Геллманн Ліббі Фішер : другие произведения.

Doubleblind (Georgia Davis #6)

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  
  
  ПОДВІЙНА СЛІПОТА
  
  
  ЛІББІ ФІШЕР ХЕЛЛМАНН
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  Зміст
  
  Глава 1
  
  Глава 2
  
  Розділ 3
  
  Глава 4
  
  Глава 5
  
  Глава 6
  
  Розділ 7
  
  Розділ 8
  
  Розділ 9
  
  Глава 10
  
  Розділ 11
  
  Глава 12
  
  Глава 13
  
  Глава 14
  
  Глава 15
  
  Глава 16
  
  Глава 17
  
  Глава 18
  
  Глава 19
  
  Глава 20
  
  Глава 21
  
  Глава 22
  
  Глава 23
  
  Глава 24
  
  Глава 25
  
  Глава 26
  
  Глава 27
  
  Глава 28
  
  Глава 29
  
  Глава 30
  
  Глава 31
  
  Глава 32
  
  Глава 33
  
  Глава 34
  
  Глава 35
  
  Глава 36
  
  Глава 37
  
  Глава 38
  
  Глава 39
  
  Глава 40
  
  Глава 41
  
  Глава 42
  
  Глава 43
  
  Глава 44
  
  Глава 45
  
  Глава 46
  
  Глава 47
  
  Глава 48
  
  Глава 49
  
  Глава 50
  
  Глава 51
  
  Глава 52
  
  Глава 53
  
  Глава 54
  
  Глава 55
  
  Глава 56
  
  Глава 57
  
  Глава 58
  
  Глава 59
  
  Глава 60
  
  Глава 61
  
  Глава 62
  
  Глава 63
  
  Глава 64
  
  Глава 65
  
  Глава 66
  
  Глава 67
  
  Глава 68
  
  Глава 69
  
  Глава 70
  
  Глава 71
  
  Глава 72
  
  Глава 73
  
  Глава 74
  
  Подяки
  
  OceanofPDF.com
  
  Це художній твір. Імена, персонажі, місця і події є продуктом уяви автора або використані вымышленно. Будь-яке подібність з реальними місцями подій або людьми, живими чи мертвими є цілком випадковою. Всі права захищені. Жодна частина цієї публікації не може бути відтворена або передана в будь-якій формі чи будь-якими засобами, електронними або механічними, без письмового дозволу Ліббі Фішер Хеллманн.
  
  
  
  Авторське право No 2022 Ліббі Фішер Хеллманн
  
  Всі права захищені.
  
  
  
  Дизайн обкладинки від Мігеля Ортуно
  
  Дизайн інтер'єру від Сью Троубрідж
  
  
  
  Імена: Хеллманн, Ліббі Фішер
  
  Назва: Подвійна сліпота / Ліббі Фішер Хеллманн
  
  Опис: Чикаго, Іллінойс: Видавництво Red Herrings Press, 2022
  
  Ідентифікаторів: ISBN 978-1-7364528-6-8 (м'яка обкладинка); 978-1-7364528-5-1 (електронна книга); 978-1-7364528-7-5 (аудіо). Скоро приїде LCCN.
  
  Суб'єкти: Девіс, Джорджія (Вигаданий персонаж) — вигадка. |Вбивство—вигадка. | Поліція—вигадка. | Столичний район Чікаго (Іл.) — вигадка. | COVID — вигадка. | Мормони — Художня література. | Детективна фантастика. | Детективна фантастика. | Приватні детективи — художня література.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 1
  
  Джорджія Девіс почала забувати, яким було життя до пандемії. Вона згадувала ледачі літні дні на пляжі Женевського озера з Джиммі. Приєдналася до натовпу, який спостерігав за феєрверком Четвертого липня. Вболівав за "Кабс", коли команда все ще перемагала. Але ці спогади, яскраві і четковатые в той час, вицвітали, як старі фотографії з пожовклими, загнутими краями.
  
  Через три роки після прибуття вірус Covid все ще був широко поширений. Люди все ще вмирали. Ресурси вичерпалися, а економіка все ще перебувала в занепаді. Що означало для неї мало роботи, або взагалі її не було. Кому потрібен приватний детектив, коли вони майже не виходять з дому? Вона ніколи не бачила людей такими стривоженими і дратівливими, готовими затіяти суперечку або повстання. Вона пішла на кухню, щоб зварити каву.
  
  Минулого літа здавалося, що найгірше позаду, і повернувся наліт нормальності. В приміщенні люди ходили в масках, але вакцин і бустерів було в надлишку, і тепер вони з Джиммі були повністю вакциновані. Як начальник поліції Лейк-Дженева, штат Вісконсін, він був першим, хто реагував. Вона змусила свою сестру Савану і свою матір Джобет теж зробити щеплення. Її мати оговталася від вогнепального поранення в бік шістьма місяцями раніше і жила в квартирі Джиммі в Нортглене, всього в п'ятнадцяти хвилинах їзди від Эванстона. ДжоБет подобалося бути "Гаммою" і головною нянькою Чарлі, який два роки балакав, як сорока, чи як там це називалося в чоловічому роді. В основному це були вигадані слова та інтонації, але Джобет був упевнений, що йому судилося стати блискучим вченим або юристом. Сестра Джорджії, Ванна, відвідувала заняття в громадському коледжі Октона. Деякі з них були віддаленими, але кілька відважних вчителів викладали особисто.
  
  Джорджія налила кави в свою улюблену чорну кухоль. В цілому, їй було за що бути вдячною. За винятком появи нового варіанту Covid, більш заразного, ніж будь-який з його попередників. По всьому світу почастішали випадки, і країна приготувалася до нової атаки. Повернулася невпевненість. Відчував інший світ себе в такій же невизначеності, як і вона? Зачирикал мобільник, обриваючи її думки. Вона дістала його з кишені спортивних штанів.
  
  Вона перевірила номер того, хто телефонував. "Привіт, Еллі".
  
  "Доброго ранку, Джорджія".
  
  Еллі Форман поступово ставала не тільки колегою, але і іншому. Іноді вони працювали разом. Хлопець Еллі, Люк, як і Джиммі, жив на Женевському озері. Насправді, чоловіки були близькі. Але вона не бачила Еллі більше року. “ Як у вас справи? Як Рейчел?
  
  “ Ти не повіриш. Знаєш, їй зараз тридцять.
  
  Джорджія присвистнула. “ Я так давно її знаю?
  
  Вона познайомилася з дочкою Еллі до того, як та зустріла Еллі. У тринадцять років Рейчел переживала "дикий" період і одного разу вночі опинилася в поліцейській дільниці після того, як проїхалась по Північному узбережжю з двома дітьми постарше. Копи знайшли заряджений револьвер 38 - го калібру на задньому сидінні.
  
  “Я здивований, що ти останнім часом нічого про неї не чув. Вона тебе обожнює. Вона поступила в Поліцейську академію".
  
  "Рейчел?"
  
  “У неї...well...it нічого не вийшло. Але це її історія, яку варто розповісти ".
  
  "Може бути, мені потрібно написати їй?"
  
  Голос Еллі потеплішав. "Я думаю, їй би це сподобалося".
  
  "Отже, що я можу для тебе зробити?" Запитала Джорджія, знаючи, що у Еллі зазвичай була причина, коли вона дзвонила. Насправді, коли вона вперше зустріла Еллі, вона подумала, що ця жінка була однією з тих титулованих матерів Північного узбережжя, які очікували, що всі будуть потурати її найменшого бажанням, але Еллі довела, що вона помилялася. Джорджії почали подобатися суховатое почуття гумору Еллі, її самоприниження і справжнє почуття справедливості.
  
  "Ну, я не впевнена", - сказала Еллі. "Ти знаєш мою подругу Сьюзан Сайлер, вірно?"
  
  “ Руда, завжди виглядає так, немов зійшла з обкладинки модного журналу?
  
  Еллі розсміялася. "Це той самий". Вона зробила паузу. "На жаль, її тітка — сестра її матері — втратила свідомість і померла через кілька хвилин після того, як їй зробили укол".
  
  “О, ні. Вони знають чому?"
  
  “У тому-то й річ. Її тітка Емілі була витривалою, наскільки це можливо. Звичайно, їй було за вісімдесят, але вона займалася спортом, ходила, правильно харчувалася і була неймовірно здоровою ".
  
  "Може бути, алергія?"
  
  "Ніхто не знає".
  
  “ Що вони зробили, коли вона втратила свідомість?
  
  “Вона була в церкві тут, нагорі. Лікар спостерігав за групою студентів-медиків і помічників. Він відключив всі і викликав парамедиків. Вони терміново доставили її в лікарню, але вона померла. Це був її бустер, і у неї не було жодних проблем з першими двома вакцинами ".
  
  "Я відчуваю, що гряде велике "але".
  
  “Ви вгадали. Вони відразу ж провели розтин, але результати були непереконливими. Вони не знайшли нічого незвичайного. Тим часом доктор отримав дозвіл почати все спочатку на наступний день. На наступний день після цього, по-моєму, вчора, померли ще дві людини.
  
  “ Старшокласники?
  
  "Так". Еллі продовжила. “Один з чоловіків був не в кращій формі. У нього був рак товстої кишки, і він активно проходив хіміотерапію. В іншого був діабет, але крім цього, нічого примітного.
  
  "Вони все одно дозволяють тому, у кого рак, зробити укол?"
  
  “ Очевидно. Я не знаю подробиць. Саме тому я тобі і дзвоню. Ти зараз чим-небудь зайнятий?
  
  “Ти жартуєш? У розпал пандемії? Якщо ти маєш на увазі дзвінки знайомих, які ніколи мені не передзвонюють, і пяление на стіни весь день, я вражений ".
  
  “ Значить, у тебе є час поговорити зі Сьюзен і її матір'ю?
  
  "Чому?"
  
  “Я думаю, ти знаєш Сьюзан. Вона з тих людей, які розставляють крапки над "i" і закреслюють "т". Вона самий допитливий чоловік, якого я знаю ". Еллі прочистила горло. “ Як і її мати. Вони... гм... стурбовані.
  
  “ З приводу чого?
  
  “ Її тітка, звичайно, і чому вона померла. Особливо враховуючи, що вона була такою міцною і здоровою. Чому вона померла через уколу? Не кажучи вже про тих, хто помер двома днями пізніше.
  
  “ Причин може бути мільйон. Алергія, забруднення, неправильне дозування...
  
  "Хтось повинен поговорити з виробником, щоб переконатися, що партія була кошерної".
  
  “Звичайно. Це виразно з'ясує щось важливе". Джорджія здивувалася сама собі. Коли вона встигла стати такою цинічною? Вона пояснила. “Якщо б це був виробник, вам не здається, що до теперішнього часу було б більше смертей? Або серйозних реакцій?"
  
  “Сьюзан згодна з вами. На жаль, неясно, хто зв'язується з виробником, що і коли вони дізнаються ".
  
  “Хіба це не повинен бути лікар? Або Департамент громадського здоров'я?"
  
  "Як я вже сказала", - сказала Еллі. “Це незрозуміло. І це зводить Сьюзан з розуму".
  
  “ І Сьюзен - твоя найкраща подруга...
  
  "Так і є." втрутилася Еллі.
  
  “ Ти не думаєш, що Сьюзен, як і її подруга Еллі, може бути схильна до імпульсивної поведінки?
  
  Еллі відпустила колючість. Джорджія знову була здивована. "Може бути," продовжила Еллі. “ Саме тому я і дзвоню. Якщо ти поговориш з ними, вони, можливо, заспокояться. Розумію, що це могло бути щось, про що ніхто не знав. Наприклад, те, що вона з'їла прямо перед пострілом. Нічого такого, що можна було б передбачити. Я підозрюю, що їм просто потрібно підтвердження від когось, хто раніше розслідував непізнані смерті.
  
  "О. Я повинен переконатися, що у неї не було передозування кокаїну або опіоїдів?"
  
  Пауза мовчання. Потім: "Я згадував, що вона і її мати готові компенсувати вам витрачений час?"
  
  “Це люб'язно, але я б зробив це безкоштовно. Для тебе".
  
  “ Спасибі. Я попрошу їх приготувати латте. Як щодо "Эденс Плаза" через півгодини?
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 2
  
  Була середина ранку, але Джорджія більше не вбиралася на роботу. Її "уніформа приватного детектива", як вона назвала її після того, як звільнилася з поліції, раніше складалася з джинсів, футболки та блейзера з безліччю кишень, в одному з яких ховався її "Глок". Тепер вона носила спортивні штани і не бачила необхідності переодягатися. Не те щоб їй потрібно було справити враження на нового клієнта. Вона почистила зуби, розмазала помаду з губ і зібрала свої довгі світлі волосся в кінський хвіст, просмикнувши їх через бейсболку Cubs.
  
  Сонячним березневим днем крокуси і нарциси боролися за те, щоб з'явитися на світ, і від землі виходив той землистий свіжий запах, який віщував весну. Зміна пір року, така ж надійна і передбачувана, як дідусеві годинник, дарувала бальзам — свого роду безтурботність, — який, як сподівалася Джорджія, заспокоїть світової хаос.
  
  Двадцять хвилин потому вона заїхала на парковку "Эденс Плаза" в Уилметте. Крихітний "Старбакс" прилаштувався поруч з універмагом, який, здавалося, завжди закривався. З іншого боку кав'ярні стояли парасольки, столи і стільці. Сьюзан манірно сиділа в кріслі під одним з парасольок. Її мати, більш доросла версія Сьюзен, з сивими кучерявими волоссям, в модних штанях і жакеті в тон з гарною поставою, сиділа поруч з нею. "Кінець сімдесятих", - подумала Джорджія.
  
  Сьюзен, як і її мати, була елегантно одягнена в бежевий дизайнерський брючний костюм, а її рудувато-каштанове волосся доповнювали цей наряд. Але Еллі, як і Джорджія, була в спортивному одязі, згорбившись на третьому стільці. Перед ними стояли чотири картонних стаканчика, з-під кришок яких валив пар. Всі три жінки були в масках. Джорджія дістала свою і одягла її.
  
  Джорджія ковзнула на стілець поруч з Еллі. Еллі виглядала добре, її темні кучері були хвилястими, але не неслухняними, очі такими ж сірими, як її спортивні штани. Здавалося, вона ніколи не старіла.
  
  Еллі теж оцінююче дивилася на неї, зазначила вона. Що вона побачила? Блондинка років під тридцять, підтягнута, але ніс завеликий для її особи, виступаючий підборіддя і карі очі, до яких вона рідко додавала косметику. Їй стало цікаво, постаріла вона за останній рік.
  
  Еллі скинула маску і розпливлася в усмішці, такої широкої і щирою, що Джорджія не змогла не відповісти їй тим же. Еллі підштовхнула одну з чашок через стіл. - Все ще ванільний латте? - запитала я.
  
  "Як ти згадав?" Джорджія теж опустила маску і зробила ковток.
  
  Еллі знизала плечима, але на цьому їх кепкування закінчилося. Втрутилася Сьюзен. “ Джорджія, це моя мама, Евелін.
  
  Джорджія кивнула. Може, їй встати і потиснути їй руку? Немає. Вона почекає, поки вони підуть. Якщо взагалі підуть. В епоху Covid ніхто не тиснув один одному руки. “Еллі розповіла мені про твою сестру. Це, мабуть, важко. Мої співчуття".
  
  Евелін обхопила свій келих долонями, ніби зігріваючи пальці. “Спасибі. Це важко. Вона ... вона була єдиною сім'єю, яка у мене залишилася. Ми були близнюками, ти знаєш... " Її голос затих.
  
  "Я розумію". Сказала Джорджія. Отже, Евелін було за вісімдесят. Виглядала вона теж непогано. "Чим я можу допомогти?"
  
  Сьюзан сьорбнула те, що виявилося гарячим чаєм. “Ми хочемо знати, що сталося з тіткою Емілі. Просто так дивно, що вона не перенесла вакцину, в той час як люди, набагато менш здорові, ніж вона, відчувають себе чудово ".
  
  Джорджія повернулася до матері Сьюзен. “ Вам зробили щеплення, місіс Сайлер?
  
  “Кличте мене Евелін, і так. Я брала і те, і інше. І бустер. У мене вболівав день або близько того і був озноб, але це все ".
  
  "Значить, ніякої реакції, як у твоєї сестри".
  
  “ Ні. "На обличчі Евелін з'явилося страдницький вираз. “ Вони провели розтин, але не виявили нічого незвичайного. Доктор сказав, що від двох до п'яти осіб на мільйон вмирають від важкої реакції. Вона похитала головою. “Ми просто не можемо цього зрозуміти. Але мені потрібно ".
  
  Джорджія розуміла. Коли хтось із близьких пішов з життя за нез'ясованих обставин, самі близькі їм люди мали потребу в поясненні. Їм потрібно було переконатися, що вони нічого не могли зробити, щоб зупинити це. Для їх власного душевного спокою. Для "завершення".
  
  Вона ненавиділа цей термін, "завершення". Невизначений вираз, до якого кожен повинен прагнути, коли його спіткає горе. Чому? Більшість людей ніколи не забудуть, що хтось з їхніх близьких помер. З часів роботи в поліції вона знала, що якщо людина зникла безвісти і тіло нарешті виявляють, знання того, що сталося, допомагає процесу скорботи. Це було слово "завершення". Незграбне слово, позбавлене емоцій, яке ніяк не могло передати бурю почуттів, викликану горем. Навіть коли відносини були токсичними. Її покійний батько був невиправним п'яницею, але Джорджія все ще думала про нього.
  
  “ Еллі сказала, що вони зв'язуються з виробником, вірно?
  
  Евелін кивнула. “Лікар сказав, що хто-небудь зможе. Але він не повідомив подробиць".
  
  Джорджія задумалася. “ Знаєш, це могла бути проблема зі здоров'ям, про яку ти не знаєш. Навіть Емілі, можливо, не знала про це.
  
  “Сумніваюся в цьому. Моя сестра могла б вичавити сто п'ятдесят фунтів лежачи. Я можу видушити тільки сто ".
  
  Джорджія майже посміхнулася. Суперництво між братом і сестрою? Якщо так, то воно було ніжним.
  
  “А потім, коли два дні померли інші бідолахи...... Ну, я не можу позбутися думки, що всі ці божевільні, які проти вакцини —"
  
  "Вау", - сказала Джорджія. “Спекуляції - це набагато вище мого рівня оплати. Принаймні, на даному етапі. Я знаю, як важко змиритися з раптовою втратою ". Батько Джорджії помер від серцевого нападу дванадцять років тому. Вона ненавиділа його, коли він був живий, але була здивована, як сильно вона горювала. Метт, її тодішній бойфренд, сказав їй, що це не рідкість. "Люди, які звикли до насильства, часто нудьгують по своєму кривднику".
  
  Вона змусила себе повернутися в сьогодення. "Я нічого не бачила про це в засобах масової інформації", - сказала Джорджія. “Що дивно. Кілька місяців тому, коли кілька людей після уколів закрутилася голова і вони потрапили в лікарню, це було у всіх новинах ".
  
  Місіс Сайлер знизала плечима. “Я нічого про це не знаю. І мене це не хвилює". Вона напружено випросталась. Її груди і підборіддя выпятились. “ Сьюзен розповіла мені, який ви хороший слідчий. Мені було б спокійніше, якби ви зайнялися цією справою. Я не можу сидіти склавши руки і нічого не робити. Я просто не можу. І, звичайно, я компенсую вам витрачений час".
  
  Сьюзан кинула на Джорджію вибачається погляд, який, здавалося, говорив: "Тепер ти знаєш, з чим я жила все своє життя". Джорджія і Еллі обмінялися поглядами.
  
  OceanofPDF.com
  
  РОЗДІЛ 3
  
  Eden
  
  В той ранок, коли Іден, нарешті, прийняла рішення, випав товстий шар снігу, що наштовхнуло її на думку, що це може бути сигналом від Господа. Якщо б вона була віруючою. Якої вона не була. Більше. Вона все одно розіграла це. Він повинен був знати, як сильно вона страждала. Він давав зрозуміти, що страждання не припиняться, поки вона що-небудь не зробить. І якщо її рішення виявиться правильним, сонце знову з'явиться, тепле, яскраве і життєрадісне, і розтопить весь сніг. Принаймні, в переносному сенсі. Ця думка вразила її і майже змусила розсміятися. Можливо , вона вона ввібрала в себе більше духовного складу розуму, ніж припускала з часу свого заміжжя за Портером. Релігія мормонів - не так вже сильно.
  
  Вона змусила себе повернутися до поточного дня і прикусила губу. Портер не провів з нею ніч минулої ночі; тепер він приходив для сексу тільки один — іноді два рази на тиждень. І ці ночі були сповнені душевних травм. Портер вимагав, щоб Іден була більш покірною дружиною-мормоном. Їх шлюб був скріплений печаткою у Церкві. Хіба вона не знала, що це означає? Що це буде тривати вічно? Спочатку вона нагадає йому, що вони одружилися так швидко, що вона не знала, чого від неї очікували. Вона не знала, на що підписувалась, а він не підготував її. Проте він неминуче втрачав терпіння і бив її, коли був незадоволений тим, що вона робила чи не робила. Діти плакали, і він ішов, плюючись самовдоволеним обуренням і отрутою.
  
  Іден навчилася мовчати, коли він ображав її словесно. Вона сподівалася, що це зупинить фізичне насильство. Цього не сталося. Вдача Портера завжди кипів, але при найменшому приводі він виходив з-під контролю. З тону його голосу вона могла сказати, що він готовий вибухнути. Його нападки змушували її почувати себе втраченим і самотнім, так само, як вона себе відчувала, коли втратила Тоні, свого нареченого до зустрічі з Портером. Тепер вона зненавиділа Портера і їхній шлюб.
  
  Але її рішення виїхати, насправді втекти від нестерпної, матеріалізувалося повільно, зважене її любов'ю до дітей. Як вона могла їх кинути? Вона була в жаху від того, що Портер міг зробити з ними в її відсутність. Але як вона могла залишитися, піклуватися про них і дозволяти йому постійно гвалтувати її, в ліжку і поза її?
  
  Шестирічний Елайджа завжди був важким людиною, і він тільки пішов до школи. Вчителька, сама підліток, сказала, що він не міг зосередитися більше кількох хвилин. Хоча вчитель цього не сказав, Іден зрозуміла, що він ставав непостійним, як і його батько, і наслідував найгіршим якостям Портера. Як і Портер, вона була впевнена, що у Елайджі СДУГ, і його розчарування у навчанні переростало в лють.
  
  Восьмирічна Сарія була допитливою, розумною і впертою. Спроби Іден зблизитися з Сарією були зведені нанівець настійливими вимогами Портера про поваги і слухняності. Вона чекала, що Сарія вибухне від гніву, і все ж з усіх трьох дітей Сарія, здавалося, підтримувала особливі стосунки зі своїм батьком і часто ставала на його бік проти Іден.
  
  Ще був її старший син, льняноволосый Тиган, десяти років, сумирний і тихий, який робив все, про що просила Іден. Їй доведеться придумати спосіб відвести їх посеред ночі, після того як вона влаштується в новому місці. Її очі наповнилися сльозами, коли вона подумала про те, що залишиться без них, хай і ненадовго.
  
  Однак після останніх кількох місяців вона побоювалася за своє життя. Єдиним способом Портера вирішувати проблеми було насильство. Це почалося одного разу ввечері, коли він кинув їй в обличчя шматок гарячої піци після того, як поскаржився, що вона забула замовити гриби. Іншого разу він вилив їй на голову пляшку пива за те, що вона купила Michelob, а не Corona. Насильство переросло в синець під оком тут, опухлу щоку там. Що буде далі? Вона не могла дозволити собі дізнатися про це. Вона приховувала синці та порізи за допомогою косметики, капелюхів і одягу з високим коміром.
  
  Словесні образи були більш жорстокими, оскільки їх чули діти. Вона нічого не могла зробити правильно. Готувати, прибирати, доглядати за дітьми. І не розповідай йому про те, як вона займалася любов'ю. Млява, без бажання. Все, що вона робила чи не робила, було чесною грою. Вона не розуміла основних мормонських принципів шлюбу.
  
  Справжні проблеми виникли, коли вона більше не могла мовчати і почала сперечатися. Вона спробувала використовувати правду і факти. Вона нагадала йому про те, як він засунув голову під воду у ванні, поки вона не захлинулася і не почала бризкати слиною. І про те, як він побив її, коли вона була вагітна Елайджею. Вона погрожувала піти від нього, якщо щось подібне станеться знову.
  
  Він розсміявся. Насправді розсміявся, сказавши, що знає, що вона ніколи не кине своїх дітей. Якби вона це зробила, все суспільство відвернулося від неї, і вона ніколи їх більше не побачила. Потім він побив її за те, що вона посміла сперечатися.
  
  З часом щось усередині неї розкололося. Здатність Іден любити і сміятися, здавалося, зникла, залишивши оболонку жінки, єдиною метою якої було врятувати себе і своїх дітей. Але коли? І як?
  
  Тепер Елайджа закричав з іншої кімнати. Сарія крикнув у відповідь, і незабаром ці двоє були втягнуті в запекла суперечка про те, хто першим увійде в ванну. Іден зітхнула, скинула ковдру і встала з ліжка.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 4
  
  У Джорджії не було можливості розповісти Джиммі про своєму новому справі до того вечора. Вона забрала Ванну з громадського коледжу Октона близько трьох. Отримавши освіту в середній школі онлайн, Савана, її зведена сестра і мати Чарлі, тепер вивчала графічний дизайн. Сьогодні був спеціальний урок, на якому студенти зібралися особисто, слідуючи правильним протоколами соціального дистанціювання, щоб здати проміжні іспити. Єдина близька подруга Джорджії, Саманта Мозелі, була графічним дизайнером. Савана і Сем обговорювали стажування, якщо Ванна отримає п'ятірки на своїх курсах.
  
  "Знаєш що, Джорджія?" Ванна забралася в червону "Тойоту" Джорджії.
  
  "Що, люба?"
  
  "Я отримала п'ятірку за проміжний іспит!" Вона усміхнулася.
  
  “Вау! Це круто".
  
  "Це дійсно так", - щебетала Ванна. “Всі кажуть, що Робінсон крутий відмінник, і він ніколи не ставить дівчаткам п'ятірок. Деякі жінки навіть подумували подати позов про дискримінацію з цього приводу. Але потім він поставив мені п'ятірку і розповів про це всьому класу ".
  
  "Невже?"
  
  “Ви, ймовірно, думаєте, що він зробив це, щоб вони не потягли його до суду. Спочатку я теж так думав. Але зараз я так не думаю ". Молодша версія Джорджії з такими ж густими світлими волоссям, карими очима і стрункою статурою, Ванна пограла з пасмом волосся, зовсім як Джорджія, і заправила за вухо. "Він все розповів, чому поставив мені п'ятірку".
  
  Джорджія вигнула брову.
  
  “Він сказав, що презентація була не тільки видатною з графічної точки зору, але і продемонструвала багато роздумів. Що я зрозумів критерії і розробив дизайн, який був чистим, чітким, професійним і вийшов приголомшливим ".
  
  "Він сказав 'гарний'?
  
  "Він зробив це!" - голос Ванни наповнився задоволенням. "Я не могла в це повірити".
  
  “Я так пишаюся тобою. Ти повинен сказати Сему. Схоже, ця стажування дійсно може відбутися ".
  
  Посмішка Ванни стала ширше. “ Я подзвоню їй, коли Чарлі ляже спати.
  
  Джорджія хотіла попередити її, щоб вона була обережна з вчителькою. Чоловік, який розкидає такі щедрі компліменти, можливо, чекає від такої привабливої дівчини, як її сестра, чогось більшого, ніж домашнє завдання. Але Ванна була так схвильована, що у Джорджії не вистачило духу її заспокоїти. Вона тримала рот на замку.
  
  
  
  Вони поїхали на схід, в Нортглен, де мати няньчила з Чарлі. Джобет відкрила двері, Чарлі сидів у неї на стегні. Як тільки він побачив Ванну, він простягнув до неї руки. Ванна підхопила його на руки й обняла. Джорджія подумала, що з неї вийшла чудова мати. Набагато краще, ніж був Джобет. Ймовірно, краще, ніж могла б бути сама Джорджія.
  
  У Джорджії була складна історія з її матір'ю, Ванної, але не настільки. Джобет пішла з життя Джорджії, коли їй було дванадцять, і Джорджія не чула про неї ні слова до минулого року. Більше двадцяти років без чортової вітальної листівки на день народження. Ванні було не так вже погано. Коли її мати переїжджала з міста в місто, завжди починаючи все з чистого листа в якому-небудь новому місці, вона тягла Ванну з собою. Звичайно, життя бродяги - це не пікнік і Ванна втекла від Джобета, коли їй було шістнадцять. Вона приїхала в Чикаго, де Джорджія врешті-решт знайшла її, розорену, нещасну і вагітну. Принаймні, така була версія, яку вони розповідали людям.
  
  Джобет пішла за ними в Чикаго кілька місяців потому. Тепер три жінки вперше в житті намагалися стати сім'єю. Джорджія терпіла це день за днем. Вона не була впевнена, що це хороша ідея.
  
  "Чарлі сьогодні спав недовго". Джобет зібрав свої іграшки і кинув їх у полотняну сумку. “У нього нежить. Сподіваюся, це не Covid. Напевно, немає. Кажуть, діти цього не розуміють. "Вона погладила його по солом'яного кольору волосся. “ Але ніколи не знаєш напевно.
  
  Коли вони були разом, було ясно, що вони виглядають як сім'я. Джобет прибралась з тих пір, як приїхала в місто. В її світлих волоссі не було ні єдиної сивого пасма, а карі очі сяяли, особливо коли вона була з Чарлі. Вона вступила у анонімні алкоголіки і тільки що закінчила дев'яносто дев'яносто, з гордістю заявила вона. Але Джорджія була обережна. Застережливий голос сказав їй захистити себе. Вона не була впевнена, що коли-небудь зможе повністю пробачити свою матір. Одного разу її кинули. Вона ніколи не хотіла повертатися до тієї болю.
  
  "Я подбаю про те, щоб йому було зручно і зігрівало". Ванна уткнулась носом в шию Чарлі.
  
  "Я знаю, що ти це зробиш, люба", - сказала Джобет. Родом з Джорджії, Джобет майже втратила свій південний акцент. Тільки коли вона обсипала ніжностями своїх доньок і онука, Джорджія змогла вловити залишки свого розтягуючого слова. "А як у тебе справи, Персик?"
  
  Джорджія слабо посміхнулася матері. “ Добре. Ти?
  
  "Тепер, коли я повернулася до своїх дівчаткам, я в повному порядку". Вона просяяла.
  
  
  
  Повернувшись додому, в квартиру Джорджії, вона почала готувати вечерю, поки Саванна годувала і купала Чарлі. Джиммі приїхав лише пів на восьму, коли Чарлі вже був в ліжку. Джорджія хотіла поговорити про своєму новому справі, але Джиммі потрібно було спочатку поїсти. Вона розігріла смаженого курчати, картопляне пюре і карамелизированную брюссельську капусту.
  
  Пандемія перетворила в Джорджію дивно пристойного кухаря, до чого вона звикла ставитися зневажливо. Що ще їй залишалося робити зі своїм часом? Її дислексія зводила читання до мінімуму, і вона була впевнена, що Netflix розкладає її мозок. Приготування їжі не вимагало великої читання, і вона стала досить впевненою в собі, щоб експериментувати з онлайн-рецептами, знаходячи замінники екзотичних спецій або приправ, яких у неї не було. Ні Ванна, ні Джиммі не скаржилися, тому вона вирішила, що, мабуть, робить щось правильно. Принаймні, достатньо правильно.
  
  Вона намагалася приготувати крем-брюле на десерт, але воно вийшло рідким. Вона все одно дала Джиммі трохи, поклавши на гарнір кілька печив. Він узяв ложку, і його очі розширилися, як у маленької дитини. “Що це? Це чудово!"
  
  Вона посміхнулася. “Це називається крем-брюле. Незвичайний ванільний заварний крем з карамелізованою цукром".
  
  "О, Джорджія, якщо ти продовжиш мене так годувати, ти выкатишь мене за двері".
  
  Вона побачила своє відкриття. “Не турбуйся про це. У мене не буде часу. Схоже, у мене є деяка робота".
  
  Джиммі зачерпнув ложкою ще десерту. “ Правда? У тебе є діло?
  
  "Можливо". Вона пояснила ситуацію. “Я повинна поговорити з лікарем, який спостерігав за щепленнями. Я думаю, мені потрібно буде опитати всіх, хто був там у день смерті тітки Сьюзен. Але це не повинно бути складно. Доктора звуть Річард Блекстоун, і він пов'язаний з лікарнею милосердя. У них повинен бути список. Потім я хочу проконсультуватися з виробником і подивитися, що вийде. Тим часом мати Сьюзан замовляє кілька посмертних тестів. Вона хоче точно з'ясувати, що убило її сестру."
  
  Він перестав колупати ложкою десерт. “ Люди помирали від вакцини проти Covid. Звичайно, не такими темпами, як від цієї хвороби, але, наскільки я розумію, звичайно...
  
  “Я знаю, і я впевнений, що вона теж, але вона сповнена рішучості точно визначити причину. Ось чому я розповідаю вам. Як я вже сказав, я повинен дізнатися максимум, зв'язавшись з виробником. Можливо, кілька флаконів були якимось чином заражені. Вони належать Jefferson Medical. Компанія зі списку Fortune 500. Велика фармацевтична компанія. "
  
  "Дійсно велика Фармацевтична компанія".
  
  “Саме. І я сумніваюся, що вони будуть говорити зі мною. Я ніхто. Мені може знадобитися ваша допомога. Ви представник закону. У вас більше впливу ".
  
  Джиммі подряпав ложкою тепер вже порожню тарілку, немов намагаючись знайти ще трохи десерту, чарівним чином сховався на самому увазі, потім відсунув її. “Ей, дитинко, я не міський коп. Або навіть шерифом округу. Я всього лише глава поліції на літньому курорті. Я теж не думаю, що вони стали б зі мною розмовляти ".
  
  “ Чому ні? Ви могли б сказати, що знаєте племінницю вбитої жінки. Що ви і робите.
  
  “Чому б тобі не піти до свого приятеля о'меллі? Смерті сталися на його задньому дворі. Не зрозумій мене неправильно. Я не проти бути маленьким гвинтиком в машині ". Він узяв одне з печива. “ І я зроблю все, щоб допомогти тобі. Він поплескав себе по животу. “ І з'їм твою прекрасну куховарство. Але у о'меллі, можливо, вийде краще.
  
  Ден о'меллі був начальником поліції Нортглена і був хорошим другом Джорджії, коли вона служила в поліції. “ Це правда. Вона взяла печиво з тарілки Джиммі. “І наскільки я знаю, федерали вже могли бути замішані і приховували це. Інцидент не висвітлювався. Навіть на місцевому рівні ".
  
  "Поки", - сказав Джиммі.
  
  “Вірно. Що теж дивно. Я думав, про непояснених смертей потрібно повідомляти у CDC або ВООЗ. А також в округ Кук або Департамент охорони здоров'я штату Іллінойс. Повинно бути, якісь амбітні репортери випрошують новини про Covid по дюжині раз в день ".
  
  “Хто знає? Здорово, що у нас зараз відповідальні компетентні люди, але неможливо усунути всі недоліки в системі за одну ніч ".
  
  Джорджія перестала жувати печиво. “Я не розглядаю це як роботу на два-три дні. Я можу дізнатися номер партії, яка використовувалася в день її смерті. Звідти виробник може відстежити ланцюжок поставок і з'ясувати, що сталося ".
  
  "А якщо ти вийдеш з гри?"
  
  “ Я піду до о'меллі. Може бути, до федералам. Вона пильно подивилася на нього. Його темне волосся, римський ніс і темні очі з зморшками від сміху в куточках стали першою особою, яка вона хотіла бачити вранці, і останнім, який вона хотіла бачити ввечері. Тепер, однак, в неї промайнула іскра роздратування. “Ти знаєш, що ти зводиш мене з розуму, так? Завжди задаєш питання типу "що, якщо". Можна подумати, я справжній слідчий".
  
  Він посміхнувся і почав співати. "Cray-zee за те, що намагаєшся, і cra-zee за те, що плачеш..."
  
  Джиммі був настільки щирим, що Джорджія не змогла втриматися від сміху. "Петсі Клайн тебе нічим не перевершує".
  
  Вона зібрала його тарілки і віднесла їх до раковини. Він перехопив її, забрав тарілки і поставив їх на стіл. “Ні. Ти закінчила. Я приберу".
  
  Вона обернулася. Джиммі уклав її в обійми і поцілував.
  
  "Ти на смак крем-брюле", - сказала вона.
  
  Він обсипав поцілунками її щоку, потім шию. “ Це не так мило, як з тобою.
  
  Вона прослизнула під його рукою і вислизнула з його хватки. “ Ні. Не раніше, ніж ти поклянешься допомогти мені з "Джефферсон Медікал".
  
  "Срань господня, Джорджія". Він похитав головою. "Ти дуже наполеглива жінка".
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 5
  
  Eden
  
  Іден виросла в родині ірландської католички Петсі Райан в Квінсі, приблизно в годині їзди на південь від Наву. Портер приїхала в місто на свій сімнадцятий день народження. Один погляд на неї — блондинка з зеленими очима, струнка і красива — і він пристрасно закохався в неї. Тоді він був чарівним і уважним, зовсім не тим чоловіком, яким став. Іден теж сильно закохалася в нього. Густе темне волосся і борода, жилаве статура. Але найбільше вогонь в його карих очах розпалив пристрасть і почуття, яких не вистачало в її житті. Шість місяців потому вона була вагітна і спрямовувалася на північ, до руїн міста, який колись був великим поселенням Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів.
  
  Вона швидко вийшла заміж за Портера, нащадка одного з небагатьох сімей, які залишилися, коли Бригам Янг повів інших в Юту. Тільки в їх першу шлюбну ніч Іден дізналася, що вона друга дружина Портера. Його перша, Пекла, якій ледь виповнилося двадцять п'ять, подарувала йому чотирьох дітей, але Портер набридав їй, коли зустрів Іден. Він навіть дав Іден нове ім'я, згідно з мормонскими звичаями. Петсі Райан тепер була сестрою Іден Крістенсен. У той час вона прийняла нове ім'я; вона все ще була закохана, і Портер не міг вчинити неправильно. Може, вона й була його другою дружиною, але, з Божою милістю, вона стане його останньою.
  
  Троє дітей народилися роздробленими. Кожен немовля було доріг їй, але Портер став вважати їх просто власністю. Роти, які потрібно годувати. Ще більше турбувало те, що вона поступово набридла йому. А коли йому набридло, він завдав удару, спочатку словесно, потім фізично. Єдиним благословенням було те, що він не втягнув у це дітей. Поки що. Вона вб'є його, якщо він це зробить.
  
  Але Петсі Райан з Квінсі не дозволила б собі бути жінкою-рогоносцем. По-перше, її батьки ніколи не схвалювали Портера, хоча вони ніколи нічого не говорили. Але коли вона бачила, як підтискають губи її матері всякий раз, коли та говорить про Портера, або як її батько різко виходить з кімнати, вона знала, що вони будуть раді її поверненню. Може бути, вони подбали б про них тимчасово, поки вона влаштовувалася б де-небудь в іншому місці.
  
  Немає. Це ніколи б не спрацювало. Мормони були зобов'язані збирати свої сім'ї. За словами одного зі знаменитих старійшин, ніхто з родини не міг бути втрачений, і якщо хто-небудь з їхніх дітей покине лоно, "божественні щупальця" втягнутий їх назад, з нею чи без неї. Сім'я була наріжним каменем мормонізму, який був навіки закарбований у Книзі Мормона. І вона з радістю присягнулася перейти в мормонізм, рідкісну, але не нечувану практику, перебуваючи в муках їх взаємної пристрасті.
  
  Портер буде шукати їх, як би далеко вона зайшла. Вона не могла залишити дітей в Квінсі. Це буде одне з перших місць, де він буде шукати. У нього був би план, як повернути дітей в Наву. Можливо, він навіть викрав би їх. Як би їй не була ненависна ця думка, їм доведеться залишитися в Наву, поки вона не зможе забрати їх сама. Хто знає? Може бути, вона вихопить назад.
  
  
  
  На наступний ранок Іден розповіла Портеру про те, що підслухала двома ночами раніше, в ту ніч, коли він відправив її спати після того, як відтяв їй голову. Вона сховалася в холі нагорі, коли троє або четверо "братів"-мормонів-фундаменталістів зустрілися внизу, обговорюючи свої плани по запуску прибуткового бізнесу з продажу зброї, наркотиків і інших товарів на чорному ринку, які ні один хороший мормон не повинен використовувати, не кажучи вже про продаж.
  
  “ Я мимоволі підслухав. Портер, це величезна помилка. Що станеться, якщо тебе зловлять?
  
  “Ми не будемо. А якщо і будемо, то у мене є впливові друзі. Хто-небудь поговорити з ким-небудь ще, і ми выпутаемся з цього ".
  
  "Але це протизаконно", - продовжувала Іден. “Ви говорите, що ви побожний мормон. Це не спосіб заробити на життя. Що сталося з вашими розмовами про відкриття готелю? Ти міг би отримати позику; мої батьки поручилися б за тебе. І ти знаєш, що я можу допомогти; я розбираюся в бюджеті і цифрах ".
  
  "Мені не потрібен чортів готель", - усміхнувся Портер. "У мене є мотель "Наву"".
  
  “ В мотелі? Іден спохмурніла. “ Що це значить? Що ти там робиш?
  
  “ Нічого такого, про що тобі варто було б турбуватися. Ти і близько не підходь до мого бізнесу, чуєш?
  
  Іден не відповіла.
  
  “ Ти чуєш мене, жінка? Якщо хто-небудь коли-небудь дізнається, чим ми займаємося, я буду знати, що це ти розповіла їм. І повір мені, ти будеш шкодувати про це все життя.
  
  “ Я не розумію, Портер. Чому? Чому зараз?
  
  “ Тому що мені потрібно виховувати п'ятьох дітей. Дві дружини. Може бути, скоро з'явиться третя.
  
  Іден підвела голову. Третя дружина? Ади і її було недостатньо? Вона бачила, як він фліртував в церкві з молоденькою дівчиною, якій було не більше шістнадцяти років. Як дівчина мило почервоніла і продовжувала поглядати на нього після того, як він пройшов повз неї в холі. Збиралася вона приєднатися до "сім'ї"? Ні за що в житті, сказала вона собі. Пекла могла б це стерпіти, але Іден - ні. Не могла. Вона б давно виїхала.
  
  Портер, здавалося, не помітив її реакції. “Через цього клятого вірусу немає роботи. Навіть якщо б вона була, її не вистачило б, щоб заплатити за все. Чого, чорт візьми, ти від мене чекаєш?
  
  “Що, якщо я знайду роботу? Може бути, бухгалтером де-небудь?"
  
  “ Вірно. Твоя зарплата не була б плювком в відро. Церква все одно не дозволить тобі працювати.
  
  “Але якщо хто-небудь дізнається про план, ви можете опинитися у в'язниці. Вас відлучать від церкви. Принаймні, будуть уникати. Що хорошого це дасть? Будь ласка, Портер, не роби цього. "Вона відвернулася від нього і попрямувала на кухню.
  
  Але Портер наздогнав її, схопив за руку. Він стиснув її так сильно, що вона аж скрикнула. “ Припини! Мені боляче.
  
  “Тримаю парі, це боляче. Це просто нагадування тримати рот на замку". Вона відкрила рот, щоб щось сказати, але він обірвав її. "Ні слова більше". Він рушив до неї. "І якщо про це дізнаються, дозволь мені показати тобі, що я збираюся зробити".
  
  Він витягнув свій мисливський ніж, той самий, який він дістав, коли розповідав небилицю про те, як убив їм ведмедя. Він так різко викрутив їй руку, що вона осіла на підлогу. Він відпустив її руку і притиснув її до підлоги однією рукою. Іншої він запустив пальці їй під спідницю, задер її до талії і встромив ніж у стегно.
  
  Пекучий біль пронизав її, і кров хлинула з ноги, забарвлюючи дерев'яну підлогу та ніжки навколишнього меблів. Вона скрикнула і спробувала зупинити потік спідницею. Кров продовжувала литися.
  
  “Портер, будь ласка, відвези мене у відділення невідкладної допомоги. Можливо, ти зачепив артерію".
  
  “Ні за що, чорт візьми. Ти брешеш".
  
  Іден знову почала благати, але він не взяв її. Вона незграбно і болісно зашила рану зігнутою голкою зі свого швейного набору. Але рана гоїлася повільно, і вона знала, що буде кульгати тижнями, не кажучи вже про неприємний шрам, який утворився б у неї на нозі. Їй довелося бігти. Наступного разу лезо ножа встромитися їй у серце.
  
  Вона намагалася втішити себе, мріючи про новому будинку для себе і дітей. Можливо, про крихітному бунгало в Чикаго, Мілуокі або Міннеаполісі. З іншого боку, вона не прагнула до глибокого холоду і снігу. У Наву, на кордоні Ілінойса і Айови, було досить холодно. Можливо, вони могли б вирушити на південь, у Сент-Луїс, або, в крайньому випадку, в Нешвілл, де погода була тепліше.
  
  Вона знайде роботу; вона закінчила коледж онлайн ще до того, як дізналася про смерть Тоні, але її ноутбук був занадто застарілим, щоб запускати нові операційні системи і додатки. Вона купить нову, як тільки зможе, і врешті-решт отримає диплом бухгалтера і добре оплачувану роботу. Цифри були точними. Вони не брехали.
  
  Час було йти.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 6
  
  На наступний ранок, після того як Джиммі поїхав, а вона відвезла Чарлі до матері, Джорджія пошукала в Інтернеті побічні реакції на вакцини. Вона придумала півдюжини історій, в яких повідомлялося про лихоманки, нудоти і діареї у кількох літніх людей після ін'єкції. Але в цих матеріалах не було нічого подібного. Потім вона знайшла статтю з Норвегії, в якій повідомлялося, що майже два десятки людей померли після введення вакцини. У заголовку говорилося, що всі вони були немічними людьми похилого віку в будинках престарілих і мали серйозні супутні захворювання. Деякі були невиліковно хворі. Норвезьке медичне відомство відкинув будь-який зв'язок між вакциною проти Covid і їх смертями, заявивши, що загальні побічні реакції від будь-якої вакцини з мРНК, ймовірно, сприяли летального результату. За їх словами, більш молоді і здорові пацієнти переносили вакцину без будь-яких проблем.
  
  Що це було? Дуже мало смертей або набагато більше, ніж хто-небудь чекав? Вона продовжувала читати. У Німеччині теж відбулося десять смертей, і вона "розслідувала". Великобританія не повідомила, загинув чи хто-небудь, але пообіцяла повідомити в майбутньому. Джорджія встала і налила ще кави. Щось було не так. Якщо вакцина проти Covid виявилася більш смертоносною, ніж прогнозували експерти, засоби масової інформації, здавалося, применшував її небезпеку, дотримуючись офіційної лінії і приписуючи смерті іншим факторам.
  
  Вона повернулася до свого ноутбука і переглянула дані про смерті в США від вакцини. Коли вона побачила цифру, у неї перехопило подих. З грудня по березень майже три тисячі осіб померли після отримання вакцини! Імовірно, про кожному випадку повідомлялося в Управління з контролю за продуктами харчування і ліками, і передбачалося, що CDC займеться розслідуванням. У статті підкреслювалося, що ніхто не виявив ніякої закономірності, яка вказувала б на проблему безпеки. Мабуть, анафілаксія, тяжка алергія, супроводжується раптовою неможливістю дихати, висипом і слабким пульсом, була найбільш поширеною реакцією. І це могло статися після вакцинації, обов'язково говорилося в звітах. Як правило, анафілаксію лікували адреналіном.
  
  І все ж. Три тисячі загиблих? Від ліків, які повинні були захищати здоров'я людей?
  
  Вона встала і почала ходити по кімнаті. Може бути, у неї все-таки не було діла. Можливо, у тітки Сьюзен була сильна алергія на щось вакцини, і до того часу, коли вони зрозуміли, що відбувається, було занадто пізно для эпипена. Її тітка явно була не одна. Можливо, ЗМІ не почали мусувати історію про трьох загиблих пенсіонерів, тому що в ній не було нічого незвичайного, нового чи переконливого. Ну і що, що загинуло кілька людей? Порівняно з мільйонами загиблих у розпал пандемії, пара тисяч смертей були сущими дрібницями. Місцеві чиновники, мабуть, погодилися б. Її надія на те, що ця справа стане значним, згасла.
  
  Вона закрила свій ноутбук, встала і потягнулася. Настав час покликати Річарда Блэкстоуна, лікаря, який спостерігав за щепленнями в церкві.
  
  OceanofPDF.com
  
  РОЗДІЛ 7
  
  Медичний центр Милосердя представляв собою величезний комплекс в північно-західному передмісті недалеко від Елджін, який знаходився як в окрузі Кук, так і в окрузі Кейн. Але вакцини від Covid-19 роздавали церкві Нортглене. Чому вони скористалися послугами лікарні Милосердя, а не лікарні Нортглена або навіть Раша, які були ближче до церкви? Вона припустила, що ці препарати були видані за контрактом, і "Мерсі" подала заявку раніше, ніж будь-яка інша лікарня, і отримала дозвіл на введення вакцин в північному окрузі Кук. Ймовірно, у них було вплив у департаменті громадського здоров'я Іллінойсу. Саме так працював Чикаго. Чому все має змінитися тільки з-за пандемії?
  
  Вона звернула на тупикову вулицю, яка привела її до гігантської парковці. За нею виднілися три п'ятиповерхових будинки, згрупованих без видимого порядку, як ніби їх випадково скинули з космосу. Всі три будівлі були квадратними, але хизувалися блискучими білими фасадами. Їм не могло бути більше десяти-п'ятнадцяти років.
  
  Джорджія вибралася зі своєї "Тойоти" і зазначила пронумерований ділянку, де вона припаркувалася. Весь комплекс був величезним, включаючи паркування. Вона могла легко заблукати. Прямуючи до одного з будинків, що вона пройшла повз групи молодих людей в медичній формі і білих халатах, які прямували до виходу. Студенти-медики. Вони перекрикували один одного з чорним гумором, який люди використовують у ситуаціях життя і смерті.
  
  Один з них посміхнувся. "Ви чули ту, де лікар говорить пацієнту: 'Приймай по одній з цих таблеток щодня до кінця свого життя '. Пацієнт говорить: 'Але там всього три таблетки, док'. "Абсолютно вірно", - говорить доктор. Всі засміялися.
  
  Уколи робили студенти-медики, згадала вона слова матері Сьюзен. Була при Мерсі медична школа? Вона перевірить. Може бути, навіть поговорити з викладачами, щоб з'ясувати, чому студентам-медикам дозволили вакцинувати людей. Озираючись назад, можливо, це була не така вже відмінна ідея.
  
  Над входом в будівлю, пристроившееся між іншими, висіла табличка з написом "Прийом і реєстрація". "Схоже на готель", - подумала Джорджія. З тих пір як Эванстонская лікарня встановила у вестибюлі з мармуровою підлогою піаніно, стратегічно оточене зеленими рослинами, стало ясно, що лікарні намагаються більше походити на Four Seasons і менше на лікарню. Коли подруга Джорджії Сем була в Гленбруке з нирковою інфекцією, їй дозволяли замовляти все, що вона хотіла з'їсти, в будь-який час доби. Вони навіть називали це обслуговуванням у номері. Тим не менш, лікарні ніколи не увійдуть в десятку кращих місць для відвідування в Джорджії.
  
  Вона пройшла через розсувні двері будівлі “Адміністратора", і її направили до мармурової стійці зліва від неї. За нею сиділи три жінки з навушниками і телефонами з набором кнопок під рукою. Вона підійшла до однієї з жінок, яка не розмовляла свій мікрофон.
  
  “Привіт. Я шукаю доктора Річарда Блэкстоуна. Не могли б ви сказати мені, як дістатися до його кабінету".
  
  Жінка, афроамериканка з коротким кучерявим волоссям в стилі афро і в окулярах, які нагадали Джорджії її вчительку в першому класі, підняла очі. Джорджія посміхнулася. Жінка не відповіла на посмішку. "У вас призначена зустріч?"
  
  "Ну, насправді, я цього не роблю".
  
  “ Який характер вашого візиту? - запитав я.
  
  "Це особисте".
  
  "Ну, якщо це проблема зі здоров'ям, вам потрібно зареєструватися на нашому центральному реєстраційному центрі".
  
  "Це не так".
  
  Жінка шмигнула носом, потім сверилась зі своїм телефоном і аркушем паперу, прикріпленим скотчем над ним. Зрештою, вона натиснула кілька клавіш. За мить вона з кимось розмовляла.
  
  “Так. Вона зараз тут". Пауза. “Ніякої зустрічі. Каже, що це особисте". Пауза. Потім: "Як вас звуть, мем?"
  
  Все йшло дуже добре. "Джорджія Девіс".
  
  Жінка знизила голос, відповідаючи того, хто був на лінії. Джорджія мало що розібрала, але це звучало не дуже оптимістично. "Я передам їй". Жінка повісила трубку. “ Вибачте, але секретарка доктора Блэкстоуна каже, що доктор нікого не приймає без попереднього запису.
  
  "О. Коли це почалося?"
  
  Жінка підняла брови. "Поняття не маю, міс Девіс". Вона зробила наголос на "Девіс", як ніби думала, що Джорджія використала псевдонім. Девіс - поширене ім'я, з жалем подумала Джорджія.
  
  “Зрозуміло. Отже, кому мені потрібно зателефонувати, щоб домовитися про зустріч?"
  
  Жінка написала щось на папірці, яка з'явилася як за помахом чарівної палички, потім відірвала листок і простягнула його. “Не чекайте багато чого. Доктора не було всю тиждень".
  
  "Невже?"
  
  Жінка знову підняла брови. Що вона намагалася сказати? Джорджія кивнула. Можливо, жінка не була ворожа. Просто обережна.
  
  Джорджія повернулася до своєї машини. Якщо Блэкстоуна не було вдома весь тиждень, це означало, що він не з'являвся з тих пір, як в церкві загинули двоє чоловіків — чоловік з раком товстої кишки і чоловік з діабетом. Тітка Сьюзен померла за два дні до них. Блекстоун був у відчаї або ховався від преси? Згідно зі статтями, які вона читала, він повинен був чекати негативної реакції в якийсь момент, чи не так? Вона це з'ясує.
  
  
  
  Повернувшись в машину, вона дістала телефон і підключила кілька додатків. Через п'ять хвилин у неї був домашній адресу доктора Річарда Блэкстоуна. Він жив у Баррингтоне, однією з найбільш фешенебельних сіл на Північному узбережжі. Недалеко від Елджін і лікарняного комплексу, але не занадто далеко від Нортглена або Виннетки.
  
  П'ятнадцять хвилин через Джорджія згорнула до забудови під назвою Фокс-Пойнт, одному з найбагатших районів багатою села. Вона звернула на вулицю під назвою Лейк-Шор-Драйв, хоча це було зовсім не поруч з озером Мічиган. Але озеро Луїза, невелике приватне озеро площею в сорок акрів, дійсно перебувало в межах кордону Баррингтона, так що, мабуть, це і породило таку назву. Вона під'їхала до величезного будинку в глухому куті з напівкруглою під'їзною доріжкою перед входом. Зовні будинок був обшитий сірим сайдингом, з чорними віконницями і білою обробкою. Вона представила інтер'єр: багато мармуру, гранітні стільниці на кухні, вікна з видом на озеро. Природно, їх причал буде обладнаний одним або двома каяками, дошкою для стрибків у воду і понтонної човном.
  
  Її охопило тужливе почуття. Будучи маленькою дівчинкою, підживлюваної фантазіями своєї матері, вона часто уявляла собі будинок мрії, подібний до цього. Її мати зазвичай гортала журнали і захоплювалася розкішними маєтками і будинками, які купували для себе багаті люди. Але коли її мати пішла, вона забрала ці мрії з собою, і дівчинка, яка колись думала, що мрії можуть збуватися, зрозуміла зворотне. Вона ніколи не змогла б дозволити собі таке місце, навіть якщо б вони з Джиммі об'єднали свої ресурси. У такі моменти вона відчувала співчуття до маленької дівчинки, яка так відчайдушно хотіла вірити у вічне щастя.
  
  Вона припаркувалася на краю під'їзної доріжки і попленталася до головного входу. Ніхто не відповів, коли вона подзвонила у дзвінок - гучну мелодійну серію нот. Вона зателефонувала знову і стала чекати. Нічого. Вона поверталася до своєї машини, коли літня жінка з такого ж величезного будинку по сусідству вийшла з плетеним кошиком і парою садових ножиць в руках і попрямувала до густих заростях нарцисів і тюльпанів. Квіти, дерева і чагарники розпускалися раніше, чим далі на захід, подумала Джорджія. Вона не була впевнена чому.
  
  Коли жінка побачила Джорджію, вона крикнула. “Ви їх не знайдете. Вони поїхали на деякий час".
  
  “ Куди? Чому?
  
  "Хто ви?" В голосі жінки звучало підозру.
  
  “ Я слідчий.
  
  Жінка виглядала більш розслабленою. “О, що ж, у такому разі, проконсультуйтеся з сержантом Майком в поліцейській ділянці. Я думаю, він знає більше".
  
  Джорджія не розгубилася. “Насправді, саме тому я тут. Це він послав мене". Вона посміхнулася. На цей раз жінка блиснула своєю посмішкою у відповідь.
  
  OceanofPDF.com
  
  РОЗДІЛ 8
  
  До полудня Джорджія зголодніла і точно знала, куди піти. Вона поїхала назад у Эванстон, в непоказний бар на Сентрал-авеню під назвою Micky's. "Міккі" належав Оуену Догерті, якого вона знала п'ятнадцять років. Оуен, якому зараз було за шістдесят, регулярно погрожував продати заклад і переїхати до Флориди. Однак за всі роки, що вона знала його, він не здійснив свою погрозу. Здавалося, що якась проблема завжди утримувала його в Чикаго.
  
  Вона штовхнула двері. Правила боротьби з Covid забороняли заповнюваність більш ніж на п'ятдесят відсотків, але більшість столів та кабінок були заповнені людьми на різних стадіях прийому їжі та пиття. Сам Оуен, високий, огрядний і зморшкуватий, стояв за стійкою, дістаючи пиво з кранів і час від часу протираючи склянки рушником, яке постійно було прикріплено до його плеча. Вона сіла на вільний стілець в дальньому кінці бару.
  
  Коли Джорджія зловила його погляд, він вітав її кивком. Вона розвела руки долонями вгору. Він підійшов.
  
  "Що всі ці люди тут роблять?"
  
  "Ти повернувся в поліцію?"
  
  Здивована, вона похитала головою.
  
  “ Тоді чому ти ведеш себе як представник чортова закону?
  
  “ Передбачається, що ви завантажені на п'ятдесят відсотків.
  
  Він не поспішав і озирнувся. Потім глянув прямо на неї. “Ага. І я б сказав, що це приблизно те, що у нас є".
  
  "Оуен..."
  
  "Я ніколи по-справжньому не розбирався у відсотках".
  
  “ Подумати тільки, я турбувався, що ти розоришся.
  
  “ Я теж. Він підморгнув.
  
  "Де Джемма?" Джемми, офіціантки, яка працювала в "Міккі" з тих пір, як Джорджія вперше почала туди приходити, ніде не було видно. Мати-одиначка трьох дітей, вона працювала неповний робочий день, отримуючи ступінь MBA в Північно-Західному університеті.
  
  “Їй довелося піти. Не міг ризикувати, коли ми знову відкрилися. Ти, знаєш. Діти ".
  
  "Це дуже погано".
  
  "У неї була хороша пробіжка".
  
  "Ти збираєшся найняти кого-небудь нового?"
  
  Оуен схрестив руки на грудях. “ Ти шукаєш роботу?
  
  Вона розсміялася. “ Якщо справи не підуть на лад, можливо, це зроблю я.
  
  “Що ж, дай мені знати. Досить скоро ми влаштуємося зовні, як минулого літа", - сказав він. “Я все ще не можу зрозуміти, чим ми заслужили цю чуму, розумієш? Намагався Бог попередити нас, щоб ми не зіпсували світ гірше, ніж це зробили ми?"
  
  Джорджія ніколи не чула, щоб Оуен згадував Бога. Жодного разу за п'ятнадцять років. Після року, проведеного під замком, всі вели себе трохи дивно. Якби Ілон Маск запропонував їй квиток на одну з своїх ракет на Марс, вона б серйозно обдумала це.
  
  Потім, немов зрозумівши, що веде себе дивно, Оуен опустив руки і помацав рушник, перекинутий через плече. “ Як щодо того, щоб я взяв твою дієтичну колу з лимоном і замовив твій чізбургер - з просмажуванням і кров'ю - з картоплею фрі?
  
  Вона показала йому піднятий великий палець.
  
  
  
  Джорджія потягувала дієтичну колу з лимоном, коли двері відчинилися і ввійшов чоловік. Він був у джинсах і коричневій шкіряній куртці. Незважаючи на теплу березневу погоду, на шиї у нього був картатий шарф. Це був не "Блумсбері", але близько до нього, і він виглядав знайомим. Коли вона підняла погляд на його обличчя, кучеряве темне волосся і окуляри викликали у неї напад подиву. Метт Сінгер. Її колишній хлопець. Її губи відчиняються. Раніше вони приходили сюди разом, але вона не бачила його багато років. Його волосся посивіло, а обличчя стало більш зморшкуватим і обвітреним. Але він як і раніше носив окуляри, які, як вона завжди говорила, пом'якшували вираз його обличчя, і він як і раніше був струнким і гнучким.
  
  Він ще не дивився в її бік, і кілька секунд особистого спостереження доставили їй збочене задоволення. Як ніби у неї була перевага в їх відносинах. Нарешті. Він кинув її. Розбив їй серце. У той час вона думала, що це кінець його світу. Це майже сталося. Кілька ночей, у темні години між розумом і божевіллям, Джорджія, п'яна і безрозсудна, проїхала по Холстеду і врізалася в бетонну стіну віадука на річці Чикаго. Вона пробула в комі тиждень і майже місяць пролежала в лікарні.
  
  Тепер, однак, вона повністю оговталася, і час пом'якшило емоційну біль. Вона передала всі переживання на рівень свого мозку, прискорює зростання болю. Вона могла дозволити собі бути милосердною. Тому, коли їхні очі, нарешті, зустрілися, вона посміхнулася. Він просяяв, як завжди, коли бачив її, і попрямував до неї.
  
  Вона взяла ініціативу в свої руки. “Привіт, Метт. Як справи?"
  
  Він знизав плечима.
  
  Вона подумки зітхнула. Був він все ще сповнений жалю до себе і провини? Вона згадала, як це подобалося їй багато років тому. Хоча він був прекрасним детективом, він здавався безнадійно втраченим, коли справа стосувалася щастя, і вона взяла на себе відповідальність виправити його. Вигнати всіх демонів, які переслідували його. Створити особливий, наповнений радістю світ для них обох. Якийсь час це працювало. Але тоді вона була молодшою. Ледь вийшла з підліткового віку. Вона не знала, наскільки погано підготовлена і безсила вона була насправді. Вона взагалі нічого не контролювала, і коли все пішло шкереберть, вона зробила те ж саме.
  
  "Я тримаюся", - відповів він.
  
  “Чим ти займаєшся? Повернувся в поліцію?" Вони були копами в одному підрозділі; він детективом, вона патрульним офіцером. Вони прожили разом майже вісім місяців.
  
  “Я консультую організацію, яка працює з біженцями авторитарного чи релігійного походження. Ми вчимо їх чудесам демократії".
  
  Джорджія була спантеличена. "Насправді є організація, яка цим займається?"
  
  Метт кивнув і почав пояснювати, коли неквапливо підійшов Оуен. Він знав всю історію між Джорджією і Меттом, і Джорджія знала, що він перевіряє, чи не проти вона присутності Метта. Вона обдарувала його вдячною посмішкою і швидко кивнула. Оуен міг скаржитися на все на світі, але він люто захищав її, і вона любила його за це.
  
  "Як справи, Метт?" Запитав Оуен, наче бачив його вчора, а не шість років тому. "Що тобі принести?"
  
  "Що там на чернетці?"
  
  - Михелоб і німецький "пльзнер".
  
  - Я буду "пілзнер".
  
  Метт повернувся до Джорджії. “ Приєднаєшся до мене?
  
  Вона похитала головою. “ Не п'ю. З тих пір, як я напивався чотири дні поспіль і ледь не помер після того, як ми розлучилися. "Отже, розкажіть мені більше про цю організацію".
  
  Метт пустився в докладні пояснення. Вона слухала неуважно. Їй хотілося знати, чи залишається він як і раніше побожним євреєм, яким був, коли вони жили разом. Незважаючи на те, що вона запропонувала перейти в іншу віру, його спадщина зруйнувало їх відносини. Його батьки, що пережили Голокост, вважали його блондинкою шиксой, іграшкою, про яку мріє кожен хороший єврейський хлопчик і яку він повинен випробувати. Нічого серйозного. Просто тимчасова затія, коли вони були порушені. Особливо його мати змушувала її почувати себе сторонньої. Шикса , яка прийшла на вечерю. Ставши мудрішим, Джорджія зрозуміла, що це ставлення було закладено в ньому від народження. Метт не міг змінити його так само, як не міг змінити колір своїх очей.
  
  Коли він нарешті замовк, вона запитала: "Як поживають твої батьки?"
  
  “Моя мати померла близько трьох років тому. Папа живе у будинку престарілих".
  
  "Шкода це чути".
  
  "Це те, що є". Оуен приніс Метту пиво, і він зробив великий ковток. "А як щодо тебе?"
  
  “Моя мати повернулася, і у мене є зведена сестра, у якої є маленький хлопчик. Ми з нею — а іноді і з Джиммі - живемо всі разом".
  
  "Великі зміни".
  
  Вона мало не відповіла: "Так воно і є", але замість цього посміхнулася. “ Ти це сказав.
  
  "А Джиммі - це..."
  
  “ Джиммі Сакларидис. Начальник поліції Женевського озера.
  
  "Вірно". Метт захитався. "Я знав, що його ім'я звучить знайомо". Здавалося, на нього зійшов наліт формальності, як ніби він зрозумів, що будь-яка надія відродити їх близькість була марною.
  
  Оуен приніс їй бургер і картоплю фрі. Їжа виглядала чудово, але Джорджія дістала телефон і подивилася час. “Оуен, ти не міг би упакувати це для мене? Я забув про зустріч у Zoom, на яку мені треба піти. Початок через десять хвилин."
  
  “ Звичайно, - сказав Оуен трохи поспішно і поспішив назад на кухню, щоб упакувати все це.
  
  "Вибач, я не можу затриматися," сказала Джорджія.
  
  "Я розумію", - сказав Метт. Але на його обличчі відбилося розчарування.
  
  "Дійсно приємно було побачитися", - сказала Джорджія. І це було так, але не з тих причин, про які він думав. Вона нарешті забула його.
  
  OceanofPDF.com
  
  РОЗДІЛ 9
  
  В той вечір після вечері Джорджія розповіла Джиммі про свій день. “Лікар, який спостерігав за ін'єкціями, втекла. Тільки що втекла з "Доджа". Дружина теж, за словами їхнього сусіда ".
  
