезла її з центру додому. Також неавторизовано зазирнув у її файли».
  «Чарівно. Якщо ми можемо їй повірити».
  «Точно так. Потім вона затихла, дуже. Хотів зі мною поквитатися. Після всіх цих років, тому що ми сім’я ».
  «Здається, наша пані ДеЛука трохи нервує».
  «І виглядає страшенно винуватим. Зрештою, у вас може виникнути шанс зламати Барбі».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ СОРОК ШОСТИЙ
  
  Середа, 28 січня
  22:20​
  
  Не минуло й двох годин, як Сміт подзвонив із інформацією. MC погодилася зустрітися з ним у McDonald's на Північній Другій вулиці, на півдорозі між її західною стороною та його будинками на східній стороні.
  Вони не зайшли. Натомість Сміт сіла на переднє пасажирське сидіння свого Explorer. «Дякую за зустріч», — сказав він. «Я знаю, що вже пізно».
  «У ці дні я все одно мало сплю. Що у вас є?»
  «Ціна професійного удару залежить від того, хто завдає удару і хто є мішенню. Чим досвідченіший нападаючий, тим вища ціна. Чим більша мета, тим вища ціна».
  МС кивнув. «Має сенс. Чим більша ціль, тим складніший удар. Мені здається, якби хтось намагався вдарити знаменитість чи політика, вони б найняли когось із досвідом».
  «Здається, це безпроблемно. Але там багато дурних людей».
  «І їх спіймали, бо вони дурні», — сказав МС.
  «Школа в іншій категорії».
  «Який діапазон?»
  «Десять тисяч до небес. Менше за якесь дурне лайно, ще дурніше лайно збирається в барі та наймає на роботу».
  «З того, що ви мені сказали, цей Breakneck не з тих, хто підбирає в барі».
  «Він ні. Наша інформація свідчить про те, що він хороший. Дуже професійно. Досвідчений».
   «Ці діти були б досить маловідомими цілями».
  «Я згоден. Цікаво, чи не так?»
  "Як і в, це не додає", - сказав MC. «Давайте розглянемо наш інший варіант».
  «Наш інший варіант?»
  «Діти викрали його інформацію та отримали його гроші. Це особиста, а не наймана робота».
  «Тоді справа не в грошах».
  МС звів брову. "Ні?"
  «Згідно з моїми джерелами, другий варіант приведе нас у ще страшніше місце».
  «За кого страшніше? ми? Чи діти?»
  «Діти. Професіонал - це машина для вбивства. Він—чи вона—думає не так, як ми. Він не відчуває провини чи каяття. Кожен є потенційною мішенню, і людське життя не має внутрішньої цінності. Він виконує роботу, а потім йде далі».
  Сміт прочистив горло. «Якщо другий варіант є його мотивом, то вбивства стосуються інформації. Його анонімність — усе для нього. Він живе або помирає цим. Він не може випадково бути знайденим. Він не може ризикувати, що його список клієнтів буде скомпрометовано. Він не буде».
  MC сподобався цей звук. Що це означало. «Він відстежує всіх, хто мав доступ до його інформації. Усіх, хто торкався, так би мовити. І вбивати їх».
  Сміт кивнув. «Так».
  «І він знаходить їх через їхні комп’ютери».
  «Можливо. Так, можливо».
  MC раптом відчув холод. Вона потерла руки. «Цих дітей може бути більше. Сидячі качки».
  «Нам потрібно знайти їх раніше, ніж він».
  «Як?»
  «Можливо, ви вже говорили з кимось із них».
  "ВООЗ?" Але навіть коли вона вимовила це запитання, вона знала: Зоя .
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ СОРОК СЬОМИЙ
  
  Середа, 28 січня
  22:45​
  
  МС зателефонував Семові, коли Сміт поїхав. «Де ти?» — запитала вона. Вона ледве чула його попри весь шум на задньому плані.
  «У Спанкі».
  «Нам потрібно поговорити».
  «Стріляй, куз».
  Його слова були невиразними, дуже тонкими. Він пив.
  «Не так», — сказала вона. «Де Зоя?»
  «Не знаю. Я не бачив її відтоді...
  Вона перебила його, не терплячись. «Чи можете ви дістатися до неї?»
  «Я можу спробувати. Ніяких обіцянок».
  «Якщо так, домовтеся про нашу зустріч».
  «Ні, якщо ви не скажете мені, чому».
  "Вибачте?"
  «Ви мене чули. Розкажи мені, що відбувається».
  MC визнав неохочу повагу. Це було змішано з королівським гнівом через те, що він робив не те, що вона йому сказала. «Ще одна людина мертва. Цього разу дівчина».
  «Боже мій. ВООЗ-"
  «Звали Дженні Ліндеман. Ми думаємо, що Зої може бути в небезпеці».
  «Зої? Але чому?»
  «Просто довірся мені! Я все поясню, коли ти приведеш мені Зої».
  «А якщо вона не прийде?»
   «Якщо вона чинить опір, розкажи їй про Дженні. Якщо те, що я думаю, правда, вона прийде».
  «Гаразд, я спробую». Здавалося, що він затріщав. «Але я не можу...»
  «Обіцяй», — закінчила вона за нього. «Я знаю. Ти залишайся на місці. Я зустріну вас у Спанкі. А Сем?»
  "Так?"
  «Більше ніякого алкоголю».
  
  
  Клуб стрибав, коли прибув MC; їй довелося стрибати крізь море переважно п’яних молодих людей. Вона пригадала, коли їй сподобалася ця сцена. Блін, це здавалося давно.
  Вона знайшла Сема в переповненому барі. Вона відтягнула його від пива, відвівши до того, що видавалося затишним куточком, коридором за туалетами.
  «Ти дістався до Зої?»
  Він кивнув. «На її мобільному телефоні. Вона сказала, що зустріне мене тут».
  «Як довго?»
  «Я не питав».
  «Де вона була?»
  Він виглядав боязко. «Я не питав».
  — До біса, Семе. Це не гра».
  Він виглядав скривдженим. «Ти не казав мені питати все це! Ти сказав привести її сюди, і я це зробив. А тепер ти мене розписуєш, що дає?»
  Частина її хотіла прочитати йому лекцію. Скажи йому використовувати голову. Думай сам, бери відповідальність.
  Але інша частина знала, що він правий.
  «Вибач, дитино. Я можу бути трохи напруженим».
  «Гаразд, я мав сам про це подумати. Я напишу їй повідомлення».
  MC спостерігав за ним, як його великі пальці швидко набирали повідомлення, а потім надсилали його. Між ними не було такої великої різниці у віці, але різниця в їхньому зануренні в технології не переставала її дивувати.
  Зоя відповіла майже миттєво. «Вона зараз на стоянці», — сказав він.
  «Скажи їй, що ми зустрінемо її там».
  — відповів Сем, і вони попрямували до головного входу. Зої проігнорувала останнє повідомлення й показувала своє посвідчення вишибалі. Вона виглядала напідпитку. Очевидно, Spanky's не була її першою зупинкою за ніч.
   Вона бачила Сема, але не MC «Привіт, Семмі».
  «Привіт, Зої». Сем обняв її за плечі й повернув. «Давай, крихітко. Нам потрібно поговорити».
  «Але я хочу танцювати».
  «Ми потанцюємо пізніше».
  MC пішов на крок позаду них. Очевидно, Сем не сказав їй, що вона буде тут.
  Коли вони повністю вийшли в ніч, на них вдарило холодне повітря, бажаний перепочинок після вологого інтер’єру бару.
  «Привіт, Зої, — сказав МС.
  Дівчина подивилася на МС, потім знову на Сема. «Що вона тут робить?»
  «Їй потрібно було з нами поговорити».
  «Я розповів їй усе, що знаю!»
  Вона звучала паніковано. Цікава реакція людини, якій не було чого приховувати.
  «Дівчина на ім’я Дженні Ліндеман мертва», — сказав MC.
  Вона завмерла. «Що?»
  «Її вбили так само, як Метта Мартіна. І, як у Мартіна та Томмі, її комп’ютер зник».
  «Це не може…» Зоя обняла себе руками. «Ви це вигадуєте».
  «Я був на місці події. Вчора був її двадцять перший день народження».
  «Мені погано. Мені потрібно сісти».
  Підвели її до узбіччя. Вона сіла й опустила голову на коліна. Кілька молодих людей пройшли повз них, співчутливо поглядаючи в їх бік. Без сумніву, вони думали, що Зої забагато випила.
  MC дав Зої хвилину, щоб зібратися, а потім сказав: «Ти знав її?»
  «Чому б я?»
  MC не вказав, наскільки вона була непереконливою. «У нас є підстави вважати, що вона, Мартін і Томмі були частиною групи злочинних хакерів. Вони вкрали інформацію..."
  «Якого біса, — вибухнув Сем. «Ні в якому разі Томмі не був…»
  Вона підняла руку, зупиняючи його. «Вони викрали інформацію, як-от номери кредитних карток і банківських рахунків, і продали її».
  — Я б нічого про це не знала, — прошепотіла Зоя.
  «Справді? Тоді ви б нічого не знали про півмільйона доларів Томмі натрапив в одному з акаунтів? П’ятсот тисяч доларів, які він сподівався використати як заставу, щоб вивести себе — або свого близького друга — з групи?»
  Дівчина безпорадно глянула на Сема. Він повернувся до MC з недовірою. «Це все безлад, MC. Ти називаєш мого брата злодієм?»
  Вона продовжувала так, наче він не говорив. «Тому що, якщо ти щось дізнаєшся про це, ти можеш стати наступним у черзі смерті».
  Зоя виглядала враженою; вона почала тремтіти. MC притиснув її. «Я провів невелике дослідження. Breakneck - це ім'я професійного вбивці. Вбивця. Можливо, його найняли вбити всіх, хто знає про гроші. Якщо ви не належите до цієї категорії, добре. Але якщо так, можливо, ви захочете змінити свою історію?»
  Молода жінка піднесла руки до обличчя й застогнала.
  «У мене небагато часу, — сказав МС. «І, відверто кажучи, ви теж не можете. Що ти думаєш, Зої? Дотримуватися своєї оригінальної історії? Або змінити?»
  — Я знала Дженні, — прошепотіла вона. «Вона була однією з крекерів».
  «Ти один із них?»
  Вона кивнула.
  «Ви завербували Томмі?»
  Вона підняла свій погляд. «Він мене завербував! Клянусь!»
  Ці слова пронеслися крізь неї. Вони болять. Вона глянула на Сема; він виглядав хворим.
  «Мені потрібні були гроші. Він сказав мені, що це дійсно нікому не зашкодило. Щоб компанії, що займаються кредитними картками, не притягували людей до відповідальності за такі крадіжки».
  Так званий злочин без потерпілих. Шкода, що невинні завжди платили — у тій чи іншій формі. MC змусила себе зосередитися на дівчині. — А п’ятсот тисяч у вас є?
  «Ні! Я нічого про це не знаю!»
  «Це твердження застаріло, Зої».
  «Ми зламали і грабували. Розвернувся і продав інформацію. Ось і все. Я ніколи не бачив грошей на жодному рахунку. Клянусь!»
  «Ти брешеш».
  «Я ні! я..."
  «Томмі подзвонив у ФБР. Він хотів вийти. Він сказав агенту, що «друг» у біді, він допомагає їм. Ця людина зірвала джекпот». Вона нахилилася до неї. «Я думаю, що ти той друг».
   «ФБР? Боже мій!» Вона скочила на ноги. «Я не хочу у в'язницю!»
  «Мені потрібні імена, Зої. Будь-хто, кого ви знаєте, хто був причетний».
  «Я маю подумати. я не знаю . . ми здебільшого не зустрічалися. Кілька псевдонімів…
  «Хто першим залучив Томмі?»
  Вона притиснула долоні до очей. «Я не знаю. . . Я не пам’ятаю, що він мені сказав!»
  Тепер вона ридала, була в істериці. Сем обняв її. «Все гаразд, Зої. MC все владнає, ось побачиш».
  MC не знала, чи її двоюрідна сестра вірить у це, чи просто намагається втішити Зої. Якщо він у це вірив, то помилявся. Але тепер не час виправляти його.
  «Але ми повинні їй допомогти», — продовжив він. «Якщо ми це зробимо, все буде добре».
  MC втрутився, не підтвердивши чи не спростувавши. «Мені знадобиться твій комп’ютер, Зої».
  «Мій комп’ютер?» — повторила вона, похнюпившись. «Чому?»
  «Якщо те, що ми підозрюємо, правда, цей Breakneck знаходить членів групи через комп’ютери. Ви з Дженні Ліндеман листувалися?»
  Вона побіліла. «Я не розумію».
  Вона не хотіла розуміти. «Breakneck може використовувати зворотний пошук адреси електронної пошти, щоб отримати ваше ім’я, адресу, координати на карті. Це все можна мати. швидко. І недорого».
  Зої просто витріщилася на неї з жахом.
  — Ми втрьох йдемо до твоєї квартири, Зої. Ми заберемо ваш комп’ютер і все, що вам може знадобитися для ночівлі».
  «На ніч? Де я…»
  «Якщо ви листувалися з Дженні Ліндеман, Breakneck або вже має ваше ім’я, або незабаром буде. Я вважаю, що залишатися вдома було б надзвичайно поганою ідеєю. Якщо, звичайно, ти не хочеш померти».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ СОРОК ВОСЬМИЙ
  
  Середа, 28 січня
  23:35​
  
  Зої жила в половині скромного дуплексу на східній стороні міста, неподалік від коледжу Рок-Веллі. У дуплексі було зовсім темно.
  «Ти не залишив світло?» MC сказав.
  «Я забув».
  «Не будь знову таким недбалим. Хтось живе на іншому боці?»
  «Не зараз».
  «Ключ».
  Зоя передала її їй, і вони піднялися на передню доріжку. MC відімкнув двері та першим увійшов до квартири зі зброєю на руках.
  «Вимикач світла?» — запитала вона.
  «Праворуч від дверей».
  MC знайшов це. Світло залило кімнату. Відносно акуратний, MC бачив. Приємно жіночний.
  Мабуть порожній.
  «Я перевірю решту квартири. Ви двоє залишайтеся тут».
  МС обшукав, потім повернувся до Сема та Зої. «Візьми комп’ютер і речі на ніч».
  Зої пішла виконати те, що просив МС, але за мить повернулася. «Воно зникло. Мій ноутбук зник».
  МС почула, як у неї в голові шугає кров. «Ти впевнений?»
  «Так».
   Вбивця вже знайшов Зої .
  Якби вона була вдома, вона була б мертва .
  «Пакуй сумку», — наказав МС. «Візьміть достатньо на кілька днів. Все, що вам знадобиться. Ти тут не в безпеці».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ СОРОК ДЕВ'ЯТИЙ
  
  Четвер, 29 січня
  12:40 ранку
  
  Після того, як вона заспокоїла Зої та влаштувалася в кімнаті для гостей, MC одягла свою найтеплішу піжаму та зробила собі чашку гарячого шоколаду. Вона згорнулася калачиком на дивані, бажаючи зігрітися.
  Їй боляче. Вона розчарувалася. З розбитим серцем.
  Чи легше було б дізнатися правду поза розслідуванням? — дивувалася вона. Вона б розсердилася. Обурений і недовірливий. Вона б поставила під сумнів кожен крок своїх колег-детективів.
  І врешті-решт їй було б погано. Такою, якою вона була зараз. Вона сперлася головою на спинку дивана. Що привело Томмі туди, де він опинився? Просто старомодна, садова жадібність? Або щось більше? Темніше? Щось, про що ніхто з них не мав гадки?
  Її мобільний завібрував. Це був Сем. «Я на фронті. Я не міг заснути».
  Немає великого сюрпризу. «Я теж не міг. Я зараз відчиню двері».
  Через кілька хвилин вона впустила його в будинок. Він підійшов до дивана й плюхнувся на нього. «Де Зоя?»
  «Спитий».
  «Ти в порядку?»
  MC підняла свою чашку, зрозуміла, що її руки тремтять, а потім поставила її на журнальний столик. «Тримаюсь там».
  «Він сказав би мені про це, MC, я був його братом. Я думав, якщо він її завербував, чому він не спробував завербувати мене?»
  Вона на мить подумала. «Саме чому він цього не зробив. Він хотів не відставати ілюзія того, ким він був, яким хлопцем він хотів, щоб ми його повірили».
  Було боляче вимовляти слова; тим, як він скривився, йому було боляче їх чути.
  «Я відчуваю себе лайном».
  «Я теж».
  Сем подивився на неї зі сльозами на очах. «Я любив його. Я рівнявся на нього».
  «Я знаю, друже», — сказала вона. «Я теж».
  Вони замовкли. Сем зламав його першим. «Я працював над телефоном Томмі. Знайшов щось дивне з двадцятьма п’ятьма іменами в його списку контактів».
  "Дивно?" — повторила вона.
  «Знаєте, дивно. Про цифри. Числа, які не є числами».
  MC похитала головою. «Це не має сенсу».
  «Вибачте. Я дуже втомився. Номери, які не є номерами телефонів».
  «Дай мені подивитися».
  Він дістав зі свого рюкзака планшет зі спіраллю, відкрив його й посунув їй. «Погляньте на цю сторінку. Ви впізнаєте імена?»
  Вона переглянула список. «Ні».
  «Я також. Тепер перевірте номери телефонів».
  Вона зробила. «Дев'ять цифр, а не десять».
  «Правильно. Місцеве число — сім. З кодом міста десять».
  «Так що це?»
  «Не знаю. Я здійснив пошук білих сторінок в Інтернеті, щоб бути впевненим».
  «Можливо, це код», — сказала вона. «Але для чого?»
  «І як ми його розшифруємо?»
  Інформація почала пливти перед її очима. «Ми ні, у всякому разі не сьогодні ввечері. Давайте спочатку попрацюємо з легкими речами».
  Він простягнув руку й перескочив на кілька сторінок у спіралі. «Підтверджені імена та номери. Подивіться».
  Вона побачила чималий список. Розбиті на підзаголовки: список контактів, надіслані, отримані, набрані та пропущені дзвінки. Більшість були лише іменами. Якесь ім'я, прізвище. Лише кілька мали повні імена. Їй потрібно буде порівняти їх зі списком клієнтів Томмі.
  Багатьох вона впізнала як родину або друзів Томмі. Вона бачила номер ФБР — двічі.
  «Ви кажете, що підтвердили це?»
  «Або телефоном, або онлайн».
   «Хороша робота. А як щодо його текстових повідомлень?»
  «Ще не дивився на них». Він позіхнув. «Я зараз їх почну».
  «Тобі потрібно трохи поспати». Він виглядав так, ніби хотів сперечатися; — відрізала вона його. «Працюєш зараз, будеш робити помилки. Крім того, я тост.
  «Чи можу я залишитися тут? Диван хороший.”
  Вона згадала, як він часто зупинявся в Томмі. «Звичайно, Семе. Готель Riggio відкритий для роботи.»
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ П'ЯТДЕСЯТИЙ
  
  Четвер, 29 січня
  6:25 ранку
  
  Коли Сем ліг спати, МС спробував заснути. Але її думки не допускали цього. Вона хиталася й оберталася, уявляючи рядки номерів у списку контактів Томмі.
  Коди якісь. можливо. Які ще речі були пов’язані з рядками чисел? Поштові індекси. Банківські рахунки. Кредитні картки. Номери ув'язнених. Адреси.
  Коли сонце нарешті почало закрадатися за обрій, вона кинула сон і навшпиньки вийшла на кухню попити кави, зачинивши двері між кухнею та вітальнею, щоб не розбудити Сема.
  Єдине, що вона знала напевно, це те, що їй потрібна допомога Кітта. Їй потрібен був її внесок. Настав час зізнатися у своїх гріхах і попросити прощення. Їй потрібно було зробити це особисто. У штабі.
  Ця думка налякала її до лайна.
  Вона підійшла до кавника й знову наповнила чашку, знову подумавши про номери в телефоні Томмі. Вона працювала, щоб пригадати імена. Метта Мартіна в списку не було. Як і Дженні Ліндеман. У Зої було.
  Звичайно, вони являли собою лише доступні списки. Щойно вона відверто розповіла Кітту й передала пристрій ідентифікатору, вони могли відновити всі зроблені чи надіслані дзвінки.
  Мартін. Ліндеман. Томмі. Зої Петерсен. Вона потерла перенісся, перебираючи в пам’яті імена. Вона хотіла прямого зв'язку між жертвами. Один сильніший за...
   Імена, зрозуміла вона. Метт Мартін і Зої Петерсен. Вона від’єднала телефон, зателефонувала за номером Еріка й натиснула «НАДІСЛАТИ» .
  Він відповів сонним голосом. «У мене є запитання», — сказала вона. «Вчора ви сказали, що не впізнаєте ім’я Метт Мартін, але чи міг він все одно бути пацієнтом Kids in Crisis?»
  Він був тихий. Вона не була впевнена, чи здивувала його, чи він просто знайшов хвилину, щоб подумати.
  «Він міг би. Я впевнений, що він не був моїм пацієнтом, але в моїй команді є ще два лікарі».
  «А як щодо Зої Петерсен?»
  «Знову ж таки, не мій пацієнт. Але це не означає...
  Вона обірвала його. «Як ми могли дізнатися? Це важливо, Еріку».
  «Я подзвоню Джині. Якщо вона не знає з рук, вона буде рада дізнатися. Тримай».
  Він відклав її. Через мить він повернувся. «Вона не відповідає, але вона може бути в душі. Дайте мені кілька хвилин, я вам передзвоню».
  Через двадцять хвилин він подзвонив. «Вона все ще не бере трубку».
  «Прокляття».
  «Слухай, я все одно збираюся сюди».
  «Як довго?»
  «Тридцять хвилин. Сорок вершин».
  Достатньо часу, щоб прийняти душ і одягнутися. «Тоді поговоримо».
  Час був ідеальним. Коли він подзвонив, вона закінчила купатися й висушила волосся.
  «Я тут, у центрі, завантажую систему. Гаразд, готовий. Які це були імена?»
  «Мет або Метью Мартін. І Зої Петерсен».
  «Давайте спочатку пошукаємо Мартіна.
  «Вибачте», — сказав він через кілька секунд. «Ні Метта Мартіна».
  «Як щодо іншого імені? Зої Петерсен».
  «Тримайся». Вона почула стукіт ключів, через мить він сказав: «Ось вона. Зої Елізабет Петерсен. Вона бачить Дейва Гілберта».
  У них був сильний фізичний зв’язок між двома зломщиками. «Ти допоміг більше, ніж ти думаєш, Еріку. Я поясню пізніше, але мені потрібно йти».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ П'ЯТДЕСЯТ ПЕРШИЙ
  
  Четвер, 29 січня
  7:40 ранку
  
  Джексон стояв біля торгових автоматів, годуючи один із них четвертинками. Він виглядав обсмаженим.
  Кітт похитала головою. Ще один виродок, який вийшов з рівноваги.
  «Гей, Джексоне, — покликала вона. «Яке твоє виправдання, чувак?»
  Він подивився на неї. «Кращі речі в цих машинах».
  Вона похитала головою. «Не це. За те, що я тут, виглядаючи так, готую Бог знає що їсти на сніданок».
  Він посміхнувся. «Не міг залишити це в спокої». У колодязь впав пакетик печива Oreo, і він дістав його. «Ви розумієте, що я маю на увазі?»
  На жаль, вона це зробила. «Візьміть це зі старої руки, трохи послабте».
  За його допитливим виразом вона побачила, що її пропозиція справила таке ж враження, як удар м’ячем Nerf.
  «Неважливо, Джексоне. Насолоджуйтеся печивом».
  «Дякую». Він розпоров сумку. «Ріджіо тут?»
  «Ще не в».
  «Я знайшов щось під час її пошуку. Це трохи незрозуміло, мабуть, нічого, але...
  «Який пошук?»
  «Карколомна». Він кинув кілька печива в рот, а потім заговорив навколо них. «Я збирався сам її наздогнати, але, оскільки ви тут, чи міг би я просто передати це?»
   Карколомна? «Це було б чудово», — сказала вона, виправляючи обличчя. «Що у вас є?»
  «Ім’я з’явилося на співбесіді з підозрюваним. вбивство. Олександр Тенди. «Близько десяти років тому».
  Кітт пошукав її пам’ять і знайшов порожнє. «Я не пригадую ні Тенді, ні Брейкнека».
  «Ти б не став. Його передали федералам. Тенді був федеральним свідком, ходили чутки, що його вдарили».
  «І Breakneck. Назва операції або...
  «Нападаючий. Можливо, це не пов’язано з вашою справою, але ви ніколи не знаєте».
  Дійсно. Іноді навіть не про партнерів .
  «Ви передасте це Ріджіо?» сказав він.
  «Розраховуйте на це». Вона вимушено посміхнулася. «Звідки взялася інформація?»
  «Міллер. Пам'ять хлопця мене вражає».
  Здуло, тепер це доречно, подумала Кітт, прямуючи коридором. Вона не могла повірити, що MC зробить це. Закрийте її. Йди соло. Після того, чим вона пожертвувала, щоб утримати МС у цій справі.
  Чи може це бути помилкою? Чи міг MC просто забути згадати головну роль?
  Ріджо? Забули згадати потенційного клієнта?
  Кітт намагався впоратися зі своїм гнівом. І програв бій. Брудний, гнилий, дворазовий маленький підкрадач. Вона поставила під загрозу свої стосунки з Джо, щоб допомогти MC, і ось як вона їй відплатила?
  Отже, звідки вона взяла інформацію? І чому вона приховувала це від неї?
  Кітт повернулася до свого столу й глибоко вдихнула, намагаючись відновити контроль. Сховати свій гнів і почуття зради і розглянути ситуацію аналітично.
  Існувало лише кілька причин, чому MC тримав її поза увагою. Захищати когось. Томмі, наприклад. Тримайте деталі прихованими, поки вона не матиме чіткого уявлення про всю картину. Або щоб захистити себе. Тому що вона діяла поза законом. Отримати інформацію інакше вона не могла. Або отримати це швидше, ніж вона могла б, граючи за книгою правил.
  Вона не довіряла Кітту підігравати.
  До біса правильно, вона б не стала! Вона запевнила Села, що триматиме МС у черзі. Охороняти відділ.
  Дано їй слово. Пожертвувався, щоб це зробити.
   Її клітинка завібрувала; вона перевірила дисплей. MC, швидше за все, щоб сказати їй, що вона в дорозі.
  Кітт не підхопив. Їй хотілося дивитися їй в очі, коли вона зустрічалася з нею. Хотів мати можливість оцінити, чи вона говорить правду.
  Ця думка приголомшила її. Вони так важко працювали, щоб подолати свої проблеми. Принаймні так вона думала.
  Як вона коли-небудь знову зможе довіряти MC?
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ П'ЯТДЕСЯТ ДРУГИЙ
  
  Четвер, 29 січня
  8:15 ранку
  
  MC намагався зосередитися на дорозі. Її думки мчали. Зої була пацієнткою програми Kids in Crisis. Ще одна ланка між хлопавками. Ще один зв’язок, який вказував на Джину та KIC.
  MC дійшов до гаража PSB і зайшов. Час розповісти Кітту. Минулий час. Поясніть якнайкраще, попросіть у неї пробачення.
  Вона облажалася, просто так.
  Вона зателефонувала Кітту й залишила повідомлення; її партнер все ще не передзвонив їй. MC знайшла місце, припаркувалася та вилізла з позашляховика. Вона поспішила в будівлю і піднялася до Бюро з насильницьких злочинів, кров гриміла в її голові.
  Вона знайшла Кітта за своїм столом, уткнувшись носом у ноутбук. «Великі новини, партнере. Ми повинні поговорити».
  «Ми маємо поговорити», — сказала Кітт, підводячи погляд. «У мене для вас повідомлення».
  «Повідомлення…»
  «Від Джексона. Про Breakneck. Ти хочеш поговорити про це тут?»
  У МС перехопило подих. Занадто пізно; вона запізнилася. Вона вказала в бік кімнат для допитів. Кітт погодився, і через кілька хвилин вони зіткнулися один з одним у закритій кімнаті.
  «Дозвольте мені пояснити», — сказав МС.
  «Що пояснити? Чому ви брехали і приховували факти від свого партнера? Як ви отримали ці факти? Що у вас за моєю спиною ведеться друге розслідування?»
   «Мені шкода».
  «Я не хочу і не потребую ваших вибачень. Вони для мене нічого не значать. Я тебе підтримав. Дав гарантію Салу. Відкласти моє особисте життя. Для тебе. І ось як ти мені відплачуєш?»
  «Мені довелося це зробити. У мене не було...
  Вибір . Вона відкусила це слово, але воно зависло в повітрі між ними. Знущаючись над нею.
  «Ти обіцяв мені, що будеш зі мною чесним. Що якби ти втрачав це, я б перший про це дізнався. Я б назвав це втратою. Як щодо вас?»
  «Сем знайшов Зої».
  Вона побачила, що Кітту знадобилася хвилина, щоб усвідомити те, що вона казала. Коли вона вирішила, що приділила їй достатньо часу, MC додала: «У неї був телефон Томмі».
  Кіт сів. «Продовжуйте».
  «Вона не виступила, тому що була травмована. Боїться бути арештованим».
  «Звичайно була!» — вибухнув Кітт. «Вона була там, у неї був телефон, щоб підтвердити це. У неї треба було офіційно опитати!»
  «Правда. Я сильно облажався. Але вислухайте мене. Вона наполягає, що знайшла його після того, як він був застрелений. Вона відмовлялася виступати, якщо я не зустрів її наодинці».
  «І ви погодилися? Через вашу особисту участь?» З огидним виразом обличчя вона підвелася на ноги. «Ти не новачок, Ріджіо. Ви досвідчений поліцейський, який повинен був знати краще. Заради Бога, зараз вона може бути будь-де!»
  «Я точно знаю, де вона».
  Кітт піднесла руки до обличчя; MC відчув, що вона зробила це, намагаючись стримати свій гнів.
  «Вона в біді, Кітт. Вона в списку Брейкнека».
  Вона опустила руки й знову сіла. «Почніть спочатку».
  MC так і зробив, починаючи з несподіваного дзвінка Сема про те, що він знайшов Зої, пропозиції дівчини про умовну зустріч, її рішення прийняти умови. «У той момент, коли вона дала мені телефон, я зрозумів, як сильно я зіпсувався. Але я був у ньому тоді і не знав, як вибратися. Я змусив її викласти свою версію подій на папері, а потім підписати».
  «Велика справа. Це було б неприпустимо».
  MC продовжив. «Зої стверджує, що того ранку вона пішла до Томмі, щоб переконати його любити її. Вона впустила себе і, як і я, знайшла його в душі».
   «А телефон?»
  MC глибоко вдихнув. «Вона залишилася з історією, яку розповіла мені того дня, коли подзвонила мені в VCB. Вона побачила його там на стійці у ванній кімнаті, схопила і втекла».
  «А цей Breakneck, звідки він узявся?»
  «Папірець, засунутий між клавішами та екраном мобільного телефону Томмі».
  «Для мене це розвалюється».
  «Я знаю, але я вірю, що вона не вбивала Томмі».
  «А як щодо Джексона?»
  «Я був за комп’ютером, він подивився на мої критерії пошуку. Запитував мене про це».
  Кітт виглядав задуманим. «Він сказав мені, що Міллер пам’ятає, що Брейкнека пов’язували з вбивством. Удар. За справу взялися федерали».
  МС кивнув. «Цьому я також навчився від агента Сміта. Вважається, що Breakneck є вбивцею. Дуже розумний. Надзвичайно небезпечний. Деякий час він був на радарі бюро, але вони ніколи не наближалися».
  «Ви ходили до агента Сміта?» — сказав Кітт напруженим голосом.
  «Він мені був потрібен. І я знав, що йому буде байдуже, як я отримую інформацію».
  «Куди привели вас усі ці хитрощі?»
  «Breakneck систематично вбиває дітей».
  «Чому?»
  «Дві теорії. По-перше, його хтось найняв, щоб він убив усіх, хто знав про п’ятсот тисяч».
  «Проблема з першою теорією?»
  «Цей Breakneck є гравцем досить високого рівня. І ці діти здаються мішенями досить низького рівня».
  «Друга теорія?»
  «Вони викрали його інформацію та гроші, і він виводить їх один за іншим».
  «Розплата».
  «Можливо. А може, він захищає свою анонімність».
  «Як він їх знайшов?»
  «Питання часу».
  «І проблема з теорією два». Вона розчаровано видихнула. «Де зараз телефон?»
   «У мене є».
  «Я хочу якомога швидше. Державна криміналістична лабораторія є єдиним закладом, який має можливості отримати повну криміналістичну інформацію з пристрою».
  «Я попросив Сема зробити його розтин».
  «Сем?»
  Вона відчула, як почервоніла від недовірливого тону Кітта. «Частковий розтин».
  "Щось?"
  МС відкашлялася, почуваючись дурненькою. «У списку контактів Томмі щось, можливо, код, ми не з’ясували. Імена з номерами телефонів, які не є номерами телефонів».
  «Де зараз дівчина?»
  Вона завагалася, і Кітт видав звук огиди. «Ще стримуєшся, MC?»
  «Моє місце, для її власної безпеки. Петерсен і Ліндеман спілкувалися. Я пішов з нею, щоб забрати її комп'ютер. . . і воно зникло».
  «Вона одна з крекерів».
  «Так».
  — І Томмі теж?
  — Так, — рівно сказала вона. «Вона каже, що він її завербував».
  — І ти їй віриш?
  «Я не хочу. Але так, я знаю».
  Кітт пильно дивився на неї. «Нам потрібно залучити Петерсен. Офіційно допитайте її».
  «Вона вередлива, може втекти».
  «Ми гарантуємо, що вона цього не робить. Це для її власного захисту, а також для нашого».
  «Є більше. Зої була клієнтом Kids in Crisis. Я дізнався це сьогодні».
  «Чортове лайно».
  «Точно мої почуття. Якщо ми шукаємо типу Свенгалі, який засмоктує дітей, хто краще зав’яжеться з проблемною дитиною, ніж їхній терапевт?»
  «Це ставить усіх, хто пов’язаний з KIC, прямо в категорію підозрюваних, включаючи Еріка».
  «Я так думаю, хоча він не був її радником».
  «І це все, MC? все?»
  «Так».
  «Звідки я знаю, що ти кажеш мені правду?»
  Питання заболіло. Без сумніву, Кітт це мав намір.
  І безсумнівно, вона це заслужила.
  «Гадаю, вам просто доведеться мені довіряти».
  «Зараз я б назвав це смішним».
  Її мобільний завібрував. MC перевірив дисплей, але не впізнав номер.
  «Ріджо».
  «MC, це Ерік». Його голос тремтів. «Я не знав, що ще робити, тому подзвонив вам».
  «Глибоко вдихни, Еріку. Скажи мені, що не так».
  «Це Джина. Я продовжував намагатися дістатися до неї, але не зміг, тому заскочив до її будинку. Вона . . . Я знайшов її і, — його голос піднявся, — вона мертва!
  Це усвідомлення відбилося в ній. На мить серця вона не могла дихати, не кажучи вже про те, щоб говорити. «Ви все ще на місці події?» нарешті вона зуміла.
  «Так».
  «Зателефонуйте 911. Скажіть їм те, що ви сказали мені. Вони пришлють крейсер. Залишайтеся на місці, але нічого не чіпайте. Ми з Лундгреном будемо тут же».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ П'ЯТДЕСЯТ ТРЕТІЙ
  
