ТИХА КАЗКА

(З С.Маршака) 
Казку цю читаєш так: 
Тихо-тихо-тихо. 
Тихо жив татусь-їжак 
Й мама-їжачиха. 

Тихо в заростях густих 
Збудували хатку. 
I синочок був у них − 
Тихе їжачатко. 

Ось крокують залюбки 
Стежкою в лiсочок 
Тато й мама їжаки 
I їжак-синочок. 

Тихо-тихо топчуть мох, 
Тихо кажуть: − Рох-рох-рох. 

Тихо в хащi лiсовiй, 
Спить i звiр, i птиця, 
Та у темрявi нiчнiй 
Двом вовкам не спиться. 

На розбiй iдуть вовки, 
Зголоднiлi, злючi. 
Настовбурчили голки 
Їжаки колючi. 

Два м"ячi − ану, впiзнай! - 
Нi носiв, нi нiжок. 
− Синку, голову сховай 
I згорнись щiльнiше! 

Наїжачився малий, 
У клубочок склався. 
Як пiдскочить вовк лихий − 
На голки попався! 

Клац − зубами, носом − торк, 
А вкусить боїться. 
Заскавчав, вiдскочив вовк, 
Пiдiйшла вовчиця. 

Крутить-вертить їжакiв − 
Колючки з усiх бокiв. 
Що за чудасiя? 
Де в них пузо, шия? 

Хоче меншого схопить, 
Котить вздовж дороги. 
А батьки, щоб захистить, 
Кинулись пiд ноги. 

Колють гострi колючки, 
Ноги пробивають. 
Огризаються вовки, 
Трохи вiдступають. 

Малюку їжак шепнув, 
Щоб клубка не розгорнув: 
− Я вовкам не вiрю, 
Ти також не вiр їм! 

Ще б довгенько полював 
Вовк, а з ним вовчиця. 
Раптом в лiсi пролунав 
Пострiл iз рушницi. 

Пес загавкав i замовк... 
I сказав вовчицi вовк: 

− Я чомусь боюся, 
Може, й сам згорнуся? 
Нiс i хвiст сховаю − 
Хто мене впiзнає? 

А стара йому гарчить: 
− Не мели дурницi! 
Жодна голка не стирчить 
З вовка чи вовчицi. 

Нас лiсник вiзьме живцем. 
Утiкаймо-но бiгцем! 
I розбiйники втекли, 
Слiд хвостами замели. 

В дiм веде сiм"ю їжак, 
Не страшне їм лихо, 
Якщо ти читаєш так: 
Тихо, 
Тихо, 
Тихо...