  “ Стає занадто спекотно?
  
  “Не знаю. Він може ховатися".
  
  “Можливо, він наляканий. Думає, що його притягнуть до відповідальності за ці смерті ".
  
  “Я не розумію, яким чином. Він не брав участь у придбанні або розповсюдженні вакцин. Просто робив уколи зброї ".
  
  "Хіба ти не казав мені, що студенти-медики робили велику частину ін'єкцій?" Запитав Джиммі.
  
  Джорджія кивнула. “Вірно. Я сподівалася взяти у них інтерв'ю разом з людьми, яким в той день зробили щеплення. Але тепер..." вона знизала плечима. "... Я не знаю".
  
  "Може бути, у нього є якась відповідальність, залежно від того, хто проводить уколи", - сказав Джиммі.
  
  “Гарне зауваження. Я повинен з'ясувати".
  
  Джиммі потер великим пальцем тильну сторону її долоні. “ Отже, який твій наступний крок?
  
  Джорджії подобалося, коли він ось так торкався до неї. - Пора перевірити “Джефферсон Медікал". З'ясуй, звідки взялася ця партія вакцин, що з нею трапилося і коли. Вона зітхнула. "Якщо зможу". Вона підняла очі.
  
  “ Тобі потрібна моя допомога?
  
  Вона похитала головою. “Я думаю, ти був правий. Дійсно велика фармацевтична компанія не стане спілкуватися з місцевими правоохоронними органами. Навіть о'меллі, можливо, доведеться нелегко. А що стосується приватного детектива, то забудь про це.
  
  Він відпустив її руку. Вона переплела пальці. “Я припускаю, що суспільна охорона здоров'я Іллінойсу, можливо, навіть CDC або FDA, вже мають з ними справу. Компанія, ймовірно, щільно закрилася. Ні з ким не розмовляючи. Вона расцепила пальці і постукала ними по столу. “Наскільки я розумію, у мене є два варіанти. Перше: я отримаю прививочную картку Емілі — це тітка Сьюзен в якій буде вказано номер партії, потім піду на один із заводів і поболтаюсь поблизу. Знайди бар, у якому тусуються вантажники і далекобійники. Подивимося, що я зможу з них витягнути."
  
  "Що може бути небезпечно", - сказав Джиммі.
  
  "Відповідає території".
  
  "Який другий варіант?"
  
  Вона скривилася. “ Мені б не хотілося цього робити, але я могла б подзвонити Лежену.
  
  “ Хлопець з ФБР, якого ви з Еллі знаєте.
  
  “Так. Його інформація завжди хороша. Але це відкриває можливості, які я не впевнений, що хочу розглядати ".
  
  "Він би взявся за цю справу".
  
  Вона кивнула.
  
  Джиммі насупив брови. “ Ти знаєш, що я на твоєму боці, дитинко, але це не така вже й погана ідея. Це значною мірою гарантувало б відповіді на питання Евелін. І йому може знадобитися твоя допомога.
  
  "Я потрібна Бюро?" Вона на мить замовкла. “Я так не думаю. Але я подумаю про це, добре?"
  
  Він посміхнувся. “ Я думав, ти ніколи не запитаєш.
  
  Вона не встигла сказати йому, що бачила Метта за ланчем.
  
  
  
  Джорджія чистила зуби через кілька хвилин, коли задзвонив її мобільний. Вона повернулася до вітальні і дістала його з сумки. Із зубною щіткою в одній руці і телефоном в іншій вона забула подивитися на визначник номера. "Девіс".
  
  “Привіт, Персик. Як справи?"
  
  “ О, привіт, Джобет. Вона підняла брови, щоб Джиммі побачив, що вона не в настрої розмовляти з матір'ю. “ Чудово. А як щодо тебе? Джорджія почала походжати по кімнаті.
  
  “Добре. Добре. Я просто подумав... Джобет зробив паузу.
  
  "Так?"
  
  “Я просто подумала, що з наближенням весни і кращої погоди, може бути, ми могли б зробити невелику подорож. Відпустку". Здавалося, вона зробила наголос на цьому слові.
  
  Джорджія зупинилася і обернулася до Джиммі. “ У відпустку? Зараз? Вона підняла вільну долоню, щоб Джиммі міг бачити, і спохмурніла. “ Я не розумію.
  
  “Я думав про це деякий час, мила. Я подумав, може, ти, Ванна, Чарлі і я могли б виїхати на пару тижнів. Ми могли б вирушити на південь, де вже тепло, або на північ — я ніколи не був у Канаді - або" може бути—
  
  Джорджія перервала її. “ Що відбувається, Джобет? Ти тут всього кілька місяців. Чому ти хочеш поїхати кудись ще?
  
  “Ну, насправді, я подумав, що це був би спосіб зблизити нас. Знаєш, провести трохи часу разом. Я знаю, у тебе все ще є питання про мене, мила. Ванна теж. І у мене є до тебе питання, тому я хотіла... Її голос затих.
  
  "Я тобі не вірю," сказала Джорджія.
  
  “ Що ти маєш на увазі? Джобет здавалася ображеною. “ Я люблю вас обох. Я хочу бути твоєю матір'ю.
  
  “ Занадто пізно для цього. Принаймні, для мене. "Голос Джорджії став холодним. “ Що я повинна сказати Джиммі? Моя мати хоче відправитися в подорож, щоб ми могли зблизитися? Хіба ми не намагаємося зробити це зараз? Що він збирається робити, поки ми мотаемся по країні?"
  
  “ Чому б йому не піти? - Запитала Джобет. “ Це було б чудово. Ти знаєш, як я люблю і поважаю...
  
  “Джобет, послухай. У тебе немає досвіду поїздок у відпустку'. У тебе є ця звичка виходити покурити і не повертатися роками. Звідки нам знати, що ти витримаєш? Що відбувається насправді?"
  
  Джобет помовчав. Потім: “Джорджія, я тепер інший. Я дорослішаю. Я сподівався, що ти це побачиш, але, думаю, на це знадобиться час. Я готовий чекати. Я знаю, що я зробив тобі, і не думаю, що коли-небудь зможу загладити свою провину. Але я проведу залишок свого життя, намагаючись. "
  
  Джорджія не знала, що відповісти, тому промовчала. Після довгого мовчання вона нарешті сказала: “Що ж, дозвольте мені поговорити з усіма і дізнатися, що вони думають. Я вам передзвоню".
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 10
  
  На наступний ранок Джорджія зателефонувала Евелін, щоб попросити картку щеплення для своєї сестри Емілі. Евелін, як і очікувала Джорджія, була настільки спритною, що вже отримала її і скинула номера партії.
  
  "У картці точно зазначено, що виробник - "Джефферсон Медікал"?
  
  "Має значення", - сказала Ольга. “Як справи? Ти вже що-небудь з'ясував?"
  
  "Не зовсім", - сказала Джорджія. “Але я запускаю щупальця. Скоро що-небудь повинно виявитися".
  
  “Схоже на мого покійного чоловіка. Великий нахлыстовик. Завжди хвалився широкою мережею, яку він закинув". Евелін усміхнулася. “Але він ніколи не повертався додому з великим запасом. Я думаю, що ці поїздки були просто приводом, щоб напитися з його приятелями ".
  
  “Не хвилюйся. Я не п'ю і не відрізню один кінець вудки від іншого".
  
  “ Я не хвилююся. Еллі розповіла мені про тебе.
  
  Джорджія посміхнулася. Цим ранком голос Евелін звучав тепло і приземлено, що сильно відрізнялося від її манірною пози при їх першій зустрічі. Може бути, їй просто потрібно було звикнути до кого-то, перш ніж вона проявить своє лукаве почуття гумору.
  
  Повісивши трубку, Джорджія змусила себе провести деякі дослідження. Чотири або п'ять компаній виробляли вакцини в США, і були інші виробники в інших країнах. Всі вони могли запевнити громадськість у тому, що процес виготовлення вакцини не був десь забруднене? Знання того, як проводилася і розподілялася вакцина, що могло б їй дати ключ до розгадки.
  
  Всесвітня організація охорони здоров'я заявила, що після того, як вакцина була схвалена, антиген - активна частина вакцини - був об'єднаний з іншими інгредієнтами і збільшений у розмірах. ВООЗ подбала згадати, що під час виробництва проводилися ретельні перевірки якості та безпеки, але не згадала ніяких конкретних тестів. Це було важливо? Чи їх було занадто багато, щоб описувати?
  
  Вона копнула глибше і виявила, що кожен з інгредієнтів, доданих у вакцину, служив певної мети і що кожен елемент був протестований на безпеку. Ці інгредієнти включали консерванти, стабілізатори, поверхнево-активні речовини, які утримували всі інгредієнти змішаними разом; і залишки, які містили мікроелементи неактивних елементів вакцини. Потім додавалися розріджувачі, в основному стерильна вода, щоб переконатися, що вакцина має правильну концентрацію, а також щось, зване адъювантом, який, як передбачалося, поліпшував імунна відповідь на вакцину. Ці допоміжні речовини, як правило, являли собою невелику кількість солей алюмінію, які люди регулярно їдять і п'ють.
  
  Джорджія відкинулася на спинку стільця і зробила глибокий вдих. Виходячи з інгредієнтів, ми виявили п'ять можливих випадків, коли заражені інгредієнти могли вплинути на вакцину. Не рахуючи скляного флакона або кришки, якої він був закупорений.
  
  Вона повернулася до свого початкового питання. Як виробники могли запевнити громадськість у тому, що вакцина і всі додатки до неї були недоторканими? Як інспектори з контролю якості могли поручитися за кожен інгредієнт на кожному підприємстві кожної компанії, коли підприємства були розкидані по всьому світу?
  
  Відповідь полягав у тому, що вони не могли. Наскільки вона могла судити, розслідування причини несприятливої реакції було схоже на пошуки золотої рибки в океані. Слідчим довелося б перевіряти, хто виготовив кожен інгредієнт, і тестувати його. І у кого було на це часу або ресурси, коли люди вмирали щодня?
  
  Вона читала далі. Всі надавали велике значення охолодженню вакцини і того, як вона перевозилася по повітрю або на вантажівці, упакована в сухий лід або в рефрижераторних відсіках, причому кожна партія була оснащена пристроєм Bluetooth GPS для контролю температури. Передбачалося, що це переконає громадськість у тому, що вакцини були такими ж чистими, якими вони були в той момент, коли зійшли з конвеєра. Але якщо вакцина вже була дефектною, яке це мало значення? Що, якби хто-то вводив вакцину і вставив брудний шприц у флакон? Люди могли захворіти. Або померти. Це була робота не для новачків. Джорджія потерла скроні. Настав час зробити перерву.
  
  Вона накинула толстовку, схопила ключі і вийшла на пробіжку.
  
  
  
  Двадцять хвилин потому вона повернулася до свого комп'ютера. Їй потрібно було перевірити ще одну річ. Що відбувалося, коли виробники виявляли побічні реакції або отримували повідомлення про них? Очевидно, медичні працівники повинні були повідомляти про інциденти в VAERS, Систему звітності про побічні ефекти вакцини. Про них повідомлялося в Інтернеті, і якщо в уряду, зокрема у FDA або CDC, які спільно управляли базою даних, виникали питання, вони зв'язувалися з тим, хто повідомив про інцидент, щоб отримати додаткову інформацію.
  
  Але що, якщо ситуації не повідомляли? Були покарання за неподання повідомлень? Те, що вона прочитала далі, підтвердило ці побоювання. VAERS в першу чергу призначався для моніторингу несприятливих подій для здоров'я. Згідно з правилами VAERS, медичні працівники, використовуючи своє клінічне судження, можуть вирішити, повідомляти про лікарську помилку.
  
  Джорджія встала і пройшлася по кімнаті. Вона знайшла виверт-22. Вся програма VAERS була нісенітницею собачою. Вона почала розуміти, чому анти-ваксеры так голосно заявляли про безпеку вакцини. Вона могла зрозуміти лікаря або медичного працівника, який вирішив не повідомляти про одного побічної реакції. Але тут були три смертельних випадки, можливо, викликаних вакциною. Безсумнівно, доктор Блекстоун або хтось із його людей повинні були повідомити про випадки. Чи Не так?
  
  Незважаючи на втому, Джорджія відчувала себе переможницею. З-за її дислексії їй знадобилося все ранок, щоб розібратися в інформації. Але тепер вона знала свій наступний крок.
  
  OceanofPDF.com
  
  РОЗДІЛ 11
  
  Джорджія зробила ще одну перерву і поїхала в спортзал, де займалася з тих пір, як стала поліцейським. Вона припаркувалася на Кларк-стріт в Андерсонвилле, спокійному, але процвітаючому районі на півночі Чикаго. Хоча спочатку це був шведський район, зараз тут працюють десятки етнічних ресторанів, де подають всі - від шведських фрикадельок до близькосхідних кебабів. Тут також був її улюблений книжковий магазин в Чикаго, де вона часто купувала подарунки.
  
  Тренажерний зал займав третій поверх рядового будинку дев'ятнадцятого століття. Яскраві лампи денного світла проникали крізь запітнілі від пари вікна, висвітлюючи всіх, хто качав залізо або працював на тренажерах. Від закладу виходив огидний запах спортзалу, і ніхто не одягався в модні наряди, які жінки Північного Узбережжя надягали на тренування. Фактично, вона завжди була там єдиною жінкою. Заклад було закрито на більшу частину карантину, але нещодавно відкрилося знову. Джорджія весело вітала постійних відвідувачів, які стояли на тих же місцях, працюючи за тими ж схемами, що і до закриття закладу.
  
  Вона розігрілася, зробивши кілька кардіотренувань, потім потренувалася з обтяженнями. Тридцять хвилин потому вона вийшла на боксерський ринг в задній частині спортзалу. Вона зашнуровалась, потім провела два раунди на боксерській груші, чекаючи, з'явиться її спостерігач, який також був тренером з боксу. Сутулий сивочолий чоловік, схожий на Берджесс Мередіт, він радив їй позувати в тіньовому боксі перед дзеркалом. Зосередься на роботі ніг. Її верхній виріз. Її гак-лопата. Гак поперек. Крок, ковзання, укол. Крок, ковзання, удар. “І не забувай опускатися, коли ковзаєш, і розгойдуватися, коли нерухомий. І — про— не забувай завжди залишатися розслабленими", - весело додавав він. Джорджія проклинала його стиха.
  
  Його там не було, але молодий чорношкірий хлопець захотів провести спаринг. Вона погодилася, і їй надерли дупу в двох раундах. Коли вона, нарешті, здалася, вона вдарила його кулаком в рукавичці.
  
  “ Відмінна робота, приятель.
  
  Він виглядав гордим, але сховав посмішку.
  
  "Все в порядку", - сказала вона. “Я ніколи не доберуся навіть до андеркарту. Ти, з іншого боку..."
  
  Потім він посміхнувся. "Привіт, леді в будь-який час", - відповів він. "Я тут майже кожен день з тих пір, як вони знову відкрилися".
  
  Вона взяла на обід бутерброд з кебабом в ресторані середземноморської кухні через дорогу, поклала його собі на коліна розгорнутим і поїхала назад у Эванстон, проковтуючи по шматочку за раз. Він зник до того, як вона припаркувала машину. У неї було близько двох годин до того, як потрібно було заїхати за Саваною. Достатньо часу для пари дзвінків.
  
  Вона подивилася на номер і набрала номер. Трубку зняли відразу ж.
  
  “Що тепер? Ми тільки що відправили факс", - сказав роздратований чоловічий голос.
  
  "Це контроль якості для Jefferson Medical?"
  
  "О, вибачте". Роздратування в голосі зникло. “Ага. Ріггінс слухає".
  
  “Алло. Я дзвоню з НАВПАКИ. Мене звуть Джекі Холлаб".
  
  “Хто? Де?"
  
  “Ви знаєте систему звітності про побічні реакції на вакцину. FDA? CDC?
  
  “Так, так. Важко тримати їх все в порядку".
  
  Але це твоя робота, подумала Джорджія. "Я дзвоню з приводу повідомлення про двох несприятливі реакції на вакцину проти Covid в передмісті Чикаго ..." Вона зробила паузу і клацнула декількома клавішами на своєму ноутбуці. - ... приблизно тиждень тому в Нортглене. Лікарем, який вводив вакцину, був Блекстоун. Річард Блекстоун.
  
  "Дай-но я перевірю". Пішла довга пауза. Потім він сказав: "Ти впевнений, що це був Джефферсон?"
  
  “ Так тут написано. Лот 78440-Y.
  
  Вона почула, як він зітхнув. “ Добре. Почекай. "Голос його звучав неохоче. Після ще однієї довгої паузи він сказав: “ Я нічого не бачу. Принаймні, не з мого боку.
  
  “ Правда? Тут сказано, що воно було надіслано вам... гм...... 11 березня.
  
  “ Тут нічого немає. Принаймні, в Кентуккі.
  
  "Хіба це не корпоративний контроль якості?
  
  “У нас немає корпоративної системи. Все засновано на заводі".
  
  “Зрозуміло. Отже, вони перевели мене до вас".
  
  "Ага". Ще одна пауза. “Ви сказали лот 78440-Y, вірно? Це могло бути з нашого підприємства в Каламазу. Звіти заповнюються згідно з їх місцезнаходженням. Спробуйте там ".
  
  "Ви можете дати мені цей номер?"
  
  Він викотив номер.
  
  “ Єдині заводи, на яких ви виробляєте вакцину, знаходяться тут і в Каламазу, вірно?
  
  "Правильно".
  
  “Спасибі. Ви були дуже корисні".
  
  Вона постукала пальцями за свого ноутбука. Коли вона подзвонила з корпоративного номером у Jefferson Medical quality control, її перевели на завод в Кентуккі. Чи Означало це, що у них не було співробітника з корпоративного контролю якості? Або у людини, що відповідає за безпеку, була одна з тих незрозумілих посад, за які ви не могли зрозуміти, чим він займається? Вона перестала стукати. Це не мало значення. Вона воліла розмовляти з людьми лицем до лиця. Зазвичай вони були менш замкнутими. З меншою кількістю фірмових виразів. Плюс, вона могла читати мову тіла і могла сказати, коли хтось ухилявся від відповіді. Чи брехав.
  
  Вона перевірила в Інтернеті. Каламазу знаходився всього в двох годинах їзди від Чикаго.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 12
  
  Eden
  
  Іден дочекалася ранку після того, як Портер переночував у неї, щоб здійснити свій план. Вона приготувала дітям млинці з беконом. Можливо, це останнє повноцінне блюдо, яке її діти їли якийсь час. Цієї думки було достатньо, щоб на її очі навернулися сльози.
  
  "Що сталося, мамо?" Запитала Тейган. Як завжди, він був єдиним, хто помітив.
  
  “ Нічого, мила. Я думав про історію, яку колись прочитав. У неї був сумний кінець.
  
  Він встав і підійшов до своєї мами, щоб обійняти її. Цей простий акт любові змусив Іден трохи не передумати. Вона могла б вижити, не так? Навіть коли Портер був поруч, у неї була Тиган. З усіх трьох Тейган, її прекрасний хлопчик, буде страждати при думці, що вона кинула його. Залишила його на поталу вовкам. Вона не так турбувалася про Сарії. Вона була улюбленицею свого батька, і з нею все буде в порядку. Може бути, Пекла, перша дружина Портера, допоможе. Можливо, вона навіть усиновить Елайджу, принаймні тимчасово.
  
  Вона змахнула сльози, привела себе в порядок і, як зазвичай, проводила дітей в школу. Сніг нарешті розтанув, утворивши нерівні, в плямах бруду, сірі купи. Це була жахлива частина зими, подумала вона. Останній подих перед настанням весни. Вона не могла прийти занадто рано. Вона міцно обняла кожного з дітей, коли вони прийшли в школу.
  
  Тільки Сарія скаржилася. "Мама, я не можу дихати!"
  
  Портер все ще хропів, коли вона повернулася. Вона зібрала дорожню сумку; вона почула про них в "В'ю", коли улучила кілька хвилин, щоб подивитися. Це був невеликий чемодан або рюкзак, який жінки тримали в кутку свого шафи, наповнений предметами першої необхідності на два-три дні в бігах. Дві ночі тому вона взяла один із старих дитячих рюкзаків і наповнила його туалетним приладдям, зміною одягу, нічний сорочкою і запасний парою тенісних туфель.
  
  Вона з сумом подивилася на чорний "Форд рейнджровер" Портера, який стояв перед їх будинком. Можливо, це дозволить їй виїхати швидше, але як тільки копи оголосять в розшук викрадений пікап, вона стане законною здобиччю. Вона протиснулася повз нього.
  
  Вони жили в лісі недалеко від Наву. Іден вирішила поїхати в Чикаго, де вони з Тоні провели чудові вихідні багато років тому. Після цього вона могла перевестися практично куди завгодно. Самим дешевим і швидким способом дістатися до Чикаго було на поїзді з Форту Медісон, штат Айова, який знаходився в одинадцяти милях на північ від Наву. Якби вона була в змозі підтримувати швидкість в три милі на годину, то змогла б дістатися до Форту Медісон до полудня.
  
  Проблема полягала в тому, що ходив тільки один поїзд в день, і він відправлявся в середині ранку. Щоб дістатися туди, їй потрібно було добиратися до Форт-Медісона автостопом. Але автостоп представляв собою ще одну проблему. Ніколи не знаєш, хто їхав на північ по шосе 96. Що, якщо це був хтось із церкви? Чутка про те, що вона втекла, дійде до Портер протягом години. Їй доведеться бути обережною.
  
  Вона зупинилася біля одного з двох банкоматів в Наву і зняла двісті доларів. Це все, що вона могла зняти, не піднявши тривогу. Саме цю суму вона витрачала на продукти і дітей щотижня. Вона зібрала свої довгі світлі волосся і заправила їх під бейсболку. На ній не було поношеного червоного зимового пальто Northface. Дуже впізнавано. Замість цього вона накинула темно-синій бушлат, який купила в магазині Армії порятунку за п'ять доларів, і сподівалася, що погода буде пристойною. Був майже квітень.
  
  Вона пробула в дорозі близько години, намагаючись уникати проїжджаючих машин — якщо тільки в них не було номерних знаків іншого штату, - коли небо, яке було щільним і сірим, розверзлося, і сильний, холодний дощ раптово обрушився на землю. Вона в розпачі стиснула губи. Вона не могла йти під таким дощем. Вона вже замерзла, і її пальто пахло мокрою шерстю.
  
  Озирнувшись, вона помітила собаку, скачущую до неї. В основному німецька вівчарка, вона виглядала такою ж мокрою і пошарпаним, якою вона себе відчувала. Вона поняття не мала, загубився він або був просто бездомним, але, наблизившись, він перейшов на рись і почав виляти хвостом. Вона зрозуміла, що він був худим, одні кістки і шерсть. Повинно бути, бездомний. Він зупинився біля її ніг і дивився на неї великими карими вологими очима, все ще виляючи хвостом.
  
  Незважаючи на те, що Іден промокла і замерзла, вона не змогла встояти. Вона любила собак. Вона зняла зі спини рюкзак і полізла в нього за бутербродом з арахісовим маслом і джемом, який приготувала на обід. Вона витягла пластиковий пакет, відірвала половину бутерброда і присіла навпочіпки з бутербродом у руці. Собака підійшла і взяла його майже витончено, перш ніж прожувати і проковтнути за один укус.
  
  Іден посміхнулася і простягла руку, щоб погладити його. Він підкорився і опустив голову. Її усмішка згасла, а очі наповнилися сльозами. Ні у кого з них більше не було місця, яке можна було б назвати будинком. Вона хотіла б взяти його з собою. Разом вони знайшли би ідеальний будинок.
  
  Але не сьогодні.
  
  “ Кыш. Іди знайди собі сухе містечко, гаразд? Вона встала, намагаючись не заплакати. Собака, здавалося, зрозуміла. Він відійшов від неї, зупинився, щоб обернутися і кинути останній погляд, потім побіг через поле.
  
  Іден теж обернулася. Вона була посеред порожньої ферми без будь-яких ознак укриття, навіть без напіврозваленого сараю. Незважаючи на свою рішучість не робити цього, вона витерла сльозу, хоча, враховуючи весь цей дощ, яке це мало значення?
  
  Десять хвилин під'їхав номер з Міннесоти — вона дізналася синій і білий кольори. Вона показала великий палець. Машина, чотиридверний седан, уповільнила хід.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 13
  
  У той же день Джорджія зателефонувала Еллі Форман. Вона обмірковувала ідею, але не була впевнена, що зможе її реалізувати. У Еллі могло бути своя думка.
  
  “Привіт, Еллі. Джорджія слухає".
  
  Грузія. Як приємно чути тебе. Є що-небудь нове про смерть тітки Сьюзен?"
  
  Джорджія на мить завагалася. "Це складно". Вона продовжила. "Чим більше я дізнаюся, тим більше у мене виникає питань".
  
  “ Є щось, на що я міг відповісти?
  
  "У тебе є хвилинка?"
  
  "Звичайно".
  
  “Отже, ось в чому справа. Виявляється, вакцина проти Covid набагато більше — гм— я думаю, це слово "делікатне", ніж я собі уявляв. Будь-яке відхилення в спосіб його виробництва, розповсюдження або введення може призвести до його забруднення ".
  
  "Наприклад..."
  
  “Ну, ви чули, що його потрібно відправляти замороженим. Pfizer поставляє при температурі близько двадцяти градусів нижче нуля. Температура Moderna трохи нижче, але все ще на два-три градуси нижче. У більшості картонних коробок є такі Bluetooth-монітори, які вимірюють температуру, і якщо вона піднімається занадто сильно — я не знаю, скільки насправді градусів, — їм доводиться викидати все це ".
  
  “Скільки флаконів в партії? Ви чуєте, як вони говорять про дози, але не про флаконах".
  
  “Це правда. І це дивно. Номери партій не завжди доступні. Але я дещо читав, де говорилося про необхідність знищити цілу партію з майже 350 000 флаконів, так що я припускаю, що їх кількість може досягати півмільйона флаконів ".
  
  “ Це не арахіс.
  
  “ Вірно. Деякі флакони доводиться викидати, тому що вони недостатньо холодні. Інші розбиваються або протікають при транспортуванні. Треті - тому, що виробники запізніло виявляють, що якийсь елемент, який вони додали у вакцину, був недостатньо стерильним чи чистим ".
  
  "Так ти хочеш сказати, що..."
  
  “Існує дохрена причин, по яких у когось може виникнути несприятлива реакція на вакцину. Звичайно, це може бути із-за імунної системи або алергії, але це також може бути з-за проблем, які я тільки що пояснив. У підсумку, у випадку з сестрою Евелін ми шукаємо голку в копиці сіна ".
  
  “ Зрозумів. Якщо це все — а я вважаю, що так воно і є, - тобі потрібно сказати матері Сьюзен.
  
  “Я так і зроблю. Але є одна річ, яка мене турбує".
  
  "Що це?" - запитав я.
  
  “ Можливо, я хапаюся за соломинку, розумієш? І я не хочу, щоб вона подумала, що я просто намагаюся збільшити свій гонорар, але...
  
  “ Я ручаюся за тебе, ти ж знаєш.
  
  “ Справа не в цьому. Всі проблеми, пов'язані із забрудненням, або поломкою, або чим би це ні було, зазвичай виникають з сотнями, якщо не тисячі флаконів на ділянці. Ми маємо справу лише з трьома флаконами. Насправді, з трьома дозами в двох різних флаконах."
  
  "Що незвично?"
  
  “Чорт візьми, моя мама сказала б, що це так само рідко, як цицьки у бика. Це не здається логічним. Якщо скло флакона розбилося при транспортуванні, хіба не повинно бути принаймні дюжини розбитих флаконів? Три дози у двох поганих флаконах з інтервалом у два дні не мають сенсу ".
  
  “ Що ти хочеш сказати, Джорджія?
  
  “Я хочу дізнатися більше про конкретну партію, в якій були ці три дози. Як це було виготовлено, відправлено і введено? Наприклад, чи знаєте ви, що люди на місці повинні розбавляти вакцину стерильною водою і набирати потрібну кількість шприци? Якщо хтось допустить помилку і вода виявиться нестерильной, це може вплинути на всі дози у флаконі. Що може означати проблеми з пацієнтами. Але тут цього не сталося. Тому мені потрібно з'ясувати, що ж все-таки сталося.
  
  “ Ти починаєш говорити як антиваксер, мій друг.
  
  “Привіт. Я вся на взводі. Навіть взяла бустер". Джорджія прочистила горло. “Але я дзвоню не тому. Ось в чому справа. Пам'ятаєш, кілька років тому я видавала себе за соціального працівника і мене спіймали?"
  
  "О, так". Еллі розсміялася. "Це був не твій зоряний час".
  
  “Ти кажеш мені. Ну, партія, яка прибула в Нортглен, була зроблена в Каламазу. Я міг би під'їхати туди і заявити, що я журналіст, що пише статтю про недооцінених героїв Covid. Ви знаєте, далекобійники дійсно неоспівані герої зусиль по створенню вакцин. Вони повинні переконатися, що вакцина така ж чиста, як у день її виробництва. І, судячи з того, що я читала, здебільшого так і є. - Вона зробила паузу. “ У будь-якому випадку, якщо я все зроблю правильно, я, можливо, зможу що-небудь довідатися про цю конкретної партії.
  
  "Звучить розумно".
  
  “Так, за винятком того, що я не журналіст. Якщо вони виявлять, довіра до мене подорвется. У вас є якісь поради? Що мені потрібно знати? Я думаю, що скажу їм, що пишу — як ви це називаєте?
  
  "Листковий шматочок?"
  
  “Вірно. Саме."
  
  Еллі на мить замовкла. “Це буде верняк для тебе, Джорджія. Це не сильно відрізняється від питань, які ти ставиш як приватний детектив".
  
  "Невже?"
  
  “Так, за винятком того, що тобі потрібно бути теплим і доброзичливим. Багато усміхайся. Покажи їм, що ти не прагнеш їх роздобути. Скажи їм, що ти тут, щоб написати комплементарну статтю. До речі, мені подобається подача unsung hero . Але не допитуйте їх. Просто ставте м'які питання. Вони розкриються, як квіти лотоса ".
  
  “ Квітучий лотос?
  
  "Хіба це не ті, які відкриваються вночі і знову закриваються на наступний ранок?"
  
  "Поняття не маю". Часом Еллі приходили в голову дивні аналогії. "Напевно, я трохи соромлюся зброї".
  
  "Ти хочеш, щоб я пішов з тобою?"
  
  Джорджія коливалася. “Ні. Але якщо у тебе є якісь інші вказівки, я вся увага".
  
  Еллі розсміялася. “Звичайно. Для початку візьми блокнот і ручку і запиши все це на свій iPhone".
  
  
  
  На наступний ранок, озброївшись версією "Журналістики 101" Еллі, Джорджія вбралася в свою традиційну "уніформу". Однак замість свого "Глока" вона поклала в них стенографічний блокнот, ручку і свій iPhone. Якщо пощастить, вона добереться до Каламазу до полудня.
  
  Вона минула штаб-квартиру корпорації "Джефферсон Медікал" за межами Каламазу відразу після полудня. Як і лікарня, де працював доктор Блекстоун, блискучі білі будівлі Jefferson Medical — їх було два— розташованих у формі букви L задом наперед - стояли окремо на ділянці порожній прерії. Кілька качок та гусей плавали навколо штучного озера навпроти. Було це зроблено для того, щоб переконати відвідувачів в тому, що Jefferson Medical - один з хороших хлопців? Велика фармацевтична компанія, що займається поліпшенням долі людей, тварин і навіть клімату?
  
  Вона об'їхала будівля збоку від букви L і побачила три вантажні майданчики, розташовані уздовж будівлі. Біля доків було припарковано кілька напівпричепів, але людей видно не було. Вона обігнула стоянку, вийшла тим же шляхом, яким прийшов, і через квартал побачила за рогом одноповерхова будівля. У вікні світилися неонові вивіски "Бада і Міллера".
  
  Бінго. Вона посміхнулася і припаркувала свою "Тойоту".
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 14
  
  Всередині таверна нагадувала забігайлівку — улюблений бар Джорджії. Штори на вікнах приглушували світло, так що неможливо було визначити, який годину. Це нагадало їй таверну поруч з офісом UPS у неї вдома. Закінчували ви зміну на кладовищі або починали рано вранці, тут завжди було одне й те ж: приглушене освітлення, добре укомплектований бар, музичний автомат, на жаль, застарілий, і пара автоматів для гри в пінбол у стіни.
  
  Тут не було метушні, як в міських барах. Офіціантка подавала їжу в запачканном фартусі навколо талії. Клієнти, в основному чоловіки, з короткою стрижкою, деякі з сивиною, з опуклими животами і великою кількістю чорнила, сиділи за кухлем пива. Навіть Micky's був на два кроки вище цього.
  
  Вона попрямувала в кінець бару і зайняла місце обличчям до дверей, звідки могла бачити, хто входив і виходив. Підійшов бармен, вусатий хлопець років сорока. Вона замовила розливне пиво.
  
  "Ми отримали Міллера тільки сьогодні", - сказав він.
  
  Вона кивнула, переглянула меню і замовила чізбургер з картоплею фрі. Принаймні, вона могла б дати Оуену порівняльний звіт.
  
  Бармен відійшов на інший кінець стійки, щоб порадитися з двома чоловіками. Всі троє крадькома подивилися на Джорджію. Бармен знизав плечима. Через хвилину він приніс їй пиво.
  
  "Можна мені ще води з льодом, будь ласка?" Попросила вона.
  
  "Звідки ви?" - запитав бармен.
  
  "Передмістя Чикаго".
  
  "Далеко звідси".
  
  “ Всього дві години.
  
  “ Що привело тебе сюди, чиказька дівчинка?
  
  Вона вивчала його. Він, очевидно, проводив розвідку для своїх приятелів. Вона збиралася розповісти свою історію. Вона провела язиком по губах. "Як тебе звуть?"
  
  “Холт. Ти?"
  
  Вони з Еллі домовилися використовувати її справжнє ім'я на випадок, якщо їй знадобиться пред'явити посвідчення особи. До того ж, сказала Еллі, це підвищить довіру до неї. Їй нема чого приховувати. "Джорджія Девіс".
  
  “ Ти у відпустці? Прямуєш до Детройт? Або в Канаду?
  
  “ Взагалі-то, працюю. Я вільний журналіст з Ілінойса і працюю над статтею про неоспіваних героїв пандемії. Водіям вантажівок і людям, які стежать за тим, щоб вакцини доставлялися до місця призначення в цілості й схоронності. Вона зупинилася, щоб оцінити його реакцію. Поки все добре.
  
  Бармен підняв брови. “ Для кого ви пишете?
  
  Розумний питання. На щастя, Еллі підказала їй, що сказати. Вона дістала картку зі своїм ім'ям, електронною поштою і номером телефону, яку роздрукувала вчора ввечері, і простягнула йому.
  
  “Ну, я вільний працівник, тому пишу для багатьох газет і журналів. Це для приміського розділу "Чикаго Триб'юн". Але якщо це буде досить добре, це увійде в національне видання ". Вона спробувала посміхнутися так, щоб це було одночасно гордо і смиренно. “Я сподіваюся поговорити з одним або двома водіями вантажівок для Jefferson Medical. Якщо б ви підбирали кілька хлопців для співбесіди, кого б ви вибрали?" Вона махнула рукою в бік клієнтів.
  
  Холт потер вуса, ніби не знав, що сказати. “ Інтерв'ю, так? В його голосі звучало сумнів.
  
  Джорджія відчула його незручність і кивнула. “Я б хотіла почути їхні історії. Запобіжні заходи, які вони вживають, в чому, на їхню думку, полягають їх обов'язки, як вони ставляться до того, щоб допомогти викорінити вірус, тощо ".
  
  Холт хмикнув. Він відвернувся і повернувся з її водою. Джорджія зробила великий ковток. За ним пішов ковток пива.
  
  "Ну, леді, ви знаходитесь не в тому місці для цього".
  
  “ Що ви маєте на увазі? Чому?
  
  “Тому що більшість тутешніх далекобійників працюють або в FedEx, або UPS. Вони єдині перевізники, допущені до відправлення вірусу. Їм довелося б отримати дозвіл від своїх роботодавців, щоб поспілкуватися із засобами масової інформації, і я думаю, ці роботодавці сказали б "ні".
  
  Вона схилила голову набік. “ Звідки ти знаєш?
  
  Холт знизав плечима. “Привіт. Я тут десять років. "Джефферсон Медікал" спілкується зі ЗМІ тільки тоді, коли їм є що сказати, і прямо зараз вони моляться, щоб вакцини спрацювали. Я очікую, що UPS і FedEx дотримуються такої ж політики ".
  
  "Тобто ви хочете сказати, що ніхто не збирається розмовляти зі мною під запис?"
  
  "Приблизно в цьому вся справа".
  
  Надія Джорджії здулася, як проколотий повітряна кулька. Невже вона проробила весь цей шлях заради нероби? Вона повинна була знати, що вакцини поширюють тільки великі хлопці. Чому вона не натрапила на це в своєму дослідженні? Не дивно, що заклад нагадало їй бар UPS будинку. Відвідувачі були з UPS.
  
  "І ви також стверджуєте, що Jefferson Medical поставляє не ті вакцини, які виробляє?"
  
  “Саме це я і кажу. Вакцина дуже важлива. Звичайно, Джефферсон фліт доставляє інші ліки".
  
  Він пильно подивився на неї. Вона не побачила в його очах ні співчуття, ні злоби. “ Я приготую твій бургер.
  
  "Спасибі".
  
  Але замість того, щоб попрямувати на кухню слідом за нею, він повернувся до своїх приятелів і показав їм її візитку. Вони переглянули її і ще раз крадькома подивилися на неї. Вони не могли бути більш очевидними.
  
  Холт, човгаючи, повернувся. “ Я ж казав. - Він підняв долоні. “ Один з цих хлопців з FedEx. Їм не дозволяється розмовляти з репортерами.
  
  "А щодо іншого хлопця?"
  
  "Він з "Джефферсон Медікал", але він скаже вам те ж саме".
  
  Джорджія зробила ковток води. “ Не могли б ви передати йому, що я рада поговорити з його керівником і працювати через нього? Вона озирнулася. Вони спостерігали за нею. "О, чорт, я сам їм скажу".
  
  Вона зісковзнула зі стільця, взяла склянку з водою і підійшла. "Привіт," сказала вона з посмішкою, намагаючись, щоб це не прозвучало надто владно. Може бути, навіть трохи сором'язливо. "Хто з вас працює в FedEx?"
  
  Чоловік з коротко підстриженим сивим волоссям різко підняв голову. "Це має бути, я".
  
  “ Холт сказав мені, що тобі заборонено розмовляти з репортерами. Я розумію. Це дуже погано. "Вона повернулася до іншого чоловіка, лисому з великим животом. Ймовірно, хлопець, здатний за один присід перекинути упаковку пива з шести банок. - Ви водите машину в "Джефферсон Медікал"?
  
  Пузатий кивнув. “ Не могли б ви уявити мене своєму начальникові? Може бути, він дозволить мені поставити вам кілька запитань.
  
  "Я не маю ніякого відношення до Covid".
  
  "Про". Джорджія посміхнулася. Її не хвилювало Пузатий, але керівник, ймовірно, міг би відповісти на декілька питань, наприклад, кому дзвонити в UPS або FedEx. Можливо, навіть на кілька запитань про те, як працює розповсюдження вакцини.
  
  Двоє чоловіків обмінялися поглядами. "Я не знаю", - сказав Пузатий. "У будь-якому випадку, це вона", - пробурчав він.
  
  Пузатиков міг обурювати той факт, що їх начальником була жінка, але для Джорджії це могло бути і краще. Жінки-керівники могли б стати корисними союзниками. Вона могла розіграти карту "працюючої жінки", щоб отримати інформацію, яку вона не обов'язково отримала б від чоловіка. Вона могла невимушено зав'язати розмову, розповівши про понаднормової роботи і про те, як важко поєднувати роботу з сім'єю. З іншого боку, деякі жінки можуть бути впевнені у власному просуванні по корпоративній сходах і ревнувати до кого-небудь або чого-небудь, що може підірвати їх кар'єру. Їй доведеться скористатися цим шансом.
  
  Вона зробила ще ковток води. "Якщо б ти міг допомогти звести мене з нею, це було б приголомшливо". Вона посміхнулася, сподіваючись, що виглядає відповідно вдячною. “Тоді, може бути, я могла б поговорити конкретно з тобою. Тобто, якщо ти захочеш.
  
  Вираз обличчя Пузатика говорило про те, що він не повністю згоден. Їй потрібно було залучити його на свою сторону. Вона прикусила губу, сказала: “Я могла б задати вам питання заздалегідь, щоб ви точно знали, до чого я хилю. Ви навіть можете попрактикуватися у відповідях".
  
  Пузатик просяяв. Відчувши полегшення, Джорджія змусила себе посміхнутися йому. Але її акторська гра нетерплячого репортера набридла. Їй потрібно було пам'ятати, що вона робить це для того, щоб відстежити історію конкретного номера партії вакцини і з'ясувати, чи була вона заражена. Сподіваюся, воно того варте.
  
  Коротко Стрижений глянув на Пузіка, який відповів ледь помітним кивком. Пузік дістав свій мобільний.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 15
  
  Через годину Джорджія сиділа в кабінеті диспетчера Маріанни Хофстадер, розташованому поруч з однією з навантажувальних майданчиків медичного центру Джефферсона. Це була не набагато більше, ніж велика кабіна, що здивувало Джорджію. Вона очікувала, що у керівника буде більш просторий офіс з цими вікнами, дверима і мікрофоном на столі, з можливістю розмовляти з ким завгодно в будь-який час. Це те, що вона пам'ятала про диспетчерської, коли служила в сільській поліції. Джорджія також пам'ятала класну дошку, списану розкладами, часом змін, зачеркиваниями та іншими заповненими іменами. Тепер, однак, вона працювала у великій компанії зі списку Fortune 500. Їх щоденне розклад відправлення, ймовірно, являло б собою акуратну електронну роздруківку, а не безладну версію з поліцейської дільниці.
  
  Хофстадер, кругленька жінка, чиї рум'яні щоки і широко розставлені очі нагадали Джорджії мультяшного бурундука, схилилася над своїм столом, вивчаючи водійські права Джорджії і картку про вакцинації. Джорджія сіла на вільний стілець навпроти столу жінки. Будь-який перехожий міг їх почути.
  
  "Отже, чому ви хочете взяти інтерв'ю у водія вантажівки?"
  
  Джорджія повторила свою думку про те, що далекобійники - неоспівані герої пандемії.
  
  "Зрозуміло". Хофстадер насупився. "І я міг би зателефонувати в це приміське відділення "Трибюн", і вони б дізналися, хто ви?"
  
  “Звичайно. Я можу дати тобі ім'я і номер". Вони домовилися, що Еллі буде її дублером, якщо знадобиться.
  
  Жінка глянула на посвідчення Джорджії, потім знову на неї. Вона відкинулася на спинку стільця. “Що ж, вам слід зателефонувати мені безпосередньо, міс Девіс, перш ніж витрачати час на поїздку сюди. Я не можу говорити з вами без схвалення Корпорації. Вона склала руки рупором. "Я передам це, але може пройти тиждень або більше, перш ніж я отримаю відповідь".
  
  Джорджія відкинулася на спинку стільця. Вона забула про третьому типі жінок-керівників: покірних, які точно слідують вказівкам. Які не підуть на ризик, якщо не отримають схвалення. У письмовій формі. Джорджія придушила роздратування.
  
  "Я розумію". Потім вона випросталась. “Я почекаю. Звичайно, мене може не бути в статті до того часу. Події розвиваються швидко, тепер, коли найгірше в пандемії, можливо, позаду. Вона зітхнула. “Можливо, я намацала щось нове. Думаю, нам просто потрібно почекати і подивитися ". Вона слабо посміхнулася Хофстадеру.
  
  Хофстадер зволив виявити краплю співчуття. “Вибачте. Такі наші правила. Чесно кажучи, я не бачу, щоб корпорація дала мені добро. Вірус змінив все, що ми робимо. Особливо з урахуванням того, що ми є одним з найбільших виробників. Корпорація хоче залишатися непомітною. На нас звернене багато уваги ".
  
  “Я розумію. Але це така чудова історія, що я подумав, може бути, вона буде привабливою ".
  
  "Це гарна історія", - погодилася вона. "Могла б вийти затяжна п'єса".
  
  Джорджії здалося, що вона помітила тінь посмішки. Хофстадер знав про засоби масової інформації більше, ніж
  
  Джорджія очікувала. Вона вхопилася за це. “Не зовсім. Я журналіст. Це повинно викликати довіру".
  
  "Звичайно". Тепер Хофстадер посміхався. "Як тобі це прийшло в голову?"
  
  Джорджія знизала плечима. “Я намагалася знайти кут, який не був освітлений. Скажу вам, це було важко. Ніхто не пише ні про що, крім вірусу ".
  
  “ Розкажи мені про це.
  
  “І хто знає? Може бути, це допоможе мені знайти де-небудь штатну роботу".
  
  - Як у "Чикаго Трибюн".
  
  “Я не знаю. Схоже, "Триб'юн" знову можуть виставити на продаж. У будь-якому разі, я був би не проти виїхати з Чикаго. Оселитися де-небудь поменше і безпечніше ". Вона прикусила губу, наче не наважуючись продовжувати.
  
  "Що?" Запитав Хофстадер.
  
  “ Я не повинен був говорити. Це особисте, і я не повинен...
  
  “Все в порядку. Я нічого не скажу". Вона розсміялася. "Як би не для протоколу, навпаки".
  
  Джорджія видихнула. “ Ну, мою матір стріляли кілька місяців тому.
  
  "О боже мій!" Рука Хофстадера злетіла до рота. “Що сталося? З нею все в порядку?"
  
  “З нею все в порядку. Зараз. Це була зовсім випадкова аварія. Вони потрапили їй у бік. На дюйм зачепили нирку. Ми з сестрою дбали про неї, але були абсолютно налякані. Ми вирішили, що хочемо поїхати з міста. Я б навіть був готовий переїхати куди-небудь на зразок Каламазу, якщо б зміг знайти хорошу роботу ".
  
  “Я чую тебе. Всі кажуть, в яку зону бойових дій перетворився Чикаго". Вона здригнулася.
  
  Джорджія продовжувала. "Отже, якщо ви почуєте що-небудь тут або, може бути, в Енн-Арбор, дайте мені знати". Джорджія вказала на свою візитну картку на столі Хофстадера. "У вас є моя візитка".
  
  "Це не мій район, але якщо я знайду, я зв'яжуся з вами". Вона взяла візитку Джорджії і постукала краєм за свого столу. “І я дам тобі знати про цю історію, як тільки що-небудь почую. Просто не сподівайся".
  
  "Я розумію". Вона пересунулася. Тепер справжня причина, по якій вона прийшла. "Маріанна, як ти гадаєш, можу я задати вам кілька питань, перш ніж піду?"
  
  Хофстадер скептично подивився на неї.
  
  “Нічого конфіденційного. Ми можемо зберегти це без протоколу". Вона трохи почекала. "Це просто для контексту ... щоб я краще розуміла систему диспетчеризації "Джефферсон Медікал"".
  
  Хофстадер перевірила час на своєму комп'ютері. - У мене всього близько п'яти хвилин. У два у мене зустріч.
  
  Джорджія стримано кивнула. Подумки їй хотілося стрибати від радості.
  
  Хофстадер пояснив, що в залежності від замовлень з лікарень, аптек і клінік Jefferson Medical призначає кілька доставок FedEx або UPS в тиждень в район Чикаго. Кожна поставка містила номер партії, а також конкретну кількість замовлених вакцин, яких зазвичай було набагато менше, ніж повної партії.
  
  "Скільки флаконів в партії?" Запитала Джорджія.
  
  "Ну, з флаконом на п'ять доз це може скласти два з половиною мільйони доз". Інша частина автопарку, за її словами, була співробітниками Jefferson, і вони належали профспілці. Незважаючи на те, що вони не доставляли Covid, всі вони пройшли спеціальну підготовку — і їм оплачували понаднормову роботу відповідно до вимог профспілки — за зверненням з усіма необхідними ліками. Вони знали, як справлятися з надзвичайними ситуаціями.
  
  “А як щодо іншого кінця? Потрібно доставляти вакцини літаком або в невеликі міста і пункти призначення після того, як вони прибудуть в центральний диспетчерський центр?" Запитала Джорджія. "Ці водії теж навчені?"
  
  “Я не знаю. Насправді це не входить в мої обов'язки", - сказав Хофстадер.
  
  "Але припустимо, лікарня Милосердя отримає щось від вас через FedEx ..."
  
  "Так?"
  
  “ Хто відвозить ампули з лікарні Допомоги церква в Нортглене?
  
  Вона знову перевірила час. “ О, вибачте. Мені треба йти.
  
  Джорджія не наполягала на цьому, але те, що Хофстадер ухилився від останнього питання Джорджії, означало, що це було те, що Джорджія повинна була перевірити.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 16
  
  Джорджія вирішила побродити по Каламазу до закінчення денної зміни, щоб подивитися, чи не вдасться їй роздобути ще яку-небудь інформацію в барі. Вона сподівалася, що Холта, бармена, там не буде, але якщо б він був, вона сказала йому, що розмовляла з Хофстадером, і вона просто хотіла подякувати водіїв вантажівок, які познайомили її з цією жінкою.
  
  Їй і не потрібно було цього робити. Таверна була майже повна, шум у залі був близький до буйної. Але замість Холта за стійкою працювала огрядна жінка з довгим кучерявим чорним волоссям і великою кількістю косметики. Джорджія забралася на табурет.
  
  Жінка ігнорувала її цілих п'ять хвилин. Коли вона включила воду і почала мити стакани, Джорджія покликала: "Міс, не могли б ви принести мені настоянку, будь ласка?"
  
  Жінка вдала, що не почула її. Серцебиття Джорджії почастішало. Вона вже збиралася крикнути щось більш різке, коли бармен обернувся. “ Ви той самий репортер, який вынюхивал все це.
  
  Джорджія була спантеличена. Чому цю жінку це має хвилювати? Але вона коротко кивнула жінці. "Винна".
  
  “ Холт розповідав мені про вас. "Бармен оглянув її з вираженням несхвалення, що межує з презирством. "Я не хочу, щоб якийсь цікавий репортер більше не турбував моїх клієнтів, чуєш?"
  
  Звідки це взялося?
  
  “ Холт, може, і слабак з-за гарненької мордочки, але я - ні. Вона пирхнула. “ Хлопці, які приходять сюди, заслуговують того, щоб спокійно випити, розумієш? Жоден "репортер' не запитує про речі, які не схвалені компанією ".
  
  У що грала ця жінка? Джорджія відчула, як її щоки запалали. “ Запевняю вас, мем, я дію по-іншому.
  
  “Вони могли б убити нас швидше, ніж скунс обприскує собаку, якщо б захотіли. Цей заклад залишається відкритим тільки тому, що компанія знає, що їх хлопцям потрібно місце, де можна постріляти після того, як вони цілими днями каталися по дорозі в самоті. Так що я хочу, щоб ти встала зі свого табурета і забрала свою маленьку гарненьку попку прямо звідси. У нас для тебе нічого немає ".
  
  Говорила вона від імені Jefferson Medical? Це не був корпоративний місто, подібний чиказькому Пулману. Бар належав компанії. Якщо тільки це не вони. Джорджія коливалася. Якби вони це зробили, вважали б її перешкодою? Чи повинна вона змінити історію, яку вона висунула? Вона вирішила, що не стане цього робити. Ворожість жінки виводила її з себе. "У чому ваша проблема, леді?" Запитала Джорджія. "Все, що я хочу, це випити".
  
  "Не тут, ти не повинен". Голос жінки був презирливо холодним і таким гучним, що деякі далекобійники перестали пити і розмовляти і подивилися в їх бік. "У вас є тридцять секунд, щоб забратися звідси".
  
  Гукнув один з чоловіків у барі. “Джіні, залиш це в спокої. Вона просто хоче випити, чорт візьми".
  
  'Джіні', якщо це було її ім'я, кинула чоловіка один із самих холодних, страхітливих поглядів, які Джорджія коли-небудь бачила, і похитала головою. Вона повернулася до Джорджії, підняла палець і вказала на двері. “Он. Зараз".
  
  Джорджія обдумала це. Їй потрібно було зберігати холоднокровність. Вона зісковзнула зі стільця, підняла руки в жесті капітуляції і повільно попрямувала до дверей.
  
  Долинув голос бармена. "Ти хороша дівчинка". Вона уперла руки в боки. "Тепер іди, сідай у свою "Тойоту" і їдь назад на I-94". Її тон був глузливим. "Згорни на з'їзд, позначений як західний".
  
  Джорджія штовхнула двері, сподіваючись, що йде, зберігши хоч частину своєї гідності.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 17
  
  Було майже темно, коли Джорджія попрямувала до своєї машини з ключами в руці. Незважаючи на ворожість бармена, це був продуктивний день. Джорджія зв'язалася з співробітником Диспетчерської служби, який здавався розумним і міг би — просто міг би допомогти їй встановити, хто доставив лот 78440-Y з Каламазу в Чикаго і чи не відбулося чого-небудь незвичайного під час поїздки. Вона не розкрила себе як репортер, і було досить рано, щоб вони з Джиммі змогли повечеряти, коли вона повернеться додому.
  
  Вона вже збиралася відкрити дверцята машини, коли перед нею виникла тінь, отбрасываемая світлом з бару. Хтось прямував до неї. Вона міцніше стиснула ключі. До її ланцюжку для ключів було прикріплено висувне лезо, яке вона могла дістати і використовувати як зброю. Вона носила його багато років.
  
  Вона різко обернулася. “Назад. Зараз же".
  
  Чоловік, все ще оповите тінню, різко зупинився, але не відступив. Вона випустила лезо.
  
  "Я сказав, відійди".
  
  Чоловік підняв руки в тому ж жесті капітуляції, який вона використовувала в барі, і зробив крок назад. "Ей, я просто хочу поговорити".
  
  “ З приводу чого? Хто ви такий?
  
  “ Я воджу машину для компанії. Я чула, що тобі сказала Джіні. Це було неправильно.
  
  “Так? І що?"
  
  "Отже, я просто хотів, щоб ти знала, що в цьому не було нічого особистого".
  
  “Для мене це прозвучало досить особисто. Їй подобається це з усіма, кого вона не знає?"
  
  “Джіні гаряча голова. Завжди такою була. І зараз всі налякані цим вірусом. Однак, як тільки ти дізнаєшся її краще, вона зніме з тебе сорочку ".
  
  "Я думаю, ми носимо різні розміри". Джорджія обійшла навколо, щоб світло падало на його обличчя, а не на неї. "Хто ти?"
  
  “ Мене звуть Кіт. Тепер, коли вона змогла розгледіти його краще, йому здалося, що йому десь за тридцять. У нього була окладиста борода, яка в тьмяному світлі здавалася рудою, і шапка кучерявого волосся того ж кольору. Бліда шкіра і пухке тіло, вже видно наслідки того, що він весь день сидів на дупі і їв нездорову їжу.
  
  "Прізвище?"
  
  "Бромлі".
  
  "Так ви водій?" Коли він кивнув, вона запитала: "Ви з FedEx або UPS?"
  
  "UPS", - відповів він. "Чому ти хочеш знати?"
  
  “ Ти можеш відповісти мені на питання? Не чекаючи відповіді, який міг би бути "ні", Джорджія продовжила: “Коли ви прибудете в ваш кінцевий пункт призначення, хто доставить вакцини туди, де вони будуть фактично введені? Чи є у вантажівці або фургоні рефрижератор? Хто перевіряє? Знають люди, які купують ліки, як з ним звертатися?"
  
  "Хм, це приблизно чотири або п'ять питань". Він почухав бороду, дозволивши пальцях заплутатися в щетині. Потім: "Яке це має відношення до твоєї історії про героїв-далекобійників?"
  
  Вона зайшла занадто далеко? Напартачила зі своєю легендою? Вона пішла назад. “Насправді, багато. Я сподіваюся знайти одного або двох з цих хлопців і включити їх у статтю. Просто подумав, що почну з тебе. Я знаю, що ти комусь їх передаєш."
  
  Він задумався. “Так, але ми не ставимо питань. Велику частину часу ми знаходимося на якому-небудь складі або навантажувальної майданчику, просто розвантажуємо лайно і їдемо в таке місце".
  
  “Ти знаєш кого-небудь, з ким я міг би поговорити? Ось чому я прийшов сюди в першу чергу".
  
  Він засунув руки в кишені. “Послухай. Ти знаєш, що компанія не хоче, щоб ми спілкувалися з пресою. Ти перший, кого я зустрічаю. Чому ти вирішив написати цю історію зараз?"
  
  Вона нагадала собі, що випадки смерті від вакцинації ще не стали надбанням громадськості. Він, ймовірно, не знав про них. “Чому б і ні? Ви, хлопці, патріоти, розумієте? Рятуєте країну від цієї страшної чуми. Люди повинні це знати ".
  
  “О. Ну, я б не заходив так далеко. Ми просто робимо свою роботу".
  
  Їй стало цікаво, почервонів він. У тьмяному світлі вона не могла розгледіти. “Привіт, як думаєш, я можу подзвонити тобі, якщо у мене виникнуть ще питання?" Ми можемо залишити це без протоколу, якщо ти хочеш.
  
  Він знизав плечима. Але мова його тіла переключився на неї. Це був його спосіб фліртувати з нею?
  
  "Відмінно." Вона посміхнулася і дістала свій недавно куплений блокнот. "Який у тебе мобільний?"
  
  Він назвав номер. Вона записала його.
  
  
  
  По дорозі додому Джорджія думала про трьох людей, які померли від щеплень. Двоє чоловіків померли швидко один за одним. Що, мабуть, означало, що дві дози з одного флакона опинилися в їхніх руках до того, як хто-небудь запідозрив недобре і зупинив весь процес. Непритомність Емілі настав всього через кілька секунд після того, як їй зробили укол. Ймовірно, до того, як іншій людині зробили щеплення тим, що знаходилося в тому ж флаконі.
  
  В залежності від компанії, що виробляла вакцину, середній флакон містив п'ять або більше доз. Кожна доза становила від 0,3 до 0,5 мл кожна. Один мілілітр становив менше однієї п'ятої чайної ложки. І кількість реальної вакцини становила від третини до половини від цього. Крихітний, зовсім крихітне кількість. Яке було додатково розбавлене водою перед тим, як потрапити в шприц.
  
  І все ж тисячі, якщо не мільйони, людей були найняті для транспортування і введення невеликої кількості рятує життя вакцини людей по всій країні. Всі вони були навчені поводженню з вакциною? Всі люди, найняті для проведення щеплень, знали, що саме вони роблять? Навіть якщо б така величезна компанія, як Jefferson Medical, вела надзвичайно докладні файли, вони не змогли б знати про кожну аномалії або проблемі. І якби вони це зробили, хто-небудь в Jefferson Medical передав цю інформацію уряду? Або репортеру? Або приватному підприємцю? А що щодо доктора Блэкстоуна? Чому він не подав звіт про побічні реакції? Чому він зробив пробіжку?
  
  У підсумку, незважаючи на відчуття продуктивності і зустріч з Китом Бромлі, який міг би виявитися корисним в якийсь момент, вона була не набагато ближче до відповідей, ніж раніше.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 18
  
  Eden
  
  Водій машини з Міннесоти, яка зупинилася перед Іденом, був, на щастя, незнайомцем. Жінка.
  
  "Я так вдячна", - сказала Іден, забравшись всередину.
  
  Жінка оглянула її з ніг до голови. “ Куди ви прямуєте?
  
  "Форт-Медісон".
  
  “Без проблем. Я повертаюся в Міннесоту".
  
  "Дякую вас".
  
  “Ви там живете? У Форт-Медісоні?" Жінка була старша, з коротким сивим волоссям, безліччю зморшок і в окулярах. Її підборіддя був різко виділена, як ніби заявляв, що вона ні від кого не потерпить лайна. Але на її обличчі було жваве вираз, а очі, здавалося, сприймали все відразу. На ній були сорочка лісоруба і джинси.
  
  “ Ні. я— ем— працюю там.
  
  “ Ти кожен день добираєшся на роботу автостопом?
  
  “Ні, мем. Наш пікап в магазині. Я не думала, що колись це стане проблемою". Вона вказала вгору. "Не думала, що Господь думає інакше".
  
  Жінка усміхнулася. “Я Черрі. Як тебе звуть?"
  
  “Приємно познайомитися. Я — ем — Петсі". Вона скривилася, сказавши це. Портер знав її ім'я при народженні. Він запитав би у оточуючих. Чому вона не придумала що-небудь нове?
  
  Поїздка через Міссісіпі до форту Медісон зайняла не більше двадцяти хвилин. Це було і добре, і погано одночасно. Вона встигне на поїзд в десять тридцять до Чикаго, і у неї буде ще купа вільного часу, але вона не хотіла затримуватися тут — хто-небудь міг її впізнати. Портер був відомий в цих краях так само, як і в Наву.
  
  Коли вони дісталися до міста, Іден сказала: "Ти можеш висадити мене в будь-якому місці на авеню Х." Це була одна з головних вулиць Форт-Медісона.
  
  Черрі кивнула і попрямувала в центр міста, де тіснилися кілька маленьких магазинчиків. “ Ви працюєте в одному з цих магазинів?
  
  "Так, мем", - Іден відкрила пасажирські дверцята. Дощ усе ще тарабанив по землі, але вона не могла придумати привід, щоб продовжити поїздку з Черрі. “Ще раз спасибі. Сподіваюся, ти благополучно доберешся додому. Вона закинула рюкзак на плече.
  
  "Щасти тобі, люба," сказала Черрі. - У мене таке відчуття, що тобі це знадобиться.
  
  Іден втупилася на неї. Вона щось знала? Іден була схожа на втікачку? Вона коротко кивнула і закрила дверцята машини. Черрі рушила з місця. Іден побігла в аптеку, розташовану між перукарні та господарським магазином, і пірнула всередину, щоб обсохнути. Їй потрібно було щось зробити зі своєю зовнішністю. Очевидно, незважаючи на те, що вона ховала волосся й носила непримітний одяг, Черрі знала, що вона збрехала. Це був дитячий рюкзак? Що ще?
  
  Вона прогулювалася по відділу засобів по догляду за волоссям, коли почався мозковий штурм. Вона повернулася назад і вивчила продукти. Багато фарби для волосся. Добре. Вона вибрала темно-коричневий колір і прочитала інструкцію. Це повинно спрацювати. Потім вона вибрала простий темно-синій рюкзак, ножиці, кілька батончиків мюслі і дешеві сонцезахисні окуляри.
  
  Вона була рада, що дісталася автостопом до Форт-Медісона, але її надія встигнути на поїзд, який відходить о десятій тридцять, згасла. Їй слід пофарбувати волосся перед посадкою. І вона не планувала витрачати так багато грошей. Якщо б вона була розумною, то зняла б ще 100 доларів в банкоматі, перш ніж Портер його закриє. Він прийшов би в лють, побачивши, що вона зняла триста доларів і не збирається повертатися додому. Але у неї не було вибору. Вона зняла гроші і пішки вирушила на вокзал.
  
  Дощ перейшов у зливу, але Іден дотримувалася бордюрів, знову уникаючи зустрічних водіїв. Діставшись до вокзалу, вона купила квиток до Чикаго. Літня жінка оглянула її з розуміючим виразом обличчя. Знала ця жінка, хто вона така? Іден була впевнена, що ніколи раніше не бачила цю жінку, так що, ймовірно, у неї просто параноя. Тим не менш, вона подивилася на годинник на стіні вокзалу. Якщо поїзд прибуває вчасно, він повинен прибути через двадцять хвилин. На стрижку і фарбування волосся піде не менше години. Вона не хотіла показуватися на публіці протягом двадцяти хвилин, але у неї не було вибору. Їй доведеться пофарбувати волосся в поїзді.
  
  Вона сіла на лавку і перерахувала свої гроші. Двісті п'ятдесят доларів з копійками. У неї вистачило тільки на одну ніч у дешевому чиказькому готелі. Вона не могла сказати батькам, де знаходиться. Квінсі був першим місцем, куди звернувся б Портер. Фактично, він міг змусити їх сказати йому, де вона. Він міг навіть заподіяти їм біль. Тепер вона зрозуміла, що піддала їх ризику. Чи повинна вона попередити їх? Немає. Для них безпечніше нічого не знати. Це було б правдою.
  
  До неї доходили чутки про втекли дружин-фундаменталистках, які раптово з'являлися знову, побиті і в синцях, з історіями про грабіжників і інших зловмисників, які нападали на них на міських вулицях. Навіть при тому, що вона не була впевнена, що вірить їм — можливо, їх натаскували вигадувати історії, щоб утримати інших дружин від втечі, — вона здригнулася і викинула цю думку з голови.
  
  Нарешті поїзд під'їхав до станції. Вона вибігла по східцях і, опустивши голову, знайшла місце. Як тільки поїзд з гуркотом виїхав з Форт-Медісона й опинився далеко на схід від Міссісіпі, вона встала і пішла в туалет.
  
  Перш ніж відкрити упаковку, вона встала перед дзеркалом у ванній. Дзеркало було хвилястим і забрудненим, але все одно відображало її довгі, густі світлі волосся. Чесно кажучи, саме цією рисою вона пишалася найбільше. Вона бачила заздрісні погляди інших жінок в церкві, хтиві погляди чоловіків. Як Портер любив з'являтися на людях під руку з Іден. Це було доказом його авторитету в суспільстві. У кого ще була така красива дружина? Заздрість, ревнощі і, так, навіть хіть інших чоловіків завжди були кульмінацією його тижні. Це створення належало йому. Вона належала йому, і він міг робити з нею все, що йому заманеться. У церкві він ніколи не міг втриматися від самовдоволеною посмішки.
  
  Вона відвернулася від дзеркала, схопила ножиці і взялася за зачіску. Шлейф розгойдувався з боку в бік, з-за чого вона не могла рівномірно підстригти його з обох сторін. Вона зробила все, що могла. Через кілька хвилин довгі світлі локони покрили підлогу туалету, і вона залишилася з короткою, кошлатою стрижкою, яка ледве доходила до вух. Вона підозрювала, що якщо б вона одягла бейсболку, то могла б зійти за хлопчика.
  
  Але вона ще не закінчила. Вона взяла фарбу для волосся. Це було складніше. Вона буде сумувати за своїм світлим волоссям, які іноді блищали на літньому сонці. Вона втішала себе, кажучи, що це тимчасово. Коли все закінчиться, і у неї будуть діти, і вони звільняться від Портера, вона знову перефарбує їх в блондинку. Змиваючи фарбу з волосся, вона згадала, що кілька років тому читала в новинах статтю про католицької церкви, яка надала притулок іммігранту без документів. Ця жінка прожила в церкві в Чикаго більше місяця. Вона задавалася питанням, чи візьмуть вони примхливу жінку-мормонку.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 19
  
  Протягом тижня, кожен раз, коли Джобет бачилася з Джорджією, вона заводила мову про ідеї сімейної поїздки на вихідні. Джорджія нарешті погодилася. Коли вони виїжджали з Чикаго в п'ятницю, вона була вдячна, що вони взяли напрокат позашляховик; принаймні, вони не були навалені один на одного. У неї дійсно не було можливості відкланятися. Навіть Ванна була нашим співробітником. “Якщо ми візьмемо напрокат позашляховик, то зможемо взяти Чарлі. Я сяду з ним на заднє сидіння. Пішли. Це буде весело, Джорджія. Це всього на три дні.
  