  Четвер, 29 січня
  9:35 ранку
  
  Джина жила в дуже гарному східному районі Рокфорда, Віллоу-Вуд. З усіма новими будівлями та великими будинками на акрах, Віллоу-Вуд був зовсім далеко від скромних західних районів, де виросли МС і Джина.
  MC зупинився перед розгалуженим будинком Джини. Коли вона дивилася на будівлю, MC спало на думку, що неважливо, наскільки ти розкішно живеш — коли вечірка закінчилася, вона закінчилася. Ви не могли взяти його з собою.
  911 крейсери вже прибули, і перші офіцери охороняли місце події. Здалеку МС почула виття сирени — лікарі швидкої допомоги, подумала вона.
  Ерік стояв, зіщулившись, на чарівному кам’яному ґанку. Він виглядав так, ніби постарів на десять років відтоді, як вона побачила його лише напередодні.
  Вони з Кіттом підійшли до нього. "Ерік?" сказала вона.
  Він тупо подивився на неї. «Дякую, що прийшли».
  Він сказав це так, ніби влаштовував звану вечерю. МС торкнувся його руки. «Ти мерзнеш».
  «Я не міг туди повернутися».
  «Я розумію. Як щодо ковдри? Ми могли б поговорити в одному з крейсерів?»
  «Я в порядку».
  Він не був. Але це не їй вирішувати. «Мені потрібно, щоб ти розповів нам, що саме сталося».
  Він кивнув, але не сказав.
   «Почніть спочатку, докторе Сундстранд», — сказав Кітт. «Як ти тут опинився?»
  Він перевів погляд на Кітта. «Я не міг до неї додзвонитися. Що було дивно. У мене домовленість з помічниками та менеджерами, вони завжди на зв’язку».
  Схоже на копа. «Продовжуйте», — сказав МС.
  «Я подумав, що краще перевірити її. Я хвилювався, що вона може захворіти чи . . . що з нею щось трапилося».
  Кітт втрутився. «Як що, докторе Сундстранд?»
  «Я не знаю. . . нещасний випадок. Звичайно, ні. . . це».
  Кітт звела брови. «Мені це здається дивним. Ви так переживаєте за всіх своїх співробітників?»
  Він виглядав враженим запитанням. «Що ти маєш на увазі?»
  «Перевірка самопочуття працівника вдома».
  «Ти не розумієш».
  «Зрозуміло. Допоможіть мені тут».
  «Вона ніколи не була на зв’язку. Це була частина роботи». Вираз його обличчя напружився. «Я не міг до неї додзвонитися. Вона живе окремо — жила сама, і я подумав, що варто перевірити її».
  «Рухаємо далі», — сказав МС. «Що сталося далі?»
  «Я подзвонив. Коли я не отримав відповіді, я спробував відкрити двері».
  «Спереду чи ззаду?» — запитав Кітт.
  Він трохи завагався, виглядаючи розгубленим. «Спереду. Він був розблокований». Він потер руки; MC помітив, що він тремтить. «Я подзвонив, а потім пішов шукати…»
  Він перекусив слова, його погляд перевів увагу на прибулих медиків. Він спостерігав, як вони вилізли з машини швидкої допомоги та поспішили зі своїм спорядженням до будинку.
  «Ти знайшов Джину?» — запитав Кітт, повертаючи його увагу до їхніх запитань.
  Він заплющив очі. «У її спальні».
  Те, що він шукав її там, навіть у цій ситуації, здалося MC надто знайомим для стосунків роботодавець-працівник і, здавалося, підтвердило твердження Джини, що вони були коханцями. «І вона була мертва?»
  Він кивнув.
  — Ви перевіряли її пульс?
  «Ні. Я не думав. . . ні».
  «Ти якось торкався її?»
   Він похитав головою. «Я вибіг сюди і подзвонив вам».
  — Дякую, Еріку, — ніжно сказала вона. «Мені зараз потрібно зайти всередину, але в мене може виникнути ще кілька запитань. Ви не проти почекати в одному з крейсерів?»
  Щось ворухнулося на його виразі. Усвідомлення того, що він дійсно може опинитися під підозрою? Усвідомлення ненадійного становища, в яке його поставила Джина? Раптова інстинктивна недовіра?
  А може, все це була її уява?
  Вона помітила, як він спостерігав за нею, коли вони з Кіттом розписувалися в журналі та входили в будинок. MC глянула на партнера. «Чи здалося тобі, що Ерік ухиляється?»
  «Я не думаю, що він розповідав нам усе. Питання в тому, що він стримував?» Кіт подивився на неї. «Я хочу, щоб перевірили телефони ДеЛуки. Дзвонить і виходить».
  Вони прослідкували за звуками голосів до жертви. У дверях спальні вони зустрілися з медичними працівниками, які виходили.
  «Ми нічого не можемо для неї зробити», — сказав один із них.
  «Доброго дня», — сказав інший.
  МС і Кітт увійшли до великої спальні. Джина лежала на спині на підлозі, колись чудовий білий килим навколо неї був насичений кров’ю. Кров створювала нерівну, загрозливу тінь навколо її голови та плечей.
  Вона була поранена в праве око. Жахлива смерть; жахлива сцена. Не дивно, що Ерік був травмований.
  МС подивився на Джину, її охопив смуток. Її думки наповнилися спогадами, здебільшого хорошими, а деякі поганими. Вони були сім'єю. Одного разу, друзі. Значну частину життя одне одного — навіть після того, як Джина обернулася проти неї. Бо хіба це не була природа життя? Рівні частини радості і болю? Найпам'ятніші моменти іноді є найболючішими?
  «Ти в порядку?» — запитав Кітт, одягаючи латексні рукавички.
  «Тримаюсь там». Вона послідувала за Кіттом і присіла біля тіла. На Джині були вовняні штани та простий білий светр. Двоє білих, светри проти килимового покриття, грали з нею в дивну візуальну гру.
  «Без макіяжу», — пробурмотів Кітт. «Здається, її волосся було мокрим, коли це сталося».
  МС перевела погляд. «У ванній горить світло». Вона встала й підійшла до дверей головної ванни. Рушники лежали купою на підлозі. Вона підійшла до них і виявила, що вони вологі.
  Вона звернулася до марнославства. Фен вийшов. Щипку для завивки підключено до мережі, індикатор її живлення шалено блимає. Косметика, пляшки та баночки, розкидані на туалетному столику. Вона уявила Джину такою, якою вона була ще й двадцяти чотирьох годин тому, і клубок утворився в її горлі. Що, якби Джина була з нею щирою, коли вона попросила загладити провину? Що, якби вона щиро пропонувала оливкову гілку?
  «MC? Знайти щось?»
  Вона відкашлялася. «Схоже, тут була ранкова процедура. Допомагає встановити TOD».
  Вона повернулася до партнера. Кіт подивився на неї. — Може, у неї була компанія?
  «Можливо».
  ID прийшов. Міллер, Соренстайн і Джексон.
  «Ей, дівчата, — сказав Соренштайн, — ми знову зустрінемося».
  «Нам пощастило».
  Френсіс увійшов до кімнати і їхня розмова. «Мені здається, що цьому зовсім не пощастило». Він одягнув рукавички. «Що ми маємо?»
  — Постріл, — сказав Міллер. «Одна Джина ДеЛука. Мертвий як цвях».
  Кутиками очей вона побачила, як Кітт відкрив рота — безсумнівно, щоб повідомити їм про стосунки МС із жертвою. Вона поклала руку на її плече, зупиняючи її. Це буде досить скоро; поки що вона хотіла, щоб до цієї сцени ставилися як до будь-якої іншої сцени.
  — Дякую за цей експертний аналіз, детективе Міллер, — сухо сказав патологоанатом. «Але чому б мені не подивитися трохи?»
  МС і Кітт дали йому місце, використавши час для огляду решти будинку. У ньому було чотири спальні, включаючи головну. Інші три були чудово прикрашені та в ідеальному порядку. Прилеглі до них лазні теж в ідеальному порядку. У кожного на прилавку був кошик зразкових засобів особистої гігієни.
  — Твій двоюрідний брат багато подорожував, — сказав Кітт. «Схоже, їх викрали з готелів».
  Вона перебирала кошик, читаючи етикетки. «Фінікієць, Фенікс; Ritz-Carlton, Новий Орлеан; Гранд Хаятт, Нью-Йорк. На всі ці розваги потрібні гроші».
  «Або цукерка».
  «Давайте перевіримо решту будинку».
  Кухня була великою і справжньою мрією кухаря. Чомусь MC цього не зробив побачити, як Джина витрачає багато часу на приготування їжі. «Одна чашка кави в раковині», — сказала вона. «Миска із залишками чогось схожого на вівсянку».
  МС відкрив посудомийну машину. У ньому було небагато — з півдюжини чи близько того шматочків столового посуду. Вона підійшла до сміттєвого баку. «Тут небагато. Коробка пісної кухні».
  «Схоже, вона залишилася вчора ввечері. Наодинці».
  Кітт кивнув. «Цікаво. О котрій годині вона була у вас?»
  «Близько дев'ятої. Дайте чи візьміть».
  «Після обіду. Питання в тому, чи вона покинула вас і прийшла прямо сюди? Або зупинитися десь по дорозі додому. Думаєте, у неї був звичайний хлопець?»
  «Можливо, Ерік. Я розпитаю».
  Вони рушили до вітальні. На зручному на вигляд дивані лежав пульт від телевізора, на підлозі купою лежав афганець, а на столі стояла тарілка, прикрашена крихтами.
  «Кукі, я думаю», — міркував Кітт.
  «Може бути торт. Нам, італійцям, подобається наш торт».
  «Як би там не було, все разом це малює картину жінки, яка жила одна і яка була сама вдома в ніч перед тим, як її вбили».
  Залишилась одна кімната. Домашній офіс, вони побачили.
  МС обвела поглядом надмірно прикрашений аксесуарами офіс. «Немає комп’ютера. Сучий син! Негідник нас тут побив».
  «Це може бути не таким, як виглядає».
  «Ви справді в це вірите?» МС підійшов до столу й навмання почав відкривати ящики. Папір, ручки та інші приналежності. Пачка гумки без цукру.
  Меню на винос. Фотографії.
  Вона зачерпнула їх і почала гортати. «Боже мій, — сказала вона. Фотографії Джини і Дена. Очевидно пара. Тримаючи один одного. Посміхаючись на камеру, виглядає розчервонілим і задоволеним.
  MC не міг дихати. Не могла відвести очей від зображень. Вона помітила, що Кітт підійшов позаду, дивлячись через плече.
  «Це було до того, як він зустрів вас, я впевнений».
  «Тоді чому він мені не сказав?»
  «Коли ви зустрілися, він, ймовірно, навіть не знав, що вона була вашою двоюрідною сестрою. І коли він дізнався, то знав, що вас це засмутить».
  «Ми всі були там на вечірці. Я бачив, як вони розмовляли». Це було боляче, визнав MC. Господи, це боляче. «Чому він мені не сказав?»
   «Він збирався сказати тобі пізніше. Або наступного дня. У нього не було шансу».
  «Я ніколи не дізнаюся», — прошепотіла вона.
  «МС», — Кітт витягла фотографії з її рук, — «не робіть цього собі. Він любив тебе. Він хотів на тобі одружитися. Те, що вони мали, було ніщо в порівнянні з цим».
  «Детективи?» Вони повернулися до офіцера в уніформі, який стояв у дверях. «Вас шукає патологоанатом».
  «Зрозумів», — сказав Кітт. «Дякую». Вона повернулася до МС: «Що ти хочеш робити? Ваш дзвінок».
  «Йди додому, заповзай у ліжко. Натягни мені ковдру на голову. І вдавайте, що я ніколи не бачив цих фотографій».
  — Зроби це, — сказав Кітт. «У вас є мій дозвіл».
  MC подивилася на свого партнера, серце забилося. Бажання згорнутися в позу ембріона боролося з тим, щоб вийти, розгойдуючись. Кітт не заперечував би, якби вона відступила, щоб зализати рани. Не думав би про неї менше.
  Але вона менше думатиме про себе, визнав MC. Мері Кетрін Ріджо не зламалася б. І вона не бігла.
  «Я нікуди не піду. Ще ні».
  «Хороша дівчинка. Ходімо».
  Вони повернулися до головної спальні. «Вже закінчив, Френсіс?» — запитав Кітт.
  «Це досить просто. Так само, як і інші».
  «Звичайно, не «так, як інші». »
  «Ось тут ви не праві, детективе Лундгрен. Він майже такий же, як останній. І Томмі Маріано. І Метта Мартіна».
  «Поясніть».
  «Хтось знає, що вони роблять».
  «Так, — пробурмотів Кітт, — товкти людей. Також досить ефективно».
  «Насправді це все». Він зняв окуляри й відполірував лінзи рукавом сорочки. «Людський організм неймовірно витривалий. Доставити смерть набагато складніше, ніж здається. І це майже ніколи не відбувається миттєво.
  «Але, — продовжив він, — на тілі є місця, які призводять до миттєвої смерті».
  «Миттєво?» — повторив Кітт.
  «Смерть приблизно через три секунди. В даному випадку куля в око. У вашому двоюрідний, куля в скроню. Двоє молодих людей, майстерно зламали шию. Усі влучили в «цілі смерті». »
  Смертельні цілі. Робота професіонала.
  Карколомний .
  Він знову одягнув окуляри. «Крім того, жодних ознак боротьби. Без оборонних ран. Здається, під її нігтями немає жодної матерії».
  «Один постріл», — пробурмотів МС. “Ідеальне розташування.”
  Кіт подивився на неї. «Отже, як це сталося?»
  «Сундстранд сказав, що двері відчинені. Наш злочинець сам впустився, здивував її в спальні і бац , куля в мозок?»
  «Або вона впустила нашого зловмисника, привела його до спальні, де він її відбив?»
  «Іншими словами, чи знала вона свого вбивцю? Чи ні?»
  «Скільки часу вона мертва?»
  «Не так довго. Кілька годин, — відповів Френсіс.
  «Вона когось чекала? Можливо, Сундстранд? Може, двері не відчинені? Може, він відімкнув?»
  «Або хтось інший?»
  Кіт подивився на неї. «Нам потрібно буде залучити Сундстранд».
  «Він буде адвокатом».
  Міллер заговорив. «Уже був, якщо я правий щодо чувака в костюмі, який підійшов. Вони гріються в чудовиському Мерседесі».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ П'ЯТДЕСЯТ ЧЕТВЕРТА
  
  Четвер, 29 січня
  10:50 ранку
  
  МС і Кітт вийшли з дому. Звичайно, великий темно-блакитний седан «Мерседес» простоював на під’їзді. За кермо сидів чоловік поважного вигляду, Ерік сидів на пасажирському сидінні поруч.
  Кітт подивилася на МС. Вираз її партнера був такий, що досяг максимального емоційного навантаження. «Я маю взяти цей».
  МС кивнув. «Я подзвоню Сміту, повідомлю йому, що відбувається?»
  «Давай».
  Вони рушили до «Мерседеса». MC відкрила мобільний телефон і набрала агента. Вона передала своє повідомлення, потім звернулася до Кітта. «Він у дорозі. Сказав, що буде двадцять хвилин».
  Двері «Мерседеса» відчинилися, і з машини вийшли Ерік і його адвокат. Ерік представив. «Мій адвокат, Рік Колб».
  Ерік Сундстранд був заможною людиною і громадським діячем. Винний чи невинний, він був достатньо розумний, щоб знати, як захистити себе.
  Це все одно розлютило Кітта.
  — Детективи, — сказав адвокат. «Це жахлива річ. Жахливо».
  «Вбивство завжди є».
  «Ерік прагне допомогти всіма необхідними способами, щоб вбивця його співробітника постала перед судом».
  Звичайно, він. Ось чому він платить вам триста баксів на годину . «Мені приємно це чути, містере Колб».
  «Однак мене турбує прохання детектива Ріджіо до мого клієнта чекай тут. Мало того, що фізичні умови нестерпні, — усі їхні погляди ковзнули на мерседес, — але мій клієнт пережив жахливий шок. Вимагати його залишитися тут, на місці події, просто неприйнятно».
  — Детектив Ріджіо сказав, що ви повинні залишитися? Кіт обернувся до Сундстранда, вдаючи здивування. «Вибачте, докторе Сундстранд. Ти, звичайно, вільний. Але перед тим, як це зробити, пару запитань?»
  «Звичайно», — відповів він, перш ніж його адвокат встиг попередити його цього не робити.
  «Як добре ви знали пані ДеЛуку?»
  «Вона була цінним працівником. Працював на мене пару років».
  «Ти спілкувався з нею?»
  «Ні».
  Якщо те, що жертва розповіла MC, було правдою, то Сундстранд брехав. Кіт відпустив це. Краще зловити його на брехні пізніше, ніж дати йому можливість вирватися зараз. «Вона була заміжня?»
  «Розлучений».
  «Ви знали її колишнього чоловіка?»
  «Чоловіки», — виправив він. «Вона була двічі заміжня. Я ніколи не зустрічав жодного з них».
  Кітт глянула на MC для підтвердження, отримала його та повернула свій погляд на Сундстранд. «Вона розповідала вам щось про своїх колишніх чоловіків?»
  Він вагався. «Не дуже. Її перший чоловік був її шкільним коханим. Другий – ортодонт».
  «Є діти?»
  Він похитав головою.
  «Вона розповідала вам щось про розлучення?»
  «Перший шлюб був недовгим. Вони розлучилися, сказала вона. Другий був різким. Це була невірність».
  «З чиєї сторони?»
  Він виглядав здивованим запитанням. «Його».
  Кітт знову подивилася на партнерку, але цього разу вона злегка насупилася й похитала головою. "Ім'я?" — запитав Кітт.
  «Його? ДеЛука, мабуть».
  «Ви здогадалися? Ви точно не знаєте?»
  «Ні. Ми ніколи це не обговорювали».
  Адвокат втрутився. «Це цілком доречно в цій ситуації».
  Кітт продовжував. «У неї був комп’ютер?»
   «Так. Вона часто надсилала електронні листи з дому».
  «Ноутбук?»
  «Так. Вона час від часу приносила його в офіс».
  «Чому?»
  Він виглядав здивованим. «Щоб вона могла працювати вдома».
  «Ви не хвилювалися, що вона може вкрасти конфіденційну інформацію?»
  «Ні, не знав».
  Кітт записала свою відповідь у блокнот. «Скільки ви заплатили пані ДеЛука?»
  Адвокат заговорив. «Я точно не можу уявити, що це пов’язано з…»
  «Це прекрасний будинок. У гаражі стоїть Мерседес. Ми шукаємо мотив її вбивства. Незаконна діяльність призвела б до такого способу життя, а також до вбивства пані ДеЛуки».
  «Я мав би перевірити свої файли, щоб дізнатися точну кількість, але близько сорока п’яти тисяч».
  «А як щодо аліментів?»
  «Я не знаю. Я припускаю, що так. Або якесь поселення».
  Колб заговорив. — На цьому поки що все, детективе Лундгрен. Як я вже сказав, доктор Сундстранд пережив жахливий досвід і...
  «Звичайно, не такий жахливий, як той, через який пройшла пані ДеЛука. Ще один квест...
  «Мені здається, ви перевищили свою квоту, детективе. Ось і все».
  «Чи нам потрібні відповіді на додаткові запитання…»
  «Зверніться до мого офісу». Він простягнув їй картку. Кітт глянув на Еріка; він вибачився.
  «Я хотів би розповісти тобі більше, — сказав він їй, а потім перевів погляд на МС із майже благальним виразом, — але більше я нічого не знаю. Вона була просто моїм працівником».
  «Ви вибачте нас, якщо нам буде важко в це повірити».
  Його погляд повернувся до Кітта. «Що це має означати?»
  Адвокат поклав руку на його плече. «Як я вже сказав, якщо вам знадобиться ще щось від доктора Сундстранда, я зроблю все можливе, щоб ви це отримали».
  Ерік перевів погляд між ними. «Мені дуже прикро, але я був би дурнем, якщо б не послухався поради мого адвоката».
  «І він не дурень», — тихо сказав Кітт, коли вони з адвокатом сіли у свої машини й поїхали. «Але він убивця?»
   MC не відповів на риторичне запитання, а замість цього сказав: «Він збрехав про свої стосунки з Джиною».
  «Можливо. Можливо, вона вам збрехала».
  «Це вірно», — сказав МС крихким тоном. «Зрештою, ми знайшли не її фотографії з Еріком».
  «MC—»
  Вона обірвала її, наполягаючи: «Деякі з його фактів були правильні, деякі неправильні. Джина була заміжня двічі. Але я впевнена, що її другий чоловік не був ортодонтом, хоча я не можу сказати, чим він займався. Була залучена невірність, хоча питання про те, чи з його чи її боку. Я чув, що історія відтворюється в обох напрямках. ДеЛука — це її дівоче прізвище».
  «Великі аліменти чи угода?»
  «Ні в якому разі. Я б почув».
  «Гей, Лундгрен!» Соренштайн кивнув їй з ґанку. «Є хвилина?»
  Кітт пішов, а МС прийняв дзвінок. Кутиками очей вона побачила, як Сміт підтягнувся.
  Вона дійшла до Соренштайна. «Що у вас є?»
  «Знайшов це в офісному смітті». Він підніс зім’ятий аркуш паперу для друку. Вона одягла пару рукавичок, а потім взяла їх у нього.
  Вона побачила практичну записку. Той, який грав із шрифтами та розмірами. Наче його творець випробовував різноманітні комбінації для досягнення ефекту.
  СКІЛЬКИ ВИ НАСПРАВДІ ЗНАЛИ. . . СКІЛЬКИ ВИ НАСПРАВДІ ЗРОБИЛИ
  . . . ДЕН Галло. . . ПРО ДЕН Галло?
  «Ця маленька сучка», — сказав Кітт. «Якби вона ще не була мертва, я б убив її сам».
  «Що ти хочеш, щоб я з цим зробив?»
  «Спакуйте це. Я скажу Ріджіо». Соренстайн повернувся всередину, а Кітт повернувся до Сміта, який приєднався до неї на ґанку.
  «Ви виглядаєте розлюченим, детективе Лундгрен».
  «Я по-королівськи. Джина ДеЛука була неприємною роботою».
  «Двоюрідний брат MC?»
  Кіт нахмурився. «Троюрідний брат. По шлюбу. Як ти дізнався?»
  «Зустрів її вчора ввечері. У M. C.»
  MC не згадав, що Сміт був поруч. Більше секретів і ухилень MC? — здивувався Кітт. Їй не подобалася посада, на яку її поставили. «Вона працювала на доктора Еріка Сундстранда, який керував організацією Kids in Crisis».
  «Психіатр Ліндемана».
  «Так. Виявляється, Зої Петерсен також була пацієнткою KIC».
  «Тоді три. Маріано мав родинний зв’язок із ДеЛукою, Ліндеман і Петерсен – із KIC».
  «А Мартін дивна людина». Кутиками очей Кітт побачила, як МС рушив до них. «Є більше. Патологоанатом вважає, що місце кулі, яка вбила ДеЛуку, пов’язує її вбивство з вбивством Томмі, Мартіна та Ліндемана. У цьому випадку праве око».
  Сміт не відповів, і вона пішла далі. «Всі чотири жертви отримали удари в місці, яке спричиняє вірну, майже негайну смерть». Попередні смерті вона поставила галочкою. «Маріано, храм. Мартін і Ліндеман, шия. А тепер праве око».
  — Розумний патологоанатом, — сказав Сміт, потираючи руки.
  MC дістався до них. «Це був Сем», — сказала вона. «Зої нудно, і вона хоче піти. Вона зводить його з розуму. Я сказав йому робити все, що він повинен, тільки тримати її дупу всередині. Щоб ми були там якомога швидше».
  Агент подивився на MC, примруживши очі. — Отже, ви знайшли Петерсена. Що сталося із взаємною співпрацею?»
  «Граю так само, як і ти. Взаємна співпраця із застереженнями».
  Усмішка стягнула його губи. «Де вона зараз?»
  «Безпечно».
  «Ти сподіваєшся».
  «Я знаю».
  Сміт подивився на МС довгим, розміреним поглядом. «Я б не ставав занадто зухвалим. Breakneck - це блискуче. Якщо він хоче її, він її отримає».
  Кітт закотила очі на коментар. «Якщо смерть ДеЛуки була пов’язана з іншими, це означає, що вона була причетна до крекерів».
  МС кивнув. «У цьому є певний сенс. Оскільки вона керувала Kids in Crisis, вона мала доступ до молоді. І тих, хто вже мав якусь біду».
  «Свого роду процес попередньої перевірки», — погодився Сміт. «Вона могла читати їхні файли і, по суті, вибирати своїх кандидатів».
  Кіт пішов далі. «Я подбаю про те, щоб ID розпочав роботу з балістики. Якщо нам пощастить, ми знайдемо пару…
   Сміт обірвав її. «Ми не будемо. Професіонал ніколи не використовує ту саму зброю двічі».
  Кітт напружився, роздратований. «Навіть професіонали роблять помилки».
  «Breakneck не робить помилок».
  «Ви припускаєте, що вбивства є професійними. Вся ця справа з Breakneck може бути ілюзією».
  «Це не так. Я б поставив на це свою репутацію».
  «Балсі».
  «Я намагаюся». Сміт повернувся поглядом до MC: «Якщо ДеЛука був залучений, то добре, що Сундстранд також».
  У Кітта виникла ще одна жахлива думка. Такого, якому вона б не піддавала MC, поки ні: можливо, Ден був залучений до крекерів? Було б інше пояснення до приміток. Одне, крім чистої підлості та ревнощів.
  «Він знайшов ДеЛуку», — сказала вона. «Зателефонував. Ми допитували його, скільки могли».
  «Він адвокат». Це не було питання, і Сміт продовжив. «Ви думаєте, що він може бути оркестрантом?»
  «У нього точно є розум. Можливість».
  «Але який мотив?» — запитав МС. «У нього більше грошей, ніж у католицької церкви. Він віддає його на благодійність».
  Правда, — визнав Кітт. Але це не стосувалося Дена. Або Джина. «Ми доставляємо Петерсена на офіційний допит. У її історії є діри розміром із кратер».
  «Якщо вона під землею, — запропонував Сміт, — я б залишив її так».
  — Але ти не керуєш цим розслідуванням, — тихо сказав Кітт. «Я. РПД є. Якщо це не зміниться, ми зробимо це по-моєму».
  У MC вимкнувся телефон, і вона вибачилася. Коли вона була поза зоною чутності, Сміт повернувся до Кітта. «Слухай, Лундгрен, ти пізно прийшов на борт і не зовсім у курсі. я розумію Але якщо вам не подобається, як ми граємо, можливо, вам варто вийти з гри?»
  Кіт різко втягнув повітря. «Я не думаю, що ви маєте право голосу щодо того, як я виконую свою роботу».
  «Я нічого не маю проти вас. Фактично, я попередив Ріджіо, що вона йде хибним шляхом, тримаючи вас у темряві, але це був її виклик. Не моє. Правда в тому, що мені все це байдуже, я просто хочу ці крекери. Всі вони. Весь ринг».
   — А розслідування вбивства?
  «Твоя дитина, пограй з нею».
  Кітт стримував свій гнів, хоча й насилу.
  Сміт продовжував. «Є два види правоохоронних органів. Ті, хто зробить все, що потрібно, і ті, хто цього не має».
  "М'ячі?"
  «Ти сказав це раніше».
  — Це досить небезпечна позиція, агенте Сміт. Я не граю Бога».
  Сміт знизав плечима. «Можливо, вам слід. Скажи Ріджіо, щоб залишався на зв'язку. Я працюватиму над отриманням фінансової інформації ДеЛуки».
  МС повернувся до Кітта. Вона кивнула агенту. «Йому було достатньо?»
  «Мабуть».
  «Ти в порядку?»
  Кіт подивився на неї, її гнів переріс у лють. «Я просто денді, дякую».
  MC нахмурився. «Знову Сем. Цікаво, де ми були».
  «У мене є запитання. Правда це чи ні, але Сміт порадив вам, що тримати мене в невіданні було помилкою». Коли МС вагалася, вона повторила своє запитання. «Правда чи брехня?»
  Коли MC все ще не відповів, вона вилаялася. «Я так і думав».
  «Кітт, зачекай. Дозволь мені..."
  «Пояснити? Ні, дякую. У вас є адреса найближчих родичів ДеЛуки?»
  «Її батьки. Вони все ще живуть у старому районі».
  «Це моя наступна зупинка. Ви підете за Зої, привезете її до штабу для допиту».
  MC нахмурився. «Що тут відбувається, Кітт?»
  «Я думаю, настав час, партнере. Я офіційно відсторонюся від вас».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ П'ЯТДЕСЯТ П'ЯТИЙ
  
