Я знаю, зовсiм необачно,
Я вас образила тодi,
Та я прошу, мене пробачте,
Так соромно тепер менi.
Повiрте, зовсiм не хотiла,
Вас засмутити, адже я,
Завжди як маму вас любила,
I ця печаль - вина моя.
I що сказати, я не знаю,
Лише прошу, мне простiть,
Тепер одне я так бажаю,
Очей яскравих щастя мить.