  Джорджія згадала, як її батько казав, що риба і сім'я починають смердіти через три дні, але їх наполегливість втомило її. І ось тепер, ясним сонячним ранком, вона сиділа за кермом, а її мати - на пасажирському сидінні. Чарлі сидів у своєму автомобільному кріслі, щось бурмочучи і розмахуючи брязкальцем. Наскільки все могло бути погано? Звичайно, Джиммі змився, заявивши, що це явно дівчачий уїк-енд. Хоча, крім цього,...
  
  Вираз обличчя Джобет було одночасно гордим і захопленим. “Я мріяла про цей момент роками. Ми втрьох вирушаємо в пригода".
  
  "Я ніколи, ніколи не мріяла, що це станеться, мама". Голос Ванни теж був переповнений емоціями. "Будемо сподіватися, що це перше з багатьох".
  
  Ванна і Джобет подивилися на Джорджію, але її повсякчасна обережність втримала її від того, щоб відповісти в тому ж дусі. “ Так куди ми прямуємо?
  
  "До річки Міссісіпі," сказав Джобет.
  
  "Навіщо?" Запитала Джорджія. "Скупатися?"
  
  Джобет проігнорувала репліку Джорджії, але її обличчя спалахнуло від шиї вище. “ Я хотіла б зберегти це в секреті, щоб зробити тобі сюрприз, але, оскільки ти за кермом, думаю, це не спрацює. "Вона повернулася до Джорджії. “ Персик, пам'ятаєш, коли ти була маленькою, у нас був ляльковий будиночок?
  
  Джорджія спохмурніла. Вона похитала головою.
  
  Джобет кивнула. На її обличчі промайнула нудьга. Вона зітхнула. “ Напевно, ти була дуже маленькою. Думаю, тобі було чотири або п'ять. Я знайшла відмінний ляльковий будиночок в Армії порятунку і принесла його додому. Я просто любила лялькові будиночки, коли була маленькою дівчинкою, і я сподівалася, що ми з тобою зможемо самі його розфарбувати і прикрасити ".
  
  Ванна пискнула з заднього сидіння, де вона грала з Чарлі. “Я пам'ятаю, мама. У тебе був такий, коли ми були — ну, я не пам'ятаю, де ми жили. Але ми почали працювати над цим. У вас були всі ці маленькі брошури з крихітної меблями та іншим ".
  
  “Абсолютно вірно, мила. Це було наше улюблене заняття".
  
  - Чому ляльковий будиночок? - запитала Джорджія.
  
  Джобет повернулася і влаштувалася зручніше. Вона дивилася крізь вітрове скло з відсутнім виразом обличчя. “Я думаю, це тому, що з ляльковим будиночком можна робити все, що захочеш. Ти можеш зробити його красивим; помістити туди все, що ти коли-небудь уявляв. Це будинок твоєї мрії, розумієш? Всередині ніколи не може трапитися нічого поганого. Він ідеальний. Навіть коли реальне життя не є такою. "Вона посунулася. “У тебе може бути дах з дранки, вогні, які насправді включаються і гаснуть, навіть ландшафтний дизайн збоку. Ти можеш прикрасити його до свят. Я пам'ятаю, як одного разу встановила різдвяну ялинку і одягла панчохи ". Вона посміхнулася. "У ляльковому будиночку немає нічого, що могло б зруйнувати твої мрії". Вона проковтнула. “Ванна і я грали з ним кожен день. Чи Не так?"
  
  Поступово у свідомості Джорджії матеріалізувався образ лялькового будиночка. "Здається, я пам'ятаю," тихо сказала вона. “ Там був килим. Але чомусь майже не було меблів. Це все, що я пам'ятаю.
  
  Губи Джобет стиснулися, а особа напружився. “ Твій батько викинув це в сміттєвий контейнер.
  
  "Чому?" Джорджія озирнулася.
  
  Джобет на мить замовк. "Він не хотів, щоб це оточувало все це місце".
  
  Ванна втрутилася. “Ну, це було не для нього. Хлопці не будують лялькових будиночків". Вона підвищила голос до того високого тону, яким матері завжди розмовляють з немовлятами. “Вірно, чувак Чарлі? Ти можеш пограти з поїздами, вантажівками і солдатиками".
  
  Джорджія знала, що за цією історією ховається щось більше.
  
  Джобет продовжував. “Він стверджував, що я забиваю тобі голову всякою нісенітницею. 'Життя - сука, - сказав він, - а потім ти вмираєш'. Він сказав, що тобі потрібно було засвоїти це якомога раніше. Я не повинна придумувати мрії, яким ніколи не судилося збутися. Він викинув це, коли ми з тобою були в Джорджії, відвідували мою сім'ю."
  
  Фрагменти тієї поїздки повернулися в Джорджію у вигляді калейдоскопических образів. Дим і аромат барбекю на чиємусь подвір'ї. Стіл ломився від курки-гриль, реберець, запіканки із зеленої квасолі, печива і, звичайно, персикового пирога. Дорослі і діти приблизно її віку, але розмовляли вони кумедно. Як ніби вони вимовляли слова невиразно. Це був перший раз, коли вона почула південний акцент від кого-небудь, крім своєї матері.
  
  Вона мало що пам'ятала про шлюб своїх матері й батька. За винятком сварок. Кожен раз, коли траплявся вибух, вона тікала у свою спальню в їх маленькому бунгало і накривала голову подушкою, поки хто-небудь не вибігав з їх будинки і все не стихали. І ось одного разу її мати грюкнула дверима і більше не повернулася.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 20
  
  Торговий центр Dolls House знаходився на іншому березі річки Міссісіпі, в Кеокуке, штат Айова. Вони вилізли з позашляховика, і Джорджія почекала, поки Ванна посадить Чарлі в коляску і переконається, що йому зручно. Подвійна скляна двері зустріла їх веселій вивіскою з написом "Найбільша колекція мініатюр на Середньому Заході".
  
  “ Звідки ти дізнався про це місце? - Запитала Джорджія.
  
  Джобет знизав плечима. “Одного разу я був на з'їзді мініатюристів в Маккормік Плейс. Ну, на торговій виставці".
  
  “ Виставка тільки лялькових будиночків? - Запитала Ванна.
  
  “Вони називають їх мініатюрами, і ви були б здивовані, дізнавшись, скільки людей ними цікавляться. Це кустарне виробництво. Навіть в Європі. У будь-якому разі, люди, що керують магазином, були там, і у них був кращий вибір і ціни. Майже оптова торгівля, порівняно з рекламними оголошеннями, які інші компанії надсилають поштою. "
  
  Джорджія штовхнула одну з скляних дверей, і вони увійшли в приміщення, яке, повинно бути, коли-то було великим складом. Однак зараз воно було заповнене великими столами, стелажами і полицями, акуратно розставлені по своєму вмісту. Звичайно, там були лялькові будиночки, але самих різних видів, які тільки можна собі уявити: будинки в колоніальному стилі здавалися найбільш численними, але були і сучасні будинки, котеджі, замки, навіть багатоквартирний будинок. Джорджія помітила, що Ванна дивиться на неї широко розкритими очима. Вона зрозуміла чому.
  
  Потім був приголомшливий набір крихітної меблів, розставленими по кімнатах. Там повинні були бути тисячі, якщо не більше, предметів. Вітальня, їдальня, кухня, спальня, відкрита майданчик, сімейна кімната - все це на окремих столах з усіма видами меблів і аксесуарів, які тільки можна собі уявити. Двоярусні ліжка, оббиті шовком дивани, обідні столи з полірованого горіхового дерева і підставки для сніданків, кухонні гарнітури в упаковці, а також всі відомі людству прилади. І це не рахуючи їжі, яка була накрита на трьох різних столах. Всі мислимі і немислимі страви - від яєць і бекону до стейків з баранини, овочів, навіть салати, лимонад і крихітні пляшки вина. Столові прилади, крихітні порцелянові тарілочки і миски, каструлі і сковорідки були розставлені на іншому столі.
  
  Джорджія зупинилася біля полиці, де поряд з тенісною ракеткою і пляжним м'ячем стояла крихітна камера Nikon. "Це неймовірно!"
  
  Ванна кивнула. "Мама, звідки вони знають, наскільки великим або маленьким - щось має бути?"
  
  "Зазвичай все побудовано в масштабі дванадцяти дюймів", - відповів Джобет. "Ну, ти знаєш, один дюйм до одного футу".
  
  До них підійшла усміхнена повна жінка з коротким сивим волоссям. “Привіт, хлопці. Є щось особливе, що ви шукаєте сьогодні?"
  
  "Ми просто дивимося", - сказала Джорджія.
  
  "Мам, ти це бачила?" - Задихаючись, запитала Ванна.
  
  "Що?" Перепитала Джобет. Вона повернулася до жінки. “Прошу вибачення. Лялькові будиночки де?"
  
  "Прямо сюди". Вона попрямувала до нього.
  
  "Це перший раз, коли мої дочки тут". Вона понизила голос. "Я думаю, вони трохи приголомшені".
  
  Жінка подивилася на Джорджію, Ванну, потім на Джобет. “ Ви всі виглядаєте як одна сім'я. Дуже схожі. І всі красиві.
  
  Джобет просяяла. Вона вказала підборіддям у бік Чарлі. “ А це чоловік у нашій родині, гарний містер Чарлі.
  
  Чарлі підняв очі і посміхнувся, коли Джобет окликнула його на ім'я.
  
  "Ну, у мене є кілька фортів і поїздів он там". Вона вказала в кут кімнати, потім повернулася до Ванни. "Не хочеш глянути?"
  
  Ванна і Джобет відповіли одночасно. "Звичайно". "Звичайно".
  
  "Але спочатку ляльковий будиночок", - сказав Джобет.
  
  "У вас є що-небудь конкретне на прикметі?" Запитала продавщиця.
  
  "Я дізнаюся, коли побачу це".
  
  Джорджія втрутилася. “ Знаєш, Джобет, Ванна сказала правду. Чарлі - хлопчик. Ти справді хочеш, щоб він грав в ляльки?
  
  "Хто сказав, що це для нього?" Джобет насупився. Джорджія і Ванна обмінялися поглядами. Ванна закотила очі.
  
  “Деяким людям подобається малювати. Інші ліплять. Я прикрашаю лялькові будиночки".
  
  Ванна і Джорджія попрямували до куті магазину, присвяченому поїздів, солдатикам і циркам, поки Джобет оглядала порожні лялькові будиночки.
  
  "Подивися на це, Чарлі", - схвильовано сказала Ванна. "Що це?" Вона показала локомотив Лайонела. Чарлі витріщився на нього. "Це потяг "чух-чух"?"
  
  Чарлі почав підстрибувати у своєму візку.
  
  "Подивися на це, Джорджія!" - сказала Ванна. "Він знає, що це поїзд!"
  
  Чарлі простягнув руки.
  
  “Ще Не зовсім, солодка моя. Ми повинні переконатися, що там немає ніяких гострих країв або предметів".
  
  "Так, він, мабуть, захотів би пожувати це, перш ніж пустити по рейках", - сказала Джорджія.
  
  Джобет підійшов до неї ззаду. - Тримаю парі, він знає, що це таке, з книг про паровозик Томас, які ми читали.
  
  "Ми можемо дістати це для нього і встановити, коли він трохи підросте?" - Запитала Ванна.
  
  “ Я не знаю. "ДжоБет виглядала так, немов обмірковувала якесь рішення.
  
  “ Будь ласка, мам. Ми можемо заховати це в шафі, поки він не буде готовий.
  
  Благальний, нетерплячий тон Ванни був зовсім як у дитини. Джорджії довелося нагадати собі, що Ванна все ще підліток. “Ми можемо дістати невелику колію, локомотив і, може бути, один вагон. Купи йому другу і третю, коли він підросте. Йому вже дві. Вона озирнулась. "І ми, ймовірно, ніколи сюди не повернемося".
  
  Джобет прикусила мову. “ Думаю, я могла б поставити будинок з однієї сторони від шляхів.
  
  “Тоді у нього було б і те, і інше. Будинок і поїзди", - переможно сказала Ванна.
  
  "На випадок, якщо він виросте небинарным", - сказала Джорджія.
  
  “ Небинарный? Джобет насупився.
  
  Джорджія пояснила.
  
  Джобет похитала головою. "Що вони придумають далі?" Потім: "Ну ..." вона зробила паузу. “Думаю, я могла б зробити це довгостроковим проектом. Ми могли б побудувати форт поруч з будинком. Або індіанську резервацію. Вона вказала на Ванну. “Насправді, ми могли б побудувати село поруч з шляхами. Церква, пожежна частина, поліцейський відділок ... Вона міркувала вголос. "Таким чином, ми охоплюємо всі бази". Вона глянула на Джорджію. "Бінарна система чи ні".
  
  Ванна розсміялася. Навіть Джорджія не змогла втриматися від усмішки. Сивоволоса жінка спочатку виглядала збентеженою, потім, як ніби це не її справа, послала їм обережну посмішку. Вона збиралася зробити велику розпродаж. "Їй потрібно залишатися на їхньому боці", - подумала Джорджія.
  
  "Мені потрібно купити більярдний стіл", - сказав Джобет. “Але це прекрасно. Мені не потрібно багато меблів".
  
  Джорджія не могла позбутися думки, яка промайнула в голові. Може бути, Джобет саме цього і хотіла. Щоб вона могла втекти, коли їй стане занадто спекотно.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 21
  
  Джорджія і Джобет поклали сумки та згортки на заднє сидіння машини, поки Ванна садила Чарлі в його автокрісло. "Спасибі, мамо", - сказала Ванна з заднього сидіння. "Це було чудове місце".
  
  "Це було для мене задоволенням", - сказала Джобет, швидко моргаючи. “Я так рада, що ми поїхали туди. Разом". Цікаво, вона збиралася заплакати, подумала Джорджія?
  
  “ Мені потрібно переодягнути Чарлі і нагодувати його обідом.
  
  "І я вмираю з голоду," сказала Джорджія.
  
  Вони зупинилися на західному березі Міссісіпі і знайшли закусочну на околиці Кеокука. Офіціантка принесла високий стільчик для Чарлі. Після того, як він влаштувався, Джобет запитав: "чи Немає тут поблизу старого форту?"
  
  “Так, мем. Форт Джефферсон".
  
  "Варто відвідати?"
  
  “Ну, люди вбираються в костюми, і ви бачите, яким було життя двісті років тому. Моїм хлопчикам подобаються солдати і мушкети".
  
  “Відмінно! Я можу зробити кілька знімків", - сказала Ванна. Її інтерес до графіку охоплював і фотографію, і вона ставилася до цього серйозно.
  
  "Ну що ж, тоді давай поїдемо туди після ленчу", - сказав Джобет.
  
  "Чарлі, ймовірно, буде готовий подрімати", - сказала Ванна.
  
  "Він може поспати по дорозі", - сказав Джобет.
  
  “ Як ти дізнався про це форте, Джобет? - Запитала Джорджія.
  
  ДжоБет сплеснула руками.
  
  “Ти виявляв належну обачність, чи не так? Ти повністю спланував цю поїздку".
  
  "Що таке 'належна обачність"?" "запитала Ванна.
  
  “Дослідження. Юристи роблять це, щоб отримати довідкову інформацію про людей або місцях для своїх справ ".
  
  "А Піс?"
  
  "І Піс" посміхнулася Джорджія.
  
  Джобет теж посміхнулася, потім прикусила губу. Вона відвернулася і подивилася в пасажирське вікно. Чарлі заснув через кілька хвилин, коли вони під'їжджали до форту. Вивіска, оголошена найстарішим військовим гарнізоном Середнього Заходу у верхів'ях Міссісіпі, свідчила, що він прославився під час війни 1812 року з англійцями.
  
  "Ти можеш повірити, що це було більше двохсот років тому?" Пробурмотів Джобет. Вони вийшли з машини і почали гуляти.
  
  Вивіска свідчила, що аванпост вів прибуткову торгівлю з місцевими індіанськими племенами цього району після того, як індіанці поступилися землю Сполученим Штатам.
  
  "Прикинь," Джорджія штовхала коляску Чарлі. - Ми забираємо їх землю, а потім продаємо їм те, що їм не потрібно.
  
  Ванна фотографувала на свій мобільний солдатів в костюмах і індіанців. Плакат свідчив, що більшість індіанців билися на стороні британців.
  
  "Ви бачите?" Джорджія вказала на плакат. "Вони зрозуміли, яку грубу укладають угоду, і перейшли на іншу сторону".
  
  Коли її мати не відповіла, вона озирнулася. Вона могла поклястися, що побачила сльози в очах Джобет.
  
  "Ти в порядку?" Запитала Вона.
  
  Її мати кивнула і знову проковтнула. “Я просто щаслива. Давай повернемося на інший берег річки. Я б не відмовився трохи прилягти".
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 22
  
  Вони переправилися назад через Міссісіпі в Іллінойс, і Джорджія проїхала кілька миль до мотелю на південь від Наву. Зменшена версія мотелю 6, в ньому було два поверхи з дванадцятьма кімнатами на кожному. Парковка була майже заповнена. Її рейтинг становив всього дві зірки, але вона була чистою і без клопів. Джобет сказала їм, що подбала про це перед бронюванням.
  
  Джорджія втомилася за кермом, тому після того, як вони зареєструвалися, вона теж прилягла подрімати. Ванна і Чарлі теж. В сім вони відправилися в ресторан готелю Woodruff в Наву, єдиного готелю у Наву, що має чотиризірковий рейтинг від Yelp. Готель являв собою триповерхову вікторіанська будівля з червоної цегли з білою обробкою, розташоване на головній вулиці міста. На території стояла статуя людини з сокирою в руці.
  
  Прямо через дорогу стояла велика свежевыкрашенное білий будинок з готичними арками над більшістю вікон і підноситься над ними вежею. "Явно якась церква чи пам'ятник", - подумала Джорджія.
  
  "Що це?" Джорджія сказала: "Це дійсно виглядає недоречно в цьому маленькому містечку".
  
  "Я розповім тобі, коли ми сядемо", - сказав Джобет.
  
  "Ти знаєш це?"
  
  Вона кивнула. “В деякому роді. Я читав про історію".
  
  Всередині готель був ретельно відремонтований в раннеамериканском стилі, але ресторан являв собою просто величезний шведський стіл з традиційними стравами. Що-небудь на будь-який смак. Вони почали з келиха вина.
  
  Зробивши ковток, Джобет нахилився до Ванни і Джорджії. "Весь цей місто колись було домівкою для Святих останніх днів".
  
  "Мормони?" Запитала Джорджія.
  
  Джобет кивнув. "По-моєму, в 1840-х роках Наву був таким же великим, як Чикаго, і у мормонів були плани перетворити його в найбільший місто Іллінойсу".
  
  "Правда?" Запитала Ванна. Хоча вона ніколи не досягала успіху в соціальних дослідженнях, як вона зізналася Джорджії одного разу ввечері, тепер вона була достатньо дорослою, щоб цікавитися історією.
  
  "Ну," сказала Джорджія, " в той момент Чикаго був не більш ніж болотом. Ніякої петлі. Ніякого Золотого узбережжя. Форт Дірборн був центром міста".
  
  "Але чому вони вибрали це місце, мамо?" - запитала Ванна.
  
  Джобет говорила тихо, наче не хотіла, щоб її підслухали. “В 1830—х роках — пам'ятаєте, це було за тридцять років до Громадянської війни - Святі останніх днів жили в основному в Міссурі. Але немормоны ненавиділи їх і їхню дивну релігію. Зрештою ненависть переросла в лють, і губернатор Міссурі вигнав їх зі штату і пригрозив, що будь-мормон, який не поїде, буде убитий ".
  
  "Вау", - сказала Ванна. "Чому люди їх так ненавиділи?"
  
  “Мормони стверджували, що їх церква богонатхненна — ви знаєте, Богом. Що, на думку християн, було нісенітницею. Фактично, більшість немормонов думали, що все це було шахрайством. Фактично, вони були створені кількома шахраями і шарлатанами, які стали їхніми лідерами ".
  
  Джорджія зробила великий ковток вина. “ Хммм. Шахраї, які грають в Бога?
  
  "Гірше".
  
  “ Злочинці? Вбивці? Тепер ви вторгаєтеся на мою територію.
  
  Джобет кивком привітав Джорджію. “Отже, після Міссурі Джозеф Сміт, їх лідер, купив це місто, і всі мормони переїхали сюди. Раніше це називалося Коммерс, але він перейменував його у Наву, що на івриті означає "гарне місце". Саме тоді він почав будувати цей храм. На жаль, в кінці кінців він був убитий натовпом немормонов ".
  
  "Що ж він зробив?"
  
  “Довга історія. Але газета у Наву звинуватила його в багатоженство і заявила, що він будує з себе короля. Тому він знищив друкарню газети. Він і його брат були кинуті у в'язницю і чекали суду, коли юрба напала на в'язницю і застрелила їх обох. О, в той же час він балотувався в президенти."
  
  "Отже, він був убитий", - сказала Джорджія.
  
  “Думаю, можна сказати і так. Звичайно, для мормонів він став мучеником".
  
  "Чувак, це відмінна історія", - сказала Ванна. "З цього вийшов би чудовий фільм".
  
  “ Перед храмом стоїть статуя, що зображує його і його брата верхи на конях.
  
  "Це коли вони переїхали в Юту?" Запитала Джорджія.
  
  Джобет знову кивнув. “ Їх повів туди Бригам Янг. Їх було більше десяти тисяч. Але деякі не пішли.
  
  "Що ти маєш на увазі?"
  
  “Кілька сімей мормонів зупинялися у цьому районі. Вийшла книга про їх лідера Уїльяма Стрэнге. Він був ледарем до того, як проголосив себе новим лідером ". Джобет зітхнув. “Сумно те, що багато мормони тут повірили йому. Навіть коли він оголосив себе богом ".
  
  "Значить, релігія дійсно заснована на брехні і шахрайство", - сказала Ванна.
  
  "Звичайно, це так", - відповіла Джорджія. “Але такі ж і більшість релігій. Візьміть католікосат—"
  
  “ Обережніше, Джорджія. Перебила її мати. “ Я знаю, ти це маєш на увазі. "Джобет була практикуючої католичкою. Коли-то давно.
  
  Джорджія, якої тепер не потрібна була ніяка релігія, стулила пельку, але кинула на матір роздратований погляд. "Це все ще відбувається". Вона помовчала і похитала головою. "Люди вірять у рятівників, які виявляються фальшивками".
  
  Джобет виглядала так, наче хотіла щось сказати, коли їх офіціантка, кругленька молода дівчина з косою, доходила до середини спини, перервала їх, поставивши тарілки для буфету. "Хочеш тарілочку з маслом для дівчинки?" - запитала вона.
  
  "Ні", - сказала Ванна. Я буду годувати його з своєї."
  
  "Добре". Офіціантка подивилася на Джобета, потім на Джорджію. Її очі розширилися, і вона ахнула.
  
  “ Щось не так? - Запитала Джорджія.
  
  “ Ти повернулася? Що сталося? Офіціантка не зводила очей з Джорджії, яка дивно подивилася на неї.
  
  “ Повернувся звідки? Про що ти говориш?
  
  Вираз обличчя офіціантки змінилося недовірою, і в нього відвисла щелепа. Вона опустила очі. “ Вибачте. Я ... я прийняла вас за когось іншого.
  
  Джорджія схилила голову набік. “ Хто?
  
  Офіціантка оглянула Джорджію з ніг до голови. "Це безумство", - сказала вона. "Ти так схожа на неї".
  
  “ Хто? Вона тут живе?
  
  Офіціантка прикусила мову. “Um. Я... я не знаю.
  
  Інстинкти приватного детектива Джорджії взяли верх. "Ти знаєш кого-то досить добре, щоб думати, що я дуже схожа на неї, але ти не знаєш, де вона живе?"
  
  "Це...Це не так", - заїкаючись, пробурмотіла дівчина. Її щоки почервоніли. “Нічого особливого. Вибачте, що перервала ваш вечеря". Його тон став награно веселим. "До речі, ти можеш обходити буфет стільки разів, скільки захочеш". Вона повернулася і поспішила геть.
  
  За столом на мить запанувало мовчання. Потім Джобет сказав: “Ну, кажуть, у кожного є двійник. Схоже, у тебе теж".
  
  Джорджія знизала плечима. “ Цікаво, хто вона така.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 23
  
  Джорджія міцно спала тієї ночі. На наступний день після сніданку вони провели кілька годин, гуляючи по Наву, дізнаючись більше про мормонів. Виявилося, що їх теж вигнали з Іллінойсу. По багатьом з тих же причин. Це було, коли вони вирушили в Юту. Повернувшись в Наву, храм, який вони побудували, згорів дотла. Підозрювався підпал, але ніхто так і не був притягнутий до відповідальності за це. Він був перебудований в 1930-х роках, коли Наву вирішив отримати вигоду з свого недовгого мормонського спадщини.
  
  Повинно бути, це спрацювало, подумала Джорджія, тому що сьогодні Наву був процвітаючою меккою для поселення туристів, яку щорічно відвідував мільйон чоловік. Зростання туризму навіть повернув деяких мормонів в Наву. З 1000 чоловік населення понад 400 поверталися мормонами. Багато управляли історичними місцями.
  
  
  
  У неділю вранці Джорджія і Джобет виписалися. Вони розділили рахунок. Стійка мотелю виходила у велике скляне вікно, що виходило на парковку. Поки вона чекала, коли портьє поверне їй кредитну картку, у Джорджії виникло відчуття, що за нею спостерігають. Вона різко обернулася і подивилася у вікно. Бородатий чоловік середніх років у брудному чорному пікапі зачинив дверцята, додав швидкість і швидко виїхав зі стоянки.
  
  Джорджія знову повернулася до продавщиці за стійкою, худорлявою, з довгим в'юнким волоссям і обличчям дивної форми. Широкий лоб, маленькі очі і загострене підборіддя, майже як у Франкенштейна в старому фільмі Бориса Карлофф.
  
  “Ти це бачив? Хлопець, який тільки що виїхав зі стоянки? Хто це був? Він був за кермом чорного пікапа".
  
  Службовець, який перевіряв їх картки, підняв очі. Джорджія побачила, що пікап зник з виду, прямуючи на північ. “ Бачиш той вантажівка? Вона вказала. “ Він прямує на північ.
  
  Служить примружилася, потім повернула їй кредитну картку. “Вибачте, мадам. Не розчув".
  
  Вона йому не повірила. З людьми тут було щось не так. Офіціантка. Тепер клерк. "Дивні Люди" The Doors луною відгукнулося в її голові. Вона сунула кредитну картку назад у гаманець і вийшла до машини. Парковка все ще була заповнена, люди приходили і йшли. Це було єдине місце в місті, де можна було зупинитися?
  
  
  
  До того часу, як вони повернулися в Чикаго, йшов дощ, і вони потрапили в щільну пробку. Знадобився час, щоб дістатися від I-90 назад в Эванстон, де вони повернули позашляховик і забралися в припарковану неподалік "Тойоту" Джорджії. Чарлі заснув, і навіть Джорджія з нетерпінням чекала відпочинку; уся ця поїздка втомило її. Але вона повинна була віддати належне своїй матері. Це були хороші вихідні.
  
  "Молодець, мамо", - сказала вона, усвідомлюючи, що це був перший раз, коли вона назвала Джобета "мамою" більш ніж за двадцять років.
  
  Джобет посміхнулася. “ Спасибі, Персик. Її очі наповнилися сльозами.
  
  "Це було здорово", - сказала Ванна. "Це увійшло в книгу рекордів".
  
  Джорджія думала, подорослішала чи її мати. За всі вихідні вона не бачила від неї жодної фальшивої записки. Якщо так буде продовжуватися, у неї дійсно може вийти наполовину ціла сім'я. Якщо тільки у Джобет не прихований де-небудь інший їхній брат або сестра. Це викликало у неї цікавість, і вона вирішила розпитати Ванну більше про її біологічному батька, коли у них буде така можливість. Єдине, що вона знала про батька Ванни, - це те, як він помер. Водій вантажівки, він потрапив у страшну заметіль в Монтані, коли його восемнадцатиколесный автомобіль занесло на чотирьох смугах руху, він перекинувся і вибухнув. Ванні було шість.
  
  Вона зателефонувала Джиммі, і коли, нарешті, відкрила двері квартири, висадивши Джобета, він був там. Ванна зникла з Чарлі у своїй кімнаті. Що було добре. Джорджії здавалося, що вона не бачила Джиммі цілий місяць, і їй не терпілося показати їй, як сильно вона по ньому нудьгувала.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 24
  
  На наступний ранок Джорджія проспала. Вона все ще відчувала втому після вихідних з Джобетом і Ванною. Так, це було приємно, навіть весело, і, хоча їй не хотілося визнавати, вона починала любити свою маму. Але стрес від занепокоєння про те, порозуміються вони всі разом, посилив її втому. Вона одяглася і до того часу, як випила три чашки кави, відчула, що готова взятися за ще один шматочок головоломки про вакцину.
  
  Їй потрібно було з'ясувати, що роблять компанії, коли навчена профспілкова робоча сила недоступна для виконання заключній частині поставки. Як працівники вантажних авіаперевезень, місцеві водії вантажівок, сільські медичні установи і напівпрофесійні люди, які дійсно стріляють в зброю, точно знали, що робити? Хто навчив їх, що вакцина проти Covid не настільки надійна і що будь-які інструкції, які їм давали, повинні бути точно виконані?
  
  Вона включила свій ноутбук. По всій країні індустрія охорони здоров'я наймала тисячі людей для перевезення вакцини, не розбиваючи флакони і не забруднюючи їх; ще тисячі для її приготування, коли вона прибуде за призначенням; і ще тисячі для того, щоб фактично встромляти шприци в руки людей.
  
  Не дивно, що місцеві правоохоронні органи, Національна гвардія і навіть військові допомагали. Джорджія і Джиммі були вакциновані поліцією штату Іллінойс. Тепер, коли вона подумала про це, як був навчений молодий чоловік, який встромив голку їй в руку? Був він досвідченим медичним працівником? Або просто резервіст Національної гвардії, якого відправили працювати на кілька місяців? Варто було їй хвилюватися?
  
  Ще питання. Ще дзвінки. Дякую Богу за Google.
  
  
  
  Дзвінок у двері Джорджії пролунав, коли вона розмовляла з практикуючої медсестрою, яка робила ін'єкції людям у різних установах Чикаго. Вона підійшла до домофона, щоб запитати, хто це.
  
  "Нік Лежен," рішуче промовив голос.
  
  Джорджія сказала медсестрі, що зателефонує їй, відключилася і відкрила двері. Лежен як раз дісталася до майданчика другого поверху.
  
  “ Чому я зобов'язаний такою честю, спеціальний агент Лежен?
  
  Лежен здригнувся при слові "Спеціальний агент". Вона була надто офіційна? Або він був незадоволений, що вона повідомила про рід занять свого відвідувача в межах чутності будь-якого, хто міг підслухати? Але його обличчя розгладилося, коли він відповів. "Я був по сусідству і сказав собі, знаєш, я думаю, що хотів би завітати до моєї улюбленої физруку".
  
  Він віддавав так само добре, як і отримував, Джорджія повинна була віддати йому належне. Вона слабо посміхнулася йому і відчинила двері ширше. Агент ФБР увійшов так, немов добре знав її квартиру, хоча це був його перший візит. Вони знали один одного багато років, пару раз працювали разом, але вона все ще не знала, любити його або ненавидіти. У цьому полягала загадка Ніка Лежена.
  
  Він понюхав повітря. “ У тебе ще залишився кави?
  
  “ Я тобі приготую. Вона пішла на кухню, поставила кухоль під кавоварку, кинула в неї стручок легкого обсмажування і натиснула кілька кнопок. В кружку полився густий темний кави.
  
  "Як ти це сприймаєш?"
  
  “ Чорний, будь ласка.
  
  Вона поставила каву на свій крихітний кухонний столик і жестом запросила його сісти. Вона поставила на стіл під вікном, щоб під час роботи могла споглядати навколишній світ: мати-одиначка з будинку навпроти з дітьми, які ніколи не брали в руки свої іграшки; старий і його собака — вона ніколи не була до кінця впевнена, хто кого вигулює; пара по сусідству, яка щоранку йшла з дому о сьомій тридцять і поверталася додому тільки о сьомій вечора.
  
  Лежен прочистив горло. Він не був гарний, але в ньому було щось тварина і сексуальне. Його волосся було блідо-пісочного кольору, який так добре поєднувався з сивиною, що ви не могли помітити різниці. В основному він носив бейсболку, щоб приховати те, що, мабуть, було лисиною. Його очі були зеленими в один день, на наступний - блакитними. Він виріс у сільській місцевості Луїзіани, в країні каджунов, і міг говорити на цьому лінивому южнофранцузском говіркою. Але останні двадцять років він прожив в Чикаго і міг перейти на рівний среднезападный акцент, щоб критикувати "da Bulls" або "da Bears". Лежень був хамелеоном, ось чому його було так важко зловити. Як не дивно, це також робило його дуже хорошим детективом.
  
  Він відсьорбнув кави. Вигляд у нього був задоволений. “ Це дійсно смачно.
  
  "Це через кофеїну".
  
  Він посміхнувся. “Отже, минулого тижня я був там, намагаючись уникнути неприємностей, коли почув, що симпатична блондинка-репортер разнюхивала про Джефферсон Медікал. В Каламазу ".
  
  "Це так?" Вона придушила приплив нервової енергії.
  
  "Очевидно, вона використовувала ім'я Джорджія Девіс".
  
  "Ти не говориш".
  
  “ Звичайно, мені було цікаво.
  
  "Я б теж злякався".
  
  "Що ти там робив нагорі?"
  
  “ Те ж саме, що зробив би ти. Або вже зробив, судячи з того, що ти мені розповідаєш.
  
  Він зітхнув. “ Вистачить. Я дзвоню. Ти показуєш мені свою, а я покажу тобі свою.
  
  Вона кивнула. “Звичайно. Ти йди першим".
  
  "Чому б нам не почати з Емілі Уолдорф?"
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 25
  
  “ Емілі Уолдорф? Джорджія підняла брови. “ Я поняття не мала, що Бюро знає про неї.
  
  "Коли ваша дівоче прізвище Уолдорф, як в готелі "Уолдорф-Асторія", ми проявляємо інтерес".
  
  Джорджія натиснула кілька клавіш на своєму ноутбуці. Надано Wikileaks. Вільям або "Віллі" Уолдорф Астор. Бізнесмен-мільйонер, юрист, філантроп. Член ще більш багатої родини Астор. Переїхав до Великобританії, де, зрештою, отримав титул віконта. Емілі і Евелін були його пра-пра-онуками. Що означало, що найкраща подруга Еллі, Сьюзен Сайлер, теж була прямим нащадком. Приємно знати, що Еллі працювала з кращими. Це також означало, що мати Сьюзен могла дозволити собі добре платити Джорджії.
  
  І все ж минуле Емілі не врятувало їй життя. “ Я не знала. Вона пильно подивилася на Лежена. “ Навіть якщо так, чому ви — я маю на увазі ФБР — зацікавилися?
  
  “ Тому що, як вам, безсумнівно, відомо, вона померла при — як би це сказати— незвичайних обставинах. Він пильно подивився на неї. “ Як ви опинилися замішані?
  
  “Дочка її сестри, Сьюзен, найближча подруга Еллі Форман. Після смерті Емілі вони попросили мене подивитися, що я зможу з'ясувати ". Вона скопіювала інформацію про "Віллі" Уолдорфе в своє досьє "Емілі". "Чи означає це, що ви підозрюєте нечесну гру?"
  
  “ Почекай. Питання задаю я. Що ти робив у Каламазу?
  
  "Намагаюся дізнатися номер партії і все, що можу, по ланцюжку поставок з того моменту, як флакони зійшли з конвеєра, і до тих пір, поки ці бідолахи не розлучилися з життям".
  
  “ Душі, подібні Емілі Уолдорф. Він поставив кухоль. “ І що ти з'ясував?
  
  Джорджія склала руки на грудях. “ Ти хочеш сказати, що не знаєш? Схоже, ти знаєш про все, що я робила за останні кілька днів.
  
  “ Перестань, Девіс. Не грай в кота-мишки. Ми знаємо один одного краще, ніж це.
  
  “Ні. Ти знаєш Еллі краще, ніж це".
  
  Каджунская розповзлася посмішка з його обличчя, як патока, яка випливає зі скляної банки. "Що ж, я, звичайно, хотів би дізнатися тебе трохи краще". Цей хлопець не збився з ритму.
  
  "І я б, звичайно, хотіла, щоб на моїй стороні було джерело в ФБР", - спокійно відповіла вона. "Але моєму хлопцеві, ймовірно, це не сподобалося б".
  
  Лежен знизав плечима. “Привіт. На переговорах хороший Джі-мен враховує всі нюанси".
  
  "О, так ми зараз ведемо переговори?" Джорджія розвела руками. “Про що? Ти хочеш, щоб я була твоїм конфіденційним джерелом?"
  
  "Що-то в цьому роді".
  
  Джорджія зробила паузу. Вона була здивована. І задоволена. Але вона придушила свої емоції. Це були, як він сказав, переговори. “Ти хочеш, щоб я тобі допомогла. Простягнути тобі руку допомоги. Я розумію. Що мені за це буде?"
  
  “ Захист. Бюро прикриє твою спину.
  
  Джорджія виглянула у вікно. Вони могли обіцяти, але чи вони могли виконати? Вона представила, як захищається від ворогів, направив на неї зброю. Змушена була прийняти рішення за частку секунди. Яка користь була б від "захисту" ФБР в таких обставинах?
  
  Немов прочитавши її думки, Лежен відповів. “Ми будемо підтримувати тісний зв'язок. Ти ніколи нікуди не їдеш, не поставивши мене до відома. Ми забезпечимо підтримку, якщо буде потрібно".
  
  Якщо вони цього не зробили. Тим не менш, ресурси Бюро були кращими в світі. Якщо вони не змогли з'ясувати, що відбувається насправді, то ніхто не зможе. Вона, з іншого боку, продовжувала зариватися в кролячі нори. Було б нерозумно відмовлятися від їх підтримки і досвіду. Це могло б означати щось хороше для її кар'єри, коли все закінчиться.
  
  Отже, Джорджія розповіла Лежену, як вона побувала на заводі, і зібрала воєдино частину цієї історії. Як вона дізналася, що вакцина може бути заражена, надзвичайні заходи, що вживаються виробниками і дистриб'юторами для збереження її чистоти і масштаби побічних реакцій, про які не повідомлялося в CDC або FDA. Вона розповіла йому про контактах, з якими розмовляла, і про ворожість жінки-бармена в таверні.
  
  Коли вона закінчила, він сказав: “Вражає. Ти зробила це сама?"
  
  Вона кивнула. “Я не міг дозволити собі повірити, що смерті могли бути навмисними. Не з такою кількістю даних, що вказують на іншу сторону ".
  
  “ Ти називаєш причину, по якій Блекстоун втік?
  
  "Ти знаєш про нього?"
  
  "Звичайно".
  
  "Ти знаєш, де він?" - запитав я.
  
  "Працюю над цим". Лежен потер ніс, звичка, яку вона засвоїла, означала, що він не розповідає їй всю історію. "Крім нього, я думаю, ви підтримуєте зв'язок з іншими контактами".
  
  Джорджія примружила очі.
  
  “Не хвилюйтеся. Я не збираюся їх красти. Яка ваша оцінка на даний момент? Ми схиляємося до ідеї, що кілька флаконів, схоже, були підроблені. Є якісь ідеї, як і де?
  
  Джорджія випросталась. Він фактично присвятив її точку зору ФБР. Це було майже нечувано. Зазвичай ФБР зберігало свою інформацію в таємниці навіть від інших правоохоронних організацій. Або він дійсно виконував своє попереднє обіцянку поділитися тим, що у них було, або федерали були настільки відсталими, що він добував з неї все, що міг дістати. Вона придушила своє здивування.
  
  “Я припускаю, але це могло статися під час транспортування. Або на місці, коли партія була доставлена. Я сумніваюся, що це сталося під час виробництва ".
  
  "Тому що..."
  
  “Оскільки Jefferson Medical використовує FedEx і UPS, ланцюжок поставок досить жорстка. Але можуть виникнути деякі прогалини, коли вони укладають субпідряд з третьою стороною для доставки кінцевому користувачеві. Це те, чим я починаю займатися ".
  
  Вона розповіла йому про аферу з співбесідою, яку вони з Еллі придумали, і про те, що вона чекає, поки Хофстадер отримає схвалення від корпорації, щоб продовжити. "Я хочу дізнатися про будь-яких сторонніх дистриб'юторів, яких вони могли б використовувати".
  
  Він дивився повз неї. “ Вони будуть чекати публікації статті, чи не так?
  
  "Я сподіваюся, що ми дійдемо до суті справи до того, як це відбудеться".
  
  "А якщо ні?"
  
  “Еллі Форман сказала, що напише це і відправить в Trib. Вона каже, що це законна історія, яка представляє людський інтерес ".
  
  Лежен кивнув. “Це не в наших правилах, але я подивлюся в іншу сторону. Схоже, ти все передбачив".
  
  Вона кивнула і відкинулася назад. “ Так що щодо тебе? На чому ти зосереджений?
  
  “В одному нам страшенно пощастило. Ми отримали у парамедиків справжні ампули, використані для вакцинації трьох мертвих людей. Вони знаходяться в Куантіко на аналізі ".
  
  “ Мас-спектрометрія?
  
  "Серед інших тестів".
  
  “ І я вважаю, ваші люди опитали всіх, хто був у Церкві в ті дні, коли загинули троє людей?
  
  “ Звичайно. "Лежень посміхнувся.
  
  “ Скільки там було людей? - запитав я.
  
  “ Ти ж знаєш, я не можу тобі сказати. Принаймні, не зараз.
  
  "Що це значить, 'принаймні, не прямо зараз'? Я думав, що ми працюємо разом.
  
  Він махнув рукою. “ Це не має значення.
  
  Джорджія була рада, що федерали вже опитали людей, яким була призначена вакцинація в церкві. Це була виснажлива робота: купка людей максимально використала свої п'ятнадцять хвилин. Вона знала, що була недобрим, але якщо тільки ФБР не виявило димлячу зачіпку, що, судячи з тону Лежена, на це не було схоже, вона була рада, що їй не довелося проходити через це.
  
  “ Є які-небудь нові зачіпки?
  
  Він похитав головою. "Але, як і ви, ми хочемо з'ясувати, хто тримав у руках ці флакони".
  
  “Що означає, що ви думаєте, що це не просто забруднення або деградація вакцини. Що це було навмисно ".
  
  "Ніщо не виключено".
  
  “Да ладно тобі, Лежен. Якщо ми збираємося працювати разом, ти повинен припинити ці загадкові відповіді".
  
  "Зрозуміло". Джорджія підняла брови, почувши його пряму відповідь. "Але у мене наказ іти". Він схрестив руки на грудях. “Ніколи не недооценивай ФБР, Персик. Може, ми і не дуже багато розмовляємо, але ми працюємо не покладаючи рук.
  
  Вона зітхнула. Що це був за відповідь? І звідки він довідався, що її мати називала її "Пічес"? Це був його спосіб повідомити їй, що ФБР прослуховує її телефон? Вона не пропустить це повз вуха ні його, ні ФБР, незалежно від судового наказу. Їй потрібно бути більш обережною по телефону. Це був Лежен. Хороший коп, поганий коп - все в одному флаконі.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 26
  
  В той вечір після вечері Джорджія і Джиммі вирушили на прогулянку. Квітневий вечір був м'яким, подарунок чиказьких богів погоди, і Джорджія уявила собі ледачі літні прогулянки попереду, Джиммі показує на зірки і планети в нічному небі. Це також був шанс для них двох обговорити справи, які вони не хотіли, щоб їх підслухали невинні вуха, навіть ненавмисно.
  
  "Лежень, здається, часто з'являється в нашому житті останнім часом", - сказав Джиммі. “Чому? Як він дізнався, що ти в Каламазу?"
  
  "Я не знаю, але він у курсі справ".
  
  "Він говорив що-небудь про мотиви їх вбивства?"
  
  “Він схиляється до навмисним маніпуляцій. Я ще не сказав йому, але мені цікаво, чи це могло бути пробним запуском. Той, хто стоїть за цим, можливо, підсипав трохи отрути в кілька випадкових флаконів, просто щоб подивитися, чи подіє це.
  
  “Господи Ісусе. Як ніби світ вже не виходить з-під контролю". Його голос був напруженим, а особа, навіть у тьмяному світлі вуличних ліхтарів, похмурим.
  
  “Я не готовий зайти так далеко. Принаймні поки що".
  
  Перед ними з'явився літній чоловік із собакою. Він йшов в їх бік, дворняжка, наполовину спанієль, наполовину хтось ще, зупиняючись, щоб обнюхати кожне дерево і клаптик трави, щоб переконатися, що його територія захищена. Джорджія позаздрила його зосередженості. Жодних незнайомих запахів, ніяких проблем. Якийсь новий запах, увагу. Старий кивнув їм, потім натягнув повідець тугіше. “Пішли, Чарлі. Пора займатися своїми справами".
  
  Джорджія і Джиммі обмінялися здивованими поглядами. Чоловік схилив голову набік, наче знав, що вони усміхаються за його рахунок, але не розумів чому.
  
  "У вашої собаки таке ж ім'я, як у мого маленького племінника", - сказала Джорджія. "Він живе з нами".
  
  Старий кивнув. “ Гарне солідне британське ім'я.
  
  Джиммі ввічливо кивнув.
  
  Коли чоловік пройшов, Джорджія взяла Джиммі за руку. “ Британець?
  
  “Ти знаєш, принц Чарльз. І всі ті королі, яким відрубали голови".
  
  Знання Джорджії про британської історії були мінімальними. “А як же тут, у старих добрих США? Хіба у нас мало Чарлі?"
  
  Але Джиммі був зосереджений на отруту і наступним питанням повернув Джорджію до справи. "Хто, чорт візьми, отруює ліки, що рятує життя?"
  
  “ Лежень не знає, але він використовує свої контакти, щоб з'ясувати це.
  
  “ Є серед них такі ж, як у вас?
  
  Вона похитала головою. “Я не можу конкурувати з Бюро. З іншого боку, він міг бути таким же простим, як хлопець з місцевого відділення ФБР, який спостерігає за заводом. Може бути, вони побачили мої иллинойсские номери, переглянули їх і дізналися моє ім'я.
  
  "Звучить приблизно так".
  
  “Я розумію, Джиммі. Незважаючи на вакцини та прискорювачі, ми все ще перебуваємо в розпалі пандемії. З заразними штамами і мутаціями. Люди все ще вмирають направо і наліво. Різниця в тому, що Лежен вважає, що три смерті могли бути злочином. Їм треба перевірити всіх. Включаючи мене ".
  
  “Щодо Емілі Уолдорф? Могла вона бути політичною мішенню?"
  
  "Наскільки я знаю, вона була такою ж політкоректною, як індичка на житньому хлібі".
  
  “Можливо, родичка хотіла успадкувати її стан, який тепер, коли ви сказали мені, ким вона була, має бути досить пристойним. Могла Евелін або навіть Сьюзен, якщо вже на те пішло, бути залученою в це?" Він зробив паузу.
  
  “О, перестань, Джиммі. Що вони отримали? Навіть якщо б вони думали, що отримають прибуток, як їм це вдалося?"
  
  “ А як щодо двох інших загиблих?
  
  “Я думав, що говорив тобі. У обох чоловіків були приховані захворювання, які робили їх уразливими".
  
  Він на мить замовк. “Це дійсно жахливе діло. Нагадує мені криза з Тайленолом".
  
  "Я якраз думав про те ж саме".
  
  У 1982 році в Чикаго хтось підсипав ціанід у випадкові капсули з тайленолом. Це стало національною кризою, коли загинуло сім осіб. Компанія Johnson and Johnson, виробники, відкликала всі пляшки Тайленола в країні, поки тривало розслідування.
  
  Ніхто так і не був звинувачений у вбивствах. Але були і хороші новини. Запечатані контейнери і нові закони ускладнили підробку ліків, що відпускаються без рецепта. І оскільки J & J діяла так швидко, щоб попередити споживачів і стримати ситуацію, преса високо оцінила їх дії. Що ще більш важливо для правоохоронних органів, це був один з небагатьох випадків, коли слідчим — а їх було сотні по всій країні вдавалося працювати разом без конфліктів інтересів або рангів. Доказ того, що правоохоронне співтовариство може об'єднатися, коли це важливо. Джорджія вивчала цю справу в Поліцейській академії.
  
  "Цікаво, коли це потрапить в пресу", - сказав Джиммі. "Буде Jefferson Medical такою ж відкритою компанією, як J & J?"
  
  Джорджія засунула руки в кишені. - Не забувай, “Джей енд Джей" теж виробляє вакцину.
  
  "Але їх вакцина тут ні при чому, чи не так?"
  
  "Наскільки мені відомо, немає". Вони дійшли до кінця кварталу, уповільнили хід і розвернулися, щоб попрямувати додому. "Ем, говорячи про засоби масової інформації, я повинна тобі дещо сказати". Вона пояснила, що вони з Еллі Форман приготували, коли вона поїхала в Каламазу.
  
  “ Ви зображували репортера? - Запитав Джиммі.
  
  "Так".
  
  "Ти шукаєш неприємностей?" Його голос підвищився, а очі спалахнули. “Джорджія, "Джефферсон Медікал" переживає величезну кризу. Але вони дізнаються, що ти робиш. Що б ви зробили, якщо б зрозуміли, що маєте справу з фальшивим репортером?"
  
  “Я не збираюся завдавати їм шкоди. Історія, якщо ми її навіть напишемо, в чому я сумніваюся, воспоет їм дифірамби ".
  
  “Боже мій, Джорджія, ти не слухаєш. Ці люди знищать тебе. Позбавлять ліцензії приватного детектива. Тебе можуть навіть притягнути до відповідальності за шахрайство. До того часу, як їх адвокати закінчать з вами, справу може бути кваліфіковано як кримінальний злочин. Ви думали про це?"
  
  “Що, якщо я з'ясую, хто стоїть за отруєнням? Думаєш, їх буде хвилювати, як я про це дізнався?"
  
  Він люто похитав головою. “Але ви, мабуть, вчиняли шахрайство. Приватний детектив не може цього зробити. Це підірве довіру до вас. Якщо не в цьому, то в наступному. Ти заробиш репутацію людини, яка робить все, що потрібно, до біса правила. Ти сказав Лежену, що робиш?"
  
  Вона кивнула.
  
  “ Він сказав тобі, яка це дурна ідея?
  
  “Насправді, він не сказав ні слова. Він сказав, що це не входило в їх "протокол" — що б це не значило, — але у мене склалося враження, що він вважав це хорошою ідеєю ".
  
  “Господи, Джорджія, я люблю тебе, але тобі треба пригальмувати. Все гарненько обміркуй, перш ніж діяти. Іноді ти така вперта наражаєшся юридичної небезпеки. Обговоріть це зі мною — або зі своїм другом о'меллі, якщо не хочете, щоб я був причетний, — перш ніж підете і зробите що-небудь необачний. Є безліч способів отримати інформацію, не скоюючи злочини. Або піддавати себе небезпеки.
  
  “Еллі збиралася підтримати мене. Навіть статтю для мене написала", - сказала вона слабким голосом.
  
  "Справа не в цьому".
  
  “ Лежень мене підтримає.
  
  “ Ти так думаєш? Тому що я так не думаю. Він буде дуже зайнятий, прикриваючи свою дупу і репутацію Бюро, щоб допомогти тобі. Ось такий він хлопець.
  
  Джорджія не могла цього заперечувати. Вона була б там одна, звиваючись на вітрі. Вона стиснула пальці в кулаки. “Добре, добре. Я розумію".
  
  "А ти знаєш?"
  
  Незважаючи на те, що вона була зла, вона знала, що його слова виходили з глибини любові. “Так. Прости".
  
  Квартира знаходилася всього в кварталі звідси. Вони йшли мовчки, потім Джиммі, явно заспокоївшись, запитав: "Отже, який план Бюро?"
  
  Джорджія зітхнула. “Я припускаю, що це те, що вони сказали в Касабланці. 'Заарештуйте звичайних підозрюваних'. Анти-ваксеры. Люди, які хочуть, щоб Covid знищив населення. Люди, які ненавидять уряд".
  
  “ А як щодо іноземних інтересів?
  
  Неприємний страх ковзнув по спині Джорджії. “Я не можу мати справу з Китаєм, або Росією, або іранцями, або з ким би то не було з crappy списку Америки, Джиммі. Це набагато вище мого рівня оплати ".
  
  "Але не у Лежена".
  
  Джорджія прикусила губу. “ Знаєш що? Можливо, ти правий. Може, мені варто сказати Лежену, щоб він знайшов кого-небудь іншого для його особистої роботи. Для цього знадобилося б усього два дзвінки — один йому, а інший Евелін.
  
  Джиммі обійняв її. “ Ну, особисто я був би радий цьому. Я хочу, щоб ти була поруч довгий, дуже довгий час. Він стиснув її плечі. “ Але ми обоє знаємо, що ти будеш робити те, що хочеш. Не важливо, скільки я буду кричати.
  
  Її тіло, туге, як гумова стрічка, натягнута до межі, пом'якшало. Вона дозволила йому притягти себе ближче. “ І я буду поруч, щоб зібрати осколки. Він помовчав. “ Якщо такі взагалі є.
  
  Вона обдарувала його вдячною посмішкою. "Я знаю". Вона поцілувала його. Вона не хотіла, щоб цей поцілунок закінчувався. Це було безпечно, знайоме — це був будинок.
  
  Коли їх губи разомкнулись, Джорджія помітила пару задніх фар, що проїжджали повз них Ешленд-авеню. Щось змусило її переглянути їм услід.
  
  “ Джиммі, це був чорний пікап, який тільки що проїхав повз нас?
  
  Він примружився на які гаснуть червоні вогники. “Важко сказати. Занадто темно. Але, схоже, вони дійсно високо посаджені". Він озирнувся на неї. “Послухай. Я хочу, щоб з цього моменту ти завжди носив свій "Глок".
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 27
  
  На наступний ранок Джорджія поклала свій "Глок" в бардачок. Вона висадила у Чарлі "Джобет", а Ванну - в "Оуктон", а потім відправився в супермаркет. Коли вона виїжджала на парковку, на її мобільному зазвонило голосове повідомлення. Вона дістала його з кишені і побачила, що у неї тільки одна панель. Вона все одно натиснула. На дзвінок був код штату Мічиган, але до номера не було прикріплено повідомлення. Вона зітхнула з-за поганого обслуговування. Іноді навіть в передмісті Чикаго.
  
  Перш ніж вона вийшла з машини, на її мобільному висвітилися дві смужки. Краще. Вона передзвонила. Механічний голос повідомив їй, що вона додзвонилася до офісу Маріанни Хофстадер.
  
  “Привіт. Це Джорджія Девіс. Я бачу, ти дзвонила, але повідомлення відразу перейшло на голосову пошту. Будь ласка, подзвони мені знову, коли у тебе буде можливість ".
  
  Мить задзвонив її мобільний. "Доброго ранку, Маріанна".
  
  "Може бути, для тебе це і так".
  
  "Що сталося?"
  
  “ Сьогодні вранці мене ледь не звільнили.
  
  "Чому?"
  
  "Ти повинен пообіцяти мені, що це не для протоколу, зрозумів?" Вона говорила задихаючись. Вона була явно стривожена.
  
  "Звичайно". Сказала Джорджія. Вона нагадала собі, що вона репортер Хофстадера, а не приватна особа.
  
  “Я ризикнув і запропонував можливість публікації статті на корпоративному зборах, але це було відкинуто швидше, ніж летить куля. Ніхто не хотів ніякої преси. Ніхто. Вони підняли з-за цього великий шум ".
  
  “ Навіть листковий шматочок?
  
  “ Навіть це. "Вона зробила таку довгу паузу, що Джорджія не була впевнена, що вона все ще на зв'язку. Потім: “ те, Що відбувається. Чого-те, чого всі бояться.
  
  Джорджія прикинулася дурепою. “ Що?
  
  Хофстадер продовжувала тараторити, ніби не чула питання Джорджії. “Спочатку деякі корпоративні фанати подумали, що це буде чудова історія. Хороші новини для різноманітності. З національною газетою Trib. Ідея, за їх словами, полягала в тому, щоб оточити погані новини хорошими новинами, щоб збалансувати суспільне сприйняття компанії ".
  
  “ Погані новини? Які погані новини?
  
  “Вони не сказали. У мене було відчуття, що це секрет, і я не був досить високопоставленим, щоб мене посвятили в це. Судячи з того, як вони розмовляли, це могло вплинути на майбутнє компанії. І не в хорошому сенсі цього слова. Потім один з віце-президентів по зв'язках з громадськістю вирішив, що це занадто великий ризик, і сказав мені, що я ні при яких умовах не повинен продовжувати цю справу, якщо тільки не хочу, щоб це був мій останній день у Jefferson Medical ".
  
  "Звучить серйозно," сказала Джорджія.
  
  “ Ти сам це сказав. Мені заборонений доступ до преси. Якби вони дізналися, що я зараз розмовляю з тобою, вони б мені відрубали голову. Так що ти не можеш написати статтю. Ти повинен відступити. На кону моя робота, вся моя кар'єра ".
  
  “Я розумію. Спасибі, що попередив мене. Насправді, мені цікаво. Чому ти подзвонив? Я просто цікавий журналіст, вынюхивающий історію ".
  
  “Тому що, що б не відбувалося, це неправильно. Це не те, на що я підписувався. Я відповідаю за відправку сотень людей на те, що має врятувати життя. Але вони ведуть себе так, як ніби це вб'є людей. Послухайте. Я знаю, що ви не перестанете намагатися отримати свою історію. Але ви не можете використовувати Jefferson Medical. Знайдіть інший джерело. І не болтайся за Каламазу.
  
  Джорджія згадала, що відчувала, що за нею спостерігають. Особливо в барі. Холт і його приятелі, потім Джіні, жінка, яка її вигнала. "Джефферсон Медікал" підключила їх до стеження за нею? Чому? Що вони не хотіли розголошувати? Знали вони про який-небудь зараженні? Можливо, ФБР відчайдушно намагався відстежити це до того, як стався витік і обрушилося цунамі ЗМІ. Чи це було щось мерзенне?
  
  Джорджія подумала про Лежене. ФБР могло б оприлюднити загрозу, як вони зробили з Тайленолом. Це була б зовсім інша історія. Якщо б це сталося, Jefferson Medical постійно інформувала ЗМІ і намагалася привернути їх на свою сторону. Відданий своїй справі репортер спробував би підтримувати зв'язок з Хофстадером. Це могло б окупитися в майбутньому. Господи. Вона дійсно думала як журналіст. А також як приватний детектив.
  
  “Я розумію, Маріанна. Послухай ... Давай залишатися на зв'язку. Якщо і коли цей 'секрет' вийде назовні, я сподіваюся, ми з тобою зможемо поговорити про це ".
  
  “ Я теж на це сподіваюся. Ти був відвертий зі мною. Я ціную це.
  
  Джорджія зіщулилася. Зовсім трохи.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 28
  
  Eden
  
  
  
  Поїздка на поїзді займала всього чотири години, але по дорозі він кілька разів зупинявся. Іден прибуде в Місто Вітрів не раніше трьох годин дня. Крім стрижки та фарбування волосся, це було
  
  поїздка без пригод. В її машині було всього шість пасажирів, хоча в Гейлсберге на борт повинні були сісти ще люди. Коли поїзд, пихкаючи, під'їхав до станції Гейлсбург, пасажирам запропонували вийти на кілька хвилин. Іден купила на станції сендвіч з яйцем і кави. Разом з половиною "ПБ енд Джей" це могло стати її останньої трапезою на довгий час. Вона помітила кинуту газету на лавці на вокзалі і поспішила підібрати її.
  
  Це була гейлсбергская газета, яка не висвітлювала новини з Наву. Там не було жодних згадок про те, що вона кинула чоловіка і дітей, але вона все одно перегорнула її. Укол біль пронизав її, коли вона подумала про Тейган, Сарії і Елайджи. До цього часу вони вже повинні були знати, що вона їх кинула; їй було цікаво, що Портер сказав про неї. Вона сподівалася, що він пояснив, що вона просто приїхала в Квінсі провідати своїх батьків, але боялася, що він сказав їм, що вона погана мати, яка не любила їх і порушила мормонський заповіт. І що вона нічим не краще злочинниці. Вона відчувала себе злочинницею.
  
  Іден — ні, їй довелося знову почати називати себе Петсі. Ні, теж не Петсі. Їй потрібно було абсолютно нове ім'я, не пов'язане з її минулим. Вона зупинилася на Лізі. Їй завжди подобалося це ім'я. Вона почала повторювати його, щоб звикнути до нього. "Ліза" вже двічі бувала в Чикаго. Перший раз це була поїздка на випускний з її середньої школи в Квінсі. Другий раз, коли вона була студенткою Університету Айови. Вона і її хлопець, Тоні Маріано, потайки приїхали в місто на вихідні.
  
  У перший раз вона побачила всі визначні пам'ятки — Сірс-Тауер, Хенкок, Військово-морський пірс, Бін в парку Міленіум. Вони вирушили в Саут-Сайд Мідуей Плезанс, який, завдяки тому, що під час Всесвітньої Колумбійської виставки 1893 року тут було встановлено перший в світі колесо огляду, приваблював туристів зі всього світу. Автобус навіть довіз їх до Ріглі Філд, де грали "Кабс".
  
  Вдруге, коли вона була в Чикаго, вона ледь покинула мотель в центрі міста, в якому вони з Тоні зареєструвалися. Петсі була шалено закохана в Тоні. Він був її першим коханцем, і тепер, коли він навчив її сексу, їй не хотілося нічого, окрім практики. Згодом він був балакучий і сповнений планів. Вони одружаться і переїдуть в Чикаго, де з часом куплять будинок. Він планував стати дантистом — дантисти, за його словами, заробляли великі гроші, — а в Каліфорнійському університеті була чудова школа. Петсі спеціалізувалася на історії мистецтв, але не була впевнена, чим хоче займатися.
  
  Після закінчення навчання Тоні завербувався в армію, щоб уряд оплачувало більшу частину навчання в стоматологічній школі. Після базового курсу його відправили до Іраку. Через шість місяців після цього він був підірваний саморобним вибуховим пристроєм. Петсі була спустошена.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 29
  
  Джиммі все ще був на Північному узбережжі, брав інтерв'ю у багатій сім'ї, чий річний будинок на Женевському озері був пограбований в їх відсутність, тому Джорджія запропонувала йому зустрітися з нею за ланчем у Міккі. Джорджія прийшла першою і зайняла столик в центрі залу, звідки їм обом було видно головний вхід. Вона допила дієтичну колу з лимоном наполовину, коли увійшов він, потираючи руки. Погода стала пронизывающе холодної, ймовірно, на зло їм за вчорашній чудовий вечір.
  
  Джорджія розповіла йому про телефонному дзвінку Хофстадера і про те, що сталося з її боку. Коли вона закінчила, Джиммі сказав: “Яке полегшення. Принаймні, тебе не звинуватять в шахрайстві".
  
  Джорджія зробила останній ковток свого напою. “ У мене таке відчуття, що тепер це ненадовго. Це лайно потрапить в моду.
  
  "Я здивований, що вони змогли стримувати це досі", - сказав Джиммі. “Скільки це було? Два тижні?"
  
  “Не так вже й довго. Всього дев'ять днів. Все ще виконати", - відповіла Джорджія.
  
  Оуен незграбно підійшов і взяв їх замовлення. Поки вони чекали свої страви, Джорджія озирнулась. Було майже два. Велика частина відвідувачів розійшлася. Зайнято було лише кілька столиків. Ніхто не здавався знайомим, але під масками, які були потрібні для вечері в приміщенні, було важко сказати напевно.
  
  Звичайно, багато людей не носили їх або знімали, особливо якщо вони були вакциновані. Вона задавалася питанням, скільки людей без масок обманюють світ і їм не робили укол в руку. Чи Думали вони, що у них імунітет, або вірили, що дезінформація запихнута їм горлянки? Вона жодною мірою не була лібералом — копи, як правило, консервативні скрізь, навіть у Чикаго, а вона була копом. Але виправдовувати БС ставало все важче. Вона цього не розуміла. Хіба вони всі не повинні були боротися з цією чумою разом?
  
  Вона вже збиралася обговорити цю тему з Джиммі, коли відчинилися вхідні двері і в кімнату просунув голову молодий чоловік у масці. Щось в ньому здалося знайомим. Широкий лоб. Кучеряве каштанове волосся. Сучасний Франкенштейн. Він оглянув ресторан, явно шукаючи когось. Коли він зустрівся з нею поглядом, в його очах засвітилось впізнавання. Джорджія ахнула. Клерк з мотелю "Наву"! У той же час чоловік, мабуть, зрозумів, що зробив помилку, бо розвернувся і практично вистрибнув за двері. Джорджія кинулася за ним.
  
  “ Куди ти йдеш? - Запитав Джиммі.
  
  - Той хлопець, який увійшов, він клерк з мотелю "Наву".
  
  “ Я розберуся з цим. Ти залишайся тут. Він підхопився зі стільця.
  
  Але Джорджія була вже на півдорозі до виходу. Муніципальна парковка перебувала в полуквартале звідси, і вона помітила, як зачинилися дверцята сірої "Хонди". Так ось хто стежив за нею. Але чому? Чого міг хотіти від неї незнайомець, якого вона бачила всього один раз? І чому він підібгав хвіст, замість того, щоб підійти поговорити?
  
  Вона почула, як запрацював двигун "Хонди". Він натиснув на газ і виїхав зі стоянки. Це була вулиця з одностороннім рухом, і йому довелося повернути в бік Джорджії. Вона встала посеред вулиці, витягнувши руки перед собою, даючи йому знак зупинитися. Вона припустила, що він зупиниться, щоб не врізатися в неї. Замість цього він прискорив крок. Якщо він зараз же не натисне на гальма, то зіб'є її з ніг.
  
  Як не дивно, час сповільнився, і наступні кілька секунд здалися вічністю. Джорджія побачила його обличчя через лобове скло. У нього був порожній, роботизований вигляд. Ніяких емоцій. Чи думав він взагалі про що-небудь? Він був під кайфом? Вона замахала руками над головою і крикнула: “СТІЙ! ЗАРАЗ ЖЕ!"
  
  Водій почув її. Вона знала, що він почув. Але він повністю проігнорував її. "Хонда" продовжувала наближатися. У Джорджії не було часу забратися з дороги. Так ось як вона збиралася померти. Її збив приголомшений прищавий клерк з мотелю. Вона випросталася з викликом. Якщо б він збирався переїхати її, вона не дозволила б йому побачити свій страх. Ніколи б не стала благати або панікувати.
  