  Четвер, 29 січня
  12:20 вечора
  
  Батьки Джини ДеЛука жили в невеликому цегляному будинку в західному Рокфорді. Кітт важкими кроками підійшла до вхідних дверей. Бажаю, щоб вона була де завгодно, але не тут, готуючись повідомити найгіршу новину, яку можуть отримати батьки.
  Це перетворилося на одну велику, погану суку дня. Чесно кажучи, у неї це було. Вставте в неї вилку — вона готова. З роботою, яка продовжувала висмоктувати з неї життя. З почуттям обов’язку перед усіма, крім себе та Джо. Все, крім її партнерства з MC
  Вона гадала, що все ще має бути сердитою. Над обманом MC. Ображена через те, що її партнер звернувся до Сміта замість неї.
  Але як вона могла бути? Їй було дуже погано для неї. І, незважаючи на підступи, занадто гордий. Мало хто міг витримати стільки ударів, які завдав МС, і все ще стояти. Відбиваючись.
  Вона точно не змогла. Вона лише прикинулася — за допомогою пляшки.
  Вона дійшла до дверей, глибоко вдихнула. Тепер настав час зустрітися з матір’ю й батьком і сказати їм, що їхню доньку вбили.
  Ріта ДеЛука відповіла на її стук. «Чи можу я вам допомогти?»
  Кіт підняла щит. «Детектив Лундгрен, відділ поліції. Боюся, у мене погані новини».
  «Ріта, хто це?»
  Жінка повернулася до великого чоловіка, який стояв у дверях позаду них. «Поліція», — сказала вона тремтячим голосом. «Детектив».
  Він підійшов і став біля своєї дружини. «Маріо ДеЛука», — сказав він. «Чим я можу вам допомогти?»
  «У мене погані новини, містере ДеЛука. Мені дуже шкода».
  Рита похитала головою. — Ні, — сказала вона. «Не одна з моїх дітей. Будь ласка.
  «Була аварія?» запитав він. "ВООЗ? Який?»
  «Ваша дочка Джина була вбита. Мені дуже шкода вашої втрати».
  «Маріє, Мати Божа!» Рита ДеЛука опустилася на коліна. «Що завгодно. . . візьми мене. . . будь ласка, Господи, візьми мене замість цього».
  Маріо став біля неї на коліна і притиснув її до себе. Він подивився на Кітта. «Як це сталося?» — запитав він лютим тоном.
  «Її застрелили», — відповіла вона якнайм'якше. «В її домі».
  "ВООЗ?" запитав він. «Хто це зробив?»
  «Ми не знаємо, хто. Ми сподіваємося, що ви можете нам допомогти».
  Рита помітно взяла себе в руки. Вони допомогли їй підвестися на ноги і посадили на диван. Маріо сидів поруч із нею, захищаючи, притискаючи її до себе, з виразом обличчя, наче в камені.
  «Це не може бути можливим». Він сильно, здригаючись, видихнув. «Мені потрібно подзвонити хлопцям. Як я скажу їм, що їхньої сестри не стало? Як, мамо?»
  «Нам потрібна ваша допомога, містере ДеЛука», — сказала Кітт, дістаючи з піджака блокнот кишенькового формату. «Мені потрібно поставити вам обом кілька запитань. Про друзів і спосіб життя вашої дочки. Про свого хлопця, якщо він у неї був. Щось, що ви знаєте, може привести нас до її вбивці».
  Рита раптом заговорила напрочуд сильним голосом. «Я вже майже не знав мою Джину. Це почалося, коли вона пішла працювати до того чоловіка!»
  «Який чоловік?»
  «Той багатий чоловік. Ерік Сундстранд». Вона майже плюнула його ім'я. «Раптом для неї нічого не стало достатньо. Ми були недостатньо хороші для неї. Стівен був для неї недостатньо добрий».
  «Стівен?»
  «Її другий чоловік».
  «Як давно це було?»
  «Пара років».
  «А як щодо її першого чоловіка?»
  — Чак, — сказала жінка. «Вони були такими молодими. Мав кепську вдачу. Вона хотіла йти до школи, а він цього не хотів».
  «Вони розлучилися?»
   «Це було скасовано завдяки Благословенній Матері та Отцю МакКорміку». Вона перехрестилася. «Вона поїхала в Рок-Веллі і отримала ступінь. Там вона зустріла Стівена».
  «Вони були одружені приблизно шість місяців, коли вона отримала роботу з тим Еріком Сундстрандом. Тоді почалися проблеми».
  Маріо втрутився. «Вона почала хизуватися, задираючи носа на все, на чому виросла».
  Рита кивнула. «Вона перестала приходити на Месу, не приєднувалася до нас на сімейні трапези. Навіть брати її більше не знали».
  «Потім, — Рита подивилася на чоловіка, потім знову на Кітта, — вона впала».
  «Впав?»
  «Порушила шлюбні клятви». Її голос тремтів. «З ним. Той диявол».
  «Ерік Сундстранд?»
  — Так, — погодився Маріо. «Диявол, одягнений так, щоб виглядати респектабельно».
  «Що ви знаєте про її фінанси?»
  «Ми більше не розмовляли. Але я бачив той будинок, у якому вона жила. Шикарну машину, на якій вона їздила. Як вона платила за ці речі?»
  Саме те запитання, на яке Кітт хотів отримати відповідь. «Чи отримала вона угоду про розлучення? Якісь аліменти?»
  «Від Чака?» — запитав Маріо недовірливим тоном.
  «Або Стівен. Хіба він не ортодонт?»
  «Ортодонт?» — повторив він. «Стівен — механік. До біса хороший. Він щойно відкрив власний магазин. Ми дуже пишаємося ним».
  «Нам потрібно буде з ним поговорити. Через його минулі стосунки з Джиною».
  «Я дам тобі його номер, його адресу». Очі Рити наповнилися слізьми. «У нього нова дружина», — сказала вона. «Дитина».
  «Нова дружина і дитина», — подумав Кітт. Новий бізнес. Не схоже на чоловіка, який, охоплений люттю чи ревнощами, застрелив свою колишню дружину. Звучало для неї так, наче Стівен пішов далі.
  Ріта ДеЛука раптово видала жахливий звук. «А тепер моя дівчина мертва! Моя дівчинка!»
  Кітт підвівся. «Я обов’язково зв’яжуся, містере та місіс ДеЛука». Вона простягнула кожному свою картку. «Якщо вам щось знадобиться або виникнуть запитання, телефонуйте».
  Чоловік провів її до дверей. «Ти спіймаєш тварину, яка це зробила, чи не так?»
  Вона хотіла б це гарантувати. Натомість після того, як вона пообіцяла зробити її найкраще і тримати їх у курсі всіх подій, вона залишила їх сумувати наодинці.
  Коли Кітт вийшла на вулицю в яскравий холодний день, вона здригнулася, відкрила телефон і набрала MC. «Справа в Сундстранді виглядають не дуже добре», — сказала вона, коли відповів її партнер.
  Вона швидко розповіла їй про те, що вона дізналася, і про те, чим версія правди батьків Джини відрізняється від версії Сундстранда.
  «Він цілком міг би бути тим, — продовжувала Кітт, підходячи до свого Тельця. Вона відімкнула двері й прослизнула всередину. «Його операція. Він хоче грошей, він починає відбирати всіх, хто про це знав».
  МС відкашлялася. Незважаючи на це, коли вона говорила, її голос був твердим. «Ерік Сундстранд вбиває понад п’ятсот тисяч людей? У нещодавньому чиказькому журналі він був названий одним із найбагатших людей Середнього Заходу. Він досить платоспроможний».
  — Можливо, п’ятсот тисяч не були мотивом. Можливо, захист його репутації був. Можливо, хтось погрожував його видати, а він усуває всіх, хто причетний».
  «Важко повірити, що він використовував Kids in Crisis як спосіб вербувати молодь для злочинного хакерства. Можливо, Джина збрехала. до нього. Щоб прикрити її спосіб життя».
  «А роман?»
  «Можливо, брехня. Можливо, ні».
  «Мені дивно, що він так пішов шукати її, а потім зайшов до її будинку…»
  «Двері були відчинені».
  «Він каже». Кіт від’їхав від узбіччя. «Потім пішов шукати її в її спальні. Це до біса знайомий спосіб поведінки боса».
  «А як щодо Breakneck?
  «Можливо, Sundstrand's Breakneck?»
  «Це божевілля».
  «Справді? Подумайте про це. Він робить це заради гостроти. Тому що він надто багатий, надто нудний, має забагато. Хто краще? Він добре зв'язаний. Блискучий і багатий. Мені здається, ви досить голосно захищаєте його, партнере. Тобі важко, тому що він був другом Дена?»
  «Мене це обурює».
  «Для біса погано. Ви знаєте так само добре, як і я, що люди роблять те, чого ви ніколи не зробили б уявіть, що вони можуть зробити, люди, які, здається, мають ідеальне життя, сім’ю чи роботу. Крадуть, обманюють і вбивають. Іноді вони навіть зраджують своїх друзів».
  «Це був постріл, Кітт?»
  «Ви вирішуєте».
  Якусь мить МС замовк. «Якщо Ерік наш хлопець, чому він не вбив Зої?»
  «Тому що ви її безпечно прибрали до себе. До речі, ти зараз із Зої?»
  «Майже вдома».
  «Майже... . . де ти в біса..."
  «Я мав зробити особисту зупинку. Я зустріну вас у себе».
  Перш ніж Кітт встиг відповісти, МС поклав трубку.
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ П'ЯТДЕСЯТ ШОСТИЙ
  
  Четвер, 29 січня
  13:50​
  
  MC переміг Кітта, але ненабагато. Її особистим дорученням було заїхати на вулицю, щоб вона могла побути наодинці зі своїм горем. Вона плакала за Томмі та Джиною. За втрату довіри Кітта. Для себе. За те, що вони з Деном могли мати, але переважно за те, що вони втратили.
  Вона шкодувала Богу, що ніколи не бачила цих фотографій.
  Вона глибоко вдихнула, знову взявши себе під контроль. Готовий зустрітися з усім, що чекає попереду. MC вилізла зі свого позашляховика та пішла зустрічати іншу жінку. Вони підійшли до вхідних дверей.
  «Давайте зробимо це», - сказав Кітт.
  MC кивнув, відімкнув двері. Вони зайшли в будинок і знайшли Сема, який припаркувався на дивані й дивився телевізор. Він глянув на них через плече.
  «Де вона?» — запитав МС.
  «У її спальні. Дутися».
  Вона кивнула й пішла в той бік, Кітт із нею. МС постукав у зачинені двері. «Зої, це MC, нам потрібно поговорити».
  Дівчина не відповіла, і МС спробував ще раз. «Це важливо. Нам дійсно потрібно з вами поговорити».
  Вона все ще не відповіла, і Сем поплентався коридором до них із роздратованим виглядом. «Кинь лайно, Зої», — покликав він. «І дістань свою дупу сюди».
  Коли дівчина не знайшлася, Кітт спробував відкрити двері. Воно було замкнене. Вона голосно постукала. «Відкрий, Зої. Зараз».
  MC нахмурився. «У мене погане передчуття з цього приводу».
   «Я теж». Кіт подивився на неї. «Як щодо того, щоб я вставив це?»
  «Ні, до біса. Це моє місце, а не якась дурниця». МС різко постукав у двері. «Зою, — покликала вона, — відчини кляті двері!»
  «Я вийду надвір, — запропонував Сем, — і перевірю вікно».
  За кілька хвилин він відчинив двері спальні. Він виглядав боязко.
  МС вилаявся. «Вона виповзла з вікна, чи не так? До біса!»
  Кітт відчинила свою камеру. «Я подзвоню».
  МС зайшов до кімнати. «Її речі все ще тут».
  «Це хороші новини, правда?» Вона люто глянула на Сема, і він почервонів. «Як я міг знати, що вона втече? Востаннє, коли я її бачив, вона вбігла в спальню і грюкнула дверима».
  «Як давно це було?»
  «Двадцять, тридцять хвилин. Недовго».
  «Куди вона хотіла піти?»
  «Дзвонив один із її друзів. Якась вечірка відбувалася».
  «Який друг?»
  «Я не питав». Він роздратовано засунув руки в кишені джинсів. «Вона виявляється справжньою бідою в дупі».
  «Дзвоніть на її мобільний. Дізнайтеся, де вона».
  Не дивно, що вона не взяла трубку. Він залишив повідомлення, потім подивився на неї. «Що тепер?»
  «Зателефонуйте її друзям, дізнайтеся, чи вона з ними, чи вони бачили її».
  Втрутився Кітт. «Я сповістив штаб. Вони оголошують тривогу всім підрозділам».
  «Давайте спробуємо її квартиру, а потім почнемо відвідувати місця, де вона любила тусуватися».
  — Я теж піду, — сказав Сем.
  «Ні, — відповів MC, — ти залишайся. Хтось має бути тут, якщо вона повернеться».
  «Я не знаю, у чому справа», — сказав він. «Її речі тут, вона повернеться».
  MC обернувся на нього, розлючений. «Ти все ще не розумієш, чи не так? Ми боїмося, що вона не зможе повернутися».
  «Не зможу...» Він відкусив слова, усвідомлення проступило на його обличчях.
  Не зміг би повернутися .
  Тому що вона була б мертва .
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ П'ЯТДЕСЯТ СЬОМИЙ
  
  П'ятниця, 30 січня
  6:40 ранку
  
  Це була довга, виснажлива ніч, і жодних ознак Зої не було. Вони перевірили і перевірили всі улюблені місця Зої, її квартиру, її друзів. Вони поставили уніформу в її квартирі, на випадок, якщо вона з’явиться.
  З наміром поспати на кілька годин, Кітт припинила це близько третьої ночі. Вона заповзла до Джо в ліжко, але не могла заснути.
  Нарешті, на світанку, вона вислизнула з ліжка й пішла шукати кави. Заваривши, вона сиділа за кухонним столом з ним і телефонними журналами Томмі, які вона зібрала від Сема перед тим, як піти додому напередодні ввечері.
  Вона вивчала числа, поки вони не пропливли перед її очима. Вона склала список безглуздих, переставляючи числа, шукаючи закономірність чи якусь систему.
  Сподіваючись, що щось вискочить на неї.
  Нічого не вдалося.
  «Гей, незнайомець».
  Вона подивилася на Джо й усміхнулася. «Ти видовище для хворих очей».
  «Ти теж». Він підійшов до місця, де вона сиділа, нахилився й поцілував її. «Погана ніч?»
  «Жахливо».
  «Хочеш поговорити про це?»
  Частина її зробила. Тієї частини, яка була глибоко поранена обманом і зрадою друга. Довірте йому свою біль. Нехай співчує і обурюється.
   Але інша частина не хотіла про це говорити — лише про резолюцію, яка з цього виникла.
  «Я прийняв рішення, Джо. Я залишаю силу. Як тільки я закрию цю справу».
  Він шукав її погляд. «Ви впевнені?»
  Вона кивнула. «Минулої ночі, ні. . . останні кілька днів уклали угоду. Я не бігаю. Я роблю це не для того, щоб вас задобрити. я втомився І мені просто досить».
  Довгу мить він просто дивився на неї. «А як щодо MC? Ти сказав їй?»
  «Так. Але я не знаю, чи вона мені вірить».
  Він простяг руку через стіл і обійняв її рукою. «Я не збираюся тримати вас у цьому. Дайте ще трохи часу. Завершіть справу, тоді вирішуйте».
  «Я не збираюся змінювати свою думку».
  «Це може бути. Але це твоє життя. Ваша кар'єра. Я не хочу, щоб ти був нещасним або ображеним. Я не хочу, щоб ти озирався назад і звинувачував мене».
  — Дякую, — сказала вона.
  «Голодний?»
  «Не особливо. Ти йди вперед».
  Він це зробив, збовтавши пару яєць і закинувши хліб у тостер. Зібравши все разом, він сів за стіл навпроти неї. «Номери телефонів?» — запитав він, показуючи на її список.
  «Так. можливо. Вони в якомусь коді».
  «Звідки вони?»
  «Адресна книга мобільного телефону Томмі».
  «Колись я був досить добрий у таких речах, якщо хочеш, щоб я на них поцілив. Ми з братом вигадували секретні коди, здебільшого, щоб мучити нашу сестру та її друзів». Він підвівся і підійшов до холодильника. "Ой?"
  «Дякую».
  Він налив кожному по склянці, а потім повернувся до столу. «Це найцікавіше в мобільних телефонах. Ми несемо в них своє життя. Кого ти називаєш. Хто дзвонить тобі. Скільки разів на день. Фотографії ваших друзів, родини, подорожей. Це технологічні знімки нашого життя. І не так багато років тому їх навіть не існувало».
  Вона підвела погляд від цифр. «Що ти сказав?»
  Він замовк, вилка яєць на півдорозі до рота. «Не так багато років тому вони навіть не…»
   «Не це. Раніше».
  «Кому ви дзвоните і хто дзвонить вам. Скільки разів..."
  «...День», — закінчила вона за нього. «Це все».
  Сучий син. Зої брехала їм .
  «Що це?» запитав він.
  «Я маю йти». Вона допила склянку соку й підвелася на ноги. «Я поясню пізніше».
  Її мобільний завібрував. Вона побачила, що це MC. «Гей», — відповіла вона. «У мене є новини».
  «Я теж. Подзвонив Вайт. Вони думають, що знайшли Зої».
  "Де?"
  «Пливу обличчям вниз у річці Рок. Я зараз туди прямую. Сади Сінісіпі».
  «Я зустріну вас. Дайте мені п’ятнадцять хвилин».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
  РОЗДІЛ П'ЯТДЕСЯТ ВОСЬМИЙ
  
  П'ятниця, 30 січня
  7:45 ранку
  
  Вайт чекав на МС, коли вона прибула. «Дякую за попередження», — крикнула вона, вилазячи з машини й підходячи до нього.
  «Радий допомогти».
  «Хто знайшов її?»
  «Автомобіліст на мосту Вітмен-стріт. Побачив яскраво-рожеву смугу в річці й викликав її».
  «Деякі орлині очі».
  «Не жарт. І в цей час доби теж. Особисто мені важко бачити далі своєї чашки з кавою до дев’ятої ранку »
  Кітт прибула, вибігаючи на паркувальну зону, зі скрипом шин, коли вона в’їхала під кутом і натиснула на гальма. Через мить вона приєдналася до них.
  Вайт наповнив її, а потім простягнув банку Vicks, коли закінчив. «Водні рятувальники щойно витягли її. Є мазок?»
  Вони обидва подали собі допомогу, а потім спустилися до замерзлого краю річки. Відомо, що річка Рок повністю замерзала, але не цього року. Було недостатньо холодно.
  Водолазна команда поклала труп обличчям догори на берег. Яскравий рожевий жакет і сині джинси. Довге світле волосся, тепер сплутане, стрункуватий безлад.
  «Вона дівчина, яку ти шукаєш?» — спитав Білий.
  MC подивився на жертву, полегшення охопило її. «Ні. Це не Зої».
  Кіт подивився на неї. «Вік правильний. Вона могла бути однією з жертв нашого хлопця».
  МС кивнула, а потім підвела погляд на Вайта. «Вона плавала?»
   «Так. Плаває, але не плаває».
  «Тож вона, швидше за все, була мертва, коли увійшла у воду. Виключає самогубство».
  Кіт погодився. «Вона б’є холодною водою обличчям вниз, це не дає повітрю вийти з її легенів».
  Білий потер руки. «Холод робить воду трохи густішою. Це допомагає їй не спати».
  Легені були як губки. Як тільки вони наповняться водою, вона впаде. «Вона на чомусь не повисла?» — запитав МС.
  «Не тоді, коли ми дісталися до неї», — заперечив один із команди рятувальників на воді. «Вона там була як яскраво-рожевий боббер».
  Кітт прочистила горло. «Я хочу знати, що її вбило. Я хочу знати, коли це сталося».
  Білий кивнув. «Я буду тримати вас у курсі».
  Повертаючись до своїх машин, вони передали посвідчення особи. «Не звинувачуйте нас», — сказав Кітт, коли Міллер відкрив рота. «Це належить Вайту та Канатальді».
  «О, звісно, перекладіть відповідальність».
  Вони дійшли до стоянки. У неї вимкнувся мобільний телефон. «Ріджіо», — відповіла вона.
  — У нас є Петерсен, детективе. Що ти хочеш, щоб ми з нею робили?»
  «Ви впевнені, що це Зої Петерсен?»
  «Це вона, гаразд. Зловив її, коли вона входила до своєї квартири. Вона показала мені своє посвідчення, щоб довести, що вона там живе».
  «Відвезіть її в центр міста і посадіть до кімнати для допитів. Лундгрен і я вже в дорозі».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ П'ЯТДЕСЯТ ДЕВ'ЯТИЙ
  
  П'ятниця, 30 січня
  8:20 ранку
  
  Від Зої тхнуло пивом і цигарками. Її туш потекла, роблячи її схожою на щось середнє між резинкою для волосся та єнотом.
  «Привіт, Зої, — сказав M. C. «Ми всі дуже хвилювалися за вас».
  «Мені шкода». Її голос тремтів. «Мені було нудно. А Сем був дурнем. Тому, коли подзвонила моя подруга Елісон...
  «Ти вислизнув».
  Вона повісила голову. «Сем не відпустив мене».
  — Тому що я попросив його переконатися, що ти залишився всередині. Для вашої власної безпеки».
  Кітт заговорив. «Ваш маленький бунт міг коштувати вам життя. Ви це розумієте, чи не так?»
  Зої подивилася на Кітта, потім знову на МС. «Хто вона?»
  «Мій партнер, детектив Кітт Лундгрен. Ми повинні поставити тобі кілька запитань, Зої».
  Вона зчепила руки. M. C побачив, що вони затряслися. «Я тобі все сказав. Ти обіцяв, що якщо я це зроблю, ти не будеш...
  МС обірвав її. «Я пообіцяв, що якщо твоя історія почне розвалюватися, я збираюся відвезти твою дупу на допит. Твоя історія розвалюється, Зої.
  «Все, що я вам сказав, було правдою. Клянусь!»
  Кітт перебрав. «Тоді ти не проти розповісти мені ту саму історію, правда?»
  «Я припускаю. я..."
  «Щоб ви знали, — додав MC, — ми знімаємо це інтерв’ю на відео».
   «Відеозапис —
  «Давайте почнемо спочатку», — сказав Кітт, перервавши її. «Перша проблема. Ти не була закохана в Томмі Маріано».
  «Я був!»
  «Мобільні телефони — це знімки нашого життя, Зої». Вона подумала про Джо, даючи йому мовчазний реквізит для аналогії. «Якщо ти була так шалено закохана в Томмі, чому ти більше не дзвонила йому?»
  «Що ти маєш на увазі?»
  «За місяць дзвінків ви дзвонили Томмі лише двічі».
  МС здивовано глянув на Кітта. Здавалося, що її партнер міг би скинути кілька власних бомб.
  «Це не може бути правильно».
  «Запевняю вас, що так. Ви випадково знаєте, як користуватися функцією текстових повідомлень на мобільному телефоні?»
  «Чи не всі?»
  «Насправді я так і не зрозумів це. Але люди кажуть мені, що це найпопулярніший спосіб спілкування молодих людей між собою. Це правда?»
  «Звичайно. Гадаю».
  «Скільки разів ти пишеш СМС протягом дня?»
  «Я не знаю. Я ніколи не рахував. Але багато».
  «Тоді чому в телефоні Томмі не було жодного твого текстового повідомлення? Я вважаю це дивним для молодої жінки, яка заявила, що «шалено закохана». Вона подивилася на MC. «Тобі це не здається дивним?»
  «Я так. Дуже».
  І без того бліде обличчя Зої побіліло. «Він не любив, щоб я з ним спілкувався. Тому я цього не зробив».
  «Ти не була в нього закохана».
  «Я був! Я б зробив для нього все. Що завгодно!»
  MC взяв на себе. «Телефон, нагадай мені ще раз, чому ти його взяв».
  «Тому що це було там. Я не думав. . . Я просто схопив це».
  «Чи означає для вас ім’я Джина ДеЛука?»
  Вираз її обличчя змінився. «Страх», — подумав МС. Вона боялася ДеЛуки? Або про те, що вони могли дізнатися?
  «Вона секретарка чи щось таке. У KIC».
  «KIC?»
   «Діти в кризі. Я ненавиджу це ім’я». Вона потерла руки, ніби холодно. «Я йду там до лікаря. Психолог».
  — І тільки так ти її знаєш?
  «Так. У чому справа?»
  «Головна справа в тому, що Джина ДеЛука мертва. Її вбили. Вчора вранці».
  Дівчина просто дивилася на неї.
  «Ти мене чув?»
  «Як? Я не можу... — Вона піднесла руку до рота, а потім опустила її. «Як?» — запитала вона знову.
  «Пістолет. Один постріл у голову».
  Вона стиснула губи, дивлячись на волосину від розсипання.
  «Ми вважаємо, що та сама людина, яка вбила її, вбила Томмі, Дженні та Метта Мартіна».
  Вона обійняла себе. «Що мені робити?»
  «Йдеться про те, що ми збираємося робити», — сказав Кітт. «Нам доведеться тебе тримати, Зої».
  «Тримай мене?» — повторила вона, переводячи погляд між ними. «Що ти маєш на увазі?»
  «Історія не складається. Я думаю, можливо, ти вбив Томмі. Ви були на місці події. У вас був його телефон».
  «Я ні! Я не міг!»
  «Я хочу тобі вірити», — тихо сказав МС, граючи доброго поліцейського. «Не турбуйтеся про неї. Подивіться на мене. Поговори зі мною».
  Зоя повернулася до МС. Її нижня губа тремтіла.
  «Це Джина завербувала вас, чи не так?»
  «Так».
  «Не Томмі».
  «Ні, не Томмі».
  «Як вона підійшла до вас?»
  «Одного дня вона підвезла мене додому. Моя машина була в магазині, і мій брат не хотів приїхати за мною».
  «Продовжуйте».
  «Вона запропонувала мене випити. Ми випили пару маргарит, і вона запитала мене, чи знаю я щось про Інтернет».
   «І ти сказав, що зробив».
  Вона кивнула. Кіт підсунув їй коробку з клейнексом. Вона взяла серветку й высморкалась. «Тоді вона запитала, чи не хочу я заробити легких грошей. Коли я сказав, що точно, вона сказала мені, як».
  «Ви знали, що те, що вона вас просила зробити, було незаконним?»
  «Так. Але вона сказала, що це не був злочин, що ніхто не постраждав. І мені дуже потрібні були гроші».
  «Навряд чи злочин», — сказав МС, глянувши на Кітта. «Я раніше не чув такої класифікації. Як щодо вас?»
  «Ніколи». Вона повернулася до Зої. «Ти підкинув той папірець у телефон Томмі, чи не так? З назвою Breakneck, написаною на ньому. чому?»
  «Я боявся. Той Брейкнек мав якесь відношення до смерті Томмі. І Метта Мартіна». Вона здригнувшись видихнула. «Це було ім’я користувача».
  "Ім'я користувача?" — запитав МС. «За що?»
  «Рахунок з усіма грошима».
  «Півмільйона?» Зоя кивнула. «Де зараз гроші, Зої?»
  «Я не знаю. Я справді ні!»
  «Зрештою, — сказав Кітт сталевим голосом, — ти розумієш, чому ми тобі не віримо?»
  «Я не брешу! Хтось забрав!»
  «Але не ти?»
  «Не я».
  "ВООЗ?"
  Вона закусила губу й похитала головою.
  «Хто взяв гроші?»
  — Томмі, — тихо сказала вона, а потім підвела погляд. «Томмі взяв це».
  «Це ще одна брехня», — сказав МС. «Ми отримали доступ до його рахунків, грошей там більше немає».
  «Це має бути! Томмі взяв його! Десь сховав. Тому того ранку я пішов до нього в квартиру, щоб переконати його повернути».
  — Щоб не переконати Томмі, що ти його любиш?
  Вона повісила голову. «Я бажаю, щоб я ніколи не знайшов цей обліковий запис. До того часу все було чудово».
  «Це ти знайшов це?»
  «Я і Метт».
  «Як?»
  «Злий близнюк».
  «Ви були разом?»
  Зої стиснула серветку в кулак. «Так, у машині Метта».
  "Де?"
  «Рокфордська хлібна компанія».
  Бутербродниця біля лікарні Святого Антонія. «Продовжуйте».
  «Ми ходили в обідній час. Вони зробили великий бізнес. Багато представників наркотиків зупинялися там на обід і перевіряли свою електронну пошту, оплачували рахунки. Що завгодно».
  «Ти зайшов би всередину?»
  Вона похитала головою. «Не треба було. Того дня ми знайшли місце прямо попереду».
  «Будь-хто міг вас побачити».
  «Ну що? Сидіти в припаркованій машині не проти закону».
  «Кому ти сказав?»
  «Всі».
  «Що це означає, усі? Томмі?» Зоя знову кивнула. «Джина і Дженні?»
  «І інші крекери, з якими я спілкувався». Вона шматувала тканину. «Зі мною ніколи раніше нічого подібного не траплялося. Ми просто взяли цифри. Всі ці гроші. . . це було захоплююче».
  «Чи брав участь Ерік Сундстранд?» — запитав Кітт.
  «Я не знаю».
  «Подумай, Зої. Він був залучений?»
  «Джина весь час говорила про нього. Я думаю, у них щось відбувається. Я завжди думав, що, можливо, він був, знаєте, схожим на альфа-гіка чи щось таке».
  «Інші терапевти?»
  Вона похитала головою. «Ніколи не згадував про них. Коли-небудь».
  «Чи всіх завербував ДеЛука?»
  Вона похитала головою. «Ні. Ми розповіли декому з наших друзів. Познайомив їх із Джиною. І був ще один хлопець».
  «Не Сундстранд?»
  «Ні. Вона теж з ним спала. Одного разу я спіймав їх разом». Вона заломила руки. «Його ім'я. . . що було. . . Ден!» — скрикнула вона. «Це вірно, Ден Галло».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ ШІСТДЕСЯТ
  
  П'ятниця, 30 січня
  9:10 ранку
  
  MC сидів один у жіночій роздягальні. Вона вибачилася з інтерв'ю і прийшла сюди. Вона згинала пальці, намагаючись усвідомити те, що сказала Зої. Щоб взяти під контроль свої емоції.
  Вона тримала це під контролем. Вона могла впоратися з цим. Ден і Джина були коханцями. Він допомагав Джині вербувати молодих людей, щоб вони стали кіберзлодіями. Він був брехуном і обманом...
  Гнів і зрада вибухнули всередині неї, і вона скочила на ноги. — До біса! Вона вдарила ногою по металевій шафці. Біль пронизував її ногу. «Мудак! Сволота!» Вона знову і знову била ногою по шафці, поки, знесилена й тремтячи, не опустилася на лаву.
  Вона піднесла руки до обличчя. Її щоки були вологі. Чому вона плакала? Негідник не заслужив її сліз. Він розбив їй серце.
  «Ти в порядку, партнере?»
  Вона подивилася на Кітта, її очі були затуманені слізьми. «Здається, я зламав палець на нозі».
  Кітт глянув на пошарпані дверцята шафки, а потім знову на МС: «Але тобі варто побачити того хлопця».
  MC витерла ніс тильною стороною долоні. «Що це зі мною і чоловіками?»
  «Ви навіть не знаєте напевно, чи це правда. Так, Зоя знала ім’я Дена. Але це може бути просто ще одна брехня Джини».
  «Ти справді так думаєш?»
  «Усе ще є можливість». Кіт підійшов до лавки й сів поруч її. «Джина відповідала за ті нотатки про Дена. Соренштейн знайшов докази цього в своєму кабінеті».
  MC не здивувався. Правда в тому, що вона не думала, що щось може її здивувати.
  «Як ви думаєте, чому вона це зробила?» — запитав Кітт.
  «Тому що вона була гнила до глибини душі і хотіла завдати мені болю».
  «Можливо. Або тому, що ревнувала. Злий, що він відмовився підігравати їй. Або закладаючи основу, щоб перекласти почуття провини на себе. Слухай, я в цьому впевнений, якщо він був замішаний, то до того, як був з тобою».
  «Ти впевнений у цьому?» MC виклик, тон крихкий.
  «Так, я». Кітт обняв її. «Люди роблять помилки. Поганий вибір. Але вони також можуть змінюватися. Любов може змінити їх».
  МС поклала голову на плече подруги. «Але я ніколи не дізнаюся напевно про Дена, правда?»
  Кітт видихнув. «Можливо, ні. Але ви можете вірити в краще».
  МС спробував засміятися; це вийшло як гикавка. «Що мені тепер робити?»
  «Допоможіть мені вирішити цю проблему. Зупиніть Breakneck. Розбийте йому дупу».
  Вона підняла голову, подивилася на партнера. «Я думав, що мене відсторонили».
  «Ніби це працює». Вуста Кітта скривилися натяком на посмішку. «Ти мені потрібен, MC, мені потрібна твоя допомога в цьому».
  MC вдивлялася у вираз обличчя своєї подруги, шукаючи жалості. Нещирість. Вона не знайшла ні того, ні іншого. Просто надійний друг, який вірив у неї.
  Вона витерла сльози зі щік, підвелася й простягла руку. «Це ми з тобою, партнере. Цей мудак – тост».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ ШІСТДЕСЯТ ПЕРШИЙ
  
  П'ятниця, 30 січня
  11:10 ранку
  
  Те, як це бачив MC, допитувати підозрюваного, який мав юридичне представництво, було головною мукою в дупі. Адвокати були беземоційними виродками, розумними у поліцейських маневрах і, як правило, допомагали винним, а не невинним. Але це була Америка, і винні заслуговували будь-якої можливості звільнитися з гачка.
  МС рішуче звузила очі. Якби Ерік мав до цього якесь відношення, вона подбала б про те, щоб його посадили на цей клятий гачок. Він міг викручуватися скільки завгодно, він нікуди не збирався.
  Вони дійшли до кімнати для допитів номер три й глянули крізь дверне віконце. Двоє чоловіків виглядали абсолютно розслабленими: адвокат у костюмі, а Ерік у джинсах і светрі, який, здавалося, коштував стільки ж, скільки і костюм. Вони обоє взяли з собою Starbucks і розмовляли.
  Це розлютило MC. Вона відчинила двері перед Кіттом і пішла за нею в кімнату.
  — Привіт, панове, — сказав Кітт. «Дякую, що зайшли».
  «Детективи, — сказав адвокат, — проти мого адвоката, мій клієнт погодився на цю зустріч. Крім того, проти мого адвоката, він наполягав на підготовці заяви для вас. Еріку, тобі слово».
  «Я припускаю, що ви запросили мене сюди, тому що я знайшов Джину», — почав він. «Я був її босом, але я був у неї вдома і знайшов її в її спальні».
  Розумний хлопець, подумав МС. «Продовжуйте».
   «Якщо ви думаєте, що я мав якесь відношення до її вбивства, ви гавкаєте не на те дерево. Якщо ви підозрюєте, що між мною та Джиною було щось більше, ніж відносини роботодавця та працівника, ви маєте рацію».
  Признання її здивувало. Вона побачила, що це також вплинуло на Кітта.
  «У нас із Джиною був короткий роман. Це не те, чим я пишаюся».
  «На момент роману пані ДеЛука була заміжня, чи не так?»
  «Розділені. Він був невірним. Вона була вразливою. Як я вже сказав, я не пишаюся цим».
  «Що сталося зі стосунками?»
  «Він згорів. Ми розійшлися друзями».
  «Мені важко в це повірити», — сказав Кітт. «Ви розлучилися друзями? Ніяких образ. Просто живи і дай жити. Роботодавець, працівник?»
  Він виглядав незручно. «Так».
  Кітт похитала головою. «Ви вибачте мене, якщо я скажу вам, що вважаю вашу історію хореографічною нісенітницею».
  Адвокат втрутився. «Вибачте, детективе, мій клієнт оголює свою душу, намагаючись допомогти…»
  «Зловимо людину, яка вбила свого співробітника і колишню коханку? Або щоб врятувати власну дупу?»
  — Обидва, — відповів Ерік. Він нахилився вперед. «Я не мав нічого спільного з її вбивством».
  Кітт пирхнув. «Ми чули іншу версію ваших стосунків від батьків пані ДеЛуки. За їхніми словами, ви розірвали шлюб їхньої дочки».
  «Це неправда».
  «За їхніми словами, їхній зять ніколи не зраджував. Крім того, він не був ортодонтом, він механік».
  Він похитав головою. «Вона сказала мені...»
  Адвокат зупинив його. «Я не розумію, яке відношення має професія колишнього чоловіка пані ДеЛука до мого клієнта».
  «Дайте мені дві секунди, і ви це зробите, містере Колб». Кіт озирнувся на Еріка.
  «Джина ДеЛука не отримала жодних фінансових компенсацій від жодного зі своїх шлюбів. Ви знаєте, як вона дозволила собі свій розкішний спосіб життя на зарплату, яку ви їй платили?»
  «Немає угоди про розлучення?»
  «Це вірно».
  “Сімейний чоловік...”
   «Її батько бакалійник; живуть скромно».
  Адвокат захрипів. — Очевидно, у вас є теорія, детективе. Припиніть грати в ігри та скажіть нам».
  «Джина ДеЛука використовувала свою посаду в Kids in Crisis, щоб залучати молодих людей до групи кіберзлодіїв».
  «Це брехня!»
  «Ці зломщики, як їх називають, викрадали інформацію в Інтернеті, в основному номери кредитних карток, а також номери банківських рахунків і соціального страхування, імена користувачів і паролі».
  — Досить, детективе Лундгрен. Рік Колб підвівся. «Я не дозволю тобі робити такі безпідставні звинувачення…»
  Увійшла МС, дивлячись на Еріка. «Пацієнтка Kids in Crisis, ваша пацієнтка Дженні Ліндеман була завербована Джиною ДеЛукою. Так само була клієнтка KIC Зої Петерсен. Я підозрюю, що, копаючи, ми знайдемо багато інших. Ви хочете сказати, що нічого не знали про ці дії?»
  «Так, до біса!»
  «Це інтерв'ю закінчено. Ерік?»
  Сундстранд кивнув і підвівся. МС і Кітт пішли за ними на ноги.
  «Ви хочете сказати, — продовжив MC, — що як власник Kids in Crisis ви не брали участі в цих діях?»
  «Еріку, тобі не потрібно на це відповідати».
  Він відмахнувся від свого адвоката. «Я не тільки не брав у них жодної участі, вам доведеться показати мені вагомі докази, щоб я повірив у те, що ви говорите, правда. Я створив Kids in Crisis, щоб допомогти проблемним дітям, думка про те, що центр їх експлуатував, мене нудить».
  Кітт перебрав. «Ось щось ще більш тривожне, докторе Сундстранд. Ми вважаємо, що Дженні Ліндеман мертва через її участь у незаконній діяльності ДеЛуки».
  «Та сама причина, чому Джина мертва», — додав Кітт. «І Томмі Маріано та Метт Мартін. І, можливо, ваш друг Ден Галло теж».
  Він сидів, приголомшений. Він перевів погляд на MC. «Цього не може бути. Нічого з цього».
  Кіт пішов далі. «Ми боїмося, що той, хто вбиває цих людей, ще не покінчив. Це означає, що будь-хто інший, кого Джина ДеЛука могла завербувати у Kids in Crisis, у небезпеці».
  «Що я можу зробити?» запитав він.
   «По-перше, будьте з нами абсолютно чесними».
  «Я це роблю».
  «По-друге, допоможіть нам знайти будь-яких інших пацієнтів Kids in Crisis, які можуть бути причетними до групи кіберзлодіїв».
  «Як мені це зробити?»
  «Ви скажіть нам. Ви той, хто працює з цими дітьми. Мені здається, якщо хтось і зможе розібратися з психологічним профілем дитини, яка вплутується в кіберкрадіжки, це будете ви, докторе Сундстранд».
  Він кивнув і знову підвівся. «Я не знаю, чи зможу я дати вам зрозуміти, як глибоко я піклуюся про допомогу проблемним підліткам. Думка про те, що їхні стосунки з «Дітями в кризі» могли завдати їм будь-якої шкоди, не кажучи вже про те, щоб їх убили, для мене огидна. Якщо те, що ви мені говорите, правда, і в цьому є інші молоді люди, я їх знайду. Я тобі це обіцяю».
  MC і Кітт вивели Сундстранда та його адвоката з VCB і спостерігали, як вони відходять. «Доктор Здавалося, Сундстранд був надто обурений, щоб мене втішити, — сказав Кітт. «Що ти думаєш?»
  «Що я зараз занадто розпечений, щоб бути чимось корисним».
  «Час викликати підкріплення».
  «Сміт?»
  «Він весь про крекери. Давайте йому щось пожувати. Без каламбуру».
  MC погодився і набрав агента. «З вашою командою зломщиків у нас є значні розробки».
  «Де ти?»
  «Штаб РПД».
  «В дорозі».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ ШІСТДЕСЯТ ДРУГИЙ
  
