Посвячення
жiнкам-украiнкам,
мученицям радянських таборiв
Там, де сонечко сiдає
На заходi в нашiм краi
Плем'я наше украiнське
Жило й нинi проживає.
Жили собi трудилися
Та Боговi молилися
Аж доки напала
На них чорна хмара
На життя iм Богом дане
Хазяi знайшлися...
I по краi благодатнiм
Кров i сльози полилися.
Гей, Карпати! - ви Карпати
В чим ми виннi-винуватi?
Голосили краснi дiви,
Жiнки лiтнii мовчали.
Як дуби статечнi вуйки,
Юнакiв терпiть навчали.
Повiз потяг невiльникiв
В Калиму, Варкуту
За нескоєнi грiхи
Вiдроблять покуту.
Молодiсть в неволi.
Краса у кайданах.
Надривалися дiвчатка
На лiсоповалах.
Там змарнiла краса пишна,
Молодiсть минула.
А тепер бабусi сивi
Згадують минуле.
Не пропала краса ваша,
Вона вiдродилась
В дiтях ваших, в ваших внуках
Продовжиться у правнуках.
Теперь попрiч все лихе,
Не зважмо на розкольну дурiсть,
А як говорить схiдна мудрiсть
"Собаки гавкають, а караван iде"
Нехай нас Бог до миру й злагоди веде.
Ми молодi, ми любим Вас
Ви приклад стiйкостi для нас.
Себе як пам'ять сбережiть
Ми молим вас: - живiть-живiть-живiть