  Раптово величезна сила зліва збила її з ніг і впала зверху. Вона відчула, як її голова вдарилася об бордюр. "Хонда" пронеслася повз, промахнувшись в декількох метрах від неї. Повітря від його швидкості вдарив у неї, як хвиля, вибиваючи дихання. Інстинктивно вона спробувала прикрити голову руками, але сила, навалилися на неї, не дозволила поворухнутися. Вона припинила спроби. Було б непогано заснути. Вона закрила очі і дозволила своєму тілу розслабитися.
  
  Джиммі видерся і дивився, як "Хонда" помчала геть. Потім опустився на коліна. “ Джорджія, Джорджія. Поговори зі мною! Зараз же.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 30
  
  Джорджія чула, як Джиммі кличе її, але вона була в коконі темряви, і у неї не було сил відповісти йому. Його голос ставав все голосніше і наполегливіше.
  
  “Дитинко, якщо ти мене чуєш, просто зроби що-небудь. Моргни. Відкрий рот. Що завгодно".
  
  Вона моргнула і спробувала щось сказати, але не змогла відповісти. Вона відчула, як він обережно завів руку їй за голову, туди, де її череп вдарився об бордюр.
  
  “ О боже, Джорджія, будь ласка, скажи що-небудь. Будь ласка.
  
  Тепер його голос звучав злякано. Вона повинна була дати йому зрозуміти, що з нею все в порядку. Вона хмикнула.
  
  Вона почула, як він глибоко зітхнув. “ Слава богу.
  
  Втрутився інший голос. “Відведіть її в мій кабінет. Там є диван".
  
  Оуен. Що він робив зовні?
  
  "А тепер послухай, дитинко." знову Джиммі. - Я збираюся забрати тебе і відвести назад в “Міккі". У Оуена в кабінеті є диван. Але це може зашкодити. Тримайся. Вона відчула, як він підхопив її на руки, відірвав від землі.
  
  "Крові немає," сказав він.
  
  “ Слава богу. Голос Оуена. “ Ти хочеш відвезти її в Эванстон?
  
  Навіть Джорджія у своєму майже непритомному стані зрозуміла, що він мав на увазі лікарню.
  
  “Давайте дамо їй трохи часу. Її дихання рівне".
  
  
  
  Джиммі відніс Джорджію в задню кімнату, кабінет зі старим диваном, письмовим столом і стільцем. Він обережно опустив її. - У тебе є подушка? - запитав я.
  
  “ Я принесу кілька рушників, щоб згорнути їх, - сказав Оуен і поспішив до виходу.
  
  Почувши це, Джорджії захотілося посміхнутися. Без рушника, накинутого на плече, він відчував би себе голим.
  
  "Джорджія," сказав Джиммі, " якщо ти мене чуєш, я просто проведу швидкий огляд, щоб переконатися, що з тобою все в порядку. Він м'яко провів пальцями по її голові. Вона здригнулася, коли він дістався до горбка, який матеріалізувався, коли вона вдарилася об бордюр.
  
  "Я бачив це!" Джиммі здавався поза себе від радості. "Так, кілька днів буде страшенно боляче, але крові зовсім трохи". Він продовжував. Його руки, м'які і тверді одночасно, ощупали її потилицю, ключиці, плечі, передпліччя. Вона подумки зітхнула від того, наскільки ніжними були його дотику. Але коли він дістався до її грудної клітини, вона скрикнула. Біль була гострою. Майже нестерпним. Руки Джиммі завмерли.
  
  З величезним зусиллям вона розплющила одне око. “ Болить. Її голос був хрипким. Вона хотіла сказати йому більше, але це вимагало надто великих зусиль.
  
  Але Джиммі знав. “ Можливо, ти зламав ребро. Мені дуже шкода.
  
  Вона знову закрила очі. Хвиля болю відступала, але тільки тому, що вона взагалі не рухалася. Вона відчувала себе однією з тих комашок, замкнених у бурштині. Якщо вона поворухнеться, навіть злегка, біль повернеться. Хоча Джиммі в цьому не винен. Він врятував їй життя.
  
  
  
  Через годину Джорджія була в повній свідомості. Вона все ще лежала на дивані Оуена. Враховуючи її падіння і вага тіла Джиммі, навалившегося на неї зверху, вони припустили, що у неї зламано ребро. На лівій стороні її тіла були подряпини і садна з вже утворилися синцями, що говорило про можливий струс мозку.
  
  "Я забинтую тобі ребро, коли ми повернемося додому", - сказав він. "Я досить сильно штовхнув тебе".
  
  "Відмінно", - сказала вона. "У мене вже таке відчуття, ніби я пройшла дев'ять раундів і програла".
  
  “ Ти жива. Він простягнув руку, знайшов її і міцно стиснув. “ Ти не знаєш, як...
  
  Вона піднесла пальці до губ, закликаючи до мовчання. "Я знаю," прошепотіла вона. - Дякую, що врятував мені життя.
  
  Увійшов Оуен з підносом. На ньому стояли пляшка Advil, пінта бурбона, склянку води і три стопки.
  
  "Це для мене?" Запитала Джорджія.
  
  "Вода і Адвіл", - відповів він. "Віскі для мене".
  
  Джорджія застогнала, коли спробувала сісти. “ Не думаю, що зможу.
  
  “ Не наполягай. "Джиммі підібгав губи. “ Думаю, нам все-таки потрібно у відділення невідкладної допомоги.
  
  “Ні. Я ненавиджу лікарні", - сказала Джорджія.
  
  Оуен налив собі шоту і залпом випив, потім простягнув Джиммі таблетку Advil. “ Візьми три з них. Джиммі витрусив їх і простягнув Джорджії разом зі склянкою води.
  
  "Ти супергерой, жінка", - сказав Оуен з ноткою захоплення в голосі.
  
  "Джиммі - справжній герой", - сказала Джорджія. "Він врятував мені життя".
  
  Оуен налив ще одну чарку. “ Ось. Це для тебе, Сек.
  
  “Ні, спасибі. Ти сам випий це".
  
  "Правда?" Сказав Оуен. "Не заперечуєш, якщо я вип'ю". Він випив залпом. "Що за день".
  
  Джиммі кивнув, дістав телефон і набрав номер. “ У мене є два номери його номера.
  
  “Тобі й не треба було. Ми знаємо, хто цей хлопець", - сказала Джорджія.
  
  “Я повинен переконатися. Він перевів виклик на гучний зв'язок. “Хардінг, Сакларидис. Я хочу, щоб ви перевірили для мене номер. Середні цифри 74. Сірий седан "Хонда". Це якомога ШВИДШЕ ".
  
  "Займуся цим, шеф".
  
  Джиммі відключився.
  
  Джорджія зітхнула. “Я не знаю. Думаю, я облажалася. Але цей хлопець - дитина. Я не думала, що у нього вистачить сміливості переїхати мене. Я помилялася".
  
  "Чому б нам не поговорити про це пізніше?" Сказав Джиммі.
  
  Оуен залпом випив ще одну чарку. “ Я залишу вас двох відпочивати. Пек, ти можеш сісти за мій стіл.
  
  Джиммі сіл. Задзвонив його мобільний. Він глянув на того, хто дзвонив, потім натиснув прийняти. “ Що ви з'ясували, Хардінг? Він помовчав. “Почекай, я візьму ручку. Коли він був готовий, він сказав: “Реймонд Бенсон. Каспер-стріт, 150, Наву, Іллінойс. Ну, що ти знаєш. "Він знову зробив паузу. - У тебе номер? Добре. Спасибі. Він записав номер. “ Спасибі. Я буду на зв'язку. Він повісив трубку.
  
  "Який номер?" Запитала Джорджія.
  
  "703-733-4150."
  
  "Це номер мотелю," сказала вона. “ Мабуть, він там живе.
  
  Деякий час вони мовчали. Потім Джорджія сказала: “Джиммі, я думаю, ти був правий. Я думаю, мені потрібно припинити справу про Covid. Це дуже небезпечно".
  
  Джиммі озирнувся. "Те, що сталося сьогодні, не має ніякого відношення до Covid".
  
  “Я знаю, але кого я обманюю? Я патрульний коп, що грає приватного детектива. Я приймаю ризиковані рішення. Мені не слід було стояти на своєму з цим мудаком. Мені слід було бігти з усіх ніг. Можливо, настав час визнати, що у мене немає того, що потрібно."
  
  Джиммі обійшов стіл і підійшов до дивана Оуен, сів на край і взяв її за руку. “Ти помиляєшся. Ти більш компетентна, ніж думаєш. Ти зв'язалася з божевільними прихильниками переваги білої раси у Вашингтоні. Ти мало не загинув від рук мексиканського картелю в Арізоні, але повернувся живим. Ви з сестрою прикінчили важливого покидька з російської мафії. Ти можеш це зробити. "
  
  Вона була збита з пантелику. “Почекай. Я думав, ти зрадієш мого рішення звільнитися".
  
  “Як я сказав минулої ночі, частина мене була б щаслива. Я б знав, що ти в безпеці. Але тобі це не сподобалося. Ти б зійшла з розуму, не вживаючи ніяких дій ".
  
  “Але це було занадто близько. Я був ближче всього".
  
  Він проковтнув. “Так. Але пам'ятай, завжди будуть моменти, коли працівнику правоохоронних органів — навіть якщо ти приватний детектив, я все одно вважаю, що ти на нашій стороні — знадобиться допомога або підкріплення. Я просто радий, що був там ".
  
  Вона обдумала це. “ Ти щось особливе, ти знаєш це?
  
  “ Ти показуєш мені це кожен день, дитинко. Насправді, я думаю, мені пора нанести візит Реймонду Бенсону.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 31
  
  Після довгих умовлянь Джиммі умовив Джорджію лягти в лікарню Эванстон. Приймальне відділення було переповнене пацієнтами з Covid, але Джіммі і Джорджії дозволили посидіти в окремій палаті. Тим не менш, їй довелося чекати дві години, перш ніж її оглянули. Рентген підтвердив наявність перелому ребра. Лікарі зробили комп'ютерну томографію її черепа. Переконавшись, що струс мозку у неї легке, вони відпустили її. Джорджія повернулася додому лише після десяти. Її тіло здригалось від болю.
  
  Наступні три дні вона пролежала в ліжку, дозволивши Джиммі подбати про неї. Біль у ребрі поступово вщухла, перетворившись на тупий ниючий біль. Її синці стали фіолетовими, а шишка на потилиці почала спадати. Джиммі доклав лід і тепло до її боці і до гулі на голові. Він змушував її ковтати таблетки Advils три або чотири рази на день. Він навіть зателефонував Джобет і попросив її залишити Ванну і Чарлі у себе на кілька ночей.
  
  У той час як Джорджія була вдячна — досвід турботи про когось, хто любив її, був новим і незнайомим — вона втрачала терпіння. На четвертий день вона була готова повернутися в світ. У той вечір вони замовили піцу і з'їли її в ліжку. Після цього вона прийняла душ і вмовила Джиммі приєднатися до неї.
  
  Вона завжди вважала їх заняття любов'ю пригодою з рівними можливостями, але в ту ніч вона була ініціатором. Незважаючи на свої синці, вона виявилася зверху і робила те, що, як вона знала, йому подобалося. Цей чоловік беззастережно знав, коли потрібно подбати про неї, а коли залишити в спокої. Вона потребувала захисту, і він був поруч. Вона хотіла — потребувала - показати йому, як сильно любить його за це. Ніхто не розумів її так, як Джиммі. Ні Метт, ні Пить, ні будь-який інший чоловік, з яким вона була.
  
  Однак у міру того, як Джиммі збуджувався все більше, ролі помінялися, і він узяв верх, змусивши забути про все, крім відчуття його губ і дотиків. Все це час він був обережний і не тиснув на неї всією вагою свого тіла. Вона відчувала себе захищеною і збудженої одночасно. Їй потрібно було, щоб він був усередині неї, заповнював її. Він підкорився.
  
  
  
  На наступний ранок він з'явився, тільки що прийнявши душ і одягнений. Він сів за маленький столик на її кухні. Джорджія налила кави і підсмажила пару рогаликів.
  
  "Що ти робиш сьогодні?" - запитала вона.
  
  “ Збираюся покататися у Наву. Подумав, що міг би поговорити з Реймондом Бенсоном.
  
  "Невже це так?" - запитав я.
  
  “Так і є. Отже, що у тебе заплановано? Не заперечуєш, якщо я заберу Ванну з Октона?"
  
  "Взагалі-то, Ванна сказала, що її подруга Марсі збирається відвезти її назад до Джобету і відвезти її та Чарлі назад сюди".
  
  “Це мило з її боку. Хто така Марсі?"
  
  “Вони вчаться в одному класі англійської. Ванна стає досить хорошим письменником, ти знаєш. Днями я прочитав одне з її есе ".
  
  "Приємно чути". Джиммі посміхнувся. Він знав про дислексії Джорджії і про те, як важко їй читати. "Але ти не відповів на моє питання".
  
  “Що я роблю сьогодні? Я йду з тобою. Саме це я і роблю".
  
  "Джорджія—"
  
  “Не заперечую. Ми в цьому разом".
  
  Він витріщився на неї. Вона приготувалася до відповіді "ні", але він здивував її. Все, що він сказав, було: "Візьми свій Глок".
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 32
  
  Коли вони вирушали в дорогу, по небу пливли брудно-сірі хмари, але до того часу, як вони досягли Перу, штат Іллінойс, небо прояснилося. Джорджія сприйняла це як знак. Не заважало й те, що Джиммі був за кермом своєї чорно-білої патрульної машини з емблемою поліції Женевського озера на боці. Пробки, здавалося, обходили їх стороною, і вони їхали швидко, прибувши в Наву до обіду.
  
  Джиммі доїхав до мотелю "Наву" і заїхав на стоянку. Кілька машин були розкидані по стоянці, і мотель, двозірковий версія мотелю 6, виглядав не таким чистим, як тоді, коли Джорджія і її сім'я зупинялися там. На парковці валялося кілька обгорток від їжі і інше сміття, а скляні вікна та двері головного офісу не завадило б почистити. Джиммі припаркувався під кутом, щоб вона могла бачити офіс, але так, щоб її не було видно. На всяк випадок вона натягнула бейсболку, щоб її обличчя було в тіні.
  
  “ Ти впевнений, що хочеш, щоб він побачив патрульну машину? Що, якщо він вирішить втекти?
  
  - Я наздожену його. Ти залишайся в машині. Це справа поліції.
  
  "Я розумію". Вона подивилася через лобове скло на офіс мотелю. “Не схоже, що він там. Або, принаймні, на чергуванні".
  
  Літня жінка з сивим розпатланим волоссям і кислим виразом обличчя дивилася на патрульну машину. На ній була вицвілий футболка "муумуу", поверх якої був надітий светр. Коли вони під'їхали, вона користувалася маленькою машинкою — можливо, арифмометром, — але тепер вона відірвала папір, викинула її і відкусила від сендвіча, що лежав на паперовій тарілці.
  
  Ще одна жінка і чоловік з рюкзаком розміром з ноутбук на плечі вийшли з кімнати на нижньому поверсі, недалеко від кімнат, в яких зупинялися вона, Джобет і Ванна. Чоловік ніжно поцілував жінку, і вона попрямувала до позашляховику, залізла всередину і поїхала. Чоловік увійшов в офіс і кивнув жінці за прилавком. У Джорджії спрацювали інстинкти приватного детектива. Ймовірно, незаконна любовний зв'язок. Мама-футболістка і бізнесмен, обидва одружені.
  
  Джиммі почекав, поки чоловік оплатить рахунок і від'їде на своєму BMW. Потім відчинив дверцята патрульної машини, вийшов і попрямував в офіс. Жінка за стійкою підняла очі і відкусила ще шматочок від свого сендвіча.
  
  Джиммі що сказав жінці, але стояв спиною до Джорджії, тому вона зосередилася на реакції жінки. Спочатку вона підняла брови, ймовірно, реагуючи на те, що Джиммі представився і сказав їй, навіщо він тут. Вона сказала щось, що змусило Джиммі блиснути своїм значком. Потім вона похитала головою, і по її обличчю пробігла підозрілий погляд. Джиммі продовжував говорити, і жінка нервово заерзала. Говорячи, він жестикулював, витягаючи великий і вказівний пальці. Це було для того, щоб проілюструвати, наскільки Бенсон був близький до того, щоб вдарити Джорджію? Жінка проковтнула, але промовчала.
  
  Джиммі, повинно бути, поставив їй питання, тому що вона знизала плечима і підняла долоні, як ніби у неї не було відповіді. Потім він зробив кілька позначок у блокноті і оглянув офіс. До стіни було приколото кілька оголошень. Одне з них привернуло його увагу. Він підійшов до нього, потім щось запитав у жінки. Вона знову знизала плечима. Джиммі отклеил оголошення, склав його і сховав у кишеню.
  
  Коли він обернувся, Джорджія побачила вираз його обличчя. Його примружені очі і стиснуті губи сказали їй, що він напав на слід. Це було оголошення, яке він зняв зі стіни? Вона дивилася, як він повернувся до жінки і щось сказав їй. Жінка дивилася на нього з неприхованою ворожістю. Їй не сподобалося те, що він сказав. Він сказав щось ще.
  
  Добре, добре, - промовила вона одними губами. Джорджія могла читати по її губах.
  
  Жінка дістала в'язку ключів. За мить вони з Джиммі вийшли на вулицю і попрямували вгору по сходах. Вони обійшли мотель з тильного боку і зникли.
  
  Минуло десять хвилин. Джорджія втрачала терпіння. Вона дістала свій ноутбук і включила його, але не могла зосередитися на електронній пошті або новинний веб-сайті, який зазвичай переглядала. Вона закрилася і почала тарабанити пальцями обох рук по машинці. Раз, два, три, чотири. Потрібно було, щоб всі вони вийшли рівними.
  
  Нарешті, Джиммі знову з'явився в полі зору на вершині другого поверху, жінка йшла за ним по п'ятах. Джорджія могла сказати по виразу його обличчя, що він розмірковував, аналізуючи побачене. Спустившись по сходинках, він кивнув жінці і повернувся до патрульної машини. Жінка повернулася в приймальню і відкусила ще шматочок від свого сендвіча.
  
  
  
  “ Зроби мені ласку, - попросив Джиммі, забираючись в патрульну машину. - Пригніться, поки ми знову не виїхали на дорогу.
  
  Джорджія була спантеличена, але зробила те, про що він просив. "І я роблю це, тому що..."
  
  "Дозволь мені відійти на деяку відстань від цього місця і від нас, і я покажу тобі".
  
  Він виїхав зі стоянки, повернув направо і проїхав близько півмилі. “Добре. Тепер ти можеш вставати".
  
  Джорджія зручніше влаштувалася на пасажирському сидінні. Вони їхали по звивистій дорозі, по обидві сторони якої тягнувся ліс, і більше нічого. На деревах розпускалися бруньки, але листя ще не розпустилися. Голі гілки, багато з яких були переплетені з іншими деревами, виглядали загрозливо, ніби вони говорили Джорджії, що це закрите співтовариство і ніколи не прийме незнайомців.
  
  Проїхавши милю, Джиммі пригальмував на узбіччі. “ Бенсона там не було. Жінка - його мати. Вона власниця мотелю. Успадкувала його після смерті чоловіка. Бенсон живе в кімнаті нагорі, в задній частині будинку.
  
  “ Де, вона сказала, був Бенсон?
  
  “Вона не знає. Каже, що його не було близько тижня. У діловій поїздці по справах Церкви".
  
  "Церква мормонів?" Вона зробила паузу. "Ви купуєте це?"
  
  “ Хіба ви не помітили, що хтось стежив за вами приблизно в той же час?
  
  "Це правда".
  
  Джиммі дістав з кишені записку й передав її Джорджії. “ А тепер поглянь на це.
  
  Джорджія йому в нього. Це була листівка з великим планом, але не в фокусі, чорно-білою фотографією жінки. У неї були довгі світлі волосся, великі темні очі, аристократичний ніс і бліда шкіра. Судячи з усього, жінка була одягнена в плаття або блузку з високим коміром, комір якої було видно на фотографії. Вона дивилася за кадром з легкою усмішкою на обличчі. Очі Джорджії розширилися, і вона судорожно зітхнула. “О боже мій. Це я!"
  
  Джиммі кивнув. “ Тепер прочитай текст.
  
  Джорджія прочитала це вголос. “Пропала жінка. Eden Christiansen, 34, 5'6". Світле волосся. Карі очі. Член фундаменталістської церкви мормонів в Наву. Одружена Портер Крістіансен. Якщо ви бачили або знаєте, де вона знаходиться, будь ласка, зв'яжіться по телефону 217-619-0450 як можна швидше ". Джорджія клацнула листівкою. “Мормони? Пропала жінка? Що це?"
  
  “Саме те, що тут написано. Плакат про зниклу людину".
  
  “В їхніх вустах звучить як оголошення про розшук. Як ніби вона порушила закон або здійснила серйозний злочин ".
  
  "Для цих мормонів вона так і зробила".
  
  “Звідки ти знаєш? Очевидно, у неї було достатньо проблем — будь то чоловік або релігія, хто знає. Вона хотіла піти ".
  
  Джиммі на мить замовк. Потім: “За винятком того, що ти не можеш цього зробити, якщо ти фундаменталіст. А вона фундаменталистка".
  
  "Як я вже сказав, звідки ти знаєш?"
  
  “Фундаменталісти не схожі на нормальних мормонів. Ви знаєте мого диспетчера Дарлін, вірно?"
  
  Джорджія кивнула.
  
  "Вона мормон".
  
  "Я не знав".
  
  “Вона належить до істеблішменту мормонів. Церква святих останніх днів. Досить нормальні християни, вірно? Ніякої полігамії. Ніяких дивних звичаїв або ритуалів. Фундаменталісти інші ".
  
  "Яким чином?"
  
  “По-перше, їх десятки. Більшість з них схожі на культи. Найвідоміша - фундаменталістська церква святих останніх днів. Раніше її очолював Уоррен Джеффс. По-друге, вони екстремісти. З усіма химерними правилами і поведінкою, які асоціюються у вас з екстремістським культом. Наприклад, вони ніколи не відмовлялися від полігамії. Це означає, що чоловік може мати стільки дружин, скільки захоче. Насправді, є багато речей, які жінки не можуть робити. Передбачається, що вони повинні бути щасливі вдома, виховуючи безліч мормонських дітей. Старійшини проповідують їм: "Найбільша свобода, якою ви можете насолоджуватися, - це послух'. Якщо вони тікають, фундаменталісти переслідують їх і повертають назад. Особливо, якщо вони молоді і все ще можуть мати дітей. Джиммі подивився в лобове скло. “Чоловіки-фундаменталісти одружуються на молодих жінках. Іноді вони навіть туляться зі своїми племінницями або кузинами, іноді навіть з дочками. Всі, хто незайманий або знаходиться в дітородному віці. Інцест стає настільки складним, що жінка може бути мачухою, тіткою і дочкою іншої жінки одночасно ".
  
  “ Припини. Мене починає нудити, " Вона зробила глибокий вдих. Потім її голос змінився. “ Тепер я розумію.
  
  "Що?"
  
  “Коли Джобет, Ванна і я вечеряли в ресторані, офіціантка прийняла мене за когось іншого. Вона навіть запитала мене, коли я повернуся". Джорджія була задумчива. "Вона, мабуть, подумала, що я і є цей Едем".
  
  "Вона не єдина".
  
  “ Що ти?— О. Ти думаєш, Бенсон думав, що я теж?
  
  “Я впевнений в цьому. Інакше навіщо б йому намагатися задавити тебе?"
  
  “Але хто хоче її смерті? Я думав, ти тільки що сказав, що їх намагаються повернути".
  
  “Вони це роблять. Але ясно, що тут справа не в цьому. Хтось хоче прибрати її з дороги. З невідомої нам причини. Поки що."
  
  "І він все ще десь там". Джорджія здригнулася. “Значить, все, чим я була, through...it може статися знову зі мною. Або з нею. Ми обидва в небезпеці".
  
  Джиммі не відповів.
  
  Вона виглянула у вікно на зловісного вигляду дерева. “ Я збиралася запропонувати пообідати тут, але від цього місця у мене мурашки по шкірі. Підемо додому.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 33
  
  Через годину вони зупинилися в закусочній highway oasis, де було так багато страв, що Джорджія ніяк не могла визначитися. Після розмови з Джиммі у неї пропав апетит. Вона переходила від закусочних до китайської кухні і піці, зрештою зупинившись на сендвічі та дієтичної колі з лимоном.
  
  Вона зайняла столик біля виходу і почекала Джиммі, який приніс тарілку з двома велетенськими шматками піци з грибами і додатковою кількістю сиру.
  
  “ Я не знаю, як ти можеш їсти після того, що ти мені розповіла.
  
  “Я їм, коли засмучений. Ти - ні. Ми робимо так, щоб усе виходило рівно".
  
  Це викликало у нього легку посмішку. “ Привіт. Ви піднялися з нею на другий поверх. Це була кімната Бенсона?
  
  "Так".
  
  "Отже, що ти знайшов?"
  
  “Нічого. Мормонська Біблія, кілька книг мормонських авторів. Вона була розібрана і вичищена настільки, наскільки це можливо. Ніколи б не подумав, що вона належить двадцятирічному молодому хлопцеві. Дивно. Я зробив кілька фотографій. На всяк випадок."
  
  “ Я б хотів як-небудь з ними побачитися. Але у мене є ще одне питання.
  
  "Стріляй".
  
  "Звідки ти так багато знаєш про мормонів?"
  
  Джиммі відкусив шматочок піци. Він повільно прожував. Потім зробив ковток шипучки. “ Є частина історії моєї родини, про яку я тобі не розповідав. Але це повинно залишитися між нами. Ніхто не знає, крім залученого особи і моєї матері. Навіть моя тітка не знає."
  
  "Звичайно".
  
  “ Ви чули, як ми говорили про моїй сестрі Ненсі, з якою ви не знайомі?
  
  “ Той, хто живе в Каліфорнії.
  
  “Ну, я втратив її приблизно на шість років. До речі, її звуть не Ненсі. Це була Еллен. Коли їй було шістнадцять, вона втекла з дому. Наступне, що ми дізналися, - вона вийшла заміж за мормона-фундаменталіста з Південного штату Вісконсін.
  
  “Незабаром після того, як вона вийшла заміж і народила сина, він почав бити її. Почав спати з усіма підряд. Ніколи не давав їй грошей для Бенні. Зрештою, він одружився на чотирнадцятирічної дівчинки з іншого мормонської сім'ї і за два роки народив трьох дітей. Мою сестру практично ігнорували і ізолювали. Чоловік займав досить впливове становище в їхній прихід. А це означало, що ніхто не хотів перечити йому.
  
  “Нарешті-то вона зателефонувала мені з заправки. Я під'їхав. Вона розповіла мені все і благала допомогти їй втекти." Він озирнувся. “Я це зробив. Але те, що я повинен був зробити, щоб вони не змогли її знайти ... Як я її витягнув ... Ну, по більшій частині це було нелегально.
  
  "Що ти зробив?"
  
  “Я допоміг стерти всю її особистість. Як члена нашої сім'ї, так і її фундаменталістську життя ".
  
  “ А щодо її сина? - запитав я.
  
  “ Він теж. Це зайняло якийсь час. Ти знаєш, свідоцтва про народження, соціальні довідки, вся її шкільна історія. Бенні теж. Ми намагалися діяти так швидко, як тільки могли, але пройшли місяці, перш ніж...
  
  "Хто це "ми"?"
  
  “Є організація, яка допомагає мормонским жінкам, що зазнали насильства, повернутися в світське суспільство. Вона називається 'Служниць більше немає".
  
  "Підходить".
  
  “Це залишається непоміченим. Але це було корисно. Вони були радше порадниками, ніж ким-небудь ще. Вони допомогли психологічно підготувати Еллен до того, що насувалося. Це була складна ситуація ".
  
  “ У чому хитрість? Вона спостерігала, як Джиммі відкусив ще шматочок піци.
  
  “Якщо дружина дає зрозуміти, що хоче покинути фундаменталістський культ, а Церква не може повернути її назад, вони змушують її залишити своїх дітей. Насправді, їй більше не дозволяється бачитися ні з ким із місцевих ".
  
  "Яка мати могла б це зробити?"
  
  “ Ось саме. Значить, якщо мати поїде зі своїми дітьми, вони вистежать її, хоча б для того, щоб повернути дітей. А з їх історією насильства ...
  
  "Яка історія насильства?"
  
  “Протягом всієї історії мормони були залучені в безліч кривавих подій, повстань і воєн. Боротьба - це спосіб, яким вони захищають свою релігію. Багато мормони загинуло таким чином. Включаючи жінок.
  
  “Але як щодо цивільних суден? Механізми опіки та інше? Хіба вони не втручаються?"
  
  “Фундаменталістів не хвилює світська судова система. По більшій частині, вони намагаються ігнорувати її. Існує також проблема "відкатів".
  
  - Що таке "урвати назад"?
  
  "Якщо дівчина втече, як я вже сказав, фундаменталісти будуть з усіх сил намагатися зловити її і повернути назад".
  
  “ Навіщо дівчаткам повертатися у те пекло, з якого вони щойно пішли?
  
  “Іноді вони виявляють, що життя у світському суспільстві не так проста. Вони недостатньо освічені. У них немає навичок, і їх навчили не довіряти всьому, що не є мормонским. Тому вони повертаються. Або чоловіки раптово 'знаходять' їх. Ходять всілякі історії про загонах, розшукують 'загублені' мормонів."
  
  “ В твоїх вуст це звучить як Дикий Захід. "Тепер Джорджія остаточно втратила апетит. Вона відсунула тарілку.
  
  “ У певному сенсі так і є. - Він зробив ще ковток содової. “ Але це найжорстокіше лицемірство. Хоча вони можуть піти на все, щоб повернути дівчаток, насправді вони виганяють хлопчиків-підлітків із суспільства ". Він провів великим і вказівним пальцями вгору-вниз по своїй соломинку. “Фундаменталісти хочуть перешкодити молодим дівчатам відчувати потяг до хлопчикам їх віку. Тому старійшини придумують прийменники, щоб вигнати хлопчиків-підлітків із товариства. Вони буквально кидають їх у пустині без нічого, крім одягу на спині. І, звичайно, їх виховали в недовірі до світського світу, так що у них немає освіти, немає навичок і немає надії повернутися у свої сім'ї. Їх називають Втраченими хлопчиками ".
  
  “ Вірно. А потім Пітер Пен і Дінь-Дінь приходять, щоб врятувати їх.
  
  Він кинув погляд на Джорджію. “Якщо б тільки. Це так само погано, як школи-інтернати для корінних американців, які викрадали маленьких індіанських дітей і вивозили їх з резервації. Це ще одна причина, по якій Ненсі поїхала з Бенні. На яку життя міг розраховувати Бенні, якщо б вони залишилися?"
  
  "Як тобі вдалося їх витягти?"
  
  “Ми викрали їх посеред ночі і гнали щосили. На наступний ранок ми видали їм нові посвідчення особи і допомогли влаштуватися в Південній Каліфорнії ".
  
  “ І ви не бачили її ... скільки... три роки?
  
  “Абсолютно вірно. Я зустрів тебе відразу після того, як все це сталося".
  
  “ Ти хороша людина, Джиммі Сакларидис. Джорджія простягнула руку і провела пальцями по його щоці. “ Я кажу тобі це недостатньо часто.
  
  Він накрив її руку своєю, підніс до губ і поцілував.
  
  "Я сподіваюся, що коли-небудь мені вдасться зустрітися з Ненсі і Бенні".
  
  "Я теж так думаю".
  
  Джорджія склала руки на грудях. “ Значить, ця жінка з Іден — вона забрала своїх дітей?
  
  - Жінка в мотелі сказала "ні".
  
  "Звідки вона знає?"
  
  “Це невелике місто. Особливо якщо ти належиш до фундаменталістської церкви. Всі знають, що стосується один одного". Він покінчив з першим шматком піци і взявся за другий. “ І тобі краще повірити, що вона вже зателефонувала чоловікові Іден — цього Портеру Крістіансену, — щоб передати йому те, що я сказав.
  
  "Який був?"
  
  “ Що вони напали не на ту жінку і що є ордер на арешт, в якому вказано ім'я Бенсона. І якщо з тобою знову що-небудь трапиться, ми заарештуємо його за звинуваченням у змові з метою вчинення вбивства. Джиммі дістав свій мобільний. “ Взагалі-то, почекай хвилинку.
  
  Джорджія втрутилася. “Але його злочин стався на Північному узбережжі. Ти на Женевському озері".
  
  “Я розмовляв з о'меллі. Він дозволив мені сказати це". Він подзвонив. “Дарлін. Я хочу, щоб ти почала відстежувати номер телефону". Він помовчав. “ Це міський телефон. Мотель "Наву". Ще одна пауза. “ Вихідний. Мені потрібно точно знати, кому вони дзвонили сьогодні, між полуднем і першою годиною дня. - Ще одна пауза. “ Спасибі. Я буду на зв'язку.
  
  Він постукав мобільником по столу, потім прибрав його назад у кишеню сорочки. Він подивився на Джорджію, потім узяв другий шматок піци. “ Ти впевнена, що нічого цього не хочеш?
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 34
  
  Eden
  
  
  
  Петсі / Іден познайомилася з Портером через три місяці після смерті Тоні. Вона була в жалобі, сумна й пригнічена, і рідко виходила з дому. Її батьки, стурбовані її душевним станом, врешті-решт переконали її піти з ними на благодійний вечір в церкву в Квінсі. Вони більше не були католиками через нескінченних сексуальних скандалів священиків і тепер належали до пресвітеріанської церкви. Церква організувала збір коштів, щоб допомогти боротися з опіоїдним кризою, яка сильно вдарила по Середньому Заходу.
  
  Іден так до кінця і не зрозуміла, навіщо Портер взагалі з'явився в церкві, і була дуже чемна, щоб запитати, але йому знадобилося всього кілька хвилин, щоб привернути її увагу. Вона згадала трепет потягу глибоко в животі, коли оглядала його, трепет, який підказав їй, що, зрештою, вона може оговтатися після смерті Тоні. Портер, здавалося, відчув її вразливість і нужду, і він випромінював індивідуальність і чарівність. Він був магнітом, а вона - сталлю. У неї не було ні єдиного шансу.
  
  Тепер "Ліза" зійшла з поїзда і зайшла на Юніон Стейшн. Все змінилося з тих пір, як вона і Тоні поспішили сюди дванадцять років тому, зосередившись на заселенні в свій номер і перехід до сексу. Коли тобі було дев'ятнадцять, твоїм життям правили гормони. Тепер вона помітила, що схожу на печеру кімнату відреставрували. Денне світло лилося через величезне вікно в даху, яке тягнулося по всій довжині кімнати. Лавки, на яких могли відпочити втомлені мандрівники, були заново оброблені, а величезна електронна вивіска в центрі залу вказувала час прибуття і відправлення, а також виходи на посадку.
  
  Однак, як тільки хтось спускався по сходах в метро, можна було заблукати. Покажчики вказували на різні підземні переходи і вулиці. Інші покажчики направляли людей до El, назад на залізничну станцію або кількох офісним будівлям. Але більшість підземних коридорів складалося з магазинів, заповнених дорожнім спорядженням, електронікою та продуктами харчування. Ці магазини, здавалося, загрожували їй пальцем, і вона не поспішала досліджувати лабіринт, вигини і повороти якого простягалися щонайменше на футбольне поле в довжину. Незважаючи на те, що магазини змінилися за роки, що минули з тих пір, як вони з Тоні поспішали сюди, у неї все ще була та ж думка. Для Іден метро було секретним містом, похованим під справжнім.
  
  Вона бродила по місту, поки не знайшла карту метро Чикаго і зрештою вийшла на Рендольф, одну з небагатьох кільцевих вулиць, не названих на честь президента. Жвавий рух опівдні забивало дороги, і пішоходи снували вгору, вниз і впоперек них. Єдиною ознакою Covid були маски, які носили більшість пішоходів.
  
  Іден згадала, як сильно їй подобався гуркіт "Ель", височів на висоті п'ятдесяти футів над вулицями, коли він завертав за ріг, нескінченні гудки машин, навіть нескінченний рух. У великому місті панувала приваблива анонімність. Вона більше не була Іден Крістіансен, матір'ю трьох дітей, дружиною мормона. Вона навіть не була Петсі Райан з Квінсі, дочкою Харві і Рут. Тут вона могла бути Лізою або ким завгодно, ким хотіла. Іди, куди хотіла. Страх, який вона плекала, розтанув. Відчуваючи себе майже безтурботним, вона влилася в натовп пішоходів.
  
  Крокуючи на захід по Рендольф-авеню, вона згадала, що в центрі Чикаго неможливо заблукати. Озеро Мічиган завжди знаходилося на сході, тому вона ніколи не втрачала орієнтира. Це було б застосувати, якби вона віддалялася від озера, але вона була в Чикаго всього двічі, і обидва рази трималася ближче до води. Вона розсудила, що готелі, квартири та будинки коштують дешевше, чим далі від міста, і згадала, що міська межа Чикаго простягається приблизно на дванадцять миль від краю Саут-Сайда до кордону з Эванстоном. Їй знадобиться житло якомога далі від центру міста. І робота. Але що в першу чергу? У неї залишилося всього близько сотні доларів.
  
  Вона проходила повз будівлі Marshall Fields building, розмірковуючи, чому магазин продався macy's — Філдс був такою ж пам'яткою Чикаго, як озеро Мічиган, — коли з протилежного боку підійшли двоє кремезних поліцейських. На мить її охопила паніка. Невже Портер вже зв'язався з поліцією Чикаго з приводу своєї зниклої дружини? Вона була готова пірнути в універмаг, перш ніж зрозуміла, що час вибрано невдало. Їх не могли повідомити так швидко. Минуло менше дванадцяти годин з тих пір, як вона пішла. Це були всього лише патрульні офіцери. Вони могли навіть виявитися корисними.
  
  Вона посміхнулася, коли вони порівнялися з нею. Один був явно молодше і вище іншого; на його відкритому обличчі все ще читалося обіцянку молодості і захоплюючої кар'єри. Інший сутулився, пивний живіт нависав над ременем. Під капелюхом вона помітила сиві бакенбарди і змучене вираз обличчя, яке говорило про те, що він розчарувався в доброті людини.
  
  “ Вибачте, офіцери, можу я задати вам питання?
  
  "Звичайно, міс", - сказав поліцейський молодші.
  
  "Я тільки що приїхала в Чикаго", - вона вище закинув рюкзак на плече. “Я шукаю кімнату в пансіонаті. Ти знаєш який-небудь?"
  
  Поліцейський старші оглянув її з ніг до голови. “ Звідки ти?
  
  Серце Іден пропустило удар. Думай швидше. "Сільська місцевість Міссурі".
  
  Коп старші знизав плечима. “Ви не так вже багато тут знайдете. Може бути, на захід. Або на південь. Але я б не пішов в цих напрямках. Йдіть на північ. Але це удар і промах."
  
  "Ох". Вона зітхнула. "Я думаю, тут немає недорогих готелів".
  
  "Не те, щоб ти хотів залишитися", - сказав молодий поліцейський. Потім його обличчя просвітліло. Ти спробуєш "У"? Можливо, вони зможуть допомогти".
  
  "Де це?" - запитав я.
  
  Молодий поліцейський насупився. “ Я не впевнений.
  
  Інший коп тицьнув великим пальцем назад. - В декількох кварталах в ту сторону.
  
  “Як щодо комп'ютера? Може бути, я міг би пошукати що-небудь в Інтернеті". Вона не користувалася комп'ютером з тих пір, як вийшла заміж за Портера. Але вона пам'ятала Google.
  
  "Бібліотека Гарольда Вашингтона всього в декількох кварталах в ту сторону". Молодий поліцейський вказав у напрямку, звідки вона прийшла. "У них є комп'ютери, якими ви можете скористатися".
  
  "Звучить заманливо".
  
  “Просто поверни направо на Мічиган. Це в декількох кварталах на південь. Не можу пропустити".
  
  "Велике вам спасибі". Вона вже збиралася відвернутися, коли поліцейський старші гукнув її. "Міс?"
  
  Іден відчула тремтіння страху. “ Так?
  
  “Тобі, ймовірно, більше пощастило б у жіночому притулку. Там є пара непоганих закладів, якщо тобі потрібна ліжко на ніч або дві".
  
  “ Притулок? Вона виглядала здивованою.
  
  "Для жінок, які зазнали насильства ..." Він дозволив словами повиснути в повітрі.
  
  Іден втупилася на нього. Звідки він знав? Потім вона зрозуміла, що була наївною. Самотня жінка, з рюкзаком, новенька в місті. Він висловлював припущення. Це мало сенс. Тим не менш, притулок також було б одним з місць, де Портер став би її шукати.
  
  Вона підняла долоні. “О, справа не в цьому. Я маю на увазі, мені не обов'язково там бути. Але спасибі за вашу турботу. Я спробую звернутися в бібліотеку". Все, що завгодно, лише б збити його зі сліду.
  
  Коп старші підтягнув штани і кивнув. Вона могла сказати, що він їй не повірив. Тим не менш, вона обдарувала його своєю самої люб'язною посмішкою. “Правда. Велике спасибі".
  
  На цей раз вона відвернулася і поспішила назад тим же шляхом, яким прийшла.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 35
  
  Здавалося, пройшли місяці з тих пір, як Джорджія працювала над справою про Covid, але пройшло менше тижня. Їй потрібно було зустрітися з Леженом і дізнатися результати аналізів на ампулах, які він відправив у Куантіко. Вона подзвонила і залишила повідомлення.
  
  Тим часом вона вирішила вивчити "ланцюг поставок", над якою роздумувала. Розподіл флаконів з вакцинами від Jefferson Medical серед клієнтів було добре скоординовано через FedEx та UPS. Зараження могло статися, але ймовірність того, що воно було умисним, хоча і не була неможливою, була досить мала. Але це не включало треті сторони, які доставляли вакцину з центрального пункту в установи для кінцевих користувачів, такі як церква в Нортглене. Хто був відповідальний за це і які були процедури безпеки? Всі знали, що вакцина повинна бути заморожена, але які ще були вимоги? Існував загальний список сторонніх дистриб'юторів? Якби процедури Jefferson Medical були такими суворими, як стверджував Хофстадер, хіба лікарня, яку вони відправили, не була б настільки ж обережною, коли вони поширювали вакцини в інших місцях?
  
  Її першим кроком було з'ясувати, звідки надходять пологи в лікарні, і спробувати втертися в довіру до того, хто за це відповідає. Десь у надрах лікарні має бути центральне відділення. Але вона не думала, що зможе просто з'явитися і оголосити, що вона приватний детектив. Враховуючи прохолодний прийом, наданий їй у перший раз, коли вона прийшла, вона не могла уявити, щоб хто-небудь вітав її з розпростертими обіймами. Їй потрібно буде знайти запасний вихід і виглядати як личить. Вона згадала попередження Джиммі про нерозважливих рішеннях. Але зараз все було по-іншому.
  
  На щастя, у неї була хірургічна форма з тих пір, як її мати потрапила в лікарню з вогнепальним пораненням у минулому році. Дружелюбна медсестра дала їй, коли її мати все ще перебувала у відділенні інтенсивної терапії, щоб знизити ризик зараження.
  
  На наступний ранок після того, як вони повернулися з Наву, вона одягла їх, накинула куртку і поїхала в лікарню. Вона об'їхала весь комплекс у пошуках вантажної платформи. Вона помітила його за головною будівлею, біля підніжжя похилій бетонної під'їзної доріжки, майже поза увагою. Вона зменшила швидкість. Там було щонайменше чотири дока, в кожному з яких були верхні гаражні ворота, і всі вони були відкриті.
  
  Вона проїхала назад до передньої частини комплексу і припаркувалася на стоянці для відвідувачів. Перш ніж вийти з машини, вона спланувала свій наступний крок. Була бічні двері, яку курці залишали незамкненими? Або вона могла прослизнути повз однієї з навантажувальних майданчиків і сховатися на сходовій клітці? Вона замкнула машину, підняла комір куртки, рятуючись від холоду, і швидким кроком попрямувала до вантажної майданчику.
  
  З чотирьох доків два в середині були зайняті: в одному стояв великий вантажівка UPS, в іншому - невеликий фургон. З кожної сторони було по вільному доку. Вона почекала, поки водії і пара співробітників лікарні були зайняті розвантаженням і укладанням того, що доставляли. Між піддонами із вивантаженими коробками лежали гори чорних пластикових пакетів, повних сміття, чекають, коли їх заберуть. Якщо вона поквапиться, то зможе сховатися за ними.
  
  Перш ніж піднятися по сходинках з одного боку причалу, вона дістала сигарету з пачки, яку купила по дорозі, прикурила і почала палити. Вона недбало піднялася по сходах і ковзнула за купу мішків для сміття. Ніхто з робітників, здавалося, не помітив її, а якщо й помітив, то не вважав, що вона виглядає недоречно. Просто медсестра або санітар на перекурі. Вона подумала, чи не зробити паузу, щоб докурити сигарету, потім вирішила, що буде випробовувати долю. Вона загасила недопалок кросівкою і прошмигнула всередину. Праворуч від неї був коридор. Вона цілеспрямовано пройшла по коридору і відкрила двері на сходову клітку. Вона була всередині.
  
  Джорджія зітхнула і обдумала свій наступний крок. Вона пройшла повз двері з написом "Головний лікар, операційні та матеріальні служби лікарні". Якщо тільки це не було вираженням по-лікарняним для чогось іншого, крім того, як це звучало, то логічно було почати з цього.
  
  Але як? Їй доведеться придумати причину, по якій вона там опинилася. Може бути, лікар попросив її перевірити, прибуло конкретне ліки? Або від неї очікують, що замість цього вона перевірить аптеку? Може бути, лікар помилився з кількістю і хотів збільшити або зменшити замовлення? І що б це було за ліки? Чи варто їй взагалі згадувати вакцину проти Covid? Немає. Занадто підозріло. Вона зупинилася на інсуліні — вона трохи знала про це від своєї подруги Сем, у якої був діабет 1 типу. Вона питала про Фортамет або метформине, які Сем зараз брала. Якщо пощастить, вона зможе зав'язати розмову з менеджером "Матеріальних послуг" і перевести тему на сторонній транспорт. Вона скористається ім'ям доктора Блэкстоуна і буде сподіватися, що не все в лікарняному комплексі знають, що він втік невідомо куди.
  
  Вона зібралася з духом і вийшла на сходову клітку. Вона недбало пройшлася по освітленому флуоресцентними лампами коридору, роблячи вигляд, що вона тут як вдома. Вона подумала, не записує її прихована камера. Занадто пізно турбуватися про це. Вона постукала у двері з табличкою "Головний операційний відділ лікарні".
  
  Жіночий голос покликав: "Увійдіть, двері відкриті". Джорджія відкрила її. Афроамериканка середніх років, теж в медичній формі, підняла голову від столу. Її волосся було заплетене в привабливу серію крихітних косичок з кольоровими намистинами на кінчиках. На її пальцях блищав яскраво-червоний лак для нігтів, але вона не користувалася косметикою. Табличка на її столі свідчила, що її звуть Летиція Уоллес.
  
  Уоллес оглянув Джорджію з голови до ніг, потім посміхнувся. “Привіт. Чим можу бути корисний у це прекрасне ранок?"
  
  "Добрий ранок". Джорджія видавила посмішку. “Я Джорджія Девіс з офісу доктора Блэкстоуна. Він хотів знати, чи поступила нова партія Фортамета. Ми перевірили аптеки, але вони не змогли знайти замовлення. Тому я подумала, що, може бути, мені варто порадитися з вами. "
  
  Посмішка Уоллес згасла. “ Тут? Її спантеличений вигляд змусив Джорджію подумати, що вона говорила на іноземній мові. Її серце впало. Невже вона зробила помилку? "Матеріали не мають нічого спільного з медичним приладдям", - сказав Уоллес. "Ну, принаймні, не ліки". Вона зробила паузу і оглянула її з ніг до голови. "Якщо аптека не зможе знайти замовлення — що, до речі, не дивно, — посміхнулася вона, - вам знадобиться, щоб ваш лікар повторно санкціонував його".
  
  “Добре. Спасибі". Вона спробує ще раз. “Вибачте, що турбую вас. Я тут новенька, тому не зовсім в курсі процедур".
  
  “ Як, ти сказав, тебе звуть?
  
  “Джорджія Девіс. Я перевелася з Раша пару тижнів тому".
  
  Уоллес знову оглянув її. На цей раз вона не посміхалася. “ Чи можу я поглянути на ваше посвідчення особи? Чому воно не приколото до вашої сорочці?
  
  Джорджія згадала, як у другому класі міс Брукс відправила її в групу "повільних читачів" після того, як вона спіткнулася на абзаці книги Ковдрою. Тоді вона не знала, що у неї дислексія. Пильний погляд Летиції Уоллес змусив її відчути те ж саме. Вона спробувала приховати своє занепокоєння за посмішкою.
  
  “О, чорт. Я залишила це нагорі. Я забула. Я принесу". Вона повернулася до дверей. "Спасибі, що приділили мені час".
  
  "Хвилинку, міс Девіс", - сказав Уоллес. "З ким, ви сказали, ви були?"
  
  “ Я медсестра в кабінеті доктора Річарда Блэкстоуна.
  
  По обличчю наглядача промайнуло сумнів.
  
  “Як я вже сказала, я перейшла з Rush. Думаю, я роблю всілякі помилки", - сказала Джорджія.
  
  “Дівчинка, де б ти не працювала, ти повинна знати, що ніхто не потрапляє в подібний заклад без посвідчення особи з фотографією. І ніхто не приходить на операції в пошуках ліків".
  
  Ситуація погіршувалася. Швидко.
  
  "Я вже подумую про те, щоб провести вас через тест на наркотики", - сказала жінка.
  
  “ Я не вживаю наркотики. І не п'ю. Вона поплескала по сигарет в кишені. Вона теж не курила, але подумала, що вони допоможуть їй злитися з натовпом. Багато медичні працівники курили, незважаючи на небезпеку. "Це мій єдиний порок".
  
  Уоллес похитала головою. Намистинки в її косичках задзвеніли. “Перше, що ти робиш, це приносиш письмовий наказ від свого боса. Завжди. Насправді, я здивований, що доктор — як же його звали — прислав тебе сюди. Він повинен...
  
  “Річард Блекстоун. Він терапевт".
  
  Очі Уоллеса звузилися. "Ну, тоді я просто подзвоню йому і впевнюся, що він знає, що ти тут".
  
  “Е—е... в цьому немає необхідності. Я маю на увазі, він сьогодні на конференції. За Covid. Він подзвонив, щоб запитати мене про ліки. Я ... мені шкода. Схоже, я облажався. Я просто почекаю, поки...
  
  "Ви сказали, Covid?"
  
  Джорджія тримала рот на замку. Вона збиралася розбитися і згоріти.
  
  “ Доктор Блекстоун. Тепер я розумію, чому мені знайоме його ім'я. Хіба не він керував тими пострілами, в результаті яких загинули три людини?
  
  Джорджія відкрила рот, але нічого не промовила.
  
  - Ось що я вам скажу, сестра Девіс. Наглядач зробив наголос на слові "сестра". Ви залишайтеся тут. Я викличу охорону, щоб вона супроводжувала вас нагору, щоб ви могли отримати посвідчення особи.
  
  "Ти не зобов'язаний—"
  
  "Так, я знаю". Уоллес підійшла до свого телефону. "І якщо ти спробуєш втекти звідси, у нас буде дуже гучна сигналізація, яка повідомить нам, що по лікарні бродить стороння людина". Вона набрала три цифри. “Так, служба безпеки. Уоллес слухає. Будь ласка, зайдіть у відділ матеріалів і операцій лікарні. Вам потрібно декого перевірити".
  
  Хвиля паніки пробігла по нервах Джорджії. Вона відчула себе оленем, не тільки в світлі фар, але і під прицілами півдюжини мисливців. “ Будь ласка, я просто не зрозуміла...
  
  "Що ж, ми подбаємо про те, щоб ти це зробив".
  
  Джорджія заплющила очі. Рис. Цього не могло статися знову.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 36
  
  До того часу, коли охоронець прибув через п'ять хвилин, Джорджія вже зізналася Летиції Уоллес. Вона здала свою ліцензію приватного детектива і сказала Воллеса, що вона приватний детектив, який працює над смертністю від Covid, що вона знала, що Блекстоун - це МІА, що вона сподівалася з'ясувати ланцюжок поставок від лікарні до стороннього виробника вакцини, щоб звузити коло підозрюваних, які могли підробити вакцину, а могли і не підробити.
  
  "Що відбувається?" Охоронець пирхнув, коли увірвався всередину. М'язистий чоловік в одязі кольору хакі, що нагадує поліцейську форму із зіркою на кишені сорочки, нетерпляче переминався з ноги на ногу, ніби йому не терпілося затримати її і закувати в наручники. Вона проковтнула.
  
  Тим часом Уоллес все ще перевіряла свої права приватного детектива. Технічно в ІП не було спеціальної картки-гаманця, такий як водійські права. В Іллінойсі ІП отримали сертифікат від Департаменту фінансового та професійного регулювання. Але деякі малі підприємства друкували офіційні паперові картки з фотографією приватного підприємця. За певну плату. Це була непогана ідея, і в Джорджії була така. У неї також була картка Illinois FOID, яка дозволяла їй володіти зброєю і носити його, і на ній була її фотографія. Її вона теж передала Воллеса.
  
  Уоллес вивчила картки, потім поклала їх на стіл. “ Ти знаєш, в яку халепу ти вляпалася?
  
  Охоронець облизнул губи.
  
  “Я подумую зателефонувати в штат Іллінойс і розповісти їм, що ти зробив. Я впевнений, що видавати себе за когось незаконно. Навіть для приватного детектива ".
  
  Насправді, це було не так. Поліцейські організації, навіть ФБР, робили це постійно, коли вони використовували привабливих жінок-копів, щоб видавати себе за повій, коли вони проводили облаву на Джона. В цьому суть укусу. Але з етичної точки зору? Уоллес був прав. Багато людей вважають це провокацією. І якщо б зателефонувала жінка, Джорджії довелося б найняти адвоката, щоб витягнути її з цієї халепи. З грошима, яких у неї не було. А потім спробувати пояснити це Джиммі, якому вона пообіцяла, що перестане.
  
  “Найгірше те, що ви намагаєтеся отримати конфіденційну інформацію про смертельну хворобу, використовуючи прийоми і брехня. Чому ви просто не подзвонили мені і не домовилися про зустріч? Звідки ти знаєш, що я би просто не поділився інформацією, який тільки міг?
  
  "Бо — бо отримати достовірні дані про Covid від кого-небудь в системі охорони здоров'я було непросто".
  
  "Ймовірно, тому, що так багато людей поширюють брехню про це". Уоллес пирхнув. "Вся ця дезінформація і ці політичні викрутаси". Вона знову похитала головою, побрязкуючи намистинками. "Те, що роблять люди, ганебно". Вона схилила голову. "Ти ж не працюєш на когось на зразок цього, чи не так?"
  
  “ Ні, мем. Зовсім ні.
  
  "Я думаю, ти просто шукав правду".
  
  Здивована тим, що Уоллес так відкрито поділяє її думку, Джорджія відповіла з не меншою відвертістю. "Мої клієнти - це сім'я жінки, яка втратила свідомість після того, як їй зробили бустер".
  
  Охоронець розслабився, але на його обличчі з'явився похмурий вираз. Чи розумів він, що Джорджію, зрештою, можуть і не посадити?
  
  Уоллес зітхнула. Вона знову подивилася на картки Джорджії, взяла їх і повернула назад. “Забирайся звідси, ПІ Девіс. Я не хочу тебе більше бачити, поки ми не домовимося про зустріч. Вона відкрила ящик столу і дістала свою візитку. “Якщо тобі потрібен номер 411, подзвони мені. Я скажу тобі, що зможу. Але не думайте, що вам це зійде з рук. Я пишу це, і ви почуєте від керівництва лікарні, яке влаштує вам сувору догану. Ви зрозуміли?"
  
  Джорджія зітхнула з полегшенням. Вона виходила. І Уоллес запропонував поговорити з нею. Тим не менш, вона зіткнеться з деякими наслідками. Вона могла б пережити сувору лекцію про протоколі. Вона повинна бути вдячна. Але її збентеження і сором вжалили.
  
  "Я ціную це, мем".
  
  "Угу," пробурмотів Уоллес. “ До наступного разу.
  
  “Ні, мем. Я засвоїв свій урок".
  
  Уоллес підняла брови. “Продовжуй. Вимітайся зараз же. Мені потрібно працювати". Вона повернулася до вартового. "Генрі, проводь нашого детектива через вантажний майданчик".
  
  Генрі взяв Джорджію за руку, стиснувши її сильніше, ніж слід було.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 37
  
  Джорджії не хотілося готувати вечерю в той вечір. Приниження від того, що її застали в лікарні, все ще висіло на ній, як промоклі пальто. Вона знову ризикнула, і з цього нічого не вийшло. Їй слід було більш ретельно все обдумати. Джиммі намагався втовкмачити їй це вже кілька днів. Може, в цьому немає нічого протизаконного, але нерозумно прикидатися тим, ким вона не є. Тепер у неї було дві претензії в цій категорії: до соціальному працівнику, якого вона зображала під час свого першого розслідування вбивства, і до медсестри сьогодні. Ще одна, і їй кінець. І це не включало репортера, за якого вона видавала себе на минулого тижня. Суть в тому, що вона просилася на неприємності, і її могли позбавити ліцензії.
  
  Вона поїхала в свій спортзал і провела п'ять раундів з хлопцем, з яким тренувалася в минулий раз. На цей раз вона виграла у нього один раунд. Це був прогрес. Ненависть до себе була відмінним мотиватором.
  
  По дорозі додому вона заглянула в продуктовий магазин, щоб купити за завищеною ціною варену курку і гарніри. І Ванна, і Джиммі були ласунами, але вона була настільки зла, що вирішила відмовитися від десерту. В останню хвилину вона помітила у продажу вишневий пиріг і пом'якшилася. Джиммі і Ванна були ні в чому не винні. Джорджії потрібно було заволодіти ним. Невпевненість у собі навалилася на неї, як грозова хмара. Вона була другосортним приватним детективом. Вона безтурботно ризикувала. Незважаючи на залитий сонцем день, Джорджія перебувала в похмурому настрої.
  
  Повернувшись додому, вона прибрала їжу, потім заглибилася у свої записи по справі. Ніщо не впало їй в очі. Її привернув апетитний запах смаженої курки — вона пропустила і сніданок, і обід. Вона відрізала крильце і жадібно проковтнула його. Вона порилася в пошуках печива і з'їла півдюжини "Орео", перш ніж зрозуміла, що вони не поліпшать її настрою. Вона подумувала про те, щоб заїхати до Міккі і пропустити пару стаканчиків. Але це теж не вихід.
  
  Заїжджаючи за Ванною і Чарлі до Джобету, Джорджія щосили намагалася вести себе ввічливо, але Ванна, повинно бути, відчула її настрій, тому що була пригнічена. Ніякої жвавій балачок про минулий день або останньому досягненні Чарлі. Повернувшись додому, Джорджія не знала, чим себе зайняти. Зазвичай, коли вона не працювала, вона знаходила якийсь проект - фарбувала стіни, прикрашала, а останнім часом і готувала. Але зараз вона лежала на ліжку і дивилася у вікно.
  
  За останні два тижні дощів було небагато, і вона підозрювала, що павуки плели більше павутини, коли було сухо. Вона не знала чому, і їй було все одно, але минулої ночі йшов дощ, і сьогоднішнє сонце зачепило павутину в нижньому куті вікна. Заблукали краплі дощу, здавалося, приклеїлися до кутах павутини і виблискували на сонці. Їй здалося, що вона спостерігала за подіями годинами, тихі звуки телевізора і воркування Чарлі були м'яким фоном.
  
  Повинно бути, вона задрімала, тому що її розбудив звук поворачиваемого в замку ключа Джиммі. Тридцять хвилин потому Джорджія розкладала їжу по тарілках. Вони поїли рано, втиснувшись за крихітний столик на кухні Джорджії, Чарлі на своєму високому стільчику поруч з Ванною постукував ложкою. Зазвичай вона знаходила це чарівним. Сьогодні це дратувало.
  
  Після цього Джорджія нарізала і загорнула залишилася курку для завтрашнього обіду. Вона розклала картопляне пюре і горошок з пластикових контейнерів і практично закинула їх у холодильник. Вона кинула столове срібло в раковину. Гуркіт, який він видавав, доставляв похмуре задоволення.
  
  Джиммі спостерігав за нею. Вона не розповіла йому про свій день і не була впевнена, що розповість. Але він явно знав, що щось сталося. “Привіт, дитинко. Що сталося?"
  
  "Нічого".
  
  “ Ти, здається, не в дусі.
  
  Вона знизала плечима.
  
  Ванна, яка годувала Чарлі вишневої глазур'ю з пирога, взяла його і зникла в їх кімнаті.
  
  "Щось сталося?"
  
  "Ні, - збрехала вона.
  
  Він доїв пиріг і встав, щоб віднести тарілку в раковину. Джорджія вихопила її у нього, поставила в посудомийну машину і кинула виделку в раковину. Ще один металевий дзвін.
  
  “ Що ти робив сьогодні? - Запитав Джиммі.
  
  “ Припини мене допитувати.
  
  "Я не—"
  
  “ У тебе повинно бути краще заняття.
  
  Джиммі схилив голову набік, подивився на неї і пішов у вітальню. Він увімкнув телевізор.
  
  Вона мовчки витерла стіл. Від Лежена не було ніяких звісток. “ Це ревнощі, чи не так?
  
  "Прошу пробачення?"
  
  “Ти заздриш моїх стосунків з ФБР. Я пам'ятаю, як ти хотів працювати на ФБР, коли починав. Тепер я конфіденційний інформатор ФБР. Ти хочеш, щоб я зазнав невдачі ".
  
  Спантеличений вираз обличчя Джиммі змінилося похмурим. "У тому, що ти сказав, так багато неправильних уявлень, що я не знаю, з чого почати".
  
  "Правда?" Вона пробурчала.
  
  “ Подумай про те, хто такі СІ. Зазвичай вони не вершки суспільства. Вони...
  
  “ Лежень обіцяв, що підтримає мене.
  
  “Ти справді віриш, що він прикриє тебе в критичній ситуації? Спочатку він прикриє свою дупу. Йому потрібні були б години, щоб зібрати команду. З яким би кризою ти не зіткнувся, він би давно минув ".
  
  Губи Джорджії стиснулися в похмуру пряму лінію. “ Ти не можеш цього знати напевно.
  
  “Ось що я знаю. В цій справі ти піддавав себе ризикованим — майже безрозсудним — ситуацій. Тебе мало не переїхали. За тобою стежать сотні психи. Приходити в Медичний центр Джефферсона без попереднього запису. Зависати в забігайлівках Мічигану, де тобі не раді. Може бути, це для того, щоб справити враження на Бюро. Може бути, немає. Я не знаю. Але запам'ятай це. На Лежена не можна покластися, якщо ти потрапиш в біду. Він встав. “ Що там говорять? Він дозволить тобі пливти за вітром? Послухай, ми повинні розібратися з проблемою мормонів і цією жінкою з Едему. Вони можуть знову прийти за тобою в будь-який момент. Враховуючи, якими жорстокими можуть бути мормони-фундаменталісти, як Лежен може захистити вас?"
  
  “ Ми? З яких це пір "ми", Кемосабе? Це моя справа. Моя проблема.
  
  Джиммі упер руки в боки. - Що на тебе найшло? - запитав я.
  
  Джорджія похитала головою. Вона важко зітхнула. “ Я тебе не розумію. Спочатку ти кажеш, що тобі б сподобалося, якщо б я залишилася вдома. Тоді ти визнаєш, наскільки нещасним я був би, якщо б не працював. Зважуйся."
  
  “ Джорджія, де ти...
  
  З неї було достатньо. Вона підняла долоню, щоб перервати його, вибігла з вітальні і грюкнула дверима в спальню.
  
  З кімнати Ванни і дитини долинув пронизливий крик. Вона розбудила Чарлі. Вона знала, що повинна вибачитися прямо зараз. Вона була сукою — підлою і егоїстичною. Практично в істериці. Це була не вона. Але після того, що вона сказала, вона не могла дивитися йому в обличчя. Не прямо зараз.
  
  
  
  Коли Джорджія прокинулася на наступний ранок, вона була готова вибачитися. Але коли вона розплющила очі, Джиммі не було поруч, його рука була перекинута через неї, як зазвичай. Він спав на дивані? Вона скотилася з ліжка і пішла у вітальню. Джиммі там не було. На кухні його теж не було. Шукати більше було ніде. Вона зітхнула і зварила кави. І знову почуття провини охопило її. Вона була схильна до суперництва. Вона хотіла "перемогти" у справі про Covid. Замість цього вона провалила справу. І, що ще гірше, її стосунки з чоловіком, якого вона любила.
  
  Джиммі був прав. Проблема з мормонами могла бути відволікаючим маневром, але вона була небезпечною. Вони повинні були вирішити її. Вона була побита і покрита синцями в результаті наїзду і втечі. Але наступного разу вони можуть вбити її, і мертвий приватний детектив не виграє жодного справи про Covid. Може бути, Джорджії варто спробувати знайти цю жінку. Попросіть Джиммі розіслати орієнтування. Наскільки вона знала, в Іден не було машини, але як щодо сірої "Хонди"? Якщо Бенсон все ще в Чикаго, можливо, Джиммі зміг би заїхати за ним. Выкачай з нього інформацію.
  
  Вона сьорбнула кави. Перше, що вона зробить, це скаже Джиммі, як шкодує про вчорашній вечір. Вона подзвонила йому на мобільний, але або у нього з собою не було, або він був такий злий, що не відповів на її дзвінок.
  
  Вона затарабанила пальцями по столу. Раз, два, три, чотири. Чотири, три, два, один. Повинно ж бути щось, що вона могла б зробити. Все, що вона знала, це те, що жінка сіла в автобус, наступний в Чикаго. Їй в голову прийшла ідея.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 38
  
  Déjà vu. Ось про що подумала Джорджія, коли штовхнула двері поліцейської дільниці Нортглена. Нічого не змінилося з тих пір, як вона служила в поліції десять років тому. У вестибюлі все той же лінолеум, тільки більш потертий і в декількох кутах зі сколами. Сірі пластикові стільці раніше виглядали найбільш незручними у світі, а до дошки оголошень було пришпилено ті ж листівки і прес-релізи про місцеві сексуальних злочинців і БОЛО. Хтось додав одне або два оголошення про Covid, і заголовок "Де зробити щеплення" кричав про неї жирними чорними літерами.
  
  Вона попрямувала в диспетчерську, все в тому ж куті вестибюля. За скляним вікном чергували два офіцера, але тепер зі стелі звисав величезний комп'ютерний монітор. Це було поліпшення. Вона підійшла до віконця, зареєструвалася і почекала офіцера, який оглянув її, щоб переконатися, чи впізнає він її. Нічого. Вона повернулася до одного з пластикових стільців і села.
  
  Через кілька хвилин молода жінка з довгим темним волоссям і значком детектива на поясі навколо талії відкрила двері поруч з диспетчерської. “Привіт. Я Дрю. Шеф велів мені відвести тебе до нього. - Вона зробила Джорджію до себе.
  
  Все, про що Джорджія могла думати, це про те, як сильно вона хотіла носити значок детектива, коли служила в поліції. У неї ніколи не було такої можливості. Тоді, хоча це було всього десять років тому, жінок-детективів не було. Тепер ця молода жінка виглядала цілком комфортно. Можливо, вокзал не був таким вже й дежавю.
  