  П'ятниця, 30 січня
  12:20 вечора
  
  Сміт прибув з іншим агентом. «Це спеціальний агент Фелпс. Детективи Ріджіо та Лундгрен».
  Вони привітали агента, який виглядав молодо. MC прив’язав його до новобранця, щойно закінчив академію.
  «Що у вас?» — запитав Сміт.
  MC почав. «Зої Петерсен. Вона зізнається, що є однією з крекерів. Вона була пацієнтом у Kids in Crisis, ДеЛука залучив її. Це вона знайшла гроші».
  «У неї це є?»
  «Вона каже, що ні».
  «Крім того, — сказав Кітт, — ми запросили Сундстранда на співбесіду. Зважаючи на те, як усе це відбувається, він міг бути по шию в цьому. Стверджує, що він невинний».
  Агент кивнув. «Природно».
  «Він займався адвокатом, причому серйозно. Рік Колб».
  «Очікувалося. Ви записували інтерв’ю?»
  «Абсолютно».
  «Я хотів би переглянути їх».
  «Я думав, що ти це зробиш», — сказав Кітт. «Ми налаштовані на хід».
  Вони рушили до оглядової кімнати. «Ви все ще тримаєте Петерсена?» — запитав Сміт.
  «Зрозумів її. Вона їсть Fritos і п’є кока-колу під номером два».
   «Вона не вимагала представництва?»
  «Ні».
  «Ти пропонував їй це?»
  «Звичайно. Ось ми і приїхали».
  Вони мовчки дивилися відеозапис інтерв'ю. І Сміт, і Фелпс робили нотатки.
  Коли вони переглянули обидва, MC вимкнув машину. «Ну?» — запитала вона. «Думки?»
  Сміт стиснув пальці. «Сундстранд має справедливе обурення. Нам знадобляться переконливі докази, щоб прибити його. Але з мого досвіду, чим вони більші, тим важче вони падають».
  — Або тим драматичніша їхня втеча, — пробурмотів Кітт. «Думай, Ой»
  «На мій погляд, Петерсен знає більше, ніж каже». Сміт подивився на Кітта. «Я хочу розпитати її. Чи є з цим проблеми?»
  «Жодного».
  «Не заперечуєте, якщо я сиджу з рушницею?» — запитав МС. «Вона може відкрити зі мною там».
  «Щасливий мати компанію».
  «У мене є запитання», — сказав молодий агент. «Карколомна. Що це все?»
  МС здивовано подивився на Сміта. Очевидно, агент зберіг аспекти розслідування на qt
  Сміт виглядав роздратованим. «Ми вважаємо, що це кодова назва вбивці. Він може бути причетний до цієї серії вбивств, або як найнятий зброю, або з метою особистої помсти. Прочитайте звіт ще в бюро. У мене зараз немає часу на урок історії».
  Агент-новачок почервонів. MC йому було погано. Сміт, здавалося, не завжди добре грав з іншими.
  «Я дивитимуся звідси», — сказав Кітт. «Ти зі мною, Фелпс?»
  За кілька хвилин четверо розділилися на пари й увійшли до відповідних кімнат для допитів. Зої виглядала так, ніби збиралася пописати в штани, коли дізналася, що Сміт був співробітником ФБР. І коли агент почав її розпитувати, вона майже нестримно схлипнула.
  МС було цікаво спостерігати за Смітом. Він був справді добрий. Беземоційний. Гострі як бритва інстинкти. Питання, які не залишали місця для хитання.
  Але агент також був напрочуд ніжним. У гармонії з тим, як далеко він міг штовхнути дівчину і як він міг повернути її назад. Це продемонструвало глибоке розуміння людської психіки.
   Агент Джонатан Сміт, як визнала MC, був складнішим, ніж вона спочатку вважала.
  Коли постукали у двері, MC обернувся. Кітт жестом попросив її вийти в коридор. Вона вибачилась і приєдналася до свого партнера. «Що трапилося?»
  «Оновлення, дзвонив Френсіс. Дівчину з цього ранку звали Роксана Баумгартнер. Вона не потонула. У її легенях немає води. Схоже на OD. Сліди вгору та вниз по її руках вказують на звичне вживання наркотиків. Підсумок полягає в тому, що вона не схожа на нашу».
  Кітт показав на зачинені двері. «Сміт хороший».
  «Дуже». MC посміхнувся. «Я повернулася туди», — сказала вона. «Тримай мене в курсі».
  MC знову увійшов до кімнати. Зоя сопіла носом і гикала, але виглядала спокійніше.
  Сміт звернувся до MC “Ms. Петерсен повідомила мені, що їй потрібен адвокат. Оскільки вона не може дозволити собі представника, я погодився, що ми організуємо його для неї».
  «Я мушу у ванну, — сказала Зої.
  «Я подзвоню громадському захиснику», — сказав МС і подивився на Зої. «І візьміть форму, щоб супроводжувати вас до туалету. Хочеш кока-колу чи щось?»
  «Думаю, я закінчив», — сказав Сміт. «Поки що».
  Зоя кивнула, втративши вираз. «Дякую».
  «Я збираю цю кока-колу», — сказав Сміт. Він підійшов до дверей, потім зупинився й озирнувся. «До побачення, Зої. Удачі тобі».
  Коли за ними зачинилися двері, МС почув, як Зої скиглила.
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ ШІСТДЕСЯТ ТРЕТІЙ
  
  П'ятниця, 30 січня
  17:00​
  
  Настільний телефон Кітт задзвенів, налякавши її. «Детектив Лундгрен».
  «Привіт, красуне».
  Вона посміхнулася. «Джо. Як ти знав, що мені потрібно почути твій голос?»
  «Тому що мені потрібно було почути твоє. Можна мені підійти?»
  «Я зустріну вас біля ліфтів».
  За кілька хвилин двері ліфта відчинилися, і Джо зійшов. Він підняв сумку Subway. «Їжте свіже».
  «Ідеальний час. Я якраз збирався набігти на холодильник VCB у пошуках покинутих обідів».
  Вони пішли до їдальні для персоналу. «Я приніс із собою твій блокнот», — сказав він. «Ти залишив це сьогодні вранці».
  «Який зошит?»
  «З усіма номерами телефонів. Зі списку контактів Томмі Маріано».
  «Правильно. Дякую».
  Вони дійшли до порожньої їдальні й сіли за перший чистий столик, до якого потрапили. Він простягнув їй шестидюймову сабвуфер і пакетик чіпсів. Вона не питала, який сорт він привіз; це не мало значення. Він знав, які її улюблені страви, що вона не може переварити і все між ними.
  Для них обох він вибрав курячий клуб. Чоловік був генієм.
  «Я грався з цифрами», — сказав він, кидаючи планшет на стіл. «Щоб побачити, чи зможу я їх розгадати».
  «Щось придумав?» — спитала вона, відкушуючи сабвуфер.
   «Залежить від того, що ви називаєте. Кожен рядок складається з дев’яти цифр і є просто варіацією іншого».
  «Все одно, тільки скремблював». Вона знову відкусила бутерброд, потім витерла рота паперовою серветкою. «Що ти хочеш сказати?»
  «Немає сенсу. Просто спостереження. Оскільки вони містять дев’ять номерів, вони не є номерами телефонів».
  «Номери рахунків?»
  «Можливо. Але, можливо, зовсім не цифри».
  Вона виглядала збентеженою, а він усміхнувся. «Томмі був дитиною, так? Тож він був супертехнічно грамотним».
  «Правильно».
  «Обмін текстовими повідомленнями, без сумніву, був способом життя».
  «Без сумніву. Ну і що?»
  «Ви коли-небудь надсилали текстове повідомлення?»
  — Ніколи, — сказав Кітт.
  «Я маю», — сказав МС
  Вони обоє повернулися до дверей. MC посміхнувся. «Джо, радий тебе бачити».
  Він відповів усмішкою, встав і підійшов до неї. «Я теж радий тебе бачити». Він поцілував її в щоку. «Як ти тримаєшся?»
  «Краще тепер, коли я знаю, що я не повністю знищив ваші та Кіттові стосунки».
  Його посмішка зникла. «Будь-які проблеми, які ми мали, були задовго до того, як ви з’явилися на сцені».
  Втрутився Кітт. «Джо проводив невелике розслідування».
  Він посміхнувся. «Бізнес йде повільно».
  «І він любить виклики».
  «Чому я одружився на тобі».
  «Яка слідча робота?» — запитала МС, підходячи до холодильника й просуваючи всередину голову.
  — За номерами мобільного телефону Томмі, — відповів Кітт. «Усі рядки складаються з дев’яти цифр і є сумішшю однакових чисел».
  MC вийшов із холодильника зі шматком піци, що залишилася.
  «Я думаю, що це був Шмідт».
  «Ой, — сказав МС і відкусив шматок. «Занадто пізно». Вона схопила паперовий рушник і сіла за стіл, сівши на стілець поруч із Джо.
   «В тебе є мобільні телефони?» запитав він. Вони обидва зробили. «Відкрийте їх. Подивіться на цифри. Наприклад, дві клавіші представляють a, b і c .»
  «Звичайно», — сказав МС. «Ось як ви надсилаєте текстове повідомлення. Що з цим?»
  «Подивіться на список». Він простягнув їй сторінку з номерами. «Вони всі виглядають по-різному, але це не так».
  Кітт прочитав їх: 222557638, 678232552, 678552322 .
  «А тепер подивіться на комбінації. Наприклад, двійка - це a, b або c . І їх троє».
  «Це купа комбінацій».
  «Не так багато, як ви думаєте. Порахуй».
  «Ні, дякую». Кітт відкусила останній шматок свого бутерброда. «Можливо, я помиляюся, але той, хто справді добре володіє математикою, не стає копом. Інженер, можливо. Бухгалтер».
  «Йо, Лундгрен? Ріджо?»
  Це було від Шмідта. Вони дивилися в бік дверей. «Громадський захисник тут. Шукаю Пітерса… Гей, Ріджіо, це моя піца».
  «Вибач, Шмідте», — сказала вона на повний ковток. «Я вам у боргу».
  «Ви ставите свою дупу. Великий Mama Riggio's. Доставлено.
  «Про PD?» — підштовхнув Кітт.
  «Шукаю Петерсена».
  «Кімната для інтерв’ю номер два».
  «Ні, ні. Я перевірив. Двері були відчинені, кімната порожня».
  «Ви жартуєте?»
  «Ні».
  Кітт скочила на ноги. «Черт».
  МС пішов за нею, викинувши скоринку піци у смітник. «Куди вона поділася?»
  Кіт нахилився й поцілував Джо. «Вибачте. Я маю бігти».
  «Не проти, якщо я ще трохи розжую цифри? Я зробив копію».
  «Віджуйте. Я подзвоню пізніше».
  Вона та МС поспішно вийшли. «Там якась помилка, — сказав Кітт. «Просто помилка».
  «Вона десь тут», — погодився МС. «Комусь потрібна була ця кімната, тому вони її переїхали».
  Але вона не була. Єдиною помилкою було те, що хтось залишив двері кімнати для допиту незамкненими.
  Кітт відкрила мобільний телефон. «Який номер Сміта?»
  Вона вдарила його кулаком, коли МС затріпотів ним. «Ви відпустіть її», — сказав Кітт, коли відповів агент. «Ти приніс їй колу і забув зачинити двері».
  "Вибачте?"
  «Петерсен пішов».
  «Ви втратили Петерсена?»
  «Хтось не замкнув прокляті двері. Ви щось знаєте про це?»
  «Не перекладайте на мене некомпетентність відділу поліції. Коли я вийшов з кімнати, я покликав одного з ваших хлопців замкнути її». Він звучав розлючено. «Фелпс був зі мною».
  «Сучий син. Хто це був?»
  «Не знаю. Він був у формі. Середнього зросту. Тридцятирічний. Звичайний на вигляд».
  «Чи могли б ви впізнати його за фотографією?»
  «Абсолютно».
  Кітт зняв і знову одягнув кобуру. Вона подивилася на MC. «Він сказав, що попросив одного з наших хлопців замкнути його. З ним був Фелпс.
  «Ти збираєшся сказати Салу? Або я?»
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ ШІСТДЕСЯТ ЧЕТВЕРТИЙ
  
  П'ятниця, 30 січня
  8:10 вечора
  
  Будучи подругою, якою вона була, MC нагадав Кітту, що як ведучий справи Кітт має привілей ділитися поганими новинами. Сал був надзвичайно розлючений і змусив їх усіх дертися.
  Був виданий загальнопідрозділовий бюлетень; вони з Кіттом особисто перевірили квартиру та улюблені місця Зої, але все безуспішно. Вона поговорила з Семом, наказавши йому подзвонити їй, якщо він почує від Зої. Молода жінка зникла. Знову.
  Тепер їм залишалося тільки чекати. І моліться, щоб, коли задзвонив телефон, це були не погані новини.
  MC налив чашку свіжозвареної кави та додав немолочні вершки. Жахлива річ — і кава, і вершки, — але їй потрібен був поштовх. Ніч мала всі ознаки дійсно довгої.
  Вона віднесла каву назад до свого столу. Коли вона подзвонила Сему щодо Зої, він запитав, чи пощастило їй розшифрувати номери з телефону Томмі. Вона розповіла йому. Можливо, їй варто було б самій спробувати теорію чисел Джо. Вона сіла, відпила ковток кави й подивилася на цифри.
  Її настільний телефон дзвонив. — Детектив Ріджіо, — відповіла вона.
  «Детективе, це офіцер Джеймс зі зв’язку. Тут є Ерік Сунд-Стренд, який просить вас бачити.
  Цікаво . «Відправте його», — сказала вона.
  Біля ліфта його зустрів MC. Типовий терапевт GQ виглядав обшарпаним. Він тримав великий манільський конверт.
   «Це сюрприз», — сказала вона.
  «Мені довелося з тобою поговорити».
  «Ваш адвокат не схвалить».
  «Жорстке лайно».
  «Заздалегідь знайте, все, що ви скажете, що звинувачує вас, буде записано».
  «Тоді запишіть це в протокол. Я не мав нічого спільного ні зі смертю Джини, ні з твоєю гаданою групою кіберзлодіїв. І Ден також.
  Раптові сльози душили її. Вона намагалася стримати свої емоції та вказала на коридор попереду. «Тоді ви не проти, щоб я записав нашу розмову?»
  Він трохи завагався, потім похитав головою. «Принеси».
  «Чудово. Чашка кави?»
  «Ні, дякую».
  Вони пройшли до кімнати для допитів. «Дозвольте мені переконатися, що я все готово. Влаштуйтеся зручніше».
  МС встромила чисту касету в диктофон, потім відкрила свій мобільний і набрала номер Кітта. «Де ти?»
  «Ідентифікатор».
  «Вгадай, хто прийшов до мене в гості?» Вона не чекала відповіді. «Сундстранд. Без свого адвоката».
  «Це неортодоксальний хід».
  «Без жартів. І він погодився поговорити зі мною на запис. Хочеш?»
  «Вперед. Отримавши кулю, яка вбила ДеЛуку, ми з Джексоном граємо з числами Томмі, поки комп’ютер шукає відповідність».
  MC завершив розмову та повернувся до кімнати для допитів. Ерік крокував кроками. «Мені потрібно, щоб ти сів», — сказала вона, зачиняючи за собою двері.
  Він лаконічно кивнув і сів на місце. «Готові?» — запитала вона.
  Він кивнув і почав. «По-перше, ви не можете подумати, що я причетний до цієї кіберкрадіжки».
  «У що я вірю чи роблю, не має значення. Докази вас або звинувачуватимуть, або очистять. Крапка.
  «Ви довіряєте доказам перед людьми, це те, що ви говорите?»
  «Багато. Я поліцейський».
  «Слухай, що в цьому смішного, мене не хвилюють гроші. У мене багато грошей. Багато чого купується за гроші. Я присвятив більшу частину свого дорослого життя жертвам гроші геть. Допомога благодійним організаціям. Створення речей, які допомагають людям.
  «Але найбільше я пишаюся «Дітями в кризі». Пишався найбільше», – виправив він. «До сьогодні. Якби навіть кількох дітей, які прийшли до мене по допомогу, зрадили. . . Я не знаю, як би я з цим жити».
  «Гарні почуття, Еріку. Я хочу тобі вірити. Це був би чудовий світ, якби люди справді так відчували. Але переважно ні».
  «Ден відчував те ж саме щодо дітей. Це була одна з речей, які ми ділили».
  «Це не про Дена», — сказала вона сухо. «Це про вас. Що в конверті?»
  «Файли Зої Петерсен і Дженні Ліндеман».
  «Чому?»
  «Я не можу перестати думати про те, що ти сказав. Що можуть бути інші діти. Що вони можуть бути в небезпеці. Щоб вони могли померти. Чи є спосіб захистити їх?»
  «Знайди їх раніше, ніж це зробить вбивця».
  «Точно так. У мене є план, як допомогти тобі в цьому».
  MC повинна була визнати, що вона була заінтригована. «Добре. Давайте це мати.
  «Якщо те, що ти говорив про Джину, правда, і вона вручну обирала підлітків, щоб стати частиною свого рингу…»
  «Вона була».
  «Вона була стриманою. Будьте обережні, щоб не попередити мене, когось із інших терапевтів чи батьків. Вона вибрала Дженні та Зої, тому що вони відповідали профілю».
  "Комп'ютерщик?"
  Він похитав головою. «Джина шукала слабкі сторони, а не сильні. Бути комп’ютерним фанатом означає, що ти розумний у комп’ютерах. Це не слабкість. Але залежність від комп’ютера – це».
  «Залежність від комп’ютера? Давай, Еріку, не знущайся зі мною».
  «Це поведінкова залежність, а не хімічна. Те саме, що й патологічна азартна залежність. Або сексуальна залежність».
  На її скептичний вираз обличчя він запитав: «Як ви визначаєте залежність?»
  Вона на мить подумала. «Щось, що ти не можеш припинити робити, навіть якщо знаєш, що повинен».
  «Це, безумовно, частина цього. Зі справжньою залежністю діяльність або речовина стає найважливішою справою у вашому житті. Це спосіб самолікування — це або змушує вас почуватися кайфом, або пригнічує вас. Щоб досягти того самого відчуття, потрібні все більші кількості. Симптоми відміни з’являються, коли речовина або активність недоступні. Через активність учасник посилив конфлікт у своїх стосунках».
  Він зробив паузу, потім пішов далі. «Використання Мережі вибухнуло, і технологія стала неймовірно складною. З кожним роком ми бачимо все більше PIU серед молоді».
  "PIU?"
  «Патологічне використання Інтернету».
  «Я поняття не мав».
  «Багато батьків теж цього не роблять. Вони просто знають, що часто сваряться зі своїми дітьми. Іноді це різко. Я бачив підлітка, який намагався вбити свою матір, коли вона забрала його комп’ютер. Інший розлютився, коли його батьки спробували обмежити його онлайн-ігри».
  «Це поведінка, яку мені описали батьки Дженні Ліндеман. Я вважав, що вона поодинокий випадок».
  «Я бажаю. Не те щоб усі випадки такі драматичні. Іноді батьки просто знають, що щось не так».
  «І підліток потрапляє у ваш центр?»
  «Так. Говорячи діагностикою, високий відсоток тих, хто має PIU, також страждає від помірної та важкої депресії, низької самооцінки та поганих соціальних навичок».
  «І це ті слабкі сторони, які шукала Джина?»
  «Так». Він поплескав манільський конверт. «У Дженні та Зої були всі маркери. Дженні в крайньому випадку, Зої в набагато меншій мірі».
  «Час, який я провів із Зої, я не бачу цього. Вона здається соціальною та досить пристосованою».
  «Вона коли-небудь згадувала свою сім’ю?»
  «Ні».
  «Тому що вони вигнали її з дому». Він витяг її файл із папки. «Конфлікт вдома. Неприємності в школі. депресія. Не втримався на роботі».
  МС сів назад. «Чому цей урок про залежність, докторе Сундстранд?»
  «Тому що ви думали, що можуть бути інші. Використовуючи діагнози Зої та Дженні, я почав переглядати файли пацієнтів, шукаючи дітей із подібними проблемами. Я маю для вас шість імен. Поки що».
  Він простягнув їй конверт. Вона відкрила його, витягла акуратно надрукований аркуш.
  Шість імен. Три жіночі, три чоловічі. Вона переглянула список, а потім підвела погляд на нього. «Ви сказали досі».
  «Ми бачимо багато пацієнтів у Kids in Crisis. Це вершина айсберга».
  «А як щодо федеральних законів про конфіденційність? Здається, те, що ви робите, може їх порушити».
  "HIPAA?" Він видав звук огиди. «Скажімо так, я втрачу права, але врятую життя якійсь дитині? У моїй книзі це зрозуміло».
  Це може бути якийсь трюк. Брехня, щоб змусити її повірити в нього, в його місію.
  Якщо так, то це було добре. Блін переконливо.
  «Я можу піти?» запитав він.
  — Ти приходив до мене, пам’ятаєш?
  Він усміхнувся без гумору і підвівся. Вона наслідувала його приклад. «Дякую», — сказала вона. «Зараз я розповім про ці імена».
  «Я повертаюся до KIC і не піду, доки не оціню файли кожного пацієнта».
  «Почекай. Мій двоюрідний брат Томмі. . . не відповідав цьому профілю».
  «Як я вже сказав, часто родина насправді не бачить, що відбувається».
  «Це не той випадок. Він справді не відповідав профілю».
  Він звів брови. «Розкажи мені про нього. Конфлікт з батьками?»
  «Жодного».
  «Проблеми в школі?»
  «Ніколи. Здавалося, він дуже зосереджений на своєму майбутньому. Уже розпочав життєздатний бізнес. Здебільшого сам себе утримував».
  «Він самотник? Муді».
  «Досить соціально. Легкий. Хороша компанія друзів. У середній школі грав у бейсбол. Зустрічався, ходив на випускний». Вона підняла плече. «Чесно кажучи, це остання людина, від якої я міг би взяти участь у чомусь подібному».
  «Якщо ви точно описуєте свого двоюрідного брата, ви маєте рацію; він не відповідав профілю».
  «Але він був залучений».
  «Ти впевнений?»
  Вона вагалася, і він нахилився до неї. «Слухай, MC, молоді люди, які вірять, що у них все йде, які впевнені у своєму місці у світі та своєму майбутньому, не втручаються в подібні речі. Вони цього не роблять».
   Він допомагав другові. Зої? ще хтось? Якщо так, то чому шість банківських рахунків? Звідки всі гроші?
  МС провів його до ліфта. Двері відчинилися; він наступив на. Вона зупинила двері, коли вони почали зачинятися. "Ерік?" Він зустрівся з нею очима. «Чому ти не розповів мені про Дена і Джину?»
  «Не мені було розповідати, MC. І після його вбивства не було жодного сенсу».
  Він простягнув руку й провів кісточки пальців по її щоці, дотик був коротким і легким, як пір’їнка. — Його стосунки з нею закінчилися задовго до того, як він зустрів вас.
  Двері почали зачинятися; вона знову зупинилася. «Почекай. Зої пропала. Я переживаю за неї. Зважаючи на її профіль, куди б вона пішла?»
  «Зої побігла б до такого, як вона», — відповів він. «Хтось причетний до того, до чого причетна вона».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
  РОЗДІЛ ШІСТДЕСЯТ П'ЯТИЙ
  
  П'ятниця, 30 січня
  20:40​
  
  Двері ліфта зачинилися. MC стояв непорушно. Дивлячись на них.
  «Зої побігла б до такого, як вона. Хтось причетний до того, до чого причетна вона».
  Сем, МС зрозумів. Це мало сенс. Тільки Сем знав усе, що відбувається. Про хлопавки, гроші, Breakneck. Раніше Сем зберіг її впевненість; вона довірила б йому зробити це знову.
  Томмі не відповідав профілю .
  Вона згадала, що сказав Сундстранд. «Молоді люди, які вірять, що у них все йде, які впевнені у своєму місці у світі та своєму майбутньому, не втручаються в подібні речі».
  Вона притиснула руку до свого живота, правда її сильно вразила. Хто був ближчим до Томмі, ніж будь-хто інший?
  Сем .
  Хто б мав доступ до комп’ютера Томмі? Хто міг отримати його номер соціального страхування, ім’я користувача та паролі?
  Сем .
  Хто б Томмі зрушив небо й землю, щоб допомогти вийти з кризи?
  Сем .
  І хто відповідав профілю, який виклав для неї Ерік Сундстранд? Вона похитала головою, не бажаючи вірити в те, що думала.
  У Сема були проблеми в школі, конфлікт з мамою і батьком. Він був примхливим, страждав від невпевненості в собі та низької самооцінки. Він ніколи не залишався на роботі, кинув курси коледжу, не закінчивши їх, мав подруг, але не мав стосунків. Для Сема зосередитися на майбутньому означало думати про те, що з’їсти на вечерю.
  Вона зрозуміла, що Сем був тим, хто займався крекерами. Не Томмі. Ймовірно, він залучився через Зої.
  Зої, звичайно. Вона не була закохана в Томмі. Вона була закохана в Сема. Так сильно закохана, що вона брехала заради нього. Вони двоє поставили все, що їй сказали.
  MC згадав голос Зої, коли вона стверджувала, що любить Томмі, стверджувала, що все, що вона робила, було для Томмі. Вона назвала ім’я одного брата, але думала про іншого. звичайно​
  Розчарування і зрада були гіркими на її язиці. Це боляче. Все це. Але здебільшого тому, що Томмі був мертвий. Тому що він дуже любив свого брата.
  Сем був убивцею? Була Зої?
  МС подумав про те, як було вбито Томмі та інших. З точністю. І холоднокровний розрахунок.
  Де б Сем і Зої здобули такі навички? Яке вміння призвело до миттєвої смерті?
  Сем був би у списку Брейкнека .
  «Насправді вам потрібно натиснути кнопку, щоб викликати ліфт».
  МС глянула через плече на Кітта. «Гей».
  «Сундстранд пішов?»
  «Щойно зараз».
  «Що він мав сказати?»
  «Він описав тип хлопця, який би втягнувся в щось на кшталт групи кіберзлодіїв ДеЛуки».
  І Томмі не підходив. Але Сем зробив .
  «Він дав мені кілька імен». Вона простягнула список. «Клієнти KIC, які можуть бути залучені».
  Кіт нахмурився. «Ти в порядку?»
  «Мені потрібно подзвонити Сему».
  «Сем?» — повторив Кітт. «Чому?»
  «Ерік вірить, що Зої побігла б до друга. Хтось в курсі».
  «Ти думаєш, що вона з Семом?»
  «Я думаю, що є хороший шанс». MC відкрила свій мобільний і набрала його номер. Дзвінок перейшов прямо на голосову пошту. «Це я», — сказала вона. «Дзвоніть якомога швидше. Це терміново».
  Вона повернула пристрій у кобуру, розум приганявся, змушуючи себе зосередитися на Кітті.
  Вона повинна поділитися своїми думками. Але вона не могла вимовити їх вголос. ще ні.
  Вона спочатку знайде Сема, поговорить з ним.
  «Комп’ютер вразив щось?»
  «Нада. Гадаю, Сміт мав рацію, професіонал надто розумний, щоб використати ту саму зброю двічі. Міллер закінчує розтин телефону ДеЛуки. Я думав побовтатися, подивитися, чи там щось не знайдеться. Що з тобою?»
  «Я піду шукати Сема. Я буду тримати вас у курсі».
  
