я трав гiрких зберу солодкий мед,
щоб пригощади зорi i дерева.
i смуток днiв поїти тет-а-тет
пекучим медом з тихої поеми,
що день за днем складає вище хтось
(в якiй мене немає майже зовсiм)
та сум вплiтає лiто у волосся
i мариться, що прийдеш ти ось-ось