  "Шеф все ще говорить про тебе", - сказала Дрю. Було ніяково, майже комічно чути, як колишнього детектива, якого вона називала о'меллі, або "Ірландець", або просто "Ден", називають "Шеф". Джорджія ввічливо посміхнулася їй.
  
  "Як ти розкрив справу про серійному вбивці"...коли це було?"
  
  “ Більше десяти років тому. На цей раз Джорджія посміхнулася по-справжньому. “ Мені пощастило.
  
  "Це не те, що він говорить".
  
  Джорджія послідувала за Дрю у велику кімнату, заставлену безліччю офісних кабінок, розділених центральним проходом. У протилежному кімнаті знаходився офіс зі скляними стінами. Акуратно нанесена білою фарбою табличка на двері свідчив “Начальник поліції". Під нею стояло ім'я "Командер Деніел о'меллі". Двері були прочинені, але Дрю все одно постукала.
  
  "Увійдіть".
  
  "Ось, будь ласка, шеф". Жінка обернулася, щоб піти, але подивилася на Джорджію. "Приємно нарешті познайомитися з вами, Джорджія".
  
  “ Ти теж. Коли Дрю вийшла з кабінету, Джорджія цікавістю подивилася на о'меллі, який сидів за великим столом. Зморшки, избороздившие його шорсткий лоба, стали глибше з тих пір, як вона бачила його востаннє, а волосся, колись мідно-руде, тепер були майже сивим. Його підвищили на цю посаду лише рік тому, і його плечі притихли, наче відповідальність перетворила його в Уособлення закону і порядку.
  
  “ Ти виглядаєш так само молодо, як у свій перший день в поліції, Девіс. Скільки тобі було? Сімнадцять або близько того?
  
  "Хотілося б". Вона посміхнулася. "Але спасибі". Вона знала, що він намагався сказати.
  
  “ Сідай. "Він вказав їй на столик у кутку кабінету і незграбно підійшов, щоб приєднатися до неї. Він додав у вазі.
  
  "Я так розумію, ти слідкуєш за мною", - сказала вона. Він був її наставником і справжнім другом, коли її життя звалилася в хаос.
  
  "Звичайно". Він важко сів. "Я чув, ви працюєте над деякими смертями, пов'язаними з Covid".
  
  "Абсолютно вірно".
  
  "Чому?"
  
  "Обставини їх смерті країни".
  
  "Яким чином?"
  
  "Ми все ще ведемо розслідування".
  
  "Що означає, що ти мені нічого не скажеш".
  
  "Я б зробив це, якщо б міг".
  
  "Скажи мені, що ти і твоя сім'я вакциновані".
  
  “Ага. У нас є фірмові страви з Женевського озера".
  
  “ Сакларидес.
  
  "На даний момент ми практично родичі".
  
  Він криво посміхнувся. “ Це Чикаго.
  
  "А Женевське озеро - літній майданчик Чикаго". Вона вагалася. “Але я тут не тому. Сталася заминка — думаю, я б назвав це відволікаючим чинником, — і я повинен подбати про неї, перш ніж зможу повернутися до справи про Covid ".
  
  "Про?"
  
  “У Наву жила жінка. Вона одружена мормонским фундаменталістом".
  
  "Це дуже погано". О'меллі поморщився. "Хто-небудь, кого ти знаєш?"
  
  “Ні. Насправді, вона втекла. Кажуть, вона направляється в Чикаго або вже в ньому. Мені потрібно її знайти ".
  
  "Тому що..."
  
  “ Її чоловік і кілька його приятелів шукають її. Якщо вони знайдуть її, то або змусять повернутися... - вона зробила паузу, - або подбають про те, щоб з нею стався якийсь 'нещасний випадок".
  
  "Досить грубий матеріал для релігійної групи".
  
  "Ви знаєте що-небудь про мормонів-фундаменталістів?"
  
  "Не так вже й багато".
  
  “Це пережиток минулого століття, коли мормони воліли битися, а не молитися. Проливати кров своїх ворогів. Вони все ще практикують полігамію, і багато з них одночасно практикують інцест ".
  
  “Дуже шкода цю жінку, але тебе це не має ніякого відношення. Я маю на увазі, коли ми розмовляли минулого разу, адже ти не був мормоном, чи не так?"
  
  Джорджія проігнорувала репліку і нахилилася вперед. “ Як вони називають людей, які схожі на когось іншого?
  
  Він відкинувся назад і схрестив руки. “ Близнюки?
  
  “Ні. Це довге ім'я. Щось робиш?"
  
  "Двійник".
  
  “Вірно. Бачиш? Диплом, який ти отримав у коледжі, окупився ". У Джорджії не було чотирирічного освіти в коледжі. Вона вступила у дворічний громадський коледж, а потім відразу в Поліцейську академію.
  
  “ Обережніше, Девіс. У мене є ступінь бакалавра. Він посміхнувся.
  
  “Звичайно, знаєш. Ти ірландець".
  
  Це викликало сміх. "Так що ти хочеш, щоб я зробив?"
  
  “Як я вже сказала, я хочу знайти цю жінку. Вона в небезпеці, як і я." Вона дістала плакат, який скопіювала, і простягнула мені. "Поглянь".
  
  О'меллі вивчив фотографію і присвиснув. “На відстані — насправді, навіть крупним планом — я поклявся, що це ви. Ви говорите, вона тут?"
  
  “Я думаю, що так. але я не знаю де".
  
  "Отже, ти хочеш, щоб я запустив щупальця".
  
  "Це дуже багато значило".
  
  "Який у тебе термін?"
  
  "Вчора".
  
  "Хіба не всі вони такі?"
  
  “Я не хочу її злякати. Тому, будь ласка, будь обережний. Можливо, я навіть хотів з нею зустрітися. У мене просто немає твоїх ресурсів".
  
  О'меллі підняв брови. “ Що ти збираєшся робити, якщо знайдеш її?
  
  “ Скажи їй, щоб забиралася як можна далі від Чикаго. Що за нею полюють погані хлопці. Може бути, запропонувати якусь захист.
  
  "Ти розумієш, що це теж ставить тебе в полі їх зору".
  
  “ Я вже тут. - Вона розповіла йому про чорною "Хонді" у Міккі.
  
  О'меллі замружився. “ Я повинен був здогадатися. Він знову розплющив очі. “ Ти впевнений, що з тобою все в порядку?
  
  “ Просто кілька подряпин. І зламане ребро.
  
  “ Ось що я тобі скажу. Я придумаю дещо краще, ніж оголошення в розшук. Я доручу це Дрю.
  
  "Хто?"
  
  “ Жінка, яка привела тебе сюди. Вона буде хорошим детективом, Джорджія. Насправді, вона нагадує мені тебе.
  
  “Це було б здорово. Спасибі, Ден. Я знала, що можу на тебе розраховувати".
  
  “Але я не дозволю їй йти в поле з-за цього. Тільки кабінетна робота ".
  
  "Це дуже допоможе". Вона піднялася, щоб піти. “Я ціную це, Ден. Я буду на зв'язку".
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 39
  
  Eden
  
  
  
  Маючи на рахунку трохи більше двохсот доларів, Іден ніяк не могла дозволити собі витратити гроші на дешевий мотель. YWCA теж не був варіантом. Вона не хотіла, щоб її ім'я було в списках якоїсь громадської організації. Вона пішла в бібліотеку і знайшла вільний комп'ютер. Вона сіла і запанікувала.
  
  Вона не користувалася комп'ютером більше десяти років. Портер не дозволяв цього. У той час вона була так по вуха закохана в нього, що вважала цю ідею дивною. Вона все одно ніколи особливо не користувалася Інтернетом. Вона була однією з тих жінок, які повертаються до землі і природи". Тепер, дивлячись на монітор, вона могла бачити, що десять років, протягом яких вона була відсутня, були рівносильні столетиям у часі інтернету. Вона поняття не мала, як орієнтуватися далі найпростіших команд.
  
  Вона натиснула на безліч клавіш і зуміла знайти Google. Вона ввела "пансіонат Чикаго". На екрані з'явився ресторан під назвою "Пансіонат Чикаго", який був закритий. Як і кілька місць, які пропонували місця для проведення весіль. Іронія долі. Як тільки вона звільниться від Портера і поверне своїх дітей, вона більше ніколи не вийде заміж. Потім вона спробувала мебльовані кімнати. Ще більше непотрібної інформації. Вона прокрутила сторінку вниз і натиснула на наступну. Між словами "продаються просторі будинку" був розміщений банер притулку для жінок, що стали жертвами домашнього насильства. Це була відповідь? Поліцейський так і думав, незважаючи на її заперечення. Вона явно була побитої дружиною. Можливо, настав час визнати це. Може бути, вони дозволили б їй залишитися там на день або два, поки вона не придумає план.
  
  Вона натиснула на банер, і з'явився список притулків. Іден була здивована, що в Чикаго їх так багато. З іншого боку, Чикаго був третім за величиною містом в країні. Вона почала вивчати їх один за іншим. Здавалося, вони були розкидані всюди. Однак, читаючи про них, вона зрозуміла, що деякі з них не надавали цього притулку; це були просто центри консультування та направлення на роботу. Вона хотіла б знайти роботу, але зараз їй потрібно притулок. Вона прикусила губу. Як вони вирішували, чи брати кого-небудь? Хотіли б побачити синці або шрами? Тепер її колір майже збляк. За винятком шраму на стегні. Як вони визначать, чи відповідає вона їх критеріям?
  
  Копи на вулиці сказали їй не їхати на південь. Вона натиснула на два, вказівки яких вказували, що вони не на південній стороні. Будинок Кейт перебував на північно-західній стороні, а "Фреш Старт" - в передмісті під назвою Эванстон. Іден згадала, що Північно-Західний університет знаходиться в Еванстоні. Вона взяла в довідковому бюро аркуш паперу і записала обидва адреси, потім сверилась з картою метро Чикаго, яку взяла, прогулюючись по підземці. Вона могла сісти на Коричневу лінію, яка йшла на північний захід, або на Фіолетову лінію, яка йшла прямо в Эванстон. У будь-якому випадку їй довелося б пересісти на автобус.
  
  Повинна вона подзвонити раніше або просто прийти? Якщо б вона подзвонила, вони могли б сказати їй, що у них повно місць, але вони могли б запропонувати інший притулок. Звичайно, вони могли б запропонувати інше місце в будь-якому випадку, якщо б вона просто з'явилася. Вона скористається цим шансом.
  
  
  
  Через дві години вона приїхала до Кейт. Вона поїхала з Коричневою гілці до Роквелла і пройшла кілька кварталів до житлового району під назвою Рейвенсвуд. Він був заповнений рядами будинків і невеликими спорудами, багато з яких виглядали реконструйованими. Матері або няні котили по вулицях дитячі коляски, в той час як діти скакали поруч. Покажчики вказували їй на різні парки по сусідству. Яскраво світило сонце, але по нирках на деревах вона могла бачити, що влітку вони будуть служити чудовим навісом над вулицею. Крім того, там було багато собак.
  
  Іден відчувала себе як вдома. Вона могла уявити себе в квартирі або кімнаті. Це було б ідеально для Тейган, Сарії і Елайджи. Вона прикусила губу, щоб стримати ридання. Краще не думати про них прямо зараз.
  
  У притулку не було вивіски на фасаді, тому вона знайшла це місце за адресою. Триповерховий рядний будинок на Лоуренс-авеню, він зливався з іншими будинками в кварталі. Вона подзвонила у дзвінок. Двері відчинила афроамериканка середніх років у спортивних штанях і футболці.
  
  "Привіт," невпевнено привіталася Іден. - Я хотіла запитати, чи не знайдеться у вас вільної ліжка на ніч або дві.
  
  Жінка підняла брови. “ А ви хто?
  
  “Um, Lisa. Ліза Хаббард."
  
  Молодиця хмикнула, ніби знала, що Іден використовує псевдонім. “Чому б тобі не пройти у вітальню, і ми побалакаємо. Я Кейт".
  
  Іден посміхнулася не тільки тому, що Кейт вжила слово "вітальня", якого вона не чула з тих пір, як його використовувала її бабуся десятиліттями раніше, але і дружелюбного поведінки Кейт. У неї було гарне передчуття про цю жінку. “ Спасибі.
  
  Зав'язалася розмова, в ході якого Кейт задавала Іден питання. Однак відповіді Іден були перервані постійними втручаннями маленьких дітей, ковыляющих в кімнату, щоб засипати міс Кейт градом запитань і балаканини. "Коли перекус?" "Бейлі вдарила мене". "Чому нам не можна їсти печиво?" "Коли мама повернеться додому?"
  
  Повинно бути, в минулому житті Кейт була святою. Ніщо не виводило її з себе. Вона відповідала кожній дитині з терпінням, а іноді і з сухим почуттям гумору, яке міг зрозуміти навіть дитина. Іден хотіла б вона бути такою матір'ю. Вона так боялася викликати гнів Портера, що дозволила дітям правити країною. Що вони робили зараз? Були вони в церковній школі? Вони сумували за нею? Її очі наповнилися сльозами.
  
  "Де твої діти, Ліза?" Тихо запитала Кейт.
  
  “ Вони вдома. Вона спробувала проковтнути клубок у горлі. “ Я не могла ризикувати і брати їх з собою. Поки що. Я хочу влаштуватися, а потім повернутися за ними.
  
  "Де знаходиться будинок?"
  
  Іден розповіла їй правду. Що вона була частиною фундаменталістської секти мормонів в Наву, штат Іллінойс.
  
  “ Правда? Не думаю, що у нас тут раніше були мормони. Хоча я не повинна дивуватися. Домашнє насильство поширене повсюдно. Кейт шикнула на дітей. "А тепер, малята, мені треба поговорити з Лізою". У вітальню ввійшла чорношкіра дівчинка-підліток старших і повела дітей у приміщення, яке колись могло бути їдальні, але тепер явно перетворилося в ігрову кімнату.
  
  “ Спасибі, Ларонда. "Кейт знову повернулася до Іден. “ Розкажи мені про це.
  
  Іден відкрила своє серце. “Я мало що знала про мормонів до того, як зустріла Портера. Ми одружені близько десяти років. Тепер я знаю надто багато".
  
  "Як це?" - запитав я.
  
  “По-перше, це гм — дуже дивно. Він був заснований прямо тут, в США. Ви чули про Джона Сміта?"
  
  “ Ім'я здається знайомим.
  
  “Він заснував мормонізм близько двохсот років тому. Він стверджував, що ангел привів його до якихось золотих пластин, захованим в грязі де-то в Нью-Йорку. На пластинах були написи, але їх потрібно було перевести. Сміт стверджував, що зробив це і опублікував Книгу Мормона, яка, за його словами, розповідає релігійну історію давньої американської цивілізації, складену пророком-істориком по імені Мормон. Вона стала біблією мормонів. Пізніше Сміт потрапив у в'язницю і, по суті, був убитий. Але релігія стрімко розвивалася ".
  
  "По-моєму, звучить як шахрайство", - сказала міс Кейт. "Вони називають себе християнами?"
  
  “І так, і ні. Офіційна назва - Церква святих останніх днів. Вони кажуть, що вони християни, але їх вірування не збігаються ні з якими християнськими віруваннями, які я знаю. Ви, напевно, знаєте, що деякі мормони полігамні. У певних сектах у чоловіків може бути багато дружин, але у жінок може бути тільки один чоловік. Передбачалося, що Церква припинить цю практику десятиліття тому, але мормони все ще продовжують це робити. Включаючи Портера. Після того, як ми одружилися, я виявила, що я дружина номер два. І тепер він придивляється до номера третій.
  
  “О боже мій. Я чув про цих божевільних людей. Вони на заході, вірно? В Юті або
  
  що-небудь?"
  
  “Більшість з них. Але є кілька відкололися груп у різних місцях. Колись Наву був батьківщиною мормонів. Але їх вигнали з Іллінойсу, і саме тоді більшість з них виїхало на захід. Але ви можете знайти мормонів практично де завгодно, і невелика група фундаменталістів — вони відносяться до екстремістського крила — вирішили повернутися 'додому', в Наву ".
  
  "О, дитинко, мені так шкода".
  
  Іден коливалася. “Що стосується полігамії, то, по суті, безліч старих трахкають дійсно молодих дівчат і заявляють, що це їх релігійний борг. Це жахливо. Там теж досить багато інцесту. Вона зробила паузу. “Міс Кейт, я в жаху від того, що моя маленька дівчинка Сарія, якій всього вісім, через кілька років стане однією з цих маленьких дівчаток. Я повинен витягти її звідти. Мої хлопчики теж ". Вона пояснила, як хлопчиків виключали, коли вони були підлітками. “Це сумно. Я закохалася по вуха, коли зустріла Портера ". Далі вона описала свою пристрасть, своє звернення і весілля, народження трьох дітей і поступовий крах її щастя. "Тепер я дійсно ненавиджу його".
  
  “ Коли почалися побиття?
  
  “Близько п'яти років тому. Портер каже, що все мормонські чоловіки б'ють своїх дружин. Щоб нагадати їм, хто тут головний. Він став запальним і безжалісним". У неї вирвався здавлений смішок. "А мормони стверджують, що всі вони за сім'ю і світ".
  
  "Як часто він тебе б'є?"
  
  “ Принаймні, раз на тиждень.
  
  "Напевно, це його заводить", - пирхнула Кейт.
  
  Іден була задумчива. “ Я ніколи не думала про це з такої точки зору.
  
  "Угу". Це було не бурчання. Швидше розуміє зітхання, наче Кейт чула його раніше. "Коли ти тут з'явився?"
  
  “Цим ранком в поїзді. У мене не так багато грошей. Я сподівався знайти роботу, а потім кімнату або квартиру. Я знайшов твоє житло після того, як зрозумів, що мені не вистачить грошей навіть на одну ніч в готелі.
  
  "Що ти можеш зробити?"
  
  Іден видихнула. “ Не дуже. Я вийшла заміж відразу після коледжу. Один семестр працювала офіціанткою в "Олів Гарден". І я хороша в цифрах. Я подумував про те, щоб зайнятися бухгалтерією.
  
  “Що ж, це один знак на вашу користь. Ресторани благають про допомогу. Так багато людей покинуло ресторан під час Covid ".
  
  "Правда?" Її знання про Covid були обмеженими. Все, що вона знала, це те, що в приміщенні їй належало носити маску. Більшість мормонів цього не робили.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 40
  
  Джорджія опинилася в самому кінці ранкової метушні і вискочила на швидкісну автомагістраль Эденс, щоб з'їздити в зоопарк Лінкольн-Парку, який знову відкрився в квітні. Її "паркувальна карма", кілька надприродна здатність знаходити дешеве легальне паркувальне місце на міських вулицях, була з нею, ймовірно, тому, що це був сірий туманний день, призначений для занять в приміщенні. Але, незважаючи на погоду, зоопарк був переповнений матерями і нянями, штовхаючими коляски з маленькими дітьми, біжать поруч з ними. Джорджія не була сильно здивована. Незважаючи на те, що епідемія Covid ще не закінчилася і погода була паршива, вони просиділи під замком всю зиму. Люди хотіли відчувати себе нормально, і водити дітей у зоопарк було одним з самих звичайних занять, які там існували.
  
  Лежен написав їй, щоб вона зустрілася з ним у Мавпячому будинку.
  
  Підходить.
  
  Вона помітила його, перегнувшегося через перила перед "Мавпячим домом". Він перевернув чашку з "Старбакса" догори дном і прихлебывал залишки кави. Повинно бути, він помітив її краєм ока, бо опустив чашку і схилив голову набік. - Доброго ранку, люба.
  
  “ Ти міг би вибрати день і краще.
  
  “Нічого не поробиш. Великі новини".
  
  Для Лежена було незвично відразу переходити до справи. Йому подобалися попередні ласки.
  
  "Що сталося?"
  
  Він викинув стаканчик з "Старбакса" у відро для сміття і взяв її за руку. “ Давай прогуляємося.
  
  Вона озирнулась. Він був обережний.
  
  “ Ми отримали результати аналізів з Куантіко.
  
  Її пульс почастішав.
  
  "Це сукс".
  
  “Пробач. У тебе нічого немає?"
  
  "Ні", - сказав він нетерпляче. "Це sux".
  
  Роздратована, Джорджія повторила свої слова. - Я сказала, що шкодую.
  
  Лежен клацнув пальцями. "Давай, люба, зазвичай ти міркуєш швидше".
  
  Вона пильно подивилася на нього. В яку гру він грає?
  
  Він похитав головою. “Думаю, мені потрібно пояснити тобі це по буквах. Ми знайшли сліди сукцинилхолина у флаконах".
  
  Очі Джорджії розширилися, а рот прочинився. “Чорт візьми—
  
  “Привіт. Тут діти".
  
  Вона кинула на нього ображений погляд.
  
  Він стримав посмішку. “ Гадаю, ти знаєш, що таке sux.
  
  Вони завернули за ріг і попрямували до нового павільйону "Великі кішки". "Сукцинилхолин паралізує організм", - відповіла вона. “Його використовують під наркозом при деяких операціях. В наші дні його часто використовують для інтубації пацієнтів з Covid, коли їх підключають до апарату штучної вентиляції легенів. Вона прикусила губу. “Проблема в тому, що якщо вживати занадто багато, жертва — вибачте, пацієнт може померти. О, та це зазвичай неможливо відстежити, тому що це так швидко руйнується. Раніше вони називали це ідеальним отрутою.
  
  “ Дуже добре, Девіс. Звідки ти так багато про це знаєш?
  
  “Коли я служив в поліції, я працював над справою про серійного вбивцю, де сукцинилхолин міг бути основною діючою речовиною. Виявилося, що це не так, але я провів дослідження з цього приводу ".
  
  "Я вражений".
  
  “ Так як же в Куантіко це знайшли?
  
  “Сукцинат розпадається на бурштинову кислоту і холін. Вони виявили сліди того і іншого в сечі всіх трьох жертв".
  
  "Це означає, що вакцина виразно було підроблено", - сказала Джорджія.
  
  “Ага. У нас є ще один серійний вбивця, шер. Ймовірно, в лікарні, оскільки саме там зберігається дев'яносто дев'ять відсотків ліків".
  
  "Що повертає увагу безпосередньо до Блэкстоуну".
  
  "Це дійсно так", - сказав Лежен.
  
  - Ви повідомили "Джефферсон Медікал"? - Запитала Джорджія.
  
  “ Сьогодні пізніше ми збираємося в Каламазу на паувоу.
  
  Вони зупинилися перед недавно відкрився Сімейним центром дикої природи. Джорджія сказала: "Не забудьте взяти керівництво Бюро по застосуванню тайленола".
  
  Він пирснув від сміху. “ Вже зібрав речі. Хоча це було до мене.
  
  - Гадаю, ти хочеш, щоб я попрацював над “Блекстоуном", поки тебе не буде.
  
  “Як конфіденційний інформатор самої могутньої організації по боротьбі зі злочинністю у світі, ви знаєте, що я не можу вказувати вам, що робити. Особливо якщо це протизаконно".
  
  "Він повинен знати, що ми намагаємося його знайти", - сказала Джорджія.
  
  "Я б припустив, що так".
  
  "Це може виявитися непросто".
  
  "Я згоден".
  
  "Ймовірно, він знаходиться під захистом того, хто організував втручання".
  
  “Важко сказати. Ми вичистили його біографію. Може, він і гравець, але я б не став ставити на це. Я думаю, він просто до смерті боїться за свою репутацію ".
  
  “Привіт. Тут діти". Вона посміхнулася і щільніше запахнула блейзер. "Коли ти повернешся?"
  
  “ Чи означає це, що ти будеш сумувати за мене?
  
  Від його питання їй стало не по собі, і вона не знала, як відповісти, тому промовчала. Вони обійшли нову будівлю Big cats. Африканський лев невпевнено ходив по своїй клітці, наче не був впевнений, що хоче бути зовні. Джорджія могла зрозуміти.
  
  "Я повернуся завтра вранці", - сказав він.
  
  "Скажи мені дещо", - попросила вона. “Як ти думаєш, чому були підроблені тільки три ампули? Той, хто отруїв вакцину, міг вбити триста чоловік, а не тільки трьох".
  
  “ Чесно? Лежен насупився. “Моя теорія полягає в тому, що той, хто за цим стоїть, перевіряв це, щоб подивитися, чи це спрацює. Пілотна програма".
  
  “Я сам задавався цим питанням. Так ти думаєш, найгірше ще попереду?"
  
  Він подивився їй прямо в очі. “ Так. І у нас не так багато часу, щоб зупинити його.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 41
  
  Джорджія поїхала із зоопарку в Баррінгтон. Блекстоун-хаус обіймав центр тупика з двома будинками по обидві сторони. Всі три притулилися на березі озера Луїза, і у кожного був свій пірс. Вона об'їхала глухий кут, повернулася на вулицю, знайшла паралельну вулицю з власним тупиком і припаркувалася там. Якщо її зловлять або їй доведеться швидко втекти, вона не хотіла, щоб було надто легко впізнати її машину. Вона підійшла до будинку Блэкстоунов з боку озера пішки.
  
  Вона обійшла будинок і підійшла до передньої частини. Він виглядав так само, як і в її перший приїзд. Порожньо. Цвіли тюльпани і нарциси. Інші пагони — вона не знала, які саме почали пробиватися з землі. Вона перевірила поштову скриньку. Він був порожній. Сусід Блэкстоунов сказав, що вони поїхали в поспіху, але хтось вийшов в Інтернет або зателефонував на пошту, щоб затримати їх пошту.
  
  Вона повернулася по своїх слідах до задньої частини будинку. На задньому дворі, площею приблизно в пів-акра, була похила галявина, облямована з двох сторін вічнозеленими рослинами, ймовірно, лініями власності. За розсувними скляними дверима відкривався великий викладений цеглою внутрішній дворик. Квіткові горщики були сповнені братків і фіалок, і над нею витала терпкий запах добрив. Ландшафтні дизайнери.
  
  Вона обійшла будинок з далекої сторони. Нарешті. Задні двері. Вона підійшла ближче і зазирнула крізь верхні скляні панелі. Двері відчинилися в передпокій. За нею була кухня. Ідеальний. Вона сунула руку в кишеню блейзера і витягла відмички. Вона давно ними не користувалася. Незабаром після того, як вона отримала ліцензію приватного детектива, її навчив старий друг її батька, і в якийсь момент у неї це непогано виходило. Але вона заіржавіла.
  
  Вона вставила відмичку в замкову щілину і намацала шпильки. Вона знайшла одну і почала натискати на неї. Їй довелося бути ніжною, але наполегливою, інакше це не спрацювало б. Сенс був у тому, щоб перевірити опір пружин штифтів, щоб вона могла точно зафіксувати кожен штифт у зазначеному положенні. Вона трохи пововтузилася, але, нарешті, змогла підняти штифт, який залишився там, де і повинен був бути. Потім вона вставила динамометричний ключ, щоб відчути жорсткість пробки. Вона тихо вилаялася. Те, що кілька років тому зайняло б у неї десять хвилин, тепер зайняло двадцять. В замку було сім штифтів. Це було нелегко, але це не так важко, як могло б бути. Жителі Баррингтона — фактично, більшість заможних людей в розкішних будинках — поділяли ілюзію безпеки від білого хліба. Жоден грабіжник не наважився б пограбувати будинок у цьому районі.
  
  І все ж, перш ніж встановити останній значок, вона подивилася на годинник. Безпека не означала самозаспокоєння. Прозвучить сигнал тривоги, за яким послідує телефонний дзвінок з компанії по сигналізації на будинок. Якщо ніхто не брав слухавку, дзвінок надходив в поліцейську ділянку Баррингтона. Їм було потрібно від п'яти до восьми хвилин, щоб з'явитися. Джорджія була обережна: вона встановила таймер на телефоні на п'ять хвилин, встановила останній контакт і почула тихий клацання. Задоволено зітхнувши, вона відкрила двері.
  
  Вона пройшла через передпокій у величезну кухню, таку, з островом в центрі і куточком для сніданку з еркером, який виходив на задній двір і озеро. Він був неймовірно чистим, скромним і білим. Задзвонив телефон. Дзвінок з компанії по сигналізації. Вона проігнорувала його і пошукала блокнот або клаптик паперу. Але на стійці поруч з телефоном нічого не було. Вона відкрила найближчий шафку і знайшла дюжину різнокольорових кавових горняток з логотипами від Starbucks до місцевої бібліотеки, але ніякої папери. Вона висунула нижню шухляду. Ящик для сміття. У кожного на кухні був такий. Вона порилася в гумових стрічках, ножиці, молоток, шурупах і тюбику губної помади. Паперу не було. Їй знадобилося ще кілька секунд, щоб відкрити інші шафки і висувні ящики. Нічого.
  
  Вона перевірила таймер. Минуло сорок дев'ять секунд. Вона поспішила з кухні через елегантну їдальню в передпокій. Праворуч від неї була вхідні двері, а ліворуч нагору вела вигнута дерев'яна драбина. Вона шукала домашній офіс Блэкстоуна або печеру людини. Вона просунула голову в іншу елегантну вітальню, потім у кімнату з телевізором, за якої виявила кабінет. Не чоловічу печеру. У ній стояв величезний письмовий стіл-секретер з витонченою різьбою на ящиках. На поверхні столу не було нічого, крім дорогого набору ручок. Крісло керівника на коліщатках стояло на пластиковому листі, під яким лежав східний килим. Стіни прикрашали сертифікати коледжу Блэкстоуна і медичні ступеня в рамках. "Він перевірив все, крім свого табеля успішності в дитячому садку", - подумала Джорджія.
  
  Вона почала ритися в ящиках столу і шафах. Один ящик був замкнений, але у неї не було часу зламати замок. Інші були сповнені канцелярського приладдя, довідника співробітників лікарні Милосердя і телефонної книги північного передмістя.
  
  Вона перевірила таймер на телефоні. Залишалося менше трьох хвилин. Їй потрібно було поспішати. Вона піднялася по сходах, перестрибуючи через дві сходинки за раз. На сходовому майданчику їй довелося вибирати: хазяйська спальня або кімната для гостей, двері в яку була відкрита. Інстинкт підказав їй перевірити спальню, але спочатку вона заглянула в кімнату для гостей, щоб подивитися, чому двері були прочинені. Її погляд привернула неонова вивіска на стіні, на якій синіми курсивными літерами було написано: "Палац бісероплетіння Барб". Єдиною меблями в кімнаті був більярдний стіл, заставлений безліччю пластикових ящиків. Одну стіну займали білий вбудований письмовий стіл і книжкова полиця.
  
  Ящики були заповнені безліччю намистин, розкладених за розміром і кольором. В одному ящику лежали інструменти для вишивання бісером. Тонкими еластичними полосками і золотими намистами всіх розмірів був заповнений іншого, в той час як інші містили готові намиста і браслети. Барбара Блекстоун була вишивальницею бісером. Джорджія чула, що це хобі знову в моді. Повинно бути, саме цим займалися багаті домогосподарки Баррингтона. Продаж нерухомості була явно застарілим заняттям.
  
  Вона поспішила до вбудованому письмового столу у стіни. На його поверхні нічого не було. Блэкстоуны виявилися завзятими аккуратниками. Над столом височів білий шафка. Джорджія відкрила його. Всередині були скотч, ножиці, клей і щось схоже на щоденник у чорній обкладинці і спіральному палітурці. Зверху лежав невеликий блокнот, розміром не більше поштової записки. Джорджія схопила його.
  
  Вона подивилася на таймер. Залишилося дев'яносто секунд. Вона вивчила блокнот. Схоже, на ньому були вм'ятини, ймовірно, від почерку на те, що колись було верхнім листом, але було відірвано. Це може бути щось цікаве. З іншого боку, може, і немає. Вона сунула блокнот у кишеню блейзера. Вона повернулася, щоб вийти з кімнати, і помітила браслет з блискучих червоних намистин, розділених через рівні проміжки золотими дрібничками. Це було на свята?
  
  Вона перевірила таймер. Господи! Залишилася хвилина. Вона поспішила в хазяйську спальню. Їй потрібно було перевірити обидві тумбочки і ящики. Все було з дзеркального срібла. І знову на столах не було нічого, крім однакових ламп, тому вона висунула ящики. В одному лежали вібратор, паскудний роман і ручка. Ні паперу, ні блокнота. В іншому - пачка презервативів і пара науково-популярних книг. Знову ж таки, ні паперу, ні блокнота.
  
  Джорджія вибігла з кімнати і побігла вниз по сходах. Здалеку долинув виття сирени. Вона поняття не мала, як близько це було. Серце шалено забилося в грудях. Вона відчинила задні двері, зачинила її за собою і побігла до краю берегової лінії, а потім назад на паралельну вулицю, де була припаркована її машина. Вона завела двигун і як раз звертала з вулиці, коли патрульна машина, верещачи колесами, звернула на вулицю Блэкстоуна. Адреналін підхопив її, і пульс застукав у вухах. Вона вся спітніла.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 42
  
  Повертаючись по своєму маршруту, Джорджія стежила за дотриманням граничної швидкості. Вона попрямувала на південний схід, до Палатин-роуд, дозволяючи припливу адреналіну вщухнути, хоча кілька разів поглянула в дзеркало заднього виду, щоб переконатися, що патрульна машина не переслідує її.
  
  Коли вона наблизилася до перехрестя Палатин-роуд, її дихання прийшло в норму, вона помітила магазин бус в торговому центрі. Це була вивіска? Вона вирішила, що так воно і є, тим більше що кафе з фірмовим кави перебувало всього в трьох дверях звідси.
  
  Вона заїхала в торговий центр Strip mall, припаркувалася і вийшла. Проходячи повз "Красивих бидеров", вона заглянула у вітрину. У вітрині були виставлені модні аксесуари з бісеру. Не тільки намиста, браслети і сережки. Вишиті бісером брошки з зображенням мініатюрних тварин, лійки, кавники, навіть ваза з квітами з бісеру на плюшевому оксамиті. Деякі мініатюри були дуже розумними. Джобет вони сподобалися б.
  
  Вона зайшла в кафе і замовила латте. Вона знала, що марно витрачає час. Блокнот, який вона знайшла в кімнаті для вишивання бісером Барб, був її наступним завданням, і вона повинна була попрацювати над ним до того, як Лежен поїде в лікарню Джефферсона. Але випивка була її нагородою за те, що вона вважала добре виконаною роботою. Тим не менш, вона подзвонить людині, який навчив її зламувати замки, на курси підвищення кваліфікації, коли все це закінчиться.
  
  Повернувшись в машину, вона відчула аромат свіжої кави, поки діставала блокнот з кишені. На щастя, папір була тонкою, що робило його ідеальним для її потреб. На верхньому листі були чіткі вм'ятини. Вона дістала з бардачка заточений олівець номер два і поклала блокнот на книгу в твердій палітурці, яку тримала в машині саме для цієї мети. Нахиливши олівець під кутом сорок п'ять градусів, вона почала розтушовувати олівцем поглиблення. Вперед-назад, намагаючись натискати занадто сильно, але досить сильно, щоб збільшити зображення. Поступово з'явилися якісь мітки.
  
  Вона щось купувала. Це міг бути список покупок або доручення Барб на день, але, можливо, і немає. Коли вона була впевнена, що замазати всі поглиблення, вона подивилася на списаний олівцем аркуш паперу. По її нервах пробіг гул. По руках побігли мурашки.
  
  Рейс AA 2569 до Кіто + Куенка.
  
  Вона схопила свій iPhone і погуглила "Куенка".
  
  Еквадор.
  
  Вона зателефонувала Лежену.
  
  
  
  Залишивши повідомлення, Джорджія допила латте і завела машину. Вона набрала номер Джиммі. І знову він потрапив на голосову пошту. Вона залишила ще одне вибачення і зателефонувала Ванні. Цей дзвінок теж перейшов на голосову пошту. "Привіт, де ти?" - сказала вона. “Я тільки що закінчила роботу, і все пройшло добре. Я подумала, що ми могли б зробити замовлення сьогодні ввечері. Дай мені знати".
  
  Наступною вона зателефонувала Джобет. З таким же успіхом можна запросити її на вечерю. Вона могла б розповісти матері про магазин бус. Знову дзвінок перейшов на голосову пошту. Де всі були? Нарешті-то у неї була хороша новина, якої можна було поділитися, але не з ким.
  
  Вона прямувала на схід Віллоу-роуд, коли задзвонив її мобільний.
  
  LeJeune.
  
  “Що ж, дорога, твої новини нас дуже надихнули. Ми попередили Інтерпол, наших агентів в Колумбії і Перу і місцеву поліцію. Поки ми розмовляємо, вони все направляються в Куенка. Виявляється, Куенка - мекка для американських емігрантів. Блекстоун, ймовірно, думав, що він змішається з натовпом. Однак завдяки тобі цього не станеться ".
  
  “ Ви точно знаєте, де він знаходиться?
  
  “Ми близько. Як тільки ви повідомили нам про Куенки, ми попросили наших друзів з розвідки переглянути електронний трафік з цього району. У центрі американського кварталу є інтернет-кафе, і, схоже, якийсь містер Блек був зайнятий відправкою електронних листів ".
  
  "Перед ким?"
  
  “ Зараз працюємо над цим. Якщо ми не визначимо його місцезнаходження, будемо чекати його в кафе. Але найкраща новина полягає в тому, що, як тільки ми його знайдемо, вони з дружиною вилетять назад в Чикаго, де він стане нічним гостем Бюро в будинку Палмеров. Ми візьмемо в нього інтерв'ю за сніданком. Будь там до восьми.
  
  "Ти зрозумів".
  
  "А Девіс?"
  
  "Так?"
  
  "Ти добре попрацював".
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 43
  
  Післяобідній потік машин забарився поїздку Джорджії додому. Вона була голодна — вона нічого не їла з самого сніданку. Вона зупинилася біля цілодобового магазину, купила банан і шоколадний батончик і проковтнула їх з апетитом. Коли вона повернулася додому, там нікого не було. Вона втомилася. Вона тікала весь день: спочатку о'меллі, потім Лежен, а потім будинок Блэкстоунов. Вона лягла.
  
  Дев'яносто хвилин потому вона прокинулася. Згущалися сутінки, але вона була одна. Здивована, вона зателефонувала Джиммі, потім Ванні, потім Джобет. Всі три дзвінки були переведені на голосову пошту. Тепер вона занепокоїлася. Вона перевірила вхідні дзвінки. Повідомлень не було. Де вони? Чому не подзвонили?
  
  Вона натиснула на повторний набір для всіх трьох. Дзвінки знову перейшли на голосову пошту. Вона провела рукою по волоссю. Після школи Ванна повинна була зайти до Джобету, щоб забрати Чарлі і повернутися додому. Але вона цього не зробила. Ходили вони кудись вечеряти? У декількох хвилинах ходьби від квартири Джобет перебувало кілька ресторанів.
  
  А що щодо Джиммі? Він все ще сердився? Вона звинувачувала себе. Коли справа доходила до відносин, вона була емоційним хамелеоном. Спочатку їй подобалися романтика і секс. З часом, однак, з обох сторін виявилися всілякі невпевненості та особистісні риси, які змусили її захотіти піти. Можливо, Джиммі був не таким всепрощаючою, як вона думала. Може бути, він був ситий по горло її теплими, приємними моментами, з одного боку, а з іншого - її крижаним настроєм. Вона намагалася, вона дійсно намагалася — за винятком того, що кілька разів виходила з себе, як минулої ночі. Більше всього на світі вона хотіла, щоб у неї все вийшло з цим чоловіком. Тепер це. Вона боялася найгіршого — що вона докорінно неприваблива жінка. Це була не його вина.
  
  Вона накинула куртку, сіла в машину і поїхала в Нортглен. Вона звернула з Фронтэйдж-роуд на Саут-Хэпп і попрямувала до квартирі Джобет, яку Джиммі дозволив їй зняти у нього за сміховинно низькою ціною. Вона згадала ночі перед появою Джобет, коли були тільки вона і Джиммі, вони удвох дізнавалися тіла, думки, звички і примхи один одного. Це закінчилося? Чи були всі ці стосунки такими?
  
  Вид поліцейської машини Джиммі, припаркованої на вулиці, повернув її до цього. Вона натиснула на гальма. Що він тут робить? Тисячі думок промайнуло в її голові, і жодна з них не була гарною. Вона здала назад, знайшла місце для паркування поруч з його будинком і побігла підтюпцем до будинку Джобета. Вона скористалася своїм ключем і поспішила всередину. До дверей квартири Джобета була приклеєна табличка.
  
  НЕ ВХОДИТИ. МІСЦЕ ЗЛОЧИНУ
  
  Напис було зроблено чорнилом на разлинованной папері зі спіральним обрізом. Записна книжка Ванни. По шкірі у неї пробіг холодок, дихання перехопило. Раптово її серцебиття зашкалило. Джорджія затарабанила у двері.
  
  “ Ванна? Джиммі? Джобет? Ти там? Що відбувається?
  
  Відповіді не було. Вона постукала ще раз. Нічого. Вона порилася в сумочці і дістала ключ від квартири. Вона отперла двері і відкрила її. Вона обережно нахилилася і оглянула вітальню. Все було завалено дитячими речами — манеж, м'які іграшки, дитяче сидіння Чарлі. Єдиною меблями були диван для Джобет і телевізор на журнальному столику, прислоненном до стіни. На молдинге між вітальнею і кухнею висів дитячий батут. У раковині, здавалося, стояло кілька тарілок, але вона була надто далеко, щоб сказати напевно. Ніщо не виглядало потривоженим.
  
  На стійці лежав мобільний телефон. Чий це був? Джорджія зателефонувала Джобет. Задзвонив мобільний на стійці. Джорджія закусила губу. Ніхто не залишав свій стільниковий, коли йшов. Більшість людей воліли б залишитися без взуття або одягу, ніж сидіти в камері зберігання. Так чому ж "Джобет" лежав на прилавку? Що, чорт забирай, відбувається?
  
  Джорджія закрила двері, замкнула її, повернулася у вестибюль і вийшла з будівлі. Вона подивилася вгору і вниз по вулиці. Ніч була похмура, холодна, тому вона попрямувала назад до своєї машини, щоб обдумати наступний крок. Вона перейшла вулицю і була в кількох футах від своєї "Тойоти", коли почула жіночий голос. “Джорджія. Сюди!"
  
  Ванна.
  
  На тротуарі в полуквартале від них Саванна однією рукою штовхала коляску Чарлі, а інший намагалася утримати білу коробку з-під піци. Полегшення охопило Джорджію. Вона поспішила до них і схопила коробку з-під піци. Чарлі міцно спав.
  
  “ Що ти тут робиш? Що сталося? Чому ти не подзвонив?
  
  Навіть у тьмяному світлі вуличного ліхтаря Ванна виглядала блідою. “Я намагалася. Воно потрапило на голосову пошту. Воно не дозволило мені залишити повідомлення". Її губи тремтіли, ніби вона ледь стримувалася.
  
  Джорджії довелося б подзвонити на телефонну службу і з'ясувати причину. “Мені дуже шкода. Я працювала. Що відбувається?"
  
  "Це мама". Тепер очі Ванни наповнилися сльозами. “Вона зникла. Я не знаю, де вона. І вона не взяла свій телефон".
  
  “ Коли? І чому патрульна машина Джиммі припаркована зовні? Постарайся тримати себе в руках, мила.
  
  Ванна глибоко зітхнула, немов намагаючись заспокоїтися, але її нижня губа затремтіла. “Близько полудня. Я була на заняттях і отримала від неї повідомлення, в якому говорилося, щоб вона негайно приїхала і забрала Чарлі. Вона не сказала чому. Я скористався Uber, і коли я добрався сюди, Чарлі був один і кричав щосили. Але з ним все було в порядку. Я намагалася додзвонитися тобі знову, але коли не змогла додзвонитися, зателефонувала Джиммі. Він приїхав. Зараз він у поліції Нортглена."
  
  “ Поліція? Чому?
  
  Особа Ванни зморщилося. "Тому що мами тут не було, і я злякалася".
  
  "Чому тут табличка з написом "це місце злочину"?"
  
  "Джиммі сказав мені повісити це".
  
  "Але чому?"
  
  Ванна вибухнула сльозами.
  
  Згадавши всі старі сумніви з приводу своєї матері, Джорджія підійшла до сестри і поклала руки їй на плечі: “Ванна, послухай мене. але поведінка мами — ну, це те, що вона завжди робила. Вона не може перестати бути матір'ю, мати сім'ю, бути відповідальним дорослим людиною. Тому в якийсь момент вона робить перерву ".
  
  Ванна похитала головою. “Ні. Ти помиляєшся. Вона змінилася. Ти це знаєш. Я спостерігала, як ти з нею спілкуєшся. Вона дійсно змінилася".
  
  “Я не знаю. Все, що я бачу, це те, що вона пішла. Кинула нас". Точно так само, як вона зробила, коли Джорджії було дванадцять років. Джорджія прикусила губу.
  
  “ Вона ніколи не покидала мене.
  
  "О. І ти думаєш, що вона хороша мати, раз не робить цього?" Джорджія пішла в ногу з Ванною і обняла сестру за плечі. “ Подивися, як вона тягала тебе з міста в місто, коли ти був дитиною. Ти ніколи не затримувався на одному місці довше декількох місяців.
  
  “Мама змінилася. Я відчуваю це. По-перше, вона обожнює Чарлі. Ти це знаєш".
  
  “ Ти бачив її мобільник на стійці. Вона не хотіла, щоб ми її відстежували. Ось чому вона залишила його.
  
  “Ні, Джорджія. Мама ніколи не покидала свій мобільний. Це був її єдиний спосіб спілкуватися зі мною. Навіть коли вона пила, вона ніколи не втрачала самовладання. Трапилося щось погане. На кухні була кров.
  
  Джорджія завмерла. “ Що?
  
  “Ось чому Джиммі змусив мене написати цей знак. Він знайшов кілька крапель крові на кухонній підлозі".
  
  Джорджія задумалася. Вколола б її мати палець навмисно, щоб все виглядало так, ніби у неї неприємності? Вона не могла цього бачити. Так, Джобет могла бути драматичною. Так, у минулому вона була ненадійною. Але вона не була садисткою. Вона б не хотіла, щоб її дочки — або Джиммі — панікували через неї. Це здавалося неправильним. Можливо, Джорджія дозволила демонам свого дитинства кинути виклик логіці. - Де Джиммі зараз? - запитала я.
  
  “Він розмовляє з копами. Він хоче, щоб хто-небудь з них підійшов і щось зробив - я не можу згадати, що. Він змусив мене піти з Чарлі. Сказав мені замовити піцу та принести її назад ".
  
  "Він хоче оглянути місце події?"
  
  “Так. Це все".
  
  Джорджія кивнула, більше собі, ніж Ванні. У цьому був сенс. Джиммі знав, що Джорджія в небезпеці. Він хотів би знати, чи поширюється ця небезпека тепер на її матір. І чому. І чи були в квартирі які-небудь докази. Джорджії довелося визнати той факт, що вона помилялася щодо своєї матері. Чесно кажучи, вона відчула полегшення. Можливо, дорослішала не тільки її мати.
  
  "Ти абсолютно права," Джорджія обняла сестру і взяла себе в руки. “ Прости, що я вибухнула. Ось що я тобі скажу. Давай підемо в вестибюль, з'їмо піцу і почекаємо Джиммі.
  
  Вони сіли на стільці в коридорі багатоквартирного будинку. Ванна відкрила коробку з піцою і простягнула шматочок Джорджії. Потім вона взяла один для себе.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 44
  
  Джиммі прибув через двадцять хвилин. Двоє поліцейських з чимось, схожим на сумки для комп'ютерів з м'якими стінками, пішли за ним. Джорджія схопилася зі стільця у вестибюлі і підбігла до нього. Він міцно обійняв її. “ Я так радий, що з тобою все в порядку, дитинко.
  
  "Мені шкода", - сказала вона.
  
  "За що?"
  
  Вона подивилася йому в очі. У них не було злості чи похмурого виразу. Невже вона роздула їх спір до межі? “Ми поговоримо пізніше. Що тут відбувається?"
  
  "Я тільки що витратив весь свій капітал і добру волю, переконуючи цих хлопців, що тут було вчинено злочин і вони повинні оглянути місце події".
  
  “Як тобі це вдалося? Це не твоя територія".
  
  “О'меллі дав їм добро. Зачекайте хвилинку". Він повернувся до двом поліцейським і жестом запросив їх слідувати за ним. “Її квартира тут. Взагалі-то, це моя квартира, але я здав її їй у суборенду, і я думаю, що вона була скомпрометована.
  
  "Так ви сказали", - сказав один з поліцейських.
  
  “Вірно. Вибачте. Я трохи втомився. Він проводив їх до вхідних дверей квартири. “ Ми залишимося тут, поки ти будеш працювати. Я заходив всередину, так що ви можете знайти мої відбитки. Кров в кухонній раковині і на підлозі."
  
  Поліцейські кивнули і обережно увійшли у вітальню.
  
  “Гей, будь ласка, подякуй шефа за професійну ввічливість. Я знаю, що зазвичай є двадцять чотири години, перш ніж діяти стосовно зниклого людини ".
  
  “Без проблем, чувак. Ти - частина сім'ї".
  
  Джиммі повернувся до Джорджії. “ Вибач, що не зміг тобі передзвонити. На Женевському озері відбулося пограбування, а потім подзвонила Ванна. Було зайняте.
  
  "Я розумію". І все ж Джорджія була здивована, що він не згадав про сварку. "Ти не сердишся на мене?"
  
  "За що?"
  
  “За минулу ніч. Я була стервом. Пробач. Я була зла на себе. Я намагалася вибачитися весь день ".
  
  “Це забуто. В даний момент у нас є більш важливі речі, про які треба подумати".
  
  Їй хотілося поцілувати його прямо тут і зараз. Вона зробила все для цього чоловіка. Але він був на роботі. Зосередився на її матері. Вона зрозуміла.
  
  “ Що змушує вас думати, що це місце злочину?
  
  “ Доказ. Краплі крові в кухонній раковині і на підлозі у вітальні.
  
  Ванна втрутилася. “Мама може бути досить хоробрий. Я думаю, вона намагалася зарізати того, хто був тут. Тримаю парі, це не її кров ".
  
  Джорджія перевела погляд з Ванни на Джиммі. “ Це можливо?
  
  "На даний момент все можливо".
  
  "Я не знаю," з сумнівом відповіла Джорджія.
  
  "Що?"
  
  “Чи Могла вона зробити пробіжку? Як вона робила в минулому? Ви знаєте, коли вона не може впоратися з відповідальністю ".
  
  “Ти думаєш, вона просто пішла? Нічого не сказавши нікому з вас? Це ірраціонально. Вона обожнює вас обох. І не змушуй мене починати з того, що вона відчуває до Чарлі ". Він жадібно проковтнув залишок піци.
  
  Джорджія, повинно бути, все ще виглядала скептично, тому що Джиммі підійшов до неї і взяв за руку.
  
  "Ходімо зі мною".
  
  Вона пішла за ним в квартиру. Техніки вже працювали. Вони наділи гумові паперові туфлі поверх своїх власних, пластикові рукавички і сітки для волосся.
  
  "От." сказав Джиммі. “ Одягни це. "Він простягнув їй захисне спорядження, яке носили техніки. Вона одягла все це. Потім він проводив її в спальню. "Я бачу ознаки боротьби".
  
  Джорджія подивилася на ліжко. “ Чому? - Захищаючись, запитала вона. “ Тому що покривала м'яті і в безладі? Багато людей ніколи не заправляють ліжко.
  
  “Також могло статися так, що дві людини каталися по колу. І їм це не подобалося", - додав він.
  
  “ Так ти думаєш, на неї напали?
  
  "Це можливо". Він поманив мене до себе. “Підійди до дверей ванної. Не заходь, але скажи мені, що ти бачиш".
  
  Вона пішла за ним і вивчила поверхні, потім підлогу. “Кут підлоги. За унітазом щось застрягло". Вона примружилася. "Схоже на пилочку для нігтів". Вона помовчала. “ Але на ньому щось є. - Вона знову повернулася до нього. “ Кров?
  
  "Це те, що я думаю", - сказав Джиммі. “Ванна права. Твоя мама, можливо, намагалася вдарити нападника ножем, але він міг заблокувати її руку або навіть вивернути її назад, так що пилочка для нігтів вилетів у неї з рук і опинилася там.
  
  “ Ти сказав фахівцям?
  
  “Ага. Вони опрацюють це, коли закінчать на кухні".
  
  “ Так ти думаєш, Ванна права? І що Джобет намагалася зарізати одного з нападників?
  
  "Що ти про це думаєш?"
  
  Джорджія видихнула. “Це можливо. Вона могла схопити пилочку для нігтів і вдарити його по зап'ястю. Або, може бути, по кисті". Вона зупинилася і повернулася назад в спальню. "Він кричить, може бути, б'є її по обличчю і біжить на кухню, щоб змити це, залишаючи за собою краплі крові на підлозі".
  
  Вони з Джиммі обмінялися поглядами. Джорджія змушена була визнати, що, мабуть, помилилася. Докази свідчили про те, що її мати зазнала нападу, намагалася відбитися від нападника, але в кінцевому підсумку програла, а потім була викрадена. Але якщо це було так, куди вони її відвезли? Чому? І як вони збиралися її знайти?
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 45
  
  Eden
  
  
  
  Міс Кейт показала Іден її кімнату. Вона знаходилася на другому поверсі будинку і містила чотири ліжка, але не більше того. У шафі було чотири вбудовані полиці, по одній на кожну людину. У Іден була сама нижня полиця і ліжко в середині з чотирьох.
  
  “Я впевнений, що ти втомилася. Чому б тобі не прилягти? Ми обговоримо домашні справи і правила після вечері".
  
  Вдячна, Іден лягла на своє ліжко і швидко заснула.
  
  Її розбудив шум, з яким жінки і діти вітали один одного — мами, що повертаються з роботи, вигукували імена своїх дітей; дитячий вереск, ніби їх матерів не було кілька тижнів, а не годин. Тепер, повністю прокинувшись, Іден проковтнула, намагаючись придушити біль за своїх власних дітей.
  
  З трьох інших ліжок у її кімнаті дві були зайняті афроамериканками, а ліжко поруч з нею зайняла латиноамериканка. Всі три жінки були ввічливі, але не задавали питань. Іден здогадалася, що в цьому не було необхідності. Вони знали, чому вона була там. Переодягнувшись, афроамериканки спустилися вниз, щоб допомогти з вечерею, але латиноамериканка поставила відро з миючими засобами в ізножье ліжка і змінила форму.
  
  Маленький хлопчик, якому було не більше чотирьох років, з очима розміром з літаючу тарілку, влетів у кімнату: "Мама!"
  
  She replied, "¡Querido José, hijo mío!"
  
  Хосе підбіг і стрибнув до неї на коліна. Жінка захихотіла, обсипала його поцілунками і міцно обняла. У проміжках між їх обіймами вона витягла шию в бік Іден.
  
  “I'm Alicia. Як тебе звуть, люба?
  
  "Ед—але-Ліза".
  
  Алісія кивнула. “У всіх нас тут нові імена. Для безпеки".
  
  "Алісія - красиве ім'я".
  
  “Яка твоя історія? Це безпечне місце. Жодних табуреток". Побачивши спантеличений погляд Іден, вона сказала: “Підсадних голубів. Ну, знаєш, люди, які розповідають іншим людям, де хто перебуває.
  
  Хвиля страху пронизала Іден. “ Таке трапляється?
  
  Посмішка Алісії зникла. "Занадто багато". Вона багатозначно подивилася на дві вільні ліжка по обидві сторони. “До того, як сюди прийшли ці дівчата, були ще дві дівчини, які прибирали офісні будівлі по ночах. Вони повернулися лише за годину або дві ночі. Одного разу вночі вони з'явилися близько двох годин ночі, і одна з жінок була застрелена своїм чоловіком. Прямо біля входу. Виявляється, хтось сказав йому, де вона.
  
  “ Це жахливо. "Іден здригнулася. “ Що сталося?
  
  “Чого і слід було очікувати. Чоловіка затримали і висунули звинувачення у вбивстві першого ступеня". Побачивши страдницький вираз обличчя Іден, Алісія запитала: "Ви не з Чикаго, чи не так?"
  
  Іден похитала головою. “ У цієї жінки були діти?
  
  Алісія підняла два пальці. “Обом менше п'яти. Вони з DCFS. До того часу, як вони пройдуть через систему, що ж... Я молюся за них кожну ніч ".
  
  До горла Іден підступила нудота. Вона зробила кілька глибоких вдихів. Що, якщо Портер знайшов її? Вона міцно заплющила очі.
  
  “Пробач ... Ліза, так? Я не хотів тебе налякати. З тобою все буде в порядку. Я можу сказати. Ти розумна. Отже, звідки ти? Не називай мене місто. Просто говори як—небудь... е-е-е... розв'язно."
  
  Іден відкрила очі, кивнула і на хвилину задумалася. “ Недалеко від кордону з Айовой.
  
  Алісія кивнула у відповідь. “У нас тут не так вже багато гарненьких білих жінок. Що сталося?"
  
  “Я вийшла заміж за мормона. Фундаменталіста. Він побив мене. Я втекла".
  
  “Так? Я ніколи раніше не зустрічав мормонів. Вони— вони трохи дивні, чи не так?"
  
  “ Можна і так сказати. Я звернулася в християнство, коли вийшла заміж.
  
  “Це так? Здається, я знаю, як це сталося. Почекай хвилинку. Я пам'ятаю жінку, яка сказала, що вона-мормон ".
  
  "Правда?" Іден підвела голову. "Тут, в Чикаго?"
  
  “Чорт візьми, немає. Я був у Вегасі і показував фокуси. Зустрівся з жінкою, яка сказала, що вона-мормон. Молоденька штучка. Їй було не більше вісімнадцяти ".
  
  “ І вона була повією?
  
  “ Сказала, що коли їй виповнилося чотирнадцять, батьки змусили її вийти заміж за цього старого білого дивака, якому потрібна була маленька синя таблетка, щоб підняти настрій. Він брав по одній таблетці кожну ніч, щоб зґвалтувати свою нову дружину'. Через шість місяців дівчині набридло, і вона втекла в Вегас. Вона зробила отмахивающееся рух. "Інше ти знаєш".
  
  Через місяць після звернення Іден в християнство вона почула, як кілька жінок у Церкві шепотілися, підібгавши губи, про чотирнадцятирічну дівчинку, яка вийшла заміж за свого дядька і тепер була вагітна. Але Іден сама була на шостому місяці вагітності і не звертала особливої уваги на плітки. Вона не була підлітком, у якого тільки що почалися місячні. Вона була зрілою молодою жінкою. І Портер не був брудним дідуганом.
  
  Однак тепер, десять років потому, вона хвилювалася. Це одна з причин, по якій вона втекла. Що, якщо старші змусять Портера видати Сарію заміж за якогось старезного діда, коли у неї почнуться місячні? Це може статися лише через п'ять років. Вона здригнулася. Вона повинна повернути дітей. Вона провела рукою по своїм тепер уже коротко підстриженим каштановим волоссям.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 46
  
  Eden
  
  На наступний ранок міс Кейт веліла Іден надіти дещо з одягу, яку вона їй дала, і вони відправилися на Лінкольн-сквер, центр комерційної діяльності, який сприяв відродженню Рейвенсвуда.
  
  Вони минули модне кафе і коктейль-бар, які, за словами міс Кейт, залучали модну молодь. Там були пекарня, пара магазинів і популярний книжковий магазин, який став візитною карткою площі.
  
  "Давай уявимо, що ти могла б працювати в будь-якому з цих місць", - сказала Кейт. "Що б ти вибрала?"
  
  “Я б із задоволенням попрацювала в книжковому магазині. Б'юся об заклад, вони зробили б мені знижки на книги".
  
  "Я так і знала, що ти це скажеш", - сказала Кейт. “Це було б як раз по твоїй частині. Але це твій найкращий вибір?"
  
  "Що ти маєш на увазі?"
  
  “ Ти будеш отримувати зарплату. Може бути, десятивідсоткову знижку. Але це все. Якщо ти працюєш в барі, ти можеш отримувати менше, але ти компенсуєш це чайовими. Вам доведеться поділитися цими радами з помічниками офіціанта, але якщо ви будете добре поводитися, то наприкінці тижня у вас буде більше грошей, ніж у книжковому магазині. Може бути, набагато більше ".
  
  Іден обдумала це. “ Ти права. Я не продумала це до кінця.
  
  “Ти симпатична. Людям подобаються привабливі люди, які прислуговують їм. Особливо якщо вони посміхаються. Вона підняла брову. "Так що, коли ввійдеш, переконайся, що багато посміхаєшся".
  
  “Почекай. Хіба ти не йдеш зі мною?"
  
  "Це не моя робота, мила".
  
  "Але що я повинен сказати?"
  
  “ Майже правда. Що ти тільки що переїхав сюди. Тобі потрібна робота, щоб почати. У тебе є досвід, і ти погодишся на будь-яку зміну, щоб почати. Вам також слід додати, що ви перебуваєте в процесі розлучення ".
  
  "Чому?"
  
  “Тому що будуть призначені судові засідання, на які тобі знадобиться відгул. Повір мені, краще, щоб вони знали заздалегідь. Вони оцінять твою щирість ".
  
  “Я не знаю. Я нервую".
  
  “ У тебе все вийде, мила.
  
  Сорок п'ять хвилин Іден зустріла міс Кейт біля таверни Каллахана. Радісна посмішка розтягнулася в куточках її рота. “Моя перша зміна починається сьогодні о п'ятій вечора! Я працюю до першої".
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 47
  
  Ванна відвезла Чарлі додому на машині Джорджії. Джиммі і Джорджія залишалися, поки поліцейські не закінчили огляд місця події близько опівночі. Джорджія подумала, що вони виконали ґрунтовну роботу. Один поліцейський сфотографував зім'яті покривала, пилочку для нігтів на підлозі у ванній і краплі крові на кухні і по дорозі до неї. Біла пил від відбитків пальців покривала водопровідну арматуру на кухні та у ванній, унітаз, дверні ручки, телефон Джобет і більшість інших поверхонь в квартирі. Інший коп всюди посвітив люминолом і виявив кілька невеликих плям крові у ванній, що підтверджувало теорію Ванни про те, що Джобет намагалася вдарити нападника ножем. Вони також спробували зібрати всю можливу ДНК, хоча, крім крові, її було так мало, що вони попередили Джорджію і Джиммі не розраховувати на надійні результати.
  
  Але ніхто не знав, хто був нападник і чому Джобет взагалі була викрадена. Більшість злочинів в Нортглене були пов'язані з домашнім господарством, або з грабежами, або з наркотиками. Викрадення було незвичайним, хоча один з копів сказав, що спори про опіку іноді закінчувалися короткочасними викраденнями. По дорозі додому Джиммі запропонував провести мозковий штурм, щоб подивитися, чи зможуть вони придумати якісь варіанти.
  
  "У мене є трохи часу, поки ми не отримаємо результати з місця події".
  
  "Гаразд," сказала Джорджія. “ Ти пропонуєш нам ігнорувати очевидне?
  
  “Ти маєш на увазі, що ти в небезпеці, тому що виглядаєш як жінка в бігах, яку хтось хоче знайти. І, ймовірно, завдаси біль, якщо не вб'єш?"
  
  “ Ось саме. І що хтось викрав мою матір, щоб відправити мені якесь повідомлення?
  
  Джиммі кивнув. “Так. Я пропоную забути про це на хвилину або дві. Ми обидва знаємо, що так і буде, і ми з цим впораємося. Але давайте напружимо мізки на пару хвилин, просто щоб побачити, до чого ми прийдемо. Може бути, це буде корисно. Може бути, немає. "
  
  “Добре. Починай ти".
  
  “Добре. На озері було відносно тихо. Все ще не сезон, туристів небагато. Так, торгівля наркотиками ніколи не припиняється, і вона була постійною, але нічого такого, що стосувалося мене особисто, за винятком передачі кількох справ в окружному прокурору ".
  
  “ Хіба не було пограбування заміського будинку сім'ї з Північного узбережжя? Ви приїхали сюди, щоб розслідувати цю справу.
  
  Він кивнув. “Я був залучений лише побічно. І я спустився тільки для того, щоб побачити тебе".
  
  Джорджія на мить задумалася. - А як щодо Люка Саттона? Може бути, хтось має на нього зуб?
  
  “ Хлопець Еллі Форман? Чому він?
  
  Джорджія знизала плечима. “Ну, ти ж знаєш, які неприємності у нього були кілька років тому. Ти був особисто залучений тоді. Міг бути хтось, кому не сподобалося, як все обернулося, і він планував помста? Хтось, хто досить божевільний, щоб думати, що викрадення матері твоєї дівчини спрацює?"
  
  “Ймовірно, це малоймовірно. Я не знаю ні про які проблеми з Люком. Або з його матір'ю. А його брат все ще відбуває термін у Макса. Всі інші мертві. Але у тебе гарна пам'ять. Він звернув з Грін-Бей в бік квартири Джорджії. "Я просто плююсь," сказав він, " але як щодо Ванни? У неї були важкі часи, коли вона вперше приїхала в Чикаго.
  
  Джорджія була задумчива. “Я як раз думала про це. Може бути, це якийсь хлопець з російської мафії, який так і не пробачив нас за те, що ми зробили".
  
  “Ти міг би перевірити це. Хіба в тебе не було розмови з главою мафії Північного узбережжя?"
  
  Вона кивнула. “З тих пір ми залишили один одного у спокої. Чесно кажучи, я думаю, він був радий, що все вийшло так, як вийшло. У мене таке відчуття, що між ним та іншим хлопцем не було любові. Вона вагалася. "Але я перевірю".
  
  “Є якісь божевільні клієнти, які, можливо, затаїли образу? За те, що отримали ВД або щось в цьому роді?"
  
  Джорджія похитала головою. “ Я не знаю.
  
  "А що щодо сім'ї її біологічного батька?" Джиммі продовжив. "Може бути, вони образилися на Джобет за те, що вона зникла і забрала Ванну з собою".
  
  Джорджія позіхнула. Втома туманила її розум. “ Після сімнадцяти років? Малоймовірно.
  
  І це означає, що нам потрібно буде втягнути в це Ванну. Чи хочемо ми цього?"
  
  - А ти не можеш простежити за сім'єю її батька так, щоб вона не знала?
  
  “ Я можу спробувати. Але— " Вона обірвала себе. “ Є проблема.
  
  "Що це?" - запитав я.
  
  “ Завтра вранці я повинен бути в Палмер-Хаусі на співбесіді з доктором Річардом Блекстоуном і Леженом.
  
  Джиммі повернувся до неї з подивом на обличчі. “ Вони знайшли його?
  
  “ У нас з тобою не було можливості поговорити. Насправді, я дізналася, що він переховувався в Еквадорі.
  
  “Ти жартуєш? Південна Америка?"
  
  “В одному з міст є величезне співтовариство американських емігрантів. Я думаю, він думав, що це досить далеко, щоб бути в безпеці. Потім він почав листуватися по електронній пошті з інтернет-кафе там. Поліція та Інтерпол його затримали сьогодні вранці і передали Бюро в Кіто. Він на шляху назад".
  
  "Це чудова новина".
  
  “Це так. Але мені доведеться витратити більшу частину наступних двох днів на роботу над справою про Covid. Я відчуваю себе жахливо. Це надзвичайний сімейне подія. Я повинна зосередитися на Джобет ".
  