  
  Сема ніде не було. MC зробила кілька дзвінків, усвідомлюючи час і не бажаючи нікого тривожити — особливо свою тітку Кетрін. Вона також проїхала з десяток автомобілів, шукаючи його джип. друзі Члени сім'ї. Місця, які вона знала, він тусувався.
  Вона навіть заїхала до себе, на випадок, коли вони з Зої туди поїхали.
  Її комірка дзвонила. Це був Майкл.
  «Гей, сестричко, чуєш, ти ходиш по вулицях у пошуках Сема».
  «Ви бачили його?»
  «Ні. Просто цікаво, що відбувається. У Сема якісь проблеми?»
  Вона мала очікувати цього дзвінка. Мережа зв'язку її сім'ї конкурувала з AT&T. «Тітка Кетрін подзвонила мамі, і мама подзвонила вам».
  «Бінго».
  «Ця сім'я безнадійна».
  «Гей, ти робиш таємничі дзвінки о десятій вечора. Чого ви очікували?»
  «Це нічого страшного. Мені потрібно з ним поговорити. Його телефон вимкнено».
  «Нічого страшного?» Він стишив голос. «Після того, що пережила тітка Кетрін? Що, в біса, відбувається?»
  «Я не можу про це говорити».
  «У нього проблеми?»
  «Майкл—»
  «Мені потрібно хвилюватися, чи не так?»
  «Не має значення, що я скажу, ти все одно будеш хвилюватися».
  «Гарне ухилення. Але ти змушуєш мене звучати як маленька стара леді».
   «Ви це сказали, я ні».
  «Я буду працювати з мережею. Якщо я знайду його, я вам передзвоню».
  Вона завершила розмову й кинула телефон на пасажирське сидіння. Він спрацював, не вдарившись об сидіння. Вона його вихопила. "Це було швидко", - сказала вона.
  "MC?"
  «Кітт? Я думав, що ти Майкл, передзвонив мені».
  «Чим пощастило знайти Сема чи Зою?»
  «Жодного. А як там?»
  «Золото. Можливо, ти захочеш повернути свою дупу сюди».
  «Що трапилося?»
  «Я послав пару людей у формі до дому Сундстранда, щоб забрати його. Вгадайте, кому подзвонила ДеЛука двічі того ранку, коли її вбили?»
  «Доктор Ерік Сундстранд».
  «Розносить його охайну маленьку історію на шматки».
  «Я вже в дорозі. А Сундстранда немає вдома. Він у Kids in Crisis».
  МС завершила розмову з Кіттом і набрала Сміта. «Ми повертаємо Сунд-странда на допит. Він збрехав, що не розмовляв із ДеЛукою вчора вранці».
  «Не проти, якщо я сяду?»
  «Я був би розчарований, якби ви цього не зробили. Візьміть Фелпса з собою, просто для розваги».
  «Вирвати йому дупу новачка з-за труби?» Він звучав весело. «Я був би радий».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ ШІСТДЕСЯТ ШОСТИЙ
  
  П'ятниця, 30 січня
  21:50​
  
  MC знайшов Кітта в кімнаті для перегляду, який готувався до допиту. «Сундстранд уже тут?»
  «Щойно прибув», — відповів Кітт, не дивлячись на неї. «Я поставив його під номером два. Він чекає на Колба».
  «Сміт і Фелпс сидять. Я подумав, що трохи уваги бюро може налякати його правду».
  «У мене є запитання, Ріджіо».
  Щось у тоні її партнера забило тривогу. «Звичайно».
  «Коли ти почнеш мені довіряти?»
  «Що ти маєш на увазі?»
  Кіт підняв відеокасету. «Ваше раніше інтерв’ю з Sundstrand. Я переглянув це, щоб бути готовим до цього».
  «І?»
  «І я не дурний. Я знаю, які висновки ти зробив про Сема. Але ти не поділився ними зі мною. Чому так, MC? Кого ви захищаєте?»
  MC не міг заперечити, що Кітт мав рацію щодо інтерв’ю. «Я нікого не захищаю. І йшлося не про те, щоб я тобі не довіряв. Я не довіряв собі. Я подумав, що якби спочатку поговорив із Семом...
  «Ти спочатку поговори зі мною. Завжди. Особливо , коли ти не довіряєш собі».
  «Я нічого не заважаю?»
  Вони повернулися до дверей. Сміт стояв із веселим виразом обличчя. Очевидно, він чув частину їхньої розмови.
   — Зовсім ні, — сказав Кітт. «Щасливий, що ви на борту».
  «Фелпс уже в дорозі?» — запитав МС.
  «Він не підняв трубку. Я залишив повідомлення. У вас є Сундстранд?»
  «Все готово в кімнаті для допитів номер два».
  Прибув адвокат. Він виглядав розлюченим. Перш ніж він почав викидати купу лайна про права свого клієнта, Кітт сказав: «У нас є докази, що ваш клієнт збрехав про те, чому був удома у місіс ДеЛука вчора вранці».
  «Доказ? Або підозра? Я не в настрої для риболовлі, детективе.
  «Доказ».
  Сміт втрутився. «Привіт, містере Колб. Спеціальний агент Джонатан Сміт. Відділ кіберзлочинів ФБР».
  У адвоката був вираз людини, яка щойно відкусила щось кисле. Він потис Сміту руку, а потім повернувся до Кітта. «Чи можу я поговорити зі своїм клієнтом, перш ніж ми почнемо?»
  «Звичайно».
  Вони супроводили його до кімнати для допитів, відімкнули двері та жестом запросили всередину. Знову замкнувши двері, вони стояли біля вікна, спостерігаючи за двома. Колб підсунув стілець до Еріка.
  Обидва розмовляли, притиснувши голови один до одного, очевидно усвідомлюючи, що за ними спостерігають. Ані жестикулював, ані глянув у бік дверей. Через кілька хвилин вони розійшлися, і адвокат показав, що вони готові.
  MC, Кітт і Сміт зайшли в кімнату. Вони сіли прямо навпроти Еріка та його адвоката.
  Кітт взяв лідерство. Вона представила Сміта, хоча судячи з виразу Еріка, їй не потрібно було гаяти час — його адвокат уже скинув цю бомбу. MC було важко дивитися на Еріка. Вона підкупила всі його гарні промови про підлітків і те, що вони для нього важливіші за гроші чи репутацію.
  Хотіла їх купити, виправила вона. Так само, як вона хотіла переконатися, що Ден був тим чоловіком, яким вона його вважала.
  Кітт підняв поліетиленовий пакет із доказами. Всередині був мобільний телефон Джини. «Ви знаєте, що це таке, докторе Сундстранд?»
  «Це мобільний телефон».
  «Ти знаєш, чиє воно?»
  Він якийсь час розглядав сумку, а потім знову перевів погляд на Кітта. «Немає поняття».
   «У Джини ДеЛуки».
  До його честі, вираз обличчя не змінився.
  «Ви знаєте, кого вона назвала вранці своєї смерті?»
  «Я впевнений, що у неї було багато друзів. Я міг тільки здогадуватися».
  «Ви, докторе Сундстранд. Двічі».
  Він не відповів, і MC було цікаво, про що він думає. Напевно він знав, що це означає? Він був дуже розумною людиною, напевно він розумів, що зараз у нього немає іншого вибору, окрім як відвертися?
  — продовжив Кітт. «Це прориває дуже велику діру у вашій історії, докторе Сундстранд. Чи хотіли б ви змінити цю історію? Чому ви були вдома у Джини ДеЛуки вчора вранці?»
  «Чи можу я на хвилину поговорити з адвокатом?»
  Кітт кивнув, і вони попрямували до дверей. Адвокат зупинив їх перед тим, як вони вийшли. — Плівка, детективе?
  МС вимкнув вимикач, потім приєднався до Кітта та Сміта в коридорі. Агент залишав Фелпсу інше голосове повідомлення.
  «Що ти думав?» — запитала вона Кітта.
  «Холодний СОБ. Розрахунок. Коли він відкриває рот, він на 100 відсотків впевнений у тому, що він хоче сказати, і який бажаний ефект буде».
  «Вони готові», — сказав Сміт.
  Вони знову увійшли до кімнати. МС увімкнув відеореєстратор.
  «Доктор Сундстранде, — почав Кітт, — ти готовий змінити свою історію?
  «Джина подзвонила мені того ранку, — почав Сундстранд.
  «Чому ти збрехав?»
  «Тому що виглядало погано». Він склав руки на столі перед собою. «І тому, що Джина шантажувала мене».
  На мить у кімнаті запала мертва тиша. Кітт порушила це, прочистивши горло. «Через що, докторе Сундстранд?»
  «Я збирався її звільнити. Я запідозрив некоректність щодо деяких підлітків. Я взагалі не уявляв рівня некоректності».
  «Ви маєте на увазі?»
  «Злочинний злом». Він видихнув. «Я бачив її з парою дітей. Вона це пояснила. Вона натрапила на них, вони розмовляли, що завгодно».
  «Ви не купили це».
  «Не зовсім. Тоді в центрі я спіймав її, коли вона обмінювалася тим, що здавалося схожим знайомі погляди з деякими пацієнтами. Ніби вони поділилися якоюсь таємницею. Мені стало незручно. дуже. Я поставив кілька запитань і найняв розвідника».
  "Ім'я?"
  «Род Олександр».
  «Коли це було?»
  «Всього пару тижнів тому. Максимум три».
  «Продовжувати?»
  «Вона вловила це. Стверджувала, що вона невинна, а потім погрожувала мені дуже публічним, дуже потворним позовом про сексуальні домагання».
  «Ви вірили, що вона виконає це?»
  «Так. Я ж сказав тобі, що не пишаюся нашим романом». Він поворухнувся на своєму сидінні, уперше виглядаючи незручним. «Вона вела детальний запис кожного разу, коли ми були разом. Куди ми поїхали. Електронний лист, який я надіслав. Зробив копії всіх моїх телефонних повідомлень».
  Це звучало так, як дівчина, яку МС знав у середній школі .
  «Я публічна особа. Це було б принизливо».
  — Отже, ти вбив її.
  «Ні! Господи, ні. Ми розробляли умови. Поселення».
  «Досить гарне слово для тихих грошей, вам не здається?»
  Він виглядав враженим. «Ні. я..."
  «Як сильно вона хотіла мовчати?» — запитав Сміт.
  «Півмільйона доларів».
  З цією сумою та сумою на рахунку Breakneck вона б сиділа добре. «Ви погодилися заплатити їй таку суму?» — запитав МС.
  «Ми ще вели переговори. Але так, я збирався погодитися залежно від її підписаної обіцянки піти з мого життя назавжди».
  «Вона збиралася звільнитися?»
  «Це було частиною угоди, так».
  «Ваш адвокат підтвердить те, що ви говорите?»
  Колб втрутився. «Документи готувалися».
  «Давайте повернемося до вчорашнього ранку».
  Комірка MC завібрувала. Вона перевірила дисплей, впізнала номер свого брата Ніла й повернула пристрій у кобуру. Вона передзвонить йому пізніше.
  «Я не дзвонив їй того ранку, — сказав Сундстранд.
  "Вона зв'язалася з вами?"
  «Так».
   «Того ранку, коли я запитав про Метта Мартіна та Зої Петерсен, ти сказав, що дзвонив їй».
  «Я не зробив».
  «Ти знову збрехав».
  «Я їй не довіряв. Не після всього, що сталося».
  Кітт прочистила горло. «Розкажіть нам про її дзвінки того ранку».
  Він ледь помітно випрямився. «Вона сказала, що переглянула нашу угоду. Тепер вона хотіла більшого. Вона хотіла, щоб я прийшов і поговорив про це».
  За його виразом МС побачив, що він розуміє, наскільки проклятими були його слова. «Як ти почуваєшся про це?» — запитала вона.
  «Злий. Дуже».
  «Отже, ви попрямували до її будинку».
  Він похитав головою. «Я знав, що це буде погана ідея. Я зателефонувала Ріку, запитала його поради. Він сказав мені сидіти спокійніше; він був на шляху. Ми б поговорили з нею разом».
  Кіт глянув на адвоката. «Саме так і сталося», — погодився він.
  «Продовжуйте».
  «Перед його приїздом вона подзвонила вдруге. За її словами, ціна знову зросла. Вона сміялася».
  «Це вас зачепило», — сказав Кітт.
  «Великий час. Я просто втратив це».
  Адвокат поклав попереджувальну руку йому на плече; він проігнорував це.
  «Я підійшов. Вона не відкрила двері. Я подумав, що це просто ще одна з її ігор».
  «Вона любила грати в ігри?»
  «О, так». Він розігнув пальці. «Я спробував двері. Він був розблокований. Я кликнув, вона не відповіла. Я думав, що знайду її у ванні або на ліжку голою».
  «Частина гри?»
  «Так».
  «Чи чекала б вона, що ви займатиметеся з нею коханням?»
  «Вона знала краще. Це закінчилося. Мені здається, це дало їй спотворене відчуття влади. КОНТРОЛЬ."
  «Що сталося далі?»
  Він помітно взяв себе в руки. «Я увійшла в будинок. Назвав її ім'я. Коли вона не відповіла, я пішов її шукати. Знайшов її в спальні. Мертвий. Я вибіг на вулицю, вирвав у кущі і подзвонив детективу Ріджіо».
   «Ти відчув полегшення, що вона померла?» — запитав Сміт.
  Він звернувся до агента. «Що це за запитання?»
  «Справедливий. Вона тримала ваші яйця в лещатах, докторе Сундстранд. Незручне становище. Особливо для такого чоловіка, як ти».
  Він звузив очі. «Полегшення не було емоцією, яка навіть спала мені на думку».
  «Все ж ти зізнався, що був розлючений. Такий розлючений, що ви проігнорували пораду свого адвоката й помчали до неї додому».
  «Я часто ігнорую поради своїх адвокатів». Він подивився на МС. «Я думаю, детектив Ріджіо підтримає мене в цьому?»
  Інші троє дивилися на неї; вона не моргнула. «Ти очікуєш від мене чогось, чого я не можу виконати, Еріку».
  Сміт натиснув. «Ви пішли, маючи намір посваритися з жінкою. Ви були сердиті. Розлючений. Ви підозрювали, що вона грає з вами в гру. Ваші слова. Ти взяв із собою пістолет…
  — Цього цілком достатньо, агенте Сміт.
  Він проігнорував попередження адвоката. «Можливо, просто щоб трохи налякати її. Залякати її».
  «Ні, абсолютно ні. У мене навіть немає гу..."
  «Вона все одно натискала на твої кнопки. Сміявся з вас. Вона знала, що тримає тебе за яйця. Ви втратили це. Знову твої слова. Тоді ти її вдарив. У розпал моменту..."
  «Осліплений люттю», — додав Кітт. «Ви не хотіли...»
  «Ні! Я її не вбивав!»
  Колб грюкнув планшетом по столу. «Цього цілком достатньо!»
  У кімнаті затихло. У тиші пролунав постук. Уніформа біля дверей кімнати допиту. Він махнув Кітту.
  «Вибачте», — сказала вона, встала й вийшла з кімнати.
  За мить вона повернулася з незворушним виразом обличчя. «Ми тут зробимо перерву. Містере Колб, ми затримуємо вашого клієнта».
  «На якій підставі?»
  «Підозра у вбивстві».
  Троє підійшли до дверей. Коли вони дійшли до нього, Сміт зупинився й озирнувся на Сундстранд. «У мене є останнє запитання. Ім'я Breakneck вам щось говорить?»
  На його обличчі промайнуло впізнання, але він похитав головою. «Ні».
   Вони вийшли з кімнати, двері зачинилися за ними. Сміт подивився на МС, потім на Кітта. «Він брехав. Про Breakneck».
  «Мені потрібен ордер на обшук сьогодні ввечері», — сказав Кітт. «Дім, бізнес і транспортні засоби. Щойно підозрюваний стверджує, що у нього немає пістолета, я думаю, що у нього є принаймні один, який сховав десь дурне».
  Кіт перевела погляд на МС. У ньому МС побачила жаль. «Що?» — запитала вона. «Та форма, що…»
  «Погані новини. Зою знайшли. Вона мертва».
  МС мимоволі зробив крок назад. Її вина. Вона пообіцяла берегти Зою, але натомість її вбили .
  «Як?» — запитав Сміт похмурим тоном.
  «Її застрелили».
  «Черт. Де вона?»
  «Стоянка біля квартири Томмі».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ ШІСТДЕСЯТ СЬОМИЙ
  
  Субота, 31 січня
  12:30 ранку
  
  MC дивився на зім’яту купу, яка була Зої Петерсен. Яскраво-рожева куртка дівчини глузувала з неї. В’язана шапка та рукавички в тон. Бризки каштанового волосся, заплутані кров'ю та мозковою речовиною.
  — Два постріли, — сказав Кітт. «Жодного».
  «Схоже, вона намагалася закрити обличчя рукою». Сміт присів біля тіла. «Перевірте це».
  Перша куля пробила її праву руку.
  MC ковтнула, не вдаючись до клубка в горлі. Вона бачила, що це наближається. Можливо, в ту останню секунду вона підняла руку, щоб відбити кулю. Або благати за її життя.
  МС відкашлялася, борючись із почуттям провини, яке загрожувало задушити її. Вона впоралася з усім цим неправильно. Якби не вона, Зоя могла б бути ще жива.
  Як це сталося? Чому вона побігла сюди, до квартири Томмі? Чи думала вона, що може просто сховатися, щоб її ніхто не знайшов?
  Невже Breakneck чекав?
  Навколо неї вирувала активність. Було встановлено освітлення сцени; ID розпочав свою роботу.
  «Гей», — тихо сказав Кітт, підходячи до неї.
  «Вона була у нас. Це наша вина. Ми повинні були переконатися, що кімната для допитів була зачинена. Я повинен був».
  «Речі трапляються. Вона пішла за власним бажанням. Ви не можете подолати себе».
   «Скажи це її рідним», — сказав МС, звертаючись до неї. «Скажи це її друзям. Лайно!»
  Останній привертав погляди. Кітт поклав руку на її плече. «Візьми себе в руки, Ріджіо. Зараз».
  MC повернувся до тіла. «Я скажу тобі, що я отримаю, сучий син, який це зробив. Я збираюся його зупинити, перш ніж він ще когось уб’є».
  «Ми зробимо це разом», — сказав Кітт.
  — Правильно, — погодився Сміт. «Вважайте, що бюро повністю готове».
  Сал прибув. Він не скупився на слова. «Свідок, який вийшов?»
  «Так».
  MC знав, про що думає. Що він, VCB і весь департамент будуть розіп’яті через цю помилку. Що ця помилка могла коштувати життя цій молодій людині, і що, якби її родина забажала, вони могли б подати до суду на департамент. Неважливо, що вона була далеко не чистою, або що вона сама була втягнута в діяльність, через яку її вбили.
  «Я призначаю Вайта, Канатальді та Шмідта допомагати. Лундгрене, я очікую, що ви прискорите їх. швидко Я хочу, щоб цей сучий син був зупинений».
  МС спостерігав, як він відходить, а потім повернувся до Кітта. «Мені шкода...»
  Кітт підняв руку, зупиняючи її. «У мене зараз немає на це часу. Чому Петерсен прийшов сюди?»
  «Сундстранд сказала, що побіжить до інших дітей», — пробурмотів МС. «Одні в мережі. Якщо ми можемо довіряти всьому, що він сказав, то для цього є причина».
  «То чому тут? Томмі пішов».
  «Вона відчувала себе в безпеці?»
  «Вона з кимось зустрічалася», — сказав Сміт. «Можливо, Breakneck».
  «Я був упевнений, що вона з Семом», — сказав МС.
  «Можливо, вона була».
  Це прийшло від Сміта. MC подивився на нього. «Що це має означати?»
  «Ви знаєте, що це означає. Він залучений».
  Почувши це від Сміта, вона розлютилася. «Він міг бути. А може, він просто намагався їй допомогти».
  «Як Томмі допомагав другові?»
  Коментар вразив нерв. Жар линув до її щік. «Мені зараз не потрібне твоє лайно, Сміте».
  MC пішла геть, намагаючись взяти під контроль свої емоції. Щоб зосередитися.
   Сміт мав рацію. Сем брав участь. Він збрехав їй. До Томмі. Вона підвела погляд на третій поверх, де була квартира Томмі, її погляд зупинився на темних вікнах.
  Тітка Кетрін і Сем почали спорожняти його. Важка робота. болісно. Ще не завершено.
  Сем. У нього був ключ. Може, Зоя прийшла з Семом, щось шукаючи? Або зустрітися з ним? Якщо так, то де він був зараз?
  Її телефон. Дзвінок від Ніла. Можливо, Сем сплив там .
  MC перевірила голосову пошту. Повідомлення Ніла було коротким і по суті: «Сем був тут. Подзвони мені».
  Вона це зробила, хоча було непристойно пізно. Це була сім'я; Ніл очікував, що вона подзвонить. Якби вона цього не зробила, він був би розлючений — і хвилювався.
  Він відповів першим дзвінком. "MC", - сказав він.
  «Вибачте за годину. Сем там?»
  «Був тут. Поводиться дуже дивно. Гіпер. Нервова».
  «Що він хотів?»
  «Щоб використовувати мій комп’ютер».
  Ніл був альфа-гіком родини Ріджіо. До нього всі зверталися за технічною підтримкою. Незважаючи на це, Семове прохання було дивним.
  «Ти дозволив йому?»
  «Звичайно. Він сім'я».
  «Мені неприємно робити це з тобою, але мені потрібно подивитися».
  «Я буду чекати. Не дзвони, Бенджамін легко спить».
  Вона поклала телефон у кобуру й підійшла до Кітта й Сміта. Агент був на телефоні. «Я мушу йти», — сказала вона.
  «Що трапилося?» — запитав Кітт.
  «Це Сем. Він у мого брата Ніла».
  — Введіть його, — сказав Кітт. «Я закінчу тут».
  MC кивнув і рушив. «Я зв’яжусь».
  «Ріджіо, — покликав Сміт, — зачекай!»
  MC зупинився і повернув назад.
  «Мені щойно подзвонили. Фелпс мертвий. Постріл у потилицю».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ ШІСТДЕСЯТ ВОСЬМИЙ
  
  Субота, 31 січня
  01:20​
  
  Вони б розділилися. Кітт пішов зі Смітом на сцену Фелпса. MC пішов «забрати» Сема. Звичайно, вона була не зовсім відвертою зі своїми колегами. Знову.
  Вона могла тільки сподіватися, що різниця між тим, як забрати Сема, і пошуком його сліду виявилася несуттєвою.
  На під’їзді Ніла горіло світло. Вона заїхала на його під’їзд, і він з’явився у дверях. Він помахав їй рукою, а потім пірнув назад. Було дуже холодно, щоб робити щось інше.
  MC вилізла зі свого автомобіля та поспішила на прогулянку. Вони з Мелоді підійшли до дверей. Вона була в піжамі; Ніл був усе ще одягнений. Він приклав палець до губ і вказав їй на кухню. Він зачинив за ними двері.
  «Ти знаєш, де Сем?» — запитала вона.
  «Ні. Він з’явився тут і запитав, чи може він скористатися моїм комп’ютером. Він сказав, що він розбився. Він був..."
  — Дикоокий, — додала Мелоді. «Від нього мені було незручно». Вона простягла МС кухоль чогось теплого й запашного. «Чай», — зрозумів МС і зробив ковток.
  «Коли це було?»
  «Пару годин тому».
  — Більше того, — сказала Мелоді. «Теніш».
  «Як довго він був тут?»
   «Двадцять хвилин. Тридцять вершин».
  «І він весь час сидів за комп’ютером?»
  «Так. А потім він пішов».
  «Щойно вийшов?»
  «Більше схоже на болти». Ніл похитнувся на підборах. «Я бачив, що він дуже засмучений, і я запитав, чи хоче він побувати».
  «Ви не проти, якщо я подивлюся на комп’ютер, яким він користувався?»
  «Зовсім ні».
  МС поставила свій чай на прилавок і пішла за братом до його домашнього офісу.
  Він увімкнув верхнє світло. «Мені трохи соромно це визнавати, але після того, як він пішов, я сам подивився. Я подумав, що він пішов у Мережу, і оскільки він поводився так дивно, я подумав, що мені краще розслідувати».
  Будучи вчителем середньої школи, Ніл скептично ставився до підліткових мотивів. Ніби як бути поліцейським — без пістолета. «Які сайти він відвідував?» — запитала вона.
  «Дивіться самі. Комп’ютер досі ввімкнений».
  Вона просунулася в крісло за партою. "Амкор банк?" — сказала вона, відчуваючи хвилювання.
  «Насправді чотири різні банки». Ніл підійшов і став позаду неї. «Перевірте історію».
  Вона зробила. Звичайно, він відвідав чотири банківські сайти: Amcore, Alpine, Blackhawk і Rockford Bank and Trust.
  Він намагався отримати гроші .
  МС глянула через плече на Ніла. «Чи здійснював він будь-яку операцію?»
  «Цього не знаю. Сайти охороняються. Якщо ви спробуєте повернутися назад, ви перейдете на головну сторінку входу та попросите ввести ім’я користувача та пароль».
  Ім'я користувача та пароль. Ключі від королівства .
  Вона дивилася на екран. Чи мав Сем 500 тисяч? Він перевіряв це? Переміщення?
  Або він шукав це?
  «Коли я зайшов сюди, ще був один екран. Там було написано: «Пароль недійсний. Спробуй знову».
  У нього немає грошей, зрозуміла вона. Він намагався його отримати.
  Чому зараз?
  Вона стояла. «Поки що не видаляйте цю історію. Якщо Сем прийде знову, подзвони мені. Не дайте йому знати, що ви це робите, і не кажіть йому, що ви зі мною розмовляли».
  "MC, що в біса відбувається?"
  «Я не впевнена», — сказала вона, вдячна, що принаймні змогла бути такою відвертою. «Сем потрапив у біду, і я намагаюся витягнути його звідти».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ ШІСТДЕСЯТ ДЕВ'ЯТИЙ
  
  Субота, 31 січня
  01:45​
  
  Фелпс був убитий пострілом у потилицю. Він обідав перед телевізором; він любив, щоб його стейк був рідким. Кітт дивився на тарілку, на заплямовану червону картоплю й застиглу місиву тваринного м’яса й людської крові.
  Мине багато часу, перш ніж вона знову зможе їсти стейк і печену картоплю.
  «Він був гарною дитиною», — сказав Сміт, відвертаючи голову. «Яке марнотратство».
  Невеличкий прояв гидливості здивував Кітта. «Вибачте», — сказала вона.
  Агент відкашлявся. «Дякую».
  Фелпс володів шістдесятидюймовим плоским екраном Sony. Тупенька квартирка, вражаючий телевізор. Типовий хлопець. Кіт перевела погляд на систему. Об'ємний звук. Настінні. Всі компоненти. Налаштований на VH1. Звук вимкнено.
  Кітт тупо дивився на екран, на музичне відео.
  «Вбивці», — сказав Сміт, ніби читаючи її думки.
  Кітт ніколи про них не чув. Це змушувало її відчувати кожен її п’ятдесят один рік.
  У правій руці у Фелпса був пульт, а в лівій — виделка. «Чому він вимкнув звук?» — запитала вона.
  «Чути, як хтось із ним розмовляє?» — запропонував Сміт.
  Кітт похитала головою. «Хтось у дверях. Спинка дивана звернена до дверей».
  «Що за агент-ідіот залишає двері незамкненими?»
  Кітт кивнув. — Може, у них був ключ?
   — Або знав, де він зберігає запаску?
  «Він знав, хто його вбив. Досить добре, щоб триматися спиною до них, коли вони заходили в його квартиру. Він не пішов за своїм пістолетом, він лежить у кобурі на дивані поруч. Він пішов за пультом. Поклав ніж для стейка, взяв пульт і вимкнув звук».
  «Сучий син», — сказав Сміт. «Це так вийшло з-під контролю».
  «Агенте Сміт, погляньте на це».
  Кітт кивнув, коли агент вибачився. З-під контролю. Влучний опис. Одне вбивство розрослося до семи. До Фелпса всі жертви були причетні до крекерів — можливо, навіть Ден. Фелпс брав участь у розслідуванні.
  Ніби Breakneck прибирав незакріплені кінці.
  Вільні кінці . Кітт перевело подих і поглянула на Сміта. Фелпс бачив офіцера, якого Сміт попросив замкнути двері кімнати для допитів. Так було зі Смітом.
  Будь-хто, хто мав доступ до його інформації, був вільним кінцем. Це включало MC Sam. І, мабуть, її також.
  «Слухай, бач, іди до тата».
  Кітт кліпав очима, зосереджуючись на техніку з місця злочину в білому костюмі. Пальцями в рукавичках він тримав шматок дошки. Встромлена в дошку, куля. Він пройшов крізь голову Фелпса і врізався в стіну навпроти нього, на волосок оминувши Sony.
  «Це щаслива знахідка», — сказав Кітт.
  «Так, справді. Дурний хуй мав викопати його зі стіни, забрати з собою. Деякі розумні роблять це, якщо мають час».
  Кітт згадав те, що Сміт сказав про Брейкнек. «І деякі з розумних ніколи не використовують ту саму частину двічі».
  «Правильно». Він посміхнувся їй. «Джон Коллінз».
  «Детектив Кітт Лундгрен, RPD».
  «РПД. Хто привів вас на цю вечірку?»
  «Я побачення Сміта».
  Він засміявся. «Вау, побачення не в своєму роді».
  Кітт знав, що він мав на увазі дві гілки правоохоронних органів, і розсміявся. «38-й калібр?»
  «Це справді так».
  «Сьогодні ввечері була стрілянина. Недалеко звідси. Сподіваючись відновити кулю від жертви. Я хотів би порівняти ці два. Як ви думаєте, коли це зображення з’явиться в Інтернеті?»
  «Для вас я поставлю це зображення на перше місце у своєму списку. Але буде ще середина ранку. Я подзвоню, повідомлю».
  «Я ціную це».
  «Лундгрен, RPD. правильно?»
  «Правильно». Її клітинка завібрувала; — відповіла вона. «Лундгрен тут».
  «Гарні новини, детективе. У нас є ордер на обшук у Сундстранді».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
  РОЗДІЛ СІМДЕСЯТИЙ
  
  Субота, 31 січня
  3:00 ночі
  
  Повернувшись у штаб-квартиру, Кіт знайшла MC за своїм столом, яка порожньо дивилася на папери, розкладені по робочому столу. «Де Сем?» — запитала вона.
  MC не підняв очей. «Я не знаю».
  «Я думав, він був у домі вашого брата».
  «Був. Тепер пішов».
  Кіт нахмурився. «Ти граєш зі мною в гру, MC?»
  Її партнер підняв її погляд. «Я б хотів, щоб я був. Де Сміт?»
  «Зайнятий».
  «А Фелпс?»
  «Одна куля йому в потилицю. Бідолашний не бачив цього».
  «Карколомна».
  «Є хороший шанс. У всякому разі, на мій погляд». Вона відвела погляд, потім повернулася. «Чи спало вам на думку, що Breakneck займається проблемами? До Фелпса всі жертви були причетні до кіберзлодіїв. Вбивство агента виводить це на новий рівень».
  «Сем замішаний», — тихо сказав МС. «Великий час».
  «Я теж так думаю. Але ми не знаємо цього напевно».
  МС продовжував, наче Кітт не говорив. «Він збрехав мені. Це той друг, про якого Томмі розповів Сміту, той, якому він намагався допомогти. Через нього помер його брат. Можливо, і Ден».
  Кітт підійшла до подруги й поклала руку їй на плече. «Мені шкода».
  MC глибоко вдихнула, наче готувалася до найгіршого. «Якщо він...» Від цих слів їй стиснулося горло, і вона спробувала ще раз. «Якщо він помер, як я скажу тітці Кетрін? Як мені сказати їй, що обидва її хлопці пішли? Як мені ставитися до її знання. . . Я не заважав цьому?»
  «Ти людина, MC, а цей виродок, за яким ми ганяємося, ні».
  «Це не полегшує. Не для неї».
  Або для MC, визнав Кітт. «Можливо, він у нас є. Можливо, Сем ховається, а Брейкнека замкнено».
  «Сундстранд?»
  «Надійшов ордер. Я подзвонив Колбу і збираю команду».
  «Ти йди. Я маю знайти Сема».
  Кітт думав сказати їй, що вона нічого не може зробити. Але мав бути. Такий, як Ріджо, не міг сидіти склавши руки і нічого не робити. Це або вб’є її, або зведе з розуму.
  Натомість Кітт стиснув її плече, а потім опустив руку. Вона глянула на робочий стіл і побачила рядки чисел, над якими працював Джо. MC скопіював числа на аркуші паперу, призначаючи їм літери, як у великій головоломці.
  «Гадаєте, вирішення цієї проблеми приведе вас до Сема?» — запитала вона.
  «Я думаю, Сему потрібна ця інформація. Я думаю, що це ключ до грошей».
  Вона злегка насупилася. «Що Сем робив у вашого брата?»
  «Спроба отримати доступ до банківських рахунків».
  «Ви думаєте, що Брейкнек хоче свої гроші?»
  «Так. У Сема не було пароля».
  Кітт не вказав на те, що Брейкнек був більше зацікавлений у знищенні будь-кого, хто мав контакт із грошима, ніж у самих грошах. Кітт також не поділилася своєю теорією про те, що як частина слідчої групи вони також були мішенями.
  «Тримай мене в курсі».
  МС кивнув. «Ти роби те саме».
  Кітт підійшла до дверей, потім зупинилася й озирнулася на партнера. «Мені дуже шкода, MC, ми все владнаємо. якось. І ми зробимо це разом».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ СІМДЕСЯТ ПЕРШИЙ
  
  Субота, 31 січня
  3:10 ранку
  
  МС спостерігав, як Кітт відходить. гаразд — подумала вона. За чиїми мірками? Звісно, не її тітки Кетрін. Для неї ніколи все не буде на 100 відсотків добре, ніколи.
  Вона опустила голову на руки. Вони тремтіли. Безвихідь тягла її. Куди вона поділася тепер?
  Вона не могла здатися. Вона мала зосередитися. Подумайте про це. Спробуйте по-новому скласти деталі разом.
  Сем намагався отримати доступ до банківських рахунків. Один обліковий запис, про який вона знала, забороняв йому доступ. Йому потрібен був правильний пароль.
  Зоя сказала, що Томмі взяв гроші. Що того ранку вона пішла до нього в квартиру, щоб переконати його віддати її. У версії історії Сміта Томмі зателефонував у ФБР і розповів Сміту про крекери, гроші та бажання його друга втекти.
  Якщо те, що MC зробив висновок із профілю Сундстранда, було точним, Томмі не був причетний до крекерів. Сем мав. Сем був другом, якому Томмі намагався допомогти.
  Томмі не брав грошей. Він якимось чином дізнався, у чому був замішаний Сем, де були сховані гроші та перевів їх. Зої пішла до Томмі, щоб переконати його повернути його Сему.
  Схвильована, MC підвелася на ноги, почала крокувати. У Томмі були гроші; Сем хотів його, але не міг отримати до нього доступ. Де Томмі міг сховати п'ятсот тисяч доларів?
   Що сказала її двоюрідна сестра Карла? Що банки відстежують щоденні транзакції від десяти тисяч доларів і більше. Томмі, мабуть, знав це через свій бухгалтерський бізнес. Він би розподілив гроші між кількома рахунками. Можливо, переказ грошей кілька днів поспіль.
  Вона перевела погляд на планшет на робочому столі, на рядки номерів зі списку контактів Томмі в мобільному телефоні. Двадцять п'ять чисел, усі дев'ять цифр. Двадцять п'ять акаунтів? Кожен містить частину грошей Breakneck?
  Не ті рахунки, які вони розкрили в банку. Ці облікові записи не з’явилися у зв’язку з номером соціального страхування Томмі.
  MC побарабанила пальцями по табличці, намагаючись пригадати, як саме були вказані ці числа.
  Ім'я, ініціал імені та останнього. Потім номер.
  Спочатку Сем мав ці номери. Він дав їй повний список, вона зробила копію для Кітта. Де була тепер її?
  У справі з її записами справи.
  Вона викопала файл з-під стосу на своєму столі, відкрила його й гортала, поки не знайшла список. Імена, ініціали останнього, як вона пам’ятала.
  При створенні пароля експерти порадили щось не дуже просте, але і не настільки заплутане, щоб його неможливо було відкликати. MC припустив, що Томмі спробував би зробити те саме, створюючи цей код.
  Її мобільний завібрував. MC перевірив дисплей, але не впізнав номер. «Ріджо».
  «Детектив MC Riggio?»
  «Так, чим я можу вам допомогти?»
  «Я такий радий, що спіймав тебе. Або твій двоюрідний брат Сем дуже радий, що я це зробив.
  Холод пройшов по ній. Її долоні стали вологими. «Ти щойно сказав...»
  «Я зробив. Я повинен представитися. Я Головоломка. Ви мене шукали».
  Дорогий Ісусе, у Breakneck був Сем .
  «Я застав вас зненацька». Він звучав задоволено. «Сем прекрасний молодий чоловік. Для злодія. І брехун».
  MC намагався зосередитися. Вона не впізнала голосу. Він мав трохи механічний край, ніби його змінював пристрій для зміни голосу.
  «Ми ладнаємо досить добре, на жаль, він не зміг отримати від мене те, що я хотів».
   «Гроші».
  «Так. Насправді від цього залежало життя бідолашної Зої, а він не міг продюсувати. Я більше вірю в тебе».
  Її живіт опустився. «Що ти маєш на увазі?» — запитала вона, хоча й добре розуміла, що саме.
  «Годинник Сема цокає. Я хочу свої гроші. Я хочу, щоб ти знайшов його і приніс мені. Або Сем-бой помре. Так само, як померла Зої».
  MC намагався навести переконливий аргумент. Якась лавка. «Я не знаю, де гроші. Я навіть поняття не маю, де шукати».
  Breakneck продовжувала, наче вона не говорила. «Скажи будь-кому про цей дзвінок, і Сем помре».
  «Я вже…»
  «Будь-хто», — повторив Брейкнек. «Залучіть свою партнерку, і вона теж помре».
  Він це мав на увазі. Кожен і кожен, хто торкався його інформації, став мішенню.
  «Я все чую і все бачу, тому не намагайтеся перебратися на мене. Це не спрацює».
  «Ти все одно його вб'єш. І мене. Це те, що ти робиш».
  «Це те , що я роблю. Але я даю вам слово, принесіть мені мої гроші, і я відпущу вас і Сема».
  «І твоє слово має щось означати для мене?»
  «Не їдь зі мною, Ріджіо. Вам не сподобається те, що станеться».
  «Звідки я знаю, що Сем взагалі живий?»
  «Ви просто повинні довіряти мені».
  «Тоді забудьте. Я б скоріше довірився змії».
  «Ти не можеш виграти, Ріджіо. У вас є час до восьмої тридцять, коли відкриються банки».
  Вона глянула на годинник. П'ять годин .
  «Я хочу почути його голос. Інакше я нічого не роблю».
  Довгу мить Брейкнек мовчав, а потім пробурмотів щось, чого вона не могла зрозуміти. За мить по телефону почувся голос.
  «MC, вибач! За все. Так, вибачте..."
  «Це все, що ти отримуєш, Ріджіо».
  «Ви використовуєте пристрій для зміни голосу. Як я можу сказати, чи це справді…»
  «Розберіться».
  «Почекай! Мені потрібно більше часу. Я не знаю, де гроші».
  «Розумійте це. Твій двоюрідний брат того вартий, чи не так?»
   «Ще одну годину…»
  «Гроші справді не так багато значать для мене. Повернути його – це більше довести свою думку».
  «Тобі це не зникне».
  «Це звучало трохи відчайдушно, як у фільмі тижня, навіть для RPD. І насправді я вийду з рук. Найкращі, найсильніші та найрозумніші – завжди».
  «Ти занадто самовпевнений».
  «Сундстранд збирається смажити. Бідний виродок».
  «Ти сучий син. Що ти зробив?»
  Брейкнек знову засміявся. «Не хвилюйтеся надто. Такі багаті хлопці, як він, мають ресурси. Їм не потрібно бути розумними».
  «Що ти зробив? Підкласти рушницю? Щось інше?»
  «Не турбуйтеся про це, свою гарненьку голівку. Тобі є про що думати».
  «Син бі…»
  «Ви повторюєтеся».
  Вона була. лайно​
  «Справжня краса цього полягає в тому, що ви не можете нікому розповідати про Сундстранда, якщо вас не цікавить його скрутне становище більше, ніж життя Сема. І навіть якби знала, я знаю копів. Вони живуть і вмирають на доказах і все одно вам не повірять. Поки не відкриються банки», – повторив він. «Я зв’яжусь».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ СІМДЕСЯТ ДРУГИЙ
  
