Аннотация: Коли в людини є щось таке, що вона безмежно кохає, то забрати в неї це можна тiльки цiною життя i щастя...
Забути так важко, а всеж таки мушу,
Вiддати, що рiдне вже стало на вiк,
Розбити не вазу, розбити лиш душу,
А потiм зцiлити, як маг-чарiвник.
А я не вiддам, i я не забуду,
У серцi нестиму до сону буття,
Я буду любити, страждати не буду,
Зроблю я щасливим i власне життя.
Нiхто не зламає й мою свiтлу мрiю,
Вона так прекрасна, вона - золота,
Не прагнути неї я бiльше не вмiю,
Вона - це надiї шалена мета.