  “Не турбуйся про це. Я буду вести, поки ти не звільнишся".
  
  “Спасибі. Їм краще не завдавати їй шкоди!"
  
  Вони повернулися в Эванстон, і Джиммі припаркував патрульну машину в недозволеному місці. Це було однією з переваг роботи офіцером поліції, хоча копи Эванстона все ще могли оштрафувати круїзер Lake Geneva. І все ж ризикнути варто. Вони навшпиньки увійшли всередину, не сподіваючись розбудити Ванну або дитини.
  
  Джорджія роздяглася і ковзнула під ковдру. Вона хотіла, щоб її мозок відключився. Образи її матері в магазині Doll House Emporium, ресторані в Наву, і грає з Чарлі не давали їй спокою. Вона згадала свою матір в лікарні кількома місяцями раніше, хоробро усміхнену, незважаючи на те, що їй довелося відчувати нестерпний біль, коли в неї стріляли. Джобет намагалася надолужити згаяне. Вона хотіла бути гарною матір'ю.
  
  Але була Джорджія гарною дочкою? У неї перехопило горло, а очі наповнилися сльозами. Джиммі ковзнув поруч з нею і притулився ближче. Йому не потрібно було говорити ні слова. Вона дала волю сльозам.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 48
  
  Деякі готелі Чикаго є пам'ятками з-за своєї історії, місцезнаходження або декору, але пишність вестибюля одного готелю в центрі міста робить інші схожими на бліді імітації. Стеля будинку Палмеров варто побачити, навіть якщо у вас немає ніяких причин бути там. Джорджія дивилася на нього наступного ранку, чекаючи Лежена. Склепінчаста стеля був розписаний фресками французького художника, а також геометричними фігурами в приємному візерунку. Спочатку готель був подарунком Поттера Палмера на заручини своєї нареченої Берті. Він згорів дотла у 1871 році під час пожежі в Чикаго, але був відновлений два роки, а потім відновлений в 1920-х роках.
  
  Цим ранком від стелі в стилі ар-деко, мармурових підлог і золотистого світла дюжини канделябрів у неї мало не перехопило подих. Вона поставила Бюро бали за клас по розміщенню тут їх "свідків". Принаймні, ті, кого не треба було ховати в безпечному будинку.
  
  Вона помітила Лежена у одного з двох ескалаторів в задній частині вестибюля. На ньому був плащ поверх хороших сірих костюмних штанів в тонку смужку, біла сорочка і вузький краватку, і він дуже скидався на чиказького спеціального агента, а не на каджунского хіпстера. Вона відчувала себе майже поношеного у своєму блейзері і джинсах. Він нічого не сказав, але коротко кивнув їй. Вона подумала, чи не був він також трохи наляканий розкішшю готелю.
  
  Вони піднялися по ескалатору в "Локвуд Рум", де був поданий сніданок. Метрдотель вітав його посмішкою.
  
  "Bonjour, Monsieur LeJeune." Очевидно, він був постійним відвідувачем.
  
  "Бонжур, Луї", - відповів Лежен з напрочуд гарним французьким акцентом. Їй стало цікаво, звідки він це взяв. Вона ніколи не вивчала цю мову, але знала, що каджунский французька - це не те ж саме, що паризький.
  
  Вони сіли за столик на шістьох, і Лежен замовив два графина кави. “ Радий, що ви змогли прийти, - сказав він. “ У вас готові питання?
  
  "Це буде інтерв'ю або допит?" запитала вона.
  
  Він дістав свій мобільний. “ Гарне питання. Можливо, трохи того й іншого. Він помовчав. "До нас приєднаються мій бос Арт Честертон, Блекстоун, і два агента, які підібрали його в Еквадорі".
  
  “ Чому тут, а не у штаб-квартирі ФБР?
  
  “Підозрювані у "білих комірцях" відчувають себе тут комфортно. Ми схильні одержувати від них більше
  
  коли вони не вимагатимуть негайно свого адвоката. Але я запишу все це на свій мобільний і зроблю розшифровку ".
  
  "Цікаво", - посміхнулася Джорджія. “Я повинна спробувати це з підозрюваним. Що щодо місіс Блекстоун?"
  
  "Я домовився, щоб жінка-агент поснідала з нею". Він зробив паузу. "Я міг би дозволити вам взяти у неї інтерв'ю ..." Його голос затих.
  
  Вона кинула на нього погляд. “ Мені і тут добре.
  
  Він посміхнувся. “ Я так і думав.
  
  Офіціант приніс їм каву, і Лежен розливав його, коли до них підійшли чотири людини. Двоє, очевидно, були спеціальними агентами в темно-синіх костюмах і вузьких краватках; іншою парою були Блэкстоуны. Джорджія цікавістю подивилася на доктора Блэкстоуна. Він був не таким високим, але в ньому відчувалася постава. Може бути, справа була в гриві зовсім сивого волосся, зачесанных тому з чола, або в проникливих блакитних очах, які, незважаючи на червоні обідки і темні кола під ними, були насторожені.
  
  Був він поблажливим типом, лікарем-майже-Богом, який вірив, що знає абсолютну правду про здоров'я своїх пацієнтів? Якщо так, то, можливо, сьогодні вранці він спробує своє власне ліки. Джорджія тут же дорікнула себе за свої осудливі думки. Як і всі інші, Блекстоун був невинним, поки його вина не була доведена. Навіть якщо він втік.
  
  На ньому був свежевыглаженный темно-сірий костюм, накрохмалена біла сорочка і сірий візерунчастий краватку. Він сів так, немов це була ділова конференція, а не інтерв'ю про потенційних злочини. Єдине, про що він знав, що це не так, було те, що він грав зі своїм столовим сріблом, особливо з кавовою ложечкою.
  
  Місіс Блекстоун, або Барб, як про себе називала її Джорджія, була мініатюрною, з сріблясто-білими волоссям, великою кількістю косметики на блідій шкірі і напруженим, стурбованим виразом обличчя. Вона, мабуть, була налякана. На ній був зшитий на замовлення бежевий костюм від Сент-Джона, і Джорджія помітила вишиту бісером брошка на жакеті. Це був якийсь квітка. Повинно бути, вона сама вишила його бісером. Жінка перебувала далеко від "Палацу бісероплетіння Барб". Вона збиралася сісти поруч зі своїм чоловіком, коли до неї підійшла жінка-агент.
  
  “ Доброго ранку, місіс Блекстоун. Я спеціальний агент Мері Джонсон. Ми з вами будемо снідати удвох.
  
  Барб виглядала збитої з пантелику і наляканою. “ Але я хочу залишитися зі своїм чоловіком.
  
  “ Я привезу тебе назад, як тільки ми зможемо.
  
  Барб кинула погляд на чоловіка, і він злегка знизав плечима, ніби кажучи: "Я не відповідаю за це лайно". Вона покірно пішла за агентом Джонсон з кімнати. Два агента, які супроводжували Блэкстоунов до столу, сіли. Коли до них приєднався бос Лежена, вони вели світську бесіду, переглядаючи меню і роблячи замовлення.
  
  Джорджія крадькома глянула на начальника Лежена, помічника відповідального спеціального агента Артура Честертона. Він був повною протилежністю Лежену. Старомодні окуляри в роговій оправі, погано сидить костюм і волосся кольору солі з перцем. Вона майже очікувала побачити в його піджаку захисну плівку для кишень. Був він техно-ботаніком, якого підвищили з-за Лежена? Довів він свій лідерський характер? Або він був частиною старого істеблішменту Ліги плюща білих чоловіків? У Бюро все ще зберігалося кілька з них. Їй стало цікаво, чи намагався Лежен переступити через нього. Вона це з'ясує.
  
  Як тільки вони зробили замовлення — Джорджія не могла встояти перед huevos rancheros, — Лежен дістав з кишені піджака клаптик паперу.
  
  Лежен відразу перейшов до справи. - Чому в Еквадор, доктор Блекстоун? Натисніть якомога швидше.
  
  Блекстоун з незворушним виглядом потягував каву. “В Куенці велика громада американських емігрантів. Це третій за величиною місто в країні. Наші сусіди переїхали туди п'ять років тому.
  
  “ І ти думав, що зможеш просто злитися з натовпом?
  
  Блекстоун прочистив горло, наче раптово усвідомив, що це не буде приємним сніданком з друзями. “ Що-то в цьому роді.
  
  “Щось на зразок цього. Що це значить?"
  
  “У нас там були контакти. Друзі. Моя дружина говорить по-іспанськи. Це здалося мені хорошою ідеєю ".
  
  Лежен глянув на Честертона, потім знову на Блэкстоуна. “ І чому ви взагалі побігли?
  
  Блекстоун не квапився з відповіддю. "Я був лікарем". Він знизав плечима. "Я знав, що мене звинуватять у цих смертях". Він вагався. "Але я не робив нічого, що могло б вплинути на вакцини".
  
  "Але ти був там".
  
  Блекстоун підняв чашку з кавою, потім поставив її назад. “ Я лікар. Я рятую життя. Я їх не забираю.
  
  Два офіціанти принесли їх сніданки. Ніхто не вимовив ні слова, поки вони розставляли тарілки. Офіціанти зникли.
  
  Лежен продовжив з того місця, на якому зупинився. "Це не те, про що я питав".
  
  Блекстоун втупився на Лежена. - У мене є залізні докази моєї невинності? Немає.
  
  Честертон відкашлявся. Лежен відкусив від млинчика і повільно прожував. Потім: "Якщо ви не втручалися у вакцини, то хто це зробив?"
  
  “ Поняття не маю. Блекстоун випростався. Все ще гордовитий. Але вже не такий самовпевнений, подумала Джорджія.
  
  "Доктор Блекстоун," продовжував Лежен. - Бюро опитало всіх, хто був у церкві в момент смерті Емілі Уолдорф. Шістнадцять осіб були там з полудня до двох годин дня. Ми також опитали студентів-медиків, які допомагали вам. Всі вони погодилися з тим, що ви припиняли всі щеплення приблизно на сорок п'ять хвилин кожен день під час обідньої перерви. Вірно?"
  
  “Так. Навіть студентам-медикам час від часу потрібна перерва". Він посміхнувся. До нього ніхто не приєднався.
  
  “В день смерті Емілі Уолдорф всі погодилися з тим, що ви зникли приблизно в половині дванадцятого по закінченні перерви. Ми опитали сім чоловік, які були там два дні потому, коли померли дві інші жертви. Знову ж таки, всі семеро сказали, що ви зникли приблизно на десять хвилин після перерви. Отже, в обидва дні, коли на вашому чергуванні сталися смертельні випадки, ви зникали на кілька хвилин. Куди ви пішли і чому пішли?"
  
  Джорджія відірвала погляд від яєчні. Вона і не підозрювала, що Бюро було таким прискіпливим. Їй слід було б. Вона спостерігала за Блекстоуном. Він грав ножем. Вона глянула на Лежена. Роздратування промайнуло на його обличчі. Але Честертон був незворушний. Як і агенти ФБР.
  
  Лежен повторив своє питання. “ Куди ви ходили, доктор Блекстоун? І чому?
  
  Блекстоун деякий час не відповідав. Потім: "Я вийшов покурити". Здавалося, до нього повернулося самовладання. “Звичайно, вони вам це сказали. Мене було видно з вікон церкви".
  
  “ Шановний терапевт з лікарні Милосердя, і ти все ще палиш?
  
  Блекстоун почервонів. “ Це єдиний недолік, який я не зміг перемогти.
  
  Цікаво. Джорджія згадала будинок Блэкстоуна. Всередині не відчувалося запаху сигаретного диму. Попільничок теж не було. Якби вони були, вона б помітила. Особливо в його кабінеті, схожому на печеру. Вони з Леженом обмінялися поглядами. Вона злегка хитнула головою.
  
  "Зрозуміло", - сказав Лежен. "Отже, після обідньої перерви ви подумали, що можна просто погасити світло зовні, враховуючи, що ваша роль полягала в спостереженні за введенням вакцини всередині?"
  
  “ Я не супермен, агент Лежен.
  
  "Радий це чути", - фальшиво посміхнувся Лежен. “Отже, у вашу відсутність, хто готував вакцини? Ви знаєте, розбавляв сироватку стерилізованої водою?"
  
  “ Ми зробили. Студенти-медики і я. Вони були моїми чотирма кращими учнями, агент Лежен. Вони чудово впоралися з приготуванням вакцини. Інструкції зрозумілі. Я показав кожному, як це робиться, у перший день, потім спостерігав за ними, доки не переконався, що вони можуть зробити це самостійно. Я маю на увазі, що це не ракетобудування ".
  
  Лежену, очевидно, не сподобалася його уїдливість, і він насупився. “Це зовсім не ракетобудування. За винятком того, що в результаті загинуло три людини".
  
  “Ти бачиш? Я тут жертва. Ти звинувачуєш мене у втручанні. Ось чому мені потрібно було поїхати в Еквадор. Поки все не заспокоїться ".
  
  “ Чи тебе зловили.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 49
  
  "Послухайте, доктор Блекстоун," вперше заговорив Артур Честертон. “Ми могли б провести інтерв'ю в штаб-квартирі ФБР у незатишній кімнаті без вікон, з кайданками на стіні, дешевим столом і пластиковими стільцями. Але я хотів дати вам шанс розповісти нам правду в більш спокійній обстановці, де ви не відчували б себе загнаними в кут. Честертон зробив паузу. “Але є проблема. Ми вам не віримо, доктор. Ви що-то від нас приховуєте. Я можу запевнити вас, що це не піде вам на користь, якщо ви будете продовжувати хвалитися і думати, що ви розумніші за нас. Він знову зробив паузу. “ Адже ти хочеш додому, чи не так?
  
  Голос Блэкстоуна став напруженим. “Я кажу вам правду. Мені захотілося покурити. Я цим не пишаюся. Зазвичай я виходив на вулицю на пару хвилин після перерви. Коли я почула крики людей і благання про допомогу, я побігла назад всередину і побачила, що жінка втратила свідомість. Я сама робила їй штучне дихання. Коли вона не відповіла, я сказав студентам-медикам зателефонувати в 911. Два дні потому практично те ж саме повторилося з двома чоловіками. Оскільки я відповідав за адміністрування вакцини в Mercy. Я знав, що мене звинуватять. Я злякався і втік ".
  
  Блекстоун оглянув сидять за столом, як ніби домагався підтримки. У відповідь він нічого не отримав. Лежен і Честертон добре зіграли в тег-тандемі один з одним. Джорджія була вражена. Вони дозволили словами Блэкстоуна затихнути в тиші. Джорджія турбувалася про свою матір і про те, що з нею сталося. Їй довелося змусити себе повернутися до розмови. Лежен відправив у рот ще два шматки млинців, потім знову взявся за справу.
  
  “ Добре. Тепер. Розкажіть нам про молоду людину, який увійшов у церкву, коли ви робили уколи. Очевидно, він був у медичній формі, і більшість свідків подумали, що він працює в лікарні.
  
  Джорджія підвела голову. П'ятий чоловік з лікарні? "Ви сказали, що там було тільки четверо студентів-медиків", - сказала вона.
  
  "Це вірно". Голос Блэкстоуна був напруженим. Це тому, що він був наляканий або тому, що Джорджія була жінкою?
  
  "Що ж, тоді, можливо, нам потрібно прочитати стенограму вголос". Лежен підкликав одного з агентів, який гортав товсту папку manilla. "Тім, чому б тобі не прочитати, що повідомив свідок номер сім". Він глянув на Блэкстоуна. "До речі, це буде дослівно".
  
  Джорджія зазначила точний відгук Лежена.
  
  "О—О", - сказав Блекстоун тоном, який свідчив про те, що він тільки що згадав. “Ви, мабуть, маєте на увазі санітара. Він працює в аптеці. Він доставляв вакцини в церкву. Допомагало розбавляти їх водою вранці, а іноді і в другій половині дня".
  
  “ Що? Втрутилася Джорджія. Санітар в аптеці міг точно знати, де зберігається запас сукцинилхолина. “ Санітар в аптеці? І він допомагав готувати вакцини? Хто? Як його звати?"
  
  Знав Лежен про це? Він повинен був. Якщо так, то чому він не наказав направити взвод
  
  польові агенти увірвуться в лікарняну аптеку і схоплять хлопця раніше цього моменту?
  
  Блекстоун демонстративно повернувся до Лежену, не відповівши Джорджії.
  
  "Відповідай їй", - сказав Лежен.
  
  Він повільно перевів погляд назад на Джорджію. “Чесно кажучи, я не впевнений, хто він такий. Коли все в медичній формі і в масках, важко сказати, як виглядає насправді. Все, що я знаю, це те, що він працює в аптеці. Він простежив, щоб вакцини доставили зранку. Потім він повернувся, щоб перевірити, чи не потрібні нам ще вакцини для денної зміни. І допомагав, якщо нам це було потрібно.
  
  “ Як його звали? Джорджія повторила.
  
  “ Я ж сказав тобі, що не знаю.
  
  Лежен взяв ініціативу в свої руки. “Можливо, це освіжить вашу пам'ять. У нас є список з лікарні, хто був у церкві. “Ви. Четверо студентів-медиків. Але це все. Ні санітара, ні медика. В якийсь момент з'явився цей хлопець? Чому? Ви не були здивовані?"
  
  Блекстоун сплеснув руками. “Я не знаю, навіщо він з'явився. І я дійсно не знаю, хто він. Але я міг би вказати вам на нього в "Мерсі".
  
  "Доктор". Честертон знову відкашлявся. "Як ти збираєшся вказати на нього, коли ти тільки що сказав, що не можеш дізнатися нікого в медичній формі і масці?"
  
  Блекстоун не відповів. Його обличчя спалахнуло.
  
  Честертон продовжував. “Доктор, щоб внести повну ясність, свідки в церкві, які залишалися у вас під час перерви, сказали, що ви і санітар з аптеки, схоже, знали один одного. Вони сказали, що після того, як ви повернулися з обідньої перерви, ви з ним вийшли на вулицю. Ви закурили сигарету, потім стався якийсь обмін з ваших кишень. Кілька людей подумали, що це гроші. Потім він зайшов всередину, щоб подбати про вакцини. Не будьте ласкаві розказати нам, в чому справа?
  
  Вперше на обличчі Блэкстоуна відбилася паніка. “ Поняття не маю.
  
  "Ми думаємо, що так", - сказав Лежен.
  
  Блекстоун подивився на Джорджію, потім на Честертона, потім знову на Лежена. Він тримав рот на замку.
  
  "Ви впевнені, що ви продавали не кілька рецептів на опіоїди?" Запитав Лежен.
  
  "Що?" Блекстоун виглядав переляканим.
  
  Заговорив Честертон. “Брехня федеральному офіцеру - злочин, доктор. В залежності від обставин, це може бути кримінальним злочином, караним тюремним ув'язненням терміном до п'яти років і штрафом у розмірі 250 000 доларів. І це не включає перешкоджання правосуддю, якщо ви приховуєте інформацію про злочин іншої людини ".
  
  Блекстоун проковтнув. Його щоки почервоніли. Він втупився в свою тарілку, склавши руки на колінах, можливо, занадто налякана, щоб грати столовим сріблом. "Добре", - нарешті сказав він тихим голосом.
  
  - Що "Добре"? - Гаркнув Лежен.
  
  "Добре". Блекстоун підняв очі. “Я продавав йому документи. Він сказав, що його мати постійно страждала від болю. Мені було шкода хлопця. Їх."
  
  "Тому що ти такий жалісливий", - сказав Лежен. "Зовсім не тому, що ти керував наркобізнесом для студентів-медиків".
  
  Блекстоун тримав рот на замку.
  
  “ Доктор Блекстоун?
  
  “ Я хочу прямо зараз зателефонувати своєму адвокатові.
  
  "Звичайно", - сказав Честертон. "Як тільки ми закінчимо снідати".
  
  Джорджія придушила посмішку.
  
  "І ви скажете мені ім'я санітара, якому ви продавали опіоїди", - закінчив Лежен.
  
  Блекстоун похитав головою. “ З мене вистачить. Немов на підтвердження своєї точки зору, він поклав ніж і вилку на тарілку і схрестив руки.
  
  “ А що щодо імені на сумці? Якщо вона дійсно призначалася його матері, це могло б дати нам важливу підказку. Лежен і його сарказм.
  
  Блекстоун тримав рот на замку.
  
  "Ну що ж", - сказав Лежен. “Я думаю, ми всі підемо в лікарню. Ви поїдете зі мною, доктор. Ви можете зателефонувати своєму адвокатові по дорозі. Девіс, слідуйте за нами. "Він подивився на Честертона. “ Побачимося в офісі.
  
  
  
  По дорозі в лікарню Милосердя Джорджія зателефонувала Джиммі. Він відразу ж взяв трубку.
  
  "Ну і що?"
  
  “Відбувається багато всього. Розповім тобі, коли повернуся додому. А як щодо тебе? Ти знайшов Джобета? Що щодо результатів з місця події?"
  
  “Ні. Вони все ще перевіряють ДНК. Вони отримали хороший набір відбитків, але коли вони прогнали їх через NCIC, вони отримали нуль. Збігів немає ".
  
  “ Значить, її викрав хтось, у кого ніколи не було проблем із законом?
  
  “ Принаймні, останнім часом.
  
  “ Які-небудь дзвінки з вимогою викупу?
  
  “ Нічого. Де ти зараз?
  
  “Їду в лікарню Милосердя з ФБР. Ми близько. Чувак, ти б бачив, як Лежен і його бос допитували Блэкстоуна. Вони діяли гладко ".
  
  “Так? Ти можеш розказати мені про це ввечері".
  
  “ Можеш не сумніватися в цьому.
  
  "Джорджія?"
  
  "Так?"
  
  “ Я знаю, що ти на федералів, але будь обережний, гаразд?
  
  “ Я люблю тебе, Джиммі. Вона посміхнулася. “ Пізніше.
  
  "Ви можете посперечатися на це", - сказав він.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 50
  
  Eden
  
  
  
  Іден любила свою роботу. Це було так ... нормально. Вона не відчувала себе такою живою і вільної з тих пір, як помер Тоні і вона зустріла Портера. Їй подобалося кожен день зустрічатися з новими клієнтами і вітати тих, кого вона обслуговувала раніше. Вперше з тих пір, як вона стала дорослою, вона відчула себе компетентною. Вона контролювала ситуацію. Міс Кейт була права і щодо грошей. За перший тиждень, навіть після обміну чайовими, вона заробила більше двохсот доларів. Якщо так піде і далі, вона зможе переїхати в квартиру через кілька тижнів, може, через пару місяців. Можливо, їй доведеться розділити його з сусідкою по кімнаті, але вона дізналася від інших офіціанток, що більшість саме так і надходило. У неї було солідне початок.
  
  Одного разу ввечері, близько семи, в "Каллахан" зайшли двоє чоловіків. Один був високим і кремезним, інший середнього зросту, але жилавий. У високого чоловіка були рідіють пісочного кольору волосся і яскраво виражений підборіддя. В іншого були кучеряве темне волосся і він носив окуляри. Вони зайняли столик в глибині залу. Іден підміняла іншу офіціантку, тому вона поспішила прийняти їх замовлення на напої.
  
  “Привіт. Мене звуть Ліза, і я подбаю про тебе сьогодні ввечері". Вона посміхнулася. "Я можу запропонувати тобі випити для початку?"
  
  Чоловік в окулярах підняв очі, потім перевів погляд на Іден. - Ви тут новенька? - запитав я.
  
  Іден не була впевнена, до чого він хилить своїм питанням, і це змушувало її нервувати. "Так, - невпевнено відповіла вона. "Є проблема?"
  
  “ Послухайте, ви родичка Джорджії Девіс? Або Савани Прескотт?
  
  “ Хто? Її посмішка застигла.
  
  “Боже мій. Ти міг би бути її двійником! У тебе інші волосся, але в іншому... Ви кузени або щось в цьому роді?"
  
  Тепер Іден занепокоїлася. Хто були ці люди? Чому вони опинилися тут? Це був трюк? Вони були з Наву?
  
  Його тон став різким. “ Я не знаю, про кого ти кажеш. Отже, ти не хочеш чогось випити?
  
  "Пробач," сказав жилавий чоловік. “ Я не хотів тебе засмучувати. Мене звуть Метт Сінгер, а ти виглядаєш точнісінько як моя колишня дівчина. Її звуть Джорджія Девіс. Джон, ти не згоден?"
  
  Інший чоловік вивчав особа Іден. “Є разюча схожість. Ви могли б бути її близнюком". Він потер ніс. “Я Джон Стоун. Мій приятель Сінгер все ще небайдужий до цієї жінки. Він повернувся до Сінгеру. “Пройшло п'ять років з тих пір, як вони були разом. Можна подумати, що настав час рухатися далі".
  
  Сінгер знизав плечима.
  
  “Привіт, Ліза. Ми не хотіли тебе турбувати. Вибач". Стоун переглянув список сортів пива. Він підняв очі. "Сьогодні ввечері ми обидва будемо розливне".
  
  "Це має бути, Michelob або Pale Ale—Сьєрра-Невада".
  
  “ Два світлих еля. І кілька меню, будь ласка.
  
  "Зараз піднімуся". Іден спробувала посміхнутися, але вона була схвильована. Вона не могла зрозуміти, чому ці чоловіки вважають за потрібне коментувати, наскільки вона схожа на когось іншого. Мормони не були дурними. Деякі з них навіть мали стратегічним мисленням. Було це хитрощами? Чи намагалися вони змусити її визнати, ким вона була насправді?
  
  До кінця своєї зміни Іден підстрибувала, коли клієнт кликав її. Вона прикусила губу і промахнулася, замість цього боляче оцарапав внутрішню частину рота. Вона навіть допустила помилку і принесла одній парі неправильний замовлення. Один з її "постійних клієнтів", якщо тиждень обслуговування алкоголіка можна назвати "постійним", зауважив, що вона виглядала трохи виснажена.
  
  “ Просто втомилася, Джейк. Я ще не зовсім звикла до пізнього часу.
  
  “Ну, якщо тобі коли-небудь що-небудь знадобиться, я завжди поруч. Тобі потрібен номер мого мобільного? На крайній випадок?"
  
  “ Я не користуюся мобільним. Але спасибі за пропозицію.
  
  “ Ти, мабуть, єдина жінка в Чикаго, яка цього не робить.
  
  "Так я розумію". Вона посміхнулася. Може бути, їй варто просто розслабитися. З тих пір, як вона почала працювати у Каллахана, вона отримувала багато уваги, особливо від таких чоловіків, як Джейк. Чесно кажучи, спочатку вона насолоджувалася цим; багато років ніхто не звертав на неї уваги. Можливо, вона надавала дуже велике значення цим двом чоловікам. Більше вони нічого не сказали, і близько дев'яти вони пішли, помахавши один одному в "Едемі". Однак до кінця зміни її занепокоєння все ще було високим. Вона попросила одного з помічників офіціанта проводити її до кута її кварталу.
  
  Варто їй турбуватися? Хтось вистежував її? Хто така ця Джорджія? Інтуїція підказувала Іден бігти. Якщо Портер послав людей знайти її, як їм це вдалося? Вона думала, що була такою обережною. Або хтось продав її? Як ті жінки, про яких говорила Алісія? Але хто? Звичайно, не міс Кейт або жінки з притулку. Вона пробула там всього тиждень.
  
  Повернувшись у свою кімнату, вона пошкодувала, що не може обговорити це з Алісією, але Алісія вже міцно спала, злегка похропуючи. Подив і захоплення Іден від її нової "нормальної" життя випарувалися. Вона відчувала себе в пастці. Вона повинна була щось зробити - і швидко.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 51
  
  Коли вони прибули в лікарню Милосердя, Лежень, Джорджія і Блекстоун попрямували в аптеку в підвалі. Блекстоун постало перед Леженом, неначе збирався взяти ініціативу в свої руки разом з черговим фармацевтом.
  
  Лежен зупинив його. “ Притримайте коней, доктор Блекстоун. Далі я сам.
  
  Блекстоун відсахнувся з похмурим виразом обличчя.
  
  Лежен постукав у двері. Він показав свій значок жінці в білому лабораторному халаті, яка відкрила двері. “ФБР. Я хотів би бачити відповідального".
  
  Рот жінки відкрився у формі великого "О", але слів не вийшло. Вона відступила назад і покликала: "Чи, з тобою хоче поговорити ФБР".
  
  Джорджія почула шарудіння, хтось прочистив горло і кроки. Двері відчинилися і зачинилися. Лежен теж це почув, обернувся й кивнув Джорджії. Вона пішла на звук відкрилася двері. Чоловік у білому лабораторному халаті з'явився з іншого боку, ззаду. Високий, середніх років, азіат.
  
  “Привіт. Я Гупта, директор аптеки", - представився азіат. “Що я можу— Зачекайте! Куди вона йде?" Він підвищив голос. “Гей, тобі туди не можна повертатися. Мені все одно, хто ти".
  
  Джорджія вирішила, що Лежен придумає якусь відмовку, і продовжила йти на звук відкрилася двері. Їй довелося обігнути письмовий стіл, а потім кілька картотечних шаф.
  
  Лежен знизив голос. Джорджія не могла розібрати, що він говорив, але після останнього набору картотечних шаф вона дісталася до того, що, мабуть, було задніми дверима в аптеку, і відкрила її. Порожній коридор тягнувся в двох напрямках. Їй належало вибрати наліво або направо. Вона повернула наліво і побігла. Слава богу, на ній були зручні туфлі на гумовій підошві.
  
  В кінці коридору ще один порожній коридор. І знову їй довелося вибирати напрямок. На цей раз вона вибрала правильно. Зрештою, вона добралася до двох ліфтів. Над ними висіла табличка з написом "Крила E і F.". Вона дивилася на кнопки ліфтів. Один зупинявся у вестибюлі, інший - на четвертому поверсі. Якщо вона правильно вибрала, він пішов. А якщо б вона цього не зробила, він ховався б в одній з кімнат тут, внизу. Рис. Їм знадобилося б більше агентів, щоб вистежити його.
  
  Вона повернулася в аптеку. Лежен розмовляв з Гуптою. Блекстоун тримався віддалік, але уважно слухав. “ Отже, у вас п'ять санітарів, і вони працюють в різні зміни, вірно?
  
  "Це вірно". Гупта говорив з легким англійським акцентом.
  
  "Я б хотів дізнатися імена санітарів"чоловіків.
  
  "Там тільки одна жінка".
  
  Джорджія приєдналася до групи. "Є успіхи?" Запитав Лежен.
  
  Вона похитала головою. “ Ліфти. Один веде у вестибюль, інший - на четвертий поверх. Якщо тільки він не ховається в одній з кімнат тут, внизу.
  
  "Що тут внизу?" Лежен запитав Гупту.
  
  Гупта перевернув свої долоні. "Тут є матеріали, транспорт, складські приміщення та інші приміщення, про яких я поняття не маю".
  
  “Що означає, що якщо він піднявся на ліфті, то до теперішнього часу покинув будівлю. І якщо він сховався тут, то зараз він буде на шляху до виходу".
  
  Джорджія заплющила очі. Вони нудьгували за нього.
  
  Лежен повернувся до аптекаря. “ Отже, санітар, який тільки що пішов? Хто він?
  
  "Райан Браун".
  
  “ Ви перевіряли його біографію?
  
  “Звичайно. Ми перевіряємо кожного, враховуючи характер роботи. Він був чистим".
  
  “ Звичайно, був. Господи. Лежен помассировал віскі. Джорджія відчула його розчарування. “ Дайте мені імена трьох інших санітарів-чоловіків, щоб мої люди могли перевірити.
  
  Фармацевт сходив за прилавок і приніс аркуш паперу. Це було схоже на змінний лист з надрукованими іменами та годинами роботи. “Тут всі, хто тут працює. П'ятеро санітарів, я сам, мій помічник, який у відпустці, і секретарка, яка сьогодні захворіла.
  
  "Спасибі".
  
  "Як я вже сказав, ми перевіряємо біографію кожного, хто звертається сюди", - сказав Гупта. "Якщо один з них той чоловік, якого ви шукаєте, дивно, що він вислизнув з щілин".
  
  "Де є воля, там є і спосіб", - сказав Лежен. “Якщо б я був Лі Харві Освальдом, я б спробував отримати роботу в Секретній службі, захищаючи Кеннеді. Якби Освальд був таким розумним, яким він себе вважав, він міг би це зробити."Гупта кивнув. "Розкажіть мені про Брауна", - попросив Лежен.
  
  Гупта почухав шию. “Тихо. З усіх санітарів він неговіркий. З'являється вчасно. Сказав, що тільки що втратив матір".
  
  “ Як вона померла? - запитав я.
  
  “Він не сказав. Ми доставили кілька квітів на його домашню адресу, але він ні словом не обмовився про них. Я навіть перевірила, щоб флорист вибрав потрібне місце ".
  
  "Що це за адреса?" - запитав я.
  
  “ Він живе в Арлінгтон-Хайтс.
  
  Джорджія знала цей передмістя, несмачний муніципалітет приблизно в двадцяти п'яти милях на північний захід від Чикаго. Це був один з тих "прохідних" передмість. "У вас є адреса?" - запитала вона.
  
  Гупта вказав на передане їм розклад. "Має бути в ньому".
  
  Лежен дістав свій мобільний.
  
  “Ймовірно, у вас тут не буде обслуговування. Скористайтеся вантажним майданчиком. Це те, що ми робимо ".
  
  “Зрозумів. У мене таке відчуття, що містер Браун більше не з'явиться на роботі, але якщо він з'явиться, ти знаєш, що робити", - сказав Лежен.
  
  "Я одразу ж тобі подзвоню".
  
  Лежен простягнув свою візитку.
  
  Блекстоун, який до цього мовчав, смикав комір своєї сорочки.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 52
  
  Вийшовши з аптеки, Лежень, Блекстоун і Джорджія зайшли в адміністративний офіс на першому поверсі вестибуля, де Джорджія помітила ту ж жінку, яка так холодно привітала її, коли вона вперше прийшла в "Мерсі". Жінка, яка сиділа за своїм столом, а не у адміністратора, зробила подвійний знімок. Лежен вловив це.
  
  "Останнім часом це відбувається часто", - розсміялася Джорджія.
  
  Він посміхнувся. Він дістав свій значок і показав його жінці. “ Це Джорджія Девіс.
  
  "Ми зустрічалися".
  
  “ Вона працює зі мною над справою, у якому замішаний один з ваших співробітників. Нам треба все, що у вас і відділу кадрів є на Райана Брауна, як можна швидше. Вона почекає.
  
  "Звичайно, агент..." Її голос затих.
  
  "LeJeune."
  
  Вона схилила голову. “ Креольський або каджунский?
  
  "Звідки ти знаєш?"
  
  “ Ти не схожий на француза.
  
  Він голосно розсміявся. Якщо не вважати його усмішок і саркастичних посмішок, Джорджія ніколи не чула від нього такого щирого сміху.
  
  “ Я каджун, мем, з країни Стариця. Округ Лафурш.
  
  "Мої рідні з Натчеза", - посміхнулася вона.
  
  “ Креолка, так? Ми майже сусіди. Він обдарував її однією зі своїх повільних, сексуальних посмішок.
  
  Вона почервоніла.
  
  Укол заздрості пробіг по Джорджії. Так само швидко вона зрозуміла, що флірт Лежена, ймовірно, видасть все, що є в лікарні про Райана Брауна, в рекордно короткі терміни. Добре для нього.
  
  "Як тебе звуть, креол?" - Запитав Лежень
  
  “ Джойс Морел. Її посмішка стала ширше.
  
  “Що ж, бонжур, міс Морел. Ви передасте цю інформацію моєї помічниці, міс Девіс?"
  
  "Я, звичайно, так і зроблю". Її посмішка торкнулася навіть Джорджії.
  
  Ось це вже було щось.
  
  
  
  Лежен подзвонив в свій офіс, щоб пара агентів отримали ордер на обшук квартири Брауна в Арлінгтон-Хайтс. Він також попросив їх оглянути фасад багатоквартирного будинку і повідомити йому, що вони знайшли. Потім він, Джорджія і Блекстоун піднялися в офіс Блэкстоуна на четвертому поверсі головної будівлі. Блекстоун був досить високопоставленою людиною, щоб мати власну секретарку, яка сиділа в невеликій кімнаті. Далі по короткому коридору за нею перебувала оглядовий, а навпаки - його кабінет. Секретарка, пишнотіла з поганою фарбою, вигукнула: “До мене дійшли чутки, що ви повернулися! Як пройшов твій відпустку?"
  
  Джорджія задавалася питанням, чи дійсно вона була настільки неосвічена, або просто намагалася так себе вести?
  
  Блекстоун представив їх. “Джеррилин, це агенти ФБР. Нік Лежен і Джорджія Девіс". Ні Лежен, ні Джорджія не виправили помилку Блэкстоуна.
  
  Джеррилин цікавістю подивилася на Джорджію. “ Ти здаєшся знайомої.
  
  "Останнім часом це відбувається часто", - сказала вона.
  
  Лежен посміхнувся, потім повернувся до Блэкстоуну. “ Ходімо в ваш кабінет. Як тільки вони влаштувалися, Лежен сказав: "Буде краще, якщо ви поїдете з нами в центр, щоб ми могли записати ваші свідчення, доктор Блекстоун".
  
  "Відразу після того, як я подзвоню своєму адвокату". Повернувшись на звичну територію за своїм столом, Блекстоун, здавалося, знову знайшов впевненість в собі. "Я можу поговорити наодинці?"
  
  "Ні", - сказав Лежен. “Ви все ще під нашим захистом. Як тільки ваш адвокат погодиться представляти вас, це інша справа".
  
  “ Отже, спочатку ви позбавляєте мене свободи, а тепер і цивільних прав.
  
  "Зроби дзвінок". Лежен зробив паузу. "На вільні руки".
  
  Його адвокат був на іншому виклику, але той, хто відповів, сказав, що він зателефонує їм.
  
  У двері постукала Джеррилин, яка принесла з собою стопку рожевих листків з повідомленнями у відкритій коробці. "Це дзвінки, в основному пацієнтів, які сказали, що їм потрібно негайно зателефонувати, як тільки ви повернетеся".
  
  "Спасибі". Він посміхнувся їм, як ніби вони могли бачити, якою важливою людиною він був.
  
  "Доктор Блекстоун", - сказав Лежен. "Ви розумієте, що дозволили Райану Брауну взяти верх, вірно?"
  
  Блекстоун не відповів.
  
  “Він може викрити ваші незаконні операції в будь-який момент, коли захоче. Особливо якщо ви підозрювали, що він замішаний в нечесній грі. Наприклад, підробка вакцини ".
  
  Блекстоун тримав рот на замку.
  
  "Коли почалися продажі опіоїдів?"
  
  "Якщо я скажу тобі, що зі мною буде?"
  
  “Це залежить від вас. Залежить від того, як багато ви знаєте про Брауна. Можливо, ми зможемо вам допомогти ".
  
  "Чи я Буду триматися подалі від в'язниці?"
  
  "Хто знає?" Лежен вперше посміхнувся. Тепер у нього була перевага. Він грав з Блекстоуном.
  
  Чоловіка, подумала Джорджія. Вони не могли встояти перед грою в перевагу.
  
  “Перш ніж мій адвокат зателефонує мені, я піду в чоловічий туалет. Це дозволено, агент?"
  
  “Звичайно. Я піду з тобою".
  
  Блекстоун піднявся зі стільця, за ним пішов Лежен. “ Тримайте оборону, Девіс.
  
  Вони всі вийшли через парадні двері, минувши стіл Джеррилин.
  
  У Джорджії з'явилася ідея. Вона повернулася до Джеррилин. “ Хто-небудь дзвонив з аптеки, поки його не було?
  
  "Це приватна інформація".
  
  “Насправді, це не так. Я працюю з Бюро над випадками смерті від щеплень, які розслідуються як вбивства. Якщо у вас є інформація і ви відмовляєтеся поділитися нею з нами, ви можете вчинити кримінальний злочин. Ти, мабуть, не хочеш, щоб це сталося, не так, Джеррилин?
  
  Джерилин стулила губи і почала перебирати папірці з повідомленнями. Їх має бути щонайменше тридцять чи сорок. Джорджія нетерпляче чекала. Все, що їй було потрібно, - це одне.
  
  Ось воно. Джеррилин витягла його і відклала в сторону.
  
  "Це єдиний варіант?"
  
  "Я ще не закінчив".
  
  "Вибач".
  
  Нарешті, Джеррилин відокремила три листка від інших. Джорджія взяла їх. Імена тих, що дзвонили були їй знайомі. Вона вже збиралася запитати, хто був кожен з них, коли Джеррилин сказала: "О, й сьогодні вранці був один дзвінок".
  
  "Сьогодні?"
  
  "Прямо перед тим, як ви всі ввалилися сюди". Вона фальшиво посміхнулася.
  
  “ Приблизно в який час?
  
  “ Може бути, дев'ять або близько того.
  
  “ У вас є листок з повідомленням?
  
  “Невідомий не назвав свого імені. Сказав, що передзвонить. Таких було кілька.
  
  “Спасибі. Це дуже допомогло". Вона розвернулася. Лежену потрібно було це знати. Можливо, Браун все ще ховався десь у лікарні. “ В якій стороні чоловічий туалет?
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 53
  
  Тридцять секунд потому Джорджія була біля дверей в чоловічий туалет. “LeJeune? Це Девіс. Ти мені потрібен негайно."
  
  Повинно бути, в її голосі відчувалося сильне напруження, тому що Лежен з'явився майже відразу. Вона розповіла йому про дзвінки з аптеки цим вранці і про те, що це може означати, що Браун все ще в лікарні.
  
  “ Мої агенти вже в дорозі. Він вийшов з ванної. “ Почекай Блэкстоуна. Він попрямував назад в кабінет лікаря. Потім обернувся. “В одній з кабінок є хтось ще. Ти повинен переконатися, що це не наш хлопець".
  
  - Зрозуміла. Джорджія поплескала по кишені блейзера і віднайшла свій “Глок". Вона почекала секунд тридцять. Почула звук води, що спускається в туалеті. Кроки зсередини. Приглушений звук. Потім нічого. Вона спохмурніла.
  
  “ Доктор Блекстоун? З вами все в порядку?
  
  Вона почула ще якесь човгання. Але приглушене, як ніби людина була в тенісних туфлях. Блекстоун був у мокасинах.
  
  “ Я входжу. "Джорджія штовхнула двері.
  
  Блекстоун лежав на підлозі. Не рухаючись. Тонка червона смужка навколо його шию. Дріт. Блекстоун був задушений. Вона відчула подих повітря і побачила, як здригнулася інша двері. Рис. У чоловічому туалеті був другий вхід. Вони його пропустили. Джорджія підбігла до дверей і відчинив її. Вона мигцем побачила когось, хто метнувся за ріг і зник. Він рухався швидко. Одягнений в медичну форму. Міцний торс. Кучеряве рудувате волосся. Він видався мені смутно знайомим.
  
  
  
  Джорджія мчала по коридору слідом за Брауном. Він був не так вже далеко попереду неї. Він не скористався ліфтом. Поряд з ліфтами була драбина. Вона відкрила двері і почула віддаляється стукіт кроків. Вона була на четвертому поверсі. Вона могла наздогнати його. Але це означало не говорити Лежену, куди вона прямує. Вона збігла сходами. Кроки лунали ближче. Вона наздоганяла його. Брязкіт підказав їй, що він відкриває пожежну двері. Вийшов він через двері? Або він намагався скинути її з пантелику?
  
  Коли вона підійшла до дверей, через яку він міг пройти, вона почула слабкий залишкове ехо металевого шуму. Вона зупинилася на частку секунди. Кроки все ще лунали внизу. Двері була прийомом. Браун був розумний — принаймні, він міг думати на бігу. Вона кинулася за ним. Вона чула його дихання, часте і глибоке. Він був не в кращій формі. Два очки в її користь. Біля підніжжя драбини він виламав двері. Вона пішла за ним кілька секунд потому. На щастя, вона точно знала, де знаходиться: через кілька дверей від неї знаходився кабінет Летиції Уоллес, керівника лікарняних операцій. Жінка, перед якою Джорджія днями зганьбилася, коли намагалася розібратися в лікарняній процедурою.
  
  Це означало, що Браун, швидше за все, прямував до навантажувальних доків, які перебували в коридорі звідси. Вона згадала, як туди дістатися, і, коли згадала, побачила, як він біжить по похилій під'їзній доріжці. Він прямував до своєї машини. На якій машині він їздив?
  
  Його машина, червона чотирьохдверна "Хонда Цивік" — чому так багато дивних молодих людей їздять на "Хондах"? — стояла недалеко від вантажної площадки. Він кинувся всередину, завів двигун і направив його до виїзду зі стоянки. Джорджія кинула один погляд на його номерний знак і побачила часткове: GR48 щось подібне, але вона вже мчала до своєї машини, виймаючи ключі з кишені блейзера. Їй довелося повернутися через п'ять або шість проходів до своїй "Тойоті". До того часу, як вона рушила з свого місця, вона зрозуміла, що втратила десять секунд. Браун вже виїжджав зі стоянки лікарні. Вона завернула за ріг, молячись, щоб ніхто не їхав їй назустріч. Вона залишилася біля узбіччя і скажено сподівалася, що там є з'їзд, паралельний того, через який він поїхав.
  
  Так і було. Під'їзна дорога вивела її на головну дорогу, що веде з комплексу, де вона побачила перед собою його задні фари. Моторошну тишу порушив виття сирени, і машина швидкої допомоги різко загальмувала. Браун не збирався знижувати швидкість — він їхав, повинно бути, сімдесят чи вісімдесят. Джорджія додала швидкість і обігнала машину швидкої допомоги. Вона сподівалася, що стан пацієнта всередині не критичне.
  
  Здався перехрестя. "Хонда" скинула швидкість і в останню секунду різко згорнула направо на Ларкін-авеню. Незважаючи на червоне світло, Джорджія послідувала за Брауном до наступного перехрестя, де він завернув за ріг на житлову вулицю прямо на шляху поштового вантажівки. "Хонда" їхала так швидко, що зачепила вантажівка боком. Від сили зіткнення "Хонда" врізалася в припаркований автомобіль. Джорджія ледве могла керувати "Тойотою", але різко загальмувала. Вона очікувала, що Браун зупиниться — він врізався в дві машини і сам повністю зупинився.
  
  Вона помилялася. Браун включив задню передачу і щосили вивернув кермо. Коли він додав швидкості, машину занесло на 180 градусів, і він з ревом помчав назад в тому напрямку, звідки приїхав. На кутку, де він повернув, він повернув праворуч, на Ларкін-авеню. Джорджія розгорнулася, щоб наздогнати його. Вона втратила ще більше часу.
  
  Браун помчав по проспекту. Без попередження він різко звернув ліворуч, трохи не врізався у зустрічний транспорт. Він зник на з'їзді з автостради. Джорджії довелося почекати, поки роз'їдуться зустрічні машини, потім піти за ним. Вона їхала по об'їзній дорозі Елджін. Ранкова метушня закінчилася, і рух було невеликим. "Хонда" тепер була приблизно за милю попереду неї, їдучи на захід зі швидкістю вісім п'ять або дев'яносто.
  
  Джорджія не надто хвилювалася. Поки він їхав по автостраді, вона могла надолужити згаяне. Але Браун не був дурником. Рендалл-роуд, наступний з'їзд, зазначав кінець об'їзної дороги. Скоро вони повернуться на приміські вулиці. Вона притиснула до підлоги свою "Тойоту" і прикинула, що відстає від нього на півмилі до того часу, коли він звернув праворуч і з'їхав з'їзду.
  
  Рендалл-роуд являла собою шосе з двома смугами руху в кожному напрямі. Торгові центри розташовувалися з боків дороги біля основних перехресть. Браун продовжував ганяти на своїй "Хонді", проїжджаючи на червоне світло та лавіруючи з ряду в ряд всякий раз, коли бачив перевагу. Джорджія слідувала за ним, гадаючи, яким буде його наступний крок.
  
  Це не зайняло багато часу. На півдорозі до головного перехрестя був торговий центр з кінотеатром IMAX. Джорджія не знала, що вони все ще тут. Браун завернув у торговий центр і підлетів до задніх дверей деяких магазинів. Біля дверей більшості магазинів були сміттєві контейнери.
  
  До цього часу Браун, мабуть, усвідомив свою помилку. Тут не було ні перехресть, ні під'їзних шляхів, які дозволили б йому втратити Джорджію. Він зменшив швидкість. Джорджія чекала, що він буде робити.
  
  "Хонда" заїхала на задню частину паркування для співробітників Gap, яка була відзначена діагональними смугами руху. Знав він кого-небудь, хто там працював? Заховали б вони його? Збирався він взагалі кинути машину і продовжити шлях пішки? Джорджія зменшила швидкість, опинившись паралельно "Хонді", і витягла свій "Глок". Браун все ще був у машині, двигун працював. Вона подумувала про те, щоб вилізти і провести арешт, але поняття не мала, чи є у нього пістолет. Вона була готова припинити цю погоню.
  
  Раптово "Хонда" дала задній хід і виїхала з проїжджої частини. Джорджія приготувалася знову піти за ним, але замість того, щоб виїхати з паркувальних місць "Гепа", він поставив "Хонду" приблизно в шістдесяти футів від сміттєвого контейнера на задньому дворі сусіднього будинку "Бебі Геп".
  
  Він зробив паузу і повернувся обличчям до Джорджії. Вперше вона розгледіла його як слід. У неї перехопило подих. Вона знала Райана Брауна! Це був той самий неваляшка з рудим волоссям і бородою, якого вона зустріла біля таверни в Каламазу, штат Мічиган, в медичному центрі Джефферсона! Хлопець, який, як вона думала, чіплявся до неї. Він сказав їй, що його звуть Кіт якось там. Тепер він подивився прямо на неї і злегка знизав плечима, ніби кажучи: "Ну, я намагався". Він натиснув на газ і поїхав прямо до сміттєвого контейнера. Перш ніж вона встигла поворухнутися, він врізався в нього передньою частиною.
  
  "Хонда" сіпнулася і, здавалося, на частку секунди злетіла в повітря, потім вирівнялася. Передня частина повністю зникла, залишилася лише спотворена купа обгорілого металу. Піднявся пар, і різкий запах бензину поширився по задній частині торгового центру.
  
  Джорджія дала задній хід так швидко, як тільки могла. Через Секунду бензобак "Хонди" вибухнув. Машину огорнула завіса полум'я, за якої в повітря піднявся стовп чорного диму. Вогонь знищив те, що залишилося від "Хонди" та її пасажири.
  
  Джорджія припаркувалася трохи віддалік і вийшла з машини. Спочатку вона подзвонила в 911. Потім подзвонила Лежену.
  
  "Райан Браун тільки що покінчив з собою".
  
  "Звідки ти знаєш?"
  
  - Тому що я стою приблизно в двадцяти п'яти футах від його згорілої "Хонди".
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 54
  
  Eden
  
  
  
  Тієї ночі Іден ворочалася з боку на бік, простирадла на її ліжка були збиті і плуталися в ногах. З одного боку, вона могла бути параноїком. Це могло бути просто збігом, що двоє чоловіків, які прийшли до Каллахан, знали кого-то, хто був схожий на неї. Вона трималася в тіні, використовувала псевдонім і не здійснювала і не відправляла ніяких телефонних дзвінків, електронних листів або повідомлень, які, як вона дізналася, були "есемесками".
  
  І все ж. Портер міг тримати своїх дружин в цифровий пустелі, але це не означало, що він був у ній з ними. Чоловіки-мормони-фундаменталісти могли робити практично все, що хотіли, коли хотіли. Вони виправдовували свою поведінку своїм "обов'язком" захищати сім'ю або святість Святих останніх днів. Крім сексуального та домашнього насильства, їх лицемірство в повсякденному житті привело Іден в лють.
  
  Але, як і більшість жінок, які зазнали насильства, вона розглядала свою нездатність захистити себе та своїх дітей як пляма на власному характері. Їй треба бути розумнішими. Більш кмітливою. Діяти швидше. Вона майже почала шкодувати, що взагалі поїхала. Почуття провини за те, що вона залишила своїх дітей, хай і ненадовго, з цими жахливими чоловіками, загрожувала паралізувати її.
  
  Іден поняття не мала, наскільки широкі можливості Портера. Місяцями раніше вона зрозуміла, що, наприклад, те, як він зустрів її в перший раз, не могло бути випадковим. Вона жила в Квінсі, штат Іллінойс, майже в п'ятдесяти милях від Наву, і все ж він з'явився на протестантському благодійному вечорі недільного вечора, здавалося, матеріалізувавшись з нізвідки. Повинно бути, хтось розповів йому про гарненькою незаміжньої дівчини з Квінсі, оплакивающей свого загиблого хлопця.
  
  Були часи, коли Портер, здавалося, знав про важливі події більше, ніж хто-небудь інший в співтоваристві. Наскільки Іден знала, він міг таємно користуватися комп'ютером. Вони сказали, що в наші дні ви можете знайти будь на землі зі свого домашнього комп'ютера. Невже він якимось чином встановив на неї маячок? Вона сумнівалася в цьому; він би вже знайшов її. Але вона знала, хоча й не знала точно, як цей Портер протягом багатьох років розставляв широкі мережі. У нього була перевага.
  
  Чикаго теж не було перебільшенням. Давним-давно між лідерами "Наву" і "Чикаго" існувало дружнє суперництво. Наву передбачав, що через кілька років він перевершить Чикаго за розмірами, населенню і пишності. Звичайно, цього не сталося, тому що мормонів вигнали з Іллінойсу.
  
  Що означало, що для Іден, ймовірно, було не такою вже гарною ідеєю приїхати в Чикаго. У Портера могли бути тут зв'язку, про яких вона не знала. Насправді, це була дурна ідея. Може бути, він вже наближався, і двоє чоловіків у ресторані були першими. Їй потрібно було піти туди, про що Портер ніколи не запідозрить. Може бути, на південь. Чи на захід.
  
  Вона згадала незаконне підприємство, яке він планував зі своїми братами-мормонами. Почали вони його до цього часу? Продаж і розповсюдження наркотиків і зброї явно були результатом контактів, які він налагодив за ці роки. Контакти, які могли бути, а могли й не бути, в мормонської громаді. Вона згадала ту ніч, коли підслухала їхню розмову про це підприємстві. Його діловими партнерами були мормони. Всі вони прагнули заробити хороші гроші, і їм було все одно, звідки вони беруться. Вона здригнулася від їх лицемірства. І обману. У неї вистачило сміливості — тоді вона думала, що це хоробрість, але тепер зрозуміла, наскільки це було нерозважливо — протистояти йому. Їй слід було промовчати. Вона знала, що він задумав. Портер ніколи не перестане шукати її, поки не знайде.
  
  І що потім? Затягнути її в темний провулок? Вбити? Вона помацала шрам на стегні.
  
  Близько п'ятої ранку Іден прийняла рішення. Як би сильно вона не любила нове життя, яку створила з нічого, як би сильно не дорожила першою зарплатою, яку перевела в готівку в пункті обміну валюти, як би сильно не хотіла познайомитися з іншими жінками у "Міс Кейт", в Чикаго вона не була в безпеці. Перш ніж все у притулку міс Кейт прокинулися для ранкової рутини, вона засунула свої нечисленні речі у рюкзак, накинула дещо з одягу і вислизнула через парадні двері.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 55
  
  Лежен зустрівся з Джорджією в торговому центрі IMAX серед натовпу місцевої поліції і співробітників поліції штату, пожежної охорони та громадської безпеки. Він сказав їм, що загін агентів Бюро вже в дорозі, щоб взятися за цю справу. Джорджія бачила розчарування на обличчях місцевих копів; повинно бути, це було найважливіше подія, що сталася тут за багато років, і вони сподівалися провести розслідування самостійно. Але федерали є федерали. Вона сама згадала, яким відчувала себе розчарованим, коли вони переїхали займатися справами, над якими сільська поліція пускала слину.
  
  Лежен оглянув згорілий остов, який раніше був "Хондою" Райана Брауна. Йшов невеликий дощ, з-за якого над уламками піднімалися кілька цівок диму. “Що ж, це досить категоричне твердження. Коли ви додаєте вбивство Блэкстоуна, я б сказав, що у нас стало на одного терориста внутрішнього менше, про який варто турбуватися ".
  
  “Що щодо місця злочину в лікарні? Ви закінчили огляд?" Запитала Джорджія.
  
  “ Наші техніки закінчують. "Він пильно подивився на неї. “ Ви оглянули тіло Блэкстоуна перед тим, як відправитися за Брауном?
  
  “ Ти маєш на увазі дріт, обвиту навколо його шиї?
  
  Він кивнув. “ Не дуже приємна картина.
  
  “ Послухай, Нік. Мені потрібно розповісти тобі дещо про Райана Брауна. Я познайомився з ним в Каламазу. Його звали Кіт Бромлі. Дав мені номер мобільного, якого не існує. Це дивна історія."
  
  Джорджія розповіла, як десятьма днями раніше опинилася в барі біля Джефферсон Медікал. Водії FedEx і UPS, з якими вона познайомилася. Холт, бармен з кам'яним обличчям. І Джіні, стерво-барменша, яка вигнала її. Як Райан Браун, ВІН же "Кит Бромлі", сказав їй, що Джіні насправді мягкотелка під своєю жорсткою зовнішністю. І як він стверджував, що перевозив невеликі партії вакцини в район Чикаго. Чого, за словами Маріанни Хофстадер, головного диспетчера Jefferson Medical, ніколи не станеться.
  
  "Звідки їй знати, що відбувається в сотні миль від дому?" - Запитав Лежен.
  
  “ Ось саме. Вона б не стала. Невелику кількість вакцини може легко 'випасти з вантажівки".
  
  - І приземлитися в “Хонді" Райана Брауна.
  
  “ Або зі своїми приятелями в Каламазу.
  
  "Схоже, нам краще піти і навести там порядок після того, як ми обшукаємо його квартиру".
  
  “ У вас зараз є люди в Арлінгтон-Хайтс?
  
  “Ордер був вірним рішенням. Наші хлопці перевіряють всі. І тепер, коли у мене є кілька імен, ми можемо працювати швидше. Відмінна робота, Девіс ".
  
  "Спасибі".
  
  “ Ми можемо звести кінці з кінцями завтра.
  
  Джорджія опустила очі. “Ем, я не знаю про це. У мене є деякі справи. Це особисте".
  
  "Що?"
  
  “Мою матір викрали минулої ночі. У гіршому випадку, вона може бути мертвою. Я просто не знаю ".
  
  “ Що? І я чую про це тільки зараз?
  
  "Я знаю, я знаю". Її тон вибачення змусив її відчути себе страшенно винною перед самою собою. Яка дочка негайно не кинула б усе, щоб знайти свою викрадену мати? Очевидно, Джорджія Девіс.
  
  "Я поняття не маю, чому, як і пов'язано це з цією справою", — вона прикусила губу" — "чи з проблемою мормонів, про яку я згадувала деякий час назад. Але мені потрібно зосередитися на пошуках моєї матері. Джиммі сьогодні був квотербеком, але у нього є своя робота на Женевському озері. І тепер, коли це— " Вона замовкла. Лежен зрозумів би, про що вона говорить.
  
  “Гей, Девіс. Я ледве пам'ятаю мормонів. Введи мене в курс справи".
  
  “ Нам потрібно випити кави. Хто знає? Можливо, у тебе навіть є кілька пропозицій.
  
  Він подивився на годинник. “ Випити було б краще.
  
  
  
  Вони пірнули в торговий центр і знайшли бар-ресторан за рогом. Лежен замовив бурбон, Джорджія - дієтичну колу з лимоном. Вона розповіла йому про те, що її помилково ототожнили з Іден Крістіансен, про її зіткнення з чорної "Хондою", про поїздку в Наву з Джиммі і про тривогу, з якою вона жила з тих пір, як зникла її мати.
  
  “ У вас є які-небудь докази, що підтверджують ваше... - він пирхнув, “ ... занепокоєння?
  
  Вона поставила свій келих, склала руки на грудях і втупилася на нього. “ Ти коли-небудь даєш комусь перепочинок?
  
  "А ти?" Випалив він у відповідь. "Включаючи тебе?"
  
  Вона відкрила рот, але у неї не було відповіді. Він був прав. Вона більше, ніж інші люди, звинувачувала себе за свої помилки і недосконалості. Вона глибоко зітхнула, кинувши на нього скептичний косий погляд. Невже він зараз грає з нею у психіатра?
  
  Але реакція Лежена була недовгою, як ніби він зрозумів, що його запитання, можливо, перейшов усі межі. Він змінив тему. “ Вам дзвонили з вимогою викупу?
  
  Вона похитала головою.
  
  “Тоді, швидше за все, це може бути не пов'язана з цими божевільними. Ви мислите нестандартно?"
  
  Вона взяла свій келих і кивнула. “Її другий чоловік був далекобійником. Він загинув в автокатастрофі, коли Ванна, моя зведена сестра, яка живе зі мною, була зовсім дитиною. Можливо, в "нещасний випадок" було щось ще. Можливо, в той час був хтось, хто думає, що моя мати знала щось, чого їй не слід було знати."
  
  "Скільки зараз твоєї сестри?"
  
  “ Майже сімнадцять.
  
  “ Якщо тільки це не вбивство, то всі терміни давності давно минули.
  
  "Я розумію це".
  
  “ Що-небудь ще?
  
  "Був період часу, коли вона сильно пила..."
  
  "Як довго?"
  
  “ Майже десять років.
  
  Брови Лежена злетіли вгору. "Це вже якийсь період".
  
  “Вона бігала по Південно-захід від міста до міста, тягаючи за собою Ванну. Хто знає, в які неприємності вона потрапила?"
  
  “ Запишіть її ім'я. І будь-які псевдоніми, які вона могла використовувати. Я перевірю. О, і ім'я жінки-мормонки. Її чоловіка теж, якщо ви його знаєте.
  
  “Спасибі. Я ціную це". Вона дістала свій блокнот і почала писати.
  
  “І не турбуйся про "Джефферсон Медікал". Я буду супроводжувати своїх хлопців у Каламазу ".
  
  Вона вдячно кивнула.
  
  “ У будь-який час. Він помовчав. “ Послухай, Джорджія. Запам'ятай дещо. Ти хороший детектив. Ми всі робимо помилки. Втрачаємо щось. Йдемо на ризик, який не виправдовується. Така природа нашої роботи. Перестань принижувати себе. Ти всього лише людина ".
  
  Це був Лежен, іноді хороший поліцейський, іноді поганий, але той, кому вона почала довіряти. Вона хотіла сказати, що вдячна, але змогла видавити слабку посмішку.
  
  Він посміхнувся у відповідь. Він зрозумів.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 56
  
  Коли Джорджія повернулася додому, було вже більше шести. Квітень приніс з собою повернення літнього часу, і додатковий годину світлого часу доби поліпшив її настрій. Погода теж допомагала. Легкий дощик закінчився, і післяполудневе сонце пробивалося крізь тріщини в небі, обіцяючи рожевий захід, всипаний пухнастими хмарами.
  
  Пройшло всього два тижні з тих пір, як вона почала лікування Емілі Уолдорф. У той час, з масовим впровадженням вакцин і розмовами про бустерах, настала легкість, яка збіглася з приходом весни. Незважаючи на свою біль з-за викрадення матері, Джорджія сподівалася, що світ, можливо, повернеться на більш нормальну, нешкідливу орбіту. Але потім новий варіант став домінувати у випадках захворювання Covid, і всі зрозуміли, що пандемія раніше затьмарює світ хворобами, страхом і смертю.
  
  Веселий шум сім'ї перед вечерею зустрів її, коли вона відкрила двері у свою квартиру. Джиммі дивився новини. Ванна годувала Чарлі. Малюк був у гарному настрої, ймовірно, тому, що після відходу Джобета Ванна була з ним без перерви протягом кількох днів. Він радісно стукав ложечкою по своєму стільчику для годування. У Джиммі по телевізору крутили новини, і вони з Ванною намагалися щось обговорити, перекрикуючи шум телевізора. Джорджія не могла не всміхнутися змін, що відбулися в її житті за останні вісімнадцять місяців. Тиша самоти перетворилася в какофонію звуків. Незважаючи на метушню, їй хотілося вірити в щасливий кінець. Який настане, якщо вони врятують Джобета.
  
  “Привіт, крихітко! Ти повернулася! Ми просто дивилися тебе в новинах". Джиммі встав і притиснув її до себе.
  
  “ Тоді ти знаєш стільки ж, скільки і я.
  
  “Я просто радий, що з тобою все в порядку. Вони припускають, що все це сталося через те, що його мати померла через поганий реакції на вакцину".
  
  "Мені було цікаво про це ..." Вона обняла його у відповідь, і вони обмінялися поцілунком.
  
  "У тебе був важкий день в офісі," сказав він. “ Дозволь запросити тебе на вечерю.
  
  “ Мене цілком влаштовує піца будинку.
  
  - Подала голос Ванна. “ З грибами і беконом?
  
  Джиммі перевів погляд з Джорджії на Ванну. “ Ви обидві виграли. Я замовлю піцу для вас і запрошу вашу сестру куди-небудь. У будь-якому разі, мені треба дещо з нею обговорити.
  
  "Круто", - сказала Ванна. "Нічого, якщо прийде подруга?"
  
  "Який друг?" Запитала Джорджія.
  
  "Його звуть—"
  
  - Його?.. - Запитав Джиммі. “ Ми його знаємо?
  
  "Кинь, Джиммі," втрутилася Джорджія. “ Залиш її в спокої.
  
  Ванна закотила очі. “Він художник-графік. Він викладає в Окдейле. Ми тут ... гм ... розмовляли".
  
  "Не той професор, який сказав, наскільки велика ваша робота", - сказала Джорджія.
  
  “Ні. Він виявився справжнім покидьком".
  
  "Це так?" Запитала Джорджія. "Що сталося?"
  
  "Нічого". Ванна рубонула рукою повітря. "Це інший хлопець".
  
  "Угу," сказав Джиммі. “ Мені потрібні його ім'я, номер телефону та номер соціального страхування.
  
  "Джиммі!" Джорджія похитала головою. Вона знала, що він жартує, але жартувати про хлопців, коли її мати зникла, здавалося майже нікчемним.
  
  "Вибач, люба," Джиммі стер посмішку зі свого обличчя. Ванні він сказав: “Ми будемо дому раніше, але якщо хто-небудь подзвонить з приводу твоєї мами, дай їм мій стільниковий. Або твоєї сестри".
  
  “ Я знаю це. "Тон Ванни був з розряду 'який ти мене вважаєш тупий'. Джорджія постійно дивувалася тому, наскільки нормально звучала Ванна. Прямо як типовий підліток. Як ніби року жаху, через який вона пройшла, ніколи не було. Джорджія сподівалася, що він — принаймні продовжить згасати.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 57
  
  Вони взяли "круїзер Джиммі" і п'ятнадцять хвилин сиділи в кабінці "Міккі". Оуен підійшов, щоб прийняти їх замовлення. “Ти в порядку, Девіс? Я дещо бачив в новинах, і жінка, яку знімали, була дуже схожа на тебе.
  
  В третій раз за день вона сказала: "останнім часом це відбувається часто".
  
  "Це був не ти?"
  
  “ Так і було. І я в порядку, Оуен. Ще раз спасибі за все, що ти зробив, коли мене збила "Хонда".
  