  Субота, 31 січня
  3:35 ранку
  
  Breakneck завершив розмову, і протягом довгих, дорогоцінних моментів MC стояла нерухомо, серце калатало, а думки бігали, притиснувши телефон до вуха. Подвійні емоції люті та страху воювали всередині неї.
  У неї було трохи менше п'яти годин. З чого вона почала?
  Ерік . Вона мала сказати йому. Він повинен був знати — на той випадок, якщо вона з цього не вийде. МС склала список імен і номерів, поклала його в кишеню й попрямувала до машини.
  До кінця 2007 року міська в'язниця була зручно розташована на третьому поверсі ОВС. Потім він переїхав до нового Центру юстиції округу Віннебаго, двома кварталами нижче.
  Два квартали, які сьогодні ввечері здавалися сотнею миль. Поки вона припаркувалася, зареєструвалась і попрямувала до кімнати для допитів, вона витратила двадцять дорогоцінних хвилин.
  Виклик Сундстранда був призначений на ранок. Через його багатство та політичні зв'язки головуючий суддя, швидше за все, випустить під заставу. Але навіть це багатство та юридична експертиза, яку можна було купити, не змогли врятувати його від ночі у в’язниці.
  Охоронець завів Еріка до кімнати. Він не виглядав у захваті від її побачення. «Постукайте в двері, коли закінчите», — сказав охоронець, зачинив і замкнув їх за собою.
  «Привіт, Еріку, — сказала вона. «Як справи?»
  «Приблизно так добре, як і можна було очікувати».
   Він був схожий на рибу на воді. Навіть із відростанням бороди на цілий день, без сну і щойно провівши, безсумнівно, найбільш напружену ніч у своєму житті, він випромінював ауру, яка кричала: «Не місце тут. Велика помилка. Витягни мене».
  «Від того, що я маю сказати, тобі не стане краще».
  Він скривився. «Тоді нічого не кажи».
  Голос її матері наповнив її голову: «Мері Кетрін, якщо ти не можеш сказати щось приємне, не кажи нічого». Чудове почуття. На жаль, іноді потворного не вдалося уникнути.
  «Суддя видав ордер на обшук», — сказав MC. «Кітт і команда зараз там. З ними твій адвокат».
  «Ти нічого не знайдеш. Тому що я нічого не зробив».
  «Я тобі вірю».
  Це застало його зненацька. «Ви знаєте?»
  «Так. Але я не можу витягти тебе звідси. Ще ні».
  «А раптом ти мені «повіриш»? Чому ти тепер такий впевнений, що я не той убивця, якого ти шукаєш?»
  Вона витримала його погляд. — Тому що я розмовляв з ним п’ятнадцять хвилин тому. Він не за ґратами. У будь-якому разі ще ні».
  «Мушу визнати, я не очікував цього».
  «Я намагаюся врятувати життя свого кузена Сема».
  «Він був одним із крекерів Джини?»
  «Так. Його брат Томмі був убитий помилково. Вбивця тепер це знає».
  «Вибач, MC»
  Він звучав так, наче щиро це мав на увазі. Чудово з його боку, враховуючи, що вона була однією з тих, хто посадив його за ґрати. «Ви впізнали ім’я Breakneck. Звідки?»
  «Джина. Я знайшов це на блокноті в KIC. Я запитав її про це. Вона сказала, що це нічого. Пароль до одного з її облікових записів».
  Недійсний пароль. Спробуйте знову . Чи може це бути так просто?
  «У мене погані новини». Вона нахилилася вперед. «Ордер на обшук, вони збираються щось знайти. Можливо, більше ніж одне».
  Він виглядав так, ніби вона його вдарила. «Як ти . . . ти маєш на увазі поліцейських посадили..."
  «Ні, не копи. Вбивця. Він сказав мені».
  Вона бачила, як він намагається зрозуміти те, що вона йому розповідає. «Але чому? Що я йому зробив?»
   «Нічого. В принципі, користуватися вами зручно. Ваш арешт буде диверсією. Він уже впорається зі своїми справами, поки дим розійдеться. Якщо так. І його вже давно нема, сліди замітаються».
  «Чому ти мені це кажеш?»
  «Про всяк випадок».
  «У разі чого?»
  «Мене не буде завтра, щоб комусь розповісти».
  «Ти не кажеш, що ти міг би бути...» Він не закінчив думку, але вона зловісно зависла між ними.
  Завтра вона може бути мертвою .
  «Мені потрібно йти, я на годиннику».
  «Почекай. Я маю тобі дещо сказати. Ні, подряпи це. Я хочу тобі сказати». Він зробив паузу. «Коли я вперше зустрів тебе, я вирішив, що Ден найщасливіший хлопець у світі».
  MC не знав, що сказати. Вона відкрила рота, потім знову закрила його.
  «Ось і все. Я відчував себе зрадником, начебто, через те, що почувався так. І я б ніколи нічого не сказав, як не зараз, з усім цим. . . що в біса».
  «Дякую». Вона відкашлялася, відступила на крок. «Удачі, Еріку. Сподіваюся колись побачити вас».
  
  MC вирішив, що Ніл буде стратегічно її наступним, найкращим кроком. Головна голова показала, що Сем не зміг отримати гроші, хоча на кону було життя Зої.
  Вона піднялася слизькими східцями свого брата. Пару годин тому почався сніг, і замість того, щоб припинитися, він падав швидше й сильніше. Дороги були в безладі, що змусило її сповільнити швидкість, втрачаючи дорогоцінний час. Принаймні вона не впала в канаву.
  Підійшовши до дверей, вона розтоптала сніг із чобіт і подзвонила.
  Двері відчинила Мелодія. Вона була одягнена в халат і виглядала з затуманеними очима. "MC?"
  «Вибач, що я тут так рано, Мел», — сказала вона. «Це справді важливо».
  Вона позіхнула. «Не переживай про це, Бен уже підняв нас. Маленька смердючка. Заходьте». Вона відійшла вбік, щоб МС міг увійти, а потім попрямувала до кухня. «Ви чули? Метеорологічна служба називає це зимовою хуртовиною та прогнозує, що на територію метро випаде понад фут снігу» .
  «Чудово».
  MC розстібнула пальто. Вдома пахло завареною кавою. «Ніл вгору?»
  «Він повинен зникнути будь-якої хвилини. Хочеш кави?»
  «І тут я був готовий просити».
  Бенджамін побачив її, запищав і помчав. «Тітонька Крекери!»
  Вона підхопила його на руки й міцно обійняла. «Бен-Бен!»
  Коли він притиснув своє личко до її шиї, вона похолола від страху. Чи вона зробила жахливу помилку, прийшовши сюди? Чи могла вона поставити його, Ніла та Мелоді під загрозу?
  Він згорнувся в її міцній хватці, і вона посадила його. «Сьогодні вранці я не їв крекерів, друже». Вона понишпорила в кишені свого пальта й витягла звідти півпачки Juicy Fruit. «Як щодо жувальної гумки?»
  Його очі спалахнули, і Мелоді вихопила його з руки МС. «Можливо, коли ти станеш старшим. Тітонька Крекерс – це сухарі».
  Бен засміявся і злетів; Мелоді подала їй кухоль кави, потім налила собі. «Ви не знайшли Сема?»
  Ковток кави застряг їй у горлі, і МС з силою впив його. Вона підняла свій погляд; це приземлилося на годиннику. Три години десять хвилин . Її живіт опустився до пальців ніг. «Можливо, тобі краще сказати Нілу, що я тут».
  «Вважай, що мені сказали», — сказав її брат, заходячи на кухню. «Що трапилося?»
  Його занепокоєння було очевидним, і вона поспішила його заспокоїти. «Жодної справжньої інформації у мене немає. Але мені потрібно подивитися, про що ми говорили вчора ввечері».
  Він кивнув. «Спочатку дай мені кави».
  Він наповнив кухоль і повів її до свого кабінету. Він увімкнув комп’ютер, вийшов в Інтернет і відкрив першу зі сторінок, які відвідав Сем.
  МС сів. «Чому б тобі не піти поснідати, Ніл. Тепер у мене це».
  «Це не проблема. Вам може знадобитися моя допомога».
  Вона глянула на нього через плече. «Я не думаю, що тобі тут бути».
  Він відкрив рота, ніби хотів прокоментувати, а потім закрив його, не кажучи. «Добре. Я буду на кухні, якщо я вам знадоблюся».
  Він вийшов з кабінету. Вона повернула свою увагу до екрана. Напередодні ввечері Сем відвідав чотири банки.
  Amcore. Чорний яструб. Альпійський. Rockford Bank and Trust.
   MC сподівався, що він не вгадав. Вона не встигла перевірити всі банки в місті.
  Вона спочатку подзвонила в Amcore. Вискочив запит на вхід. Вона набрала в полі Breakneck. Він прийняв її вхід; у діалоговому вікні буде запропоновано ввести пароль.
  Ім'я користувача. пароль​
  Breakneck було ім'ям користувача; може це також пароль? Тяжко калатаючи, вона вписала це.
  Недійсний пароль. Доступ заборонено .
  Вона сіла, розслабившись. Система заблокувала б її після ще однієї чи двох спроб. Коли це станеться, це приверне увагу розумного програмного забезпечення банку. Вона вийшла з сайту Amcore.
  Подумай, Ріджо, подумай .
  Не надто просто, не надто заплутано. Щось, що Томмі міг би згадати. Або мати під рукою.
  Його телефон. Список контактів. звичайно​
  Вона дістала список. Вона знову зайшла на сайт Amcore. Вона увійшла. Сайт привітав її та запитав пароль.
  MC подивився на список. Ініціал імені та прізвища. І номер.
  «Власником» цього облікового запису була Керол. Звичайно, у списку Томмі була Керол. Тремтячими пальцями вона набрала відповідне число. Вона затамувала подих і натиснула кнопку «Подати».
  І вдарив платити брудом.
  Кров прилила до голови. Ось воно, баланс рахунку, запис про діяльність. Можливість використання або переміщення коштів на рахунку. Наче її. Не дивно, що Зої так схвилювалася. Вона — та інші зломщики — жили за правилом зберігачів, які знайшли.
  Легко, подумала вона. Надто легко.
  Її піднесення було недовгим. Грошей там не було. У всякому разі вже ні.
  У транзакціях вона побачила депозит у розмірі 9500 доларів. А через тиждень, за день до смерті Томмі, дебет на ту ж суму.
  Від розчарування їй хотілося плакати. Хто це переніс? Томмі? У Сема його не було. Не зробив і Breakneck.
  Як, у біса, вона встигла врятувати життя Сема? МС перевірила годинник. Дві години п'ятдесят сім хвилин .
  Не так багато часу, щоб перевірити інші банки, інші рахунки. Один за одним, MC отримав доступ до кожного. І одна за одною вона виявила те саме, що й з першим рахунком: гроші були, але їх уже не було.
  У її животі охопила паніка. що тепер
  Ніл постукав у двері кабінету, а потім просунув голову всередину. «Як справи?»
  «Не чудово». MC залишив програму й підвівся, сподіваючись, що він не бачить, як вона засмучена.
  «Чи можу я чимось допомогти?»
  Вона згадала про погрозу Брейкнека вбити всіх, кого вона залучила до цього. Вона зустрілася з ним поглядом. «Так, ти можеш дещо зробити. Якщо зі мною та Семом щось трапиться, ти нічого про це не знаєш».
  Він змусив здавлено розсміятися. «Мері Кетрін, це не смішно».
  «Я не намагаюся бути. Видалити цю історію Інтернету. Зараз. Сем ніколи тут не був, і я теж».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ СІМДЕСЯТ ТРЕТІЙ
  
  Субота, 31 січня
  6:25 ранку
  
  Чоловік, який стверджував, що навіть не має зброї, засунув її в пару Cole Haans у своїй шафі.
  Враховуючи багатство Сундстранда, це не була чудова техніка. Справний пістолет .38 калібру. Судячи із запаху пороху та брудного ствола, стріляли недавно.
  Вони знайшли ще кілька цікавих гаджетів. Ножі. Снайперська гвинтівка. Карти. Найжахливішим було те, що ім’я Зої Петерсен було написано на аркуші паперу біля телефону.
  Кіт передав Ріку Колбу список. Він оглянув його, злегка збліднувши. «Так, — сказала вона, — ваш клієнт у лайні».
  Колб був бізнес-адвокатом. З таким поворотом подій Кітт не сумнівався, що Сундстранд звернеться до провідного адвоката у кримінальних справах. Він міг собі це дозволити. І йому це знадобиться.
  Кітт попрямувала до свого автомобіля, проклинаючи погоду. Якби випало прогнозовану кількість снігу, усе чортове місто замерло б. Всередині її автомобіля, склоочисники робили все можливе проти натиску, вона набрала номер MC. «Не чула від вас», — сказала вона, отримавши голосове повідомлення. «Це, мабуть, означає, що з вашого боку не пощастить. Ми здобули золото. Зараз повертаюся до штаб-квартири».
  Кітт глянула на свій годинник: 6:45 . Вона була брудна, голодна і виснажена. Душ, їжа та усмішка від Джо допоможуть їй зробити правильну.
   Він піднявся, одягнувся й готував сніданок.
  Вона підійшла ззаду й обхопила його руками за талію. «Привіт», — сказала вона, притулившись щокою до його спини.
  Він обернувся в її руках. «Привіт вам». Він усміхнувся. “Приємний сюрприз.”
  «Дякую». Вона видала сумний звук. «Я змочую тебе».
  «Ти того вартий».
  Вона поцілувала його, відступила й вислизнула з пальта. «Там стає погано».
  «Може, тобі варто залишитися? Ти виглядаєш побитим».
  «Я. Тяжка ніч. Насправді ніч на всю ніч».
  «Голодний?»
  «Ви жартуєте?» Вона показала в бік будинку. «Не проти, якщо я прийму душ і переодягнуся?»
  «Ви жартуєте?» — сказав він, передражнюючи її слова, сказані хвилину тому. Він нахилився, поцілував її, а потім погнав до ванної кімнати.
  Кітт швидко прийняла душ, хоча вона хотіла б затриматися. Вона не була впевнена, що її більше викликало — приготування їжі Джо чи її обов’язок перед роботою.
  Сьогодні вранці вона схилялася до їжі.
  Менш ніж за п’ятнадцять хвилин вона знову зайшла на кухню. Він посміхнувся їй. «Тепер ти більше схожий на Кітта Лундгрена».
  «Я теж відчуваю себе більше схожим на неї». Вона сіла за стіл. «Я стаю надто старим для цього».
  «Як іде розслідування?»
  «Добре, я радий сказати. Великий прорив минулої ночі. Я думаю, ми його дістали».
  «Вітаю».
  Кітт відчув, що він хотів запитати, чи вона все ще збирається звільнитися, коли закриє справу. Але, знаючи Джо так само, як і вона, вона знала, що він не хоче штовхати. Тож невисловлене запитання зависло в повітрі між ними.
  Кітт вирішив залишити це там. Вона була надто втомлена, щоб робити щось інше.
  «Млинці добре?»
  «Вуглеводні бомби? Ідеально».
  Він засміявся й підсунув перед нею тарілку з двома ковбасами й двома сосисками. Він зробив собі тарілку й сів навпроти неї.
  «Сем зайшов учора ввечері», — сказав він, відкушуючи їжу.
  Її власна виделка зупинилася на півдорозі до рота. «Що ти сказав?»
  «Сем зупинився».
  «Двоюрідний брат MC Сем?»
   «Так. Чому такий вигляд?»
  «Що він хотів?»
  «Цифри, якими я тобі допомагав. Він сказав, що MC послав його за ними».
  Цифри, над якими працював MC. Ті, які, на її думку, були потрібні Сему. Щоб вони привели до грошей.
  Кітт відклала виделку.
  Сем збрехав Джо. Або MC збрехав їй.
  «Що не так?»
  «Котра це була година?»
  Він на мить замислився. «Дев'ята година, плюс-мінус. Він здався маленьким. . . нервовий».
  «Він ще щось сказав?»
  «Нічого особливого. Я запитав, як у нього справи. Сказала йому, як мені шкода Томмі. Він виглядав досить розбитим».
  «Як далеко ви зайшли з цими цифрами?»
  «Я придумав одинадцять слів. Я не кажу, що не може бути більше, але це те, що я придумав».
  «У вас є список?»
  По його виразу вона побачила, що ні. «Я дав це Сему», — сказав він. «Вибачте, якщо вчинив неправильно».
  «Ви пам’ятаєте когось із них?»
  «Звичайно. Чорний брід. Тортник. Фальшиві банки. Гола кора. Мій особистий фаворит — пивний блок. О, так, і розрив..."
  «Шия», — закінчила вона за нього.
  «Так. Як ти…?»
  «Я мушу йти, Джо».
  «Ти майже не їв».
  Вона глянула на тарілку, у животі забурчало. Вона схопила сосиски, загортаючи їх у серветку. «Вибачте, що роблю це з вами».
  Вона обійшла стіл і поцілувала його. «Якщо Сем випадково прийде знову, я не думаю, що він прийде, але якщо це станеться, спробуйте залишити його тут. І подзвони мені».
  Вона знову поцілувала його. «Я люблю тебе».
  «Почекай. Ти ніколи не казав, що не так».
  Вона не мала і не повинна була. Вона все одно зробила. «Сем пропав. Принаймні ми так вважаємо».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
  РОЗДІЛ СІМДЕСЯТ ЧЕТВЕРТИЙ
  
  Субота, 31 січня
  6:59 ранку
  
  Кітт повернувся до PSB. Замість того, щоб піднятися до насильницьких злочинів, вона попрямувала до Бюро ідентифікації. Посвідчення було порожнім, за винятком Джексона. «Ще одна рання пташка», — сказала вона.
  «Ні сім’ї, ні дівчини, тільки ця смердюча робота. Сумний випадок, я. Яке ваше виправдання?»
  «Психоманіяк бігає вулицями, збиваючи людей. Сал дихає мені в шию. Партнер на межі краху. Те саме старе лайно».
  Він засміявся. «Що привело вас сюди?»
  «Пара речей. Мені потрібен пробний вогонь зі зброї, яку ми конфіскували під час обшуку в Сундстранді».
  «Завжди є місце для гелю», — сказав він, посміхаючись, дивлячись на свою власну гру над брендовою маркою Jell-O та гелевими блоками, які вони використовували для балістичних випробувань.
  «Далі нам потрібно порівняти пару куль. Той, що стосується вбивства Петерсена, і той, що був сьогодні ввечері у Фелпса».
  «Фелпс не був нашим».
  «Але хороший фахівець ФБР пообіцяв мені, що він першим ділом отримає фото в Інтернеті. Звали Коллінз».
  «Найс і ФБР не йдуть разом, Лундгрен».
  Вона подумала про Сміта. «Навчись толерантності, Джексоне. Деякі з них не вороги».
   «Так, вірно».
  Вона попрямувала до дверей і зупинилася, коли дійшла до них.
  «Зателефонуй мені на стільниковий, коли матимеш те чи інше».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
  РОЗДІЛ СІМДЕСЯТ П'ЯТИЙ
  
  Субота, 31 січня
  7:35 ранку
  
  MC сиділа за своїм столом. П'ятдесят п'ять хвилин . Куди вона поділася звідси? Чомусь вона не думала, що Брейкнек буде задоволений словами: «Я знайшов гроші, але їх уже немає».
  «Ви були на вулиці?» — сказала Кітт, увійшовши до кабінки. «Який безлад». Вона перекинула пальто через перегородку.
  «Ви отримали моє повідомлення?» Кітт плюхнувся в крісло перед столом МС. «Про обшук у Сундстранді?»
  «Ви знайшли щось біса переконливе?»
  «Постався на дупу. Як ти знав?»
  Breakneck подзвонив і розповів мені про це .
  Вибачте за погані новини, ваші «переконливі» докази — лайно .
  «Називайте мене екстрасенсом», — сказала вона замість цього.
  «Серед іншого ми знайшли пістолет 38-го калібру, з якого нещодавно стріляли. Випробування Джексона зараз. Ми чекаємо на балістику кулі Фелпса, щоб порівняти її з кулею Петерсена». Кіт нахилився вперед. «Я відчуваю, що це Сундстранд, і що він зіпсувався, використавши ту саму зброю для обох злочинів, а потім не позбувшись її».
  «Все це має сенс», — пробурмотів МС. «Зав’язується гарно та акуратно».
  Кітт посміхнувся. «Коли все це зійдеться разом, я отримаю задоволення сказати Сміту, що він був неправий. Не дуже з мого боку, правда?»
  МС глянула на годинник, відчувши, що починає пітніти. «Що ти маєш на увазі?»
   «Професіонал ніколи не використовує ту саму зброю двічі. Breakneck надто розумний для цього. Ось що він мені сказав. Вважав, що проведення балістики — це марна трата часу».
  «У тебе майже запаморочення».
  «Ти теж маєш бути. Ми його отримали».
  Сорок шість хвилин . «Мені здається, ти починаєш кидати зброю».
  «Все збирається разом. Я це відчуваю».
  «Впевнені, що ви не просто смакуєте своєю свободою?»
  Кіт нахмурився й подивився на неї. «Що з тобою?»
  Скажи їй. все Вони могли б зробити це командою .
  Вона відкрила рота, щоб зробити це, а потім закрила його, попередження Брейкнека заповнило її голову. Якби вона залучила Кітта, Брейкнек убив би її. Вона не могла ризикнути.
  «Я засмажилася», — сказала вона натомість. «Я хвилююся за Сема. Ось і все».
  «Я бачив Джо сьогодні вранці, він сказав, що Сем приходив учора ввечері. Щоб отримати іншу копію списку номерів. Він сказав Джо, що ви його послали.
  «Я послав його?» сказала вона. «Цього не сталося. Чи Джо...
  «Передати список? так І зрозумійте це, MC Joe розгадав код. Цифри означають «Грамотливість».
  «Я знаю», — пробурмотіла вона, думаючи про Сема. Звідки він знав, що у Джо є номери?
  «Ви зробили? як?»
  «Вивів це. З того, що сказав Сундстранд».
  Ім'я користувача. Пароль. Куди Томмі подів гроші?
  «Ви розмовляли із Сундстрандом?»
  Десь, де він би пройшов поза увагою радарів. Уникайте виявлення програмним забезпеченням для боротьби з відмиванням грошей .
  «Так».
  «Коли?»
  Мобільний телефон MC завібрував. На дисплеї вона побачила, що це її тітка. Вона відповіла. — Тітка Белла, — сказала вона. «Все гаразд?»
  «У мене проблеми з бізнесом».
  MC нахмурився. «Бізнес з печива?»
  «Так. Мені потрібна твоя допомога».
  «Що не так?»
  «Це книги. Томмі завжди робив це для мене. І тепер я не знаю, що робити. Мій обліковий запис не правий».
   MC подивилася на годинник. «Тітонько Белла, я не та людина, щоб запитувати про щось фінансове. Подзвони Карлі. Вона точно знатиме, що робити».
  «Я зробив. Але вона сказала мені подзвонити тобі».
  «Карла сказала тобі подзвонити мені? Це не має жодного сенсу».
  «Це вона сказала».
  «Яка саме проблема у вас із вашим обліковим записом?»
  «Сьогодні вранці я відкрив заяву, і там написано, що в ній забагато грошей. Я намагався виходити в Інтернет, як мене вчив Томмі, але це мені не дозволяло».
  МС глянув на Кітта. Інша жінка перевіряла голосову пошту. «Чи можете ви увійти?»
  «Так. Але він сказав, що мій пароль неправильний».
  «Ви спробували ще раз?»
  «Тричі! І все одно воно сказало мені «ні».
  Комп’ютери стали настільки значною частиною життя людей, що іноді вони називали їх такими, що мають людські риси. «Я спробую подбати про це для вас, тітонько Белла. Яке ваше ім'я користувача?»
  «Беллалічес».
  Це слово вони з Майклом придумали для опису печива Белли, коли були дітьми.
  «У мене було кілька великих замовлень», — сказала вона, звучаючи роздратовано. — Але жодного за дев’ять тисяч п’ятсот доларів.
  «Скільки ти сказав?»
  Її тітка повторила номер, і через мить МС завершив розмову. «Звичайно», — подумала вона, приганяючи голову. Клієнти Томмі. Існуючі облікові записи, до яких він уже мав доступ. Рахунки, на які регулярно надходять і виводяться гроші. Зою вбили в Томмі. Можливо, тому Зої повернулася туди, щоб проникнути в клієнтські файли Томмі.
  Але їх там не було. У ніч його вбивства вона принесла їх, оглянула, а потім відправила в ІД. Потім вони передали їх судово-бухгалтерському експерту. Вона не стежила. Вона сподівалася, що вони все ще в ID.
  Серце калатаючи, вона подивилася на годинник. Її час спливав.
  «Що не так?» — запитав Кітт.
  Вона підвелася на ноги. «Я маю йти».
  "Де?"
  «Є дещо, що я повинен зробити».
   «Ти втрачаєш розум?»
  Сорок одна хвилина .
  «Можливо. Так, я. Однозначно».
  «Скажи мені, що відбувається. Дзвінок твоєї тітки Белли мав стосунок до справи, чи не так?»
  «Їй потрібна була моя допомога в чомусь. Ось і все. Вона сім'я».
  Кітт схопив її за руку, коли вона просунулася повз неї. «Скажи мені, MC, довірся мені. Я твій партнер».
  «Залучіть свою партнерку, і вона теж помре».
  «Був моїм партнером», — виправив МС. «Ти геть звідси, пам’ятаєш? І якщо Сундстранд наш хлопець, ти набагато ближче».
  MC побачив, що її слова влучили в ціль. Щоки Кітта залили сердитий колір.
  — Тепер ми все ще партнери, — спокійно сказав Кітт. «Поки цю справу не буде покладено».
  Тридцять дев'ять хвилин .
  «Партнерство означає відданість. Ви це знали».
  Кіт опустила руку. «Що завгодно. Роби свою справу, руйнуй свою кар'єру. Як ти кажеш, я йду звідси».
  MC пішла, шкодуючи, що у неї був інший вибір.
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ СІМДЕСЯТ ШОСТИЙ
  
  Субота, 31 січня
  7:53 ранку
  
  Коли МС увійшов до бюро ідентифікації, Джексон виглянув з-за екрана свого комп’ютера. «Привіт, Ріджіо. Ви тут для тестового вогню?»
  «Звучить весело, але я повинен пройти. Я шукаю файли Маріано, які ви надсилали бухгалтеру-криміналісту. Випадково вони ще тут?»
  «Вони є. Наш хлопець відстає».
  Вона працювала, щоб не показати, яке їй полегшення. «Чудово. Вкажи мені правильний напрямок, і я…
  «Я візьму їх». Він підвівся, потягнувся, а потім усміхнувся їй. «Вибачте, я занадто довго сидів».
  Через мить він повернувся, несучи картонну коробку. «Де ви їх хочете?»
  «У вас є комп’ютер, яким я можу скористатися?»
  «Використай моє. Я все одно йду на стрільбище. Що трапилося?»
  Вона вимушила невимушений тон. «Я все ще переслідую вбивцю мого двоюрідного брата».
  «Я чув, що ви близькі до арешту».
  Або це, або отримати удар . «Це виглядає так».
  «Чудово». Він вийшов із системи та звільнив для неї місце на своєму столі.
  MC подякував йому, і він вийшов з кімнати. Вона увійшла в систему, потім перегорнула коробку з файлами, зупинившись на файлі Біскотті Белли. Вона вийняла його з коробки й відкрила. Белла співпрацювала з роботодавцем Карли, City Bank. Нічого дивного.
  Вона зайшла на сайт, увійшовши під логіном своєї тітки.
   Тепер момент істини . Вона затамувала подих і ввела «Брекнек».
  Рахунок відкрито. І ось воно — 9500 доларів. Залишено за два дні до смерті Томмі.
  MC згадала, що їй сказала Карла. Банки використовували інтелектуальне програмне забезпечення для відстеження підозрілої банківської діяльності — транзакцій на суму понад 10 000 доларів США.
  У Томмі було під рукою двадцять п’ять активних облікових записів. Кілька з них, як-от Мама Ріджіо, через які пройшло багато грошей. Він, мабуть, думав, що кошти будуть на рахунках лише через день-два, і коли вони з Семом опиниться під захистом ФБР, усе буде гаразд. Без шкоди, без фолу.
  Зі слів її тітки Белли вона дійшла висновку, що Томмі зберіг оригінальні імена для входу своїх клієнтів, але змінив усі паролі на один і той самий: Breakneck. Безсумнівно, він планував відновити оригінали, щойно федерали з’являться на борту.
  Він помер ще до того, як це сталося.
  Вона поглянула на годинник, відчувши нудоту в животі. Дев'ятнадцять хвилин .
  Їй потрібно було перевірити свою теорію. Вона відкрила мобільний, набрала брата Макса. Він відповів, ще напівсонний. «Макс, це прозвучить дивно, але мені просто потрібно, щоб ти мені довіряв. Ти можеш це зробити?»
  «Звичайно, MC, якщо ти пообіцяєш покласти трубку, щоб я міг знову заснути».
  «Яке ім’я для входу в онлайн-банкінг вашої мами Ріджіо?»
  Це його розбудило. «Що в біса, MC? Я не можу дати тобі цього».
  «Це пов’язано зі слідством. Я поліцейський, і я сім’я, якщо ви не можете довіряти мені, кому ви можете довіряти?»
  «Мені здається, ти з’їхав з глузду».
  Це був другий раз за сьогоднішній день. Якщо це трапиться третє, вона може вибрати психіатричну експертизу. Але зараз у неї не було на це часу. — Я все поясню пізніше, Максе. Я обіцяю».
  Він застогнав. «Я дам вам логін, але не пароль».
  Це все одно не спрацює. «Чесно».
  “Це 3pizzaguys. З цифрою три не пишеться».
  Боже, як вона любила свою родину, подумала вона, кладучи трубку. Через мить вона відкрила папку Мами Ріджіо; її брати також працювали в City Bank. Вона прокрутила сторінку входу, потім сторінку пароля. Рахунок відкрито.
   Три великі операції за два дні до смерті Томмі. Один за 8000 доларів, один за 7500 доларів і один за 9200 доларів. Наступного дня він зробив три подібні депозити. Вона витягла з кишені свого пальта список контактів і записала суми.
  Її мобільний завібрував. Вона відповіла, звучаючи так само задихано, як і відчувала.
  «Час минув. У вас є те, що я просив?»
  «За моїм годинником у мене є чотири хвилини».
  «Шкода, ми йдемо на мій годинник. Повторюю, у вас є те, що я просив?» Брехня, Ріджо. І бути переконливим .
  «Так, імена користувачів і паролі. Гроші розділені між двадцятьма п’ятьма рахунками».
  «Ви не розчаруєте».
  «Йди до біса».
  «Що мені цікаво, — сказав він, звучачи весело, — це те, що ця фраза справді щось для вас означає. Добра, богобоязлива Марія Катерина».
  Вона справді вірила в остаточне правосуддя, здійснене Батьком. Зі злом і несправедливістю, які вона бачила щодня, ця віра втішала й зміцнювала її.
  «Немає нічого за межами цієї вмираючої планети», — сплюнув Брейкнек. «Ми походимо з пороху і в порох повертаємось».
  «Чому б нам не зібратися разом і не обговорити цю тему? Тільки ти і я?»
  «І Сем. Не хотів би забути кузена Сема. Той, хто втягнув тебе в цю халепу. Той, через кого вбили свого брата. І твій наречений. Хіба не так, Семе?»
  Вона почула стогін. Сем був там, зрозуміла вона. По телефону. А він ще був живий. «Що тепер?»
  «Принесіть мені імена користувачів і паролі. Я візьму це звідти».
  «Я припускаю, що хтось такий геніальний, як ти, знає спосіб перехитрити системи фільтрації банку».
  «Breakneck не робить помилок. Ви робите. Ти нещасний і сліпий, тичаєш у пошуках відповідей, коли вони весь час перед тобою».
  «У когось велике его. Ви впевнені, що виправдаєте легенду? Той, який у твоїй свідомості?»
  — У вас велика родина, детективе Ріджіо. Ви повинні бути більш уважними до цього».
  Вона охолола. «Не втручайте в це мою родину».
  «Хіба у вас немає маленького племінника? Як його звуть..."
   Їй стало погано. «Просто скажи мені, що…»
  «Бен. Це вірно. Бенджамін. Він чарівна дитина».
  Страх перехопив їй подих. «Якщо ти торкнешся хоча б однієї волосини на його…»
  «Сеня субота. Я впевнений, що він з нетерпінням чекає гри на вулиці. У снігу».
  «...або хтось із їхніх голів, клянусь Богом, я…»
  «Цікаво, Мелоді спостерігає за ним щомиті? Або вона зайнята всередині себе, визираючи кожні кілька хвилин, щоб переконатися, що з ним все гаразд?»
  «—вбити тебе. Клянусь Богом, я вполюю вас і виріжу вам серце».
  «Це дуже довгі моменти. Усе могло статися».
  Не Бен. Боже милий, не Бен . Ридання піднялося в її горлі, вона боролася.
  «Зустрінемось у вас», — сказав він. «Надайте необхідну інформацію. Ти на годиннику».
  «Почекай! Як довго. . . сніг -"
  «Ти вже запізнився».
  А потім лінія обірвалася.
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ СІМДЕСЯТ СЬОМИЙ
  
