Аннотация: Багато хто має улюблену вчительку, але, мабуть, не всi можуть похизуватися тим, що вона для нього є найкращим другом i другою мамою...
Присвячується: Пенськiй Галинi Степанiвнi
Синє небо, дай натхнення,
Яскраве сонце, дай тепла,
Вiтре любий, дай знамення,
Щоб написатия змогла.
Про ту людину особливу,
Котру зустрiла у життi,
Що стала так менi важлива,
У повсякденнiй маїтi.
I кожний погляд її нiжний,
I кожна посмiшка ясна,
I словом тихим, дивовижним,
Любов"ю сповнює вона.
Коли щось трапиться зi мною,
Чи я засмучена чомусь,
Мене втiшає i такою,
Хоч я щасливою здаюсь.
Вона не схожа нi на кого,
Вона така, яка i є,
Не зустрiчала я нiкого,
Хто розумiв би так мене.
Хоч їй погано - я почую,
Хоч радiсть сповнить все до дна,
Мою любов завжди вiдчує,
Найкраща вчителька моя.
Вона зi мною завжди буде,
У серцi жити крiзь роки,
Мене нiколи не забуде,
Як i цi мої рядки.
Не знаю я, зi слiв цих щирих,
Вас захвилює хоч би мить,
А я дарую крихту вiри,
I тих очей ясних блакить.