  "Скажи мені, що це був не той же самий хлопець".
  
  “Ні. Це не так. Але вони обидва їздили на "Хондах". Що таке з молодими людьми і їх "Хондами"?"
  
  Оуен знизав плечима. “ Якби я був молодий, міг би здогадатися.
  
  "Вони дешеві, надійні і доставлять вас туди, куди ви прямуєте", - сказав Джиммі.
  
  "Я не розумію", - посміхнулася Джорджія. "Повинно бути щось ще".
  
  "Ну, як щодо того, щоб розібратися з цим пізніше?" Сказав Джиммі, переглядаючи меню. Він замовив солонину з капустою і пиво. Джорджія, свій бургер.
  
  "Купаюся в крові", - сказав Оуен. Він вказав на нову молоду жінку, яка несла тацю до іншої кабінці. “Дай мені знати, як вона справляється. Це її перша тиждень".
  
  "Як її звати?" - запитав я.
  
  “ Мінді або щось в цьому роді.
  
  Джорджія кинула на нього погляд. Оуен вже повинен був знати її ім'я, адресу і номер соціального страхування. “ Буде зроблено.
  
  Оуен опустив голову і повернувся на кухню.
  
  “ Значить, з Джобет сьогодні нічого доброго не сталося? - Запитала Джорджія.
  
  Джиммі похитав головою. “ Ніяких дзвінків з вимогою викупу. Ніхто не ховається біля її будинку. Або вашого. Але я думаю, ми можемо виключити деякі можливості.
  
  "Наприклад, що?"'
  
  “Я перевірив її ім'я через NCIC. Є пара п'яниць і порушників порядку в Альбукерке і один водій у нетверезому стані в Денвері. Більше нічого ".
  
  "Це нам мало про що говорить".
  
  "Ну, це означає, що вона або не тусувалася з купою поганих хлопців, яких у неї вистачило розуму не підходити до них дуже близько".
  
  Джорджія знизала плечима. - Вона була замужем за капітаном поліції.
  
  "Твій батько," сказав Джиммі.
  
  “Точно. О, мало не забув. Лежен сказав, що допоможе. Перевір імена їх базі даних ".
  
  Джиммі сіл. “Я вже прогнав їх через NCIC. ФБР створило цю чортову штуку".
  
  “Я знаю. І вони оновлюють його 24-7. Але, знаючи Бюро, на скільки ви готові посперечатися, що у них є якась надсекретна система червоного прапора для особливо небезпечних злочинців? Офшорні терористи. Російська мафія. Навіть доморощені психи на зразок тих, кого ми шукаємо."
  
  Джиммі зробив великий ковток пива. Здавалося, він збирався відповісти, коли пролунав голос: “Джорджія. Це ти?"
  
  Джорджія обернулася. Це був Метт.
  
  “Метт. Що ти тут робиш?"
  
  Він схилив голову набік. “ Заскочив випити. Він був з чоловіком, якого Джорджія не дізналася. Високий, лисий, з перекинутою через плече курткою. І жилавий, судячи з його м'язистим рукам, які не прикривала футболка. Можливо, спеціально. Вони намагалися підчіплює жінок? "Міккі" не було такого закладу приблизно до десяти. Було тільки сім.
  
  “ Це один з моїх клієнтів, Саймон Рід.
  
  Джорджія повернулася до Джиммі, який не зводив очей з Метта. Ці двоє чоловіків зустрілися вперше. “ А це Джиммі Сакларидис, начальник поліції Женевського озера. Метт Сінгер.
  
  Джиммі ввічливо посміхнувся. Вони з Меттом потиснули один одному руки.
  
  “Привіт, Джорджія, я радий, що зустрів тебе. Минулої ночі сталося щось дивне".
  
  Настала черга Джорджії схилити голову. “ Продовжуй.
  
  "Я зустрівся з одним — насправді ви його знаєте — Джоном Стоуном, щоб випити".
  
  "Як поживає Джон?"
  
  “Він пішов у приватне життя. Як і ти. У них з Мартою двоє дітей".
  
  “Вау. Передай їм мої найкращі побажання".
  
  Вона подивилася на Джиммі. Він з цікавістю розглядав Метта. Вона повернулася до справи. “ Так що ж було такого дивного?
  
  “Офіціантка, яка обслуговувала нас, могла бути твоєю сестрою-близнюком. У неї були коротко підстрижені каштанове волосся, але в іншому вона була тобою. Ті ж очі. Ніс. Форма її особи. Навіть статура. Я ніколи не бачив нічого подібного."
  
  Джорджія випросталась. Джиммі схрестив руки на грудях. "Розкажи нам ще," попросила Джорджія.
  
  "Я запитав її, чи не родичка вона тобі або твоїй сестрі, але вона ніколи не чула ні про кого з вас".
  
  “ Ти дізнався її ім'я? - Запитав Джиммі.
  
  Метт насупився. “Це була Ліза якась. Не назвав її прізвище".
  
  "Ліза," повторила Джорджія. “ Ти впевнена?
  
  Метт кивнув. “У будь-якому випадку, після цього вона здавалася трохи не в собі. Я бачив, як вона кілька разів кидала на нас погляди через всю кімнату. Вона виглядала стурбованою".
  
  Брови Джиммі поповзли вгору. “ Що це був за бар?
  
  “ Каллахан на Лінкольн-сквер.
  
  Джорджія кивнула. “Спасибі, Метт. Це допомагає. Ми цінуємо це".
  
  “Ти шукаєш її? Що відбувається? Я можу допомогти?"
  
  Джиммі відкашлявся. Джорджія зрозуміла натяк. “Ні. Але спасибі за пропозицію". Вона повернулася обличчям до Джиммі. Метт повільно повернувся до свого столика.
  
  Після відходу Метта Джиммі сказав: “Послухай, я знаю, ти хочеш вистежити цю жінку, але як щодо того, щоб знайти свою матір? Схоже, зараз це пріоритет".
  
  Джорджія піднесла руку до чола. "Ти права". Вона помассировала віскі. "Я розумію, що у нас немає ніяких серйозних причин переслідувати цей Едем".
  
  “Твоя мати отримала кулю за тебе кілька місяців тому. Вона мало не загинула, намагаючись врятувати тебе. І тепер, схоже, вона знову ризикувала своїм життям ".
  
  Джорджія опустила руку і міцно зажмурила очі. “ Я знаю.
  
  “ Що відбувається, Джорджія? - запитав я.
  
  Вона відкрила очі. “ Її не було в моєму житті, коли я мав потребу в ній найбільше. Вона ... просто ... зникла. Я не звик думати про неї як про свою матір і про те, що це означає. Як ти думаєш, чому я продовжую називати її ДжоБет?
  
  “ Тому що ти не простив її і хочеш триматися на відстані.
  
  Очі Джорджії наповнилися сльозами. “ Це робить мене монстром, особливо коли їй потрібна моя допомога?
  
  Джиммі помовчав. Потім накрив її руки своїми. “ Ні. Це просто робить тебе людиною.
  
  Сльози потекли по її щоках. “Я не знаю, що робити. Дзвінка з вимогою викупу не надходило. У нас немає нічого конкретного".
  
  "Крім крові та мобільного телефону". Джиммі на хвилину задумався. “Я думаю, вони грають з нами. Вони хочуть, щоб ми прийшли до них".
  
  "Чому?"
  
  "Щоб вони могли зберегти перевагу".
  
  Оуен приніс їм їжу. Він удав, що не помічає засмучення Джорджії, поставив тарілки і пішов.
  
  "Послухай," продовжував Джиммі. - Ти сказав, що Лежен і о'меллі допоможуть.
  
  Вона витерла ніс рукавом і кивнула.
  
  “Так подзвони їм, дізнайся, не придумали вони чого-небудь. Проведіть з ними мозковий штурм. І зі мною".
  
  "Вірно". Вона знову шмигнула носом. “Отже, припустимо, ми з'ясуємо, де вона. Як нам її врятувати?"
  
  “Нам доведеться діяти до кінця. Нам знадобиться допомога. Вони будуть озброєні. Вони будуть контролювати все. Ми повинні бути обережні ".
  
  “Чому вони забрали її в першу чергу? Чого вони хочуть від неї? Чи від нас? І що нам робити, поки ми намагаємося це з'ясувати?"
  
  “Продовжуйте копати. Нехай люди о'меллі перевірять відео по всій квартирі. У багатьох людей тут є камери спостереження ".
  
  "Я подзвоню їм вранці". Джорджія подивилася на свою їжу. “Так ти думаєш, ми могли б витратити годину на поїздку до Каллахану? Я обіцяю, що це буде востаннє. Тепер ми знаємо, де вона. З завтрашнього дня я буду працювати над справою Джобет. А Ванна будинку, щоб відповісти на будь-які дзвінки, які можуть надійти сьогодні ввечері.
  
  Він моргнув і видихнув. "Ти переміг". Він вказав на їх їжу. "Але ми можемо спочатку хоча б повечеряти?"
  
  "Ти дійсно голодний?"
  
  "Помирав з голоду".
  
  “ Тоді давай заглянемо його і поїмо по дорозі.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 58
  
  Ніч понеділка в Чикаго зазвичай була тихою. Люди залишалися вдома і рано лягали спати, щоб відновити втрачений за вихідні відпочинок. При невеликому русі Джорджія і Джиммі дісталися до Лінкольн-сквер за двадцять хвилин. По дорозі вони жадібно поглинали їжу, Джорджія намагалася витерти пролитий кетчуп зі свого бургера і хрін з тушонки Джиммі. У машині стояв приємний, хоча і їдкий запах. Вони припаркувалися за кутом на південь від площі.
  
  "Каллаханз", один з двох барів у кварталі, мабуть, був більш популярним. Головний вхід був прикрашений гірляндами з мерехтливих італійських ліхтарів, і вони могли чути, як музичний автомат грає хіт сімдесятих, що вказувало на те, що "Каллахан" обслуговував більш зрілих любителів випити, а не молодих психів. Вони увійшли й зайняли кабінку. Освітлення було приглушеним, що нагадало Джорджії таверни в Лейквью, які вона відвідувала, коли випивала.
  
  Приваблива жінка, зовсім не схожа на Джорджію, підійшла і взяла їх замовлення на пиво, яке Джорджія пити не стала. Коли вона принесла його, Джорджія запитала офіціантку.
  
  “Привіт. Ти знаєш офіціантку на ім'я Ліза, яка працює тут?"
  
  "Ти знаєш Лайзу?"
  
  Джорджія кивнула.
  
  Офіціантка спохмурніла. “ У неї якісь неприємності?
  
  "Чому ти так говориш?"
  
  Офіціантка коливалася, як ніби не була впевнена, що сказати. Потім: "Вона пропустила сьогодні свою зміну".
  
  “ Що вона сказала, коли подзвонила?
  
  “Вона цього не робила. Дзвонила, тобто."
  
  Джиммі і Джорджія перезирнулися. “ У тебе є які-небудь припущення, чому вона не з'явилася?
  
  Вона похитала головою, потім втупилася на Джорджію. “ Ви її сестра? Ви дуже схожі на неї.
  
  Джорджія вже втомилася повторювати, що це не так. "Я не така".
  
  Офіціантка переступила з ноги на ногу.
  
  “ Що ти про неї знаєш? - Запитав Джиммі.
  
  Вона знизала плечима. “Вона дійсно хороша людина. Просто намагаюся зробити перерву".
  
  Що ви маєте на увазі під 'спробами зробити перерву'? - Запитала Джорджія. “ Вона працює тут лише тиждень.
  
  "Звідки ви це знаєте?" Запитала офіціантка. "Ви говорите як копи". На її обличчі відбилося підозру. Джорджія задумалася, який у неї був досвід спілкування з ними.
  
  “ Я приватний детектив. Це моя робота.
  
  "Ми на її боці", - сказав Джиммі. "Іноді копи - хороші хлопці", - продовжив він. “Але, відповідаючи вам, так. Ми копи, і ми думаємо, що у неї можуть бути проблеми".
  
  Офіціантка подивилася на неї, потім на Джиммі. Можливо, вона вирішила, що вони дійсно на її боці. “ Вона подобається людям. В ній є щось приємне. Вона трималася осібно, але з нею було легко розмовляти.
  
  "Що ти збирався сказати щодо 'перепочити'? - Запитала Джорджія.
  
  “Знаєш, як можна сказати, що у кого-то були важкі часи? Я відчув це в ній ".
  
  "Вона говорила про це?"
  
  “Ні. У мене просто було передчуття".
  
  “ Ти знаєш, де вона живе? - Запитав Джиммі. “ Це не може бути занадто далеко звідси.
  
  Офіціантка не відповіла. Джорджія згадала своїх днів роботи в поліції, що між жінками, яким не пощастило, існувало щось на зразок таємного жіночого товариства. Вони дбали один про одного.
  
  Джиммі дістав свій значок. “ За нею полюють якісь погані люди. Ми хочемо знайти її раніше, ніж це зроблять вони.
  
  Джорджія додала: “Я не родичка Лізі. Але кілька людей взяли мене за неї. І хтось недавно намагався вбити мене. Ми думаємо, вони прийняли мене за неї ".
  
  Голос офіціантки став тихим. "Я нічого про це не знаю".
  
  "Ми розуміємо", - сказала Джорджія. "Але ви знаєте, де ми можемо її знайти?"
  
  Офіціантка замовкла. Вона прикусила губу. “ Я не знаю.
  
  Джорджія бачила це наскрізь. “ Ти не хочеш чи не можеш?
  
  “Я обіцяв, що нікому не скажу. Вона була збентежена цим".
  
  "Послухай," почала благати Джорджія. - Можливо, у неї серйозні неприємності. Збентеження - найменша з її турбот.
  
  "Її чоловік..." офіціантка замовкла.
  
  Джорджія кивнула. “ Людина, від якого вона втекла...
  
  Офіціантка кивнула. “Будь ласка, нікому не кажіть. Вона була в притулку для жінок, які зазнали насильства. Це недалеко звідси. Він називається "У міс Кейт".
  
  Джиммі витягнув двадцятку і віддав її офіціантці. “ Спасибі.
  
  Вона сунула банкноту в кишеню. “ Не за що. Що ти збираєшся робити, коли знайдеш її?
  
  “ Постарайся зберегти їй життя.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 59
  
  Ніч була ясною і холодною, що зробило десятихвилинну прогулянку до закладу міс Кейт гіркою. Вони постукали у двері, сподіваючись, що їх запросять увійти, але м'язистий чоловік з дредами відкрив і спохмурнів. Джорджія перевірила час на своєму телефоні. Тільки вісім п'ятнадцять. Не так вже пізно.
  
  "Так?" Запитав він грубим голосом.
  
  "Ми хотіли б поговорити з міс Кейт, будь ласка", - сказала Джорджія.
  
  “Чому? Хто ти?"
  
  Джиммі показав своє посвідчення. “ Ми турбуємося про одному з її— ординаторів.
  
  "Хто?"
  
  "Її будуть кликати Лайза", - сказала Джорджія.
  
  Чоловік втупився на Джорджію. “ Хвилинку. Він закрив двері. Джорджія затупотіла ногами.
  
  Мить міс Кейт відкрила її, накинула вовняну куртку і приєдналася до них на ґанку. "Що це за історія з Лізою?"
  
  "Нам треба з нею поговорити".
  
  "Хто ти такий?" - запитав я.
  
  Джиммі пояснив і показав міс Кейт своє посвідчення особи. Джорджія простягнула їй ліцензію приватного детектива. Міс Кейт вивчила їх обох. Потім вона подивилася на Джорджію. “Ви її родичка? Ти могла б бути її сестрою, жінка.
  
  "Ми не родичі".
  
  “ Ти з нею зустрічався?
  
  Джорджія похитала головою.
  
  "Ну, тоді звідки ти про неї знаєш?"
  
  "Це було просто збіг, коли все почалося". Вона розповіла, як вона, її мати і Ванна зупинялися у мотелі в Наву під час екскурсії на вихідні. “ Офіціантка в ресторані прийняла мене за неї. Джорджія знизала плечима. - Так само, як і службовець мотелю. Якщо б ми не поїхали в Наву і не зупинилися в мотелі, я б не був замішаний в цьому.
  
  "Джорджія, деякі речі просто трапляються", - сказав Джиммі.
  
  "Чому ви хочете з нею поговорити?" - запитала міс Кейт.
  
  "Тому що вона в біді, і ми хочемо захистити її", - сказав Джиммі.
  
  “Звідки мені знати, що це правда? Ти сам сказав, що не зустрічався з нею. Може бути, ти тут, щоб повернути її чоловікові-гвалтівнику. У тебе є які-небудь докази?"
  
  Джорджія розповіла їй, як службовець мотелю мало не збив її в Еванстоні. "Ми майже впевнені, що він прийняв мене за неї".
  
  "Угу".
  
  "Ми думаємо, вони готові спробувати знову", - сказав Джиммі. “Ми знаємо, що вони шукають її. Можливо, обмін. Або, може бути, вони хочуть вбити обох жінок".
  
  “Що ж, в такому разі у мене погані новини. Вона пішла".
  
  “ Що? Приголомшена, Джорджія зробила крок назад.
  
  "Вона пішла до того, як ми встали сьогодні вранці".
  
  “ Сьогодні вранці?
  
  Коли міс Кейт кивнула, Джорджія і Джиммі обмінялися роздратованими поглядами. Так багато людей шукали Іден, і більшість з них припустили, що Джорджія - це вона.
  
  "Чому вона пішла?"
  
  “Я не можу бути впевнена, але більшість жінок, які зазнали насильства, йдуть з двох причин. Або вони вважають, що занадто складно впоратися з цим самостійно, і повертаються до свого кривдника. Або вони лякаються. Навіть захоплений в полон. Можливо, їх кривдник знайде їх, або вони дізнаються когось, хто змусить їх повернутися ".
  
  "Метт," звернулася Джорджія до Джиммі. - Він і Джон Стоун, напевно, налякали її. Тримаю парі, вона подумала, що їх надіслав її чоловік.
  
  Вона пояснила міс Кейт.
  
  "Чорт би його побрал," пробурмотів Джиммі собі під ніс.
  
  Джорджія підняла долоню. "Це трапляється". Вона повернулася до міс Кейт. “Але я не можу уявити, щоб вона повернулася. До речі, її справжнє ім'я Іден Крістіансен".
  
  “Ааа. Вона сказала мені, що вона мормон", - припустила Кейт.
  
  "Фундаменталісти", - сказала Джорджія. “Я провела про них дещо-яке дослідження. Вони вперті. Жорстокі. І лицемірні. Вони відомі своєю жорстокістю, коли люди намагаються відійти від релігії ".
  
  Міс Кейт кивнула. “Я можу зрозуміти, чому вона втекла. Але я дійсно не думаю, що вона повернулася б одна.. Хіба що забрати своїх дітей".
  
  "Ось чому ми стурбовані", - сказала Джорджія.
  
  Міс Кейт подивилася на Джиммі, потім на Джорджію. “ І чому я повинна тобі вірити? Звідки мені знати, що ти не працюєш на її чоловіка?
  
  Джорджія подивилася на Джиммі, і той кивнув. “Після того, як мене мало не збив службовець мотелю, який був мормоном, ми поїхали в Наву і дізналися, що її чоловік розшукує її. Він надрукував купу листівок і розклеїв їх по всьому місту.
  
  Міс Кейт кивнула. “Це те, чого вона боїться. Вона турбується, що вони збираються вбити її".
  
  “ Вбити її? Навіщо?
  
  “Вона не сказала. Тільки те, що це стосувалося незаконного бізнесу. Саме тоді вона сказала, що, можливо, зробила помилку, приїхавши в Чикаго ".
  
  "Що за незаконний бізнес?" Запитала Джорджія. "І чому з її боку було помилкою приїхати сюди?"
  
  "Вона б не сказала".
  
  “ Так у вас є які-небудь припущення, куди вона пішла?
  
  Міс Кейт похитала головою. “Все, що я знаю, це як вона сюди потрапила, а не поїхала. Вона приїхала на поїзді. Юніон Стейшн".
  
  “ А це означає, що зараз вона може бути у поїзді, що йде куди завгодно.
  
  “ Послухай. Якщо ти знайдеш її, я подбаю про її безпеки. Ніхто не дізнається. Крім нас трьох.
  
  "Ти можеш це пообіцяти?"
  
  "Я не був у цьому бізнесі двадцять років і не обзавівся одним-двома конспіративними будинками".
  
  Джорджія повернулася до Джиммі. “ Але вона випереджає нас принаймні на дванадцять годин. Як ми збираємося її знайти?
  
  Джиммі схрестив руки на грудях. “ Хіба у тебе немає впливового друга в Бюро?
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 60
  
  На наступний ранок Джиммі поїхав назад на Женевське озеро, щоб впоратися про справи поліції. Джорджія зателефонувала Лежен, щоб дізнатися, чи є якісь новини про її мамі. Її дзвінок перейшов на голосову пошту. Вона залишила повідомлення. Як тільки вона відключилася, надійшов ще один дзвінок.
  
  "Джорджія?" Жіночий голос.
  
  "Так".
  
  “ Це Дрю Харрісон, з поліцейського управління Нортглена.
  
  Молода жінка, яку о'меллі доручив допомогти Джорджії. О'меллі сказав Джорджії, що Дрю нагадала йому її, коли вона була новим копом.
  
  “Привіт, Дрю. Що сталося?"
  
  “Я переглядав записи з камер відеоспостереження з дня викрадення твоєї мами. Тобі потрібно підійти й глянути".
  
  
  
  Це був холодний дощовий день, з тих квітневих днів, які повинні були принести травневі квіти, але Джорджія була надто зосереджена на відео, щоб звертати увагу на леденить душу дощ і свинцеве небо.
  
  Дрю зустріла її у вестибюлі. “ Рада, що ти тут. Давай повернемося в яму. Так вони називали велику кімнату з кабінками для всіх в нортгленском загоні.
  
  Система відеоспостереження змінилася з тих пір, як Джорджія стала поліцейським. Вона працювала над випадком, коли передавала відео фахівця, який поліпшив якість зображення, використовуючи спеціальні інструменти на своєму Avid, а також програмне забезпечення, яке десять років тому вважалося самим сучасним. Тепер це програмне забезпечення стало стандартним для більшості комп'ютерів, і будь-який бажаючий міг використовувати його для поліпшення зображень. Саме відео тепер часто записувалося на флеш-накопичувач з величезним об'ємом пам'яті замість котушки з обмеженою ємністю, що означало, що зображення можна було записувати з нормальною швидкістю, замість того щоб виглядати як незграбні фільми Чарлі Чапліна.
  
  Дрю присунула до своєї кабінці додатковий стілець для Джорджії і натиснула на трикутник в центрі свого монітора.
  
  Знімок був зроблений при денному світлі камерою, встановленою через дорогу від житлового будинку Джобет. Знімок був трохи не в фокусі, але після того, як Дрю попрацювала з парою фільтрів зображення стало чітким. Натиснувши іншу клавішу, вона змогла освітлити всю сцену і зробити зображення в ній більш чіткими. У Джорджії не виникло проблем з тим, щоб розгледіти тротуар, що веде до подвійним скляним вхідних дверей, навіть стільці у вестибюлі. Вічнозелені дерева зовні, обрамлявшие двері, були такими гострими, що вона могла розрізнити окремі голки.
  
  Часовий код на відео свідчив 6:30 ранку. Те, що сталося, повинно було відбутися кількома годинами пізніше.
  
  "Давайте прокрутимо вперед", - сказала Дрю.
  
  Джорджія кивнула.
  
  Близько 09:00 ранку по часовому коду Джорджія побачила, як Ванна несе Чарлі в будівлю Джобета. Вона вийшла через хвилину, потрусила назад до "Тойоті" Джорджії, що стояла перед будинком, і взяла кілька іграшок, куртку для Чарлі і одну з тих пластикових дощок з літерами алфавіту на ній.
  
  "Це майже позатілесний досвід", - тихо сказала Джорджія. “Це було всього кілька днів тому, але я пам'ятаю, що поспішала кудись піти. Зараз я не пам'ятаю, куди".
  
  Дрю посміхнулася. "Багато людей так кажуть". Вони швидко прокрутили відео протягом наступних кількох годин. Нічого особливого не сталося. Листоноша доставив пошту; з півдюжини чоловік входили і виходили, але нічого такого, що привернуло б зайву увагу Дрю або Джорджії.
  
  Час наблизилося до 13:12, годині дванадцяти пополудні. “ Гаразд. Дивись, - сказала Дрю.
  
  Приблизно через три хвилини перед будівлею проїхав чорний пікап. Він виплив з кадру. За хвилину він повернувся і знову минув будівлю. На третій раз він сповільнився до повзання.
  
  Джорджія нахилилася вперед. “ Боже мій. Здається, я знаю цей вантажівка!
  
  Дрю села і розкрила блокнот. “ Що ти знаєш? - запитала я.
  
  Джорджія втупилася на вантажівку. "Близько десяти днів тому моя мати, сестра і я провели вихідні в Наву".
  
  "Іллінойс?"
  
  Джорджія кивнула. Вона все ще дивилася на вантажівку. “Коли ми виїжджали, ця вантажівка стояв на парковці мотелю. На водія була бейсболка, але у нього була густа чорна борода. Я подивилася на нього, і він подивився у відповідь. У мене виникло відчуття, що він впізнав мене — чи йому здалося, що дізнався. Але потім він раптово виїхав зі стоянки ".
  
  "Подивися відео", - Дрю вказала на монітор.
  
  На чоловікові, який виліз з вантажівки, була бейсболка, низько надвинутая на лоб, і маска від Covid, що закривала ніс і рот. Але Джорджія помітила, що з-під маски внизу стирчить щетинистый чорний кущ. Борода.
  
  “Це він! Це повинен бути той чоловік, якого я бачив".
  
  "Ти впевнений?"
  
  “У нього густа борода. Збільште його маску, і ви побачите, що у цього хлопця теж є така ".
  
  Дрю зробила, як сказала Джорджія. “Чорт. Ти молодець".
  
  Чоловік на пасажирському сидінні, молодший і стрункіший, теж виліз. На ньому теж були бейсболка і маска від Covid. Але хода його була знайомою. “ І хода у цього хлопця дуже схожа на ходу того придурка, який намагався мене переїхати.
  
  Дрю вказала на екран. “Хлопець з бородою. Ти знаєш, хто він?"
  
  “ Тримаю парі, він чоловік Іден.
  
  Дрю зробила позначку в блокноті. "Дивися".
  
  Двоє чоловіків, обидва в рукавичках, підійшли до кузова вантажівки, відкинули задню частину і дістали згорнутий килим. Кожен чоловік взявся за один кінець, і вони пройшли з килимом всередину.
  
  Джорджія втягнула в себе повітря. "Вони дійсно збираються зробити це таким чином?"
  
  Дрю не відповіла.
  
  Чотирнадцять хвилин потому, в годину двадцять шість, чоловіки вийшли з під'їзду квартири. Вони несли той же згорнутий коврик, але він був набагато товщий, ніж коли вони увійшли. Молодий чоловік насилу згинався під тягарем вантажу.
  
  "От і все!" Джорджія скрикнула. "Вони забрали Джобета, тому що не змогли знайти Іден".
  
  "Це можливо", - сказала Дрю. "Але як вони дізналися, де вона живе?"
  
  “Вони — принаймні, той, що молодші — стежили за мною кілька днів. Він, певно, знає мій розпорядок дня краще, ніж я. Тримаю парі, вони хочуть обміняти Джобета на Іден ". Джорджія відкинулася на спинку стільця. “ Чому вони просто не подзвонили мені?
  
  "Ти знаєш чому", - відповіла Дрю. “Вони, ймовірно, вирішили, що твій телефон прослуховується. Або що ти можеш відстежити їх. Або вони чекали, поки ти сам це з'ясуєш".
  
  Джорджія встала і пройшлася по кабінці Дрю. “ Або вони теж хочуть убити мене.
  
  Дрю втупилася на Джорджію.
  
  “Її чоловік, повинно бути, у курсі правоохоронної процедури. Він повинен знати, що у нас є відеозапис", - сказала Джорджія.
  
  “ Можливо, йому все одно.
  
  "Ти прав". Джорджія перестала ходити по кімнаті. "Так якого хрена він робить?"
  
  “ Зміцнює своє житло. Приваблює місцевих копів або яких-небудь приятелів з ополчення. Готується до бійки. Він мормон, вірно?
  
  Джорджія кивнула. “Фундаменталісти. Вони схильні до насильства. Навіть правлячі мормони порвали з ними зв'язку".
  
  Дрю знизав плечима. “Може бути, у них якийсь союз з місцевими копами. Може бути, копи - мормони. Може бути, він був упевнений, що тут має бути відеоспостереження. Насправді, можливо, він на це й розраховував. В результаті, йому не потрібно було дзвонити з вимогою викупу. Він знав, що в якийсь момент ви побачите це відео. Тим часом він вичікував зручного моменту. Готуюся до зустрічі з тобою.
  
  “ Щоб я повернув йому Іден? Щоб він міг убити її? І мене? Джорджія провела рукою по волоссю.
  
  “ Або він готується до засідці.
  
  “Лайно. Що б він не робив, у нас за спиною величезні мішені". Джорджія знову почала ходити. “Джиммі сказав мені, що нам доведеться грати до кінця. Але я поняття не маю, що робити.
  
  "Є ще одна проблема", - сказала Дрю.
  
  "Що це?" - запитав я.
  
  "Ну, навіть якщо він зажадає повернути свою дружину в обмін на твою матір, прямо зараз тобі не на кого обміняти".
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 61
  
  Лежен з'явився в квартирі Джорджії пізно ввечері того ж дня. "Я тільки що прилетів з Каламазу і хочу ввести вас в курс справи".
  
  “ У мене теж є для тебе новини.
  
  “ Приготуєш нам трохи кави?
  
  Вона пройшла на кухню і жестом запросила його слідувати за собою. Вони сиділи за маленьким столиком, поки все варилося. “Отже, коли ми обшукали квартиру та комп'ютер Райана Брауна в Арлінгтон-Хайтс, ми виявили, що у нього є сестра в Каламазу. Працює в таверні недалеко від Джефферсон Медікал".
  
  "Її звуть Джіні?"
  
  "Як ти взнав?"
  
  "Вона була тією сукою, яка викинула мене, коли я був там, нагорі".
  
  "Чому?"
  
  Джорджія подумала про це. “Тепер це має сенс. Вона вигнала мене, коли я вынюхивал інформацію. Дві хвилини потому, коли я йшов до своєї машини, Браун вийшов сказати мені, що Джіні дійсно хороша людина. 'Вона зняла з тебе сорочку", - сказав він. Джорджія наповнила дві кружки і поставила їх на стіл. “Я думала, він до мене підступає. Я помилялася".
  
  “Ну, у неї не залишилося сорочки, щоб подарувати тобі зараз. Вона на шляху в ЦУП прямо тут, в теплому, сонячному Чикаго ".
  
  Почуття гумору Лежена завжди було похмурим. Крижаний дощ, що почався вранці, переріс у зливу.
  
  "Її збираються замкнути тут?"
  
  "Саме тут були скоєні злочини".
  
  “ В якості співучасника?
  
  “ Спільник. Виявляється, їх мати померла від побічної реакції на вакцину. Таке трапляється.
  
  "Ага".
  
  “Ніхто не повідомив про це. Ім'я матері не потрапило ні в один список. Бюрократія нічого не зробила. Отже, сестра розлютилася, а її брат сказився. Вона переконала його поквитатися. Ми знайшли матеріали для читання ...
  
  "Анти-вакс-штука?"
  
  “ І багато іншого. Статті, книги, брошури про свободу медицини. Ми також знайшли невеликий запас сукцинилхолина і коробку шприців. Швидше за все, для практики. І його електронні листи були заповнені повідомленнями про їх плани. Вони були справжніми любителями, " пирхнув Лежен. “У них навіть не вистачило розуму зашифрувати їх. Ти фігурувала в деяких з них, дорога. У якийсь момент вони занепокоїлися про тебе. Джіні хотіла, щоб він запросив тебе на побачення."
  
  “ Слава богу, він все зіпсував. "Вона зробила ковток кави. “ А щодо іншого бармена? Здається, його звали Холт.
  
  “ Зеро. Вона стверджує, що він нічого не знає. Він зробив ковток. "Відмінне лайно".
  
  “Спасибі. Це моє фірмове темне спекотне. Так чому Райан Браун був у Каламазу в той же день, що і я?"
  
  “Поки не знаю. Можливо, він перевозив невеликий запас вакцини назад в Чикаго".
  
  “ Ще один збіг?
  
  “ У тебе буде можливість допитати Джіні самостійно. Ти у списку, Девіс. Нам потрібно поговорити про розклад.
  
  Джорджія стиснула руки в кулаки. Хоча вона була задоволена тим, що Бюро, можливо, хотів, щоб вона допитала Джіні Браун, зараз був невідповідний час. Тим не менш, вона не хотіла закривати двері. “Це було б здорово. Але ми отримали величезний прорив у справі про викрадення моєї матері, і я продовжую з цим ".
  
  Вона розповіла, як вивчила відеоспостереження зовні багатоквартирного будинку Джобет. Як вона помітила чоловіка Іден і його пікап. “Він був з кимось, хто був дуже схожий на хлопця, який намагався мене збити. Вони завернули Джобет в килим і кинули у вантажівку Крістіансена ".
  
  Лежен осінив себе хресним знаменням.
  
  Джорджія втупилася на нього, незважаючи на те, що була відпалого католичкою. “ Ти переходиш межу, Лежен. Навіть незважаючи на те, що ти відпали католик.
  
  “ Я не знав, що тебе це хвилює.
  
  Вона проігнорувала репліку. “Але погана новина в тому, що Іден знову немає. Вона втекла вчора вранці. Ми думаємо, що вона сіла на інший поїзд".
  
  Лежен шумно видихнув. "Ну, це відстій".
  
  Джорджія була захоплена зненацька. Для Лежена було рідкістю висловлювати спонтанні, необережні емоції.
  
  “ Ось що я тобі скажу, - сказав він. - Я зберу записи з камер спостереження "Юніон", "Огілві" і, на всяк випадок, "Грейхаунда".
  
  "Правда?" Лежен зазвичай не був таким щедрим. "Це дійсно мило з твого боку".
  
  "Шер, після того, що ти для нас зробила, ні багато чого, чого я б не зробив". Його шия почервоніла, і він тут же відкашлявся, немов намагаючись приховати своє збентеження. “Я попрошу наших хлопців розібратися з цим. Ми шукаємо жінку, схожу на тебе, вірно? Але з каштановим волоссям".
  
  "Абсолютно вірно".
  
  Лежен дістав свій мобільний телефон і зробив кілька знімків Джорджії. “ Це допоможе.
  
  Джорджія посміхнулася.
  
  “ Ти думав про те, що будеш робити, коли ми її знайдемо?
  
  Посмішка Джорджії згасла, хоча вона помітила, що він вжив слово "ми". Вона похитала головою.
  
  Він відсьорбнув більшу частину свого кави, потім устав. "Тоді, я думаю, тобі, мені і твоєму хлопцеві потрібно поговорити як можна швидше, чи не так?"
  
  Він був дома? Вона схилила голову. “ Чи означає це...
  
  Він перервав її. “Не лягай спати. Я буду баааак ..."
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 62
  
  Джорджія відразу ж зателефонувала Джиммі, щоб розповісти йому про чорному пікапі у Джобета і про те, що вона впевнена, що її спіймали мормони. "Люди Лежена перевіряють відеозапис Іден на залізничному та автобусному вокзалах, і Бюро запропонувало нам допомогти повернути її".
  
  “Що ж, це псує мій день. Як ти примудрився зробити все це всього за кілька годин?"
  
  "Удачі".
  
  “ Привіт. "Джиммі зробив паузу. “ Між тобою і Леженом відбувається щось, про що я повинен знати?
  
  "Звичайно, ні".
  
  "Чи означає це, що нічого не відбувається, або я не повинен про це знати?"
  
  “Він став моїм другом. Ти знаєш приказку: 'Війна створює дивних партнерів по ліжку".
  
  "Це те, чого я боюся".
  
  “За винятком того, що є шеф поліції з Женевського озера, якому належить моє серце. До речі, якщо ти його побачиш, не міг би ти сказати йому, щоб він тягнув свою дупу додому вечеряти?"
  
  "На ньому".
  
  “Може бути, нам варто замовити китайську кухню. Лежен зайде пізніше".
  
  “Сьогодні ввечері? Ти знаєш, яка величезна робота стоїть за переглядом всього цього відео? Це займе у них щонайменше три дні ".
  
  "У нього там багато рук і ніг, і ... ну ... він зробив кілька моїх фотографій для довідки".
  
  “ Ось бачиш? Я знав, що там щось є.
  
  Джорджія не була впевнена, жартує він чи ні. “ Мила, тобі нема про що турбуватися. Але я турбуюся.
  
  "Чому?"
  
  “ Звідки мені знати, що ти не закохаєшся в Іден, коли зустрінеш її?
  
  "Це правда". Він розсміявся. “Я чув, вона така ж прекрасна, як і цей приватний детектив, якого я знаю. Скоро побачимося".
  
  Вона з посмішкою повісила трубку. Ванна увійшла у вітальню з Чарлі. Вона поклала його в манеж і кинулася на диван.
  
  "Що відбувається, мила?"
  
  Її сестра провела язиком по губах. "Я сумую за мамою". Ванна накрутила пасмо волосся, що вона робила, коли нервувала. "Що, якщо вони — я не знаю — застрелять її, і на цей раз їй не стане краще?"
  
  Джорджія сіла поруч з сестрою і обняла її. “ Я теж за нею сумую, Ванна. І я теж за неї переживаю.
  
  “ Правда? Я маю на увазі, я знаю, що ви з нею не завжди в злагоді, і я розумію, чому ...
  
  Джорджія посміхнулася. “ Але ти начебто прив'язався до неї, вірно?
  
  Ванна кивнула зі сльозами на очах і обняла сестру. “Мені так страшно, Джорджія. Я хочу, щоб вона була вдома".
  
  “Я знаю. Але знаєш що?"
  
  "Що?"
  
  "У мене хороше передчуття з цього приводу".
  
  "Що ти маєш на увазі?" Ванна втерла очі рукавом светри.
  
  “На цей раз не тільки ми одні. ФБР збирається допомогти нам повернути її ".
  
  "Ти знаєш, де вона?"
  
  "У нас є досить хороша ідея".
  
  "Де?"
  
  Джорджія провела рукою по волоссю Ванни. “ Буде краще, якщо ти не дізнаєшся.
  
  "Але ФБР зможе врятувати її?"
  
  “Я знаю, що вони будуть. Лежен збирає команду. Він знає, що робить, Ванна. І Джиммі теж буде там ".
  
  “ А як щодо тебе? Будь ласка, скажи, що ти не збираєшся йти з ними. Що, якщо щось трапиться з...
  
  “Я знаю, як це важко для тебе, мила, і я впевнений, що це навіває погані спогади. Але ти повинна вірити, що зі мною все буде в порядку. І ми повернемо маму, перш ніж ти встигнеш озирнутися. Все буде добре ".
  
  "Ти хоч розумієш, що тільки що сказала 'мама'? Не 'Джобет".
  
  “ Ось бачиш? Дива трапляються. Джорджія усміхнулася.
  
  Ванна слабо посміхнулася їй у відповідь. Джорджія обняла Ванну, гладячи сестру по волоссю, поки вони обидві не прийшли в себе.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 63
  
  Лежен приїхав через кілька хвилин після того, як Джиммі повернувся додому, і приніс китайської їжі, якої вистачило б на десять осіб.
  
  “Пахне чудово. Жирний і насичений глутамат натрію", - весело сказав Лежен.
  
  Ванна відвела Чарлі в їхню кімнату, повернулася і приготувала собі тарілку, потім повернулася і закрила двері.
  
  Джорджія відкрила інші коробки, і на неї обрушився шквал ароматів: жирного, солодкого, кислого і смаженого. Вона дістала тарілки, кілька пар паличок для їжі і вилки.
  
  Лежен посміхнувся і потер долоні один об одного.
  
  "Ви виглядаєте досить щасливим для людини, який побував в епіцентрі серйозної кризи", - сказала Джорджія.
  
  "Це тому, що у мене хороші новини", - сказав він. "Ми вистежили вашу жінку до Сент-Луїса".
  
  “ Вже? Як твої люди це зробили? Ти впевнений, що це був Едем?
  
  Він дістав свій мобільний. “ Я знав, що ти запитаєш. "Він порився в якісь значки на екрані, потім сказав:" Поглянь.
  
  Відеозображення було не таким кристально чітким, як їй хотілося б, але на ньому була зображена жінка в бейсболці, джинсах та червоній куртці, що вивчає розклад поїздів на величезному електронному рекламному щиті в головному залі вокзалу. Потім на відео з'явилася та ж жінка за касою. Вона повернулася від каси до камери, і відео потрапило в чіткий фокус. Каштанове волосся вибилися з-під бейсболки, але її обличчя зупинило Джорджію. Моторошне почуття охопило її. Їй здалося, що вона дивиться в дзеркало. У Іден були брови тієї ж форми, ті ж очі, той же ніс. Тільки рот у неї був трохи менше, а губи тонше. Джорджія втупилася на відео.
  
  "Неймовірно", - тихо сказала вона. "Ти можеш прислати мені це відео?" Вона передала телефон назад Лежену.
  
  “Це доказ. Належить нам".
  
  Вона люто подивилася на нього.
  
  Він здійняв руки. "Тільки на цей раз". Він натиснув кілька кнопок на своєму телефоні. "Задоволений?"
  
  Джорджія взяла свій стільниковий і стала чекати. Коли він засвітився, вона кивнула. На наступному знімку Іден прямувала до траси 9. “ У скільки це було, Нік? - Запитала Джорджія. “ Коли вона перейшла на 9-ту трасу?
  
  “Мені сказали, що це було близько 10 ранку. Один з моїх агентів зателефонував на станцію Юніон Стейшн. Людина на іншому кінці дроту сказав, що поїзд на 9-му шляху до 10 ранку прямував в Сент-Луїс ".
  
  “ Значить, вона прямує на південний захід? Заради всього святого, сподіваюся, не в Юту.
  
  Лежен похитав головою. “ До Сент-Луїса всього близько п'яти годин. Вона вийшла, дійшла до автобусної станції і сіла на автобус до Нового Орлеана. Вона зараз в ньому.
  
  - А що, якщо вона вийде до Нового Орлеана?
  
  “Нам вдалося посадити жінку-агента в автобус разом з нею на першій зупинці. Вона посидить з нею, поки ми її не заберемо. Якщо це Н'оулинс, я вже подумую сам сходити за нею.
  
  "Це твій старий капюшон, чи не так?"
  
  “ Так, мем. Я б не проти порибалити на протоці. Мені б не завадив перерву.
  
  "Ти це заслужив".
  
  Джиммі прочистив горло. Джорджія обдарувала його посмішкою.
  
  "Отже..." Лежен різко змінив тему. “ Давай припустимо, що з нею все буде добре. Ми привеземо її назад в Чикаго, але не в Наву.
  
  "Вона захоче повернутися в притулок міс Кейт".
  
  “Я думаю, за даних обставин ми помістимо її в одне з наших безпечних місць. Після того, як все закінчиться, вона може йти, куди захоче ".
  
  Джиммі схвально кивнув. “ Звучить розумно. Я теж не хочу, щоб Джорджія була там.
  
  "Я згоден, - швидко сказав Лежен. “Гей, передай мені трохи яловичини. Ніколи її раніше не пробував. Як вона називається?"
  
  Джорджія вихопила у нього коробку. "О, ні, не треба," роздратовано сказала вона. “ Ти не викрутишся з цього. Ми зайшли так далеко не для того, щоб ти викинув мене з команди.
  
  "Девіс, я привертаю команду спецназу".
  
  “Що ж, це здорово. Я не знав, що у тебе такий вплив. Але це не має до мене ніякого відношення".
  
  “У певному сенсі, це ваш вплив. Честертон так задоволений тим, як закінчився Covid, що погодився на це. Ми хотіли залучити людей з HRT, але вони поїхали на іншу місію ".
  
  “ Тоді я просто поїду з Джиммі.
  
  Лежен похитав головою. “Мені потрібні люди, які знають толк в справах. Які згинання і можуть втрутитися за десять центів, якщо нам знадобиться. В цьому немає нічого особистого ".
  
  “ Яловичина по-монгольськи.
  
  "Що?"
  
  "Назву їжі, яку ти не отримаєш". Вона схопила коробку так, наче вимагала викуп.
  
  "Ти все ще не йдеш", - сказав Лежен.
  
  "Подивимося".
  
  “ Не сперечайся зі мною. Або постарайся діяти швидко.
  
  Звідки він знав, що це саме те, про що вона думала? Вона планувала потусуватися в місцевому "Макдоналдсі" або барі, поки їй не повідомлять, що все в порядку.
  
  Лежен підчепив паличками залишки яловичини на тарілці. “ І не думай про те, щоб пофарбувати волосся у каштановий колір, щоб наслідувати їй.
  
  Джиммі поклав собі на тарілку ще креветок з імбиром. “Послухай, ти повинен пам'ятати, що ці хлопці наполовину божевільні. Вони одержимі праведністю своїх вчинків. Навіть якщо це означає вбивство. Ми можемо нарватися на неприємну засідку.
  
  "Отже, як ти плануєш врятувати маму?"
  
  "Залежить від того, де вона", - сказав Лежен. “Скільки у нас часу. І як швидко ми зможемо обчислити ватажка".
  
  "Портер Крістіансен," представилася Джорджія.
  
  “Ми почнемо з переговорів з ним, щоб забрати дітей. Так ми працюємо. Ти це знаєш ".
  
  "А як же його люди?" Запитала Джорджія. “Вони всі мормони. Як сказав Джиммі, їм насрати на переговори. А Портер ніколи не віддасть своїх дітей. Вони захочуть побитися.
  
  "Якщо це те, чого вони хочуть, ми дамо їм це".
  
  “ І підірвати все це справа, як федерали зробили з Уорреном Джефсом?
  
  Уоррен Джеффс був мормоном-фундаменталістом, чиє "богоподібна" поведінка включало згвалтування неповнолітніх дівчаток, а потім видавати їх заміж за старих. Включаючи його власну дочку. Зрештою втрутилися федерали, заарештували його і розпустили всі його спільнота.
  
  “Привіт. Залиш мене в спокої", - сказав Лежен. "Коли ми в'їхали в Джеффс, насильства не було".
  
  "Але якщо вона є, то її троє дітей і моя мати можуть стати супутнім шкодою".
  
  “ Ніщо не буває ідеальним, Девіс. Лежен встав і потягнувся. “ Поспи трохи, Сакларидис. Ми вирушаємо завтра на світанку.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 64
  
  Джиммі поїхав в Наву до світанку. Лежен хотів дістатися до місця і оглянути місцевість. Джорджія вирішила, що він взагалі не спав. Вона вивчила Google Maps в пошуках дому Крістіансена і побачила, що він знаходиться посеред лісу в п'ятнадцяти милях від Наву. Вона зрозуміла, що це проблема. Її мати, швидше за все, тримали десь в іншому місці. Портер не хотів би, щоб вона була поруч з його дружинами і дітьми. Що означало, що команді спецназу Лежена знадобляться дві бази на відстані декількох миль один від одного. В залежності від того, де вони будуть тримати Джобет.
  
  Тимчасова няня, яку Джорджія найняла для Чарлі, приїхала до восьми і відвела його на ранкове заняття для мам і малюків. Після того, як вона відвела Ванну в школу, та міряла кроками квартиру, відчуваючи занепокоєння і образу. Вона могла б допомогти. Чому вони відсунули її в сторону? Тому що вона була жінкою? Лежен і Джиммі обидва знали, що вона не потребувала їх захисту. Вона могла б витримати досить жорстку боротьбу.
  
  У неї зачирикал мобільник. LeJeune. "Девіс..."
  
  “Дорога, у мене для тебе сюрприз. Але ти повинна забрати його. Переконайся, що за тобою ніхто не стежить".
  
  “ Про що, чорт візьми, ти кажеш?
  
  Їдь в Старе місто. На Блэкхок. 423 на захід. На схід від Ларрабі. Подзвони мені, коли
  
  ти всередині. Він відключився.
  
  Джорджія накинула куртку, поклала свій "Глок" в кишеню блейзера без кобури і, вскочивши в машину, попрямувала в центр міста. Залишаючись на поверхневих вулицях, вона минула галявини на Північному березі, які почали серйозно зеленіти, і перша хвиля ранніх квітів поступалася місце тюльпанам, квітучих деревах і тугим крихітним бутонам, які незабаром розпуститься у троянди і півонії. На наземних вулицях було швидше, ніж на швидкісних автомагістралях в годину пік; тим не менш, дорога туди займала майже годину. У неї була підозра щодо того, в чому полягав "сюрприз" Лежена; якщо так, то це буде цікаве ранок.
  
  Вона припаркувалася через дорогу від багатоквартирного будинку та не пішла на захід по Блэкхок. Номер 432 був нічим не примітним осібно, якому не завадив би свіжий шар фарби. Квіткова клумба і чагарники з усіх сил намагалися зрости на галявині, схожою на поштову марку. Джорджія піднялася по сходах і подзвонила у дзвінок. Мить включився інтерком.
  
  "Так?" Це був хрипкий голос. Джорджія не могла сказати, чоловічий це був голос жіночий.
  
  “Джорджія Девіс. Агент Лежен сказав мені прийти сюди".
  
  Домофон відключився, і за мить двері відчинила жінка в слакси, вільному топі, в якому, ймовірно, був захований пістолет, і без макіяжу. “Вона все ще спить. У неї був довгий день. І ніч".
  
  "Eden." - Запитала Джорджія.
  
  Жінка кивнула.
  
  "А ти хто такий?"
  
  “ Агент Саммерфілд.
  
  Вони потиснули один одному руки.
  
  “Я збираюся зварити каву. Хочеш?"
  
  "А небо блакитне?"
  
  Куточки рота агента підвелись, і вона попрямувала на кухню. За мить звідти долинув знайомий аромат кави, який Джорджія часто вважала більш привабливим, ніж його смак. Агент Саммерфілд приніс дві кружки на стіл у кухні і сів на один край.
  
  Джорджія села збоку. Саммерфілд вивчаюче подивився на неї.
  
  "Ну і що?"
  
  “Ти дійсно дуже схожа на неї. Тримаю парі, що її діти навіть заплуталися б".
  
  “ Це нагадало мені. Джорджія дістала свій мобільний і зателефонувала Лежену. Коли він відповів, вона сказала: “Спасибі. Вона все ще спить".
  
  "Ти справді думав, що не будеш брати участь в цій операції?"
  
  “ Ви безумовно граєте в безліч ігор, агент Лежен. Але вона посміхалася.
  
  "Так веселіше, дорога". Він розсміявся. “У будь-якому випадку, подивимося, чи зможе вона з'ясувати, де вони сховали твою матір. І найкращий спосіб роздобути її дітей. Нам знадобляться їхні імена. Вік. Характери. Все, що зможеш роздобути."
  
  “Зрозуміла. Подзвоню тобі пізніше". Джорджія сунула мобільник назад у кишеню і сьорбнула кави. Звук води, що спускається в туалеті сказав їй, що Іден прокинулася.
  
  Джорджія повернулася до сходами, її пульс почастішав. Вона нарешті-то збиралася зустрітися з жінкою, яка перевернула її життя за останні два тижні.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 65
  
  Іден повільно спускалася сходами, ніби знала, що її чекає зустріч з кимось важливим. Діставшись до першого поверху, вона зупинилася і повернулася до кухні. Джорджія більше не могла чекати. Вона встала зі стільця і вийшла в хол.
  
  Іден стояла перед нею. На ній був поношений, але чистий на вигляд білий махровий халат. Замість тапочок на ній були шкарпетки. Джорджія зробила те ж саме вдома. Вона втупилася на Іден, яка дивилася у відповідь з цікавістю в очах.
  
  "Значить, ти Джорджія". Коли Джорджія кивнула, вона сказала: "Цікаво, чи відчувають себе давно втрачені близнюки".
  
  Усмішка торкнула губи Джорджії. “ Тебе, звичайно, було важко розкусити.
  
  “Ми як протилежні сторони Дзеркала. Я не повірила в це, коли мені сказали, але зараз... Її голос затих. "Як довго ти мене шукав?"
  
  “ Два тижні або близько того. Але зараз у тебе каштанове волосся. Хороша робота.
  
  Іден торкнулася волосся, які завилися на кінцях. "Я забула, що вони кучеряві, я так давно їх не стригла". Здавалося, вона пошкодувала про це. "Нічого, якщо я вип'ю кави?" Навіть при тому, що було важко точно почути власний голос, Джорджія могла сказати, що голос Іден був іншим. Більш високий. Більше акценту Середнього Заходу.
  
  “Звичайно. Ти не в'язень".
  
  Вона оглянула нижній поверх конспіративної квартири. “ У мене таке відчуття, що я така. "Вона погладила свої каштанові кучері. “ До речі, можеш називати мене Петсі.
  
  “ Петсі? Не Ліза?
  
  Це викликало посмішку. “У моєму свідоцтві про народження вказано ім'я Петсі Енн Райан. Але мені завжди подобалося ім'я Ліза'. Я хотіла назвати Сарію Лізою, але Портер мені не дозволив ".
  
  Вони пройшли на кухню. Незважаючи на те, що агент Саммерфілд явно чекала їх, вона зробила подвійний знімок. "Вау".
  
  “ Ваша сім'я була ірландської? - Запитала Іден.
  
  “Я не знаю. Мій батько міг бути таким", - сказала Джорджія. "Моя мати була з півдня".
  
  Іден-Ліза-Петсі відповіла: "Твою маму викрали з-за мене". Вона проковтнула. "Мені так шкода".
  
  Джорджія знизала плечима. “ Це була не твоя вина.
  
  "Це люб'язно з твого боку, але, звичайно, так воно і було". Вона зробила паузу. "Якщо б я не поїхала з Наву ..." Її голос знову затих. “Я сподіваюся, що зможу як-небудь загладити свою провину перед тобою. Коли все це закінчиться. Якщо це коли-небудь буде".
  
  "О, так і буде", - сказала Джорджія. "У цьому замішано ФБР".
  
  "Ти що, з ними?" - запитав я.
  
  Джорджія похитала головою. “ Це довга історія. В інший раз.
  
  Агент Саммерфілд налила Іден кави і підігріла кави Джорджії. “ Сніданок? Вона глянула на Іден.
  
  “ Я вмираю з голоду.
  
  “ Яєчня з беконом підійде?
  
  "Ідеально".
  
  Жінки сіли один навпроти одного за стіл. - Нам є про що поговорити, - сказала Джорджія. Хто-небудь розповідав тобі про плані?
  
  “ Тільки те, що вони там і планують вести переговори від імені моїх дітей і твоєї матері. Іден скривилася. “ Це не спрацює. Портер ніколи добровільно не відмовився від будь-яких важелів впливу.
  
  "В такому разі, я впевнена, що у ФБР є план Б." Джорджія потягуючи каву. “Отже, давай поговоримо. Тебе не було близько двох тижнів. Мені здається, що пройшла вічність, але насправді це не так вже й довго. Як, по-твоєму, поживають твої діти? Чи вони будуть раді тебе бачити? Або розсердяться? Якщо ти раптово з'явишся, що вони будуть робити?"
  
  “Я намагався зрозуміти це сам, і я не впевнений. Я знаю, що вони бояться робити що-небудь, що могло б суперечити Портеру. Він так швидко стає жорстоким. Як вулкан, який раптово викидається ".
  
  "Але зазвичай він зганяє це на тобі".
  
  Іден відвела погляд від Джорджії, як ніби їй було соромно. "Так," тихо сказала вона.
  
  “Це трапляється з багатьма жінками. Ти це знаєш. Ти бачив жінок у міс Кейт".
  
  Особа Іден просвітліло. “ Ви знаєте міс Кейт?
  
  "Ми зустрічалися".
  
  "Мені безумовно подобається ця жінка". - Сказала Іден.
  
  Від хрускоту і запаху підготовлюваного бекону у Джорджії потекли слинки. "Ем, агент Саммерфілд, не могли б ви додати для мене зайву смужку?"
  
  "Вже замовив", - сказав агент. "Як вам подобаються ваші яйця?"
  
  “ Спасибі, але я вже поснідала. Бекон підійде. Не можу встояти перед запахом. Вона повернулася до Іден. “ Добре. Команда спецназу хоче знати, як найкраще забрати ваших дітей без провокацій з боку вашого чоловіка або його приятелів. Як їх звуть і скільки їм років?
  
  “ Тейган десять. Сарії вісім. А Елайджи шість.
  
  “ Розкажи мені про них. Як вони виглядають, як поводяться.
  
  Іден посміхнулася і відповіла їй. Їй явно подобалося говорити про своїх дітей.
  
  "Вони всі в школі?"
  
  “Так. Я маю на увазі, якщо це можна назвати школою". Вона торкнулася завитків на своїх волоссі.
  
  "Що ти маєш на увазі?"
  
  “Це церковна школа. Для фундаменталістської мормонської церкви Наву. В основному вони викладають церковну доктрину. Чи три 'Р"."
  
  Агент Саммерфілд поставила перед Іден тарілку з яєчнею-болтуньей, беконом і тостами. Вона поставила тарілку поменше з двома смужками бекону для Джорджії.
  
  “ Ти можеш придумати який-небудь спосіб врятувати їх так, щоб Портер не дізнався про це, принаймні, на якийсь час?
  
  Іден поставила чашку з кавою і втупилася на неї, як на кришталеву кулю. Її брови насупилися. Джорджія нетерпляче чекала, її коліно покачивалось вгору-вниз. Іден підняла очі. "Можливо". Вона подивилася на кухонні годинник на стіні за спиною Джорджії. "Але я не думаю, що у нас достатньо часу".
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 66
  
  Після того, як Іден поділилася з Джорджією своєю ідеєю, Джорджія зателефонувала Лежену. "Мені потрібен літак".
  
  "Що?"
  
  “ Ти чув мене. Час польоту між Чикаго і Наву всього півгодини. Мені треба бути там до полудня.
  
  “ Ти не проти розповісти мені, що все це значить?
  
  “ Я б хотів повідомити вам про це особисто, коли приземлюсь.
  
  "Краще б це було смачно".
  
  "Чи варто витягати її дітей на вулицю, орендувавши приватний літак на другу половину дня?"
  
  “ Чому опівдні?
  
  “Ви можете це зробити? І не могли б ви, будь ласка, надіслати зі мною жінку-агента?"
  
  "Я передзвоню тобі".
  
  Джорджія відключилася і повернулася до Іден. “ Так що мені сказати, коли я ввійду в школу?
  
  Іден взяла скибочку бекону. “ Можливо, тобі не доведеться нічого говорити. Школа— ну— неформальна. Вчителі, знаєш, не справжні вчителі. Це дівчатка чотирнадцяти-шістнадцяти років, які знають трохи більше, ніж студенти, яких вони навчають. Багато хлопців від десяти і старше все одно йдуть через пару годин. Вона прожувала бекон.
  
  "Чому?"
  
  "У них є робота".
  
  "Що я роблю?"
  
  “Діти багато працюють на сімейній фермі. Готують поля до весняної сівби. Це важливіше школи ". Вона відкусила ще шматочок бекону. "Це дійсно смачно, агент Саммерфілд".
  
  Агент кивнув.
  
  “Дівчата доглядають за дітьми, збирають яйця, доять корів, готують їжу, прибирають у домі. Деякі діти працюють на фабриках або в магазинах своїх батьків зміну або дві".
  
  “Але це дитячий працю. Хіба це не незаконно?" Запитала Джорджія.
  
  “Звичайно, це так. Але їм все одно. Хтось же повинен робити цю роботу". Вона зітхнула. "Думаю, мені пощастило, що у Портера немає ферми".
  
  “Звичайно. Тобі пощастило", - саркастично сказала Джорджія. “Але давай не будемо говорити про це прямо зараз. якщо хто-небудь побачить мене, вони подумають, що я - це ти. І що ти повернувся в секту. Що мені сказати?"
  
  “Це просто. Що тобі потрібна була перерва, і поки ти був у від'їзді, ти зрозумів, що твоє місце тут, зі своєю сім'єю. Люди це проковтнуть ".
  
  "За винятком того, що той, хто побачить мене, доповість твоєму чоловікові швидше, ніж ти встигнеш сказати 'Блудна дружина'. Джорджія встала з-за столу. “ Ось ще одне питання. Вона помассировала віскі. “ Якщо б у вас була заручниця, де б Портер її тримав?
  
  “ Я так розумію, він хоче обміняти мене на твою матір?
  
  “Це те, що ми думаємо. Нам так і не зателефонували з вимогою викупу. Але це здається логічним ".
  
  Настрій Іден змінилося. Страх огорнув її, як темна дощова хмара. Вона обхопила себе руками і почала розгойдуватися.
  
  “ Що відбувається, Іден? - запитав я.
  
  “Портер не захоче змінюватися. Він хоче мене вбити".
  
  Джорджія нахилилася вперед. “ Чому?
  
  "Я занадто багато знаю".
  
  “ З приводу чого?
  
  "Він і деякі з його "Братів' розробили схему продажу наркотиків і зброї іншим Братам як тут, так і в інших фундаменталістських сектах. З тих пір, як комплекс Уоррена Джеффа був змушений расформироваться, всі жадали помсти. Схоже, "вона зробила паузу," всі знаходяться в постійному збудженні. Вони хочуть битися ".
  
  “Уоррен Джеффс був заарештований за зґвалтування безлічі молодих дівчат. Але коли його затримали, ніякого насильства не було ".
  
  "Це вірно", - сказав Іден. “Але з тих пір мормони-фундаменталісти займають оборонну позицію. Вони хочуть підтвердити свою волю. Нехай світ знає, що вони - сила, з якою потрібно рахуватися ". Вона усміхнулася. “Звичайно, у разі Портера, це в основному для того, щоб заробити гроші, продаючи наркотики і зброю. У більшості мормонів, особливо у неосвічених, немає зайвого пенні. А Covid погіршив ситуацію ".
  
  “ Навіть з усіма мормонскими фермами, магазинами та фабриками?
  
  Іден кивнула. “Я підслухала, як Портер і деякі інші старійшини казали про це одного разу вночі. На наступний ранок я зробила велику помилку. Я розповіла йому те, що знала, і це було неправильно. Що він не повинен ось так порушувати закон. "Вона ніжно провела пальцями по щоці, немов згадуючи синяк. “ Я не могла їсти два дні.
  
  "Тобто ти хочеш сказати, що обмін на мою матір - це шарада".
  
  Печаль відбилася на обличчі Іден, як ніби вона вже знала, що станеться, і це не був щасливий кінець. “Звичайно, це так. Будь ласка. Не дозволяй їм торгуватися. Вони вб'ють тебе. І твою матір.
  
  “ Отже, у вас є які-небудь припущення, де вони могли її тримати?
  
  Іден перевела подих і на мить замовкла. Потім: “Де-то в мотелі. Це, так би мовити, штаб-квартира Портера".
  
  “ Правда? Я зупинявся в тому мотелі. З цього все і почалося.
  
  “В задній частині другого поверху є кімната. Спереду її не видно. Поряд з нею є купа маленьких кімнат. Шафи. Я думаю, що саме там вони ховають наркотики і зброя ".
  
  "Я знаю декого, хто бачив цю кімнату". Джорджія згадала, як Джиммі піднявся наверх зі старою, власницею мотелю, щоб подивитися квартиру Реймонда Бенсона. "Ви знаєте, хто такий Реймонд Бенсон?"
  
  “ Не зовсім. Він працює в мотелі?
  
  Джорджія кивнула. “ Для його матері. Він належить їй. Але ось в чому справа: зберігання контрабанди в полупубличном місці, де люди приходять і йдуть у будь-який час доби, - непогане прикриття.
  
  “Портер розумний. І потайливий".
  
  “ Як йому вдалося умовити стару дозволити йому пожити в мотелі?
  
  “ Він зробив їй послугу. Вона неохоче замовкла. “ Він позбувся її чоловіка заради неї.
  
  Іден збиралася продовжити, коли задзвонив мобільний Джорджії. "Девіс".
  
  “ Розкажи мені свій план.
  
  Джорджія пояснила Лежену.
  
  “ Ти впевнений, що прийдеш саме ти, а не вона?
  
  “Я впевнена. Мені потрібна машина, яка відвезе нас у школу, а потім назад в аеропорт, де жінка-агент догляне за дітьми на зворотному шляху в Чикаго і Едем. Адже вона буде на тій же конспіративній квартирі, вірно?
  
  “ Ні. Нам знадобиться новий. Але це не проблема. Будь в аеропорту Чикаго через сорок п'ять хвилин.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 67
  
  Агент Саммерфілд порився в шафах конспіративної квартири і знайшов довгу зелену спідницю і кремову блузку з високим коміром, які припали Джорджії впору. Вона не зняла кросівки і блейзер, під яким ховався її "Глок". Вона також подбала про те, щоб у неї була маска від Covid, що закриває рот і підборіддя, оскільки це була єдина риса особи, яка помітно відрізняла її від Іден. Поки вона носила його, у неї були розумні шанси пройти випробування.
  
  “Перш ніж я піду, мені треба поставити вам декілька запитань. Які ласкаві слова ви використовуєте по відношенню до своїх дітей? Вони у всіх однакові"?
  
  “Гарне питання. Тиган — він найстарший і у нього світле волосся — завжди 'мій дорогий хлопчик". Сарія - це "сестра Седі".
  
  “ Седі? Але її звуть Сарія.
  
  "Ти знаєш пісню "Бітлз" "Sexy Sadie"?
  
  "Звичайно".
  
  "Ну, мені ніколи не сходило з рук слово 'сексуальна'. Тому замість цього я називаю її "сестрою'. Це мій маленький секрет ".
  
  “ Вона коли-небудь питала тебе, звідки ти це взяв?
  
  Іден кивнула. “Я сказала їй правду. На зразок того. Я сказала їй, що це зі старої пісні, яку я любила до того, як перейшла в іншу віру. Я не сказала їй, що це "Бітлз"." Вона усміхнулася, потім посмішка зникла. "Однак, коли вона погано себе веде, вона 'сестра Сарія'. У всякому разі, деякі тутешні жінки досі використовують 'брат' і 'сестра' в якості імен.
  
  "А Елайджа?"
  
  "Він 'мій маленький чоловічок".
  
  "Вони називають тебе мамою або Mommy?"
  
  “ Зазвичай вони називають мене мамою.
  
  "Добре". Джорджія застебнула блузку до підборіддя і зловила своє відображення в дзеркалі. "Що ти думаєш?" Вона одягла маску.
  
  Особа агента Саммерфілд просвітліло. “Я не можу відрізнити вас один від одного. Ви схожі як однояйцеві близнюки. Ви впевнені, що ви не родичі?"
  
  "Наскільки мені відомо, ні, - відповіла Джорджія.
  
  "Я теж", - відповіла Іден.
  
  "Ти думаєш, я впораюся з твоїми дітьми?" Джорджія хвилювалася. Ставки були надто високі.
  
  "Єдиний, хто може доставити тобі неприємності, - це Сарія", - сказала Іден. “Вона дуже наглядова. І вона дає тобі знати. Якщо де-небудь прозвучить фальшива нота, вона помітить це і подзвонить вам.
  