  Субота, 31 січня
  8:37 ранку
  
  MC глибоко вдихнула, борючись зі страхом, який загрожував знерухомити її. Пуста погроза, сказала вона собі. Зроблено в гніві. Брейкнек хотів повного контролю — над ситуацією, над своїм противником. Коли він відчув, що втрачає її, він використав найпотужнішу зброю у своєму арсеналі.
  Її родина. Страх, що він заподіє їм біль.
  Вона стиснула пальці в кулак. Зарозуміла сволота. Всезнаючий сучий син. MC зупинився на цій думці, пригадавши, що Кітт цитував Сміта.
  «Професіонал ніколи не використовує ту саму зброю двічі».
  Це було в Джини. Сміт сказав, що Брейкнек надто розумний, щоб зробити таку помилку. Майже те саме, що сказав про себе Брейкнек кілька хвилин тому.
  У МС перехопило подих. Її думки мчали. «Ти нещасний і сліпий, ти вештаєшся, шукаючи відповіді, коли вони весь час перед тобою».
  Весь час перед нею.
  «Фелпс був зі мною».
  А тепер Фелпс помер. Її думки летіли вперед.
  «Тоді справа не в грошах. Його анонімність — усе для нього. Він живе або помирає цим».
  Головоломка не чекала Зої. Він зустрічався з нею.
  звичайно​
   Брейкнеку вдалося наблизитися до своїх жертв, тому що вони йому довіряли. Він був тим, на кого вони рівнялися. Хтось, з ким вони відчували себе в безпеці.
  Спеціальний агент Джонатан Сміт був карколомним .
  Ось чому Сміт знав так багато про Breakneck і про те, що мотивувало професійного вбивцю. Саме так Breakneck вдавалося завжди бути на крок попереду. Ось як вбивця дістався до Зої — Сміт уклав із нею угоду.
  MC намагалася пригадати момент, коли вона знову увійшла в кімнату для допитів. Зоя була спокійніша. Сміт був закінчений. Стверджував, що Зої попросила громадського захисника.
  Сміт скористався тими моментами, коли МС був поза кімнатою для допитів, щоб укласти угоду із Зої. Вона майже чула його: «Розкажи мені все, що знаєш, назви мені імена, і я подбаю про те, щоб це зникло».
  Сміт переконався, що двері незамкнені. Жодного офіцера в уніформі не просили переблокувати.
  MC звузила очі, згадуючи. Усі вони повірили Сміту на слово, що Фелпс був із ним, що він чув, як він просив офіцера подбати про двері. MC не перевіряв його. Ні в кого не було.
  Новобранець. Введено в дію. Він явно був не в курсі. Сміт використовував його. Він використав її .
  Чи могло бути правдою те, про що вона думала? МС піднесла долоні до очей. Сміт був федеральним агентом. MC потребував сну. Справжня страва. Бачити обличчя Сема й знати, що він у безпеці.
  Запис, на якому Сміт бере інтерв'ю у Зої . З калатаючим серцем, МС попрямував до кімнати доказів. Вона привіталася з офіцером, який там стояв, попросила запис і розписалася.
  Через кілька хвилин вона підключила його до апарату в кімнаті перегляду.
  нічого Було порожньо.
  Сміт навіть не ввімкнув машину. Не було записів про те, щоб він допитував Зої.
  Сміт не хвилювався, що його розкриють. Звичайно, порожня стрічка могла викликати запитання пізніше — чи знадобилася вона для перегляду чи суду. Але халепу можна було пояснити людською помилкою. І, як і з незамкненими дверима, Сміт кричав про некомпетентність RPD.
  MC вихопила з апарата запис інтерв’ю та помчала до свого столу. Коли вона наблизилася до кімнати Кітта, її кроки сповільнилися. Частина її молилася їй друг був там. Вона уявила, що вона розповідає їй усе, як вони разом працюють, щоб врятувати Сема та побити Сміта.
  MC підійшов до кабінки й побачив, що вона порожня.
  На краще, сказала вона собі. Абсолютно. Залучення Кітт могло призвести до її вбивства. Це могло поставити під загрозу Ніла, Мелоді та Бена.
  Кривавий образ наповнив її голову, і, почуваючись погано, вона притиснула руку до живота. Вона б померла сто разів, перш ніж дозволила б цьому статися. Її вибір був однозначним.
  Її погляд зупинився на столі партнера. МС хотіла, щоб у неї був час написати для Кітта записку, у якій було б сказано, наскільки важливою для неї була їхня дружба, наскільки важливою була відданість Кітта. Той, який сказав їй, як сильно вона шкодує про те, що не була таким же хорошим, таким же відданим другом у відповідь.
  Вона не мала надії вибратися звідси живою, визнав MC. Вона зробить усе можливе, щоб врятувати Сема, хоча правда в тому, що він уже міг бути мертвим.
  MC подивилася на стрічку, яку вона стискала в руці. Кітт знав би, що з цим робити.
  Вона увійшла до кабінки й поклала стрічку на стіл. Вона схопила з блокнота жовтий листок і написала: «Цікаво подивитися». M. C .
  З клубком у горлі вона прошепотіла: «До побачення», і попрямувала назустріч Брейкнеку.
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ СІМДЕСЯТ ВОСЬМИЙ
  
  Субота, 31 січня
  8:53 ранку
  
  Кітт ступив на ліфт, повертаючись до VCB. Вона щойно покинула Джексона. Вони вдарили б у бруд. Балістичні ознаки куль, вилучених у Петерсена та Фелпса, збігалися. Обидва постріли були зроблені з одного пістолета: пістолета калібру .38, знайденого під час обшуку в Сундстранді.
  Гарно та охайно. Кіт посміхнувся. Візьми це, спеціальний агент Всезнайка Сміт.
  Її думки звернулися до MC, і її усмішка зникла. Вона була готова поговорити з Солом, щоб він обмежив MC за столом, поки ця річ не закриється або повністю не охолоне. Якби балістика не вдалася.
  Коли вбивця перебуває за ґратами, вона не розуміла, якої шкоди може заподіяти МС — собі, відділу чи слідству. Нехай вона шукає Сема. Кітт молився, щоб вона знайшла його неушкодженим.
  Нан зупинила її, коли вона проходила повз стіл. «Детектив Лундгрен, виклик викликаний ізолятор. Ерік Сундстранд просить поговорити з вами».
  «Надіслати Вайта або Шмідта».
  «Спробував це. Кажуть, він розмовлятиме лише з тобою».
  Вона спохмурніла. MC згадав про розмову з ним. Що він задумав?
  Їй хотілося б закрити це, але підозрювані, як відомо, укладали угоди або розщедрилися на зізнаннях після ночі, проведеної в тюрмі. Вони також були відомі тим, що розповідали історії, які пізніше були звинувачені їм на суді.
  З тим, що вона тепер знала, було б цікаво поговорити сам-на-сам з доктором Еріком Сундстрандом.
   «Нехай знають, що я зараз у дорозі. І дивіться, скажіть Салу, що ми маємо переконливі докази проти Сундстранда. Я дам йому повний звіт, коли повернуся».
  Через п’ятнадцять хвилин вона зустріла Сундстранда через стіл кімнати для допитів. — Ви хотіли бачити мене, докторе Сундстранд?
  «Так. Це про MC”
  «Це несподіване відкриття, але я готовий грати. Вона була тут раніше».
  «Вона прийшла до мене».
  «Ви впевнені, що це так? Ви не наполягали на тому, щоб поговорити з нею, як і я?»
  «Вона прийшла до мене», — спокійно сказав він. «Без підказки».
  «Чому, докторе Сундстранд?»
  «Вона сказала, що вбивця зв'язався з нею. Головоломка, вона його назвала».
  Кіт звела очі на чоловіка. «Ми завершили обшук вашого будинку. Ви це знали?»
  Він кивнув. «І?»
  «Ми знайшли, серед іншого, пістолет».
  «Я не маю зброї».
  Вона проігнорувала це. «Виявилося, що пістолет використовувався у двох вбивствах минулої ночі. Зої Петерсен і агент ФБР Остін Фелпс».
  «Зої мертва». Він підніс руки до обличчя — переконлива картина відчаю. «Як я міг не знати, що це відбувається?»
  «Що це таке, докторе Сундстранд?»
  Він проігнорував запитання. «Вона сказала мені, що це буде так», — гірко сказав він.
  «Хто вам це сказав?»
  «MC Вбивця сказав їй, що підставив мене».
  «Я бачу, куди це веде».
  «Ні, не знаєш».
  «Ми обшукали ваше місце, знайшли викривальні докази, і тепер ви створюєте цю історію, намагаючись це пояснити».
  «Справжній вбивця використовує мене як засіб відволікання», — продовжив він. «Передача поліції вбивці. Даючи собі шанс замести сліди».
  «У мене немає на це часу». Вона встала й підійшла до дверей, постукавши в них, щоб привернути увагу охоронця. «Успіхів вам, докторе Санстр…»
  «МС сказала, що хоче, щоб я знав зараз, бо боялася, що завтра помре».
  Кітт зупинилася, холод пройшов по ній.
  «Я думав, якщо я тобі скажу, ти зможеш переконатися, що цього не станеться. Це все, що я хотів».
  Вона глянула на нього через плече. «Вона сказала ще щось?»
  «Вона запитала, де я раніше чув ім’я Breakneck».
  «І?»
  «Я сказав їй. Я чув це від Джини. Вона сказала, що це пароль до одного з її облікових записів».
  Коли Кітт виходила з в’язниці, вона сказала собі, що не повинна йому вірити. Він був підозрюваним у вбивстві. Людина, яка може втратити все. Але в цьому випадку, що він отримає від брехні? Проста розмова з MC підтвердить його твердження чи ні.
  MC поводився так дивно. Скритний. Бойовий. Зовсім не сама.
  Думки Кітта зашкалювали. Якби Сундстранд говорив правду, а Breakneck зв’язався з MC, це пояснило б її поведінку.
  Але навіщо дзвонити MC? Вона відповіла на своє запитання — тому що він чогось хотів.
  Гроші, звичайно. Ось чому MC так зосередився на списку чисел. Вона намагалася розшифрувати код, шукаючи гроші. Для Breakneck.
  Він погрожував би їй, погрожуючи людям, про яких вона піклується. Сем. Інші члени її родини. Її партнер.
  МС навмисно розлютив Кітта. Тому вона трималася б подалі.
  І Кіт попався на це. Як вона могла бути такою сліпою?
  Знову ж таки, вона сама відповіла на запитання. Вона була виснажена. Її нерви в стані. Не довіряю MC через її останні дії.
  Вона дійшла до своєї кабінки. Що вона сказала Салу тепер? Він був би в захваті від балістичних доказів, не повірив би, що вони були виготовлені.
  Її погляд зупинився на відеокасеті на її столі, на якій була приклеєна яскраво-жовта самоклейка. Вона підійшла до столу й зірвала листок.
  Цікавий перегляд. M. C .
  Вона перевірила етикетку на стрічці: інтерв’ю Петерсена, 30.01.2009.
  MC перевірив це в кімнаті доказів. чому І чому вона знайшла це цікавим для перегляду? Лише один спосіб дізнатися, — подумала вона, хапаючи його.
   Її настільний телефон задзвенів, зупинивши її біля дверей кабінки. — Детектив Лундгрен, — відповіла вона.
  «Кітт, це брат МС, Ніл. Ви знаєте, де MC?»
  «Я не знаю. Ви пробували її мобільний?»
  “Вона не відповіла. Я хвилювався і просто хотів поспілкуватися з нею».
  «Ви хочете поговорити зі мною про щось?»
  Він звучав стурбовано. «Мабуть, нічого. Але наслідком усього цього божевілля з Семом...
  «Що за божевілля?»
  Він замовк.
  «Ніл, я партнер MC, якщо щось відбувається, я маю про це знати».
  «Просто вона попросила мене...» Він відгадав цю думку. «Сем був тут минулої ночі, він скористався моїм комп’ютером».
  «Продовжуйте».
  «МС прийшов пізніше, потім знову сьогодні вранці. І вона сказала щось, що мене дуже хвилювало».
  «Що це було?»
  «Якщо щось трапиться з нею та Семом, забути, що вона була тут. Щоб нікому не казати».
  Кітт похолола. Це було два рази, коли MC попередила когось, що її може не бути поруч ще довго. «Ти вчинив правильно, Ніл. Я подбаю про це, не хвилюйся».
  «Почекай. Є щось інше. Прийшов агент ФБР».
  «Сміт?»
  «Так, це вірно. Шукаю MC. Він виглядав досить стурбованим».
  «Що ти йому сказав?»
  «Нічого. Що я її не бачив, як вона сказала мені сказати. Потім, поки він був тут, йому зателефонував MC. Я чув лише частину розмови агента. . . але він намагався заспокоїти MC. Сем був із MC і . . . Я чув, як Сміт сказав, що зустрінеться з ними. І щоб MC міцно тримався».
  «Де він їх зустрічав, Нейле?»
  «Я не знаю».
  лайно! Кітт подякував, поклав слухавку й набрав Сміта. Вона отримала його службу повідомлень. «Сміт, це Лундгрен. Ви з MC? Подзвони мені».
   Вона закінчила розмову, встала й почала крокувати. Де Сміт зустрічався з MC і Семом? Це може бути будь-де.
  Будинок MC. Це був логічний вибір. І якби вона була неправа, то нічого б не втратила .
  Вона схопила пальто й попрямувала до дверей. Дійшовши до нього, вона зупинилася й знову поглянула на стрічку. Довелося б просто почекати.
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ СІМДЕСЯТ ДЕВ'ЯТИЙ
  
  Субота, 31 січня
  9:28 ранку
  
  Коли MC вийшла з гаража, її зустрів білий кошмар. Повзучий рух на слизьких дорогах, утруднених аваріями. Вісімнадцятиколісна в кюветі.
  Вона була в дорозі майже годину і досі не придумала справжнього плану. Breakneck трохи вирівняв умови гри, обравши місцем зустрічі будинок MC. Вона знала кожен закуток, кожну скрипучу дошку підлоги. Якщо вона могла дістатися до своєї кухні, вона тримала заряджений револьвер у кошику на холодильнику.
  Сміт був нічим, якщо не розрахунком. Він вирішив зустрітися в будинку MC з певної причини. Такий простий, як логістика, або складний, як прогнозування аналізу місця злочину.
  MC спокійно рухалася брудними дорогами, думаючи про те, що її чекає попереду.
  Існував шанс, що Сміт вистрелить, коли МС увійде в її будинок. Але вона так не думала. Сміт хотів гроші. Щоб отримати його, йому потрібна була інформація, яку мав MC.
  Нібито мав.
  Вона переїде цей міст, коли підійде до нього .
  MC дійшла до свого району, повернула на її вулицю. Діти були на вулиці, будували сніговиків і фортеці. Їхній сміх витав у повітрі, і вона помітила, що всміхається від цього звуку.
  Вона вірила, що її власна сьогоднішня смерть була реальною можливістю, але не відчувала паніки. Її долоні були сухі, серце билося рівно. Вона була готова. Зіткнутися зі Смітом. І побив його.
   Або померти.
  MC перетворився на її диск. Двері її гаража були відчинені; Всередині сів Семів джип. Ніяких слідів Camry Сміта. МС зупинився, заглушив двигун. Вона перевірила свій «Глок» і переконалася, що в неї повний магазин. Після того, як куля потрапила в патронник, вона повернула його в кобуру.
  MC виліз із позашляховика. Її сусід навпроти перестав лопатити свій під’їзд, щоб витерти лоба й привітатися з нею. Вона відповіла помахом і почала крок.
  Вона дійшла до дверей; вилучила зброю. Якби її сусід спостерігав, здавалося б, що вона зупинилася, щоб знайти свій ключ.
  Двері були незачинені. Вона легко відчинила його. Витягнувши пістолет, вона зробила крок усередину. Зупинившись, щоб послухати.
  Тиша зустріла її. MC пробралася вперед, хитаючись ліворуч, потім праворуч. — Семе, — тихо покликала вона. «Це МС, Сем. де ти?»
  Вона перевірила шафу для одягу в передпокої, потім пройшла через вітальню, потім їдальню та кухню.
  Кімната виглядала так само, як вона її залишила. Наполовину повний кавник, пакети підсолоджувача та використана ложка на прилавку поруч. Порожня коробка від пластівців біля раковини. Смітник був повний, згадала вона. Вона не встигла його вийняти.
  Кімната була такою, якою вона її залишила, за винятком портативного комп’ютера, який стояв відкритим на столі. За сяючим індикатором живлення вона побачила, що він горить.
  У роті пересохло. Вона витріщилася на пристрій. Як тільки вона розбудить комп’ютер, будь-який хід, який робив Сміт, буде в грі.
  Обшукавши решту будинку, MC повернувся до кухні та спального ноутбука. Вона торкнулася сенсорної панелі, і машина ожила. Зображення заповнило екран. Крик зірвався з її губ. Сем. Прикутий до стільця, рот заклеєний скотчем. Він сидів похитнувшись, опустивши голову.
  Не статичне зображення, зрозуміла вона. Веб-камера, що транслює в реальному часі. Це означало, що Сміт міг бути будь-де. Вдома чи за містом. Спостерігає за нею. Спостерігаючи за ними обома. Судячи по її реакції. Перейти до повного контролю над ситуацією.
  Не тотальний контроль. Вона не дозволить Сміту контролювати свої емоції, вирішив МС. Вона не принесе уколу задоволення від того, як вона звивається.
  МС відчула, що починає пітніти під пальто. Вона розстібнула його та сповзла в крісло перед монітором. Були деякі речі, про які не знав навіть великий Сміт. Найбільша істота, яку він викрив.
  MC подивився прямо на веб-камеру та викликально посміхнувся. Нехай ігри починаються .
  Вона повернула свою увагу до Сема. Він заворушився, потім підняв голову й подивився в камеру. У неї перехопило подих. Його побили. Чорно-синій. Очі опухлі та закривавлені. Він або бився з агентом, або Сміт побив його для ефекту.
  Глибоко дихаючи через ніс, щоб заспокоїтися, Емсі вивчала зображення. Він тремтів. Ні, вона зрозуміла. Сильно тремтить. На ньому були сині джинси, кросівки та пальто, щоправда, розстебнуте. Ні капелюха, ні рукавичок.
  Де він був? У якійсь прибудові чи сараї, зрозуміла вона. Підлога з фанери. Неутеплені стіни. Одне джерело штучного світла.
  Жару немає, здогадалася вона. Він був захищений від вітру та вологи, але не від температури. Зв’язаний, він не міг поворухнутися, щоб зігрітися.
  За який час до настання гіпотермії? Можливо, вже було. Якщо так, то який етап? Тремтіння насправді було хорошим знаком, згадала вона. Третя і остання стадія гіпотермії ознаменувалася припиненням тремтіння, а потім смертю.
  Він був там годинами. З того часу, як Зою вбили .
  Раптовий, виснажливий страх охопив її. Її серце забилося, долоні відволожилися. Вона подумала, що Сміт дивиться, і намагалася контролювати емоції — з обмеженим успіхом. Вона мала знайти його. Вона повинна була щось зробити...
  Її мобільний завібрував. MC не потрібно було перевіряти дисплей, щоб знати, хто це. «Ти, негідник», — відповіла вона.
  «Хіба технології не дивовижні? Бідний Сем, він виглядає холодним, чи не так?»
  Сміт усе ще використовував програму зміни голосу. Це означало, що він все ще вважав, що його таємниця в безпеці. «Де він? Як довго він був таким?»
  «Не будемо забігати вперед, всьому свій час».
  Сміт дивився, нагадала вона собі. Вийти з цього. «Чого ти хочеш?» — запитала вона.
  «Він уже страждає від переохолодження. Хто знає, скільки він ще протримається? Можливо, лише пару годин. Тож якби у вас були якісь ідеї щодо мене, я б їх передумав».
  «Я дбаю лише про життя мого двоюрідного брата. Не про те, щоб вас позбутися, чи розслідування, чи ваші дорогоцінні гроші. Усі вони означають для мене присідання».
  — Я не впевнений, що він того вартий, Мері Кетрін. Він втягнув тебе в це. Убив свого брата. Його дівчину вбили. Твій наречений. Він злодій. Про що дбати?»
   «Він сім'я. Я б не очікував, що ви це зрозумієте».
  «А чому це?»
  MC зрозуміла її помилку. «Мене не цікавлять словесні перепалки. Просто скажи мені, чого ти хочеш».
  «Моя інформація. На робочому столі комп’ютера є документ під назвою «Мої речі». Введіть його там. Пропоную діяти швидко».
  Лінія обірвалася. МС зачинив трубку. Де був Сміт? Він міг бути будь-де, навіть із Семом. Недалеко — він захоче забрати комп’ютер після того, як МС закінчить вводити інформацію. Він міг встановити віддалений доступ, але MC вирішив, що йому потрібні інформація та комп’ютер.
  MC дістала інформацію з її сумки. Момент істини. А точніше, часткова правда. Вона відкрила документ. Вона очолила список із акаунтами Bella's Biscotti та Mama Riggio. Єдині два рахунки, де Сміт міг би отримати доступ до грошей.
  Якби Сміт не вбив її, могли б її брати.
  Для решти вона просто вигадала логіни. Вона цікавилася, скільки часу знадобиться Сміту, щоб усвідомити, що зробив МС, і як він відреагує, коли зрозуміє.
  МС закінчив список і з очікуванням подивився на веб-камеру. Звичайно, її мобільний телефон вийшов з ладу.
  «Підійдіть до вікна своєї спальні», — сказав Сміт.
  MC зробив. «Два ярди над котячим рогом. Потворний синій будинок».
  MC знав цей будинок. Власники щойно виїхали; він продавався кілька місяців.
  На задньому дворі був сарай. Вона могла це просто бачити .
  Її серце підскочило. Це була в’язниця Сема. MC чекав великого вибуху, інший черевик впав у вигляді неприємного сюрпризу.
  «Я вважаю, що подяка — це доречно».
  "Вибачте?"
  «Іди забери його».
  «Просто так?»
  «Я дав вам слово, що не вб’ю вас».
  — Справа не в тому, що я невдячний, але…
  «Ви маєте рацію, є застереження. Повернись на кухню. Зараз».
  MC зробив, як він просив. «Добре. Покладіть мобільний телефон і Глок на стіл. Тому я можу їх побачити».
   МС вагався.
  «Я роблю тобі подарунок. Але я не дурний. Мені потрібен час. Якщо у вас є телефон, перше, що ви зробите, це викличете підкріплення».
  «А пістолет?»
  «Так вам не вдасться знайти мене і застрелити».
  Це може бути пастка. Або хитрість. Напевно, був. Емсі глянула на свій холодильник, кошик над ним, пістолет усередині. Їй потрібно було взяти в руки цей шматок.
  «Досить справедливо», — сказала вона. Вона дістала пістолет із кобури й поклала його на стіл перед ноутбуком.
  «Уперед, будь ласка. Це добре. Тепер я маю ідеальний вид на нього та дверний отвір. І, MC, останнє. Якщо вам захочеться позичити телефон або попросити сусіда зателефонувати в 911, уявіть Сема мертвим. Я достатньо близько, щоб вдарити його, один крок з лінії, і я це зроблю. Я очікую побачити, як ти вийдеш через ці двері через п’ять секунд після того, як покладеш телефон біля зброї. Якщо ні, вважайте Сема мертвим».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ ВІСІМДЕСЯТИЙ
  
  Субота, 31 січня
  10:05 ранку
  
  МС вийшов на яскраве холодне повітря. Вона міцно зачинила за собою двері. А тепер найскладніша частина — дістати пістолет із кошика над холодильником.
  Портативний комп’ютер було розташовано так, щоб камера була спрямована вбік від задньої частини її кухні — до якої входили двері на задній двір і холодильник. Вона кружляла навколо будинку, входила через задні двері, діставала зброю, а потім прямувала до Сема.
  MC швидко оглянув територію. Діти грають. Кілька сусідів вигрібають. Один використовує снігоочисник. Вивчала кожну припарковану машину. Жоден не сидів на холостому ходу, вихлопна труба посилала вихлоп до неба. Ніяких мікроавтобусів і транспортних засобів із затемненими вікнами.
  Сміт дивився? Він міг бути. Він міг передбачити щось подібне і встановити камеру біля задніх дверей. Або тут, щоб побачити її вхід і вихід.
  Але вона так не думала. І їй нічого не залишалося, як ризикнути.
  MC пішла по слизькій доріжці до під’їзної дороги. Її погляд зупинився на Семовому джипі, припаркованому в гаражі. Її кроки хиталися. Джип був би ідеальним вибором для спостережного пункту, достатньо близько, щоб побачити, як МС приходить і йде, а потім схопити комп’ютер, коли прийде час.
  З калатаючим серцем вона обережно рушила до автомобіля. Що вона планувала робити, якщо Сміт був у джипі? Вона була без зброї. MC сканувала землю, шукаючи щось, що вона могла б використати як зброю. Її погляд зупинився витвір садового мистецтва, який її брат Майкл подарував їй як жарт минулого Різдва — принц-жаба. Буквально, надзвичайно потворна жаба в короні. Майкл дражнив її, що їй доведеться поцілувати багато жаб, перш ніж вона знайде свого Принца.
  Вона ненавиділа цю гидку жабу. Було б своєрідне кармічне правосуддя, якщо вдарити його над головою Сміта. Вона схопила його й скоротила відстань між собою та джипом.
  І знайшов його порожнім.
  «Врятовано, щоб квакати ще один день», — подумала вона й посадила жабу на капот автомобіля. Усвідомлюючи, що час минає, вона поспішила до заднього боку будинку. Вона відімкнула задні двері й прослизнула всередину. Комп’ютер не чіпали.
  Вона навшпиньки підійшла до холодильника, потягнулася до кошика, молячись, щоб Сміт не обійшов усе місце й не конфіскував його.
  Він не мав. MC стиснула пальці навколо рукоятки, невелика частка спокою запанувала над нею. Вона заправила його за пояс штанів на попереку, приховавши пальто до стегон і об’ємний светр.
  Час грати .
  За кілька хвилин вона була в «Експлорері», обережно повертаючись заднім ходом. Незважаючи на це, автомобіль вилетів на вулицю, заробивши звуковий сигнал.
  Вона послабила педаль газу, і її колеса закрутилися, намагаючись збільшити тягу. Вони схопилися, і вона рушила вперед.
  Серце забилося, і вона глянула на годинник на приладовій панелі. Для Сема були важливі хвилини. Скільки їй знадобиться, щоб до нього дотягнутися? Скільки у нього ще було?
  Як доглядати за постраждалим від гіпотермії було частиною її навчання в академії. Їй ніколи не доводилося ним користуватися, і вона ламала голову, щоб згадати, що робити. Зігрійте потерпілого. Накрийте йому голову і шию для збереження тепла. Розтирання кінцівок для їх зігрівання може призвести до пошкодження тканин; різкі рухи можуть призвести до зупинки серця жертви.
  Вона тримала ковдру та ліхтарик на задньому сидінні; вона простягнула руку, щоб взяти їх, відводячи очі від дороги. У цей момент вантажівку занесло через чотиристоронню зупинку.
  Він влучив у її борт, і вона повернулася на 360 градусів. MC намагався виправити позашляховик, але не зміг і перелетів через дорогу, приземлившись у кюветі. Під час удару спрацювала подушка безпеки, яка вдарила її спиною об сидіння, вибиваючи з неї вітер.
  MC почув крики, вереск клаксона. Її обличчя та груди болять від удар повітряної подушки. Ворушила пальцями на руках і ногах, обертала головою з боку в бік, рухала руками і ногами. Нічого не зламано.
  Сем. Вона мала дістатися до Сема .
  Тремтячими руками вона звільнилася від ременя безпеки, відчинила двері й, спіткнувшись, упала в сніг на долоні й коліна, знову піднявшись на ноги.
  Вона побачила кількох людей, які бігли до неї. Вона жестом відвела їх. «Перевірте іншого водія», — крикнула вона, піднявши щит. «Я поліцейський!»
  Один із них був на її мобільному телефоні, безсумнівно, дзвонив у 911. З огляду на такі дороги та кількість аварій, мине деякий час, перш ніж прибуде допомога. Якби взагалі.
  Вона бачила блакитний будинок, просто попереду. МС зібрав ковдру та ліхтарик і рушив вперед. Вона зрозуміла, що кульгає. Вона відчула смак крові й піднесла руку до обличчя. У неї був розріз над оком.
  MC штовхнув сильніше. Майже там. Вона була майже там. Вона уявила, як люди на місці аварії спостерігають, як вона йде, ймовірно, гадаючи, чи вона не збожеволіла. Вона сама дивувалася.
  Дійшла до хати. Задній двір був огороджений шестифутовим дерев’яним парканом. Ворота були замкнені. Ще один хід Сміта, спрямований на її уповільнення. Щоб розтягнути її вже зношені емоції до крапки.
  Вона підійшла до вхідних дверей, які були замкнені. Ліхтариком вона розбила бокове скло, просунула руку всередину й відімкнула двері. Швидко озирнувшись позаду, вона прослизнула всередину. Було благословенно тепло. Повністю тихо. Її мокрі чоботи видавали скрип, коли вона переходила по старій кухонній підлозі з лінолему.
  Двері в задній частині кухні вели до великого заднього двору. Сліди, вона побачила. Їх багато, ведуть до сараю та з нього. Деякі свіжіші за інші. Сміт багато разів подорожував.
  MC вийшла з кухні, думаючи про свій пістолет. Його вага заспокоїла її хребет. Було погано не мати його напоготові, але її інстинкт підказував їй поки що не відхиляти руку.
  Використовуючи існуючі доріжки для економії енергії, вона пробралася до сараю.
  Майже готово, Сем. Тримай .
  У сараї були одні двері з засувкою та незамкненим замком. Вона вагалася за дверима. Якби Сміт був там, хто б повісив замок на засув? Чи міг агент справді давати їй і Сему шанс втекти?
   МС глибоко вдихнув, зняв замок і легко відчинив двері. Вона кліпала очима, звикаючи до раптової зміни світла від яскравого, як сніг, до темного. На якусь секунду вона подумала, чи все це була брехня, а Сема тут немає. Вона клацнула ліхтариком, промінь упав на нього. Він підвів голову, розширивши від жаху очі.
  «Це я», — сказала вона. «Я прийшов за тобою».
  Він похитав головою, пройшовши поглядом повз неї. У цю мить позаду неї почувся звук, найм’якший видих. Сміт .
  MC розвернулася, тримаючи руку на попереку. Сліпучий біль вибухнув у її голові. Вона впала на коліна, намагаючись зберегти свідомість. Вона почула другий удар, свист об’єкта, який пронісся дугою в повітрі.
  А потім вона взагалі нічого не почула.
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ ВІСІМДЕСЯТ ПЕРШИЙ
  
  Субота, 31 січня
  11:02 ранку
  
  MC прийшов до тями з пульсуючим головним болем. У неї болів не тільки череп, але й зуби та щелепа, плечі та шия. Вона розплющила очі, і все виникло: Сем, Сміт, звук предмета, що свистить до неї.
  Вона спробувала поворухнути руками й ногами, але зрозуміла, що не може. Її щиколотки були перев’язані скотчем, як і зап’ястки. Вона зрозуміла, що вона лежала на підлозі сараю, холодна й шорстка фанера під її щокою.
  Де був Сем?
  Вона витягнула шию, намагаючись побачити в напівтемряві.
  «Я тут», — прошепотів він хрипим голосом, слова трохи невиразні. «Ти в порядку?»
  Він був послідовним — дуже хороший знак. Вона поворухнулася, щоб побачити його, не вивертаючи шиї. «Так. Як щодо вас?»
  «Мені холодно».
  «Я знаю, друже. Я маю витягти тебе звідси».
  «Ти думаєш, що він повернеться?»
  «Я впевнений, що так. Він пішов забрати своє спорядження».
  «Ви знайшли гроші?»
  «Так, Семе, я зробив».
  «Вибачте, MC So. . . вибач.”
  «Ми поговоримо про це пізніше, прямо зараз, у мене є маленький сюрприз для агента Сміта, але мені потрібна ваша допомога».
  Зі зв’язаними руками перед собою їй потрібно було, щоб Сем дістав пістолет. Воно все ще було там. Вона відчула, як він заспокійливо притиснувся до її шкіри. Її план був щоб він показав на двері, коли Сміт повернеться, і вона виведе його.
  Використовуючи ноги, щоб штовхатися, і лікті, щоб тягнути, вона потяглася до нього. Рух був агонією. Її шия, голова і плечі протестували. Було таке відчуття, ніби її руки вириваються з орбіт.
  Незважаючи на те, що їй було холодно, вона почала пітніти.
  Вона глянула на Сема й побачила, що він опустив голову. — Семе, — різко сказала вона, — залишайся зі мною. Давай, мені потрібна твоя допомога».
  Його голова підвелася. «Ти, сова».
  «Поговори зі мною, Семе».
  «Тобі не слід було приходити до мене. Я не заслужу вашої допомоги. . . . Спочатку Ден і Том'і, тепер ти . . .”
  Його гортанне ридання розбило їй серце. «Скажу тобі що, Семе. Дозволь мені витягнути нас звідси, тоді ти можеш попросити в мене пробачення».
  Його голова опустилася, а потім підвелася, наче йому було важко не спати.
  Бурчачи від напруги, вона подвоїла свої зусилля. «Слухай, Сміт збирається перевірити, чи я дав йому точну інформацію, а потім він повернеться за нами. Залежно від того, наскільки глибоко він зайде, він може бути дуже розлючений, коли потрапить сюди. Ти зі мною, Сем?»
  Він кивнув, і хоча його рот ворухнувся, з нього не вийшло жодного звуку.
  MC підійшла до його стільця, схопила одну з його ніжок і підтягнулася ближче, обережно, щоб не перевернути його.
  Вона задихалася, спітніла й запаморочилася. Але вона не могла відпочити. Вона не знала, скільки часу її не було, чи скільки часу минуло до повернення Сміта.
  «Сем? Ти прокинувся?»
  «Широка хвиля».
  Це звучало як те, що він говорив, коли був у віці Бена. За інших обставин вона б сміялася, кепкувала б з цього приводу. «Добре. Я спробую встати на коліна, потім повернуся. У мене пістолет під пальто, на спині. Мені потрібно, щоб ти отримав це для мене».
  «Зрозуміло».
  Вона похмуро всміхнулася і якомога міцніше притиснула коліна до грудей. Потім, використовуючи лікті як важіль, вона перекинулася на коліна й підтяглася. Розжарений біль пронизав її плече; вона зціпила його зубами, погойдуючись з коліна на коліно, повернулася до нього спиною.
   — Спробуй дістати пістолет, Семе. Поспішайте».
  Він був міцно прив'язаний до стільця. Вона відчула, як його пальці вчепилися в тканину її пальто, потім у светр, намагаючись заритися під нього. Її серце загриміло, подих зайшов у мілкі штани.
  «Я зрозумів», — прошепотів він надриваючим голосом.
  «Тримайся», — сказала вона. «Я збираюся обернутися…»
  Ззовні почувся звук вставляння ключа в замок, перевертання замка.
  Сміт . Пістолет вислизнув із Семових пальців, із гучним стуком вдарився об підлогу, заскользнувши принаймні на фут.
  Не було можливості, щоб Сміт цього не чув.
  Двері почали відчинятися; світло ззовні проникало всередину. МС кинулася на зброю, молячись, щоб, коли прийде час, вона змогла дістатися до неї.
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ ВІСІМДЕСЯТ ДРУГИЙ
  
  Субота, 31 січня
  11:26 ранку
  
  Сміт стояв силуетом на тлі яскравого прямокутника світла. Він увімкнув ліхтарик і посвітив ним в очі МС.
  «Привіт, Сміте, — сказав МС.
  «Ви не виглядаєте здивованим, побачивши мене».
  «Я ні. Здається, такий супергеній, як Брейкнек, все-таки робить помилки».
  Сміт засміявся. «Справді? І яка б це була помилка?»
  «Недооцінюють мене».
  «Зараз мені це не здається».
  «Зовнішній вигляд може бути оманливим». Майже смішна заява, враховуючи її скрутне становище. Але МС вирішила, що окрім кирпатого револьвера, який встромився їй у бік, у неї залишилася лише бравада.
  «Я бачу, ти був зайнятий». Сміт махнув пістолетом. «Затишно зі своїм двоюрідним братом. Багато витрачених зусиль».
  «Я думав, ти сказав, що дозволиш мені та Сему просто піти?»
  «Я передумав. Гаразд, подряпи це. Я весь час планував тебе вбити».
  «Принаймні ти послідовний».
  «Що тобі підказало?» — запитав Сміт.
  «Твоє роздуте его. Пам’ятаєте вашу коротку промову про те, що такі професіонали, як Breakneck, не роблять помилок? Майже те саме ти сказав Кітту. Після того, як я з’єднав цей шматок, було легко зібрати решту пазла».
  «У вас ще немає всіх частин».
   MC похмуро посміхнувся. «Можливо, ви теж ні. Побачимо».
  «Шкода, що це закінчилося таким чином», — сказав Сміт. «Ти мені дуже сподобався».
  «Звичайно, ти психопате».
  «Давай, займайся спортом».
  «Йди до біса».
  Він не відповів на це, а сказав натомість: «Ти зрозумів мене, поспорю, що тепер почуваєшся розумним».
  Вона відчувала багато речей, але не могла сказати, що серед них був розумний. Не в цей момент.
  Сміт звернув промінь ліхтарика до Сема. «Він боровся, маленьке лайно. На жаль для нього».
  «Як це виглядатиме? Великий і славетний Брейкнек вдається до старомодного побиття дупи?»
  «Ви не розумієте, немає Breakneck». Сміт розсміявся, виглядаючи задоволеним собою. «Ніякого головокружіння. Тільки я, недооплачуваний, недооцінений агент, який бере участь».
  «Це неможливо».
  «Звичайно, так. Я його вигадав».
  «Але вбивства... . . докази. . .”
  «Вбивства були справжніми, правдивими. Усі хіти в стилі виконання. Таке вбивство може здійснити лише навчений професіонал».
  Агент був навченим професіоналом. Так був поліцейський. Інший світогляд, от і все. «Ти посіяв насіння», — сказав МС, усвідомлюючи, що це сталося.
  «Так. Я розповів тобі все, що тобі потрібно було знати про Breakneck. Про професійних вбивць. Дуже добре, що ваш розумний патологоанатом підкріпив мою історію. Я повинен надіслати йому рослину».
  Сміт зробив паузу з майже сумним виразом. «Я створив легенду про Breakneck багато років тому. Мені доводиться час від часу виводити його. Він був моїм ім’ям для входу в Інтернет».
  Тож Зої та Сем упізнали це, ще більше підтверджуючи історію.
  «Смішно, як люди так раді вірити чуткам чи міфам. Звичайно, найкраща брехня містить зерно правди».
  — А зерно Брейкнека?
  «Стара новина про професійного вбивцю».
  «Один із наших хлопців чув про Breakneck».
  «Як я вже сказав, він час від часу з’являється. І кількість тих, хто чув про Breakneck у правоохоронних органах, зростає, і після цієї аварії вони точно зростуть».
  МС пошукав її пам’ять — справді, все це повернулося до Сміта. Це він розповів їм про Breakneck. Той, хто заклав нитки, сплев історію, а потім провів її та Кітта через неї.
  Жодних «доказів» причетності професійного нападника не було. Але МС повірив йому. Так було з Кіттом. І Сал.
  «Але чому?» — запитав МС. «Стільки смертей…»
  «Я хотів свої гроші! Це був принцип. Це було моє. Мій, — повторив він. «Я за це когось кинув і хотів повернути».
  «Отже, ти нападаючий».
  «Просто не така романтична чи таємнича постать, як великий Брейкнек».
  Без докорів сумління, подумав МС. Просто якась зарозуміла гордість.
  «Мені шкода, що я вбив твого нареченого. Він був помилкою. Я подумав, що в машині Томмі; Я не зміг отримати його комп’ютер, але вирішив, що можу повернутися за ним. Для всього світу це виглядало б як невдале пограбування, не в тому місці, не в той час. Кілька днів я навіть не здогадувався, що вбив не того хлопця».
  Він похитав головою, жаліючи МС. «Важко знайти справжнє кохання. я знаю Думаю, втратити це важче».
  Ніби він міг щось знати про кохання. Любити когось означало, що ти повинен мати серце. Вона йому так сказала.
  Він розсміявся. «Сем ось останній. Це хороші новини, чи не так?»
  Вона не відповіла, а натомість запитала: «Як ви знайшли Мартіна?»
  «Повернувся назад. Коли я зрозумів, що мої гроші вкрали. Я ніколи не використовую безкоштовний Wi-Fi через ризик. Але мій не працює, і я повинен був підтвердити, що гроші були внесені на мій рахунок».
  «Тож ви отримали доступ до свого облікового запису в мережі Rockford Bread Company».
  «Так. І я згадав, як побачив пару дітей у припаркованій машині. У них був ноутбук. Між записами безпеки кафе, моїми власними спогадами та базами даних бюро я звузив коло до Мартіна. Він дав мені адресу електронної пошти marioman на Yahoo dot com, яка належала вашому кузену Томмі. Принаймні я так думав».
  «Гаразд, ви хотіли свої гроші. Дзвін хлопавок підняв його. Я все це розумію. Але чому хитрість? Навіщо використовувати легендарний Breakneck?»
   «Щоб ти шукав деінде. І щоб вас залякати».
  «Залякувати…»
  «Звичайно». Сміт усміхнувся. «Кого б ви рідше підтримали? Ви звичайний злочинець? Або професійний вбивця, такий розумний, такий смертоносний, що роками вислизав від влади. Ви переконалися, що він неперевершений».
  У неї були гачок, волосінь і грузило . Саме тому вона вирішила не ділитися інформацією з Кіттом. Вона була надто налякана за безпеку свого друга, а згодом і за безпеку членів своєї родини.
  «Щоб ти знав, — продовжував він, тупочучи ногами, ніби хотів зігрітися, — ти врятував життя своїй напарниці, не залучивши її. Ви дійсно зробили. І я залучив до цього вашого чарівного маленького племінника було геніально. Вишенька на торті».
  «Ти ніколи не збирався завдати йому шкоди».
  «Я не повний монстр».
  «А Фелпс? Ви вбили його, тому що у ФБР не було файлів про Брейкнека?»
  «Точно так. До речі, великих втрат немає. Він не був таким яскравим».
  MC стримав захист молодого агента. «Ти вже вирішив усунути його, коли використав його у своїй історії про незачинені двері».
  «Так».
  «І коли я вийшов з кімнати для допитів, ти домовився із Зої?»
  «Так. Я збирався їй допомогти. Все, що їй потрібно було зробити, це розповісти мені все».
  «Вона дала тобі Сема».
  Це було не питання. Сміт все одно погодився. «Вона була така вдячна. Отже. . . з полегшенням. І ДеЛука подарував мені Зої. Звичайно, ви її надійно сховали. Принаймні на деякий час».
  МС тремтіла, холод просочувався крізь її одяг. «Чому ти вбив Томмі? Це він вам подзвонив. Він був готовий віддати тобі все».
  «Не я. Він збирався все передати ФБР. Я не міг допустити помилку».
  Сміт потер руки. «Смішно, коли я отримав його комп’ютер, я думав, що він мені більше не потрібен. Зрештою, він був єдиним, хто мені дійсно був потрібен».
  Сміт глянув на Сема з відразою. «Друг, якому Томмі намагався допомогти, насправді був його братом. Брат, якому він залишився повністю відданим».
  Він спрямував промінь ліхтарика на Сема. «Як ти почуваєшся, маленький панкуру?»
  MC побачив, що Сем плаче.
   Сміт знову зіткнувся з MC. «Розумієте, детективе, мені легко грати в Breakneck. Ми з ним дуже схожі — аж до наших мотивацій. Як і Breakneck, я повинен захистити свою особистість. Будь-хто, хто міг би повернути до мене відповідну владу, повинен бути усунений. Крім того, ми обидва хочемо грошей».
  «Велика різниця, — сказав MC, — що Breakneck — геній. А ти просто агент низького рівня в дешевому синьому костюмі».
  «Ви звучите так розчаровано. Я вважаю, що це трохи соромно, коли мене виводять таким чином». Він посміхнувся. «Але це буде наш маленький секрет. Усі подумають, що вас і Сема дістав легендарний Breakneck — переконання, яке я підтримаю на 100 відсотків.
  «Звичайно, вбивства припиняться, і світ налагодиться. РПД закриє справу. ФБР буде рухатися далі. Можливо, через кілька років ім’я Breakneck знову спливе тут чи деінде, але він знову втече».
  Зуби MC почали цокотіти. «Тоді вся справа в жадібності. Це все? Зрадити присязі, позбавити життя, це лише гроші?»
  Сміт похитав головою. «Йдеться про виживання. Закон джунглів, виживе найсильніший, найбезжальніший. А гроші - це сила. Мої батьки були тому живим доказом. Вони віддали своє доросле життя уряду, а потім були відкинуті, коли їхні погляди перестали бути політично коректними».
  Він глянув на годинник. «Мені зараз треба йти, у мене побачення з півмільйона доларів».
  «А ми?»
  «Це погана новина. У мене є це з надійних джерел, ти не встигнеш. Стріляли з власної зброї. Це просто сумно, чи не так?»
  «Це повністю зруйнує систему Sundstrand».
  «Велика справа. Він був відволіканням, способом зосередити вашого партнера в іншому напрямку. Крім того, я знаю, як працюють правоохоронні органи, швидко нічого не відбувається».
  Кітт би знав. У неї була чиста стрічка. Вона б боролася за правду .
  Сміт прицілився в Сема. «Спочатку я позбавлю його від страждань, це гуманно, вам не здається?»
  MC трохи посунувся, намагаючись перемістити пістолет у межах захоплення. «Як ви можете бути впевнені, що я надав вам всю правильну інформацію? А якщо я збрехав?»
  «Ти не брехлива, Мері Кетрін. Крім того, я перевірив кілька, вони спрацювали як шарм».
   «Може, тобі варто було перевірити їх усіх?»
  Сміт замовк, потім видав звук огиди. «Ти зараз розумієш».
  «Я? Прикривай дупу. Замкніть нас тут. Іди, переконайся, що я тебе не обдурив. Тоді повернись і розстріляй нас. Або дозволь нам замерзнути на смерть».
  «Пам’ятаєте всі ті старі фільми про Джеймса Бонда, де суперпоганий хлопець планував якусь екстравагантну та епатажну смерть Бонда? Він залишав його помирати, але Джеймс щоразу втікав. Раніше я дивився на це і думав: «Ідіот, просто застрель його». І ось що я збираюся зробити — просто застрелити вас».
  Сміт направив пістолет на Сема. MC перекотилася набік, схопила руками рукоятку пістолета, прицілилася й вистрілила.
  Вона запізнилася на секунду. Пролунав постріл Сміта. MC почув крик і лайку. Кімнату залило світло, за ним пролунали третій і четвертий постріли. Стукіт тіла, що вдарилося об підлогу.
  Тіло Сміта.
  Третій і четвертий постріли не були з її рушниці, зрозумів МС. Вона підняла свій погляд. Її партнер стояв над нею, посміхаючись. «Схоже, я знову врятував твою дупу, партнере».
  MC усміхнувся у відповідь, її охопило полегшення. «Схоже. Бачиш, ти не можеш кинути».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ ВІСІМДЕСЯТ ТРЕТІЙ
  
  Субота, 31 січня
  13:25​
  
  Виник контрольований хаос. Кітт привіз Вайта, Канатальді та півдюжини уніформ. Маленький сарай наповнився стукотом чобіт і вигуками наказів.
  «Телефонуйте 911!»
  «Дві одиниці в дорозі!»
  «Вона все ще жива».
  «Накрийте дитину ковдрою!»
  Слідом за цим залунали сирени. Скреготіння радіостанцій. Кітт розрізає клейку стрічку та допомагає MC підвестися, весь час розмовляючи з Селом, доповнюючи його.
  Зараз, для порівняння, у лікарні швидкої допомоги було моторошно тихо. MC наполягла на тому, щоб вийти з сараю — для неї не було носилок. Вона відмовилася від швидкої допомоги, але знала, що краще не відмовитися від огляду лікаря.
  А тепер ось вона сіла. Очікування. Турбуватися про Сема. Потрібно бути на місці події замість того, щоб охолоджувати її тут.
  Кіт визирнув за ширму. «Гей, партнере. Хочеш компанії?»
  МС помахав їй увійти, скривившись від цього руху. «Де Сем?»
  «Його прийняли».
  «Мені потрібно подзвонити тітці Кетрін і мамі…»
  «Мама і Майкл. Готово. А також Мелоді та Ніл».
  МС насупився. «Лікар збирався «бути зі мною безпосередньо» тридцять хвилин тому».
  «Ти маєш десь бути?»
   «Так, до біса! Де завгодно, крім h…» Вона перекусила це слово, сльози пекли її очі. «Ти врятував мені життя. Ти врятував Сема. Дякую».
  Кітт стиснув її руку. «Будь ласка».
  «Я повинен був тобі довіряти».
  «Так, ви повинні були. Але ти впорався. Ти залишив мені касету».
  «Я подумав, що якщо це обернеться для мене погано, ти знатимеш, що з цим робити».
  «Я майже не дивився на це. У нас був наш хлопець з балістичним сірником. Скільки неприємностей ви можете потрапити?»
  «Мабуть, дуже багато».
  «Мабуть. Я дійшов до ліфтів і повернувся за касетою. Щось, якийсь інстинкт підказав мені це».
  Вони замовкли. МС думав про Томмі, про Сема. Про ті останні моменти та про те, що могло статися.
  Вона подумала про Дена. Майбутнього, яке вони майже мали.
  «Як ви нас знайшли?»
  «Дзвінок від Ніла привів мене до вашого будинку, а потім я побачив ваш позашляховик у канаві. Я розпитав, дізнався, що божевільна жінка, яка видалася за поліцейського, вилізла з нього та пішла геть, несучи ковдру та ліхтарик».
  «Один із моїх найкращих моментів».
  «Перше місце, куди ми прийшли, переднє скло розбите. Заходимо всередину, до сараю близько мільйона слідів. Ви майже залишили слід із крихт хліба».
  МС відкашлялася. «А як щодо Сміта?»
  «В хірургії. Сподіваюся, він доживе до суду. Увесь час він був головоломним. Неймовірно».
  «Насправді, ви не знаєте неймовірного. Це все була брехня. Немає Breakneck. Він його вигадав».
  Почувши недовірливий вираз Кітта, МС поділився тим, що Сміт розповів їй про вигаданого вбивцю.
  Коли вона закінчила, Кітт похитала головою. «Не засмучуйтеся, я теж на це впав. Ми всі зробили».
  «Привіт, детективи, я доктор Деніелс». Жінка, яка на вигляд була приблизно такого ж віку, як MC, відсунула завісу. З нею була медсестра, яка була раніше. «Медсестра Джонсон сказала мені, що ти дуже хочеш їхати».
  «Чого ти так довго зайняв?» — спитав МС, сердито дивлячись.
  Усміхаючись, Кітт підвівся. «Я залишу вас трьох самих, щоб вирішити це питання».
  «Ви можете залишитися». Лікар злегка посміхнувся. «Якою б вона не була запеклою, я думаю, що з нею все добре».
  Кіт посміхнувся. «Не те, щоб я не ціную пропозицію, але, якою б вона не була запеклою, я б краще пішов».
  «Боягуз».
  Вона попрямувала до дверей. «Я не заперечую це».
  Лікар наказав MC встати. Вона здригнулася, перекинувши всю вагу на ноги. «Блін, це болить».
  «Могло бути й гірше», — сказав Кітт.
  Вона могла бути мертвою . «Ви правильно розумієте, партнере. Ти маєш рацію».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ ВІСІМДЕСЯТ ЧЕТВЕРТИЙ
  
  Субота, 31 січня
  14:20​
  
  MC постукав у двері лікарняної палати Сема. «Привіт, друже, — сказала вона. «Як справи?»
  Він подивився на неї з враженим виразом. Тітка Кетрін сіла біля нього. Вона подивилася через плече на MC і посміхнулася. «Мері Кетрін, Сем просто запитував про вас».
  «І я тут». Вона підійшла до тітки, нахилилася й поцілувала її в щоку. «Як він?»
  «Лікар каже, що мій Сем буде добре. У нього можуть бути пошкоджені нерви на руках і ногах, і він, швидше за все, буде більш сприйнятливий до майбутніх застуд та інших респіраторних захворювань, але ми можемо з цим жити». Вона перехрестилася. «Могло бути набагато гірше».
  Він міг бути мертвим .
  Але він ще не вийшов з лісу .
  «Чи могли б ми з Семом залишитися на кілька хвилин наодинці?»
  «Звичайно». Вона стояла, витираючи сльози зі щік. «Мені потрібно подзвонити Беллі, щоб сказати їй, що ми повертаємося додому».
  Вона знайшла хвилину, щоб поворушитися навколо свого сина, розгладжуючи його ковдру, переконавшись, що його подушка була такою, а потім випрямилася й повернулася до МС. Вона поцілувала її в обидві щоки. «Дякую, Мері Кетрін. Ви врятували йому життя. Якби я його втратила. . . Я не знаю, чи міг би я. . . Я не знаю, що б я зробив».
  За мить двері зачинилися, і вони з Семом залишилися самі. MC сиділа в кріслі, яке кілька хвилин тому сиділа її тітка Кетрін. Вона не говорила, бажаючи дати йому можливість взяти на себе ініціативу. Він мав більше сказати їй, ніж вона йому.
  Сем дивився на неї, і його очі стали скляними від сліз. «Мені дуже шкода, MC, я не хотів, щоб щось із цього сталося. Я хотів, щоб я був мертвим щохвилини, відколи Томмі…
  Він захлинувся від цих слів, і вона прикрила його руку однією зі своїх. «Коли Дена застрелили, я не думав, що це мало стосунок до мене чи грошей. Але потім Томмі. . . у своїй квартирі так . . . Я знав. Я не знав, що робити».
  «Ти хоча б подумав про правду?»
  «Я був, — він уривчасто видихнув, — боявся. Так само була і Зоя. Особливо після Дженні. Я знав, що цей Breakneck хотів нас».
  «І гроші».
  Він кивнув. «І в мене його не було, більше ні. Повірте, я б повернув це сторицею».
  «Томмі ніколи не здавав тебе, навіть ФБР».
  Він опустив голову.
  «Чому, Семе?» Вона нахилилася вперед, серце боліло зрозуміти. «Навіщо ти це зробив?»
  «Здавалося, що це легкі гроші. Джина сказала нам, що це надійно».
  Справжня надійність — вісім мертвих, зруйновані життя .
  «Навіщо ви залучили Томмі?»
  «У нього вже був власний бізнес-акаунт. Хороша кредитна історія, без проблем. Я подумав, що ніхто б не моргнув вією, якби у нього було кілька акаунтів».
  Сем стиснув руки в кулаки. «Частина мене була зла на Томмі. Він завжди був таким ідеальним. Він ніколи не облажався, ніколи нікому не кривдив. І ось я був, Семе, помилка».
  MC згадав, що Сундстранд сказав про дітей, які втягуються в подібні речі, що це не ті, хто впевнений у своєму майбутньому та впевнений у своїх силах.
  Це були такі діти, як Сем. Це розбило її серце.
  «Як ви створили всі ці акаунти в соціальних мережах Томмі?»
  «Я встановив програмне забезпечення для реєстрації натискань клавіш на комп’ютері Томмі. Щоб отримати його логін і паролі. Номер соціального страхування. По суті, програмне забезпечення вловлює все, що ви натискаєте, і передає це».
   «Він захопився тобою», — сказав МС. «Як?»
  «Він знайшов гроші. П'ятсот тисяч».
  «І ви вигадали цю історію про те, що потрапили в біду і потребували допомоги. Про те, що я не можу звільнитися від крекерів і планую використати ці гроші як важіль». Він кивнув, виглядаючи жалюгідним. «Він був твоїм братом. Він тобі довіряв».
  «Якби я міг забрати це назад, я б це зробив. Господи, як би я міг!» Сем підніс долоні до очей. За мить він їх упустив; його очі були червоні й вологі. «Я дуже хочу це виправити. Він був моїм найкращим другом. Я його любив. Але я зробив. . . що. І тепер . . . це болить більше, ніж я можу витримати».
  Сльози котилися по щоках. «Я думав, що все буде круто. Він купив історію. Потім я дізнався, що він змінив усі паролі облікових записів. І викликав ФБР».
  «Того ранку ви послали Зої до нього в квартиру, щоб спробувати переконати його віддати вам гроші».
  «Так».
  «Це не кінець, Семе. Ви це знаєте, чи не так?»
  Він кивнув, горло працювало.
  «Вам доведеться прийняти відповідальність за те, що ви зробили. Мені є перед начальством відповідати, звіт писати. Я не можу це приховати. Я не буду. Настав час підтягнутись, Семе».
  Довгу мить він мовчав, ніби намагаючись усвідомити те, що чекало попереду. «Як я буду ставитися до сім’ї?» — прошепотів він. «А як щодо мами? Вона ніколи мені не пробачить».
  Частина її хотіла заховати все це під килим для нього. Змусьте це зникнути, спробуйте захистити його — якщо не з іншої причини, то для того, щоб захистити тітку Кетрін від більшого болю.
  Вона не могла цього зробити.
  — Не ти вбив Томмі, а Сміт. Ви порушили закон і збрехали їм і мені. Вони тобі пробачать. Але це буде непросто».
  Він знайшов мить, ніби перетравивши її слова. Коли він говорив, його голос тремтів. «Що зі мною станеться, MC? Я збираюся . . . в'язниця?»
  «Можливо. точно не знаю. Суддя може бути поблажливим. Це перший злочин. Ви явно понесли наслідки за свої дії. Через вас викрили агента-відступника, і, — додала вона, дивлячись йому прямо в очі, — ви співпрацюватимете, передаючи будь-яку інформацію, яку зможете.
   Правда полягала в тому, що Сміт зробив себе зіркою цієї історії. Те, як це все сталося, мало відійти на другий план — на кожному фронті. Благословення для Сема. Для родини.
  «А як щодо Сміта?» — запитав він, ніби прочитавши її думки.
  «Він зробив це завдяки операції. Якщо він виживе, то постане перед судом».
  «Солодкий». Він потягся за ковдру. «Те, що ви сказали Сміту, MC, про гроші, про інформацію, яку він хотів, чи це правда?»
  «Яка частина?»
  «Мабуть, усе».
  «Я знайшов це. Томмі переніс його частинами на рахунки своїх клієнтів. І він змінив усі паролі облікових записів».
  «До карколомного».
  «Так. Тітка Белла підказала мені. Вона подзвонила мені, тому що її банківська виписка була меншою майже на десять тисяч. Вона намагалася отримати доступ до своєї інформації в Інтернеті, але не змогла».
  «Тому що він змінив паролі».
  «Так. Але не імена для входу. Вона дала мені своє ім’я для входу, щоб я міг їй допомогти, а потім я вигнав Макса з Mama Riggio».
  «Ви перевірили, і гроші були».
  «Але у мене вичерпався час, і я не потрапив далі. Тому я притворився, сподіваючись, що Сміт не витратить час, щоб перевірити їх усіх...
  «Лише перша пара в списку». На його обличчі промайнув смішний вираз.
  «Що?» — запитала вона.
  Він похитав головою. «Я дуже хочу це виправити», — сказав він. «Я хочу зробити щось хороше для зміни».
  Він тремтяче видихнув. «MC, я маю дещо тобі сказати. Про Дена».
  У грудях її стиснуло. Вона накрила його руку своєю, стиснула його пальці. «Ні, не хочеш. Я вже знаю, Сем».
  Він зустрівся з нею поглядом, вираз його обличчя був лютим. «Він був...»
  «Сем, правда. я..."
  «Хороший хлопець», — продовжив він. «Джина ненавиділа його. Тому що він її кинув. Він побачив її наскрізь і пішов далі. Залишив KIC через неї».
  У роті пересохло. Її серце билося так сильно, що вона чула це в своїй голові. — Але Зоя сказала, що Ден допомагав вербувати...
  «Ні. Ніколи. Джина була брехухою. Мені здається, вона уявила, що вони вдвох працюють у такому тандемі, але він кинув її ще до того, як вона навіть встигла показати щупи».
  Сльози залили її очі. МС кліпнув на них. Вона відчула, ніби важка темна хмара щойно злетіла з неї. Тепер вона могла просто сумувати про втрату Дена. Втрата хорошого чоловіка, який любив її. І кого вона покохала у відповідь.
  «Дякую тобі за це, Семе. Це багато значить». Вона поцілувала його в щоку, потім підвелася. «Як би божевільно це зараз не здавалося, я вірю в тебе».
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  
   РОЗДІЛ ВІСІМДЕСЯТ П'ЯТИЙ
  
  Четвер, 5 лютого
  10:10 ранку
  
  Сел великодушно запропонував МС вихідний. Р і Р, сказав він. Шанс розслабитися, зцілитися фізично та емоційно. Коли вона спробувала відмовитися від пропозиції, це стало наказом.
  Вона була без розуму нудьгувати.
  Але нудьгуючий розум був творчим розумом, і вона приклала свій до роботи. Їй потрібно було дещо виправитися.
  «Привіт, Нан», — сказав МС, заходячи в офіс VCB. «Будь-які повідомлення?»
  «Ти все ще у відпустці». Нан помахала їй пальцем. «Сел краще тебе тут не бачити».
  «Не хвилюйтеся, я попередив його, що заїду. Просто приношу щось для свого партнера».
  МС засунула конверт під руку. «Вона тут, правда?»
  «За її столом».
  Коли вона прогулювалася повз кабіни різних детективів, її зустріли оплесками та кількома криками: «Так тримати, Ріджіо!» Мало того, що її робота призвела до арешту підозрюваного та пред’явлення звинувачень – поганим хлопцем виявилося ФБР. Для деяких хлопців зі служби це було просто сором'язливою мрією.
  MC знайшов Кітт за її столом. «Привіт, партнере», — сказала вона, зупинившись у дверях кабінки. «Ти сумував за мною?»
  Кіт посміхнувся. «Ти мене знаєш, я люблю проблеми».
  «Я сприйму це як «так». Вона підійшла до Кіттового столу й сіла на край. «Щось тут нового?»
   «Насправді так. П'ятсот тисяч пішли. Перевели. Сал був придатний для зв’язування».
  МС сів вперед. «Перевели? Про рахунки клієнтів Томмі?»
  «Так. Але зрозумійте, всі суми, про які йде мова, були внесені на благодійні рахунки. Католицькі благодійні організації. Центр Мілдред А. Беррі. Їжа для бідних і United Way, серед інших».
  Вона простягла МС надрукований список. MC сканував його, намагаючись посміхнутися. Сем зробив це правильно. Він узяв криваві гроші і поклав їх туди, де вони будуть використані на благо.
  Вона кинула список на стіл. Гроші не мали законного власника, оскільки такі відомство їх би конфіскувало. «Що Сел хоче, щоб ти зробив?»
  «Скажімо так, він сказав, що брати їжу з вуст немовлят або з рук Пресвятої Матері для нього не варіант. І начальнику "просто доведеться подолати це". »
  «Гарний вибір. Ти виглядаєш втомленим, Кітт.
  «Дякую. На відміну від деяких із нас, бос не дав мені вихідного тижня».
  «Наче тобі може знадобитися відпустка», — продовжила вона.
  Кітт звів брову. «Хіба у вас немає місця, де ви повинні бути? Як диван? Одужує?»
  «Я приніс тобі дещо». МС кинула манільський конверт на свій стіл. «Що це?»
  «Відкрийте і подивіться».
  Кітт зробив і витягнув маршрут подорожі та два посадкові талони на літак. Вона подивилася на MC «Що це?»
  «Авіаквитки в Мексику. Для вас і Джо. Про готель подбали. Тобі доведеться купувати власні чимічанги. Вибач".
  Кітт ошелешено подивився на неї. «Але я не . . . як?»
  «Це з родини Ріджіо. Я зібрав колекцію».
  «Я не можу прийняти це. Ми не можемо прийняти..."
  «У вас немає вибору». Вона нахилилася до неї. «Ти врятував мені життя, ти врятував життя Сема. Через вас, Томмі, вбивця Дена і Джини постануть перед судом».
  «Я не знаю, що сказати».
  MC посміхнувся. «Не дякую, є застереження». Кіт чекав. «Тепер ви майже сім’я, тому мама чекає вас на недільній вечері, першої неділі, коли ви повернетесь».
   Очі Кіта наповнилися слізьми. «Назад. Але коли ми..."
  «Сьогодні».
  «Сьогодні?» Її очі розширилися. «Але Сел...»
  «В цьому бере участь».
  «Я не запакований».
  «Так, ти. Звичайно, Джо міг не спакувати тобі нічого, крім бікіні та нижньої білизни. Думаю, вам просто доведеться з цим впоратися».
  «Але . . . але я не можу просто…”
  «Я б запропонував допомогти тобі зібратися, але ми з Еріком їдемо в місто. Буллз проти Селтікс, сьогодні ввечері на стадіоні United Center».
  Від подиву Кітта МС знизав плечима. «Просто друзі. До того ж ти мене знаєш. Мені не подобається обіцянка пива та хот-дога».
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"