  "Ти коли-небудь називав їх 'мила' або просто "солоденька"?
  
  Іден подумала про це. “Рідко. В основному це те, що я тобі говорила". Вона прикусила губу. “О, є ще одна річ. Кілька років тому було зроблено зусилля позбутися від вживання слів 'мормон' або "СПД'. Ми повинні говорити, що є членами Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів" або "Святих останніх днів", а не "мормонів'. Це спрацювало не дуже добре, але ви повинні знати про це ".
  
  “Гарне зауваження. Щодо твого волосся? Я знаю, що ти їх підстригла і пофарбувала, але як мені носити свої?"
  
  “Збери їх у пучок. Це те, що я зазвичай роблю— зробила".
  
  "Добре". Джорджія подивилася на Іден. “Пройдися навколо мене, гаразд? Я хочу подивитися на твою ходу".
  
  “Вау. Ти дійсно прискіпливий".
  
  “ Це могло б врятувати моє життя. І твою теж.
  
  Іден пройшлася по кімнаті і повернулася назад.
  
  “ Не так вже сильно відрізняється від мого.
  
  "Мені весь час нагадували про те, що у мене найкраща постава", - сказала Іден. "Портер скаржився, що я нечепура".
  
  "Ну, тоді я піду". Джорджія посміхнулася і вигнула спину. "Ти опускаєшся до рівня своїх дітей, коли розмовляєш з ними?"
  
  “Я вірю. Особливо якщо це серйозно".
  
  “Відмінно. Ти можеш пригадати що-небудь ще, що мені слід знати?"
  
  "Є багато всього, але нам знадобився б місяць, щоб розібратися з усім цим".
  
  “Я маю на увазі з дітьми. Які-небудь особливі плюшеві ведмедики? Іграшки? Подібні речі?"
  
  “Дай мені подумати. Елайджа спить з плюшевим ведмедем". У неї був відсутній погляд. “А Сарія торік хотіла стати балериною. Правда, вона давно про це не говорила. У мене таке відчуття, що хтось її відмовив.
  
  "А що щодо Тейган?"
  
  Особа Іден просвітліло. “ Він ангел. О. Іноді я називаю його "Мій Ангел'. Трохи не забула.
  
  “ Між ним і Сарією є суперництво між братами і сестрами?
  
  “ Не зовсім. Тейган більше моя дитина, а Сарія - Портера. Ось чому тобі потрібно доглядати за нею.
  
  “Спасибі, Іден. Це було дійсно корисно".
  
  Джорджія покинула притулок, розмірковуючи про іронією свого становища. У минулому їй робили догану за те, що вона видавала себе за людей; тепер від цього залежало їх з Іден життя.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 68
  
  Джорджія промчала через місто на своїй "Тойоті" і добралася до Уилинга менш ніж за сорок хвилин. Літак, шестимісна "Сессна", чекав, і її ім'я було на плакаті, який тримав чоловік у формі пілота. Вона помахала йому рукою, і він повів її на злітно-посадкову смугу, де вони сіли в літак.
  
  Через кілька хвилин ще одну жінку супроводили до літака, і вона піднялася на борт. Вона представилася. "Агент Термонд".
  
  Джорджія потисла їй руку і пристегнулась.
  
  Сорок хвилин, після спокійного польоту без пригод, вони приземлилися в Вінчестері, приватному аеропорту в декількох милях на північ від Наву. Це була не набагато більше злітно-посадкової смуги з одноповерховою будівлею на одному кінці. Це нагадало Джорджії злітно-посадкову смугу на Женевському озері за готелем Grand Geneva. Джиммі користувався ним у службових справах, і його друг Люк Саттон, бойфренд Еллі Форман, припаркував там свій літак.
  
  Джорджія вийшла з машини і побачила Лежена в непримітному сірому позашляховику. За кермом був Джиммі. Вони обидва були одягнені недбало - у джинси і картаті сорочки, як майже всі інші чоловіки в Наву.
  
  "Тебе тут немає", - сказав Лежен замість привітання.
  
  “ Звичайно, немає. Вона нахилилася і поцілувала Джиммі.
  
  "Ти оглянув будинок?" - запитала вона.
  
  "Ми проїжджали повз нього", - сказав Джиммі. “Це посеред якогось лісу, практично прихованого уваги. Де школа?"
  
  “ Це в центрі Наву. На Найт-стріт. Двоповерховий будинок приблизно в півмилі від мотелю. До речі, Іден думає, що саме там вони тримають Джобета.
  
  “ Мотель, в який ми поїхали? - Запитав Джиммі. Він поїхав у бік Наву.
  
  “ Ага. "Вона зустрілася з його поглядом в дзеркалі заднього виду. “ Ти піднявся на другий поверх. В кімнату Бенсона в задній частині. Пам'ятаєш? Ти сказав, що вона виглядала досить порожній.
  
  “Я зробив. Я зробив кілька знімків".
  
  “Хо-хо-хо. Різдво в цьому році настане рано", - пирхнув Лежен.
  
  Джиммі дістав з кишені стільниковий і простягнув його Джорджії. “ Відправити їх йому?
  
  "Звичайно".
  
  Лежен вивчав їх, коли вони висвітилися на його мобільному телефоні. “ Там нагорі були які-небудь інші кімнати?
  
  Джиммі похитав головою. “Я так не думаю. Ти бачиш кілька дверей поруч один з одним поруч з першою кімнатою? Я брав їх для підсобних приміщень, для витратних матеріалів, електрообладнання тощо.
  
  "Це те, що сказав Іден", - сказала Джорджія.
  
  "Мотель - непогане місце для утримання заручника", - сказав Лежен. “Люди постійно приходять і йдуть. Всі скаржаться на шум із сусідньої кімнати. Той, хто це придумав, не дурень ".
  
  "За словами Іден, Портер у цьому сенсі потайливий", - сказала Джорджія. Потім вона пояснила, чому Портер, можливо, хотів убити Ідена, а не вітати повернення своєї норовливої дружини. "Він почав займатися торгівлею наркотиками і зброєю".
  
  "Що?" Сказав Лежен.
  
  “Одного разу увечері вона підслухала, як він говорив про це зі своїми приятелями. Вони продають свої товари іншим фундаменталістським групам. Все як і раніше зляться через арешту Уоррена Джеффа. Вони хочуть організуватися. Може бути, зробити що-небудь радикальне".
  
  "Наприклад, що?"
  
  “Я не знаю. Я теж сумніваюся, що вони знають. Але ти можеш посперечатися, що мирним це не буде. Особливо якщо вони всі озброєні і накачані метамфетаміном і чим там ще вони торгують. Іден намагалася відрадити його від цього. Це не спрацювало. Він побив її."
  
  "Він, напевно, думає, що заробить багато грошей", - сказав Джиммі.
  
  “Саме. Тутешні мормони живуть на межі. Covid не допоміг. Додайте до цього обурення з приводу Уоррена Джеффса, і вона каже, що фундаменталісти дуже розсердилися. Значить, Портер будує плани. Джорджія нахилилася вперед, вчепившись руками в спинку сидіння Джиммі. "Але Іден думає, що він уб'є її, щоб вона нікому про це не розповіла.
  
  “ Він вбив би мати своїх дітей? - Запитав Джиммі.
  
  “У нього є інша жінка, Джиммі. І діти. І Іден впевнена, що він працює над дружиною номер три. Вони з Портером не ладнали. Тепер у нього є причина позбутися від неї ".
  
  Лежен присвиснув. "Ці мормонські фундаменталісти огидні". Він помовчав. "Знаєш, що я думаю?" Він не став чекати відповіді. “ Я думаю, нам слід якомога швидше перевірити комори в мотелі, не так?
  
  "Давай спочатку займемося дітьми, добре?"
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 69
  
  Двоповерховий будинок, обшитий вагонкою, займав піщаний ділянку на Найт-стріт, приблизно в кварталі від храму в Наву, штат Іллінойс. Гойдалки і іржава гірка у дворі видавали в ньому школу. Дві дівчинки допомагали малюкам піднятися на гірку. Вхідні двері були відчинені.
  
  "Ти у справі", - сказав Лежен.
  
  "Будь обережний," сказав Джиммі.
  
  Джорджія помовчала, намагаючись пригадати, чи були у Іден якісь особисті примхи або звички, про яких вона її не запитала. Єдине, що вона могла згадати, це те, що жінка кілька разів торкалась до своїх волосся, коли нервувала. Але це могло бути через те, що вона підстригла і пофарбувала волосся, коли їхала з Наву.
  
  Джорджія вийшла з позашляховика і підійшла до гойдалок, намагаючись наслідувати ході Іден. Був прекрасний весняний день, і вона підійшла до маленької дівчинки, років чотирнадцяти, яка допомагала гойдатися трьом дітям. Як і Джорджія, дівчина була одягнена в довгу спідницю і сорочку на гудзиках. Джорджія згадала ортодоксальних єврейських жінок, з якими познайомилася завдяки Метту. Вони одягалися однаково, хоча і носили шейтели, або перуки, якщо були одружені. Ця молода жінка цього не робила.
  
  Іден посміхнулася дівчині, яка обережно посміхнулася у відповідь, як ніби знала, що повинна знати Джорджію, але не могла згадати її.
  
  “Привіт. Я тут, щоб забрати своїх дітей. Тейган, Сарію і Елайджу. Вони всередині?"
  
  До дівчинки дійшло, що вона впізнала його, і вона ахнула. “ Ви— ви їх мати?
  
  “ Так. Я Іден Крістіансен, " представилася Джорджія.
  
  "Ти повернувся!" Сказала дівчина.
  
  Джорджія не хотіла обговорювати це з нею. Вона приємно посміхнулася. "Вони всередині?"
  
  Дівчина кивнула, і Джорджія попрямувала в будинок.
  
  Іден сказала їй, що Тиган, ймовірно, буде найбільш нетерплячою і простою дівчиною для возз'єднання, тому вона почала шукати стрункого десятирічного хлопчика з лляними волоссям. Вона пройшла повз двох кімнат на другому поверсі, розташованих один навпроти одного. Кожну кімнату займала група дітей. В одній кімнаті стояла переносна дошка на коліщатках. Учні, ймовірно, користувалися нею разом. Вчителька, якій на вигляд було не більше чотирнадцяти, писала цифри на дошці.
  
  Вона стояла у дверях з класною дошкою і дивилася поверх дітей, але вона дивилася їм у потилицю. У одного хлопчика, здавалося, були світле волосся. Вона мовчала, поки вчитель не обернувся. У неї не виникло жодних проблем з тим, щоб визнати Джорджію Едемом.
  
  “Сестра Іден! Ти вдома!"
  
  Всі діти різко повернули голови. Одна дівчинка з темно-каштановим волоссям відкрила рот і залишила його відкритим.
  
  "Сарія, це твоя мама!" - вигукнула вчителька.
  
  Сарія була обережною, підозрілою, сказала Іден. Вона була в люті через те, що її мати покинула їх, і, можливо, не проявила б до неї ніякої прихильності. Принаймні, не спочатку.
  
  "Сарія", - сказала Джорджія. "Я повернулася". Вона розкрила їй обійми.
  
  Дівчина підвелася зі свого місця, але на її обличчі було похмурий вираз. "Що сталося з твоїм голосом?"
  
  Рис. Дівчина була тямущою, подумала Джорджія.
  
  "Я — хвора", - сказала вона. “Зараз я в порядку. Але я все ще трохи захрипла". Вона розвела руками. Підемо, сестра Седі, підемо додому".
  
  Джорджія зробила крок в кімнату, але не хотіла тіснити Сарію. Вона почекала, поки Сарія збере свої речі.
  
  “ Я можу допомогти вам донести ваші книги?
  
  "У мене немає ніяких книг".
  
  Звичайно, вона цього не зробила. Джорджія дорікнула себе за необачність. Вона опустила руки.
  
  Сарія повільно підійшла до Джорджії, і вони вийшли з класу. "Ти виглядаєш по-іншому," сказала вона, примружившись.
  
  Джорджія змусила себе посміхнутися. “ Я ж казала тобі. Я була хвора.
  
  "У вас був Covid?" Запитала Сарія.
  
  “Так. Але зараз це відбулося", - збрехала вона. Це краще, ніж тягати книги. “Я пройшла карантин. Я трохи схудла. Може бути, це те, що ти помічаєш".
  
  “ Де ви зупинилися? - запитав я.
  
  Джорджія швидко міркувала. "Я їздила до бабусі і дідуся в Квінсі". Вона мало не додала: "І вони передають тобі привіт", але передумала. Іден могла б сказати це по-іншому.
  
  Сарія зупинилася в декількох футах від Джорджії. “ Як ми доберемося додому?
  
  "Друг позичив мені свою машину". Джорджія зателефонувала вчительці. “Спасибі. Вона повернеться завтра. Коли Сарія послідувала за нею до виходу, Джорджія сказала: "Ей, як щодо обіймів?"
  
  Сарія обняла Джорджію за стегна, але це було вільне обійми. “ Ти пахнеш по-іншому.
  
  Джорджія проігнорувала це. “ Де Тиган і Елайджа? Я пошукала Елайджу зовні, але не побачила його.
  
  “Елайджі тут немає. Він хворий. Пекла думає, що у нього Covid. Вона помістила його в палату одного".
  
  Безліч емоцій захлеснуло Джорджію. Вона була розчарована тим, що не змогла доставити всіх трьох дітей в Едем. Її турбувало, що маленький Елайджа був один. У той же час вона відчула полегшення від того, що Пекла, перша дружина Портера, дбала про них у відсутність Іден.
  
  “ Пекла щодня водить тебе в школу?
  
  "Вона знає".
  
  “Що ж, це єдина робота, яку їй більше не доведеться виконувати. Я так радий бачити тебе, сестра Седі. Ти не можеш повірити, як сильно я нудьгував по тобі. Це мало не звело мене з розуму ".
  
  "Так ось чому ти повернувся?"
  
  Джорджія кивнула. “ Я повинна була побачити своїх дітей. Так де ж...
  
  Її перервав крик маленького хлопчика, сбегавшего по сходинках. “Мама! Мама!" У нього були лляне волосся і широка посмішка на обличчі. “Я знав, що ти повернешся. Я так і знав!" Він кинувся в обійми Джорджії і міцно обняв її. “Папа сказав, що ти пішла назавжди. Але я продовжував молитися. І Бог відповів на мої молитви!"
  
  “О, Тейган. Мій милий ангел!" Джорджія міцно обняла його, потім опустилася на коліна на рівень його очей і притягнула до себе. Незважаючи на її помилку — вона збиралася назвати його "милим хлопчиком", - він, здавалося, не сумнівався в тому, хто вона така, і за це вона вимовила коротку молитву. Тим часом на сходах зібралася група дітей, і вчителька старших намагалася загнати їх назад наверх. Діти, які були в кімнаті з класною дошкою, спостерігали за подіями з-за дверей. Таким же був і їх учитель.
  
  "Мені дуже шкода, що я порушила ваш розпорядок дня", - сказала Джорджія вчителям. "Я просто відвезу їх додому".
  
  Дівчинка кивнула і обмінялася думками з іншою вчителькою. Джорджія знала, що вони збираються поширити цю новину по всьому Наву.
  
  Джорджія поспішила до вхідних дверей школи, намагаючись підштовхнути дітей вперед. “О, мої малята, я так рада вас бачити. Поїхали." Вона вказала на сірий позашляховик. “ Дехто з моїх друзів збирається відвезти нас додому.
  
  
  
  Після того, як Джорджія пристібнула дітей ременями безпеки, вони рушили в путь, невелика група дітей зі школи дивилася їм услід. Тиган продовжувала задавати Джорджії питання, але Сарія була тихою, майже похмурою.
  
  Лежен обернувся. “Привіт, хлопці. Мене звуть Нік". Він вказав на Джиммі. "А це Джиммі".
  
  "Хто ти?" Вимогливо запитала Сарія.
  
  "Друзі твоєї мами".
  
  "Ви християни?" - запитав я.
  
  "Я," відповів Лежен. “ А ти, Джиммі?
  
  “Ага. Те ж, що і ти", - відповів він.
  
  "Добре", - сказав Лежен. "Радий, що це вирішено". Він підморгнув Сарії. Вона відсахнулася, як ніби не зрозуміла, що таке підморгування, і присунулася ближче до Джорджії. Слава богу, подумала Джорджія. Вона приймає мене як Едем. Лежен теж це помітив.
  
  “ Думаю, тобі ще ніхто ніколи не підморгував.
  
  Очі Сарі розширилися, але вона не сказала ні слова.
  
  "Можливо, це перший раз, коли Сарія веде себе сором'язливо поруч з ким-небудь", - сказала Джорджія.
  
  Сарія взяла Джорджію за руку. Джорджія обняла дівчину і пригорнула до себе. “Підморгнути - це приємно. Це означає, що ти комусь подобаєшся".
  
  Сарія нічого не сказала, але її тіло розслабилося.
  
  Тиган, з іншого боку, продовжувала засипати Джорджію питаннями. Куди вона поїхала? З ким? Чому? Вона дійсно заразилася Covid? Брови Лежен вигнулися, коли він запитав її про це. Вона спробувала відповісти на них так, як могла б відповісти Іден, але її зосередженість була не такою гострою, як слід було б. Як вони збиралися пояснити їм, що це за літак? Або той факт, що вона не полетить з ними? Вона навіть не знала, чи зрозуміли Лежен і Джиммі, що це не так.
  
  Вони були вже по дорозі в аеропорт, коли Сарія сказала: "Хіба ми не повинні бути вже вдома?"
  
  Сарія зрозуміла, що щось не так. Джорджія вже збиралася відкрити рот, але Лежен сам відповів на питання. “ Ти коли-небудь літав на літаку, Сарія?
  
  Дівчина похитала головою.
  
  "А як щодо тебе, Тейган?"
  
  "Ні, сер".
  
  “Що ж, тоді це твій щасливий день. Твоя мама домовилася про політ на літаку, перш ніж відвезти тебе додому, і ми скоро вирушимо туди ".
  
  “Літак? Чому?" Запитала Сарія.
  
  Джорджія вважала, що для восьмирічного віку Сарія була дуже розвиненою. "Це особливе задоволення", - сказала вона. “Щось на зразок сюрпризу після повернення додому. Я думаю, тобі сподобається. "Вона похитнулася. "Але якщо ти не хочеш цього робити, нічого страшного". Вона подумки схрестила пальці.
  
  "Адже ти теж підеш, правда, мамо?" Сказала Сарія.
  
  "Звичайно, це вона", - сказав Лежен. "Дивися". Він вказав вперед.
  
  Вони в'їхали на злітно-посадкову смугу Вінчестера і помітили "Сессну" в кінці злітно-посадкової смуги. Тим часом Джорджія намагалася привернути увагу Лежен, щоб похитати головою, але Лежен не дивилася їй в очі. Джорджія знала, що це було зроблено навмисно.
  
  "Класний літак, правда?" - Запитав Лежен.
  
  Джиммі підігнав позашляховик прямо до "Сессне", і всі вийшли з машини. Джорджія взяла з дитячої ручки в кожну з своїх і попрямувала до літака. “Добре, янголята. Ти сідай, а я зараз буду.
  
  "Тато знає, що ми летимо літаком?" Очі Сарі звузилися.
  
  "Звичайно, знає," збрехала Джорджія. “ Ти думаєш, я б що-небудь зробила без його дозволу?
  
  “ Знаєш, тато злиться на тебе. Він сказав, що ти не повернешся.
  
  "Я знаю, мила". Рис. Їй не слід було говорити “мила", але це просто вирвалося.
  
  Тиган радісно вибігла по сходах. Сарія виглядала сомневающейся, але зробила те, що їй сказали. Тим часом Джорджія звернулася до Лежен. “Я не збираюся повертатися з ними в Чикаго. Ось чому я попросив жінку-агента.
  
  “Ти не можеш дозволити цим дітям вперше полетіти без тебе. Вони занадто молоді. І маленька дівчинка не впевнена в тобі. Тобі потрібно піти з ними і продовжувати в тому ж дусі ще годину ".
  
  Джорджія прикусила губу і обдумала це. Він був прав.
  
  “Послухай. Я знаю, ти хочеш приєднатися", - сказав Лежен. Так що ти йди. Я відвезу Іден в аеропорт зустрічати літак. Потім ти разворачиваешься і летиш назад сюди. Зателефонуйте нам за десять хвилин до приземлення. Все це займе не більше години".
  
  “ Обіцяєш? Вона подивилася на Джиммі, який стояв в стороні від них з похмурим виразом обличчя. Було очевидно, що він не хотів, щоб вона наближалася до Наву.
  
  Лежен кивнув. "Тобі все ще потрібно роздобути третьої дитини, вірно?" Він підморгнув.
  
  "Спасибі". Відчувши полегшення, вона підійшла до Джиммі. “Я знаю, ти не хочеш, щоб я поверталася, але я повинна. У нас тільки двоє дітей. Мені потрібно забрати третього. Він захворів і лежить вдома."
  
  Він упер руки в боки. “ Ми з тобою поговоримо, коли все це закінчиться.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 70
  
  Eden
  
  
  
  Два агенти ФБР забрали Іден з конспіративної квартири і відвезли її на північ, у чиказький Executive Airport, невеликий аеропорт для приватних літаків у передмісті Уилинга. Погода сприяла; був теплий, сонячний квітневий день, але Іден хвилювалася. Доброю новиною було те, що в Джорджії були Тейган і Сарія. Погана новина в тому, що Елайджа все ще був дома, можливо, з Covid. Вона повинна бути вдячна Пекло за те, що та доглядає за дітьми, але її турбувало, як відреагують Тейган і Сарія, коли побачать свою справжню матір і зрозуміють, що їх обдурили. Як вона могла пояснити все, що відбулося за останні кілька тижнів?
  
  Вона сиділа, неспокійна й роздратована, на задньому сидінні чорного позашляховика, серце шалено калатало в неї в грудях. Їх довіру до неї було підірвано її раптовим від'їздом двома тижнями раніше, і Портер нітрохи б не полегшив ситуацію. Він сказав їм, що вона ніколи не повернеться, і з цього моменту він буде їх єдиним батьком. Він назвав би її поганою матір'ю, яка не підкорилася закону мормонів і повинна бути відлучена від церкви.
  
  Вони, мабуть, відчували себе покинутими, збитими з пантелику і спустошеними. Іден було боляче від того, що причиною була вона. Вона присягнулася провести залишок свого життя, загладжуючи свою провину перед ними. У той же час вона була вдячна ФБР і Джорджії Девіс. Без їхньої допомоги вона могла бути ізольованою в Наву, яку оминали всі, включаючи її дітей. Або загинути. Замість цього її дорогоцінні малюки незабаром опиняться у неї на руках.
  
  Агент на передньому пасажирському сидінні відповів на дзвінок. “Добре. Зрозумів. Вас зрозумів". Він повернувся до Іден. “Літак приземляється через десять хвилин. Ми будемо там через п'ять".
  
  "Спасибі". Вона слабо посміхнулася.
  
  Вони виїхали на льотне поле і спостерігали, як "Сессна" пішла на ідеальну посадку. Іден насилу стримувалася — їй хотілося вибігти до все ще летить літака. Нарешті, він зупинився в декількох ярдів від позашляховика.
  
  "Тепер ми можемо виходити", - сказав чоловік з ФБР на пасажирському сидінні. Він вибрався з машини і відкрив задні двері для Іден. Вона вибралася з машини і побігла до трапу "Сессны", який тепер був висунутий. На ній були джинси і штани, які агент Саммерфілд знайшов у шафі. Це було помилкою, раптово зрозуміла вона. Діти ніколи не бачили ні в чому, крім спідниць, суконь з довгими рукавами. Чи впізнають вони її взагалі? Вона провела рукою по волоссю. Це теж було по-іншому. Тепер смаглява і кучерява. Що вона накоїла?
  
  Вона затамувала подих, коли двері "Сессны" відкрилася. Першою з'явилася Джорджія; вона помахала Іден і збігла сходами. За нею послідувала Тейган, а потім Сарія. Кожен з них тримав її за руку, поки вони йшли до Іден. Побачивши її, вони зупинилися. Минуло кілька секунд. Тейган схилив голову набік, але Сарія просто дивилася на Іден.
  
  
  
  Джорджія присіла навпочіпки, щоб їхні очі були на одному рівні. “ Добре, тепер я повинна тобі в чомусь признатися, і я сподіваюся, ти не зненавидиш мене за це. Вона проковтнула. “ Я не твоя мама. Я— я її подруга, яка так вже схожа на неї. Вона тицьнула великим пальцем у бік Іден. “ Це твоя мама. Вона змінила зачіску і одяг. Для цього була вагома причина, і я впевнена, вона скаже тобі, чому. Джорджія подивилася на Сарію. “ Ти була права, мила. Я не пахну, як твоя мама, тому що я не вона. І голос у мене не хрипкий. Він просто не такий, як у твоєї мами. І тепер ти бачиш, що в мене теж інші волосся. Вона обхопила обличчя Сарії долонями. “А твоя мама тебе дуже любить, і це був єдиний спосіб, який ми змогли придумати, щоб ви троє знову були разом. Ти можеш це зрозуміти?" Вона опустила руки і взяла руку Сарії в одну зі своїх.
  
  Джорджія чекала, здавалося, цілу вічність. Вона знала, що Іден, ймовірно, теж затамувала подих.
  
  Сарія подивилася на Джорджію, потім на її маму, потім знову на Джорджію. В очах Сарії з'явився блиск тріумфу. “Я так і знав! Я знав, що ти не вона!" Вона відпустила руку Джорджії і вказала на Іден. "Це моя мама!"
  
  Джорджія кивнула.
  
  Сарія підбігла до матері. "Я знала, що ти прийдеш за нами!"
  
  Іден підхопила Сарію на руки і стиснув її так міцно, що Сарія заерзала. Здавалося, Іден це не хвилювало. І, схоже, її не хвилювало, що по її щоках текли сльози.
  
  Джорджія повернулася до Тейган. “ А ти, мій Ангел, вкрала серце своєї матері, як тільки народилася. Вона не могла перестати говорити мені про тебе. Вона так сильно любить тебе, що мені боляче слухати. Ти можеш вибачити нас за те, що ми так вчинили з тобою? На це була вагома причина, і твоїй мамі ... і мені ... шкода, що це був наш єдиний вибір ".
  
  Тейган проковтнула. Іден сказала їй, що він завжди був зрілим для свого віку. І тепер вона могла бачити це. У нього було те, чого ніколи не було у його батька: співчуття. Він підбіг до матері, і вони довго залишалися, притиснувшись один до одного. Потім він вивільнився з її обіймів і повернувся до Джорджії. “Я розумію, мадам. Спасибі вам за те, що привели нас сюди ".
  
  Очі Джорджії наповнилися слізьми, і вона обняла його.
  
  Тиган на мить замовкла. Потім: "Ми можемо знову політати на твоєму літаку?"
  
  Джорджія посміхнулася. “ Літак? Звичайно. Ми з цим розберемося.
  
  "Мені сподобалося", - сказала Тиган. “Люди і машини були маленькими, як мурахи. І частину часу ми були над хмарами. Це було майже так, як ніби ми піднімалися на Небо!"
  
  Джорджія посміхнулася. "Схоже на те, не так?"
  
  Він кивнув. “ Значить, ми побачимося з тобою знову?
  
  "Я сподіваюся призвести Елайджу сюди завтра", - сказала Джорджія. "Так що Так, ти побачиш мене завтра". Вона відпустила його і поплескала по спині: “Продовжуй, зараз. Твоя мама чекає тебе."
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 71
  
  Лежен стримав своє слово, і Джорджія повернулася в Наву до настання темряви. Джиммі чекав її на злітно-посадковій смузі в позашляховику. Він був один.
  
  "Будь ласка, не сердься на мене", - сказала вона. "Я тут тільки для того, щоб забрати маленького хлопчика".
  
  Джиммі мить нічого не говорив. Потім він підхопив її на руки і міцно притиснув до себе. “Просто я так сильно люблю тебе. Якщо б з тобою що—небудь сталося, я ... ну, я просто не знаю, що б я робив.
  
  “ Я відчуваю те ж саме. І я обіцяю не ризикувати. Правда. Я буду триматися подалі, поки не буду впевнена, що це безпечно. "Вона провела пальцями по його щоці. "До тих пір, поки ти теж це робиш".
  
  Він поцілував її. “ По дорозі в аеропорт у мене виникла ідея.
  
  "Що це?" - запитав я.
  
  "Ну, якщо припустити, що все пройде добре, і ми благополучно доставимо Джобета додому, я подумав, що візьму наступні кілька днів відпустки".
  
  “Гаразд. По-моєму, звучить непогано. За винятком того, що нам, ймовірно, доведеться зв'язати багато незакритих решт".
  
  "Вони можуть почекати".
  
  "Чому?"
  
  “ Я думав, ми могли б одружитися. Тобто, якщо ти захочеш.
  
  Джорджія не була впевнена, що правильно розчула. “ Е-е... гм......що ти сказав?
  
  “ Ти вийдеш за мене заміж? Завтра? Або післязавтра? Або Післязавтра?
  
  Джорджія була захоплена зненацька. “ Прямо зараз? Перш ніж ми ризикнемо нашими життями? Ти вирішив зробити пропозицію?
  
  “ Якщо не зараз, то коли? Він подивився на неї таким поглядом, що Джорджія затремтіла від задоволення.
  
  Вона на мить втратила дар мови. Потім взяла його обличчя в долоні і сказала тихо: “Так. Я б з задоволенням".
  
  Він посміхнувся. “Ну, тоді гаразд. Ми поїдемо в центр і отримаємо права, коли повернемося. Нехай суддя поженит нас. Нічого страшного."
  
  “Звучить ідеально. Можна мамі і Ванні прийти?"
  
  "Звичайно". Він видихнув і поцілував її. Потім вони сіли у позашляховик і поїхали в Наву.
  
  
  
  Вони під'їхали до іншого позашляховику, припаркованого на тій же звивистій дорозі, по якій вони виїхали з мотелю тиждень тому. Лежен і його команда спецназу були всередині. Згущалися сутінки, так що Джорджія не могла розгледіти окремих осіб.
  
  Лежен виліз з іншого фургона. Те ж саме зробив один з членів команди спецназу, чоловік у такій кількості захисного спорядження, що було важко сказати, де воно зупинилося, а де почалося. Джорджія і Джиммі вислизнули з свого позашляховика.
  
  "Це Куїнн", - сказав Лежен. "Нам потрібно ухвалити рішення".
  
  "Що це?" Запитав Джиммі.
  
  “ Ці люди вважають важливим забрати схованку зі зброєю, перш ніж ми вирушимо за твоєю матір'ю. Без зброї люди Крістіансена опинилися в невигідному становищі. Життя можна було б врятувати.
  
  “Але ми не знаємо напевно, чи зброю на другому поверсі в цих шафах. Що, якщо воно десь ще? У підвалі? Або в задній кімнаті офісу? Ми були б легкою здобиччю, " сказав Джиммі.
  
  "Наше завдання - врятувати мою матір", - сказала Джорджія. "Зброю і наркотики - не наш пріоритет".
  
  Заговорив Куїнн. “ Може, їх і немає на папері, але якщо ми не доберемося до них, то будемо мертві, перш ніж зможемо врятувати твою матір. Він тицьнув великим пальцем у бік мотелю. “ Ходять чутки, що Крістіансен прямує сюди зі своїми людьми. Він дуже злий.
  
  "Добре". Лежен пирхнув. "Я хочу, щоб він бився шалено". Він подивився на Джорджію і Джиммі. “Але Куїнн прав. Якщо у нас не буде достатнього прикриття, ми облажаемся, витягуючи твою матір.
  
  "Ми покладаємося на вашу інформацію". Куїнн вказав на Джиммі. "Наскільки ви впевнені, що в кімнатах нагорі знаходиться тайник зі зброєю?"
  
  "Я - ні", - сказав Джиммі. “Я їх не бачив. Але це здається логічним. Крістіансен використовує всю задню частину мотелю під свою штаб-квартиру. Хіба він не хотів би, щоб його вогнепальну зброю було поблизу?
  
  "Ви не можете розділитися?" Запропонувала Джорджія. "Половина ваших людей отримає зброю, інша половина - мою матір?"
  
  Куїнн похитав головою. “Занадто ризиковано. Нам потрібні снайпери на другому поверсі, знімають його людей. Нам потрібні інші, щоб блокувати виходи спереду і ззаду ".
  
  “ Позаду? Я думала, там тільки ліс, " сказала Джорджія.
  
  Куїнн похитав головою. “Ми провели невелику розвідку. З мотелю веде путівець. Вона ґрунтова і всіяна камінням, але прохідна. Ми вважаємо, що саме так ополченці Крістіансена входять і виходять ".
  
  "Тепер це ополчення?" Запитала Джорджія. "Я думала, це просто купка розлючених мормонських фундаменталістів".
  
  "Зі смертоносним зброєю," сказав Квінн. “ Досить близько.
  
  Руки Джорджії злетіли з боків від голови. “Чорт. Що нам робити?"
  
  У Лежена задзвонив мобільник. “Що таке? Так? Ми вже в дорозі.
  
  “Наш спостерігач помітив активність в мотелі. Півдюжини чоловіків заїхали на парковку і зникли за будинком. Можливо, ще більше скористалися польовою дорогою. Занадто пізно хапатися за зброю. Вони вже будуть у них. Пора починати це родео. Куїнн, розділи свою команду. Нам потрібні люди, які перекриють путівець, люди на парковці і ваші кращі хлопці, щоб пробратися на другий поверх і до матері. Я попереджу головний офіс".
  
  Лежен застрибнув у фургон разом зі спецназом. Джиммі і Джорджія пішли за ним у своєму фургоні.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 72
  
  До того часу, як вони заїхали на стоянку мотелю, вже стемніло. Джиммі в'їхав задом на одне з небагатьох вільних місць на стоянці, ближче до кінця ряду машин. Єдине освітлення виходило зсередини адміністратора і від гірлянди лампочок на стелях першого і другого поверхів.
  
  "Як команда спецназу збирається зустрітися з хлопцями Крістіансена?"
  
  "У більшості спецназівців на гвинтівках є прилади нічного бачення", - сказав Джиммі.
  
  "Це полегшення". Вона повернулася до нього. "Що ти збираєшся робити?"
  
  “ Прокрадись в підсобку і з'ясуй, що відбувається з твоєю матір'ю.
  
  Вона кивнула. "Я залишуся тут".
  
  Він кивнув. “ Я перекладаю свій телефон на вібродзвінок.
  
  "Підніми його, якщо це станеться".
  
  Він нахилився і поцілував її. "Якщо це стане напруженим, забирай фургон і забирайся к чортовій матері". Він вибрався з фургона, але залишив ключі в замку запалювання.
  
  Джорджія ковзнула на водійське сидіння, щоб подивитися.
  
  Лежен вийшов з фургона спецназу, який тепер був порожній, і попрямував в головний офіс. За конторкой сидів Реймонд Бенсон, чоловік, який намагався задушити її в Еванстоні. Джорджія хотіла попередити Лежена. Вона припустила, що у Бенсона в ящику столу був пістолет, але він не здавався стурбованим або навіть настороженим. Просто нудьгував. Або він був кращим актором, ніж вона думала, яких йому не вистачало декількох мозкових клітин.
  
  Вона спостерігала, як Лежен махнув рукою і щось сказав йому.
  
  Бенсон підняв на Лежена сонні очі, але вона побачила, що він зробив крок назад. Через Секунду виття пожежної сигналізації наповнив повітря хитаються хвилями звуку. Лежен дістав пістолет, і Бенсон підняв руки. Лежен надів на нього наручники, відвів до фургона спецназу і занурив всередину.
  
  Але збиток був нанесений. Пожежна тривога продовжувала звучати, нервуючи Джорджію. Лежен вийшов з фургона спецназу з мегафоном і прокричав, перекриваючи шум.
  
  “Це ФБР. Залишайся у своїй кімнаті. Якщо тебе немає в кімнаті, спускайся на парковку. Я повторюю. Якщо ти в кімнаті, залишайся там. НЕ йди. Якщо вас немає в кімнаті, спускайтеся і здавайтеся нам. Ми знайдемо вас".
  
  Секундою пізніше в напрямку Лежена пролунав постріл. Він пролунав з другого поверху. На щастя, він промахнувся. Але залп викликав куль з інших гвинтівок. Лежен впав на землю і перекотився під свій фургон. Джорджія бачила, як він витягає з кишені стільниковий. Вона подивилася на другий поверх і побачила трьох стрільців, що стоять уздовж коридору. У них було світло і, отже, перевага. Вона поняття не мала, де знаходиться команда спецназу. Але у них було нічне бачення, так що вони могли стріляти в темряві. Чи Могла вона якимось чином вимкнути світло?
  
  Вона зібрала волосся в пучок на маківці і одягла бейсболку Джиммі. Спочатку вона вимкнула внутрішнє освітлення на стелі. Потім, дуже повільно, вона вийшла з фургона. Їй треба було добратися до головного офісу і знайти панель, яка виключала світло. Ховаючись за кожною припаркованою машиною, вона повільно йшла до офісу. Добігши до припаркованої поруч з офісом машини, вона, пригнувшись, побігла до дверей офісу. Навколо неї свистіли кулі, але вона не була поранена. Вона кинулася всередину, підповзла рачки до стійки і пірнула за неї. Пожежна сигналізація все ще плакала, і було важко ясно мислити. Тут повинен був бути головний вимикач світла. Але де?
  
  Вона зробила кілька вдихів, щоб заспокоїтися, і оглянула офіс. За стійкою була маленька кімнатка з пошарпаним письмовим столом, потрісканим і залатаним шкіряним кріслом і крихітним телевізором. Вона присіла і, пригнувшись, увійшла в кімнату. На стіні позаду неї була панелі з вимикачами. Вона клацнула ними усіма. Кімната і весь головний офіс занурилися в пітьму. Вона полегшено зітхнула. Потім встала і підійшла до скляного вікна. Вона зробила це. Зовнішній світло у коридорах мотелю був вимкнений.
  
  Зі свого місця вона побачила рухомі тіла і метушню в задній частині мотелю. Вона стояла під кутом і майже нічого не бачила, але у неї склалося враження, що по сходах піднімалися чоловіки. Але чиї чоловіки? Вона залишилася на місці, дістала свій "Глок" і дослала патрон у патронник. Вона залишиться там, де була, поки не буде впевнена.
  
  Раптово шквал куль з другого поверху вниз, на паркування, припинився. Вона сподівалася, що через відключення світла мети Крістіансена стали темними і розпливчастими. З боку паркування пролунала серія пострілів. Вони, мабуть, виходили від команди спецназу, яка зараз розстрілювала людей Крістіансена на другому поверсі. Вона сподівалася, що вони б'ють приятелів Крістіансена, але з-за пронизливого сигналу пожежної тривоги нічого не було чутно.
  
  Її мати. Що відбувалося з Джобет? Її тримали тут? Тепер, коли вона зосередилася на своїй матері, емоції, які вона стримувала, поки працювала над справою про Covid, почали виливатися назовні. Вони повинні були знайти її мати живий. Вона знала, що це була головна місія Лежена і Джиммі. Вони робили все, що могли, але це була її мати. Жінка, яку вона тепер зрозуміла, стала зовсім іншою людиною, ніж тоді, коли Джорджія була дитиною. Джобет зробила все, що могла, чого було небагато, але з Ванної, вона впоралася краще, ніж з Джорджією. Принаймні, вона не кинула Вэнну. Тепер вона була відданою бабусею для Чарлі, люблячою мамою для Ванни, і вона хотіла возз'єднатися з Джорджією. Схоже, вона була здатна змінитися. І якщо так, то хіба Джорджія не повинна була дати їй цей шанс?
  
  Джорджія подивилася на парковку. Галас стихла. Не тільки в кімнаті було темно, але і неонова вивіска мотелю не горіла. Джорджія вислизнула за двері і рачки поповзла до задньої частини мотелю. Ряд кущів поруч з офісом забезпечував укриття, і вона розчинилася в них, щоб підвести підсумки.
  
  З кущів їй було набагато краще видно задню частину мотелю. Чортова пожежна сигналізація все ще верещала, але вона вже звикла до неї. Вона втупилася на сходи. Джиммі і Лежена ніде не було видно, але вона розгледіла фігуру чоловіка, який піднімався по сходах. Озброєний гвинтівкою, він зупинився на півдорозі і обернувся. Вона ахнула. Навіть при відсутності світла вона могла розгледіти, що у чоловіка була густа борода. Портер Крістіансен. Що він робив? Він йшов за своїм запасом зброї або за її матір'ю?
  
  Діставшись до верху сходів, він уповільнив крок. Один з його людей стояв біля входу в кімнату з рушницею через плече. Охоронець. Крістіансен відмахнувся від нього, дістав з кишені ключ і відчинив двері. Він зник всередині. Джобет був там? Джорджія затамувала подих, ніби ось-ось повинно було відбутися щось серйозне. Вона подумувала вибігти по сходах і вистрілити, але охоронець, вертевший головою у обидві сторони, вбив би її. Вона була б мертвою жінкою.
  
  Де були Джиммі і Лежен? Вони залягли на дно? Вона не могла сказати, ховався чи хто-небудь на землі, і це було проблемою. Були у Крістіансен люди в задній частині мотелю, і прикривали вони свого лідера? Якщо так, то будь-який її рух закінчилося б черговим градом куль. Вона намагалася залишатися спокійною і зосередженою, але її серце шалено калатало в грудях, а дихання виривалося швидкими ковтками повітря.
  
  Пожежна сигналізація раптово замовкла, і гучна тиша змінила пронизливий крик. Полегшення охопило Джорджію. Може бути, вона почує який-небудь розмову від людей Крістіансена. Але як раз в той момент, коли тиша поглинула її, зверху долинув гучний стукіт. Що це було?
  
  Зі сходів долинули звуки сварки. Бурчання, яке, мабуть, виходило від чоловіка, за яким послідував жіночий крик.
  
  “Мені потрібна допомога. ЗАРАЗ ЖЕ!"
  
  ДжоБет!
  
  Ще один удар і виття чоловіки. Ще один крик. “Чорт візьми. Лежи, придурок!" Це був Джобет.
  
  Дві фігури взбежали по сходах. Вона не могла розгледіти їх виразно, але знала, що це, мабуть, Джиммі і Лежень. Охоронець тримав гвинтівку напоготові, але або Джиммі, або Лежен прицілилися і застрелили його перш, ніж він встиг вистрілити. Додаткової стрільби з землі не було. Якщо люди Крістіансена були в задній частині мотелю, що з ними сталося? Джиммі і Лежен убігла у кімнату на другому поверсі. Раптом пролунало багато криків і гучних вигуків. Потім один постріл. Тільки один. Джорджія в паніці відступила.
  
  З задньої сторони мотелю, нарешті, пролунали постріли, але вони долинали здалеку. Джорджія припустила, що люди Крістіансена намагалися втекти по грунтовій дорозі, але команда спецназу зловила їх. Принаймні, ця частина плану спрацювала. У передній частині мотелю раніше було тихо. І з другого поверху більше не лунало пострілів.
  
  Джорджія встала і швидко струсила з куртки чагарникові голки. Вона вибігла по сходах, тримаючи пістолет обома руками перед собою. Діставшись до верху сходів, вона різко обернулася і стала чекати. Ні з якого боку не стріляли. Двері в кімнату, звідки долинали крики, була закрита. Вона покликала: “Девіс. Я входжу!" - і розкрила її ногою.
  
  
  
  Всередині кімнати було одне із самих дивних видовищ, які Джорджія коли-небудь бачила. Портер Крістіансен лежав на підлозі зі скутими за спиною руками та заклеєним скотчем ротом. Лежен намагалася зупинити рану на нозі Крістіансен рушником, а Джиммі був у ванні, змиваючи кров з обличчя її матері.
  
  "Мама!" Джорджія закричала і побігла у ванну. “З тобою все в порядку? Що, чорт візьми, сталося?"
  
  Джобет побачила її в дзеркалі ванної, повернулася і обняла дочку. Джорджія відповіла взаємністю, і вони довго стояли, притиснувшись один до одного. Потім Джобет сказала: “Джорджія, я вся в крові. Дай мені помитися".
  
  “ Але що сталося? Як довго ви тут? Як вони з вами поводилися? Як ви поклали його на підлогу?
  
  Джобет знову повернулася до дзеркала і посміхнулася. Джорджія зрозуміла, що з рота в неї тече кров. Якимось чином вона втратила нижній зуб, і з рани текла кров.
  
  “ Що— що сталося? Нам відвезти тебе в лікарню?
  
  "Боже мій, Джорджія", - твердо сказала її мати. “Заспокойся, люба. Я в порядку.."
  
  У Джорджії відвисла щелепа.
  
  "Твоя мати - відмінний боєць", - сказав Джиммі.
  
  "Хто-небудь, будь ласка, розповість мені, що сталося?"
  
  Джиммі взяв трохи туалетного паперу, акуратно склав її і віддав Джобету. “ Приклади це туди, де кров. Це допоможе, поки ми не відвеземо тебе до відділення невідкладної допомоги.
  
  "Де твій зуб, мамо?" Запитала Джорджія.
  
  “ В кишені моїх штанів. Джобет посміхнувся.
  
  Лежен покликав з іншої кімнати. - Вийди сюди, люба. Я поясню.
  
  
  
  Джорджія увійшла у велику кімнату. На підлозі в декількох футах від Портера Крістіансена стояла сталева вішалка для рушників. "Що це тут робить?" Крістіансен почав стогнати крізь клейку стрічку.
  
  - Заткнися! - крикнула Джобет. “ Заткнись, придурок. Вона з'явилася в дверях ванної. “ Вибач. Це призначався йому. "Вона вказала на Портера. - Дозвольте мені пояснити, агент Лежен. Вона повернулася до Джорджії. “Вони тримали мене пов'язаним більшу частину часу, але так як я старший, я сказав їм, що мені потрібно багато писати. Кожен раз, коли я приходив сюди, я смикав вішалку для рушників з обох кінців, поки, нарешті, не витягнув її із стіни. Це зайняло якийсь час, але якщо я щось і знаю, так це дешеві мотелі. Я знав, що якщо буду продовжувати в тому ж дусі, то зможу домогтися свого. І я домігся. Прямо перед тим, як почалася стрілянина ".
  
  “Ти жартуєш. Що потім?"
  
  “Я заховав це в ванні. Коли цей мудак сказав, що ми йдемо, я сказав йому, що мені треба відлити. Він не збирався мені цього дозволяти, але я сказав йому, що або так, або я обоссу весь його вантажівка.
  
  “Він дозволив мені. Я схопився за стійку, а коли вийшов, почав розгойдуватися ". Джобет розсміявся. “Він отримав один хороший удар по моїх губ, але я вдарив його ззаду по колінах, а потім по потилиці. Він упав ".
  
  “ Я в це не вірю, - сказала Джорджія.
  
  “Я сів йому на спину, але він взбрикнул, як мустанга. Ось тоді я закричав. Я думав, він мене переверне догори ногами і втратить всю інерцію. І тут увірвалися ви, хлопці. Джиммі застрелив його і заклеїв їй рот скотчем. Слава богу."
  
  "Це було неймовірно, мам", - сказала Джорджія. "Ти впоралася з ним одна?"
  
  "Як я вже сказав, якщо це єдине, що я знаю, так це дешеві мотелі".
  
  "Це було чудово!" - Сказала Джорджія з шанобою в голосі.
  
  Джиммі посміхнувся. “ Тепер я знаю, звідки це у твоєї дочки.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 73
  
  За останніми підрахунками, троє вбитих — всі люди Крістіансена, шестеро схоплені групою спецназу, а Портер Крістіансен поранений і затриманий. Один член групи спецназу був поранений в плече.
  
  "Не так уже й погано", - сказав Лежен. "Відмінна робота, друзі мої". Він знизав Джиммі руку, потім обійняв Джобета. - А ти, дорога, отримаєш блакитну стрічку за хитрість і хоробрість на лінії вогню.
  
  Ми підіб'ємо підсумки у лікарні. Це буде довга ніч."
  
  Лежен подзвонив в управління шерифа округу Ганновер, і там стали чекати прибуття машин швидкої допомоги і підкріплення.
  
  “ Поліція Наву коли-небудь з'являлася? - Запитала Джорджія.
  
  "Ви бачили тут кого-небудь з поліцейських Наву?" Запитав Лежен. Він не став чекати відповіді. "Я теж".
  
  "Що ж, я думаю, у нас є відповідь на питання про їх співучасті", - сказала Джорджія. “Вони повинні були почути пожежну тривогу. Люди, повинно бути, подзвонили".
  
  “Я впевнений в цьому. Але мати з ними справу вище мого рівня. Я подзвоню Честертону, як тільки у нас буде дитина ". Він повернувся до Джиммі. “Ось що я тобі скажу. Розбирайся з шерифом і пораненими. Я поїду з Девісом у будинок Крістіансена і заберу дитину. Зустрінемося в лікарні. Найближчий з них в Кеокуке, Айова. "Він набрав номер свого мобільного. “ Подзвони мені, якщо тобі щось знадобиться.
  
  "Я піду з Джорджією", - запропонував Джиммі.
  
  “Я зроблю це. Крістіансен живе в лісі в декількох милях звідси. Розбирайся зі своїми братами в синьому".
  
  "Хвилинку", - сказала Джорджія. Вона підійшла до матері і обняла її. "Я повернуся, як тільки зможу, мам".
  
  “Я знаю це. Тим часом Джиммі подбає про мене". Вона подивилася на нього з кокетливою посмішкою.
  
  "Жобет", - сказав Лежен. “Ти не можеш дістати нас обох, дорога. Ти повинна вирішити".
  
  Вона підняла брови і подивилася на Лежена, потім на Джорджію.
  
  
  
  Джорджія намагалася не заснути, поки вони з Леженом їхали на північ, до будинку Портера Крістіансена. Полегшення від того, що рейд, небезпека і смерті минули, виснажили її. Стрес цього дня зруйнував її емоції. Здавалося, що в той ранок вона вперше зустріла Іден рік тому. Як і те, що вона зображувала Іден в школі. Все, чого їй хотілося, - це впасти на ліжко з Джиммі в обіймах.
  
  Лежен, з іншого боку, був бадьорий і сповнений сардонічного гумору - однієї з його рис, яка їй найбільше не подобалася. Тим не менш, якщо не вважати Джиммі, Лежень був кращою людиною, з яким можна було бути поруч під час кризи. На нього можна було покластися, він виконував свої обіцянки і в той же час був достатньо гнучким, щоб змінити напрям, не піддаючи свою команду небезпеки. Вона намагалася ігнорувати його словесні випади.
  
  "Отже, ходять чутки, що у дитини Covid", - сказав Лежен. "Ми не можемо звільнитися від цього лайна, чи не так?"
  
  “Бідний малюк був розлучений зі всіма на кілька днів. Він, мабуть, відчуває себе самотнім. Передбачається, що перша дружина Крістіансена доглядає за ним. Але ніколи не знаєш напевно ".
  
  “Що? Ти думаєш, жінка буде знущатися над ним, тому що він не її біологічний дитина?"
  
  Джорджія похитала головою. “Ні. Тому що Портер пішов і не повернеться найближчим часом. Вона могла б зігнати це на ньому".
  
  “ Девіс, ти справді думаєш, що люди настільки жорстокі?
  
  Джорджії довелося кинути погляд на його іронічну посмішку, перш ніж вона зрозуміла, що він розігрує її.
  
  "Наскільки я чув, найважливіше в житті мормона - це сім'я", - сказав Лежен.
  
  Джорджія зітхнула, коли він підігнав фургон до дверей і заглушив двигун. “ Ти впевнений, що ми можемо зайти тільки вдвох?
  
  “Я готовий закластися на свою наступну зарплату, що вона вже знає, що сталося в мотелі. Сьогодні ввечері має бути запалено мормонське телефонне дерево. Можливо, її потрібно трохи переконати, але для неї не повинно бути надто складно відпустити його. "Він зробив паузу. “ Одним ротом менше. Тим більше, що він не її.
  
  Він підійшов до грубо збитої дерев'яних дверей і постукав. “Місіс Крістіансен, це ФБР. Ми хотіли б з вами поговорити".
  
  Відповіді не було. Через тридцять секунд Лежен повторив свої слова. Відповіді досі не було.
  
  Лежен глянув на Джорджію.
  
  "Її звати Ада," сказала Джорджія.
  
  “Ada? Це ФБР. Ми не збираємося завдавати вам шкоди. Ми просто хочемо поговорити."
  
  На цей раз послідувала відповідь. "Забирайся до чорта з нашої території!"
  
  "Ну, ось це вже більше схоже на справу," сказав Лежен Джорджії. “ Твоя черга.
  
  Джорджія перевела подих. “Пекла, це Джорджія Девіс, жінка, схожа на Іден. Все, що ми хочемо зробити, це перевірити, як там Елайджа. Я даю тобі слово. Будь ласка, відкрий двері".
  
  “Йди. Ти заподіяв нам шкоди".
  
  Джорджія знизала плечима і спробувала знову. “У нас немає причин затримувати вас. Ми хочемо подивитися, чи не хворіє Елайджа. Якщо це так, ми викличемо лікаря, щоб він її оглянув". "І тест на Covid", - подумала вона.
  
  "З Елайджею все в порядку".
  
  “Я вірю тобі, але ми дійсно повинні побачити самі. Потім ми підемо".
  
  За дверима запанувала тиша. Потім вони почули, як повертається замок. Двері прочинилися на дюйм або два, щось высунулось назовні, і вони втупилися в дуло дробовика.
  
  Джорджія і Лежен обмінялися поглядами. Лежен дістав пістолет з кобури. Джорджія підняла долоню. “Ада, будь ласка, опусти рушницю. Нас тільки двоє, і ми не хочемо неприємностей.
  
  Дробовик не рухався цілих тридцять секунд. Потім він повільно відсунувся від дверного отвору, і двері відчинилися. Повна жінка з довгим темним волоссям, одягнена в довгу спідницю і светр поверх неї, тримала піднятий дробовик спрямованим їм в обличчя.
  
  Джорджія підняла обидві руки, здаючись. “Привіт, Пекла. I'm Georgia. А це агент Лежен. Не могли б ви опустити пістолет, будь ласка?"
  
  Пекла не поворухнулася.
  
  Настрій Джорджії впало. Це було не те, на що вона сподівалася, коли вони вирушали за Елайджею.
  
  “Добре. Я не можу змусити тебе відкласти це, але мені дійсно потрібно побачити Елайджу. Якщо у нього дійсно Covid, ви і ваші діти піддалися зараженню. Принаймні, вся ваша сім'я повинна пройти тестування, а потім отримати вакцину ".
  
  “Це те, у що ви, люди з уряду, хочете, щоб ми повірили, чи не так? За винятком того, що ми вже знаємо, що ця паніка з приводу Covid - велика брехня. Нам не потрібні ніякі вакцини. Звідки нам знати, що це не призведе до появи в нашій крові божевільних дивацтв? Зміни нас яким-небудь чином, щоб ми ніколи не були колишніми? Я чула історії, і, повір мені, я ніколи не дозволю своїм дітям отримати цей отрута ". Вона усміхнулася. "Чому ти думаєш, що це безкоштовно?"
  
  Джорджія помовчала, перш ніж відповісти. Немає сенсу сперечатися, коли їй в голову націлений дробовик. "Можливо, ти правий", - сказала вона. “Але чи можемо ми поговорити без націленого на нас рушниці?" Все, що ми хочемо зробити, це побачити Елайджу ".
  
  "Як їм вдалося зробити тебе схожою на Іден?" Запитала Пекла. "Пластична хірургія?"
  
  “ Ні, мем. Просто я таким народився.
  
  Пекла насупилася, але послабила хватку на дробовик. “ Гаразд. Я знаю, що вони з тобою зробили. Якщо тільки ти не її сестра-близнюк.
  
  “ Це не так. І ніхто мені нічого не зробив. Але всі думають, що я - це вона.
  
  “ У тебе інший голос.
  
  "Я згоден".
  
  "І твій одяг".
  
  “ Знову вірно. Це повинно довести тобі, що я не Іден.
  
  “ Вона мені ніколи особливо не подобалася. Зухвала. Розумієш, що я маю на увазі?
  
  Джорджія кивнула.
  
  - Я думав, вона все це знає.
  
  "Я бачу це", - сказала Джорджія.
  
  Пекла кивнула з розуміючим виразом обличчя. “Добре. Ти можеш зайти і побачити Елайджу. Він повернувся сюди. Але тільки на хвилинку". Вона взяла з собою дробовик. “ Ви теж, пане агент.
  
  Лежен кивнув і пішов за жінками в маленьку кімнату поряд з вітальні. Двері були зачинені. Пекла відкрила її. Маленький хлопчик спав на маленькому диванчику. Джорджія підійшла до нього. У нього було темне волосся, і, як і в інших дітей, він виглядав худим. На його обличчі було близько дюжини рожево-червоних плям.
  
  "О!" Джорджія здивовано вигукнула. “У нього вітряна віспа. Не Covid".
  
  "Звідки ти це знаєш?" Запитала Пекла.
  
  “Подивися на плями у нього на обличчі. Кожна дитина хворіє вітрянкою".
  
  "Мої діти цього не зробили".
  
  "Тепер будуть", - сказала Джорджія. “Ви, мабуть, чули про вітряну віспу. Це дуже заразне".
  
  Пекла виглядала збентеженою. Вона провела язиком по губах. “Але це серйозно? Він помре?"
  
  “Ні. Зовсім ні. Хоча він захоче почухати ці плями. Вони будуть нестерпно свербіти. Але врешті-решт вони пройдуть. Дай йому тиждень або близько того ".
  
  Джорджія навмисно знизила голос до нормальної гучності, сподіваючись, що шум розбудить хлопчика. За мить він трохи сіпнувся, перекинувся і повільно відкрив очі. Коли він зосередився на Джорджії, його очі розширилися. “ Мама!
  
  У Джорджії не вистачило духу сказати йому, що вона не Іден. “Привіт, Елайджа. Так рада тебе бачити!"
  
  Елайджа розвів руками. "Мама, ти вдома!"
  
  Джорджія підійшла ближче і дозволила йому міцно обійняти себе. Лежен, який залишався у двері, повернувся і вийшов з кімнати. Джорджія дивувалася, навіщо він це робить. Пекла розвернулася і поспішила за ним.
  
  Джорджія відчула біду. “Нік. Повернися. Пекла, нічого не роби. Він— він просто не хоче підхопити вітрянку. Нік? Повернися".
  
  Пекла просунула голову назад в спальню. “ Ти брешеш мені. Він з уряду. І він ненавидить нас, фундаменталістів. Так сказав Портер. Перед відходом він сказав мені, що робити, якщо він не повернеться." Вона поспішила назад у вітальню з дробовиком.
  
  Джорджія вивільнилася з обіймів Елайджи. “ Почекай, милий. Мені треба на секунду вийти в іншу кімнату. Я зараз повернуся.
  
  Перш ніж вона встигла добігти до них, тишу порушив постріл з дробовика, луною разнесшийся по дому. Елайджа закричав. Чи це була Джорджія? Вона так і не дізналася. Все, що вона знала, це те, що, коли вона повернулася до вітальні, Лежен лежав на підлозі, з зяючої діри в його животі юшила кров.
  
  Вона підбігла і опустилася на коліна поруч з ним. “Нік. Нік! Залишся зі мною!" Він подивився на неї, швидко моргаючи. “Будь ласка. Я дзвоню 911. Просто залишся зі мною. Це займе всього хвилину.
  
  Вона намацала його телефон, який, як вона бачила, він сунув у кишеню, коли постукав по ньому в мотелі. Її пальці стиснули його мобільник, коли вона відчула, що він взяв її за руку. Вона повернулася до нього. В його очах була чиста любов. До неї. Сама блаженна любов. Та, яка знає, що майбутнього немає.
  
  Джорджія відчула, як її обличчя зморщилося. Її очі наповнилися сльозами. “Ні! Ні! Ти не можеш. Ти не можеш померти. Зупинка. Нік. Будь ласка!"
  
  Він усе ще дивився на неї, але вираз його обличчя змінився. У ньому все ще була любов, але було і щось ще: смирення. Вона схопила його за руку і стиснула її так міцно, як тільки могла. За мить його очі закрилися, а рука обм'якла.
  
  У неї потекли сльози. Джорджія думала, що ніколи не зможе перестати плакати.
  
  OceanofPDF.com
  
  ГЛАВА 74
  
  Похорон Лежена відбулися у соборі Святого Імені теплим сонячним весняним ранком. Джорджія любила витонченість готичної архітектури і те, як арки плавно сходилися в одній точці. Склепінчаста стеля мав схожі лінії. Все вказувало вгору. Можливо, на небеса. Туди, де був Лежен. Вона прикусила губу. Вона сподівалася, що знову не розплачеться.
  
  Джобет сидів по один бік від неї, Джиммі - по іншу. Джобет прошепотів про різнокольорові вітражі. “ Давай потім приділимо їм трохи часу і подивимося.
  
  Джорджія озирнулась. У нефі, за її підрахунками, зібралося більше двохсот чоловік. Всі вони були співробітниками ФБР? Лежен завжди здавався одинаком. Очевидно, вона помилялася. “Я не знаю, мамо. Там величезна юрба. Нам знадобиться вічність, щоб просто вибратися звідси".
  
  Джобет витягла шию. “Вау. Я не звернула уваги. У нього було багато друзів".
  
  Джорджія помітила Еллі Форман і її хлопця Люка Саттона, що йдуть по проходу. Джиммі зайняв для них два місця. Сівши, вони привіталися з Джорджією.
  
  “Еллі, це моя мама, Джобет. Мама, це жінка, яка все це почала".
  
  Еллі відкрила рот, ймовірно, щоб заперечити, але Люк ткнув її ліктем в плече. Замість цього вона сказала: “Як приємно познайомитися з тобою, Джобет. Я багато чула про тебе".
  
  Всі посміхнулися. Через кілька хвилин почалася служба.
  
  Архієпископ здійснив церемонію і виголосив надгробну промову. Він не знав Лежена, але у ФБР явно були зв'язки з ним, щоб провести службу. Хтось, можливо, Честертон, подумала Джорджія, написав прекрасну данину поваги Лежену, підкресливши його інтелект, його мужність, його відданість, його гумор, навіть його неповагу. Ось і все, що я можу сказати про те, щоб не плакати. Джорджія позичила у Джиммі носову хустку.
  
  Після цього почесний караул виніс задрапірований прапором труну з собору в чекав його чорний лімузин. Натовп повільно виходила з собору, багато зупинялися на сходах, щоб збитися в невеликі групи і поговорити, серед них Джорджія, Джиммі, Еллі, Люк і Джобет.
  
  Артур Честертон, начальник Лежена, підійшов до гурту. Джорджія помітила його почервонілі очі. Коли вони опинилися віч-на-віч, він взяв обидві її руки в свої. “ Я так співчуваю твоїй втрати, Джорджія.
  
  "Ви теж, сер".
  
  “ Спасибі. Кличте мене Арт. "Він зняв окуляри, потім, можливо, усвідомивши, що це нервовий, незграбний жест, надів їх назад. “Ми пред'явили звинувачення Пекло Крістіансен, Портеру Крістіансену та деяким іншим фундаменталістам, які працювали з ним. Я сумніваюся, що їх культ у Наву виживе ".
  
  Джорджія проковтнула.
  
  “Еден вже зв'язалася в Інтернеті з кимось, хто може допомогти їй вийти з мормонської церкви. Але я не впевнений, що це буде необхідно в довгостроковій перспективі. Вона і її діти проходять процедуру захисту свідків ".
  
  “Я так радий. Сподіваюся, з нею все буде в порядку".
  
  Судові пристави знають, що це особливий випадок. "Він відкашлявся. “ Я знаю, зараз не час, але, коли ви будете готові, я б хотів поговорити.
  
  "Це було б чудово".
  
  “ Нік був про тебе самого високої думки.
  
  "Я теж думала, що він досить особливий".
  
  “ Я теж. "Честертон знову відкашлявся. “ Ось моя візитка. Він простягнув її. “ Подзвони мені, коли будеш готовий.
  
  "Я так і зроблю".
  
  Після того як він пішов, Джиммі запитав: "Хто це був?"
  
  Вона пояснила. Потім нахилилася і змінила тему. "Ми повинні запросити Еллі і Люка на весілля," прошепотіла вона.
  
  Він прошепотів у відповідь: "Я думав, ти хочеш зберегти це в таємниці".
  
  “Але Люк - твій кращий друг. Хіба ти не хочеш, щоб він був там?"
  
  "Я б хотів цього".
  
  Джорджія кивнула.
  
  "Привіт, Люк," голосно сказав Джиммі. “ Ти завтра зайнятий?
  
  Люк знизав плечима. “ Наскільки я знаю, немає.
  
  “ Тепер ти тут. Ми з Джорджією збираємося одружитися. У мерії Женевського озера.
  
  Джорджія додала: “А потім мама Джиммі приготує для нас великий грецький вечерю. Ти прийдеш?"
  
  Еллі посміхнулася. “Ні за що на світі не пропустила б це. Вітаю!"
  
  OceanofPDF.com
  
  ПОДЯКИ
  
  Спроба зрозуміти нюанси вакцинації проти Covid і те, що рухає мормонами-фундаменталістами, а потім вплести їх у захоплюючий трилер, була непростим завданням. Я в боргу перед кількома людьми, які дали мені освіту.
  
  По-перше, моя подяка Метте Харрісон, яка народилася і виросла в громаді мормонів, за її щедрість і час, витрачений на відповіді на основні питання про мормонів-істеблішменті, а також про фундаменталістів. Її серіал про Сохо, починається з Дружини єпископа, не можна пропустити. Її публіцистичні есе та книги про релігії мормонів також вельми повчальні.
  
  Департамент громадського здоров'я Чикаго направив мене на правильний шлях у виявленні крихітних кількостей речовин посмертно. Терапевт доктор Тому Неймана познайомив мене з персоналом аптеки лікарні Гленбрук, чий внесок був вельми корисний.
  
  Майк Блек, співробітник поліцейського управління на пенсії Мэттисоне, штат Іллінойс, і автор двох десятків кримінальних романів, допоміг мені розібратися з процедурами поліції та ФБР.
  
  Будь-які помилки - тільки мої.
  
  Що стосується написання, я не зміг би зробити це без зворотного зв'язку від моєї групи сценаристів: Тіма Чепмена, Еріка Арнолла і Діани Пирон-Гельман. Ваша здатність згладжувати мою прозу і виправляти помилки робить мене кращим письменником. Сью Троубрідж має вирішальне значення для виробничого процесу; вона ніколи не помиляється. А Мігель Ортуно, мій дизайнер обкладинок, просто кращий.
  
  Нарешті, мій редактор розвитку, Джоді Реннер, просто фантастична. Її пропозиції по перебудові розповіді були точними, а її гострий зір і навички копірайтингу зробили double-blind більш щільним і читабельним романом. Не можу дочекатися, коли попрацюю з нею над наступним фільмом.
  
  
  
  Дві книги також були корисні в моїх дослідженнях:
  
  
  
  Джон Кракауер, "Під прапором неба: історія жорстокої віри". Doubleday, 2004
  
  
  
  Майлз Харві, Король впевненості: Повість про мрійників-утопістів, інтриг з прикордоння, істинно віруючих, лжепророках і вбивство американського монарха. Літтл, Браун і компанія, 2020
  
  
  
  Спасибі вам всім і кожному.
  
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"